Апокриф Івана

Тоді, поки я роздумував про ці речі, я побачив, як небеса відкрилися, і все творіння під небом сяяло, і світ здригнувся. Я злякався, і побачив у світлі юнака, що стояв біля мене. Поки я дивився на нього, він став старим чоловіком. І він знову змінив свій вигляд і став схожим на слугу. Переді мною не було багатьох істот, але була одна істота з багатьма формами, складена зі світла, і їх можна було бачити крізь одна одну, і в одній істоті було три форми.

Він сказав мені: Іване, чому ти сумніваєшся і чому боїшся? (Мт. 28:17) Чи розумієш ти цей образ, чи ні? Не бійся. Я — той, хто завжди з усіма вами. Я — Отець і Мати, і Я — Син. Я — несквернений і нетлінний. Я прийшов навчити вас того, що є, і що було, і що буде, щоб ви могли знати речі видимі й невидимі, і навчити вас про прямий, незмінний (непохитний / непохитний) рід досконалої Людини. Тепер, отже, підведи своє обличчя, щоб ти міг прийняти речі, яких Я навчу тебе сьогодні, і міг дати їх твоїм співдухам, які походять від прямого, незмінного (непохитного) роду досконалої Людини. (Еф. 4:13)

І я попросив, щоб могти зрозуміти це, і він сказав мені: Єдиний Ягве — це цар, над яким нема нічого. Саме він існує як Ягве й Отець усього, невидимий, що панує над усім, що існує як нетлінний, що перебуває в чистому світлі, на яке жодне око не може дивитися.

Він — невидимий Дух. Неправильно думати про нього як про бога або щось подібне. Він більший за бога, оскільки над ним нема нічого, бо ніхто не стоїть над ним. Він не існує в чомусь нижчому за нього, бо все існує в ньому. Він утвердив сам себе. Він вічний і самодостатній. Він — повна досконалість. Йому нічого не бракувало, щоб бути повним, і він постійно досконалий у світлі. Він безмежний, оскільки не було нікого перед ним, хто обмежив би його. Він непізнаваний, оскільки не існує нікого перед ним, хто осягнув би його. Він незмірний, оскільки ніхто не зміг його виміряти. Він невидимий, оскільки ніхто його не бачив. Він вічний, оскільки він існує завжди. Він — загадка, оскільки ніхто не зміг його осягнути чи пояснити. Він безіменний, оскільки нема нікого, хто прийшов би перед ним, щоб дати йому ім’я.

Він — Єдиний, незмірне світло, чисте, святе й непорочне. Він занадто священний, щоб говорити про нього, бувши досконалим і нетлінним. Він понад досконалістю, благословенням і божественністю, бо він значно вищий за все це. Він не тілесний, ані безтілесний. Він Єдиний і не може бути визначений якісно чи кількісно, бо ніхто не може його осягнути. Він не перебуває серед інших істот; натомість він набагато вищий за всіх. Він вищий за всі речі тим, що його сутність не є частиною царств, ані він не є частиною часу. Той, хто є частиною царства, був створений перед тим. Час не має значення для нього, оскільки він не отримує нічого від іншого, бо це було б отримане в борг. Той, хто приходить першим, нічого не потребує від когось. Такий не очікує нічого від іншого, бо це було б отримане в борг. Той, хто приходить першим, нічого не потребує від когось. Такий очікувально споглядає сам себе у власному світлі. Він — велична досконалість. Він — чистий, незмірний розум. Він — Благословенний, що благословляє всіх. Він — давець життя, і він дає вам життя від себе. Він — милостивий, і він дає знання. Він — добро, що дає добро. Він — милість і викуплення, і він дає милість. Він — благодать, що дає благодать. Він дає не тому, що має ці речі, а тому, що він дає незмірне, незбагненне світло, з якого випливають усі речі.

Як мені говорити з вами про нього? Його царство нетлінне, у мирі й існує в мовчанні, у спочинку перед тим, як усе було. Він — голова всіх царств (царств), і він дає їм силу у своїй доброті. Бо ми не знаємо речей, які невимовно священні, і ми не розуміємо того, що не може бути виміряне, крім нього, хто був створений від нього, а саме від Отця. Саме він один розповів нам це.

Той, хто споглядає себе у світлі, яке оточує його й походить від нього, є джерелом води життя. Саме він підтримує все царство в усякий спосіб, і саме він дивиться на образ, який бачить у джерелі Духа. Саме він вкладає своє бажання в рідке світло, яке є в джерелі чистого рідкого світла, що оточує його. Думка Отця здійснила діяння, і вона була створена з нього. Саме вона з’явилася перед ним у сяйві його світла. Це перша сила, яка була перед усіма ними й яка була створена з його розуму. Вона — Думка Всього, і її світло сяє, як його світло. Це досконала сила невидимого, досконала слава царства (царств), слава невидимого. Вона — перша сила, слава Барбело, досконала слава, бо завдяки йому вона вийшла, погодилася, Передзнання, чистий, несквернений Дух, і саме вона хвалила того, хто передував їм усім. Вона — Мати-Отець, перша людина, Святий Дух, потрійний чоловік, потрійна сила, андрогінна з трьома іменами, і вічне царство серед невидимих, і перша, хто вийшов.

Вона попросила невидимого, чистого, нескверненого Духа, Барбело, дати їй Передзнання, і думка погодилася. І коли він погодився, Передзнання було створене, і воно стало біля Думки. Воно походить від думки невидимого, чистого, нескверненого Духа. Передзнання прославило його і його досконалу силу, Барбело. Саме через неї Передзнання було створене.

І вона знову попросила дарувати їй Незруйновність, і він погодився. Коли він погодився, Незруйновність була створена, і вона стала біля Божественної Думки й Передзнання. Вона прославила невидимого Єдиного й Барбело, через яких вона була створена.

І Барбело попросила дарувати їй Вічне Життя. І невидимий Дух погодився. І коли він погодився, Вічне Життя було створене, і вони перебували й прославляли невидимого Духа й Барбело, ту, через яку вони були створені. І вона знову попросила дарувати їй Істину. І невидимий Дух погодився. І коли він погодився, Істина була створена, і вони перебували й прославляли невидимого, досконалого Духа і його Барбело, ту, через яку вони були створені. Це п’ятикратне творення царства Отця, яке є першою людиною й образом невидимого Духа, що прийшло від Барбело, яка була божественною Думкою, Передзнанням, Незруйновністю, Вічним Життям та Істиною. Це андрогінна п’ятикратна істота царства, яка є десятьма типами царств, яка є Отцем. (П’ять, будучи і чоловічим, і жіночим, або ні чоловічим, ні жіночим, стають десятьма.)

І він поглянув на Барбело своїм чистим світлом, яке оточує невидимого Духа, і своїми іскрами, і вона була запліднена ним. І іскра світла створила світло, схоже на його благословення, але воно не дорівнювало його величі. Це було єдинородне дитя Матері-Отця, яке вийшло. Це єдиний потомок і єдиний народжений від Отця, чисте Світло.

І невидимий, чистий, несквернений Дух зрадів над світлом, яке було створене, тим, що було створене першою силою його Думки, яка є Барбело. І він вилив свою доброту на нього, аж поки воно стало досконалим і не бракувало жодної доброти, бо він помазав дитя добротою невидимого Духа. Це було його дитя, і дитя було там із ним, і він вилив на дитя помазання. І одразу, коли дитя отримало Духа, воно прославило Святий Дух і досконалу Божественну Думку, бо дитя завдячувало цим своїм існуванням.

І воно попросило дати йому Розум як співробітника, і він охоче погодився. І коли невидимий Дух погодився, Розум був створений, і він перебував біля помазаника (Месія), прославляючи його й Барбело. І всі ці були створені в мовчанні.

І Розум хотів розпочати дію через слово невидимого Духа. Отже, його воля стала дією, і вона з’явилася з розумом; і світло прославило її. І слово йшло за волею. Саме через слово Месія, божественний самостотворений, створив усе. І Вічне Життя, і його воля, і Розум, і Передзнання перебували й прославляли невидимого Духа й Барбело, через яких вони були створені.

І Святий Дух удосконалив і визрів божественного Самостотвореного, і привів сина, разом із Барбело, щоб він міг постати перед могутнім і невидимим, чистим, нескверненим Духом як божественний Самостотворений, Месія (помазаник), який голосно проголосив честь духові. Він був створений через Переддумку. І невидимий, чистий, несквернений Дух помістив божественного Самостотвореного істини над усім. І він спричинив, щоб кожна влада була підпорядкована йому й Істині, яка є в ньому, щоб він міг знати ім’я «Всього», чиє ім’я піднесене над кожним іменем. Те ім’я буде промовлене лише тим, хто гідний його.

Від світла, яке є Месія, є нетлінність, і через дар Духа чотири світла засяяли від божественного Самостотвореного. Він побажав, щоб вони могли бути з ним. І три — це воля, думка й життя. А чотири сили — це Розуміння, Благодать, Сприйняття й Задумливість.

І Благодать належить до вічного царства світила Гармозела, який є першим ангелом. І є три інші царства з цим вічним царством: Благодать, Істина й Форма. І друге світило — Оріель, який має владу над другим вічним царством. І є три інші царства з ним: Зачаття, Сприйняття й Пам’ять. І третє світило — Давітай, який має владу над третім вічним царством. І є три інші царства з ним: Розуміння, Любов та Ідея. І четвертому світилу, Елелету, було дано владу над четвертим вічним царством. І є три інші царства з ним: Досконалість, Мир і Мудрість (Софія). Це чотири світила, які служать божественному Самостотвореному. Це дванадцять царств, які служать дитяті бога, Самостотвореному, Месія. Вони служать йому через волю й благодать невидимого Духа. Дванадцять царств належать дитяті Самостотвореного. Усе було встановлено волею Святий Дух через Самостотвореного.

Від Передзнання досконалого розуму, через вираження волі невидимого Духа й волі Самостотвореного, постала досконала Людина. Вона була першим одкровенням та істиною. Чистий, несквернений Дух назвав її «Адам, Чужинець» (не від земної істоти, але належить до божественної сфери). Дух помістив її над першою сферою з могутнім, Самостотвореним, Месія, владою першого світила, Гармозела, і з ним є його сили. І невидимий дав Адаму Чужинцю непереможну духовну силу. І Адам Чужинець заговорив, прославляючи й хвалячи невидимого Духа, кажучи: «Саме через тебе все було створено, і отже, все повернеться до тебе. Я хвалитиму й прославлятиму тебе і Самостотвореного, і всі сфери, трьох: Отця, Матір і Сина, які складають досконалу силу».

І Адам Чужинець помістив свого сина Сифа над другою сферою, у якій присутнє друге світило Оріель. І в другій сфері діти Сифа були встановлені над третім світилом, Давітаєм. І душі святих були розміщені там. У четвертій сфері зберігаються душі тих, хто не знає плероми й хто не покаявся одразу. Це ті, хто встояв якийсь час і покаявся згодом; вони в районі четвертого світила, Елелета. Це ті, які прославляють невидимого Духа.

І Софія вічної сфери явила думку від себе через невидимого Духа й Передзнання. Вона хотіла створити подобу з себе без згоди Духа, але він не схвалив. Вона спробувала це без Духа й без чоловічого божества, і без дозволу. Вона не мала чоловічого схвалення, отже, вона не знайшла своєї згоди. Вона обміркувала це без згоди Духа й знання її доповнення, але вона породила своє творіння попри все. Через непереможну силу, якою вона володіла, її думка не залишилася бездіяльною, і щось вийшло з неї, що було недосконалим і відмінним від її зовнішності, бо вона створила це без її доповнення. Воно не виглядало, як його мати, бо воно має іншу форму.

Коли вона споглянула результати свого бажання, воно змінилося на форму змія з лев’ячим обличчям. Його очі були як вогняна блискавка, що спалахувала. Коли вона побачила його, вона відкинула його геть від себе й викинула його поза сферу, щоб жоден із безсмертних не міг його бачити, бо вона створила його в невіданні. Вона оточила його яскраво сяючою хмарою й поставила трон посеред хмари, щоб ніхто не міг його бачити, крім Святий Дух, якого називають матір’ю всього живого. І вона назвала його ім’я Ялдабаоф.

Це перший Архонт, який взяв велику силу від своєї матері. І він залишив її й відійшов від сфери, у якій він народився. Він став сильним і створив для себе інші царства полум’ям сяючого вогню, яке ще існувало. І він поєднався зі своїм власним безрозумним его, яке мав із собою (він мастурбував / або він був, як його мати, і здійснив той самий акт створення сам), і привів до існування влади для себе.

Ім’я першого — Атот, якого покоління називають женцем. Другий — Гармас, який є оком заздрості. Третій — Каліла-Умбрі, Четвертий — Ябел. П’ятий — Адонау, якого називають Саваоф (дурень або хаос). Шостий — Каїн, якого покоління людей називають сонцем. Сьомий — Авель. Восьмий — Абрісене. Дев’ятий — Йобел. Десятий — Армупіел. Одинадцятий — Мелцеїр-Адонеїн. Дванадцятий — Беліас, він той, хто над глибиною Аду. (Це могли бути 12 станцій зодіаку.)

Там він помістив сім царів, що відповідають секціям неба, щоб панувати над сімома небесами, і він помістив п’ять, щоб панувати над глибиною безодні. (На час написання було 7 відомих планет.) І він поділився своїм вогнем із ними, але він не відмовився від жодної сили світла, яку взяв від своєї матері, бо він є невідаючою темрявою.

І коли світло додається до темряви, воно зробило темряву яскравою. Коли темрява додається до світла, вона тьмянить світло, і воно стало ні світлом, ні темним, але стало, як сутінки.

Тепер Архонт, який подібний до сутінків (мраку), має три імені. Перше ім’я — Ялдабаоф (дурень / син хаосу), друге — Саклас, а третє — Самаель. І він злий у зарозумілості й нерозважливості, що в ньому. Бо він сказав: «Я — бог, і немає іншого бога, крім мене». (Ісая, розділи 45 і 46). Він сказав це, бо не знав, звідки походить його сила, ані звідки він сам прийшов.

І Архонти створили сім сил для себе, і сили створили для себе шість ангелів для кожної, аж поки їх стало 365 ангелів (кількість днів у сонячному році). І це тіла, що належать до імен. Перший — Атот, він має овече обличчя; Другий — Елоайо, він має осляче обличчя; Третій — Астрафайо, він має обличчя гієни; Четвертий — Яо, він має зміїне обличчя із сімома головами; П’ятий — Саваоф, він має драконяче обличчя; Шостий — Адонін, він має мавпяче обличчя; Сьомий — Саббеде (або Саббатайос), він має обличчя, що сяяло, як вогонь. Це природа семи типів усередині тижня.

Але Ялдабаоф мав безліч облич, більше, ніж усі вони, так що він міг показати будь-яке обличчя, яке бажав, будь-кому з них, коли він посеред серафимів (серафими — множина від сераф. Серафими є класом або типом ангела, головою якого, згідно з цим текстом, здається, є Ялдабаоф). Він поділився своїм вогнем із ними й став їхнім володарем. Він назвав себе богом через силу слави (яскравості), якою володів, що була взята від світла його матері. Він повстав проти місця, звідки він прийшов.

І він об’єднав сім сил своїх думок із владами, які були з ним. І коли він промовив, це сталося (відбулося).

І він назвав кожну силу, починаючи з найвищої: Перша — доброта з першою владою, Атот; Друга — передзнання з другою силою, Елоайо; Третя — божественність із третьою, Астрафайо); Четверта — панування з четвертою силою, Яо; П’ята — царство з п’ятим, Саваоф; Шоста — заздрість із шостим, Адонін; Сьома — розуміння із сьомим, Саббатеон. І кожна з цих має царство (сферу або вплив) усередині сфери (царства небесного). Їм було дано імена згідно зі славою, що належить небу, для сил їхньої руйнівності. І була сила в іменах, даних їм їхнім творцем. Але імена, які їм було дано згідно зі славою неба, означали б їхню втрату сили й їхнє знищення. Отже, вони мають два імена.

Він (Ялдабаоф) створив усі речі й упорядкував речі за моделлю першого створеного царства, щоб він міг створювати речі нетлінним чином. Це було не тому, що він коли-небудь бачив нетлінних, але сила в ньому, яку він взяв від своєї матері, створила в ньому образ порядку всесвіту. І коли він побачив творіння, що оточувало його, незліченну кількість ангелів навколо нього, що прийшли від нього, він сказав їм: «Я — ревнивий бог, і немає іншого бога, крім мене». (Вихід 20:5) Але, сповістивши це, він дав ангелам, які були з ним, знати, що є інший Ягве. Якби не було іншого бога, чому б він ревнував?

Тоді мати почала рухатися туди-сюди. Вона усвідомила, що втратила частину себе, коли яскравість її світла потьмяніла. І вона стала темнішою, бо її партнер зійшовся з нею.

Я (Іван) сказав: Єшуа, що означає, що вона рухалася туди-сюди? Єшуа усміхнувся й сказав: «Не думай, що це сталося так, як сказав Мойсей, ‘над водами’. (Буття 1:2) Ні, не так, але коли вона побачила злобу, яка сталася, і те, що її син вкрав у неї, вона покаялася. У темряві невідання вона почала забувати й соромитися». Вона не наважилася повернутися туди, але вона була неспокійною. Цей неспокій був рухом туди-сюди.

І гордовитий вкрав силу у своєї матері. Бо він був невідаючим і думав, що не існує іншого, крім його матері. Коли він побачив незліченних ангелів, яких він створив, він підніс себе над ними. Коли мати покаялася й сильно плакала. Вся плерома почула молитву її покаяння, і вони хвалили невидимого, чистого, нескверненого Духа від її імені. І Дух погодився, і коли він погодився, Святий Дух помазав її від невидимої, чистої, плероми. Бо її партнер не прийшов до неї сам, але він приніс їй через плерому те, що було потрібне, щоб відновити те, чого їй бракувало. І їй було дозволено піднестися, не до свого власного царства, а до царства над її сином, щоб вона могла залишатися в дев’ятому (небі / царстві), доки вона не відновить те, чого їй бракувало в собі.

І голос покликав із найвищого царства неба: «Людина існує і син Людини». І головний Архонт, Ялдабаоф, почув це й подумав, що голос прийшов від його матері. Він не знав, звідки він прийшов. Він навчав їх, святу й досконалу Матір-Отця, повне Передзнання, образ невидимого, який є Отцем усіх речей і через якого все постало, першу Людину. Саме він відкрив свій образ у людській формі.

І все царство першого (головного) Архонта здригнулося, і основи безодні затремтіли. І нижній бік вод, які є над матеріальним світом, був освітлений з’явою його образу, який було відкрито. Коли всі влади й головний Архонт поглянули, вони побачили всю область нижнього боку (вод), яка була освітлена. І через світло вони побачили форму образу (відбиту) у воді.

І він (Ялдабаоф) сказав своїм владам: «Прийдіть, створімо людину, використовуючи образ Ягве як шаблон до нашої подоби, щоб її образ міг стати світлом для нас». І вони створили засобами своїх різних сил, що відповідають рисам образу, який з’явився їм. Кожна влада надала рису у формі образу, який Ялдабаоф бачив у його природній формі. Він створив істоту, схожу й пов’язану з подобою першої, досконалої Людини. І вони сказали: «Назвімо його Адам (людина), щоб його ім’я могло бути силою світла для нас».

І сили почали створювати. Перша, доброта, створила кісткову сутність; і друга, Передзнання, створила сухожильну сутність; третя, Божественність, створила сутність плоті; і четверта, Панування, створила сутність кісткового мозку; п’ята, Царство, створила сутність крові; шоста, Заздрість, створила сутність шкіри; сьома, Розуміння, створила сутність волосся. Безліч ангелів була з ним, і вони отримали від сил сім елементів природної (форми), щоб вони могли створити пропорції кінцівок і пропорцію сідниць та правильне функціонування кожної з частин разом.

Перший почав створювати голову. Етерафаопе-Аброн створив його голову; Меніггесстроет створив мозок; Астерехме створив праве око; Тасопомоха — ліве око; Єронмос — праве вухо; Біссум — ліве вухо; Акіореїм — ніс; Банен-Ефрум — губи; Амен — зуби; Ібікан — корінні зуби; Басіладеме — мигдалики; Ачча — язичок; Адабан — шию; Хааман — хребці; Деархо — горло; Тебар — праве плече; [нерозбірливо] — ліве плече; Мніаркон — правий лікоть; [нерозбірливо] — лівий лікоть; Абітріон — праву пахву; Евантен — ліву пахву; Крис — праву руку; Белуай — ліву руку; Тренеу — пальці правої руки; Балбел — пальці лівої руки; Кріман — нігті рук; Астропс — праву грудь; Барроф — ліву грудь; Баум — правий плечовий суглоб; Арарім — лівий плечовий суглоб; Арехе — живіт; Фтаве — пуп; Сенабін — черево; Гехет — сідниці; [нерозбірливо] — ліве стегно; Чук — праве стегно; Фіне — [нерозбірливо]; Абенленархей — кістковий мозок; Хнуменінорін — кістки; Гесоле — шлунок; Агромауна — серце; Бано — легені; Сострапал — печінку; Анесімулар — селезінку; Топітро — кишки; Бібло — нирки; Роерор — сухожилля; Тафрео — хребет тіла; Іпуспобоба — вени, Бінеборін — артерії; Атіонпнеферіс, їхні — дихання, які є в усіх кінцівках; Ентоллея — вся плоть; Бедук — праву сідницю; Арабей — пеніс; Ейло — яєчка; Сорма — статеві органи; Горма-Кайохлабар — праве стегно; Небріт — ліве стегно; Псерем — нирки правої ноги; Асаклас — ліву нирку; Ормаот — праву ногу; Еменун — ліву ногу; Кнікс — праву гомілкову кістку; Тупелон — ліву гомілкову кістку; Ахіель — праве коліно; Фнене — праве коліно; Фіутром — праву стопу; Боабел — її пальці, Трачун — ліву стопу; Фікна — її пальці; Міамай — нігті ніг; Лаберніумім.

І ті, хто був призначений над усіма цими: Затот, Армас, Каллкса, Ябел, (Саваоф, Каїн, Авель). І ті, хто особливо активний у кінцівках: голова Діолімодраза, шия Іммеакс, праве плече Якуїб, ліве плече Вертон, права рука Удіді, ліва — Арбао, пальці правої руки Лампно, пальці лівої руки Леекафар, права грудь Барбар, ліва грудь Імае, груди Пісандріаптес, правий плечовий суглоб Коадле, лівий плечовий суглоб Одеор, праві ребра Асфікс, ліві ребра Сіногчута, живіт Аруп, утроба Сабало, праве стегно Харчарб, ліве стегно Хтаон, усі статеві органи Батумот, права нога Чукс, ліва нога Харча, права гомілкова кістка Ароер, ліва гомілкова кістка Тоехта, праве коліно Аол, ліве коліно Харанер, права стопа Бастан, її пальці Архентехта, ліва стопа Марефнунт, її пальці Абрана.

Семеро мають силу над усіма цими: Михаїл, Уріель, Асменедас, Сафасатоель, Аармуріам, Ріхрам, Аміорпс. І ті, хто відповідає за чуття, — Арчендекта; і той, хто відповідає за сприйняття, — Деїтарбатас; і той, хто відповідає за уяву, — Уммаа; і той, хто над творчістю, — Аахіарам, і той, хто над усім поривом, — Ріарамнахо.

Походження демонів, які є у всьому тілі, відоме як ці чотири: тепло, холод, вологість і сухість. І мати всіх них — матеріальне творіння. І той, хто панує над теплом, — Філоксфа; і той, хто панує над холодом, — Ороорротос; і той, хто панує над тим, що сухе, — Ерімахо; і той, хто панує над вологістю, — Атуро. І мати всіх цих — Онортхохрасесаей, яка стоїть разом із ними без меж, і вона тримається разом з усіма ними. Вона справді матеріальна, і вони підтримуються нею.

Чотири правлячі демони: Ефмемфі, який прив’язаний до задоволення, Йоко, який прив’язаний до бажання, Ненентофні, який прив’язаний до горя, Блаомен, який прив’язаний до страху, і мати їх усіх — Естезіс-Уч-Епі-Птое. І від чотирьох демонів були створені пристрасті. І горе, марнославство, гордість і подібні речі. Бажання породило гнів, лють, тривогу, жалобу й більше. Задоволення породило злобу й подібні речі. Страх породив жах, підкореність, агонію й гіркоту, і рушійну пристрасть, нездатність бути задоволеним, і подібні речі.

[Тіло] сконструювало (створило) фізичне тіло. І їхнє творіння було повністю позбавлене активності й було нерухомим протягом довгого часу.

І коли мати (Софія) хотіла повернути силу, яка була взята в неї головним Архонтом, вона молилася Матері-Отцю Всього, який є наймилостивішим. Він послав святий указ, що містить п’ять світл, до місця, де перебувають ангели головного Архонта. Вони порадили йому (Ялдабаоф), що він повинен вивести силу матері. І вони сказали Ялдабаоф: «Вдихни частину свого духу в його обличчя, і його тіло встане». І він вдихнув силу духу матері в його (Адама) обличчя. (Буття 2:7) Ялдабаоф не знав, як це зробити, бо він був у невіданні. І сила матері вийшла з Ялдабаоф у фізичне тіло Адама, яке вони створили за образом того, хто існує від початку. Тіло рухалося й набрало сили, і воно було просвітлене.

І тієї миті інші сили стали заздрісними, хоча він (Адам) був створений через усіх них. Вони були заздрісні, бо вони дали Адаму свою силу, і тепер він був розумнішим за тих, хто створив його, і його розум був більшим, ніж у головного Архонта. І коли вони визнали, що він просвітлений, і що він може мислити краще за них, і що він вільний від зла, вони взяли його й кинули його в найнижчу матеріальну сферу.

Але благословенний, Мати-Отець, даючий і милостивий, змилувався над силою матері, яка була передана від головного Архонта, бо він не хотів, щоб Архонти знову здобули силу над матеріальним тілом. Отже, він послав помічника Адаму через свій даючий Дух і своє велике співчуття. Просвітлена Думка, яка виходить від нього, називається «Життя» (Зоя означає життя й є іменем Єви в певних грецьких текстах і Септуагінті). І вона допомагає всьому творінню, працюючи з ним і відновлюючи його до його повноти, і навчаючи його про сходження (вади) його насіння, і навчаючи його про шлях піднесення (знову йти вгору), який заснований на шляху, яким він зійшов. (Рим. 8:22)

І просвітлена Думка була прихована всередині Адама, щоб Архонти не знали, що вона там, але щоб Думка могла відновити (виправити) те, чого бракувало матері.

І чоловік був відкритий через тінь світла в ньому. І його мислення було вищим за всіх тих, хто створив його. Коли вони поглянули вгору, вони усвідомили, що його мислення вище. Тоді вони змовилися з усією силою Архонтів та ангелів. Вони взяли вогонь, землю й воду як суміш і додали чотири вогняні вітри. І вони опрацювали їх разом і спричинили великий шум. І вони привели Адама в тінь смерті, щоб вони могли переробити його із землі, води, вогню й духу (вітру), які складають матерію. Це було невідання їхньої темряви й бажання, і їхній брехливий (фальшивий) дух. Це гробниця переформованого тіла, у яку злодії одягли Адама. Вона містила кайдани забуття й спричинила, що він став смертною сутністю. Він — перший, хто зійшов, і перший, хто був відокремлений (від Божественного Всього). Тепер, Думці світла, яка була в ньому, належить пробудити його мислення.

І Архонти взяли його й помістили його в рай. І вони сказали йому: «Їж на своє дозвілля». (Буття 2:16) бо їхнє задоволення гірке, а їхня краса викривлена. Їхнє задоволення — пастка, і їхні дерева позбавлені будь-якої святості, і їхній плід — смертельна отрута, і їхня обіцянка — смерть. І дерево їхнього життя вони помістили в центрі раю (Буття 2:9).

І я (Єшуа) навчу вас усіх таємниці їхнього життя. Це план, який вони склали разом, який зроблено за шаблоном їхнього духу. Корінь цього дерева гіркий, а його гілки — смерть; його тінь — ненависть. Його листя — пастка, а його цвіт — мазь зла. Його плід — смерть, а його насіння — бажання. Воно проростає (цвіте) у темряві. Ті, хто смакують його, мешкають в Аді, і вони спочивають у темряві.

Але те, що вони називають «деревом пізнання добра і зла», — це Думка світла. Вони стали перед ним, щоб Адам міг не зрозуміти своєї повноти й не визнати своєї наготи й не засоромитися. Але саме я (Єшуа) змусив їх вирішити, що вони їли.

Я сказав спасителеві, Єшуа, хіба не змій наставив Адама їсти? Спаситель усміхнувся й сказав: Змій наставив їх їсти через своє зле бажання створити сексуальну хіть і руйнування, щоб Адам був корисним для нього. Адам знав, що він був непокірним Ялдабаоф, бо сексуальна хіть Думки жила в ньому й робила його сильнішим і точнішим у його мисленні, ніж головний Архонт. Ялдабаоф хотів зібрати силу, яку він сам дав Адаму. І він спричинив, що Адам забув.

І я сказав спасителеві: «Що це за забуття?» Він сказав: «Це не так, як написав Мойсей, і не так, як ви чули. Він написав у своїй першій книзі: ‘Він приспав його’ (Буття 2:21), але це було те, як Адам сприйняв це. Бо також він сказав через пророка: ‘Я зроблю їхній розум важким, щоб вони не сприймали й не розуміли’. (Ісая 6:10)».

Думка світла приховала себе в Адамі. Головний Архонт хотів вивести її через його ребро, але Думку світла не можна схопити. Хоча темрява переслідувала її, вона не спіймала її. Ялдабаоф вивів частину сили Адама, і він створив іншу й сформував жінку, використовуючи шаблон Думки, яку він бачив. Сила, яку він узяв від Адама, була сформована в жіноче. Це те, що сталося, а не так, як сказав Мойсей: «Вона була сформована з кістки його ребра». (Буття 2:21)

Адам побачив жінку біля себе. Тієї миті з’явилася просвітлена Думка. Вона підняла покривало, яке затьмарювало його розум. Адам протверезів від сп’яніння темряви й визнав свою відповідність (доповнення / згоду), і він сказав: Це справді кістка від моїх кісток і плоть від моєї плоті. (Буття 2:23) Отже, чоловік залишить свого батька й свою матір, і він приліпиться до своєї дружини, і вони обидва будуть однією плоттю. (Буття 2:24) Бо його партнерка буде послана йому, і він залишить свого батька й свою матір.

Наша сестра Софія — та, хто зійшла невинно, щоб повернути те, що вона втратила. Ось чому її називали Життя, бо вона — мати всього живого, Передзнанням суверенності неба. Через неї ті, хто живе, скуштували досконале Знання. Я (Єшуа) з’явився у формі орла на дереві пізнання, яке є Думкою від Передзнання чистого світла. Я зробив це, щоб я міг навчити їх і розбудити їх від глибокого сну. Бо вони обидва були в упалому стані, і вони визнали, що вони нагі. Думка з’явилася їм у формі світла, і вона пробудила їхній розум.

Коли Ялдабаоф помітив, що вони втекли від нього, він прокляв землю, яку створив. Він знайшов жінку, коли вона готувала себе для свого чоловіка. Він був володарем над нею, хоча він не знав, що таємниця була встановлена через святий план, тож вони боялися повстати проти Ялдабаоф. І він продемонстрував своїм ангелам невідання в ньому, вигнавши їх із раю, і він одягнув їх у темніючу чорноту.

І головний Архонт, Ялдабаоф, побачив діву, що стояла біля Адама, але він не відав того факту, що просвітлена Думка життя з’явилася в ній. Але коли Передзнання Всього помітило це, вона послала агентів, і вони швидко вкрали життя (Зоя) з Єви.

Тоді головний Архонт спокусив її, і він зачав у ній двох синів. Перший — Елоїм, а другий — Ягве. Елоїм має обличчя, як ведмідь, а Ягве має обличчя, як кіт. Один праведний, але інший неправедний. (Ягве пов’язаний із Новим Завітом і вважається ревнивим, мстивим, гнівним.) Він поставив Ягве над вогнем і вітром, а він поставив Елоїм над водою й землею. І він назвав їх Каїн і Авель у спробі обманути.

Статеві стосунки тривають до цього самого дня через головного Архонта. Він вселив сексуальне бажання в жінку, яка належить Адаму. І Адам, через стосунки, спричинив, що тіла відтворювалися, і Ялдабаоф вдихнув у них своїм шахрайським духом.

І він поставив двох Архонтів (Елогім і Ягве) над головними стихіями, щоб вони могли панувати над гробницею (тілом). Коли Адам визнав образ свого власного Передзнання, він породив образ сина людського (Єшуа), і він назвав його Сиф, згідно з модою божественного роду, що живе в ефірних царствах. Мати (Софія) також послала свій дух. Він був у її образі й був копією тих, хто в плеромі. У такий спосіб вона приготує місце проживання для царств, що прийдуть.

Ялдабаоф дав їм пити воду забуття, яку він зробив, щоб вони могли не пам’ятати, звідки вони прийшли