Плач Єремії

Розділ 1

1 Як сидить самотньо місто, що було повне народу! Як стало воно, мов удова! Велике між народами, княгиня між провінціями, як стало воно данинником!

2 Вона гірко плаче вночі, і сльози її на щоках її: з усіх коханців її немає в неї втішителя; усі друзі її зрадили її, стали її ворогами.

3 Юда пішов у полон через страждання і через велике рабство; вона мешкає між язичниками, вона не знаходить спокою; усі її переслідувачі наздогнали її між тіснинами.

4 Дороги Сіону сумують, бо ніхто не приходить на урочисті свята; усі брами її спустошені; священики її зітхають, діви її страждають, а вона — у гіркоті.

5 Супротивники її стали головними, вороги її процвітають, бо Ягве завдав їй страждання за безліч її переступів; діти її пішли в полон перед ворогом.

6 І від дочки Сіону відійшла вся її краса; князі її стали, мов олені, що не знаходять пасовища, і пішли без сили перед переслідувачем.

7 Єрусалим згадав у дні свого страждання і своїх нещасть усі свої приємні речі, що мав за днів давніх, коли народ його впав у руку ворога, і ніхто не допомагав їй; супротивники бачили її й насміхалися з її субот.

8 Єрусалим тяжко згрішив, тому вона віддалена; усі, хто шанував її, зневажають її, бо бачили її наготу; та й вона зітхає й повертається назад.

9 Нечистота її на полах її; вона не пам'ятала свого останнього кінця, тому вона дивовижно занепала; вона не мала втішителя. О Єшуа, поглянь на моє страждання, бо ворог звеличився.

10 Супротивник простяг свою руку на всі її приємні речі, бо вона бачила, що язичники ввійшли до її святині, яким Ти повелів, щоб вони не входили до Твого зібрання.

11 Увесь народ її зітхає, вони шукають хліба; вони віддали свої приємні речі за їжу, щоб підкріпити душу. Поглянь, о Єшуа, і розглянь, бо я стала нікчемною.

12 Хіба це для вас нічого, усі ви, що проходите мимо? Погляньте й побачте, чи є скорбота, подібна до моєї скорботи, що вчинено мені, якою Ягве завдав мені страждання в день Свого палкого гніву.

13 З висоти Він послав вогонь у мої кості, і він перемагає їх; Він розкинув сіть для моїх ніг, Він повернув мене назад; Він зробив мене спустошеною й знемагаючою ввесь день.

14 Ярмо моїх переступів зв'язане Його рукою; вони сплетені й піднялися на мою шию; Він зробив, що сила моя впала; Ягве віддав мене в їхні руки, з яких я не можу піднятися.

15 Ягве потоптав усіх моїх могутніх посеред мене; Він скликав зібрання проти мене, щоб розтрощити моїх юнаків; Ягве витоптав діву, дочку Юди, як у винотоку.

16 За це я плачу; око моє, око моє стікає водою, бо втішитель, що мав би підкріпити мою душу, далеко від мене; діти мої спустошені, бо ворог переміг.

17 Сіон простягає свої руки, і немає кому втішити її; Ягве повелів про Якова, щоб супротивники його були навколо нього; Єрусалим — як жінка в місячному очищенні між ними.

18 Ягве праведний, бо я повстала проти Його повеління. Почуйте, благаю вас, усі народи, і погляньте на мою скорботу; діви мої й юнаки мої пішли в полон.

19 Я кликала коханців моїх, але вони обманули мене; священики мої й старші мої віддали духа в місті, поки шукали собі їжі, щоб підкріпити свої душі.

20 Поглянь, о Єшуа, бо я в біді; нутро моє хвилюється; серце моє перевертається в мені, бо я тяжко повстала; назовні меч осирочує, удома — як смерть.

21 Вони чули, що я зітхаю; немає кому втішити мене; усі вороги мої чули про мою біду; вони раді, що Ти вчинив це; Ти приведеш день, який Ти проголосив, і вони стануть подібними до мене.

22 Нехай уся їхня злоба прийде перед Тебе; і вчини з ними, як Ти вчинив зі мною за всі мої переступи, бо зітхання мої численні, а серце моє знемагає.

Розділ 2

1 Як Ягве вкрив дочку Сіону хмарою у Своєму гніві, і скинув з неба на землю красу Ізраїля, і не згадав Свого підніжжя в день Свого гніву!

2 Ягве поглинув усі оселі Якова і не пощадив; Він зруйнував у Своїй люті твердині дочки Юди; Він повалив їх на землю; Він осквернив царство і його князів.

3 Він відсік у Своєму палкому гніві ввесь ріг Ізраїля; Він відтягнув Свою правицю назад перед ворогом, і Він палав проти Якова, мов полум'яний вогонь, що пожирає навколо.

4 Він натягнув Свій лук, як ворог; Він став із Своєю правицею, як супротивник, і вбив усіх, приємних для ока, у скинії дочки Сіону; Він вилив Свою лють, як вогонь.

5 Ягве став, як ворог; Він поглинув Ізраїля, Він поглинув усі її палаци; Він зруйнував Свої твердині й примножив у дочці Юди скорботу й голосіння.

6 І Він силою забрав Свою скинію, наче з саду; Він зруйнував Свої місця зібрання; Ягве вчинив, що урочисті свята і суботи забулися на Сіоні, і відкинув у обуренні Свого гніву царя і священика.

7 Ягве відкинув Свій жертовник, Він зневажив Свою святиню, Він віддав у руку ворога стіни її палаців; вони зчинили галас у домі Ягве, як у день урочистого свята.

8 Ягве задумав зруйнувати мур дочки Сіону; Він натягнув мірний шнур, Він не відтягнув Своєї руки від руйнування; тому Він учинив, що вал і мур сумують; вони разом знемагають.

9 Брами її потонули в землю; Він зруйнував і поламав її засуви; цар її та князі її — між язичниками; Закону вже немає; також пророки її не знаходять видіння від Єшуа.

10 Старші дочки Сіону сидять на землі й мовчать; вони посипали порохом свої голови; вони підперезалися веретищем; діви Єрусалима схилили свої голови до землі.

11 Очі мої знемагають від сліз, нутро моє хвилюється, печінка моя вилита на землю через загибель дочки мого народу, бо діти й немовлята мліють на вулицях міста.

12 Вони кажуть своїм матерям: Де хліб і вино? — коли вони мліли, як поранені, на вулицях міста, коли душа їхня виливалася в лоно їхніх матерів.

13 Що візьму тобі за свідка? Що уподібню тобі, о дочко Єрусалима? Що зрівняю з тобою, щоб утішити тебе, о діво, дочко Сіону? Бо провалля твоє велике, як море; хто може зцілити тебе?

14 Пророки твої бачили для тебе марні й нерозумні видіння, і вони не відкрили твого беззаконня, щоб відвернути твій полон, а бачили для тебе неправдиві віщування й причини вигнання.

15 Усі, що проходять мимо, плещуть у долоні над тобою; вони свистять і хитають головою над дочкою Єрусалима, кажучи: Чи це те місто, яке люди називали досконалістю краси, радістю всієї землі?

16 Усі вороги твої відкрили свої уста проти тебе; вони свистять і скрегочуть зубами; вони кажуть: Ми поглинули її; справді, це день, якого ми чекали; ми знайшли, ми побачили його.

17 Ягве вчинив те, що задумав; Він виконав Своє слово, яке повелів за днів давніх; Він скинув і не пощадив, і Він учинив, що ворог твій радіє над тобою; Він підніс ріг супротивників твоїх.

18 Серце їхнє волало до Єшуа: О муре дочки Сіону, нехай сльози течуть, як ріка, вдень і вночі; не давай собі спочинку; нехай не замовкає зіниця ока твого.

19 Устань, волай уночі, на початку сторож; виливай, як воду, серце своє перед лицем Єшуа; підіймай до Нього руки свої за життя дітей твоїх малих, що мліють від голоду на початку кожної вулиці.

20 Поглянь, о Єшуа, і розглянь, кому Ти вчинив таке. Чи жінки їстимуть плід свій, дітей завдовжки з долоню? Чи священик і пророк будуть убиті у святині Ягве?

21 Молоді й старі лежать на землі на вулицях; діви мої й юнаки мої впали від меча; Ти вбив їх у день Твого гніву; Ти вбивав і не щадив.

22 Ти скликав, як у день урочистий, жахи мої навколо, так що в день гніву Ягве ніхто не втік і не залишився; тих, кого я сповивала й виховала, ворог мій винищив.

Розділ 3

1 Я — той чоловік, що бачив страждання від жезла Його гніву.

2 Він повів мене і привів мене в темряву, а не до світла.

3 Справді, проти мене Він обернувся; Він обертає Свою руку проти мене ввесь день.

4 Плоть мою і шкіру мою Він зробив старими; Він поламав мої кості.

5 Він збудував проти мене й оточив мене жовчю і мукою.

6 Він посадив мене в темних місцях, як тих, що давно померли.

7 Він огородив мене, так що я не можу вийти; Він обтяжив мої кайдани.

8 Також коли я волаю й кричу, Він не допускає моєї молитви.

9 Він загородив мої дороги тесаним каменем, Він зробив мої стежки кривими.

10 Він був для мене, як ведмідь, що чатує, і як лев у потаємних місцях.

11 Він звернув мої дороги вбік і розшматував мене; Він зробив мене спустошеним.

12 Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.

13 Він учинив, що стріли Його сагайдака увійшли в мої нирки.

14 Я став посміховиськом для всього мого народу і їхньою піснею ввесь день.

15 Він наповнив мене гіркотою, Він зробив мене п'яним від полину.

16 Він також поламав мої зуби жорствою, Він укрив мене попелом.

17 І Ти віддалив мою душу далеко від миру; я забув про добробут.

18 І я сказав: Загинула сила моя і надія моя від Єшуа:

19 Згадуючи моє страждання і мою недолю, полин і жовч.

20 Душа моя все ще пам'ятає їх і впокорена в мені.

21 Це я пригадую своєму розуму, тому я маю надію.

22 Це з милостей Єшуа, що ми не загинули, бо Його співчуття не вичерпуються.

23 Вони нові щоранку; велика Твоя вірність.

24 Єшуа — моя частка, каже душа моя; тому я буду надіятися на Нього.

25 Єшуа добрий до тих, що чекають на Нього, до душі, що шукає Його.

26 Добре, щоб людина і надіялася, і тихо чекала спасіння Єшуа.

27 Добре для людини, щоб вона носила ярмо своєї молодості.

28 Він сидить самотньо й мовчить, бо він поніс це на собі.

29 Він кладе свої уста в порох; якщо так, то може бути надія.

30 Він підставляє свою щоку тому, хто б'є його; він наповнюється ганьбою.

31 Бо Єшуа не відкине навіки:

32 Але хоч Він і завдає скорботи, Він змилосердиться за безліччю Своїх милостей.

33 Бо Він не завдає страждань охоче й не засмучує дітей людських.

34 Топтати під його ноги всіх в'язнів землі.

35 Відвертати право людини перед лицем Всевишнього,

36 Кривити людину в її справі — цього Ягве не схвалює.

37 Хто той, що каже, і стається, коли Ягве не повелів того?

38 Чи з уст Всевишнього не виходить лихо й добро?

39 Чому ж нарікає жива людина, людина — за кару за свої гріхи?

40 Дослідімо й випробуймо наші дороги й повернімося до Єшуа.

41 Піднесімо наше серце разом із нашими руками до Ягве на небесах.

42 Ми переступили й повстали; Ти не простив.

43 Ти вкрив гнівом і переслідував нас; Ти вбивав, Ти не щадив.

44 Ти вкрив Себе хмарою, щоб наша молитва не проходила крізь неї.

45 Ти зробив нас покидьками й сміттям посеред народів.

46 Усі вороги наші відкрили свої уста проти нас.

47 Страх і пастка прийшли на нас, спустошення й загибель.

48 Око моє стікає потоками води через загибель дочки мого народу.

49 Око моє тече й не перестає, без перерви,

50 Аж поки Єшуа не погляне вниз і не побачить з неба.

51 Око моє засмучує моє серце через усіх дочок мого міста.

52 Вороги мої нещадно гналися за мною, як за птахом, без причини.

53 Вони відтяли моє життя в ямі й кинули камінь на мене.

54 Води текли над моєю головою; тоді я сказав: Я загинув.

55 Я кликав Твоє ім'я, о Єшуа, з глибокого підземелля.

56 Ти почув мій голос; не ховай Свого вуха від мого зітхання, від мого волання.

57 Ти наблизився в день, коли я кликав Тебе; Ти сказав: Не бійся.

58 О Єшуа, Ти захищав справи моєї душі; Ти викупив моє життя.

59 О Ягве, Ти бачив мою кривду; розсуди мою справу.

60 Ти бачив усю їхню помсту й усі їхні задуми проти мене.

61 Ти чув їхню ганьбу, о Ягве, і всі їхні задуми проти мене;

62 Уста тих, що повстали проти мене, і їхній задум проти мене ввесь день.

63 Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання; я — їхня пісня.

64 Віддай їм відплату, о Ягве, за ділом їхніх рук.

65 Дай їм скорботу серця, Твоє прокляття на них.

66 Переслідуй і винищи їх у гніві з-під небес Ягве.

Розділ 4

1 Як потемніло золото! Як змінилося найчистіше золото! Камені святині висипані на початку кожної вулиці.

2 Дорогоцінні сини Сіону, рівноварті чистому золоту, як вони вважаються за глиняні глечики, діло рук гончаря!

3 Навіть морські чудовиська витягують груди, вони годують своїх малят; дочка мого народу стала жорстокою, як страуси в пустелі.

4 Язик немовляти прилипає до його піднебіння від спраги; малі діти просять хліба, і ніхто не ламає його для них.

5 Ті, що їли ласощі, спустошені на вулицях; ті, що виховувалися в багряниці, обіймають гноїща.

6 Бо кара за беззаконня дочки мого народу більша за кару за гріх Содома, що був зруйнований в одну мить, і жодні руки не затрималися на ньому.

7 Назиреї її були чистіші від снігу, вони були біліші від молока, вони були рум'яніші тілом від рубінів, їхнє шліфування було сапфірове:

8 Обличчя їхнє чорніше від вугілля; їх не впізнають на вулицях; шкіра їхня прилипла до їхніх костей; вона висохла, вона стала, як дерево.

9 Ті, що вбиті мечем, кращі від тих, що вбиті голодом, бо ці знемагають, проколені через брак плодів поля.

10 Руки жалісливих жінок зварили своїх власних дітей; вони були їхньою їжею під час загибелі дочки мого народу.

11 Ягве виконав Свою лють; Він вилив Свій палкий гнів і запалив вогонь на Сіоні, і він пожер його основи.

12 Царі землі й усі мешканці світу не повірили б, що супротивник і ворог увійде в брами Єрусалима.

13 Через гріхи пророків її і беззаконня священиків її, що проливали кров праведних посеред неї,

14 Вони блукали, як сліпі, вулицями, вони осквернили себе кров'ю, так що люди не могли доторкнутися до їхнього одягу.

15 Вони кричали до них: Відійдіть; це нечисте; відійдіть, відійдіть, не доторкайтеся! Коли вони втекли й блукали, казали між язичниками: Вони більше не будуть там перебувати.

16 Гнів Ягве розділив їх; Він більше не буде зважати на них; вони не шанували осіб священиків, вони не милували старших.

17 Щодо нас, наші очі все ще знемагали за нашою марною допомогою; у нашому чатуванні ми чатували на народ, що не міг спасти нас.

18 Вони полюють на наші кроки, так що ми не можемо ходити нашими вулицями; кінець наш близький, дні наші сповнилися, бо кінець наш прийшов.

19 Переслідувачі наші швидші від орлів небесних; вони гналися за нами по горах, вони чатували на нас у пустелі.

20 Дихання наших ніздрів, помазаник Ягве, був схоплений у їхніх ямах, про якого ми казали: Під його тінню ми будемо жити між язичниками.

21 Радій і веселися, о дочко Едома, що мешкаєш у землі Уц; чаша також перейде до тебе; ти сп'янієш і оголиш себе.

22 Кара за твоє беззаконня завершена, о дочко Сіону; Він більше не поведе тебе в полон; Він відвідає твоє беззаконня, о дочко Едома; Він відкриє твої гріхи.

Розділ 5

1 Згадай, о Єшуа, що прийшло на нас; розглянь і поглянь на нашу ганьбу.

2 Спадщина наша обернулася до чужих, доми наші — до чужинців.

3 Ми сироти й без батька, матері наші — як удови.

4 Ми пили нашу воду за гроші; дрова наші продаються нам.

5 Шия наша під переслідуванням; ми працюємо й не маємо спочинку.

6 Ми подали руку єгиптянам і ассирійцям, щоб насититися хлібом.

7 Батьки наші згрішили, і їх немає, а ми понесли їхні беззаконня.

8 Раби панують над нами; немає нікого, хто визволив би нас з їхньої руки.

9 Ми здобували хліб наш з небезпекою для нашого життя через меч пустелі.

10 Шкіра наша почорніла, як піч, через страшний голод.

11 Вони безчестили жінок на Сіоні, і дів — у містах Юди.

12 Князів повішено їхньою рукою; облич старших не пошановано.

13 Юнаків вони взяли молоти, і діти падали під дровами.

14 Старші перестали бути при брамі, юнаки — від своєї музики.

15 Радість нашого серця припинилася; танець наш обернувся на жалобу.

16 Вінець упав з нашої голови; горе нам, що ми згрішили!

17 Через це серце наше знемагає; через це очі наші потемніли.

18 Через гору Сіон, що спустошена, лисиці ходять по ній.

19 Ти, о Ягве, перебуваєш навіки; Твій престол — з покоління в покоління.

20 Чому Ти забуваєш нас навіки й покидаєш нас на такий довгий час?

21 Поверни нас до Себе, о Єшуа, і ми повернемося; віднови наші дні, як за давніх часів.

22 Але Ти зовсім відкинув нас; Ти дуже розгнівався на нас.