Буття

Розділ 1

1 На початку Єшуа, слово Ягве, створив небо і землю.

2 А земля була безвидна й порожня, і темрява була над поверхнею безодні. І Дух Ягве ширяв над поверхнею вод.

3 І сказав Ягве: Нехай буде світло! І сталося світло.

4 І побачив Ягве світло, що воно добре; і відділив Ягве світло від темряви.

5 І назвав Ягве світло Днем, а темряву назвав Він Ніччю. І був вечір, і був ранок — день перший.

6 І сказав Ягве: Нехай буде твердь серед вод, і нехай вона відділяє води від вод.

7 І створив Ягве твердь, і відділив води, що були під твердю, від вод, що були над твердю; і сталося так.

8 І назвав Ягве твердь Небом. І був вечір, і був ранок — день другий.

9 І сказав Ягве: Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце, і нехай з'явиться суша; і сталося так.

10 І назвав Ягве сушу Землею, а зібрання вод назвав Він Морями; і побачив Ягве, що це добре.

11 І сказав Ягве: Нехай земля виростить траву, рослину, що сіє насіння, і плодове дерево, що приносить плід за родом своїм, чиє насіння в ньому самому, на землі; і сталося так.

12 І виростила земля траву, і рослину, що сіє насіння за родом своїм, і дерево, що приносить плід, чиє насіння було в ньому самому, за родом своїм; і побачив Ягве, що це добре.

13 І був вечір, і був ранок — день третій.

14 І сказав Ягве: Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі; і нехай будуть вони для знаків, і для часів, і для днів, і для років:

15 І нехай будуть вони світилами на тверді небесній, щоб світити на землю; і сталося так.

16 І створив Ягве два великі світила: світило більше, щоб панувати вдень, і світило менше, щоб панувати вночі; Він створив також і зорі.

17 І встановив їх Ягве на тверді небесній, щоб світити на землю,

18 І панувати над днем і над ніччю, і відділяти світло від темряви; і побачив Ягве, що це добре.

19 І був вечір, і був ранок — день четвертий.

20 І сказав Ягве: Нехай води виведуть у великій кількості рухливу істоту, що має життя, і птаство, що літатиме над землею під відкритою твердю небесною.

21 І створив Ягве великих китів, і всяку живу істоту, що рухається, яку води вивели у великій кількості, за родом їхнім, і всякого крилатого птаха за родом його; і побачив Ягве, що це добре.

22 І благословив їх Ягве, кажучи: Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і нехай птаство розмножується на землі.

23 І був вечір, і був ранок — день п'ятий.

24 І сказав Ягве: Нехай земля виведе живу істоту за родом її, худобу, і плазунів, і звіра земного за родом його; і сталося так.

25 І створив Ягве звіра земного за родом його, і худобу за родом їхнім, і все, що плазує по землі, за родом його; і побачив Ягве, що це добре.

26 І сказав Ягве: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою; і нехай вони панують над рибою морською, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усяким плазуном, що плазує по землі.

27 І створив Ягве людину за образом Своїм, за образом Ягве створив Він її; чоловіком і жінкою створив Він їх.

28 І благословив їх Ягве, і сказав їм Ягве: Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею; і пануйте над рибою морською, і над птаством небесним, і над усякою живою істотою, що рухається по землі.

29 І сказав Ягве: Ось, Я дав вам усяку рослину, що сіє насіння, яка є на поверхні всієї землі, і всяке дерево, в якому є плід дерева, що сіє насіння; вам це буде на їжу.

30 А всякому звірові земному, і всякому птахові небесному, і всьому, що плазує по землі, в чому є життя, Я дав усяку зелену рослину на їжу; і сталося так.

31 І побачив Ягве все, що Він створив, і ось, це було дуже добре. І був вечір, і був ранок — день шостий.

Розділ 2

1 Так закінчені були небо і земля, і все воїнство їхнє.

2 І сьомого дня Ягве закінчив діло Своє, яке вчинив; і відпочив Він сьомого дня від усього діла Свого, яке вчинив.

3 І благословив Ягве сьомий день, і освятив його, бо в ньому відпочив Він від усього діла Свого, яке Ягве створив і вчинив.

4 Ось родовід неба і землі, коли вони були створені, в день, коли Ягве створив землю і небо,

5 І жодної польової рослини ще не було на землі, і жодна польова трава ще не росла, бо Єшуа не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб обробляти землю.

6 Але пара підіймалася від землі й зрошувала всю поверхню землі.

7 І створив Єшуа людину з пороху земного, і вдихнув у ніздрі її подих життя, і стала людина душею живою.

8 І насадив Єшуа сад на сході, в Едені, і вмістив там людину, яку створив.

9 І виростив Єшуа із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред саду, і дерево пізнання добра і зла.

10 А ріка виходила з Едену, щоб зрошувати сад; і звідти вона розділялася й ставала чотирма потоками.

11 Ім'я першого — Пісон: він оточує всю землю Хавіла, де є золото;

12 А золото тієї землі добре; там є бделлій і камінь онікс.

13 А ім'я другої ріки — Гіхон: вона оточує всю землю Куш.

14 А ім'я третьої ріки — Хіддекель: вона тече на схід від Ассирії. А четверта ріка — Євфрат.

15 І взяв Єшуа людину, і вмістив її в саду Еденському, щоб вона його обробляла і його доглядала.

16 І наказав Єшуа людині, кажучи: З усякого дерева в саду ти вільно можеш їсти,

17 Але з дерева пізнання добра і зла — не їж від нього, бо того дня, коли ти з'їси від нього, ти неодмінно помреш.

18 І сказав Єшуа: Не добре, щоб людина була сама; зроблю їй поміч, відповідну для неї.

19 І створив Єшуа із землі всякого польового звіра і всякого небесного птаха, і привів їх до Адама, щоб побачити, як він їх назве; і як Адам назве всяку живу істоту, таке й буде їй ім'я.

20 І дав Адам імена всій худобі, і небесному птаству, і всякому польовому звірові; але для Адама не знайшлося помочі, відповідної для нього.

21 І навів Єшуа глибокий сон на Адама, і він заснув; і взяв Він одне з ребер його, і закрив те місце тілом;

22 І ребро, яке Єшуа взяв від людини, Він зробив жінкою, і привів її до людини.

23 І сказав Адам: Оце нарешті кістка від кісток моїх і тіло від тіла мого; вона буде зватися Жінкою, бо від Чоловіка вона взята.

24 Тому залишить чоловік батька свого і матір свою, і пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.

25 І були вони обидва нагі, чоловік і жінка його, і не соромилися.

Розділ 3

1 А змій був хитріший від усякого польового звіра, якого створив Єшуа. І сказав він жінці: Чи справді сказав Єшуа: Не їжте від усякого дерева в саду?

2 І сказала жінка змієві: Ми можемо їсти плоди з дерев у саду,

3 Але про плід дерева, що посеред саду, Єшуа сказав: Не їжте від нього і не торкайтеся до нього, щоб вам не померти.

4 І сказав змій жінці: Ні, ви не помрете;

5 Бо Єшуа знає, що того дня, коли ви з'їсте від нього, відкриються ваші очі, і ви будете, як боги, знаючи добро і зло.

6 І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей, і бажане дерево, щоб зробити мудрим; і взяла вона плід його, і їла, і дала також чоловікові своєму, що був із нею, і він їв.

7 І відкрилися очі їм обом, і пізнали вони, що нагі вони; і зшили вони фігове листя, і зробили собі пояси.

8 І почули вони голос Єшуа, що ходив у саду за прохолоди дня; і сховалися Адам і жінка його від лиця Єшуа поміж деревами саду.

9 І покликав Єшуа Адама, і сказав йому: Де ти?

10 І він сказав: Я почув Твій голос у саду, і злякався, бо я нагий, і сховався.

11 І Він сказав: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв із того дерева, з якого Я наказав тобі не їсти?

12 І сказав чоловік: Жінка, яку Ти дав, щоб була зі мною, — вона дала мені з того дерева, і я їв.

13 І сказав Єшуа жінці: Що це ти зробила? І сказала жінка: Змій спокусив мене, і я їла.

14 І сказав Ягве змієві: За те, що ти зробив це, ти проклятий понад усяку худобу і понад усякого польового звіра; на череві своєму ти ходитимеш, і порох їстимеш усі дні життя свого;

15 І покладу Я ворожнечу між тобою і жінкою, і між насінням твоїм і насінням її; воно вражатиме тебе в голову, а ти вражатимеш його в п'яту.

16 Жінці Він сказав: Дуже сильно помножу скорботу твою і вагітність твою; у болях ти народжуватимеш дітей; і до чоловіка твого буде потяг твій, а він пануватиме над тобою.

17 А Адамові Він сказав: За те, що ти послухав голосу жінки своєї і їв із дерева, про яке Я наказав тобі, кажучи: Не їж із нього, — проклята земля через тебе; у скорботі ти їстимеш від неї всі дні життя свого;

18 Терня й осот вона родитиме тобі, і ти їстимеш польову траву;

19 У поті лиця твого ти їстимеш хліб, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий; бо порох ти, і до пороху ти повернешся.

20 І назвав Адам ім'я жінці своїй: Єва, бо вона стала матір'ю всіх живих.

21 І зробив Єшуа Адамові та жінці його одежі зі шкіри, і зодягнув їх.

22 І сказав Ягве: Ось, людина стала, як один із Нас, знаючи добро і зло; а тепер, щоб вона не простягла руки своєї і не взяла також із дерева життя, і не з'їла, і не жила вічно, —

23 Тому вислав її Ягве з саду Еденського, щоб вона обробляла землю, з якої була взята.

24 І вигнав Він людину, і поставив на сході саду Еденського херувимів і полум'яний меч, що обертався на всі боки, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Розділ 4

1 І пізнав Адам Єву, жінку свою; і вона зачала, і породила Каїна, і сказала: Я набула чоловіка від Ягве.

2 І знову породила вона брата його, Авеля. І Авель був пастухом овець, а Каїн був землеробом.

3 І сталося з плином часу, що Каїн приніс від плодів землі дар для Єшуа.

4 А Авель, він також приніс від первістків отари своєї і від їхнього жиру. І зглянувся Єшуа на Авеля і на його дар,

5 А на Каїна і на його дар Він не зглянувся. І дуже розгнівався Каїн, і поникло обличчя його.

6 І сказав Єшуа Каїнові: Чому ти розгнівався? І чому поникло обличчя твоє?

7 Якщо ти робиш добре, чи не будеш ти прийнятий? А якщо ти не робиш добре, гріх лежить біля дверей; і до тебе його потяг, але ти маєш панувати над ним.

8 І говорив Каїн із Авелем, братом своїм; і сталося, коли вони були в полі, що Каїн повстав проти Авеля, брата свого, і вбив його.

9 І сказав Єшуа Каїнові: Де Авель, брат твій? А він сказав: Не знаю; хіба я сторож братові моєму?

10 І Він сказав: Що ти зробив? Голос крові брата твого волає до Мене з землі.

11 А тепер ти проклятий від землі, яка відкрила уста свої, щоб прийняти кров брата твого з руки твоєї;

12 Коли ти оброблятимеш землю, вона більше не даватиме тобі сили своєї; вигнанцем і мандрівником будеш ти на землі.

13 І сказав Каїн до Єшуа: Кара моя більша, ніж я можу знести.

14 Ось, Ти вигнав мене сьогодні з лиця землі, і від лиця Твого я буду схований; і я буду вигнанцем і мандрівником на землі; і станеться, що кожен, хто мене знайде, уб'є мене.

15 І сказав йому Єшуа: Тому кожному, хто вб'є Каїна, помста буде семикратна. І поклав Єшуа знак на Каїна, щоб ніхто, знайшовши його, не вбив його.

16 І вийшов Каїн від лиця Єшуа, і оселився в землі Нод, на схід від Едену.

17 І пізнав Каїн жінку свою; і вона зачала, і породила Еноха. І він збудував місто, і назвав ім'я міста за ім'ям сина свого: Енох.

18 І народився в Еноха Ірад; і Ірад породив Мехуяїла; і Мехуяїл породив Метушаїла; і Метушаїл породив Ламеха.

19 І взяв собі Ламех дві жінки: ім'я однієї — Ада, а ім'я другої — Цілла.

20 І породила Ада Явала: він був батьком тих, хто живе в наметах і тримає худобу.

21 А ім'я брата його — Ювал: він був батьком усіх, хто грає на гуслах і сопілці.

22 А Цілла, вона також породила Тувал-Каїна, наставника всякого майстра з міді та заліза; а сестра Тувал-Каїна — Наама.

23 І сказав Ламех жінкам своїм, Аді та Ціллі: Почуйте мій голос, жінки Ламеха, прислухайтеся до мого слова: бо я вбив чоловіка за рану мою, і юнака за шкоду мою.

24 Якщо Каїн буде пімщений семикратно, то справді Ламех — сімдесят і сім разів.

25 І знову пізнав Адам жінку свою; і вона породила сина, і назвала ім'я йому Сиф, бо, — сказала вона, — Ягве призначив мені інше насіння замість Авеля, якого вбив Каїн.

26 І в Сифа також народився син, і він назвав ім'я йому Енос; тоді почали закликати ім'я Ягве.

Розділ 5

1 Оце книга родоводів Адама. У день, коли Ягве створив людину, за подобою Ягве Він її створив;

2 Чоловіком і жінкою Він їх створив, і благословив їх, і назвав їм ім'я Адам у день, коли вони були створені.

3 І жив Адам сто тридцять років, і породив сина за подобою своєю, за образом своїм, і назвав ім'я йому Сиф.

4 І було днів Адама, після того як він породив Сифа, вісімсот років, і породив він синів і дочок.

5 А всіх днів, які жив Адам, було дев'ятсот тридцять років, і він помер.

6 І жив Сиф сто п'ять років, і породив Еноса.

7 І жив Сиф після того, як породив Еноса, вісімсот сім років, і породив синів і дочок.

8 А всіх днів Сифа було дев'ятсот дванадцять років, і він помер.

9 І жив Енос дев'яносто років, і породив Кенана.

10 І жив Енос після того, як породив Кенана, вісімсот п'ятнадцять років, і породив синів і дочок.

11 А всіх днів Еноса було дев'ятсот п'ять років, і він помер.

12 І жив Кенан сімдесят років, і породив Магалал'їла.

13 І жив Кенан після того, як породив Магалал'їла, вісімсот сорок років, і породив синів і дочок.

14 А всіх днів Кенана було дев'ятсот десять років, і він помер.

15 І жив Магалал'їл шістдесят п'ять років, і породив Яреда.

16 І жив Магалал'їл після того, як породив Яреда, вісімсот тридцять років, і породив синів і дочок.

17 А всіх днів Магалал'їла було вісімсот дев'яносто п'ять років, і він помер.

18 І жив Яред сто шістдесят два роки, і породив Еноха.

19 І жив Яред після того, як породив Еноха, вісімсот років, і породив синів і дочок.

20 А всіх днів Яреда було дев'ятсот шістдесят два роки, і він помер.

21 І жив Енох шістдесят п'ять років, і породив Матусала.

22 І ходив Енох із Єшуа після того, як породив Матусала, триста років, і породив синів і дочок.

23 А всіх днів Еноха було триста шістдесят п'ять років.

24 І ходив Енох із Єшуа; і не стало його, бо Єшуа взяв його.

25 І жив Матусал сто вісімдесят сім років, і породив Ламеха.

26 І жив Матусал після того, як породив Ламеха, сімсот вісімдесят два роки, і породив синів і дочок.

27 А всіх днів Матусала було дев'ятсот шістдесят дев'ять років, і він помер.

28 І жив Ламех сто вісімдесят два роки, і породив сина.

29 І назвав ім'я йому Ной, кажучи: Цей утішить нас щодо праці нашої і труду рук наших через землю, яку прокляв Ягве.

30 І жив Ламех після того, як породив Ноя, п'ятсот дев'яносто п'ять років, і породив синів і дочок.

31 А всіх днів Ламеха було сімсот сімдесят сім років, і він помер.

32 І було Ноєві п'ятсот років; і породив Ной Сима, Хама і Яфета.

Розділ 6

1 І сталося, коли люди почали розмножуватися на поверхні землі, і дочки народжувалися в них,

2 Сини Ягве побачили дочок людських, що вони вродливі, і брали собі жінок з усіх, яких обирали.

3 І сказав Ягве: Дух Мій не буде вічно змагатися з людиною, бо вона також є тіло; а дні її будуть сто двадцять років.

4 У ті дні були на землі велетні, а також і після того, коли сини Ягве входили до дочок людських, і вони народжували їм дітей; це ті могутні, що були віддавна, люди слави.

5 І побачив Ягве, що велика злоба людини на землі, і що всякий нахил думок серця її — тільки зло повсякчас.

6 І пошкодував Ягве, що створив людину на землі, і засмутився Він у серці Своєму.

7 І сказав Ягве: Знищу людину, яку Я створив, з поверхні землі — і людину, і звіра, і плазунів, і небесне птаство, бо Я шкодую, що створив їх.

8 А Ной знайшов милість в очах Ягве.

9 Ось родовід Ноя: Ной був чоловіком праведним і бездоганним у родах своїх; Ной ходив із Єшуа.

10 І породив Ной трьох синів: Сима, Хама і Яфета.

11 А земля розбестилася перед Ягве, і земля наповнилася насиллям.

12 І поглянув Ягве на землю, і ось, вона розбещена, бо всяке тіло зіпсувало дорогу свою на землі.

13 І сказав Ягве Ноєві: Кінець усякого тіла прийшов переді Мною, бо земля наповнилася насиллям через них; і ось, Я знищу їх разом із землею.

14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер; зроби в ковчезі відділення, і обсмоли його зсередини і зовні смолою.

15 А оце спосіб, як ти його зробиш: довжина ковчега — триста ліктів, ширина його — п'ятдесят ліктів, а висота його — тридцять ліктів.

16 Зроби вікно до ковчега, і на лікоть закінчи його вгорі; а двері ковчега встанови в його боці; зроби його з нижнім, другим і третім поверхами.

17 І ось, Я, саме Я, наводжу потоп вод на землю, щоб знищити всяке тіло, в якому є подих життя, з-під неба; і все, що на землі, загине.

18 Але з тобою Я встановлю Мій завіт; і ввійдеш до ковчега ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки синів твоїх із тобою.

19 І з усякої живої істоти, з усякого тіла, по двоє з кожного роду ти введеш до ковчега, щоб зберегти їх живими з тобою; вони будуть самцем і самкою.

20 З птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усякого плазуна землі за родом його, по двоє з кожного роду прийдуть до тебе, щоб зберегти їх живими.

21 А ти візьми собі всякої їжі, що споживається, і збери її до себе; і буде вона на їжу тобі та їм.

22 І зробив Ной так; за всім, що Ягве наказав йому, так він і зробив.

Розділ 7

1 І сказав Єшуа Ноєві: Ввійди ти і весь дім твій до ковчега, бо тебе Я побачив праведним переді Мною в цьому поколінні.

2 З усякої чистої худоби візьми собі по семеро, самця і самку його; а з худоби, що не чиста, по двоє, самця і самку його.

3 Також із небесного птаства по семеро, самця і самку, щоб зберегти насіння живим на поверхні всієї землі.

4 Бо ще сім днів, і Я пошлю дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і всяку живу істоту, яку Я створив, Я знищу з поверхні землі.

5 І зробив Ной за всім, що Ягве наказав йому.

6 А Ноєві було шістсот років, коли потоп вод був на землі.

7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ним до ковчега перед водами потопу.

8 З чистої худоби, і з худоби, що не чиста, і з птаства, і з усього, що плазує по землі,

9 Ввійшли по двоє до Ноя в ковчег, самець і самка, як Ягве наказав Ноєві.

10 І сталося після семи днів, що води потопу були на землі.

11 У шестисоту річницю життя Ноя, у другому місяці, сімнадцятого дня місяця, того самого дня відкрилися всі джерела великої безодні, і небесні вікна відкрилися.

12 І був дощ на землі сорок днів і сорок ночей.

13 Того самого дня ввійшли Ной, і Сим, і Хам, і Яфет, сини Ноя, і жінка Ноя, і три жінки синів його з ними до ковчега;

14 Вони, і всякий звір за родом його, і вся худоба за родом її, і всякий плазун, що плазує по землі, за родом його, і всякий птах за родом його, усякий птах усякого роду.

15 І ввійшли вони до Ноя в ковчег, по двоє з усякого тіла, в якому є подих життя.

16 І ті, що входили, входили самець і самка з усякого тіла, як Ягве наказав йому; і Єшуа зачинив за ним.

17 І був потоп сорок днів на землі; і води прибували, і підняли ковчега, і він піднявся над землею.

18 І води посилювалися, і дуже прибували на землі; і ковчег плив по поверхні вод.

19 І води надзвичайно посилилися на землі; і всі високі гори, що були під усім небом, були покриті.

20 На п'ятнадцять ліктів угору піднялися води, і гори були покриті.

21 І загинуло всяке тіло, що рухалося на землі, — і птаство, і худоба, і звір, і всякий плазун, що плазує по землі, і кожна людина;

22 Все, в чиїх ніздрях був подих життя, з усього, що було на суші, загинуло.

23 І була знищена всяка жива істота, що була на поверхні землі, — і людина, і худоба, і плазуни, і небесне птаство; і вони були знищені з землі; і залишився живим тільки Ной і ті, хто був із ним у ковчезі.

24 І води посилювалися на землі сто п'ятдесят днів.

Розділ 8

1 І згадав Єшуа Ноя, і всяку живу істоту, і всю худобу, що була з ним у ковчезі; і навів Єшуа вітер на землю, і води спали;

2 І джерела безодні та небесні вікна були закриті, і дощ із неба був стриманий;

3 І води поверталися з землі безупинно; і після закінчення ста п'ятдесяти днів води спали.

4 І зупинився ковчег у сьомому місяці, сімнадцятого дня місяця, на горах Арарат.

5 І води спадали безупинно аж до десятого місяця; у десятому місяці, першого дня місяця, з'явилися вершини гір.

6 І сталося наприкінці сорока днів, що Ной відкрив вікно ковчега, яке він зробив,

7 І випустив він крука, який вилітав і повертався, аж поки води не висохли з землі.

8 Також випустив він від себе голубку, щоб побачити, чи спали води з поверхні землі;

9 Але голубка не знайшла спочинку для підошви ноги своєї, і повернулася до нього в ковчег, бо води були на поверхні всієї землі; тоді він простягнув руку свою, і взяв її, і втягнув її до себе в ковчег.

10 І зачекав він ще інших сім днів, і знову випустив голубку з ковчега;

11 І голубка прийшла до нього ввечері; і ось, у роті її був зірваний лист оливковий; і Ной дізнався, що води спали з землі.

12 І зачекав він ще інших сім днів, і випустив голубку, яка більше не повернулася до нього.

13 І сталося в шестисотому й першому році, у першому місяці, першого дня місяця, що води висохли з землі; і Ной зняв накриття ковчега, і поглянув, і ось, поверхня землі була суха.

14 А в другому місяці, двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.

15 І промовив Єшуа до Ноя, кажучи:

16 Вийди з ковчега ти, і жінка твоя, і сини твої, і жінки синів твоїх із тобою.

17 Виведи з собою всяку живу істоту, що з тобою, з усякого тіла — і птаство, і худобу, і всякого плазуна, що плазує по землі, — щоб вони рясно розплоджувалися на землі, і були плідні, і розмножувалися на землі.

18 І вийшов Ной, і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ним;

19 Усякий звір, усякий плазун, і всякий птах, усе, що плазує по землі, за родами їхніми вийшли з ковчега.

20 І збудував Ной жертовника для Єшуа, і взяв із усякої чистої худоби і з усякого чистого птаха, і приніс цілопалення на жертовнику.

21 І відчув Єшуа приємний запах; і сказав Єшуа в серці Своєму: Я вже не проклинатиму більше землю через людину, бо нахил серця людини — зло від молодості її; і Я вже не вражатиму більше всього живого, як Я зробив.

22 Доки існує земля, сівба і жнива, і холод і спека, і літо і зима, і день і ніч не припиняться.

Розділ 9

1 І благословив Ягве Ноя і синів його, і сказав їм: Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю.

2 І страх перед вами і жах перед вами буде на всякому звірові землі, і на всякому небесному птахові, на всьому, що рухається по землі, і на всіх рибах моря; у вашу руку вони віддані.

3 Усе, що рухається і живе, буде вам на їжу; як зелену траву, Я дав вам усе.

4 Але тіла з життям його, що є кров його, ви не їстимете.

5 І справді, крові вашої, життя вашого, Я вимагатиму; від руки всякого звіра Я вимагатиму її, і від руки людини; від руки брата кожної людини Я вимагатиму життя людини.

6 Хто проллє кров людини, людиною його кров буде пролита, бо за образом Ягве Він створив людину.

7 А ви — плодіться і розмножуйтеся; рясно розплоджуйтеся на землі і розмножуйтеся на ній.

8 І промовив Єшуа до Ноя і до синів його з ним, кажучи:

9 І Я, ось, Я встановлюю Мій завіт із вами і з насінням вашим після вас;

10 І з усякою живою істотою, що з вами, — з птаства, з худоби, і з усякого звіра землі з вами, — від усіх, що виходять із ковчега, до всякого звіра землі.

11 І встановлю Я Мій завіт із вами: жодне тіло більше не буде відсічене водами потопу, і більше не буде потопу, щоб знищити землю.

12 І сказав Ягве: Оце знак завіту, який Я укладаю між Мною і вами, і всякою живою істотою, що з вами, на вічні покоління:

13 Я покладаю Мій лук у хмарі, і він буде знаком завіту між Мною і землею.

14 І станеться, коли Я наведу хмару над землею, що лук буде видно в хмарі;

15 І Я згадаю Мій завіт, який є між Мною і вами, і всякою живою істотою всякого тіла; і води більше не стануть потопом, щоб знищити всяке тіло.

16 І лук буде в хмарі; і Я погляну на нього, щоб згадати вічний завіт між Ягве і всякою живою істотою всякого тіла, що на землі.

17 І сказав Ягве Ноєві: Оце знак завіту, який Я встановив між Мною і всяким тілом, що на землі.

18 А сини Ноя, що вийшли з ковчега, були Сим, і Хам, і Яфет; а Хам є батьком Ханаана.

19 Це троє синів Ноя, і від них уся земля була заселена.

20 І почав Ной бути землеробом, і насадив виноградника;

21 І пив він вино, і сп'янів, і відкрився всередині намету свого.

22 І Хам, батько Ханаана, побачив наготу батька свого, і розповів двом братам своїм надворі.

23 І Сим і Яфет взяли одежину, і поклали її на плечі обох, і пішли задом, і накрили наготу батька свого; а обличчя їхні були обернені назад, і наготи батька свого вони не бачили.

24 І прокинувся Ной від вина свого, і дізнався, що зробив йому молодший син його.

25 І сказав він: Проклятий Ханаан; рабом рабів він буде братам своїм.

26 І сказав він: Благословенний Ягве Сима; а Ханаан буде рабом його.

27 Нехай Ягве розширить Яфета, і нехай він оселиться в наметах Сима; а Ханаан буде рабом його.

28 І жив Ной після потопу триста п'ятдесят років.

29 А всіх днів Ноя було дев'ятсот п'ятдесят років, і він помер.

Розділ 10

1 А оце родовід синів Ноя: Сима, Хама і Яфета; і в них народилися сини після потопу.

2 Сини Яфета: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.

3 І сини Ґомера: Ашкеназ, і Ріфат, і Тоґарма.

4 І сини Явана: Еліша, і Таршіш, Кіттім і Доданім.

5 Від них острови народів були розділені в землях їхніх, кожен за мовою своєю, за родами їхніми, у народах їхніх.

6 І сини Хама: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.

7 І сини Куша: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха; а сини Раами: Шева і Дедан.

8 І Куш породив Німрода; він почав бути могутнім на землі.

9 Він був могутнім мисливцем перед Ягве; тому говориться: Як Німрод, могутній мисливець перед Ягве.

10 А початком царства його були Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне, в землі Сінар.

11 З тієї землі вийшов Ашшур, і збудував Ніневію, і місто Реховот, і Калах,

12 І Ресен між Ніневією і Калахом; це велике місто.

13 І Міцраїм породив: Лудим, і Анамим, і Легавим, і Нафтухим,

14 І Патрусим, і Каслухим, від яких вийшли филистимляни, і Кафторим.

15 І Ханаан породив Сидона, первістка свого, і Хета,

16 І Євусея, і Аморея, і Ґірґашея,

17 І Хіввея, і Аркея, і Синея,

18 І Арвадея, і Цемарея, і Хаматея; а після того роди ханаанеїв розсіялися.

19 І була межа ханаанеїв від Сидона, як ти йдеш до Ґерара, аж до Гази; як ти йдеш до Содома, і Гоморри, і Адми, і Цевоїма, аж до Лаші.

20 Це сини Хама, за родами їхніми, за мовами їхніми, у країнах їхніх і в народах їхніх.

21 І в Сима також, батька всіх синів Евера, брата Яфета старшого, також у нього народилися діти.

22 Сини Сима: Елам, і Ашшур, і Арфаксад, і Луд, і Арам.

23 І сини Арама: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш.

24 І Арфаксад породив Шелаха; а Шелах породив Евера.

25 І в Евера народилися два сини: ім'я одного — Пелеґ, бо за днів його земля була розділена; а ім'я брата його — Йоктан.

26 І Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хацармавета, і Єраха,

27 І Гадорама, і Узала, і Діклу,

28 І Овала, і Авімаїла, і Шеву,

29 І Офіра, і Хавілу, і Йовава; усі ці були синами Йоктана.

30 А їхня оселя була від Меші, як ти йдеш до Сефара, гори на сході.

31 Це сини Сима, за родами їхніми, за мовами їхніми, у землях їхніх, за народами їхніми.

32 Це роди синів Ноя, за родоводами їхніми, у народах їхніх; і від них народи були розділені на землі після потопу.

Розділ 11

1 А вся земля була однієї мови і однієї говірки.

2 І сталося, коли вони подорожували зі сходу, що вони знайшли рівнину в землі Сінар, і оселилися там.

3 І сказали вони один одному: Ходімо, зробімо цеглу і добре її випалімо. І цегла була їм замість каменю, а смола була їм замість вапна.

4 І сказали вони: Ходімо, збудуймо собі місто і вежу, вершина якої сягатиме неба; і зробімо собі ім'я, щоб ми не розсіялися по поверхні всієї землі.

5 І зійшов Єшуа, щоб побачити місто і вежу, які будували сини людські.

6 І сказав Єшуа: Ось, народ один, і в усіх одна мова; і це вони починають робити; а тепер ніщо не буде для них неможливим, що вони задумали зробити.

7 Ходімо, зійдімо і змішаймо там їхню мову, щоб вони не розуміли мови один одного.

8 І розсіяв їх Ягве звідти по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати місто.

9 Тому ім'я йому дано: Вавилон, бо там Ягве змішав мову всієї землі; і звідти Ягве розсіяв їх по поверхні всієї землі.

10 Оце родовід Сима: Симові було сто років, і він породив Арфаксада через два роки після потопу.

11 І жив Сим після того, як породив Арфаксада, п'ятсот років, і породив синів і дочок.

12 І жив Арфаксад тридцять п'ять років, і породив Шелаха.

13 І жив Арфаксад після того, як породив Шелаха, чотириста три роки, і породив синів і дочок.

14 І жив Шелах тридцять років, і породив Евера.

15 І жив Шелах по тому, як породив Евера, чотириста три роки, і породив синів та дочок.

16 І жив Евер тридцять чотири роки, і породив Пелеґа:

17 І жив Евер по тому, як породив Пелеґа, чотириста тридцять років, і породив синів та дочок.

18 І жив Пелеґ тридцять років, і породив Реу:

19 І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, двісті дев'ять років, і породив синів та дочок.

20 І жив Реу тридцять два роки, і породив Серуга:

21 І жив Реу по тому, як породив Серуга, двісті сім років, і породив синів та дочок.

22 І жив Серуг тридцять років, і породив Нахора:

23 І жив Серуг по тому, як породив Нахора, двісті років, і породив синів та дочок.

24 І жив Нахор двадцять дев'ять років, і породив Тераха:

25 І жив Нахор по тому, як породив Тераха, сто дев'ятнадцять років, і породив синів та дочок.

26 І жив Терах сімдесят років, і породив Аврама, Нахора і Гарана.

27 А оце покоління Тераха: Терах породив Аврама, Нахора і Гарана; а Гаран породив Лота.

28 І помер Гаран перед обличчям свого батька Тераха в землі свого народження, в Урі халдейському.

29 І взяли Аврам і Нахор собі жінок: ім'я Аврамової жінки — Сара; а ім'я Нахорової жінки — Мілка, дочка Гарана, батька Мілки і батька Їски.

30 А Сара була неплідна; не було в неї дитини.

31 І взяв Терах Аврама, свого сина, і Лота, сина Гарана, сина свого сина, і Сару, свою невістку, жінку Аврама, свого сина; і вони вийшли з ними з Ура халдейського, щоб іти до землі Ханаан; і прийшли до Харана, і осіли там.

32 І було днів Тераха двісті п'ять років; і помер Терах у Харані.

Розділ 12

1 І сказав Ягве до Аврама: Вийди зі своєї землі, і від своєї рідні, і з дому свого батька до землі, яку Я тобі покажу:

2 І зроблю тебе великим народом, і благословлю тебе, і звеличу твоє ім'я; і ти будеш благословенням:

3 І благословлю тих, хто благословляє тебе, і прокляну того, хто проклинає тебе; і в тобі благословляться всі роди землі.

4 І пішов Аврам, як сказав йому Ягве; і Лот пішов із ним; а Аврамові було сімдесят п'ять років, коли він вийшов із Харана.

5 І взяв Аврам Сару, свою жінку, і Лота, сина свого брата, і все їхнє майно, яке вони набули, і душі, яких вони придбали в Харані; і вийшли, щоб іти до землі Ханаан; і до землі Ханаан вони прийшли.

6 І пройшов Аврам по землі до місця Сихема, до рівнини Море. А ханаанеянин був тоді в тій землі.

7 І явився Єшуа Аврамові і сказав: Твоєму потомству дам Я цю землю; і він збудував там жертовник для Єшуа, Який явився йому.

8 І рушив він звідти до гори на схід від Бет-Елу, і нап'яв свій намет, маючи Бет-Ел на заході, а Гай на сході; і збудував там жертовник для Єшуа, і прикликав ім'я Ягве.

9 І подорожував Аврам, ідучи далі на південь.

10 І був голод у тій землі; і зійшов Аврам до Єгипту, щоб пожити там, бо голод у землі був тяжкий.

11 І сталося, коли він наблизився, щоб увійти до Єгипту, він сказав Сарі, своїй жінці: Ось, я знаю, що ти жінка, вродлива на вигляд:

12 Тому станеться, коли єгиптяни побачать тебе, вони скажуть: Це його жінка; і вб'ють мене, а тебе залишать живою.

13 Скажи, прошу тебе, що ти моя сестра, щоб добре мені було заради тебе, і душа моя житиме через тебе.

14 І сталося, коли Аврам прийшов до Єгипту, єгиптяни побачили жінку, що вона дуже вродлива.

15 Побачили її також вельможі фараона і вихваляли її перед фараоном; і жінку взяли до дому фараона.

16 І він добре обійшовся з Аврамом заради неї; і мав він овець, і волів, і ослів-самців, і слуг, і служниць, і ослиць, і верблюдів.

17 І вразив Ягве фараона і його дім великими карами через Сару, жінку Аврама.

18 І покликав фараон Аврама і сказав: Що це ти зробив мені? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?

19 Чому ти сказав: Вона моя сестра? — так що я міг би взяти її собі за жінку; тепер же ось твоя жінка, візьми її і йди своєю дорогою.

20 І дав фараон наказ своїм людям щодо нього; і вони відпровадили його, і його жінку, і все, що він мав.

Розділ 13

1 І вийшов Аврам із Єгипту — він, і його жінка, і все, що він мав, і Лот із ним — на південь.

2 А Аврам був дуже багатий на худобу, на срібло і на золото.

3 І йшов він у своїх подорожах із півдня аж до Бет-Елу, до місця, де спочатку був його намет, між Бет-Елом і Гаєм;

4 До місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там Аврам прикликав ім'я Ягве.

5 І Лот, який ішов із Аврамом, також мав отари, і череди, і намети.

6 І земля не могла вмістити їх, щоб їм жити разом, бо їхнє майно було велике, так що вони не могли жити разом.

7 І була суперечка між пастухами Аврамової худоби і пастухами Лотової худоби; а ханаанеянин і ферезеянин жили тоді в тій землі.

8 І сказав Аврам до Лота: Нехай же не буде суперечки, прошу тебе, між мною і тобою, і між моїми пастухами і твоїми пастухами, бо ми брати.

9 Хіба не вся земля перед тобою? Відділися, прошу тебе, від мене: якщо ти підеш ліворуч, то я піду праворуч; або якщо ти відійдеш праворуч, то я піду ліворуч.

10 І звів Лот свої очі й побачив усю Йорданську рівнину, що вона була скрізь добре напоєна, перш ніж Ягве знищив Содом і Гоморру, — наче сад Єшуа, наче земля Єгипетська, як іти до Цоару.

11 Тоді Лот вибрав собі всю Йорданську рівнину; і Лот вирушив на схід; і відділилися вони один від одного.

12 Аврам оселився в землі Ханаан, а Лот оселився в містах рівнини і розкинув намет аж до Содому.

13 А люди Содому були злі і великі грішники перед Ягве.

14 І сказав Єшуа до Аврама, після того як Лот відділився від нього: Зведи тепер свої очі й подивися з місця, де ти є, на північ, і на південь, і на схід, і на захід:

15 Бо всю землю, яку ти бачиш, тобі дам її і твоєму потомству навіки.

16 І вчиню твоє потомство, як порох землі, так що коли хто зможе порахувати порох землі, то й твоє потомство буде пораховане.

17 Устань, пройди по землі в довжину її і в ширину її, бо Я дам її тобі.

18 Тоді Аврам зняв намет і прийшов, і оселився на рівнині Мамре, що в Хевроні, і збудував там жертовник для Єшуа.

Розділ 14

1 І сталося за днів Амрафела, царя Шінара, Аріоха, царя Елласара, Кедорлаомера, царя Елама, і Тидала, царя народів;

2 Що вони вчинили війну з Берою, царем Содому, і з Біршею, царем Гоморри, Шинавом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїма, і царем Бели, що є Цоар.

3 Усі вони з'єдналися в долині Сіддім, що є Солоне море.

4 Дванадцять років служили вони Кедорлаомерові, а на тринадцятий рік повстали.

5 А на чотирнадцятий рік прийшов Кедорлаомер і царі, що були з ним, і побили рефаїмів в Аштерот-Карнаїмі, і зузімів у Гамі, і емімів у Шаве-Кір'ятаїмі,

6 І хореїв на їхній горі Сеїр, аж до Ел-Парану, що біля пустелі.

7 І повернулися вони, і прийшли до Ен-Мішпату, що є Кадеш, і побили всю країну амаликитян, а також амореїв, що жили в Хацецон-Тамарі.

8 І вийшов цар Содому, і цар Гоморри, і цар Адми, і цар Цевоїма, і цар Бели (той самий, що Цоар); і вони стали до бою з ними в долині Сіддім;

9 З Кедорлаомером, царем Елама, і з Тидалом, царем народів, і Амрафелом, царем Шінара, і Аріохом, царем Елласара; чотири царі проти п'яти.

10 А долина Сіддім була повна смоляних ям; і царі Содому і Гоморри втекли і впали там; а ті, що залишилися, втекли в гори.

11 І взяли вони все майно Содому і Гоморри і всю їхню поживу, і пішли своєю дорогою.

12 І взяли Лота, сина Аврамового брата, який жив у Содомі, і його майно, і відійшли.

13 І прийшов один, що втік, і розповів Аврамові єврею; бо він жив на рівнині Мамре амореянина, брата Ешкола і брата Анера; а вони були спільниками Аврама.

14 І коли Аврам почув, що його брата взято в полон, він озброїв своїх вишколених слуг, народжених у його власному домі, триста вісімнадцять, і гнався за ними аж до Дана.

15 І розділився він проти них, він і його слуги, вночі, і побив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч від Дамаска.

16 І повернув він усе майно, а також повернув свого брата Лота і його майно, а також жінок і людей.

17 І вийшов цар Содому назустріч йому після його повернення з побоїща Кедорлаомера і царів, що були з ним, у долині Шаве, що є царська долина.

18 І Мелхиседек, цар Салима, виніс хліб і вино; і він був священик всевишнього Ягве.

19 І благословив він його і сказав: Благословенний Аврам всевишнім Ягве, Володарем неба і землі:

20 І благословенний всевишній Єшуа, Який видав твоїх ворогів у твою руку. І він дав йому десятину з усього.

21 І сказав цар Содому до Аврама: Дай мені людей, а майно візьми собі.

22 І сказав Аврам до царя Содому: Я підняв свою руку до Ягве, всевишнього Ягве, Володаря неба і землі,

23 Що не візьму від нитки аж до ремінця сандалі, і що не візьму нічого, що твоє, щоб ти не сказав: Я збагатив Аврама:

24 Крім лише того, що з'їли юнаки, і частки людей, які ходили зі мною, — Анера, Ешкола і Мамре; нехай вони візьмуть свою частку.

Розділ 15

1 Після цих подій було слово Єшуа до Аврама у видінні, кажучи: Не бійся, Авраме: Я твій щит і твоя надзвичайно велика нагорода.

2 І сказав Аврам: Єшуа, що Ти даси мені, коли я йду бездітний, а розпорядник мого дому — оцей Елієзер із Дамаска?

3 І сказав Аврам: Ось, мені Ти не дав потомства; і ось, народжений у моєму домі є моїм спадкоємцем.

4 І ось, слово Єшуа було до нього, кажучи: Цей не буде твоїм спадкоємцем; але той, хто вийде з твого власного нутра, буде твоїм спадкоємцем.

5 І вивів він його надвір і сказав: Подивися тепер до неба і порахуй зорі, якщо зможеш порахувати їх; і сказав йому: Таким буде твоє потомство.

6 І він повірив в Єшуа; і Він зарахував йому це в праведність.

7 І сказав він йому: Я — Єшуа, що вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі цю землю в спадщину.

8 І сказав він: Єшуа, звідки я знатиму, що я успадкую її?

9 І сказав він йому: Візьми Мені телицю трирічну, і козу трирічну, і барана трирічного, і горлицю, і молодого голуба.

10 І взяв він Йому все це, і розітнув їх посередині, і поклав кожну частину одна проти одної; а птахів не розітнув.

11 І коли птахи зліталися на трупи, Аврам відганяв їх.

12 А коли сонце заходило, глибокий сон упав на Аврама; і ось, жах великої темряви упав на нього.

13 І сказав Він до Аврама: Знай напевно, що твоє потомство буде чужинцем у землі, що не їхня, і служитиме їм; і вони гнобитимуть їх чотириста років;

14 А також той народ, якому вони служитимуть, Я судитиму; а після того вони вийдуть із великим майном.

15 А ти відійдеш до своїх батьків у мирі; ти будеш похований у добрій старості.

16 А в четвертому поколінні вони повернуться сюди знову, бо беззаконня амореїв ще не сповнилося.

17 І сталося, коли сонце зайшло і сталося темно, ось димляча піч і палаючий світильник, що пройшов між тими частинами.

18 Того самого дня Єшуа уклав заповіт із Аврамом, кажучи: Твоєму потомству дав Я цю землю, від ріки Єгипетської аж до великої ріки, ріки Євфрат:

19 Кенеїв, і кеніззеїв, і кадмонеїв,

20 І хіттеїв, і ферезеїв, і рефаїмів,

21 І амореїв, і ханаанеїв, і ґірґашеїв, і євусеїв.

Розділ 16

1 А Сара, жінка Аврама, не народжувала йому дітей; і мала вона служницю, єгиптянку, ім'я якої — Агар.

2 І сказала Сара до Аврама: Ось, Ягве стримав мене від народження; прошу тебе, увійди до моєї служниці; може, я матиму дітей від неї. І послухався Аврам голосу Сари.

3 І взяла Сара, жінка Аврама, Агар, свою служницю, єгиптянку, після того як Аврам прожив десять років у землі Ханаан, і дала її своєму чоловікові Аврамові за жінку.

4 І увійшов він до Агар, і вона зачала; і коли вона побачила, що зачала, її пані стала зневаженою в її очах.

5 І сказала Сара до Аврама: Моя кривда — на тобі: я дала свою служницю в твоє лоно; а коли вона побачила, що зачала, я стала зневаженою в її очах: нехай Ягве судить між мною і тобою.

6 А Аврам сказав до Сари: Ось, твоя служниця у твоїй руці; роби з нею, як тобі до вподоби. І коли Сара тяжко обходилася з нею, вона втекла від її обличчя.

7 І знайшов її ангел Ягве біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Шура.

8 І сказав він: Агар, служнице Сари, звідки ти прийшла? і куди ти йдеш? І вона сказала: Я тікаю від обличчя моєї пані Сари.

9 І сказав їй ангел Ягве: Повернися до своєї пані і впокорися під її руки.

10 І сказав їй ангел Ягве: Я надзвичайно розмножу твоє потомство, так що воно не буде пораховане через безліч.

11 І сказав їй ангел Ягве: Ось, ти вагітна і породиш сина, і назвеш його ім'я Ізмаїл, бо Єшуа почув твоє страждання.

12 І він буде дикою людиною; його рука буде проти кожного, і рука кожного проти нього; і він житиме перед обличчям усіх своїх братів.

13 І назвала вона ім'я Єшуа, що говорив до неї: Ти — Єшуа, що бачиш мене; бо вона сказала: Чи й тут я дивилася вслід за Тим, Хто бачить мене?

14 Тому джерело було назване Беер-Лахай-Рої; ось, воно між Кадешем і Бередом.

15 І породила Агар Аврамові сина; і Аврам назвав ім'я свого сина, якого породила Агар, Ізмаїл.

16 А Аврамові було вісімдесят шість років, коли Агар породила Ізмаїла Аврамові.

Розділ 17

1 І коли Аврамові було дев'яносто дев'ять років, Єшуа явився Аврамові і сказав йому: Я — Всемогутній Єшуа; ходи переді Мною і будь досконалий.

2 І вчиню Мій заповіт між Мною і тобою, і надзвичайно розмножу тебе.

3 І впав Аврам на своє обличчя; і Єшуа говорив із ним, кажучи,

4 Що до Мене, ось, Мій заповіт із тобою, і ти будеш батьком багатьох народів.

5 І більше не буде твоє ім'я називатися Аврам, але твоє ім'я буде Авраам; бо батьком багатьох народів учинив Я тебе.

6 І вчиню тебе надзвичайно плідним, і вчиню з тебе народи, і царі вийдуть із тебе.

7 І встановлю Мій заповіт між Мною і тобою і твоїм потомством після тебе в їхніх поколіннях на вічний заповіт, щоб бути Єшуа тобі і твоєму потомству після тебе.

8 І дам тобі і твоєму потомству після тебе землю, в якій ти чужинець, всю землю Ханаан, на вічне володіння; і буду їхнім Єшуа.

9 І сказав Єшуа до Авраама: Ти ж зберігатимеш Мій заповіт, ти і твоє потомство після тебе в їхніх поколіннях.

10 Оце Мій заповіт, який ви зберігатимете, між Мною і вами і твоїм потомством після тебе: кожна дитина чоловічої статі у вас буде обрізана.

11 І обрізуйте плоть вашої крайньої плоті; і це буде знаком заповіту між Мною і вами.

12 І той, хто має вісім днів, буде обрізаний у вас, кожна дитина чоловічої статі у ваших поколіннях, народжений у домі або куплений за гроші в будь-якого чужинця, який не з твого потомства.

13 Той, хто народжений у твоєму домі, і той, хто куплений за твої гроші, неодмінно має бути обрізаний; і Мій заповіт буде на вашій плоті на вічний заповіт.

14 А необрізана дитина чоловічої статі, чия плоть крайньої плоті не обрізана, та душа буде відтята від свого народу; він порушив Мій заповіт.

15 І сказав Єшуа до Авраама: Щодо Сари, твоєї жінки, не називай її ім'я Сара, але Сарра буде її ім'я.

16 І благословлю її, і також дам тобі сина від неї; так, благословлю її, і вона стане матір'ю народів; царі народів будуть від неї.

17 Тоді Авраам упав на своє обличчя і засміявся, і сказав у своєму серці: Чи народиться дитина в того, хто має сто років? і чи Сарра, що має дев'яносто років, породить?

18 І сказав Авраам до Єшуа: О, якби Ізмаїл жив перед Тобою!

19 І сказав Єшуа: Сарра, твоя жінка, справді породить тобі сина; і ти назвеш його ім'я Ісаак; і встановлю Мій заповіт із ним на вічний заповіт, і з його потомством після нього.

20 А щодо Ізмаїла, Я почув тебе: Ось, Я благословив його, і вчиню його плідним, і надзвичайно розмножу його; дванадцять князів породить він, і вчиню його великим народом.

21 Але Мій заповіт встановлю з Ісааком, якого Сарра породить тобі в оцей установлений час наступного року.

22 І перестав Він говорити з ним, і Єшуа відійшов угору від Авраама.

23 І взяв Авраам Ізмаїла, свого сина, і всіх народжених у його домі, і всіх куплених за його гроші, кожного чоловічої статі серед людей Авраамового дому, і обрізав плоть їхньої крайньої плоті того самого дня, як сказав йому Єшуа.

24 А Авраамові було дев'яносто дев'ять років, коли він був обрізаний у плоті своєї крайньої плоті.

25 А Ізмаїлові, його синові, було тринадцять років, коли він був обрізаний у плоті своєї крайньої плоті.

26 Того самого дня був обрізаний Авраам і Ізмаїл, його син.

27 І всі люди його дому, народжені в домі і куплені за гроші в чужинця, були обрізані з ним.

Розділ 18

1 І явився Єшуа йому на рівнинах Мамре; і він сидів при вході до намету в спеку дня;

2 І звів він свої очі й поглянув, і ось, три чоловіки стояли біля нього; і коли він побачив їх, побіг назустріч їм від входу до намету і вклонився до землі,

3 І сказав: Мій Єшуа, якщо тепер я знайшов милість у Твоїх очах, не проходь, прошу Тебе, повз Твого слугу:

4 Нехай принесуть, прошу вас, трохи води, і вимийте свої ноги, і відпочиньте під деревом:

5 І я принесу шматок хліба, і підкріпите свої серця; після того підете далі, бо для того ви прийшли до свого слуги. І вони сказали: Зроби так, як ти сказав.

6 І поспішив Авраам у намет до Сарри і сказав: Приготуй швидко три міри тонкого борошна, заміси і зроби коржі на вогнищі.

7 І побіг Авраам до череди, і взяв теля, ніжне і добре, і дав його юнакові; і він поспішив приготувати його.

8 І взяв він масло, і молоко, і теля, яке він приготував, і поставив перед ними; і він стояв біля них під деревом, і вони їли.

9 І сказали вони йому: Де Сарра, твоя жінка? І він сказав: Ось, у наметі.

10 І сказав Він: Я неодмінно повернуся до тебе за часом життя; і ось, Сарра, твоя жінка, матиме сина. А Сарра чула це при вході до намету, що був позаду нього.

11 А Авраам і Сарра були старі й увійшли в літа; і перестало бути в Сарри за звичаєм жінок.

12 Тому Сарра засміялася в собі, кажучи: Після того як я постаріла, чи матиму я втіху, коли й мій пан старий?

13 І сказав Єшуа до Авраама: Чому Сарра засміялася, кажучи: Чи справді я породжу дитину, коли я стара?

14 Хіба є щось занадто тяжке для Єшуа? У призначений час Я повернуся до тебе, за часом життя, і Сарра матиме сина.

15 Тоді Сарра заперечила, кажучи: Я не сміялася; бо вона злякалася. А Він сказав: Ні; але ти сміялася.

16 І встали ті чоловіки звідти і поглянули в бік Содому; а Авраам ішов із ними, щоб провести їх у дорогу.

17 І сказав Єшуа: Чи приховаю Я від Авраама те, що чиню;

18 Бачачи, що Авраам неодмінно стане великим і могучим народом, і всі народи землі благословляться в ньому?

19 Бо Я знаю його, що він накаже своїм дітям і своєму дому після нього, і вони зберігатимуть дорогу Єшуа, щоб чинити справедливість і суд; щоб Єшуа навів на Авраама те, що Він говорив про нього.

20 І сказав Єшуа: Тому що крик Содому і Гоморри великий, і тому що їхній гріх дуже тяжкий;

21 Зійду тепер і побачу, чи вчинили вони цілком за криком про нього, що дійшов до Мене; а якщо ні, Я знатиму.

22 І повернули ті чоловіки свої обличчя звідти і пішли до Содому; а Авраам усе ще стояв перед Єшуа.

23 І наблизився Авраам і сказав: Чи Ти також знищиш праведного з нечестивим?

24 Може, є п'ятдесят праведних у місті: чи Ти також знищиш і не пощадиш місця заради п'ятдесяти праведних, що в ньому?

25 Нехай це буде далеко від Тебе — чинити таким чином, щоб умертвити праведного з нечестивим, і щоб праведний був, як нечестивий, — нехай це буде далеко від Тебе: хіба Суддя всієї землі не вчинить правди?

26 І сказав Єшуа: Якщо Я знайду в Содомі п'ятдесят праведних у місті, то пощаджу все місце заради них.

27 І відповів Авраам і сказав: Ось тепер, я взявся говорити до Єшуа, а я — лише порох і попіл:

28 Може, бракуватиме п'яти з п'ятдесяти праведних: чи знищиш Ти все місто через брак п'яти? І Він сказав: Якщо знайду там сорок п'ять, не знищу його.

29 І говорив він до Нього ще знову і сказав: Може, знайдеться там сорок. І Він сказав: Не вчиню цього заради сорока.

30 І сказав він Йому: О, нехай не гнівається Єшуа, і я говоритиму: Може, знайдеться там тридцять. І Він сказав: Не вчиню цього, якщо знайду там тридцять.

31 І сказав він: Ось тепер, я взявся говорити до Єшуа: Може, знайдеться там двадцять. І Він сказав: Не знищу його заради двадцяти.

32 І сказав він: О, нехай не гнівається Єшуа, і я говоритиму ще тільки цей раз: Може, знайдеться там десять. І Він сказав: Не знищу його заради десяти.

33 І відійшов Єшуа своєю дорогою, як тільки перестав розмовляти з Авраамом; а Авраам повернувся на своє місце.

Розділ 19

1 І прийшли два ангели до Содому ввечері; а Лот сидів у брамі Содому; і Лот, побачивши їх, устав назустріч їм; і вклонився обличчям до землі;

2 І сказав він: Ось тепер, мої панове, зверніть, прошу вас, до дому вашого слуги і перебувайте всю ніч, і вимийте свої ноги, а рано встанете і підете своїми дорогами. І вони сказали: Ні; але ми перебуватимемо на вулиці всю ніч.

3 І він дуже наполягав на них; і вони звернули до нього і увійшли до його дому; і він зробив їм учту, і напік прісних хлібів, і вони їли.

4 Але перш ніж вони лягли, люди міста, люди Содому, оточили дім навколо, і старі, і молоді, весь народ з усіх кінців:

5 І кликали вони до Лота і сказали йому: Де ті чоловіки, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, щоб ми пізнали їх.

6 І вийшов Лот до них при дверях і замкнув двері за собою,

7 І сказав: Прошу вас, брати мої, не чиніть такого зла.

8 Ось, у мене є дві дочки, які не пізнали чоловіка; дозвольте, прошу вас, виведу їх до вас, і робіть із ними, як добре у ваших очах; тільки цим чоловікам не робіть нічого, бо для того вони прийшли під тінь мого даху.

9 І вони сказали: Відступися назад. І сказали знову: Цей один прийшов пожити чужинцем, а він неодмінно хоче бути суддею; тепер ми вчинимо з тобою гірше, ніж із ними. І вони сильно налягли на чоловіка, на Лота, і наблизилися, щоб виламати двері.

10 Але ті чоловіки простягнули свою руку і втягнули Лота до себе в дім і замкнули двері.

11 І вразили вони чоловіків, що були при дверях дому, сліпотою, і малих, і великих, так що вони втомилися, шукаючи дверей.

12 І сказали ті чоловіки до Лота: Чи маєш ти тут когось іще? Зятя, і своїх синів, і своїх дочок, і все, що ти маєш у місті, виведи з цього місця:

13 Бо ми знищимо це місце, тому що крик про них виріс великий перед обличчям Ягве; і Ягве послав нас знищити його.

14 І вийшов Лот, і говорив до своїх зятів, які одружилися з його дочками, і сказав: Устаньте, вийдіть із цього місця, бо Ягве знищить це місто. Але він здавався своїм зятям, як той, що жартує.

15 А коли настав ранок, ангели квапили Лота, кажучи: Устань, візьми свою жінку і двох своїх дочок, що тут є, щоб ти не загинув у беззаконні міста.

16 І коли він зволікав, ті чоловіки взяли його за руку, і за руку його жінки, і за руку двох його дочок, — Єшуа був милостивий до нього, — і вивели його, і поставили його поза містом.

17 І сталося, коли вони вивели їх надвір, він сказав: Рятуй своє життя; не озирайся назад і не зупиняйся на всій рівнині; рятуйся в гори, щоб ти не загинув.

18 І сказав Лот до них: О, ні, мій Єшуа:

19 Ось, Твій слуга знайшов милість у Твоїх очах, і Ти звеличив свою милість, яку Ти явив мені, спасаючи моє життя; а я не можу врятуватися в гори, щоб якесь зло не спіткало мене і я не помер:

20 Ось, це місто близько, щоб утекти туди, і воно мале: О, дозволь мені врятуватися туди (хіба воно не мале?) і душа моя житиме.

21 І сказав він йому: Ось, Я прийняв тебе і щодо цієї речі, що не знищу цього міста, про яке ти говорив.

22 Поспішай, рятуйся туди, бо Я не можу нічого вчинити, доки ти не прийдеш туди. Тому ім'я міста було назване Цоар.

23 Сонце зійшло над землею, коли Лот увійшов до Цоару.

24 Тоді Єшуа дощив на Содом і на Гоморру сіркою і вогнем від Ягве з неба;

25 І знищив Він ті міста, і всю рівнину, і всіх мешканців міст, і те, що росло на землі.

26 А його жінка озирнулася назад, позаду нього, і стала стовпом солі.

27 І встав Авраам рано-вранці до місця, де він стояв перед Єшуа:

28 І подивився він у бік Содому і Гоморри, і в бік усієї землі рівнини, і побачив, і ось, дим країни підіймався, як дим із печі.

29 І сталося, коли Ягве знищував міста рівнини, Єшуа згадав Авраама і вислав Лота з-посеред знищення, коли Він знищував міста, в яких жив Лот.

30 І вийшов Лот із Цоару і оселився в горі, і дві його дочки з ним, бо він боявся жити в Цоарі; і він жив у печері, він і дві його дочки.

31 І сказала первороджена до молодшої: Наш батько старий, і немає чоловіка на землі, щоб увійти до нас за звичаєм усієї землі:

32 Ходи, напоїмо нашого батька вином, і ляжемо з ним, щоб зберегти потомство від нашого батька.

33 І напоїли вони свого батька вином тієї ночі; і первороджена увійшла і лягла зі своїм батьком; а він не відчув, ні коли вона лягла, ні коли встала.

34 І сталося наступного дня, первороджена сказала молодшій: Ось, я минулої ночі лежала зі своїм батьком; напоїмо його вином і цієї ночі; і увійди ти і ляж із ним, щоб зберегти потомство від нашого батька.

35 І напоїли вони свого батька вином і тієї ночі; і молодша встала і лягла з ним; а він не відчув, ні коли вона лягла, ні коли встала.

36 Так обидві дочки Лота стали вагітними від свого батька.

37 І первороджена породила сина і назвала його ім'я Моав: він — батько моавитян аж до цього дня.

38 І молодша, вона також породила сина і назвала його ім'я Бен-Аммі: він — батько дітей Аммона аж до цього дня.

Розділ 20

1 І подорожував Авраам звідти до південної країни, і оселився між Кадешем і Шуром, і жив чужинцем у Ґерарі.

2 І сказав Авраам про Сарру, свою жінку: Вона моя сестра; і Авімелех, цар Ґерара, послав і взяв Сарру.

3 Але Єшуа прийшов до Авімелеха у сні вночі і сказав йому: Ось, ти мертва людина через жінку, яку ти взяв, бо вона — жінка чоловіка.

4 Але Авімелех не наближався до неї; і він сказав: Ягве, чи Ти вб'єш також праведний народ?

5 Хіба він не сказав мені: Вона моя сестра? і вона, сама вона, сказала: Він мій брат; у чистоті мого серця і в невинності моїх рук я зробив це.

6 І сказав Єшуа йому у сні: Так, Я знаю, що ти зробив це в чистоті свого серця; бо Я також стримав тебе від гріха проти Мене; тому Я не допустив тебе доторкнутися до неї.

7 Тепер же поверни чоловікові його жінку, бо він пророк, і він помолиться за тебе, і ти житимеш; а якщо ти не повернеш її, знай, що ти неодмінно помреш, ти і всі, що твої.

8 Тому Авімелех устав рано-вранці і покликав усіх своїх слуг, і розповів усі ці слова в їхні вуха; і люди дуже злякалися.

9 Тоді Авімелех покликав Авраама і сказав йому: Що ти зробив нам? і чим я образив тебе, що ти навів на мене і на моє царство великий гріх? Ти вчинив зі мною діла, яких не слід чинити.

10 І сказав Авімелех до Авраама: Що ти бачив, що ти вчинив цю річ?

11 І сказав Авраам: Тому що я подумав: Напевно страху Ягве немає в цьому місці; і вони вб'ють мене через мою жінку.

12 І до того ж вона справді моя сестра; вона дочка мого батька, але не дочка моєї матері; і вона стала моєю жінкою.

13 І сталося, коли Ягве спонукав мене блукати з дому мого батька, я сказав їй: Оце твоя милість, яку ти явиш мені: на кожному місці, куди ми прийдемо, кажи про мене: Він мій брат.

14 І взяв Авімелех овець, і волів, і слуг, і служниць, і дав їх Авраамові, і повернув йому Сарру, його жінку.

15 І сказав Авімелех: Ось, моя земля перед тобою: живи, де тобі до вподоби.

16 А Саррі він сказав: Ось, я дав твоєму братові тисячу срібняків; ось, він тобі покриття очей для всіх, що з тобою, і з усіма іншими; так вона була докорена.

17 І Авраам помолився до Єшуа; і Єшуа зцілив Авімелеха, і його жінку, і його служниць; і вони народжували дітей.

18 Бо Ягве міцно замкнув усі утроби дому Авімелеха через Сарру, жінку Авраама.

Розділ 21

1 І Єшуа відвідав Сарру, як Він сказав, і Єшуа вчинив Саррі, як Він говорив.

2 Бо Сарра зачала і породила Авраамові сина в його старості, в установлений час, про який Єшуа говорив йому.

3 І назвав Авраам ім'я свого сина, що народився йому, якого Сарра породила йому, Ісаак.

4 І обрізав Авраам свого сина Ісаака, коли йому було вісім днів, як наказав йому Ягве.

5 А Авраамові було сто років, коли народився йому його син Ісаак.

6 І сказала Сарра: Єшуа вчинив мені сміх, так що всі, хто чує, сміятимуться зі мною.

7 І сказала вона: Хто сказав би Авраамові, що Сарра даватиме дітям ссати? бо я породила йому сина в його старості.

8 І дитина виросла і була відлучена; і Авраам зробив велику учту того самого дня, коли Ісаак був відлучений.

9 І побачила Сарра сина Агар єгиптянки, якого вона породила Авраамові, що він насміхається.

10 Тому вона сказала до Авраама: Вижени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не буде спадкоємцем із моїм сином, саме з Ісааком.

11 І ця річ була дуже тяжкою в очах Авраама через його сина.

12 І сказав Ягве до Авраама: Нехай це не буде тяжким у твоїх очах через хлопця і через твою рабиню; у всьому, що Сарра сказала тобі, слухайся її голосу, бо в Ісаакові буде назване твоє потомство.

13 І також із сина рабині Я вчиню народ, тому що він твоє потомство.

14 І встав Авраам рано-вранці, і взяв хліб і бурдюк води, і дав Агар, поклавши на її плече, і дитину, і відіслав її; і вона пішла і блукала в пустелі Беер-Шеви.

15 І вода скінчилася в бурдюку, і вона залишила дитину під одним із кущів.

16 І пішла вона, і сіла навпроти нього на добрій відстані, наче на постріл лука, бо вона сказала: Нехай я не бачу смерті дитини. І вона сиділа навпроти нього і підняла свій голос, і плакала.

17 І Єшуа почув голос хлопця; і ангел Ягве покликав Агар із неба і сказав їй: Що з тобою, Агар? Не бійся, бо Єшуа почув голос хлопця там, де він є.

18 Встань, підніми хлопця і візьми його за руку, бо Я зроблю з нього великий народ.

19 І відкрив Єшуа її очі, і вона побачила криницю з водою; і пішла, і наповнила бурдюк водою, і напоїла хлопця.

20 І був Єшуа з хлопцем; і він виріс, і жив у пустині, і став лучником.

21 І жив він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

22 І сталося того часу, що Авімелех і Піхол, начальник його війська, сказали Авраамові, мовлячи: Єшуа з тобою в усьому, що ти робиш:

23 Тож тепер поклянися мені тут Ягве, що не обманиш мене, ані сина мого, ані онука мого; а за милістю, що я вчинив тобі, вчиниш мені та краєві, в якому ти перебуваєш.

24 І сказав Авраам: Я поклянуся.

25 І докоряв Авраам Авімелехові за криницю води, яку слуги Авімелеха силою відібрали.

26 І сказав Авімелех: Не знаю, хто вчинив цю річ; і ти мені не сказав, і я не чув про це, аж лише сьогодні.

27 І взяв Авраам овець і худобу, і дав Авімелехові, і обидва вони склали заповіт.

28 І поставив Авраам сім ягниць з отари окремо.

29 І сказав Авімелех Авраамові: Що означають ці сім ягниць, яких ти поставив окремо?

30 І він сказав: Оцих сім ягниць візьмеш з моєї руки, щоб були мені свідченням, що я викопав цю криницю.

31 Тому назвав він те місце Беер-Шева, бо там вони поклялися обидва.

32 Так склали вони заповіт у Беер-Шеві; тоді встав Авімелех і Піхол, начальник його війська, і повернулися до краю филистимлян.

33 І посадив Авраам гай у Беер-Шеві, і покликав там ім'я Ягве, вічного Ягве.

34 І перебував Авраам у краю филистимлян багато днів.

Розділ 22

1 І сталося після цих подій, що Ягве випробовував Авраама і сказав йому: Аврааме! А він сказав: Ось я.

2 І сказав Він: Візьми тепер сина твого, єдиного твого сина Ісака, якого ти любиш, і йди до краю Морія, і принеси його там у цілопалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.

3 І встав Авраам рано вранці, і осідлав свого осла, і взяв із собою двох своїх слуг та Ісака, сина свого, і наколов дров на цілопалення, і встав, і пішов до місця, про яке сказав йому Ягве.

4 Третього дня підвів Авраам очі свої і побачив те місце здалека.

5 І сказав Авраам своїм слугам: Залишайтеся тут з ослом, а я і хлопець підемо туди, і поклонимося, і повернемося до вас.

6 І взяв Авраам дрова цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв у руку свою вогонь і ніж; і пішли обидва разом.

7 І сказав Ісак Авраамові, батькові своєму, і мовив: Батьку мій! А він сказав: Ось я, сину мій. І сказав він: Ось вогонь і дрова, а де ж ягня на цілопалення?

8 І сказав Авраам: Сину мій, Єшуа Сам подбає Собі про ягня на цілопалення. І пішли обидва разом.

9 І прийшли вони до місця, про яке сказав йому Ягве; і збудував там Авраам жертовника, і розклав дрова, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертовник поверх дров.

10 І простяг Авраам руку свою, і взяв ножа, щоб заколоти сина свого.

11 І покликав до нього ангел Ягве з неба і сказав: Аврааме, Аврааме! А він сказав: Ось я.

12 І сказав він: Не простягай руки твоєї на хлопця і не роби йому нічого; бо тепер Я знаю, що ти боїшся Ягве, бо не пошкодував сина твого, єдиного твого, для Мене.

13 І підвів Авраам очі свої, і глянув, і ось позаду нього баран, що заплутався рогами в гущавині; і пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його в цілопалення замість сина свого.

14 І назвав Авраам ім'я тому місцю: Ягве-Іре; як і говориться до сьогодні: На горі Єшуа це буде видно.

15 І покликав ангел Ягве до Авраама з неба вдруге,

16 і сказав: Собою Я поклявся, — говорить Ягве, — бо ти вчинив цю річ і не пошкодував сина твого, єдиного твого,

17 то благословляючи, благословлю тебе, і розмножуючи, розмножу насіння твоє, як зорі небесні і як пісок на березі моря; і насіння твоє заволодіє брамами ворогів своїх;

18 І благословляться в насінні твоєму всі народи землі, за те, що ти послухався голосу Мого.

19 І повернувся Авраам до слуг своїх, і встали, і пішли разом до Беер-Шеви; і жив Авраам у Беер-Шеві.

20 І сталося після цих подій, що сповістили Авраамові, кажучи: Ось, Мілка також породила дітей Нахорові, братові твоєму:

21 Уц — його первісток, і Буз, брат його, і Кемуїл, батько Арама,

22 і Кесед, і Хазо, і Пілдаш, і Їдлаф, і Бетуїл.

23 А Бетуїл породив Ревеку. Цих вісьмох породила Мілка Нахорові, братові Авраама.

24 А його наложниця, ім'я якій Реума, — вона також породила Теваха, і Ґахама, і Тахаша, і Мааху.

Розділ 23

1 І було життя Сарри сто двадцять сім років; це роки життя Сарри.

2 І померла Сарра в Кір'ят-Арбі, це Хеврон у ханаанському краї; і прийшов Авраам голосити за Саррою і оплакувати її.

3 І встав Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хета, кажучи:

4 Я приходько і поселенець у вас; дайте мені у вас власність на гробовище, щоб я поховав померлу свою з-перед очей моїх.

5 І відповіли сини Хета Авраамові, кажучи йому:

6 Послухай нас, пане мій: ти князь могутній серед нас; у найкращому з наших гробовищ поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі свого гробовища, щоб ти поховав померлу твою.

7 І встав Авраам, і вклонився народові того краю, синам Хета.

8 І говорив із ними, кажучи: Якщо є у вас бажання, щоб я поховав померлу свою з-перед очей моїх, послухайте мене і просіть за мене Ефрона, сина Цохара,

9 щоб він дав мені печеру Махпела, що належить йому, що на краю його поля; за повну ціну нехай дасть мені її серед вас у власність на гробовище.

10 А Ефрон сидів серед синів Хета; і відповів Ефрон хіттеянин Авраамові при слуху синів Хета, усіх, що входили в браму його міста, кажучи:

11 Ні, пане мій, послухай мене: поле даю тобі, і печеру, що на ньому, даю тобі; на очах синів мого народу даю її тобі: поховай померлу твою.

12 І вклонився Авраам перед народом того краю.

13 І говорив до Ефрона при слуху народу того краю, кажучи: Якби ж ти дав, прошу тебе, послухай мене: я дам тобі гроші за поле; візьми їх від мене, і поховаю там померлу мою.

14 І відповів Ефрон Авраамові, кажучи йому:

15 Пане мій, послухай мене: земля варта чотириста шеклів срібла; що це між мною і тобою? Поховай же померлу твою.

16 І послухався Авраам Ефрона; і відважив Авраам Ефронові срібло, що він назвав при слуху синів Хета, чотириста шеклів срібла, ходячого у купців.

17 І стало поле Ефрона, що в Махпелі, що перед Мамре, — поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, що на всіх межах його довкола, — затверджені

18 Авраамові у власність на очах синів Хета, перед усіма, що входили в браму його міста.

19 А після цього поховав Авраам Сарру, жінку свою, в печері поля Махпела, перед Мамре, це Хеврон у ханаанському краї.

20 І були затверджені поле і печера, що на ньому, Авраамові у власність на гробовище від синів Хета.

Розділ 24

1 А Авраам був старий і ввійшов у літа; і Ягве благословив Авраама в усьому.

2 І сказав Авраам найстаршому слузі дому свого, що керував усім, що він мав: Поклади, прошу тебе, руку твою під стегно моє,

3 і я закляну тебе Ягве, Ягве неба і Ягве землі, що не візьмеш жінки синові моєму з дочок ханаанеян, серед яких я живу,

4 а підеш до мого краю і до моєї рідні, і візьмеш жінку синові моєму Ісакові.

5 І сказав до нього слуга: Може, жінка не захоче йти за мною до цього краю; чи маю я неодмінно повернути сина твого до краю, звідки ти вийшов?

6 І сказав до нього Авраам: Стережися, щоб ти не повернув сина мого туди.

7 Ягве неба, що взяв мене з дому батька мого і з краю моєї рідні, і що говорив до мене, і що клявся мені, кажучи: Насінню твоєму дам цей край, — Він пошле Свого ангела перед тобою, і візьмеш жінку синові моєму звідти.

8 А коли жінка не захоче йти за тобою, то будеш ти вільний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди.

9 І поклав слуга руку свою під стегно Авраама, пана свого, і поклявся йому щодо цієї справи.

10 І взяв слуга десять верблюдів з верблюдів пана свого, і пішов; бо все добро пана його було в руці його; і встав, і пішов до Месопотамії, до міста Нахора.

11 І поставив верблюдів на коліна за містом біля криниці води, під вечір, у час, коли жінки виходять черпати воду.

12 І сказав: О Єшуа мого пана Авраама, прошу Тебе, пошли мені сьогодні успіх і вчини милість панові моєму Авраамові.

13 Ось, я стою тут біля криниці води, і дочки людей міста виходять черпати воду;

14 і нехай станеться: дівчина, якій я скажу: Нахили, прошу тебе, глека твого, щоб я напився, — а вона скаже: Пий, і верблюдів твоїх я також напою, — нехай вона буде та, яку Ти призначив для слуги Твого Ісака; і з цього я пізнаю, що Ти вчинив милість панові моєму.

15 І сталося, перш ніж він скінчив говорити, аж ось вийшла Ревека, що народилася Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, брата Авраама, з глеком своїм на плечі.

16 А дівчина була дуже вродлива на вигляд, дівчина, і жоден чоловік не пізнав її; і зійшла вона до криниці, і наповнила глека свого, і піднялася.

17 І побіг слуга їй назустріч і сказав: Дай мені, прошу тебе, напитися трохи води з глека твого.

18 І сказала вона: Пий, пане мій. І поспішила, і спустила глека свого на руку свою, і напоїла його.

19 А коли скінчила його напувати, сказала: Я начерпаю також для верблюдів твоїх, аж поки не нап'ються.

20 І поспішила, і вилила глека свого в корито, і побігла знову до криниці черпати воду, і начерпала для всіх верблюдів його.

21 А той чоловік, дивуючись їй, мовчав, щоб довідатися, чи Єшуа зробив його дорогу щасливою, чи ні.

22 І сталося, коли верблюди скінчили пити, взяв той чоловік золоту сережку вагою півшекля і два браслети на руки її вагою десять шеклів золота,

23 і сказав: Чия ти дочка? Скажи мені, прошу тебе: чи є в домі батька твого місце для нас на нічліг?

24 І сказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, якого вона породила Нахорові.

25 І сказала йому ще: У нас є і соломи, і корму вдосталь, і місце на нічліг.

26 І схилив той чоловік голову свою, і поклонився Єшуа,

27 і сказав: Благословенний Єшуа мого пана Авраама, що не позбавив пана мого Своєї милості і Своєї правди; коли я був у дорозі, Єшуа привів мене до дому братів пана мого.

28 І побігла дівчина, і розповіла в домі матері своєї про ці речі.

29 А в Ревеки був брат, і ім'я його Лаван; і вибіг Лаван до того чоловіка, до криниці.

30 І сталося, коли він побачив сережку і браслети на руках сестри своєї і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що сказала: Так говорив до мене той чоловік, — то прийшов до того чоловіка, а ось він стоїть біля верблюдів при криниці.

31 І сказав: Увійди, благословенний Ягве! Чого ти стоїш надворі? Я ж приготував дім і місце для верблюдів.

32 І ввійшов той чоловік у дім; і розгнуздав він верблюдів, і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги його і ноги людей, що з ним.

33 І поставили перед ним їжу, щоб їв; та він сказав: Не буду їсти, аж поки не розповім своєї справи. І сказав той: Говори.

34 І сказав він: Я слуга Авраама.

35 І Ягве дуже благословив пана мого, і він став великим; і дав йому отари, і череди, і срібло, і золото, і слуг, і служниць, і верблюдів, і ослів.

36 І Сарра, жінка пана мого, породила сина панові моєму, коли постаріла; і йому він дав усе, що мав.

37 І закляв мене пан мій, кажучи: Не візьмеш жінки синові моєму з дочок ханаанеян, у краю яких я живу,

38 а підеш до дому батька мого і до рідні моєї, і візьмеш жінку синові моєму.

39 І сказав я панові моєму: Може, жінка не піде за мною.

40 І сказав він мені: Ягве, перед Яким я ходжу, пошле Свого ангела з тобою і зробить щасливою дорогу твою; і візьмеш жінку синові моєму з рідні моєї і з дому батька мого.

41 Тоді будеш вільний від цієї клятви моєї, коли прийдеш до рідні моєї; а якщо не дадуть тобі, то будеш вільний від клятви моєї.

42 І прийшов я сьогодні до криниці і сказав: О Єшуа мого пана Авраама, якщо Ти тепер робиш щасливою дорогу мою, якою я йду,

43 ось, я стою біля криниці води; і станеться: коли дівчина вийде черпати воду, і я скажу їй: Дай мені, прошу тебе, напитися трохи води з глека твого,

44 а вона скаже мені: І ти пий, і верблюдам твоїм я також начерпаю, — нехай вона буде та жінка, яку Єшуа призначив для сина пана мого.

45 І перш ніж я скінчив говорити в серці своїм, аж ось вийшла Ревека з глеком своїм на плечі; і зійшла до криниці, і начерпала води; і сказав я їй: Дай мені напитися, прошу тебе.

46 І поспішила вона, і спустила глека свого з плеча свого, і сказала: Пий, і верблюдів твоїх я також напою. І я пив, і вона напоїла також верблюдів.

47 І запитав я її і сказав: Чия ти дочка? А вона сказала: Дочка Бетуїла, сина Нахора, якого породила йому Мілка. І я надів сережку на обличчя її і браслети на руки її.

48 І схилив я голову свою, і поклонився Єшуа, і благословив Єшуа мого пана Авраама, що привів мене правдивою дорогою взяти дочку брата пана мого для сина його.

49 А тепер, якщо ви хочете вчинити панові моєму милість і правду, скажіть мені; а якщо ні, скажіть мені, щоб я повернувся праворуч або ліворуч.

50 Тоді відповіли Лаван і Бетуїл і сказали: Від Ягве вийшла ця річ; ми не можемо сказати тобі ані злого, ані доброго.

51 Ось, Ревека перед тобою: візьми її і йди, і нехай вона буде жінкою сина пана твого, як сказав Ягве.

52 І сталося, коли слуга Авраама почув їхні слова, то поклонився Єшуа, вклонившись до землі.

53 І виніс слуга срібні речі, і золоті речі, і одяг, і дав Ревеці; дав також братові її і матері її дорогоцінні дари.

54 І їли, і пили він і люди, що з ним, і ночували; і встали вранці, і сказав він: Відпустіть мене до пана мого.

55 А брат її і мати її сказали: Нехай дівчина побуде з нами кілька днів, принаймні десять; після того вона піде.

56 І сказав він їм: Не затримуйте мене, бо Єшуа зробив щасливою дорогу мою; відпустіть мене, і я піду до пана мого.

57 І сказали вони: Покличемо дівчину і запитаємо її уст.

58 І покликали Ревеку, і сказали їй: Чи підеш із цим чоловіком? А вона сказала: Піду.

59 І відпустили Ревеку, сестру свою, і няньку її, і слугу Авраама, і людей його.

60 І благословили Ревеку, і сказали їй: Ти сестра наша; будь матір'ю тисяч мільйонів, і нехай насіння твоє заволодіє брамами тих, що ненавидять їх.

61 І встала Ревека і дівчата її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком; і взяв слуга Ревеку, і пішов своєю дорогою.

62 А Ісак прийшов дорогою від криниці Лахай-Рої, бо жив він у південному краї.

63 І вийшов Ісак надвечір поміркувати в полі; і підвів очі свої, і побачив, аж ось ідуть верблюди.

64 І підвела Ревека очі свої, і коли побачила Ісака, зійшла з верблюда.

65 Бо сказала вона слузі: Хто цей чоловік, що йде полем нам назустріч? А слуга сказав: Це пан мій. Тому вона взяла покривало і накрилася.

66 І розповів слуга Ісакові всі речі, що він учинив.

67 І ввів її Ісак до намету Сарри, матері своєї, і взяв Ревеку, і вона стала йому жінкою, і він покохав її; і втішився Ісак після смерті матері своєї.

Розділ 25

1 І знову взяв Авраам жінку, і ім'я її Кетура.

2 І породила вона йому Зімрана, і Йокшана, і Медана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха.

3 А Йокшан породив Шеву і Дедана. А сини Дедана були: Ашшурім, і Летушім, і Леуммім.

4 А сини Мідіяна: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа. Всі ці — діти Кетури.

5 І дав Авраам усе, що мав, Ісакові.

6 А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам дари і відіслав їх від Ісака, сина свого, ще за життя свого, на схід, до східного краю.

7 А оце дні років життя Авраама, що він прожив: сто сімдесят п'ять років.

8 І спочив Авраам, і помер у добрій старості, старий і насичений роками, і був прилучений до народу свого.

9 І поховали його сини його Ісак та Ізмаїл у печері Махпела, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що перед Мамре,

10 на полі, що Авраам купив у синів Хета; там був похований Авраам і Сарра, жінка його.

11 І сталося після смерті Авраама, що Ягве благословив Ісака, сина його; і жив Ісак біля криниці Лахай-Рої.

12 А оце потомство Ізмаїла, сина Авраама, якого Агар єгиптянка, служниця Сарри, породила Авраамові:

13 А оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами, за їхніми родами: первісток Ізмаїла Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам,

14 і Мішма, і Дума, і Масса,

15 Хадар, і Тема, Єтур, Нафіш і Кедема.

16 Це сини Ізмаїла, і це їхні імена, за їхніми селищами і за їхніми таборами; дванадцять князів за їхніми народами.

17 А оце роки життя Ізмаїла: сто тридцять сім років; і спочив він, і помер, і був прилучений до народу свого.

18 І жили вони від Хавіли до Шура, що перед Єгиптом, як іти до Асирії; і помер він на очах усіх братів своїх.

19 А оце потомство Ісака, сина Авраама: Авраам породив Ісака.

20 І було Ісакові сорок років, коли він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла сирійця з Падан-Араму, сестру Лавана сирійця.

21 І благав Ісак Єшуа за жінку свою, бо вона була неплідна; і Єшуа вислухав його благання, і зачала Ревека, жінка його.

22 І товклися діти в утробі її; і сказала вона: Якщо так, то навіщо я така? І пішла вона запитати Єшуа.

23 І сказав Єшуа їй: Два народи в утробі твоїй, і два роди людей розділяться з нутра твого; і один народ буде сильніший за другий народ, і старший служитиме молодшому.

24 А коли сповнилися дні її народжувати, аж ось близнята в утробі її.

25 І вийшов перший червоний, увесь, як волохатий одяг; і назвали ім'я йому Ісав.

26 А після того вийшов брат його, і рука його трималася за п'яту Ісава; і назвали ім'я йому Яків. А Ісакові було шістдесят років, коли вона породила їх.

27 І виросли хлопці; і став Ісав спритним мисливцем, людиною поля, а Яків — людиною лагідною, що живе в наметах.

28 І любив Ісак Ісава, бо їв з його здобичі; а Ревека любила Якова.

29 І зварив Яків страву; і прийшов Ісав з поля, і він був знесилений.

30 І сказав Ісав Якову: Нагодуй мене, прошу тебе, цією самою червоною стравою, бо я знесилений. Тому названо ім'я йому Едом.

31 І сказав Яків: Продай мені сьогодні первородство твоє.

32 І сказав Ісав: Ось, я вмираю; і нащо мені це первородство?

33 І сказав Яків: Поклянися мені сьогодні. І він поклявся йому, і продав первородство своє Якову.

34 Тоді дав Яків Ісавові хліба і страви з сочевиці; і він їв, і пив, і встав, і пішов своєю дорогою; так Ісав знехтував первородством.

Розділ 26

1 І був голод у тому краї, окрім першого голоду, що був за днів Авраама. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимлян, до Ґерару.

2 І з'явився йому Єшуа і сказав: Не сходь до Єгипту; живи в краю, про який Я скажу тобі.

3 Перебувай у цьому краї, і Я буду з тобою, і благословлю тебе; бо тобі і насінню твоєму дам усі ці землі, і сповню клятву, якою Я клявся Авраамові, батькові твоєму;

4 І розмножу насіння твоє, як зорі небесні, і дам насінню твоєму всі ці землі; і благословляться в насінні твоєму всі народи землі,

5 за те, що Авраам послухався голосу Мого і зберіг Мій наказ, Мої заповіді, Мої устави і Мої закони.

6 І жив Ісак у Ґерарі.

7 І питали люди того місця про жінку його; і він сказав: Вона сестра моя, — бо боявся сказати: Вона жінка моя, — щоб, сказав він, люди того місця не вбили мене через Ревеку, бо вона вродлива на вигляд.

8 І сталося, коли він пробув там довгий час, що Авімелех, цар филистимлян, виглянув у вікно і побачив, аж ось Ісак пестить Ревеку, жінку свою.

9 І покликав Авімелех Ісака і сказав: Ось, напевно вона жінка твоя; а як же ти сказав: Вона сестра моя? І сказав йому Ісак: Бо я сказав: Щоб не померти мені через неї.

10 І сказав Авімелех: Що це ти вчинив нам? Хтось із народу легко міг би лягти з жінкою твоєю, і ти навів би на нас провину.

11 І наказав Авімелех усьому народові своєму, кажучи: Хто доторкнеться до цього чоловіка або до жінки його, той конче буде покараний смертю.

12 І посіяв Ісак у тому краї, і зібрав того року встократ; і благословив його Ягве.

13 І став той чоловік великим, і все зростав, і зростав, аж поки не став дуже великим.

14 Бо мав він отари овець, і череди худоби, і багато слуг; і филистимляни заздрили йому.

15 Бо всі криниці, що викопали слуги батька його за днів Авраама, батька його, филистимляни позакривали і засипали їх землею.

16 І сказав Авімелех Ісакові: Іди від нас, бо ти став багато сильніший за нас.

17 І відійшов Ісак звідти, і отаборився в долині Ґерару, і жив там.

18 І знову викопав Ісак криниці води, що їх викопали за днів Авраама, батька його, бо филистимляни позакривали їх після смерті Авраама; і назвав їх іменами, якими назвав їх батько його.

19 І копали слуги Ісака в долині, і знайшли там криницю джерельної води.

20 І сперечалися пастухи Ґерару з пастухами Ісака, кажучи: Вода наша. І назвав він ім'я тій криниці Есек, бо вони сперечалися з ним.

21 І викопали іншу криницю, і сперечалися також за неї; і назвав він ім'я їй Сітна.

22 І перебрався він звідти, і викопав іншу криницю, і за неї не сперечалися; і назвав він ім'я їй Реховот, і сказав: Бо тепер Єшуа дав нам простір, і ми будемо плідні в цьому краї.

23 І піднявся він звідти до Беер-Шеви.

24 І з'явився йому Єшуа тієї ночі і сказав: Я Єшуа Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою, і благословлю тебе, і розмножу насіння твоє заради Авраама, слуги Мого.

25 І збудував він там жертовника, і покликав ім'я Єшуа, і розіпнув там намет свій; і там слуги Ісака викопали криницю.

26 Тоді Авімелех прийшов до нього з Ґерару, і Ахуззат, один з друзів його, і Піхол, начальник війська його.

27 І сказав їм Ісак: Чого ви прийшли до мене, коли ви ненавидите мене і відіслали мене від себе?

28 І сказали вони: Ми виразно бачили, що Єшуа був з тобою; і ми сказали: Нехай буде тепер клятва між нами, між нами і тобою, і складемо заповіт з тобою,

29 що ти не вчиниш нам зла, як і ми не торкалися тебе, і як ми чинили тобі лише добро і відпустили тебе з миром; ти тепер благословенний Ягве.

30 І влаштував він їм бенкет, і вони їли і пили.

31 І встали вони рано вранці, і поклялися один одному; і відпустив їх Ісак, і вони відійшли від нього з миром.

32 І сталося того дня, що прийшли слуги Ісака і розповіли йому про криницю, яку вони викопали, і сказали йому: Ми знайшли воду.

33 І назвав він її Шева; тому ім'я міста — Беер-Шева аж до сьогодні.

34 І було Ісавові сорок років, коли він узяв собі за жінку Юдиту, дочку Беері хіттеянина, і Басемат, дочку Елона хіттеянина;

35 і були вони гіркотою духу для Ісака і для Ревеки.

Розділ 27

1 І сталося, коли Ісак постарів, і очі його потьмяніли, так що він не міг бачити, покликав він Ісава, старшого сина свого, і сказав йому: Сину мій! А він сказав йому: Ось я.

2 І сказав він: Ось тепер я постарів, не знаю дня смерті своєї.

3 Тож тепер візьми, прошу тебе, зброю твою, сагайдак твій і лук твій, і вийди в поле, і вполюй мені здобич,

4 і приготуй мені смачну страву, яку я люблю, і принеси мені, щоб я їв, щоб душа моя благословила тебе, перш ніж я помру.

5 А Ревека чула, коли Ісак говорив до Ісава, сина свого. І пішов Ісав у поле полювати на здобич, щоб принести.

6 І сказала Ревека Якову, синові своєму, кажучи: Ось, я чула, як батько твій говорив до Ісава, брата твого, кажучи:

7 Принеси мені здобич і приготуй мені смачну страву, щоб я їв і благословив тебе перед Ягве перед смертю своєю.

8 Тож тепер, сину мій, послухайся голосу мого в тому, що я наказую тобі.

9 Піди тепер до отари і візьми мені звідти двоє добрих козенят; і я приготую з них смачну страву батькові твоєму, яку він любить,

10 і принесеш батькові твоєму, щоб він їв, щоб він благословив тебе перед смертю своєю.

11 І сказав Яків Ревеці, матері своїй: Ось, Ісав, брат мій, чоловік волохатий, а я чоловік гладенький.

12 Може, батько мій обмацає мене, і я покажуся йому обманщиком; і наведу на себе прокляття, а не благословення.

13 І сказала йому мати його: На мене прокляття твоє, сину мій; тільки послухайся голосу мого і піди, принеси мені.

14 І пішов він, і взяв, і приніс матері своїй; і приготувала мати його смачну страву, яку любив батько його.

15 І взяла Ревека гарний одяг Ісава, старшого сина свого, що був у неї в домі, і зодягнула в нього Якова, молодшого сина свого,

16 а шкури козенят поклала на руки його і на гладеньку шию його,

17 і дала смачну страву і хліб, що приготувала, в руку Якова, сина свого.

18 І прийшов він до батька свого і сказав: Батьку мій! А він сказав: Ось я; хто ти, сину мій?

19 І сказав Яків батькові своєму: Я Ісав, первісток твій; я вчинив, як ти наказав мені; встань, прошу тебе, сядь і їж з моєї здобичі, щоб душа твоя благословила мене.

20 І сказав Ісак синові своєму: Як це ти так швидко знайшов, сину мій? А він сказав: Бо Єшуа, твій Єшуа, приніс це мені.

21 І сказав Ісак Якову: Підійди ближче, прошу тебе, щоб я обмацав тебе, сину мій, чи ти справді син мій Ісав, чи ні.

22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого, і він обмацав його і сказав: Голос — голос Якова, але руки — руки Ісава.

23 І не впізнав він його, бо руки його були волохаті, як руки Ісава, брата його; і він благословив його.

24 І сказав він: Чи ти справді син мій Ісав? А він сказав: Я.

25 І сказав він: Принеси мені ближче, і я їстиму зі здобичі сина мого, щоб душа моя благословила тебе. І він приніс йому ближче, і він їв; і приніс йому вина, і він пив.

26 І сказав йому Ісак, батько його: Підійди тепер ближче і поцілуй мене, сину мій.

27 І підійшов він, і поцілував його; і понюхав він запах одягу його, і благословив його, і сказав: Дивись, запах сина мого, як запах поля, що його благословив Ягве.

28 Тож нехай дасть тобі Ягве від роси небесної, і від тучности землі, і достаток зерна і вина.

29 Нехай народи служать тобі, і племена вклоняються тобі; будь паном над братами твоїми, і нехай сини матері твоєї вклоняються тобі; проклятий кожен, хто проклинає тебе, і благословенний той, хто благословляє тебе!

30 І сталося, щойно Ісак скінчив благословляти Якова, і Яків ледве вийшов з-перед обличчя Ісака, батька свого, аж ось Ісав, брат його, прийшов зі свого полювання.

31 І він також приготував смачну страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: Нехай встане батько мій і їсть зі здобичі сина свого, щоб душа твоя благословила мене.

32 І сказав йому Ісак, батько його: Хто ти? А він сказав: Я син твій, первісток твій Ісав.

33 І затремтів Ісак дуже великим тремтінням, і сказав: Хто ж то, де він, що вполював здобич і приніс мені, і я їв з усього, перш ніж ти прийшов, і благословив його? Так, і він буде благословенний.

34 А коли Ісав почув слова батька свого, закричав він великим і дуже гірким криком, і сказав батькові своєму: Благослови мене, і мене також, батьку мій!

35 І сказав він: Брат твій прийшов з підступом і взяв благословення твоє.

36 І сказав він: Чи не слушно названо йому ім'я Яків? Бо він підмінив мене вже двічі: первородство моє він узяв, і ось тепер узяв благословення моє. І сказав: Чи ти не зберіг благословення для мене?

37 І відповів Ісак і сказав Ісавові: Ось, я поставив його паном над тобою, і всіх братів його дав йому за слуг, і зерном і вином я підтримав його; а що ж я вчиню тепер тобі, сину мій?

38 І сказав Ісав батькові своєму: Чи в тебе лише одне благословення, батьку мій? Благослови мене, і мене також, батьку мій. І підніс Ісав голос свій, і заплакав.

39 І відповів Ісак, батько його, і сказав йому: Ось, житло твоє буде від тучности землі і від роси небесної згори;

40 і мечем твоїм ти житимеш, і братові твоєму служитимеш; і станеться, коли ти здобудеш владу, то скинеш ярмо його з шиї твоєї.

41 І зненавидів Ісав Якова за благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своєму: Наближаються дні жалоби за батьком моїм; тоді я вб'ю Якова, брата мого.

42 І переказали Ревеці слова Ісава, старшого сина її; і послала вона, і покликала Якова, молодшого сина свого, і сказала йому: Ось, Ісав, брат твій, щодо тебе втішає себе, наміряючись убити тебе.

43 Тож тепер, сину мій, послухайся голосу мого: встань, утікай до Лавана, брата мого, до Харану,

44 і перебувай із ним кілька днів, аж поки не відвернеться лютість брата твого,

45 аж поки не відвернеться гнів брата твого від тебе, і він забуде те, що ти вчинив йому; тоді я пошлю і заберу тебе звідти. Чому б я мала позбутися вас обох в один день?

46 І сказала Ревека Ісакові: Набридло мені життя моє через дочок Хета; якщо Яків візьме жінку з дочок Хета, таких, як ці, з дочок цього краю, то навіщо мені життя моє?

Розділ 28

1 І покликав Ісак Якова, і благословив його, і наказав йому, і сказав йому: Не бери жінки з дочок Ханаану.

2 Встань, іди до Падан-Араму, до дому Бетуїла, батька матері твоєї, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.

3 І нехай Ягве Всемогутній благословить тебе, і зробить тебе плідним, і розмножить тебе, щоб ти став безліччю народу,

4 і дасть тобі благословення Авраама, тобі і насінню твоєму з тобою, щоб ти успадкував край, у якому ти приходько, що його Ягве дав Авраамові.

5 І відіслав Ісак Якова; і пішов він до Падан-Араму до Лавана, сина Бетуїла сирійця, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.

6 Коли Ісав побачив, що Ісак благословив Якова і відіслав його до Падан-Араму, щоб узяти собі звідти жінку, і що, благословляючи його, наказав йому, кажучи: Не бери жінки з дочок Ханаану,

7 і що Яків послухався батька свого і матері своєї і пішов до Падан-Араму;

8 І Ісав, побачивши, що дочки Ханаану не до вподоби Ісаакові, батькові його,

9 пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв собі за дружину, до дружин, що вже мав, Магалат, дочку Ізмаїла, сина Авраама, сестру Невайота.

10 І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.

11 І прийшов він на одне місце, і заночував там, бо сонце зайшло; і взяв він каміння з того місця, і поклав собі в узголів’я, і ліг на тому місці спати.

12 І снилося йому: ось драбина, поставлена на землі, а верх її сягає неба; і ось ангели Ягве піднімаються й сходять по ній.

13 І ось Ягве стоїть над нею і каже: Я — Ягве Авраама, батька твого, і Ягве Ісаака; землю, на якій ти лежиш, — тобі дам її і насінню твоєму;

14 І буде насіння твоє, як порох землі, і поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь; і благословляться в тобі та в насінні твоїм усі родини землі.

15 І ось Я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе до цієї землі; бо не покину тебе, доки не зроблю того, що сказав тобі.

16 І прокинувся Яків зо сну свого, і сказав: Справді Єшуа є на цьому місці, а я й не знав!

17 І злякався він, і сказав: Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Єшуа, і це — брама небесна.

18 І встав Яків рано-вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в узголів’я, і поставив його пам’ятником, і вилив оливу на верх його.

19 І назвав він ім’я того місця Бет-Ел, а ім’я того міста спершу було Луз.

20 І склав Яків обітницю, кажучи: Якщо Єшуа буде зі мною, і берегтиме мене в цій дорозі, якою я йду, і дасть мені хліба їсти та одяг убратися,

21 і я повернуся в мирі до дому батька мого, то Єшуа буде моїм Єшуа:

22 а цей камінь, що я поставив пам’ятником, буде домом Єшуа; і з усього, що даси мені, я неодмінно дам Тобі десятину.

Розділ 29

1 І рушив Яків далі в дорогу, і прийшов до краю синів сходу.

2 І глянув він, і ось криниця в полі, і ось три отари овець лежать біля неї, бо з тієї криниці напували отари; а на усті криниці лежав великий камінь.

3 І збиралися туди всі отари, і відкочували каменя з устя криниці, і напували овець, і знову клали каменя на устя криниці на своє місце.

4 І сказав їм Яків: Брати мої, звідки ви? А вони сказали: Ми з Харану.

5 І сказав він їм: Чи знаєте ви Лавана, сина Нахора? А вони сказали: Знаємо його.

6 І сказав він їм: Чи він здоровий? А вони сказали: Здоровий; і ось Рахиль, дочка його, йде з вівцями.

7 І сказав він: Ось день іще великий, не час іще зганяти худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть їх.

8 А вони сказали: Не можемо, доки не зберуться всі отари й не відкотять каменя з устя криниці; тоді напуваємо овець.

9 Ще він говорив із ними, як прийшла Рахиль із вівцями батька свого, бо вона пасла їх.

10 І сталося, як Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, і відкотив каменя з устя криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

11 І поцілував Яків Рахиль, і підніс голос свій, і заплакав.

12 І розповів Яків Рахилі, що він брат батька її і що він син Ревеки; а вона побігла й розповіла батькові своєму.

13 І сталося, як почув Лаван вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг назустріч йому, і обійняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. І він розповів Лаванові про все це.

14 І сказав йому Лаван: Справді ти — кість моя і тіло моє. І пробув він у нього місяць часу.

15 І сказав Лаван до Якова: Чи ж тому, що ти мій брат, ти служитимеш мені задарма? Скажи мені, яка буде твоя плата?

16 А Лаван мав дві дочки: ім’я старшої — Лія, а ім’я молодшої — Рахиль.

17 Лія ж була ніжна на очі, а Рахиль була гарної постави і гарна з виду.

18 І покохав Яків Рахиль, і сказав: Я служитиму тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою.

19 І сказав Лаван: Краще віддати її тобі, ніж віддати її іншому чоловікові; живи в мене.

20 І служив Яків за Рахиль сім років, і вони видалися йому за кілька днів, бо він кохав її.

21 І сказав Яків Лаванові: Дай мені мою дружину, бо дні мої виповнилися, щоб я ввійшов до неї.

22 І зібрав Лаван усіх людей того місця, і справив бенкет.

23 А ввечері сталося: він узяв Лію, дочку свою, і привів її до нього, і він увійшов до неї.

24 І дав Лаван дочці своїй Лії служницю свою Зілпу їй за служницю.

25 І сталося вранці: аж ось то Лія. І сказав він Лаванові: Що це ти зробив мені? Чи не за Рахиль служив я в тебе? Чому ж ти одурив мене?

26 І сказав Лаван: У нашому краї не робиться так, щоб видавати молодшу перед перворідною.

27 Виповни тиждень цієї, і дамо тобі й ту за службу, яку ти служитимеш у мене ще сім інших років.

28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень її; і дав він йому Рахиль, дочку свою, також за дружину.

29 І дав Лаван дочці своїй Рахилі служницю свою Білгу їй за служницю.

30 І ввійшов він також до Рахилі, і покохав він також Рахиль більше, ніж Лію, і служив у нього ще сім інших років.

31 І побачив Єшуа, що Лія зненавиджена, і відкрив її утробу; а Рахиль була неплідна.

32 І зачала Лія, і породила сина, і назвала ім’я його Рувим, бо сказала: Справді Єшуа глянув на моє страждання; тепер же мій чоловік полюбить мене.

33 І зачала вона знову, і породила сина, і сказала: Бо Єшуа почув, що я зненавиджена, то дав мені також і цього сина; і назвала ім’я його Симеон.

34 І зачала вона знову, і породила сина, і сказала: Тепер, цього разу, мій чоловік прилучиться до мене, бо я породила йому трьох синів; тому названо ім’я його Левій.

35 І зачала вона знову, і породила сина, і сказала: Тепер я прославлю Єшуа; тому назвала ім’я його Юда. І перестала родити.

Розділ 30

1 І побачила Рахиль, що вона не родить дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: Дай мені дітей, а коли ні — я помру.

2 І запалився гнів Якова на Рахиль, і сказав він: Чи ж я на місці Ягве, що стримав від тебе плід утроби?

3 А вона сказала: Ось служниця моя Білга; ввійди до неї, і вона породить на моїх колінах, і я також матиму дітей від неї.

4 І дала вона йому Білгу, служницю свою, за дружину; і ввійшов до неї Яків.

5 І зачала Білга, і породила Якову сина.

6 І сказала Рахиль: Ягве розсудив мене, і почув також голос мій, і дав мені сина; тому назвала вона ім’я його Дан.

7 І зачала знову Білга, служниця Рахилі, і породила Якову другого сина.

8 І сказала Рахиль: Великою боротьбою боролася я з сестрою своєю, і перемогла; і назвала вона ім’я його Нефталим.

9 І побачила Лія, що перестала родити, і взяла Зілпу, служницю свою, і дала її Якову за дружину.

10 І породила Зілпа, служниця Лії, Якову сина.

11 І сказала Лія: Натовп іде; і назвала вона ім’я його Ґад.

12 І породила Зілпа, служниця Лії, Якову другого сина.

13 І сказала Лія: Щаслива я, бо дочки називатимуть мене блаженною; і назвала вона ім’я його Асир.

14 І пішов Рувим за днів пшеничних жнив, і знайшов у полі мандрагори, і приніс їх Лії, матері своїй. І сказала Рахиль Лії: Дай мені, прошу тебе, з мандрагор сина твого.

15 А вона сказала їй: Чи мало тобі того, що ти забрала мого чоловіка? І ще хочеш забрати мандрагори сина мого? І сказала Рахиль: Тому він ляже з тобою цієї ночі за мандрагори сина твого.

16 І прийшов Яків з поля ввечері, і вийшла Лія назустріч йому, і сказала: Ти повинен увійти до мене, бо я справді найняла тебе за мандрагори сина мого. І ліг він із нею тієї ночі.

17 І вислухав Єшуа Лію, і зачала вона, і породила Якову п’ятого сина.

18 І сказала Лія: Єшуа дав мені мою винагороду, бо я дала служницю свою чоловікові моєму; і назвала вона ім’я його Іссахар.

19 І зачала Лія знову, і породила Якову шостого сина.

20 І сказала Лія: Єшуа наділив мене добрим посагом; тепер мій чоловік житиме зі мною, бо я породила йому шість синів; і назвала вона ім’я його Завулон.

21 А потім породила вона дочку, і назвала ім’я її Діна.

22 І згадав Єшуа про Рахиль, і вислухав її Єшуа, і відкрив її утробу.

23 І зачала вона, і породила сина, і сказала: Єшуа зняв із мене мою ганьбу:

24 І назвала вона ім’я його Йосип, і сказала: Єшуа додасть мені ще одного сина.

25 І сталося, коли Рахиль породила Йосипа, Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, щоб я пішов до свого місця і до свого краю.

26 Дай мені дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду; бо ти знаєш службу мою, якою я служив тобі.

27 І сказав йому Лаван: Прошу тебе, якщо я знайшов милість в очах твоїх, залишайся; бо я досвідчив, що Ягве поблагословив мене задля тебе.

28 І сказав він: Признач мені свою плату, і я дам її.

29 І сказав він йому: Ти знаєш, як я служив тобі і якою була твоя худоба при мені.

30 Бо мало було в тебе перед моїм приходом, а тепер воно розмножилося до множества; і Ягве поблагословив тебе від приходу мого; а тепер — коли ж я подбаю також про власний дім свій?

31 І сказав він: Що дам я тобі? І сказав Яків: Не давай мені нічого; якщо зробиш для мене цю річ, я знову пастиму й берегтиму отару твою.

32 Я пройду сьогодні через усю отару твою, відділяючи звідти всю рябу й плямисту худобу, і всю темну худобу серед овець, і плямисту й рябу серед кіз; і така буде моя плата.

33 І відповість за мене моя справедливість у прийдешній час, коли прийде вона за платою моєю перед обличчя твоє: усяка, що не ряба й не плямиста серед кіз і не темна серед овець, — та вважатиметься в мене краденою.

34 І сказав Лаван: Ось, нехай буде за словом твоїм.

35 І відділив він того дня козлів смугастих і плямистих, і всіх кіз рябих і плямистих, і всяку, на якій було щось біле, і всю темну серед овець, і дав їх до рук синів своїх.

36 І поклав він три дні дороги між собою та Яковом; а Яків пас решту отар Лавана.

37 І взяв собі Яків пруття зеленої тополі, і ліщини, і каштана; і настругав на них білі смуги, відкриваючи біле, що було на прутті.

38 І поставив він пруття, що настругав, перед отарами в жолобах, у водопійних коритах, куди отари приходили пити, щоб вони зачинали, коли приходили пити.

39 І зачинали отари перед пруттям, і родили худобу смугасту, рябу й плямисту.

40 І відділив Яків ягнят, і повернув обличчя отар до смугастих і до всього темного в отарі Лавана; і поставив свої отари окремо, і не прилучив їх до худоби Лавана.

41 І бувало, щоразу, коли зачинала сильніша худоба, Яків клав пруття перед очі худоби в жолобах, щоб вони зачинали серед пруття.

42 А коли худоба була слабка, він не клав їх; і слабші були Лаванові, а сильніші — Яковові.

43 І збагатів той чоловік дуже-дуже, і мав багато худоби, і служниць, і слуг, і верблюдів, і ослів.

Розділ 31

1 І почув він слова синів Лавана, що казали: Яків забрав усе, що було в батька нашого; і з того, що належало батькові нашому, надбав він усе це багатство.

2 І побачив Яків обличчя Лавана, і ось — воно не таке до нього, як раніше.

3 І сказав Єшуа до Якова: Вернися до землі батьків твоїх і до рідні твоєї, і Я буду з тобою.

4 І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари своєї,

5 і сказав їм: Я бачу обличчя батька вашого, що воно не таке до мене, як раніше; але Єшуа батька мого був зі мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив батькові вашому.

7 А батько ваш одурив мене і міняв мою плату десять разів; але Єшуа не допустив його заподіяти мені шкоди.

8 Якщо він казав так: Рябі будуть твоєю платою, — то вся худоба родила рябих; а якщо він казав так: Смугасті будуть твоєю платою, — то вся худоба родила смугастих.

9 Так Єшуа забрав худобу батька вашого і дав її мені.

10 І сталося в час, коли зачинала худоба, я підвів очі свої і побачив у сні: і ось козли, що стрибали на худобу, були смугасті, рябі й строкаті.

11 І ангел Ягве промовив до мене у сні, кажучи: Якове! А я сказав: Ось я.

12 І сказав він: Підведи ж тепер очі свої і глянь: усі козли, що стрибають на худобу, — смугасті, рябі й строкаті; бо Я бачив усе, що Лаван робить тобі.

13 Я — Ягве Бет-Елу, де ти помазав пам’ятника і де ти склав Мені обітницю; тепер устань, вийди з цієї землі й повернися до землі рідні твоєї.

14 І відповіли Рахиль і Лія, і сказали йому: Чи є ще для нас частка або спадщина в домі батька нашого?

15 Чи ж не вважає він нас чужими? Бо він продав нас і цілком пожер також наші гроші.

16 Бо все багатство, що Єшуа забрав у батька нашого, — то наше і дітей наших; тож тепер — усе, що Єшуа сказав тобі, чини.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і дружин своїх на верблюдів;

18 і забрав усю худобу свою і все добро своє, що надбав, — худобу свого надбання, що надбав у Падан-Арамі, — щоб іти до Ісаака, батька свого, до краю ханаанського.

19 А Лаван пішов стригти овець своїх; а Рахиль украла домашніх божків, що були в батька її.

20 І відійшов Яків таємно від Лавана сирійця, не сказавши йому, що він утікає.

21 І втік він з усім, що мав; і встав, і перейшов річку, і звернув обличчя своє до гори Ґілеад.

22 І сповіщено Лаванові третього дня, що Яків утік.

23 І взяв він братів своїх із собою, і гнався за ним сім день дороги; і наздогнали вони його на горі Ґілеад.

24 І прийшов Єшуа до Лавана сирійця вночі у сні, і сказав йому: Стережися, щоб ти не говорив Якову ані доброго, ані злого.

25 І наздогнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі; і Лаван із братами своїми поставив намета на горі Ґілеад.

26 І сказав Лаван Якову: Що ти зробив, що вкрався від мене таємно і повів дочок моїх, як полонених, узятих мечем?

27 Чому ти втік потайки й укрався від мене, і не сказав мені, щоб я відпустив тебе з радістю і з піснями, з бубном і з гуслами?

28 І ти не дав мені поцілувати синів моїх і дочок моїх! Ти вчинив тепер нерозумно.

29 Є сила в руці моїй заподіяти вам шкоду; але Єшуа батька вашого минулої ночі говорив до мене, кажучи: Стережися, щоб не говорити Якову ані доброго, ані злого.

30 А тепер, хоч ти конче пішов, бо дуже тужив за домом батька свого, то чому ж ти вкрав богів моїх?

31 І відповів Яків, і сказав Лаванові: Бо я боявся; бо я сказав: Щоб ти не забрав часом силою дочок своїх від мене.

32 У кого знайдеш богів своїх, той не житиме; перед братами нашими розпізнай, що твоє в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахиль украла їх.

33 І ввійшов Лаван до намету Якова, і до намету Лії, і до наметів двох служниць, але не знайшов. І вийшов він із намету Лії, і ввійшов до намету Рахилі.

34 А Рахиль узяла домашніх божків, і поклала їх у верблюже сідло, і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет, та не знайшов їх.

35 І сказала вона батькові своєму: Нехай не гнівається мій пане, що я не можу встати перед тобою, бо в мене те, що звичайне в жінок. І він шукав, та не знайшов домашніх божків.

36 І розгнівався Яків, і докоряв Лаванові; і відповів Яків, і сказав Лаванові: Який мій переступ? Який мій гріх, що ти так палко гнався за мною?

37 Хоч ти обшукав усі мої речі, що знайшов ти з усіх домашніх речей своїх? Поклади це тут, перед моїми братами й твоїми братами, щоб вони розсудили між нами обома.

38 Оце двадцять років я був із тобою; вівці твої й кози твої не скидали молодого, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розтерзаного звірами я не приносив тобі; я ніс утрату його; з моєї руки ти вимагав його, чи вкрадене вдень, чи вкрадене вночі.

40 Так було зі мною: удень мене нищила спека, а вночі — мороз; і сон мій утікав від очей моїх.

41 Оце двадцять років я в домі твоїм; я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою; а ти міняв мою плату десять разів.

42 Якби не Єшуа батька мого, Єшуа Авраама, і Страх Ісаака був зі мною, то ти тепер відпустив би мене ні з чим. Єшуа побачив моє страждання і працю рук моїх, і докорив тобі минулої ночі.

43 І відповів Лаван, і сказав Якову: Ці дочки — мої дочки, і ці діти — мої діти, і ця худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, — моє; а що можу я зробити сьогодні цим дочкам моїм або дітям їхнім, що вони породили?

44 А тепер ходи, укладімо союз, я й ти, і нехай він буде свідком між мною і тобою.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його пам’ятником.

46 І сказав Яків братам своїм: Набирайте каміння; і взяли вони каміння, і зробили купу; і їли там, на купі.

47 І назвав її Лаван Єґар-Сагадута, а Яків назвав її Ґал-Ед.

48 І сказав Лаван: Ця купа — свідок між мною і тобою сьогодні. Тому названо ім’я її Ґал-Ед;

49 і Міцпа; бо він сказав: Нехай Ягве пильнує між мною і тобою, коли ми будемо далекі один від одного.

50 Якщо ти кривдитимеш дочок моїх, або якщо візьмеш інших дружин, крім дочок моїх, — нема людини з нами; дивися: Ягве — свідок між мною і тобою.

51 І сказав Лаван Якову: Ось ця купа, і ось цей пам’ятник, що я поставив між мною і тобою:

52 ця купа — свідок, і цей пам’ятник — свідок, що я не перейду цієї купи до тебе, і що ти не перейдеш цієї купи й цього пам’ятника до мене на шкоду.

53 Ягве Авраама і Ягве Нахора, Ягве батька їхнього, нехай судить між нами. І присягнув Яків Страхом батька свого Ісаака.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб; і їли вони хліб, і ночували на горі.

55 І встав Лаван рано-вранці, і поцілував синів своїх і дочок своїх, і поблагословив їх; і пішов Лаван, і вернувся до свого місця.

Розділ 32

1 І пішов Яків своєю дорогою, і зустріли його ангели Ягве.

2 І як побачив їх Яків, то сказав: Це — табір Ягве; і назвав ім’я того місця Маханаїм.

3 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю Едом.

4 І наказав їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить слуга твій Яків: Я мешкав у Лавана і пробув там аж досі;

5 і маю я волів, і ослів, отари, і слуг, і служниць; і послав я сповістити мого пана, щоб знайти милість в очах твоїх.

6 І повернулися посли до Якова, кажучи: Ми приходили до брата твого Ісава, і він також іде назустріч тобі, а з ним чотириста чоловіків.

7 І дуже злякався Яків, і засмутився; і розділив він народ, що був із ним, і отари, і череди, і верблюдів на два табори;

8 і сказав: Якщо Ісав прийде до одного табору і поб’є його, то другий табір, що лишиться, врятується.

9 І сказав Яків: О Єшуа батька мого Авраама і Єшуа батька мого Ісаака, Єшуа, що сказав мені: Вернися до краю свого і до рідні своєї, і Я чинитиму тобі добро:

10 Я не вартий усіх милостей і всієї правди, що Ти вчинив слузі Твоєму; бо з палицею своєю перейшов я цей Йордан, а тепер я став двома таборами.

11 Визволи мене, прошу Тебе, з руки брата мого, з руки Ісава; бо я боюся його, щоб він не прийшов і не побив мене, і матір із дітьми.

12 А Ти сказав: Я неодмінно чинитиму тобі добро, і зроблю насіння твоє, як пісок морський, що його не можна порахувати через множество.

13 І заночував він там тієї ночі; і взяв із того, що прийшло до руки його, дарунок для Ісава, брата свого:

14 двісті кіз і двадцять козлів, двісті овець і двадцять баранів,

15 тридцять дійних верблюдиць із їхніми верблюжатами, сорок корів і десять биків, двадцять ослиць і десять ослят.

16 І дав він їх до рук слуг своїх, кожне стадо окремо; і сказав слугам своїм: Ідіть переді мною, і залиште відстань між стадом і стадом.

17 І наказав він першому, кажучи: Коли зустріне тебе Ісав, брат мій, і спитає тебе, кажучи: Чий ти? І куди йдеш? І чиє це перед тобою?

18 то ти скажеш: Це слуги твого Якова; це дарунок, посланий моєму панові Ісавові; і ось він також іде за нами.

19 І так наказав він і другому, і третьому, і всім, що йшли за стадами, кажучи: Отак говоріть до Ісава, коли знайдете його.

20 І скажіть також: Ось слуга твій Яків іде за нами. Бо він сказав: Умилостивлю його дарунком, що йде переді мною, а потім побачу обличчя його; можливо, він прийме мене.

21 І пішов дарунок перед ним; а сам він заночував тієї ночі в таборі.

22 І встав він тієї ночі, і взяв двох дружин своїх, і двох служниць своїх, і одинадцять синів своїх, і перейшов брід Яббок.

23 І взяв він їх, і перевів через потік, і перевів усе, що мав.

24 І лишився Яків сам; і боровся з ним Муж аж до сходу зорі.

25 І побачив він, що не переможе його, і доторкнувся до суглоба стегна його; і вивихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з ним.

26 І сказав він: Пусти Мене, бо сходить зоря. А той сказав: Не пущу Тебе, доки не поблагословиш мене.

27 І сказав він йому: Як ім’я твоє? А він сказав: Яків.

28 І сказав він: Ім’я твоє не називатиметься більше Яків, але Ізраїль; бо ти як князь виявив силу з Єшуа і з людьми, і переміг.

29 І спитав Яків, і сказав: Скажи мені, прошу тебе, ім’я Твоє. А Він сказав: Чому це ти питаєш про ім’я Моє? І поблагословив його там.

30 І назвав Яків ім’я того місця Пеніїл: Бо я бачив Єшуа обличчям до обличчя, і життя моє збережене.

31 І зійшло йому сонце, як він перейшов Пенуїл; а він кульгав на стегно своє.

32 Тому сини Ізраїля не їдять жили, що всохла, що на суглобі стегна, аж до цього дня; бо Він доторкнувся до суглоба стегна Якова, до жили, що всохла.

Розділ 33

1 І звів Яків очі свої, і глянув, і ось іде Ісав, а з ним чотириста чоловіків. І розділив він дітей між Лію, і Рахиль, і двох служниць.

2 І поставив служниць і дітей їхніх наперед, а Лію й дітей її позаду, а Рахиль і Йосипа — найпозаду.

3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім разів, аж поки підійшов до брата свого.

4 І побіг Ісав назустріч йому, і обійняв його, і впав йому на шию, і поцілував його; і вони плакали.

5 І звів він очі свої, і побачив жінок і дітей, і сказав: Хто це в тебе? А той сказав: Це діти, яких Єшуа милостиво дав слузі твоєму.

6 І підійшли служниці, вони й діти їхні, і вклонилися.

7 І підійшла також Лія з дітьми своїми, і вклонилися; а потім підійшли Йосип і Рахиль, і вклонилися.

8 І сказав він: Що означає в тебе весь цей табір, що я зустрів? А той сказав: Це — щоб знайти милість в очах мого пана.

9 І сказав Ісав: У мене багато, брате мій; нехай те, що твоє, буде тобі.

10 І сказав Яків: Ні, прошу тебе, якщо я знайшов милість в очах твоїх, то прийми дарунок мій з руки моєї; бо тому я побачив обличчя твоє, наче побачив обличчя Єшуа, і ти був прихильний до мене.

11 Візьми, прошу тебе, моє благословення, що принесене тобі; бо Єшуа милостиво обдарував мене, і бо маю я всього доволі. І він благав його, і той узяв.

12 І сказав він: Рушаймо в дорогу й ходімо, а я піду перед тобою.

13 І сказав він йому: Пан мій знає, що діти ніжні, а отари й череди з молодим — при мені; і якщо їх гнатимуть надміру один день, то вся отара загине.

14 Нехай же пан мій піде, прошу тебе, перед слугою своїм; а я поволі йтиму, за ходою худоби, що переді мною, і за ходою дітей, аж поки прийду до пана мого в Сеїр.

15 І сказав Ісав: Дозволь же мені залишити з тобою декого з людей, що зі мною. А той сказав: Навіщо це? Нехай я знайду милість в очах пана мого.

16 І вернувся Ісав того дня своєю дорогою до Сеїру.

17 А Яків подався до Суккоту, і збудував собі дім, і зробив для худоби своєї повітки; тому названо ім’я того місця Суккот.

18 І прийшов Яків до Шалему, міста Сихема, що в землі ханаанській, коли він прийшов із Падан-Араму; і розтаборився перед містом.

19 І купив він ділянку поля, де розкинув намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто монет.

20 І поставив там жертовника, і назвав його Елелое-Ізраїль.

Розділ 34

1 І вийшла Діна, дочка Лії, що вона породила Якову, щоб подивитися на дочок того краю.

2 І побачив її Сихем, син Гамора хіввейця, князь того краю, і взяв її, і ліг із нею, і збезчестив її.

3 І приліпилася душа його до Діни, дочки Якова, і покохав він дівчину, і промовляв ласкаво до дівчини.

4 І сказав Сихем Гаморові, батькові своєму, кажучи: Візьми мені цю дівчину за дружину.

5 І почув Яків, що той збезчестив Діну, дочку його; а сини його були з худобою його в полі; і мовчав Яків, аж поки вони прийшли.

6 І вийшов Гамор, батько Сихема, до Якова, щоб поговорити з ним.

7 І сини Якова прийшли з поля, як почули; і засмутилися ті мужі, і дуже розгнівалися, бо він учинив безчестя в Ізраїлі, лігши з дочкою Якова, — а такого не годиться чинити.

8 І говорив Гамор із ними, кажучи: Душа Сихема, сина мого, прагне дочки вашої; дайте, прошу вас, її йому за дружину.

9 І споріднюйтеся з нами: дочок ваших віддавайте нам, а наших дочок беріть собі.

10 І живіть із нами; і земля буде перед вами: живіть і торгуйте в ній, і набувайте в ній володінь.

11 І сказав Сихем батькові її та братам її: Нехай я знайду милість в очах ваших, і що скажете мені, те дам.

12 Призначте мені хоч яке велике віно й дарунок, і я дам, як скажете мені; тільки дайте мені дівчину за дружину.

13 І відповіли сини Якова Сихемові й Гаморові, батькові його, підступно, і говорили, бо він збезчестив Діну, сестру їхню:

14 і сказали їм: Не можемо зробити цієї речі — віддати сестру нашу чоловікові, що необрізаний; бо то ганьба для нас;

15 Тільки в цьому згодимося з вами: якщо ви будете, як ми, щоб обрізаний був у вас кожен чоловічої статі;

16 тоді віддаватимемо дочок наших вам, а ваших дочок братимемо собі, і житимемо з вами, і станемо одним народом.

17 А якщо не послухаєте нас, щоб обрізатися, то заберемо дочку нашу і підемо.

18 І сподобалися їхні слова Гаморові й Сихемові, синові Гамора.

19 І не барився юнак зробити цю річ, бо він мав утіху в дочці Якова; а він був найшанованіший з усього дому батька свого.

20 І прийшли Гамор і Сихем, син його, до брами міста свого, і говорили до мужів міста свого, кажучи:

21 Ці люди мирні з нами; нехай же вони живуть у землі й торгують у ній; бо земля, ось вона, простора для них; берімо дочок їхніх собі за дружин, а наших дочок віддаваймо їм.

22 Тільки в цьому згодяться ті люди жити з нами, щоб стати одним народом: якщо обрізаний буде в нас кожен чоловічої статі, як вони обрізані.

23 Чи ж не їхніми будуть їхня худоба, і їхнє майно, і всяка їхня скотина? Тільки згодьмося з ними, і вони житимуть із нами.

24 І послухали Гамора й Сихема, сина його, усі, що виходять із брами міста його; і обрізаний був кожен чоловічої статі, усі, що виходять із брами міста його.

25 І сталося третього дня, коли вони були в болях, два сини Якова, Симеон і Левій, брати Діни, взяли кожен меча свого, і сміливо прийшли на місто, і повбивали всіх чоловічої статі.

26 І вбили вони Гамора й Сихема, сина його, вістрям меча, і взяли Діну з дому Сихема, і вийшли.

27 Сини Якова прийшли на вбитих і пограбували місто, бо ті збезчестили сестру їхню.

28 Вони забрали їхні отари, і їхніх волів, і їхніх ослів, і те, що в місті, і те, що в полі,

29 і все їхнє багатство, і всіх їхніх малюків, і їхніх дружин узяли в полон, і пограбували навіть усе, що було в домі.

30 І сказав Яків Симеонові й Левієві: Ви стурбували мене, зробивши мене осоружним серед мешканців цієї землі, серед ханаанеян і періззеян; а я нечисленний, і вони зберуться проти мене, і поб’ють мене; і загину я і дім мій.

31 А вони сказали: Чи ж він мав поводитися з сестрою нашою, як із блудницею?

Розділ 35

1 І сказав Єшуа до Якова: Устань, піди до Бет-Елу й живи там; і зроби там жертовника для Єшуа, що явився тобі, коли ти втікав від обличчя Ісава, брата твого.

2 І сказав Яків домові своєму і всім, що з ним: Відкиньте чужих богів, що серед вас, і очистіться, і перемініть одяг ваш;

3 і встаньмо, і підемо до Бет-Елу; і я зроблю там жертовника для Єшуа, що відповів мені в день мого утиску і був зі мною в дорозі, якою я ходив.

4 І віддали вони Якову всіх чужих богів, що були в їхніх руках, і всі сережки, що в їхніх вухах; і сховав їх Яків під дубом, що біля Сихема.

5 І рушили вони; і страх Ягве був на містах, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

6 І прийшов Яків до Лузу, що в землі ханаанській, — це Бет-Ел, — він і весь народ, що з ним.

7 І збудував він там жертовника, і назвав те місце Ел-Бет-Ел, бо там явився йому Єшуа, коли він утікав від обличчя брата свого.

8 А Девора, годувальниця Ревеки, померла, і похована була нижче Бет-Елу, під дубом; і названо ім’я його Аллон-Бакут.

9 І явився Єшуа Якову знову, коли він прийшов із Падан-Араму, і поблагословив його.

10 І сказав йому Єшуа: Ім’я твоє — Яків; ім’я твоє не називатиметься більше Яків, але Ізраїль буде ім’я твоє; і назвав він ім’я його Ізраїль.

11 І сказав йому Єшуа: Я — Єшуа Всемогутній; плодися й розмножуйся; народ і громада народів буде від тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх;

12 а землю, що Я дав Авраамові й Ісаакові, — тобі дам її, і насінню твоєму після тебе дам цю землю.

13 І піднявся Єшуа від нього на тому місці, де говорив із ним.

14 І поставив Яків пам’ятника на місці, де Він говорив із ним, — пам’ятника кам’яного; і вилив на нього ливну жертву, і вилив на нього оливу.

15 І назвав Яків ім’я місця, де Єшуа говорив із ним, Бет-Ел.

16 І рушили вони з Бет-Елу; і лишилося ще трохи дороги, щоб прийти до Ефрати; і родила Рахиль, і тяжкі були її роди.

17 І сталося, коли вона тяжко родила, повитуха сказала їй: Не бійся, бо й цього сина матимеш.

18 І сталося, як душа її відходила, бо вона вмирала, вона назвала ім’я його Бен-Оні; а батько його назвав його Веніамін.

19 І померла Рахиль, і похована була на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.

20 І поставив Яків стовпа на її гробі: це стовп Рахилиного гробу аж до сьогодні.

21 І вирушив Ізраїль, і розкинув свого намета за вежею Едер.

22 І сталося, коли Ізраїль жив у тій землі, Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею свого батька; і почув Ізраїль. А синів Якова було дванадцять:

23 Сини Лії: Рувим, первісток Якова, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон;

24 сини Рахилі: Йосип і Веніамін;

25 а сини Білги, невільниці Рахилі: Дан і Нефталим;

26 а сини Зілпи, невільниці Лії: Гад і Асир. Це сини Якова, що народилися йому в Падан-Арамі.

27 І прийшов Яків до Ісаака, свого батька, до Мамре, до міста Арби, що є Хеврон, де перебували Авраам та Ісаак.

28 А днів Ісаака було сто вісімдесят років.

29 І спочив Ісаак, і помер, і прилучився до свого народу, старий і насичений днями; і поховали його його сини Ісав та Яків.

Розділ 36

1 А оце покоління Ісава, що є Едом.

2 Ісав узяв своїх жінок із дочок Ханаана: Аду, дочку Елона хіттеянина, і Оголібаму, дочку Ани, дочки Ців'она хіввеянина,

3 і Басемат, дочку Ізмаїла, сестру Невайота.

4 І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Басемат породила Реуела;

5 а Оголібама породила Єуша, і Ялама, і Кораха. Це сини Ісава, що народилися йому в ханаанській землі.

6 І взяв Ісав своїх жінок, і своїх синів, і своїх дочок, і всіх осіб свого дому, і свою худобу, і всю свою живність, і весь свій маєток, що набув у ханаанській землі; і пішов до краю від лиця Якова, свого брата.

7 Бо їхній маєток був більший, ніж щоб жити разом; і земля їхнього перебування не могла вмістити їх через їхню худобу.

8 І оселився Ісав на горі Сеїр: Ісав — це Едом.

9 А оце покоління Ісава, батька едомлян, на горі Сеїр:

10 Оце імена синів Ісава: Еліфаз, син Ади, жінки Ісава; Реуел, син Басемат, жінки Ісава.

11 А сини Еліфаза були: Теман, Омар, Цефо, і Гатам, і Кеназ.

12 А Тімна була наложницею Еліфаза, сина Ісава; і породила вона Еліфазові Амалика. Це сини Ади, жінки Ісава.

13 А оце сини Реуела: Нахат, і Зерах, Шамма, і Мізза. Це сини Басемат, жінки Ісава.

14 А оце сини Оголібами, дочки Ани, дочки Ців'она, жінки Ісава: і породила вона Ісавові Єуша, і Ялама, і Кораха.

15 Оце провідники синів Ісава: сини Еліфаза, первістка Ісава: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ,

16 провідник Корах, провідник Гатам і провідник Амалик. Це провідники, що вийшли від Еліфаза в едомській землі; це сини Ади.

17 А оце сини Реуела, сина Ісава: провідник Нахат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Це провідники, що вийшли від Реуела в едомській землі; це сини Басемат, жінки Ісава.

18 А оце сини Оголібами, жінки Ісава: провідник Єуш, провідник Ялам, провідник Корах. Це провідники, що вийшли від Оголібами, дочки Ани, жінки Ісава.

19 Це сини Ісава, що є Едом, а це їхні провідники.

20 Оце сини Сеїра хореянина, що жили в тій землі: Лотан, і Шовал, і Ців'он, і Ана,

21 і Дішон, і Ецер, і Дішан. Це провідники хореян, діти Сеїра в едомській землі.

22 А діти Лотана були: Хорі й Гемам; а сестра Лотана — Тімна.

23 А діти Шовала були оці: Алван, і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам.

24 А оце діти Ців'она: Айя й Ана. Це той Ана, що знайшов мулів у пустині, коли пас ослів Ців'она, свого батька.

25 А діти Ани були оці: Дішон і Оголібама, дочка Ани.

26 А оце діти Дішона: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан.

27 Діти Ецера оці: Білган, і Зааван, і Акан.

28 Діти Дішана оці: Уц і Аран.

29 Оце провідники, що вийшли від хореян: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана,

30 провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан. Це провідники, що вийшли від Хорі, між їхніми провідниками в землі Сеїр.

31 А оце царі, що царювали в едомській землі, перше ніж зацарював якийсь цар над синами Ізраїля.

32 І царював в Едомі Бела, син Беора; а ім'я його міста — Дінгава.

33 І помер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри.

34 І помер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманян.

35 І помер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив Мідіяна на моавському полі; а ім'я його міста — Авіт.

36 І помер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Масреки.

37 І помер Самла, і зацарював замість нього Саул із Реховота, що над річкою.

38 І помер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахбора.

39 І помер Баал-Ханан, син Ахбора, і зацарював замість нього Гадар; а ім'я його міста — Пау; а ім'я його жінки — Мегетавеель, дочка Матреди, дочки Ме-Загава.

40 А оце імена провідників, що вийшли від Ісава, за їхніми родами, за їхніми місцями, за їхніми іменами: провідник Тімна, провідник Алва, провідник Єтет,

41 провідник Оголібама, провідник Ела, провідник Пінон,

42 провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар,

43 провідник Магдіїл, провідник Ірам. Це провідники Едому, за їхніми оселями в землі їхнього володіння. Це Ісав, батько едомлян.

Розділ 37

1 І оселився Яків у землі перебування свого батька, у ханаанській землі.

2 Оце покоління Якова. Йосип, сімнадцяти років, пас отару зо своїми братами; і юнак був із синами Білги та з синами Зілпи, жінок свого батька; і Йосип приносив своєму батькові лиху вістку про них.

3 А Ізраїль любив Йосипа понад усіх своїх дітей, бо він був сином його старості; і справив йому різнобарвне вбрання.

4 І побачили його брати, що батько любить його понад усіх його братів, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним мирно.

5 І снився Йосипові сон, і він розповів своїм братам; і вони ще більше зненавиділи його.

6 І сказав він до них: Послухайте, прошу, цей сон, що мені снився:

7 Ось, ми в'язали снопи серед поля, і ось, підвівся мій сніп і став прямо; і ось, ваші снопи стали навколо й поклонилися моєму снопові.

8 І сказали до нього його брати: Чи справді ти царюватимеш над нами? Чи справді пануватимеш над нами? І ще більше зненавиділи його за його сни та за його слова.

9 І снився йому ще інший сон, і він розповів його своїм братам, і сказав: Ось, снився мені ще сон; і ось, сонце, і місяць, і одинадцять зір поклонилися мені.

10 І розповів він своєму батькові та своїм братам; і докорив йому батько, і сказав до нього: Що це за сон, що тобі снився? Чи справді прийдемо я, і твоя мати, і твої брати, щоб поклонитися тобі до землі?

11 І заздрили йому його брати; а батько його зберіг це слово.

12 І пішли його брати пасти отару свого батька в Сихемі.

13 І сказав Ізраїль до Йосипа: Чи не пасуть твої брати отари в Сихемі? Іди, і я пошлю тебе до них. І він сказав йому: Ось я.

14 І сказав він до нього: Іди, прошу, подивися, чи гаразд із твоїми братами, і чи гаразд з отарами; і принеси мені вістку. І послав його з долини Хеврону, і він прийшов до Сихема.

15 І знайшов його один чоловік, і ось, він блукав полем; і запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?

16 І він сказав: Я шукаю своїх братів; скажи мені, прошу, де вони пасуть свої отари.

17 І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як вони казали: Ходімо до Дотана. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотані.

18 І побачили вони його здалека, і перше ніж він наблизився до них, вони змовилися проти нього, щоб убити його.

19 І сказали один до одного: Ось іде цей сновидець.

20 А тепер ходімо, і вбиймо його, і киньмо його в якусь яму, і скажемо: Лютий звір пожер його; і побачимо, що стане з його снів.

21 І почув Рувим, і визволив його з їхніх рук; і сказав: Не вбиваймо його.

22 І сказав до них Рувим: Не проливайте крові, киньте його в цю яму, що в пустині, а руки на нього не накладайте, — щоб визволити його з їхніх рук, щоб повернути його до його батька.

23 І сталося, коли Йосип прийшов до своїх братів, вони стягли з Йосипа його вбрання, різнобарвне вбрання, що було на ньому;

24 і взяли його, і кинули його в яму; а яма була порожня, води в ній не було.

25 І сіли вони їсти хліб; і підвели свої очі, і побачили, і ось, караван ізмаїльців ішов із Гілеаду, а їхні верблюди несли пахощі, і бальзам, і мирру, везучи вниз до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: Що за користь, якщо ми вб'ємо нашого брата й приховаємо його кров?

27 Ходімо, і продаймо його ізмаїльцям, а наша рука нехай не буде на ньому, бо він — наш брат, наша плоть. І послухалися його брати.

28 І проходили повз мідіянські купці; і витягли, і підняли Йосипа з ями, і продали Йосипа ізмаїльцям за двадцять срібняків; і привели вони Йосипа до Єгипту.

29 І вернувся Рувим до ями, і ось, Йосипа нема в ямі; і роздер він свою одежу.

30 І вернувся він до своїх братів, і сказав: Хлопця нема; а я — куди я піду?

31 І взяли вони Йосипове вбрання, і закололи козеня з кіз, і вмочили вбрання в кров;

32 і послали різнобарвне вбрання, і принесли його до свого батька; і сказали: Це ми знайшли; розпізнай, чи це вбрання твого сина, чи ні.

33 І він упізнав його, і сказав: Це вбрання мого сина; лютий звір пожер його; Йосип напевно розшарпаний на шматки.

34 І роздер Яків свою одежу, і поклав волосяницю на свої стегна, і оплакував свого сина багато днів.

35 І встали всі його сини й усі його дочки, щоб потішити його; але він не хотів потішитися, і сказав: Бо я зійду до гробу до мого сина в жалобі. Так оплакував його його батько.

36 А мідіяни продали його в Єгипті Потіфарові, урядовцеві фараона, начальникові варти.

Розділ 38

1 І сталося того часу, що Юда відійшов від своїх братів і пристав до одного адулламітянина, ім'я якому Хіра.

2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, ім'я якому Шуа; і взяв її, і ввійшов до неї.

3 І вона зачала, і породила сина; і він назвав його ім'я Ер.

4 І зачала вона знову, і породила сина; і вона назвала його ім'я Онан.

5 І ще знову зачала, і породила сина; і назвала його ім'я Шела; а він був у Хезіві, коли вона породила його.

6 І взяв Юда жінку для Ера, свого первістка, ім'я їй Тамар.

7 А Ер, первісток Юди, був злий в очах Ягве; і Ягве вбив його.

8 І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки свого брата, і одружися з нею, і віднови насіння своєму братові.

9 І знав Онан, що насіння буде не його; і сталося, коли входив до жінки свого брата, він виливав на землю, щоб не дати насіння своєму братові.

10 І те, що він зробив, було неугодне Ягве; тому Він убив і його.

11 Тоді сказав Юда до Тамари, своєї невістки: Сиди вдовою в домі свого батька, аж доки виросте Шела, мій син; бо він сказав: Щоб і він не помер, як його брати. І пішла Тамар, і жила в домі свого батька.

12 І минув час, і померла дочка Шуа, жінка Юди; і Юда втішився, і пішов до своїх стригачів овець до Тімни, він і його приятель Хіра адулламітянин.

13 І сповістили Тамар, кажучи: Ось твій свекор іде до Тімни стригти свої вівці.

14 І зняла вона з себе вдовину одежу, і покрилася покривалом, і закуталася, і сіла при відкритому місці, що при дорозі до Тімни; бо вона бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за жінку.

15 І побачив її Юда, і подумав, що вона блудниця, бо вона закрила своє обличчя.

16 І він звернув до неї при дорозі, і сказав: Ходи, прошу, нехай увійду до тебе; бо він не знав, що вона його невістка. І вона сказала: Що ти даси мені, щоб увійти до мене?

17 І він сказав: Я пошлю тобі козеня зо стада. І вона сказала: Чи даси мені заставу, доки не пришлеш?

18 І він сказав: Яку заставу дати тобі? І вона сказала: Твою печатку, і твій шнур, і твою палицю, що в твоїй руці. І він дав їй, і ввійшов до неї, і вона зачала від нього.

19 І вона встала, і пішла, і зняла з себе своє покривало, і вдягла одежу свого вдівства.

20 І послав Юда козеня рукою свого приятеля адулламітянина, щоб узяти заставу з руки жінки; але він не знайшов її.

21 І запитав він людей того місця, кажучи: Де та блудниця, що була відкрито при дорозі? І вони сказали: У цьому місці блудниці не було.

22 І вернувся він до Юди, і сказав: Я не можу її знайти; а також люди того місця сказали, що в цьому місці блудниці не було.

23 І сказав Юда: Нехай візьме собі, щоб ми не стали посміховищем; ось, я послав це козеня, а ти не знайшов її.

24 І сталося близько трьох місяців потому, і сповістили Юді, кажучи: Тамар, твоя невістка, вчинила блуд; і також ось, вона вагітна від блуду. І сказав Юда: Виведіть її, і нехай вона буде спалена.

25 Коли її виводили, вона послала до свого свекра, кажучи: Від чоловіка, чиї ці речі, я вагітна; і сказала: Розпізнай, прошу, чиї це — печатка, і шнури, і палиця.

26 І Юда впізнав їх, і сказав: Вона праведніша від мене, бо я не дав її Шелі, моєму синові. І він більше не пізнавав її.

27 І сталося в час її пологів, і ось, близнята були в її утробі.

28 І сталося, коли вона родила, один висунув руку; і повитуха взяла, і прив'язала до його руки червону нитку, кажучи: Цей вийшов першим.

29 І сталося, коли він втягнув свою руку назад, і ось, вийшов його брат; і вона сказала: Як ти прорвався? Цей прорив — на тебе; тому назвали його ім'я Перец.

30 А потім вийшов його брат, що мав на своїй руці червону нитку; і назвали його ім'я Зара. БУТТЯ, РОЗДІЛИ 39-50 — РОБОЧИЙ ЧОРНОВИК СВЯТОГО ІМЕНІ. Джерело: електронна книга проєкту Gutenberg № 8001, Біблія, версія короля Якова, книга 1: Буття (https://www.gutenberg.org/cache/epub/8001/pg8001.txt). Локальна копія: KJV_Gutenberg_8001.txt (перевірено: Буття 1:1 читається: «На початку [родовий термін джерела] створив небо і землю»). Дата: 2026-10-11. Обсяг: лише розділи 39-50. Розділи 1-38 тут не перебудовано. Застосовані правила редагування (за Девідом Фаркасом, 2026-10-11): — Отець → Ягве. Малі бог/боги для фальшивих богів лишаються, як надруковано. — LORD (тетраграматон) → Ягве. — Lord (зі змішаним регістром літер) → Ягве, КРІМ звертання до людини («мій пане», «їхній пан», «його пан», «твій пан», «пан землі/краю», «пан усього його дому», «пан усього Єгипту»), яке лишається, як надруковано, за рішенням Девіда про людські титули. — Англійські форми імені Сина й титулу Месія передано як Єшуа і Месія відповідно (у Бутті 39-50 випадків немає). — Складені форми, якщо виникали, позбавлено дублювання (жодна не виникла). — Жодного тексту не вигадано, не перефразовано й не згладжено — лише заміна. — Нумерацію розділів і віршів збережено точно, як надруковано. Статус: робочий чорновик — передання Lord позначено для перегляду Девідом. ======================================================================

Розділ 39

1 А Йосипа було відведено вниз до Єгипту; і купив його Потіфар, урядовець фараона, начальник варти, єгиптянин, з рук ізмаїльців, що привели його туди вниз.

2 І Ягве був з Йосипом, і він був чоловіком успішним; і був він у домі свого пана єгиптянина.

3 І побачив його пан, що Ягве з ним, і що Ягве дає успіх у його руці всьому, що він робить.

4 І знайшов Йосип ласку в його очах, і служив йому; і він поставив його наглядачем над своїм домом, і все, що мав, дав у його руку.

5 І сталося від того часу, коли він поставив його наглядачем у своєму домі й над усім, що мав, Ягве поблагословив дім єгиптянина заради Йосипа; і благословення Ягве було на всьому, що він мав у домі й у полі.

6 І залишив він усе, що мав, у руці Йосипа; і не знав він нічого, що мав, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарний поставою й гарний на вигляд.

7 І сталося після цих подій, що жінка його пана звела свої очі на Йосипа; і сказала: Лягай зо мною.

8 Але він відмовився, і сказав до жінки свого пана: Ось, мій пан не знає, що зо мною в домі, і все, що має, він віддав у мою руку;

9 Нема в цьому домі нікого більшого від мене; і він не стримав від мене нічого, крім тебе, бо ти його жінка; як же я вчиню це велике зло й згрішу проти Ягве?

10 І сталося, коли вона говорила Йосипові день у день, він не слухав її, щоб лягти при ній або бути з нею.

11 І сталося коло того часу, що Йосип увійшов до дому робити свою справу; а там у домі не було нікого з домашніх людей.

12 І вона вхопила його за його одежу, кажучи: Лягай зо мною; а він залишив свою одежу в її руці, і втік, і вибіг геть.

13 І сталося, коли вона побачила, що він залишив свою одежу в її руці й утік геть,

14 вона покликала людей свого дому, і сказала до них, кажучи: Дивіться, він привів до нас єврея, щоб глумитися з нас; він прийшов до мене, щоб лягти зо мною, а я закричала гучним голосом;

15 і сталося, коли він почув, що я підняла свій голос і закричала, він залишив свою одежу при мені, і втік, і вибіг геть.

16 І вона поклала його одежу при собі, аж доки його пан не прийшов додому.

17 І сказала вона до нього за цими словами, кажучи: Єврейський раб, якого ти привів до нас, прийшов до мене, щоб глумитися з мене;

18 і сталося, коли я підняла свій голос і закричала, він залишив свою одежу при мені й утік геть.

19 І сталося, коли його пан почув слова своєї жінки, що вона сказала до нього, кажучи: Отак учинив мені твій раб, — запалав його гнів.

20 І взяв Йосипів пан його, і віддав його до в'язниці, до місця, де були ув'язнені в'язні царя; і він був там у в'язниці.

21 Але Ягве був з Йосипом, і виявив йому милість, і дав йому ласку в очах начальника в'язниці.

22 І начальник в'язниці віддав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були у в'язниці; і все, що там робили, він був виконавцем того.

23 Начальник в'язниці не наглядав за нічим, що було під його рукою, бо Ягве був з ним, і в чому він діяв, Ягве давав тому успіх.

Розділ 40

1 І сталося після цих подій, що чашник царя Єгипту та його пекар провинилися проти свого пана, царя Єгипту.

2 І розгнівався фараон на двох своїх урядовців, на начальника чашників і на начальника пекарів.

3 І віддав їх під варту до дому начальника варти, до в'язниці, до місця, де був ув'язнений Йосип.

4 І начальник варти доручив їх Йосипові, і він служив їм; і вони пробули якийсь час під вартою.

5 І снився їм сон обом, кожному свій сон однієї ночі, кожному за тлумаченням його сну, — чашникові й пекареві царя Єгипту, що були ув'язнені у в'язниці.

6 І прийшов до них Йосип уранці, і побачив їх, і ось, вони сумні.

7 І запитав він урядовців фараона, що були з ним під вартою в домі його пана, кажучи: Чому ви так сумно виглядаєте сьогодні?

8 І сказали вони до нього: Снився нам сон, а витлумачити його нема кому. І сказав до них Йосип: Чи не в Ягве тлумачення? Розповіжте мені, прошу.

9 І розповів начальник чашників свій сон Йосипові, і сказав до нього: У моєму сні, ось, виноградна лоза була передо мною;

10 а на лозі три галузки; і вона ніби розпустилася, її цвіт вийшов, і її грона дали стиглий виноград;

11 а чаша фараона — у моїй руці; і взяв я виноград, і вичавив його до чаші фараона, і дав чашу в руку фараона.

12 І сказав до нього Йосип: Ось його тлумачення: три галузки — це три дні;

13 ще три дні, і фараон підійме твою голову, і поверне тебе на твоє місце; і ти подаси чашу фараона в його руку, за колишнім звичаєм, коли ти був його чашником.

14 Але згадай мене, коли буде тобі добре, і вчини, прошу, мені милість, і згадай про мене перед фараоном, і виведи мене з цього дому;

15 бо справді я був украдений із землі євреїв; і також тут я не зробив нічого, щоб мене кинули до цієї ями.

16 І побачив начальник пекарів, що тлумачення добре, і сказав до Йосипа: Я також був у своєму сні, і ось, три білі кошики були на моїй голові;

17 а у верхньому кошику було всякого пекарського печива для фараона; і птахи їли його з кошика на моїй голові.

18 І відповів Йосип, і сказав: Ось його тлумачення: три кошики — це три дні;

19 ще три дні, і фараон зніме з тебе твою голову, і повісить тебе на дереві; і птахи їстимуть твоє тіло з тебе.

20 І сталося третього дня, у день народження фараона, що він справив бенкет для всіх своїх слуг; і підняв голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх слуг.

21 І повернув він начальника чашників на його чашничу службу знову; і він дав чашу в руку фараона;

22 а начальника пекарів він повісив, як витлумачив їм Йосип.

23 Та начальник чашників не згадав Йосипа, а забув його.

Розділ 41

1 І сталося по двох повних роках, і снився фараонові сон; і ось, він стояв над річкою.

2 І ось, виходили з річки сім корів, гарних на вигляд і ситих тілом; і паслися вони на луці.

3 І ось, сім інших корів виходили за ними з річки, поганих на вигляд і худих тілом; і стали вони при тих коровах на березі річки.

4 І пожерли корови погані на вигляд і худі тілом сім корів гарних на вигляд і ситих. І прокинувся фараон.

5 І він заснув, і снився йому сон удруге; і ось, сім колосків сходили на одному стеблі, повних і добрих.

6 І ось, сім колосків тонких і спалених східним вітром виросли за ними.

7 І пожерли сім тонких колосків сім повних і налитих колосків. І прокинувся фараон, і ось, це був сон.

8 І сталося вранці, і затривожився його дух; і він послав, і покликав усіх чародіїв Єгипту й усіх його мудреців; і фараон розповів їм свій сон; але не було нікого, хто міг би витлумачити їх фараонові.

9 І сказав начальник чашників до фараона, кажучи: Я згадую сьогодні мої провини;

10 фараон розгнівався на своїх слуг, і віддав мене під варту до дому начальника варти, мене й начальника пекарів;

11 і снився нам сон однієї ночі, мені й йому; кожен снив за тлумаченням свого сну.

12 А там з нами був юнак, єврей, раб начальника варти; і ми розповіли йому, і він витлумачив нам наші сни; кожному за його сном він витлумачив.

13 І сталося, як він витлумачив нам, так і було: мене він повернув на мою службу, а його повісив.

14 І послав фараон, і покликав Йосипа, і швидко вивели його з ями; і він поголився, і перемінив свою одежу, і прийшов до фараона.

15 І сказав фараон до Йосипа: Снився мені сон, а витлумачити його нема кому; а я чув про тебе, що ти вмієш розуміти сон, щоб витлумачити його.

16 І відповів Йосип фараонові, кажучи: Не я; Ягве дасть фараонові відповідь миру.

17 І сказав фараон до Йосипа: У моєму сні, ось, я стояв на березі річки;

18 і ось, виходили з річки сім корів, ситих тілом і гарних на вигляд; і паслися вони на луці;

19 і ось, сім інших корів виходили за ними, убогих, і дуже поганих на вигляд, і худих тілом, яких я ніколи не бачив у всій єгипетській землі щодо поганості;

20 і пожерли худі й погані на вигляд корови перших сім ситих корів;

21 і коли вони їх пожерли, не було видно, що вони їх пожерли, а вигляд їхній був поганий, як на початку. І я прокинувся.

22 І бачив я у своєму сні, і ось, сім колосків сходили на одному стеблі, повних і добрих;

23 і ось, сім колосків висохлих, тонких і спалених східним вітром виросли за ними;

24 і пожерли тонкі колоски сім добрих колосків; і розповів я це чародіям, але не було нікого, хто міг би мені це пояснити.

25 І сказав Йосип до фараона: Сон фараона — один; Ягве показав фараонові те, що Він збирається зробити.

26 Сім добрих корів — це сім років; і сім добрих колосків — це сім років; сон — один.

27 А сім тонких і поганих на вигляд корів, що вийшли за ними, — це сім років; і сім порожніх колосків, спалених східним вітром, будуть сім років голоду.

28 Це те, що я сказав фараонові: Що Ягве збирається зробити, Він показує фараонові.

29 Ось, настають сім років великого достатку по всій єгипетській землі;

30 і настануть після них сім років голоду; і забудеться ввесь достаток у єгипетській землі, і голод винищить землю;

31 і не буде видно достатку в землі через той голод, що йде слідом, бо він буде дуже тяжкий.

32 А що сон повторився фараонові двічі, це тому, що справа встановлена Ягве, і Ягве скоро приведе її до виконання.

33 А тепер нехай фараон вигледить чоловіка розсудливого й мудрого, і поставить його над єгипетською землею.

34 Нехай фараон зробить це, і нехай призначить урядовців над землею, і бере п'яту частину єгипетської землі в сім років достатку.

35 І нехай вони зберуть усю поживу тих добрих років, що настають, і зсиплють зерно під руку фараона, і нехай зберігають поживу в містах.

36 І та пожива буде запасом для землі на сім років голоду, що будуть у єгипетській землі, щоб земля не загинула від голоду.

37 І була ця річ добра в очах фараона й в очах усіх його слуг.

38 І сказав фараон до своїх слуг: Чи знайдемо такого, як цей, чоловіка, в якому Дух Ягве?

39 І сказав фараон до Йосипа: Тому що Ягве показав тобі все це, нема нікого такого розсудливого й мудрого, як ти;

40 ти будеш над моїм домом, і за твоїм словом буде керуватися ввесь мій народ; тільки троном я буду більший від тебе.

41 І сказав фараон до Йосипа: Дивися, я поставив тебе над усією єгипетською землею.

42 І зняв фараон свого персня зі своєї руки, і надів його на руку Йосипа, і одягнув його в шати з тонкого полотна, і поклав золотий ланцюг на його шию;

43 і посадив його на другу колісницю, що була в нього; і кликали перед ним: На коліна! І поставив його правителем над усією єгипетською землею.

44 І сказав фараон до Йосипа: Я — фараон, і без тебе ніхто не підійме своєї руки чи своєї ноги по всій єгипетській землі.

45 І назвав фараон ім'я Йосипа: Цафнат-Панеах; і дав йому за жінку Аснат, дочку Поті-Фери, жерця Она. І вийшов Йосип по всій єгипетській землі.

46 А Йосипові було тридцять років, коли він став перед фараоном, царем Єгипту. І вийшов Йосип від лиця фараона, і пройшов по всій єгипетській землі.

47 І в сім років достатку земля родила пригорщами.

48 І зібрав він усю поживу семи років, що були в єгипетській землі, і склав поживу в містах: поживу поля, що навколо кожного міста, склав він у ньому.

49 І назбирав Йосип зерна, як морського піску, дуже багато, аж перестав лічити, бо воно було без ліку.

50 І народилися Йосипові два сини, перше ніж настали роки голоду, яких породила йому Аснат, дочка Поті-Фери, жерця Она.

51 І назвав Йосип ім'я первістка: Манасія, бо Ягве, сказав він, дав мені забути всю мою працю і ввесь дім мого батька.

52 А ім'я другого він назвав: Єфрем, бо Ягве вчинив мене плідним у землі мого страждання.

53 І закінчилися сім років достатку, що були в єгипетській землі.

54 І почали наставати сім років голоду, як сказав Йосип; і був голод по всіх землях, а по всій єгипетській землі був хліб.

55 І коли вся єгипетська земля зголодніла, народ кричав до фараона про хліб; і сказав фараон до всіх єгиптян: Ідіть до Йосипа; що він скаже вам, робіть.

56 І був голод по всій поверхні землі; і Йосип повідкривав усі засіки, і продавав єгиптянам; і голод дужчав у єгипетській землі.

57 І всі краї приходили до Єгипту до Йосипа купувати зерно, бо голод був тяжкий по всіх землях.

Розділ 42

1 І побачив Яків, що є зерно в Єгипті, і сказав Яків до своїх синів: Чому ви дивитеся один на одного?

2 І сказав він: Ось, я чув, що є зерно в Єгипті; зійдіть туди, і купіть нам звідти, щоб ми жили й не померли.

3 І зійшли десять Йосипових братів купити зерна в Єгипті.

4 А Веніаміна, брата Йосипа, Яків не послав з його братами, бо сказав: Щоб не спіткало його якесь лихо.

5 І прийшли сини Ізраїля купувати зерно серед тих, що приходили, бо голод був у ханаанській землі.

6 А Йосип був правителем над тією землею, і він продавав усьому народові землі; і прийшли Йосипові брати, і поклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йосип своїх братів, і впізнав їх, але вдав із себе чужого для них, і говорив до них суворо; і сказав до них: Звідки ви прийшли? І вони сказали: З ханаанської землі купити поживи.

8 І впізнав Йосип своїх братів, а вони його не впізнали.

9 І згадав Йосип сни, що снилися йому про них, і сказав до них: Ви — шпигуни; ви прийшли, щоб побачити незахищені місця землі.

10 І сказали вони до нього: Ні, мій пане, а твої раби прийшли купити поживи.

11 Ми всі — сини одного чоловіка; ми — люди правдиві, твої раби не шпигуни.

12 І він сказав до них: Ні, ви прийшли, щоб побачити незахищені місця землі.

13 І вони сказали: Твої раби — дванадцять братів, сини одного чоловіка в ханаанській землі; і ось, найменший сьогодні зо своїм батьком, а одного нема.

14 І сказав до них Йосип: Це те, що я говорив вам, кажучи: Ви — шпигуни;

15 цим ви будете випробувані: життям фараона, ви не вийдете звідси, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.

16 Пошліть одного з вас, і нехай приведе вашого брата, а ви будете ув'язнені, щоб ваші слова були випробувані, чи є у вас правда; а як ні, життям фараона, справді ви — шпигуни.

17 І віддав він їх усіх разом під варту на три дні.

18 І сказав до них Йосип третього дня: Зробіть це, і будете жити, бо я боюся Ягве;

19 Якщо ви люди правдиві, нехай один із ваших братів буде ув'язнений у домі вашої в'язниці; а ви йдіть, везіть зерно на голод ваших домів;

20 а вашого найменшого брата приведіть до мене, і ваші слова будуть підтверджені, і ви не помрете. І вони зробили так.

21 І сказали один до одного: Справді, ми винні щодо нашого брата, бо ми бачили муку його душі, коли він благав нас, а ми не слухали; тому прийшло на нас це лихо.

22 І відповів їм Рувим, кажучи: Чи ж не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти дитини; а ви не слухали? Тому ось, і його кров вимагається.

23 А вони не знали, що Йосип розуміє їх, бо він говорив до них через перекладача.

24 І він відвернувся від них, і заплакав; і вернувся до них знову, і говорив з ними, і взяв від них Симеона, і зв'язав його перед їхніми очима.

25 І наказав Йосип наповнити їхні мішки зерном, і повернути гроші кожного до його мішка, і дати їм харчів на дорогу; і так він учинив їм.

26 І нав'ючили вони своїх ослів зерном, і пішли звідти.

27 І розв'язав один із них свого мішка, щоб дати своєму ослові корму в заїзді, і побачив свої гроші; і ось, вони були в отворі його мішка.

28 І сказав він до своїх братів: Мої гроші повернено; і ось, вони навіть у моєму мішку. І завмерло їхнє серце, і вони затремтіли, кажучи один до одного: Що це Ягве вчинив нам?

29 І прийшли вони до Якова, батька свого, до ханаанського краю, і розповіли йому все, що сталося з ними, кажучи:

30 Той чоловік, володар того краю, говорив із нами суворо і прийняв нас за шпигунів краю.

31 І ми сказали йому: Ми люди чесні; ми не шпигуни:

32 Нас дванадцять братів, синів нашого батька; одного нема, а наймолодший сьогодні з нашим батьком у ханаанському краї.

33 І сказав нам той чоловік, володар краю: З цього я дізнаюся, що ви люди чесні: залиште одного з ваших братів тут у мене, а візьміть поживу на час голоду для ваших домів і йдіть:

34 І приведіть до мене вашого наймолодшого брата: тоді я дізнаюся, що ви не шпигуни, а що ви люди чесні: так я віддам вам вашого брата, і ви зможете торгувати в краї.

35 І сталося, як вони випорожнювали свої мішки, то ось, у кожного в'язка грошей була в його мішку: і коли вони та їхній батько побачили в'язки грошей, вони злякалися.

36 І сказав їм Яків, їхній батько: Ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, а Веніаміна ви візьмете: усе це проти мене.

37 І промовив Рувим до свого батька, кажучи: Убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе: віддай його в мою руку, і я приведу його до тебе знову.

38 І він сказав: Мій син не піде вниз із вами; бо його брат помер, а він залишився сам: якщо спіткає його лихо в дорозі, якою ви йдете, то ви зведете мою сивину з журбою до могили.

Розділ 43

1 А голод був тяжкий у краї.

2 І сталося, коли вони з'їли зерно, яке привезли з Єгипту, їхній батько сказав їм: Ідіть знову, купіть нам трохи поживи.

3 І промовив до нього Юда, кажучи: Той чоловік урочисто застеріг нас, кажучи: Не побачите мого обличчя, хіба що ваш брат буде з вами.

4 Якщо ти пошлеш нашого брата з нами, ми підемо вниз і купимо тобі поживи:

5 А якщо ти не пошлеш його, ми не підемо вниз: бо той чоловік сказав нам: Не побачите мого обличчя, хіба що ваш брат буде з вами.

6 І сказав Ізраїль: Чому ви вчинили мені так зло, розповівши тому чоловікові, чи є у вас ще брат?

7 І вони сказали: Той чоловік докладно розпитував нас про наш стан і про наш рід, кажучи: Чи ваш батько ще живий? Чи маєте ви іншого брата? І ми розповіли йому згідно зі змістом цих слів: хіба ми могли напевно знати, що він скаже: Приведіть вашого брата вниз?

8 І сказав Юда до Ізраїля, свого батька: Пошли хлопця зі мною, і ми встанемо й підемо; щоб ми жили, а не померли, і ми, і ти, і також наші малі діти.

9 Я буду порукою за нього; з моєї руки ти вимагатимеш його: якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, то нехай я несу провину навіки:

10 Бо якби ми не зволікали, то напевно вже повернулися б оце вдруге.

11 І сказав їм їхній батько Ізраїль: Якщо так мусить бути тепер, зробіть ось що; візьміть найкращих плодів краю у ваші посудини і знесіть тому чоловікові дарунок: трохи бальзаму і трохи меду, пахощів і мирри, горіхів і мигдалю:

12 І візьміть подвійну кількість грошей у вашу руку; а гроші, що були повернуті в отвір ваших мішків, віднесіть знову у вашій руці; можливо, це була помилка:

13 Візьміть також вашого брата, і встаньте, ідіть знову до того чоловіка:

14 І нехай Ягве Всемогутній дасть вам милість перед тим чоловіком, щоб він відпустив вашого другого брата і Веніаміна. Якщо я позбавлений моїх дітей, то я позбавлений.

15 І взяли чоловіки той дарунок, і взяли подвійну кількість грошей у свою руку, і Веніаміна; і встали, і пішли вниз до Єгипту, і стали перед Йосифом.

16 І коли Йосиф побачив Веніаміна з ними, він сказав управителеві свого дому: Приведи цих чоловіків додому, і заколи, і приготуй; бо ці чоловіки обідатимуть зі мною опівдні.

17 І вчинив той чоловік, як сказав Йосиф; і привів той чоловік чоловіків до Йосифового дому.

18 І злякалися чоловіки, бо їх привели до Йосифового дому; і сказали: Через гроші, що були повернуті в наші мішки першого разу, нас приведено сюди; щоб він шукав нагоди проти нас, і напав на нас, і взяв нас за рабів, і наших ослів.

19 І підійшли вони до управителя Йосифового дому, і розмовляли з ним біля дверей дому,

20 І сказали: О пане, ми справді сходили першого разу купити поживи:

21 І сталося, коли ми прийшли до заїзду, то відкрили наші мішки, і ось, гроші кожного були в отворі його мішка, наші гроші в повній вазі: і ми принесли їх знову в нашій руці.

22 І інші гроші ми принесли вниз у наших руках, щоб купити поживи: ми не можемо знати, хто поклав наші гроші в наші мішки.

23 І він сказав: Мир вам, не бійтеся: ваш Ягве і Ягве вашого батька дав вам скарб у ваших мішках: я мав ваші гроші. І він вивів до них Симеона.

24 І привів той чоловік чоловіків до Йосифового дому, і дав їм води, і вони вимили свої ноги; і він дав їхнім ослам корму.

25 І вони приготували дарунок до приходу Йосифа опівдні: бо почули, що їстимуть там хліб.

26 І коли Йосиф прийшов додому, вони принесли йому дарунок, що був у їхній руці, до дому, і вклонилися йому до землі.

27 Він запитав їх про їхнє здоров'я, і сказав: Чи здоровий ваш батько, той старий, про якого ви говорили? Чи він ще живий?

28 І вони відповіли: Твій слуга, наш батько, у доброму здоров'ї, він ще живий. І вони схилили свої голови і вклонилися.

29 І він підняв свої очі, і побачив свого брата Веніаміна, сина своєї матері, і сказав: Чи це ваш молодший брат, про якого ви говорили мені? І він сказав: Нехай Ягве буде милостивий до тебе, мій сину.

30 І Йосиф поспішив; бо його нутро зворушилося до його брата: і він шукав, де поплакати; і ввійшов до своєї кімнати, і плакав там.

31 І він умив своє обличчя, і вийшов, і стримався, і сказав: Подавайте хліб.

32 І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, що їли з ним, окремо: бо єгиптяни не могли їсти хліб з євреями; бо це гидота для єгиптян.

33 І сиділи вони перед ним, перворідний за своїм перворідством, а наймолодший за своєю молодістю: і чоловіки дивувалися один одному.

34 І він брав і посилав їм страви з-перед себе: але Веніамінова страва була вп'ятеро більша, ніж будь-кого з них. І вони пили, і веселилися з ним.

Розділ 44

1 І він наказав управителеві свого дому, кажучи: Наповни мішки чоловіків поживою, скільки вони можуть нести, і поклади гроші кожного в отвір його мішка.

2 І поклади мою чашу, срібну чашу, в отвір мішка наймолодшого, і його гроші за зерно. І він учинив за словом, яке сказав Йосиф.

3 Щойно настав ранок, чоловіків відіслали, їх та їхніх ослів.

4 І коли вони вийшли з міста, і ще не були далеко, Йосиф сказав своєму управителеві: Встань, іди слідом за чоловіками; і коли наздоженеш їх, скажи їм: Чому ви відплатили злом за добро?

5 Чи не з цієї п'є мій пан, і нею ж він справді ворожить? Ви вчинили зло, зробивши так.

6 І він наздогнав їх, і промовив до них ці самі слова.

7 І вони сказали йому: Чому мій пан говорить ці слова? Нехай Ягве боронить, щоб твої слуги вчинили щось подібне:

8 Ось, гроші, що ми знайшли в отворах наших мішків, ми принесли тобі знову з ханаанського краю: як же ми могли б украсти з дому твого пана срібло або золото?

9 У кого з твоїх слуг вона знайдеться, нехай і він помре, і ми також будемо рабами мого пана.

10 І він сказав: Тепер також нехай буде за вашими словами: той, у кого вона знайдеться, буде моїм слугою; а ви будете невинні.

11 Тоді вони швидко зняли кожен свій мішок на землю, і відкрив кожен свій мішок.

12 І він шукав, і почав від найстаршого, і закінчив на наймолодшому: і чаша знайшлася у Веніаміновому мішку.

13 Тоді вони роздерли свій одяг, і нав'ючив кожен свого осла, і повернулися до міста.

14 І прийшли Юда та його брати до Йосифового дому; бо він був ще там: і вони впали перед ним на землю.

15 І сказав їм Йосиф: Що це за вчинок, який ви вчинили? Хіба ви не знаєте, що такий чоловік, як я, може напевно ворожити?

16 І сказав Юда: Що ми скажемо моєму панові? Що ми говоритимемо? Або як ми виправдаємося? Ягве викрив провину твоїх слуг: ось, ми раби мого пана, і ми, і той також, у кого знайшлася чаша.

17 І він сказав: Нехай Ягве боронить, щоб я вчинив так: але той чоловік, у чиїй руці знайшлася чаша, він буде моїм слугою; а ви підіть у мирі до вашого батька.

18 Тоді Юда підійшов до нього і сказав: О мій пане, нехай твій слуга, прошу тебе, промовить слово у вуха мого пана, і нехай твій гнів не запалає на твого слугу: бо ти — як фараон.

19 Мій пан запитав своїх слуг, кажучи: Чи маєте ви батька або брата?

20 І ми сказали моєму панові: Ми маємо батька, старого чоловіка, і дитину його старості, маленьку; а його брат помер, і він сам залишився від своєї матері, і його батько любить його.

21 І ти сказав своїм слугам: Приведіть його вниз до мене, щоб я поклав на нього свої очі.

22 І ми сказали моєму панові: Хлопець не може залишити свого батька: бо якщо він залишить свого батька, його батько помре.

23 І ти сказав своїм слугам: Якщо ваш наймолодший брат не зійде з вами, ви більше не побачите мого обличчя.

24 І сталося, коли ми прийшли вгору до твого слуги, мого батька, ми розповіли йому слова мого пана.

25 І наш батько сказав: Ідіть знову і купіть нам трохи поживи.

26 І ми сказали: Ми не можемо піти вниз: якщо наш наймолодший брат буде з нами, тоді ми підемо вниз: бо ми не можемо бачити обличчя того чоловіка, якщо наш наймолодший брат не буде з нами.

27 І твій слуга, мій батько, сказав нам: Ви знаєте, що моя жінка породила мені двох синів:

28 І один вийшов від мене, і я сказав: Напевно він розшарпаний на шматки; і я не бачив його відтоді:

29 І якщо ви візьмете й цього від мене, і спіткає його лихо, ви зведете мою сивину з журбою до могили.

30 Тепер же, коли я прийду до твого слуги, мого батька, а хлопця не буде з нами; бачачи, що його життя пов'язане з життям хлопця;

31 Станеться, коли він побачить, що хлопця нема з нами, то він помре: і твої слуги зведуть сивину твого слуги, нашого батька, з журбою до могили.

32 Бо твій слуга став порукою за хлопця перед моїм батьком, кажучи: Якщо я не приведу його до тебе, то я нестиму провину перед моїм батьком навіки.

33 Тепер же, прошу тебе, нехай твій слуга залишиться замість хлопця рабом у мого пана; а хлопець нехай іде вгору зі своїми братами.

34 Бо як я піду вгору до мого батька, а хлопця не буде зі мною? Щоб я часом не побачив зла, що прийде на мого батька.

Розділ 45

1 Тоді Йосиф не міг стриматися перед усіма, що стояли біля нього; і він закричав: Виведіть кожного чоловіка від мене. І не стояв жоден чоловік із ним, коли Йосиф відкрився своїм братам.

2 І він плакав уголос: і почули єгиптяни і дім фараона.

3 І сказав Йосиф своїм братам: Я — Йосиф; чи мій батько ще живий? І його брати не могли відповісти йому; бо вони стривожилися від його присутності.

4 І сказав Йосиф своїм братам: Підійдіть до мене, прошу вас. І вони підійшли. І він сказав: Я — Йосиф, ваш брат, якого ви продали до Єгипту.

5 Тепер же не журіться і не гнівайтеся на себе, що ви продали мене сюди: бо Ягве послав мене перед вами, щоб зберегти життя.

6 Бо ось уже два роки голод у краї: і ще п'ять років, у які не буде ні оранки, ні жнив.

7 І Ягве послав мене перед вами, щоб зберегти вам потомство на землі, і врятувати ваше життя великим визволенням.

8 Тож тепер не ви послали мене сюди, а Ягве: і Він учинив мене батьком для фараона, і паном усього його дому, і володарем по всьому єгипетському краю.

9 Поспішіть і підіть угору до мого батька, і скажіть йому: Так говорить твій син Йосиф: Ягве учинив мене паном усього Єгипту: зійди до мене, не барися:

10 І ти житимеш у краї Ґошен, і будеш близько до мене, ти, і твої діти, і діти твоїх дітей, і твої отари, і твої череди, і все, що ти маєш:

11 І там я годуватиму тебе; бо ще п'ять років голоду; щоб ти, і твій дім, і все, що ти маєш, не прийшли до вбогості.

12 І ось, ваші очі бачать, і очі мого брата Веніаміна, що це мої уста говорять до вас.

13 І ви розповісте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті, і про все, що ви бачили; і поспішіть, і приведіть мого батька вниз сюди.

14 І він упав на шию свого брата Веніаміна, і плакав; і Веніамін плакав на його шиї.

15 Більше того, він цілував усіх своїх братів і плакав над ними: а після того його брати розмовляли з ним.

16 І чутка про це була почута в домі фараона: Йосифові брати прийшли; і це сподобалося фараонові й його слугам.

17 І сказав фараон Йосифові: Скажи своїм братам: Ось що зробіть; нав'ючте вашу худобу і йдіть, дістаньтеся до ханаанського краю;

18 І візьміть вашого батька і ваші доми, і прийдіть до мене: і я дам вам добро єгипетського краю, і ви їстимете жир краю.

19 Тепер тобі наказано, ось що зробіть; візьміть собі вози з єгипетського краю для ваших малих дітей і для ваших жінок, і приведіть вашого батька, і прийдіть.

20 Також не жалуйте ваших речей; бо добро всього єгипетського краю — ваше.

21 І сини Ізраїля вчинили так: і Йосиф дав їм вози, за наказом фараона, і дав їм припаси на дорогу.

22 Усім їм він дав кожному зміни одягу; а Веніамінові дав триста срібних монет і п'ять змін одягу.

23 А своєму батькові він послав ось таким чином; десять ослів, нав'ючених добром Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених зерном, і хлібом, і стравою для його батька на дорогу.

24 Так він відіслав своїх братів, і вони пішли: і сказав їм: Дивіться, щоб ви не сварилися в дорозі.

25 І вони пішли вгору з Єгипту, і прийшли до ханаанського краю до Якова, їхнього батька,

26 І розповіли йому, кажучи: Йосиф ще живий, і він намісник по всьому єгипетському краю. І серце Якова завмерло, бо він не вірив їм.

27 І вони розповіли йому всі слова Йосифа, які він сказав їм: і коли він побачив вози, які Йосиф послав, щоб привезти його, дух Якова, їхнього батька, ожив:

28 І сказав Ізраїль: Досить; Йосиф, мій син, ще живий: я піду і побачу його, перш ніж помру.

Розділ 46

1 І вирушив Ізраїль у дорогу з усім, що мав, і прийшов до Беер-Шеви, і приніс жертви Ягве свого батька Ісаака.

2 І промовив Ягве до Ізраїля в нічних видіннях, і сказав: Якове, Якове. І він сказав: Ось я.

3 І Він сказав: Я — Ягве, Ягве твого батька: не бійся зійти до Єгипту; бо там Я вчиню тебе великим народом:

4 Я зійду з тобою до Єгипту; і Я також напевно виведу тебе знову вгору: і Йосиф покладе свою руку на твої очі.

5 І встав Яків із Беер-Шеви: і сини Ізраїля повезли Якова, свого батька, і своїх малих дітей, і своїх жінок на возах, які фараон послав, щоб привезти його.

6 І взяли вони свою худобу і своє майно, яке здобули в ханаанському краї, і прийшли до Єгипту, Яків і все його потомство з ним:

7 Його сини, і сини його синів із ним, його дочки, і дочки його синів, і все своє потомство він привів із собою до Єгипту.

8 А ось імена синів Ізраїля, які прийшли до Єгипту, Яків і його сини: Рувим, перворідний Якова.

9 І сини Рувима; Ханох, і Паллу, і Хецрон, і Кармі.

10 І сини Симеона; Ємуїл, і Ямін, і Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки.

11 І сини Левія; Ґершон, Кегат і Мерарі.

12 І сини Юди; Ер, і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах: але Ер і Онан померли в ханаанському краї. А сини Переца були Хецрон і Хамул.

13 І сини Іссахара; Тола, і Пува, і Йов, і Шімрон.

14 І сини Завулона; Серед, і Елон, і Яхлеїл.

15 Це сини Лії, яких вона породила Якову в Падан-Арамі, з його дочкою Діною: усіх душ його синів і його дочок було тридцять три.

16 І сини Ґада; Ціфйон, і Хаггі, Шуні, і Ецбон, Ері, і Ароді, і Арелі.

17 І сини Асира; Їмна, і Їшва, і Їсві, і Берія, і Серах, їхня сестра: а сини Берії; Хевер і Малкіїл.

18 Це сини Зілпи, яку Лаван дав Лії, своїй дочці, і їх вона породила Якову, шістнадцять душ.

19 Сини Рахилі, жінки Якова; Йосиф і Веніамін.

20 А Йосифові в єгипетському краї народилися Манасія і Єфрем, яких породила йому Асената, дочка Потіфера, священника Она.

21 А сини Веніаміна були Бела, і Бехер, і Ашбел, Ґера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і Хуппім, і Ард.

22 Це сини Рахилі, які народилися Якову: усіх душ було чотирнадцять.

23 І сини Дана; Хушім.

24 І сини Нефталима; Яхцеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем.

25 Це сини Білги, яку Лаван дав Рахилі, своїй дочці, і вона породила їх Якову: усіх душ було сім.

26 Усіх душ, що прийшли з Яковом до Єгипту, що вийшли з його стегон, крім жінок синів Якова, усіх душ було шістдесят шість;

27 А синів Йосифа, що народилися йому в Єгипті, було дві душі: усіх душ дому Якова, що прийшли до Єгипту, було сімдесят.

28 І він послав Юду перед собою до Йосифа, щоб скерувати його обличчя до Ґошену; і вони прийшли до краю Ґошен.

29 І Йосиф запряг свою колісницю, і пішов угору назустріч Ізраїлеві, своєму батькові, до Ґошену, і з'явився перед ним; і впав йому на шию, і плакав на його шиї довгий час.

30 І сказав Ізраїль Йосифові: Тепер нехай я помру, оскільки я побачив твоє обличчя, бо ти ще живий.

31 І сказав Йосиф своїм братам і домові свого батька: Я піду вгору, і покажу фараонові, і скажу йому: Мої брати і дім мого батька, що були в ханаанському краї, прийшли до мене;

32 А ті чоловіки — пастухи, бо їхнє заняття було пасти худобу; і вони привели свої отари, і свої череди, і все, що мають.

33 І станеться, коли фараон покличе вас і скаже: Яке ваше заняття?

34 Тоді ви скажете: Заняттям твоїх слуг була худоба від нашої молодості аж дотепер, і ми, і також наші батьки: щоб ви жили в краї Ґошен; бо кожен пастух — гидота для єгиптян.

Розділ 47

1 Тоді Йосиф прийшов і розповів фараонові, і сказав: Мій батько і мої брати, і їхні отари, і їхні череди, і все, що вони мають, прийшли з ханаанського краю; і ось, вони в краї Ґошен.

2 І він узяв декого зі своїх братів, п'ятьох чоловіків, і представив їх фараонові.

3 І сказав фараон його братам: Яке ваше заняття? І вони сказали фараонові: Твої слуги — пастухи, і ми, і також наші батьки.

4 Вони сказали також фараонові: Ми прийшли, щоб пожити в краї; бо твої слуги не мають пасовища для своїх отар; бо голод тяжкий у ханаанському краї: тепер же, просимо тебе, нехай твої слуги живуть у краї Ґошен.

5 І промовив фараон до Йосифа, кажучи: Твій батько і твої брати прийшли до тебе:

6 Єгипетський край перед тобою; в найкращій частині краю посели твого батька і братів; у краї Ґошен нехай вони живуть: а якщо ти знаєш серед них якихось здібних чоловіків, то постав їх наглядачами над моєю худобою.

7 І привів Йосиф Якова, свого батька, і поставив його перед фараоном: і Яків благословив фараона.

8 І сказав фараон Якову: Скільки тобі років?

9 І сказав Яків фараонові: Днів років мого паломництва — сто тридцять років: нечисленні й злі були дні років мого життя, і вони не досягли днів років життя моїх батьків у дні їхнього паломництва.

10 І Яків благословив фараона, і вийшов з-перед фараона.

11 І поселив Йосиф свого батька і своїх братів, і дав їм володіння в єгипетському краї, у найкращій частині краю, у краї Рамесес, як наказав фараон.

12 І годував Йосиф свого батька, і своїх братів, і весь дім свого батька хлібом, за їхніми родинами.

13 І не було хліба в усьому краї; бо голод був дуже тяжкий, так що єгипетський край і весь ханаанський край знемагали через голод.

14 І зібрав Йосиф усі гроші, що знайшлися в єгипетському краї і в ханаанському краї, за зерно, яке вони купували: і Йосиф приніс гроші до дому фараона.

15 І коли гроші скінчилися в єгипетському краї і в ханаанському краї, усі єгиптяни прийшли до Йосифа і сказали: Дай нам хліба: бо чому ми маємо помирати перед тобою? Бо грошей не стало.

16 І сказав Йосиф: Дайте вашу худобу; і я дам вам за вашу худобу, якщо грошей не стало.

17 І вони привели свою худобу до Йосифа: і Йосиф дав їм хліб в обмін на коней, і на отари, і на худобу черед, і на ослів: і він годував їх хлібом за всю їхню худобу того року.

18 Коли той рік закінчився, вони прийшли до нього другого року і сказали йому: Ми не приховаємо від мого пана, що наші гроші витрачені; мій пан також має наші череди худоби; не залишилося нічого перед очима мого пана, крім наших тіл і наших земель:

19 Чому ми маємо помирати перед твоїми очима, і ми, і наша земля? Купи нас і нашу землю за хліб, і ми та наша земля будемо слугами фараонові: і дай нам насіння, щоб ми жили, а не померли, щоб земля не спустошилася.

20 І Йосиф купив усю єгипетську землю для фараона; бо єгиптяни продали кожен своє поле, бо голод переміг їх: так земля стала фараоновою.

21 А щодо народу, він переселив його до міст від одного кінця кордонів Єгипту аж до другого кінця.

22 Тільки землі священників він не купив; бо священники мали частку, призначену їм від фараона, і їли свою частку, яку фараон давав їм: тому вони не продали своїх земель.

23 Тоді Йосиф сказав народові: Ось, я купив вас сьогодні і вашу землю для фараона: ось, тут насіння для вас, і ви засієте землю.

24 І станеться під час врожаю, що ви дасте п'яту частину фараонові, а чотири частини будуть ваші власні, на насіння для поля, і на вашу їжу, і для тих, хто у ваших домах, і на їжу для ваших малих дітей.

25 І вони сказали: Ти врятував нам життя: нехай ми знайдемо милість в очах мого пана, і ми будемо слугами фараона.

26 І Йосиф учинив це законом над єгипетським краєм аж до цього дня, що фараон повинен мати п'яту частину, крім тільки землі священників, яка не стала фараоновою.

27 І жив Ізраїль у єгипетському краї, у місцевості Ґошен; і вони мали там володіння, і росли, і розмножилися надзвичайно.

28 І жив Яків у єгипетському краї сімнадцять років: тож увесь вік Якова був сто сорок сім років.

29 І наблизився час, коли Ізраїль мав померти: і він покликав свого сина Йосифа, і сказав йому: Якщо тепер я знайшов милість у твоїх очах, поклади, прошу тебе, свою руку під моє стегно, і вчини мені милість і правду; не поховай мене, прошу тебе, в Єгипті:

30 Але я лежатиму з моїми батьками, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхній гробниці. І він сказав: Я вчиню, як ти сказав.

31 І він сказав: Поклянися мені. І він поклявся йому. І Ізраїль схилився на узголів'я ліжка.

Розділ 48

1 І сталося після цих речей, що хтось сказав Йосифові: Ось, твій батько хворий: і він узяв із собою двох своїх синів, Манасію і Єфрема.

2 І хтось сказав Якову, і мовив: Ось, твій син Йосиф приходить до тебе: і Ізраїль зміцнився й сів на ліжку.

3 І сказав Яків Йосифові: Ягве Всемогутній явився мені в Лузі, у ханаанському краї, і благословив мене,

4 І сказав мені: Ось, Я вчиню тебе плідним, і розмножу тебе, і вчиню з тебе безліч народу; і дам цей край твоєму потомству після тебе у вічне володіння.

5 А тепер два твої сини, Єфрем і Манасія, які народилися тобі в єгипетському краї, перш ніж я прийшов до тебе в Єгипет, — мої; як Рувим і Симеон, вони будуть мої.

6 А твоє потомство, яке ти породиш після них, буде твоє, і називатиметься за іменем їхніх братів у їхній спадщині.

7 А щодо мене, коли я прийшов із Падану, Рахиль померла при мені в ханаанському краї в дорозі, коли ще залишалася невелика відстань, щоб прийти до Єфрати: і я поховав її там у дорозі до Єфрати; це Вифлеєм.

8 І Ізраїль побачив Йосифових синів, і сказав: Хто це?

9 І сказав Йосиф своєму батькові: Це мої сини, яких Ягве дав мені в цьому місці. І він сказав: Приведи їх, прошу тебе, до мене, і я благословлю їх.

10 А очі Ізраїля були тьмяні від старості, так що він не міг бачити. І він привів їх близько до нього; і він цілував їх, і обіймав їх.

11 І сказав Ізраїль Йосифові: Я не думав побачити твоє обличчя: і ось, Ягве показав мені також твоє потомство.

12 І Йосиф вивів їх з-поміж його колін, і вклонився своїм обличчям до землі.

13 І Йосиф узяв їх обох, Єфрема у свою праву руку напроти лівої руки Ізраїля, а Манасію у свою ліву руку напроти правої руки Ізраїля, і привів їх близько до нього.

14 І Ізраїль простягнув свою праву руку, і поклав її на голову Єфрема, який був молодший, а свою ліву руку на голову Манасії, свідомо скерувавши свої руки; бо Манасія був перворідний.

15 І він благословив Йосифа, і сказав: Ягве, перед Яким ходили мої батьки Авраам і Ісаак, Ягве, Який годував мене все моє життя аж до цього дня,

16 Ангел, який визволив мене від усього зла, нехай благословить хлопців; і нехай моє ім'я називається на них, і ім'я моїх батьків Авраама й Ісаака; і нехай вони виростуть у безліч серед землі.

17 І коли Йосиф побачив, що його батько поклав свою праву руку на голову Єфрема, це не сподобалося йому: і він підняв руку свого батька, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манасії.

18 І сказав Йосиф своєму батькові: Не так, мій батьку: бо цей — перворідний; поклади свою праву руку на його голову.

19 І його батько відмовився, і сказав: Я знаю, мій сину, я знаю: він також стане народом, і він також буде великий: але справді його молодший брат буде більший за нього, і його потомство стане безліччю народів.

20 І він благословив їх того дня, кажучи: Тобою Ізраїль благословлятиме, кажучи: Нехай Ягве вчинить тебе, як Єфрема і як Манасію: і він поставив Єфрема перед Манасією.

21 І сказав Ізраїль Йосифові: Ось, я помираю: але Ягве буде з вами, і приведе вас знову до краю ваших батьків.

22 Крім того, я дав тобі одну частку понад твоїх братів, яку я взяв із руки амореянина своїм мечем і своїм луком.

Розділ 49

1 І покликав Яків своїх синів, і сказав: Зберіться разом, щоб я розповів вам те, що станеться з вами в останні дні.

2 Зберіться разом і слухайте, сини Якова; і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька.

3 Рувиме, ти мій перворідний, моя могутність і початок моєї сили, велич гідності і велич влади:

4 Несталий, як вода, ти не будеш першим; бо ти зійшов на ліжко свого батька; тоді ти осквернив його: він зійшов на моє ложе.

5 Симеон і Левій — брати; знаряддя жорстокості — у їхніх оселях.

6 О душе моя, не входь у їхню таємну раду; до їхніх зборів, честе моя, не приєднуйся: бо в їхньому гніві вони вбили чоловіка, і в своїй сваволі підкопали стіну.

7 Проклятий їхній гнів, бо він був лютий; і їхня лютість, бо вона була жорстока: Я розділю їх у Якові й розсію їх в Ізраїлі.

8 Юдо, ти той, кого твої брати хвалитимуть: твоя рука буде на шиї твоїх ворогів; діти твого батька вклоняться перед тобою.

9 Юда — молоде левеня: від здобичі, мій сину, ти піднявся: він нахилився, ліг, як лев, і як левиця; хто розбудить його?

10 Скипетр не відійде від Юди, ані законодавець з-поміж його ніг, аж поки не прийде Шило; і до нього буде зібрання народів.

11 Прив'язуючи своє осля до виноградної лози, і сина своєї ослиці до вибраної лози; він виправ свій одяг у вині, і свою одежу в крові винограду:

12 Його очі будуть червоні від вина, а його зуби білі від молока.

13 Завулон житиме при морській пристані; і він буде пристанню для кораблів; і його кордон буде до Сидону.

14 Іссахар — міцний осел, що лежить між двома тягарями:

15 І він побачив, що спокій добрий, і край, що він приємний; і нахилив своє плече, щоб нести, і став слугою для данини.

16 Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїля.

17 Дан буде змієм при дорозі, гадюкою на стежці, що кусає коня в п'яти, так що його вершник упаде назад.

18 Я чекав Твого спасіння, о Ягве.

19 Ґад, військо подолає його: але він подолає наостанку.

20 Від Асира його хліб буде жирний, і він даватиме царські ласощі.

21 Нефталим — лань, випущена на волю: він дає гарні слова.

22 Йосиф — плідна гілка, плідна гілка при джерелі; чиї гілки тягнуться через стіну:

23 Лучники сильно засмутили його, і стріляли в нього, і ненавиділи його:

24 Але його лук залишився міцним, і рамена його рук були зміцнені руками могутнього Ягве Якова; (звідти пастир, камінь Ізраїля:)

25 Від Ягве твого батька, Який допоможе тобі; і від Всемогутнього, Який благословить тебе благословеннями неба вгорі, благословеннями безодні, що лежить внизу, благословеннями грудей і утроби:

26 Благословення твого батька переважили благословення моїх предків аж до найдальшої межі вічних пагорбів: вони будуть на голові Йосифа, і на тімені голови того, хто був відділений від своїх братів.

27 Веніамін буде рвати, як вовк: вранці він пожиратиме здобич, а ввечері розділить захоплене.

28 Усі ці — дванадцять племен Ізраїля: і це те, що їхній батько промовив до них, і благословив їх; кожного за його благословенням він благословив їх.

29 І він наказав їм, і сказав їм: Я маю бути прилучений до мого народу: поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона хіттеянина,

30 У печері, що на полі Махпела, що перед Мамре, у ханаанському краї, яку Авраам купив разом із полем Ефрона хіттеянина на володіння для місця поховання.

31 Там вони поховали Авраама і Сарру, його жінку; там вони поховали Ісаака і Ревеку, його жінку; і там я поховав Лію.

32 Купівля поля і печери, що в ньому, була від дітей Хета.

33 І коли Яків закінчив наказувати своїм синам, він підібрав свої ноги на ліжко, і віддав духа, і був прилучений до свого народу.

Розділ 50

1 І Йосиф упав на обличчя свого батька, і плакав над ним, і цілував його.

2 І Йосиф наказав своїм слугам, лікарям, забальзамувати його батька: і лікарі забальзамували Ізраїля.

3 І сповнилося для нього сорок днів; бо так сповняються дні тих, кого бальзамують: і єгиптяни оплакували його сімдесят днів.

4 І коли дні його оплакування минули, Йосиф промовив до дому фараона, кажучи: Якщо тепер я знайшов милість у ваших очах, промовте, прошу вас, у вуха фараона, кажучи,

5 Мій батько взяв із мене клятву, кажучи: Ось, я помираю: у моїй гробниці, яку я викопав собі в ханаанському краї, там ти поховаєш мене. Тепер же дозволь мені піти вгору, прошу тебе, і поховати мого батька, і я повернуся.

6 І сказав фараон: Іди вгору і поховай свого батька, згідно з тим, як він узяв із тебе клятву.

7 І пішов Йосиф угору, щоб поховати свого батька: і з ним пішли вгору всі слуги фараона, старійшини його дому, і всі старійшини єгипетського краю,

8 І весь дім Йосифа, і його брати, і дім його батька: тільки своїх малих дітей, і свої отари, і свої череди вони залишили в краї Ґошен.

9 І пішли з ним угору і колісниці, і вершники: і це був дуже великий табір.

10 І прийшли вони до току Атада, що за Йорданом, і там вони голосили великим і дуже тяжким голосінням: і він учинив оплакування свого батька сім днів.

11 І коли жителі краю, ханаанеяни, побачили оплакування на току Атада, вони сказали: Це тяжке оплакування для єгиптян: тому його ім'я було назване Авель-Міцраїм, що за Йорданом.

12 І його сини вчинили йому, як він наказав їм:

13 Бо його сини перенесли його до ханаанського краю, і поховали його в печері поля Махпела, яку Авраам купив разом із полем на володіння для місця поховання у Ефрона хіттеянина, перед Мамре.

14 І Йосиф повернувся до Єгипту, він, і його брати, і всі, що ходили з ним угору, щоб поховати його батька, після того як він поховав свого батька.

15 І коли Йосифові брати побачили, що їхній батько помер, вони сказали: Йосиф, можливо, зненавидить нас, і напевно відплатить нам за все зло, яке ми вчинили йому.

16 І вони послали посланця до Йосифа, кажучи: Твій батько наказав перед смертю, кажучи,

17 Так скажете Йосифові: Прости, прошу тебе тепер, провину твоїх братів і їхній гріх; бо вони вчинили тобі зло: а тепер, просимо тебе, прости провину слуг Ягве твого батька. І Йосиф плакав, коли вони говорили до нього.

18 І його брати також пішли і впали перед його обличчям; і сказали: Ось, ми твої слуги.

19 І сказав їм Йосиф: Не бійтеся: хіба я на місці Ягве?

20 А щодо вас, ви думали зло проти мене; але Ягве призначив це на добро, щоб учинити, як це є сьогодні, щоб врятувати багато народу живим.

21 Тепер же не бійтеся: я годуватиму вас і ваших малих дітей. І він утішив їх, і говорив ласкаво до них.

22 І жив Йосиф у Єгипті, він і дім його батька: і жив Йосиф сто десять років.

23 І Йосиф бачив Єфремових дітей третього покоління: також діти Махіра, сина Манасії, були виховані на колінах Йосифа.

24 І сказав Йосиф своїм братам: Я помираю: і Ягве напевно відвідає вас, і виведе вас із цього краю до краю, який Він присягнув Авраамові, Ісаакові та Якову.

25 І Йосиф узяв клятву від синів Ізраїля, кажучи: Ягве напевно відвідає вас, і ви винесете мої кості звідси.

26 Так Йосиф помер, маючи сто десять років: і вони забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.