Лука

Розділ 1

1 Оскільки багато хто взявся скласти оповідь про ті речі, які цілком вірогідно відомі між нами,

2 Як передали нам ті, що від початку були очевидцями і служителями слова;

3 То здалося добрим і мені, що досконало дослідив усе від самого початку, написати тобі по порядку, вельмишановний Теофіле,

4 Щоб ти пізнав певність тих речей, у яких ти був наставлений.

5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім'я Захарія, з черги Авії; а дружина його була з дочок Аарона, і ім'я їй було Єлисавета.

6 І обоє вони були праведні перед Ягве, ходячи в усіх заповідях і приписах Ягве бездоганно.

7 І не було в них дитини, бо Єлисавета була неплідна, і обоє вони вже були похилі в літах.

8 І сталося, що коли він виконував священичу службу перед Ягве в порядку своєї черги,

9 За звичаєм священичої служби, випав йому жереб кадити, коли він увійшов у храм Ягве.

10 А вся безліч народу молилася надворі під час кадіння.

11 І явився йому ангел Ягве, стоячи праворуч жертовника кадіння.

12 І Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

13 Але ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя; і дружина твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Іван.

14 І буде тобі радість і веселість; і багато хто радітиме з його народження.

15 Бо він буде великий перед Ягве, і не питиме ні вина, ні міцного напою; і сповниться Святим Духом ще від утроби своєї матері.

16 І багатьох із синів Ізраїлевих він наверне до Ягве, їхнього Ягве.

17 І він піде перед ним у дусі й силі Іллі, щоб обернути серця батьків до дітей, і непокірливих — до мудрості праведних; щоб приготувати народ, готовий для Єшуа.

18 І сказав Захарія ангелові: З чого я це пізнаю? Бо я старий, а дружина моя похила в літах.

19 І ангел у відповідь сказав йому: Я — Гавриїл, що стою перед Ягве; і посланий говорити з тобою і сповістити тобі цю радісну вістку.

20 І ось ти будеш німий і не зможеш говорити аж до дня, коли це станеться, бо ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу.

21 А народ чекав на Захарію і дивувався, що він так довго затримується в храмі.

22 І коли він вийшов, то не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі: бо він давав їм знаки і лишався німим.

23 І сталося, що як тільки скінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

24 А після тих днів дружина його Єлисавета зачала і таїлася п'ять місяців, кажучи:

25 Так учинив мені Єшуа в ті дні, коли він зглянувся на мене, щоб зняти мою ганьбу між людьми.

26 А шостого місяця ангел Гавриїл був посланий від Ягве до міста Галилеї на ім'я Назарет,

27 До діви, зарученої з чоловіком на ім'я Йосиф, із дому Давида; а ім'я діви було Марія.

28 І ангел, увійшовши до неї, сказав: Радій, благодатна, Єшуа з тобою: благословенна ти між жінками.

29 А вона, побачивши його, стривожилася від його слова й роздумувала, що б це за привітання могло бути.

30 І ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Ягве.

31 І ось ти зачнеш у своїй утробі, і породиш сина, і даси йому ім'я ЄШУА.

32 Він буде великий, і буде названий Сином Всевишнього; і Ягве дасть йому престол Давида, його батька:

33 І він царюватиме над домом Якова навіки; і царству його не буде кінця.

34 Тоді Марія сказала ангелові: Як це станеться, коли я чоловіка не знаю?

35 І ангел у відповідь сказав їй: Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе; тому й те святе, що народиться від тебе, буде назване Сином Ягве.

36 І ось родичка твоя Єлисавета, — і вона зачала сина у своїй старості; і це вже шостий місяць для неї, яку називали неплідною.

37 Бо для Ягве ніщо не буде неможливим.

38 І Марія сказала: Ось я — служниця Ягве; нехай буде мені за твоїм словом. І ангел відійшов від неї.

39 І Марія в ті дні встала й пішла поспішно в гірську країну, до міста Юди;

40 І ввійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.

41 І сталося, що коли Єлисавета почула привітання Марії, дитина здригнулася в її утробі; і Єлисавета сповнилася Святим Духом:

42 І вона вигукнула гучним голосом і сказала: Благословенна ти між жінками, і благословенний плід твоєї утроби.

43 І звідки мені це, що мати мого Єшуа прийшла до мене?

44 Бо ось, як тільки голос твого привітання пролунав у моїх вухах, дитина здригнулася в моїй утробі від радості.

45 І блаженна та, що повірила: бо сповниться те, що було сказане їй від Ягве.

46 І Марія сказала: Величає душа моя Єшуа,

47 І зрадів дух мій у Ягве, Спасителі моїм,

48 Бо він зглянувся на смиренний стан своєї служниці: бо ось, віднині всі роди називатимуть мене блаженною.

49 Бо Той, Хто є могутній, учинив мені великі речі; і святе ім'я його.

50 І милість його — на тих, що бояться його, з роду в рід.

51 Він явив силу свого рамена; він розсіяв гордих у задумах їхніх сердець.

52 Він скинув сильних із престолів і підніс смиренних.

53 Він наситив голодних добром, а багатих відіслав ні з чим.

54 Він піддержав Ізраїля, слугу свого, на спомин своєї милості;

55 Як він говорив нашим батькам, Авраамові, і його насінню навіки.

56 І Марія пробула з нею близько трьох місяців, і повернулася до свого дому.

57 А Єлисаветі настав час родити; і вона породила сина.

58 І її сусіди й родичі почули, що Єшуа явив їй велику милість; і раділи з нею.

59 І сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитину; і називали її Захарією, за ім'ям її батька.

60 А мати її у відповідь сказала: Ні; він буде названий Іваном.

61 І сказали їй: Немає нікого в твоїй родині, хто називався б цим ім'ям.

62 І вони давали знаки його батькові, як він хотів би його назвати.

63 І він попросив табличку й написав, кажучи: Ім'я йому — Іван. І всі здивувалися.

64 І негайно відкрилися його уста, і його язик розв'язався, і він заговорив, і прославив Ягве.

65 І страх напав на всіх, що жили довкола них; і всі ці слова розголошувалися по всій гірській країні Юдеї.

66 І всі, що чули їх, складали їх у своїх серцях, кажучи: Що то за дитина буде! І рука Єшуа була з ним.

67 А батько його Захарія сповнився Святим Духом і пророкував, кажучи:

68 Благословенний Єшуа Ізраїлів; бо він відвідав і викупив свій народ,

69 І підніс нам ріг спасіння в домі Давида, слуги свого;

70 Як він говорив устами своїх святих пророків, що були від початку світу:

71 Що ми будемо врятовані від наших ворогів і з руки всіх, хто нас ненавидить;

72 Щоб учинити милість, обіцяну нашим батькам, і згадати свій святий завіт;

73 Клятву, якою він клявся нашому батькові Авраамові,

74 Що він дасть нам, щоб ми, визволені з руки наших ворогів, служили йому без страху,

75 У святості й праведності перед ним усі дні нашого життя.

76 А ти, дитино, будеш названий пророком Всевишнього: бо ти підеш перед обличчям Єшуа, щоб приготувати його шляхи;

77 Щоб дати його народові пізнання спасіння через відпущення їхніх гріхів,

78 Через сердечну милість нашого Ягве, якою Зоря з висоти відвідала нас,

79 Щоб дати світло тим, що сидять у темряві й тіні смерті, щоб направити наші ноги на шлях миру.

80 А дитина росла й міцніла духом, і була в пустелях до дня свого явлення Ізраїлеві.

Розділ 2

1 І сталося в ті дні, що вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.

2 (А цей перепис уперше відбувся, коли Квіріній був намісником Сирії.)

3 І всі йшли записуватися, кожен до свого міста.

4 Пішов також і Йосиф із Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був із дому й роду Давидового,

5 Записатися з Марією, зарученою з ним дружиною, що була вагітна.

6 І сталося, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй породити.

7 І вона породила свого первістка сина, і сповила його, і поклала його в ясла, бо не було для них місця в заїзді.

8 А в тій самій околиці були пастухи, що перебували в полі й несли нічну сторожу біля своєї отари.

9 І ось ангел Ягве став перед ними, і слава Ягве осяяла їх; і вони дуже злякалися.

10 І ангел сказав їм: Не бійтеся; бо ось я звіщаю вам радісну вістку великої радості, яка буде для всіх людей.

11 Бо сьогодні народився вам у місті Давидовому Спаситель, який є Месія Єшуа.

12 І ось вам знак: ви знайдете дитину, сповиту, що лежить у яслах.

13 І раптом з ангелом з'явилося численне небесне воїнство, що славило Ягве й говорило:

14 Слава Ягве у вишніх, і на землі мир, між людьми благовоління.

15 І сталося, коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: Ходімо до Вифлеєма й подивімося на те, що сталося, про що Ягве сповістив нам.

16 І вони поспішно прийшли, і знайшли Марію, і Йосифа, і дитину, що лежала в яслах.

17 А побачивши, вони розголосили слово, яке було сказане їм про цю дитину.

18 І всі, що чули, дивувалися тому, що розповіли їм пастухи.

19 А Марія зберігала всі ці слова, роздумуючи в своєму серці.

20 І пастухи повернулися, славлячи й хвалячи Ягве за все, що вони чули й бачили, як було сказано їм.

21 І коли минуло вісім днів для обрізання дитини, його назвали ЄШУА, як його було названо ангелом, перш ніж він був зачатий в утробі.

22 А коли сповнилися дні її очищення за законом Мойсея, вони принесли його до Єрусалима, щоб представити його Ягве;

23 (Як написано в законі Ягве: Кожне дитя чоловічої статі, що відкриває утробу, буде назване святим для Ягве;)

24 І щоб принести жертву, як сказано в законі Ягве: Пару горлиць або двоє молодих голубів.

25 І ось був у Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; і цей чоловік був праведний і побожний, що чекав утіхи Ізраїлевої; і Святий Дух був на ньому.

26 І йому було відкрито через Святий Дух, що він не побачить смерті, доки не побачить Месія Ягве.

27 І він прийшов Духом до храму; і коли батьки внесли дитину Єшуа, щоб учинити з ним за звичаєм закону,

28 Тоді він узяв його на свої руки, і благословив Ягве, і сказав:

29 Ягве, нині відпускаєш ти свого слугу з миром, за твоїм словом:

30 Бо мої очі бачили твоє спасіння,

31 Яке ти приготував перед обличчям усіх людей;

32 Світло на просвіту язичників і славу твого народу Ізраїля.

33 А Йосиф і його мати дивувалися тому, що говорилося про нього.

34 І Симеон благословив їх, і сказав Марії, його матері: Ось цей покладений на падіння й на повстання багатьох в Ізраїлі, і на знак, якому будуть суперечити;

35 (Так, і твою власну душу також пройме меч,) щоб відкрилися думки багатьох сердець.

36 І була там Анна, пророчиця, дочка Фануїлова, з племені Асирового; вона була у великому віці й прожила з чоловіком сім років від свого дівоцтва;

37 І вона була вдовою близько вісімдесят чотирьох років, і не відходила від храму, а служила Ягве постами й молитвами вдень і вночі.

38 І вона, підійшовши в ту саму мить, також дякувала Ягве й говорила про нього всім, що чекали викуплення в Єрусалимі.

39 А коли вони виконали все за законом Ягве, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.

40 А дитина росла й міцніла духом, сповнюючись мудрістю; і благодать Ягве була на ній.

41 А його батьки щороку ходили до Єрусалима на свято Пасхи.

42 І коли йому було дванадцять років, вони пішли до Єрусалима за звичаєм свята.

43 І коли вони, сповнивши дні, поверталися, дитина Єшуа залишилася в Єрусалимі; а Йосиф і його мати не знали про це.

44 А вони, думаючи, що він у гурті, пройшли денну дорогу; і шукали його між родичами й знайомими.

45 А коли не знайшли його, вони повернулися до Єрусалима, шукаючи його.

46 І сталося, що через три дні вони знайшли його в храмі, де він сидів серед учителів, і слухав їх, і запитував їх.

47 І всі, що слухали його, дивувалися його розуму й відповідям.

48 І коли вони побачили його, то здивувалися; а його мати сказала йому: Сину, чому ти так учинив із нами? Ось твій батько і я з великим смутком шукали тебе.

49 А він сказав їм: Чому ви шукали мене? Хіба ви не знали, що мені треба бути в справах мого Отця?

50 А вони не зрозуміли слова, яке він сказав їм.

51 І він пішов із ними, і прийшов до Назарета, і був їм слухняний; а його мати зберігала всі ці слова у своєму серці.

52 А Єшуа зростав у мудрості й віці, і в благодаті в Ягве і в людей.

Розділ 3

1 А в п'ятнадцятий рік правління Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат був намісником Юдеї, а Ірод — тетрархом Галилеї, а його брат Пилип — тетрархом Ітуреї й Трахонітської околиці, а Лісаній — тетрархом Авілинеї,

2 За первосвящеників Анни й Каяфи, слово Ягве прийшло до Івана, сина Захарії, у пустелі.

3 І він прийшов у всю околицю Йордану, проповідуючи хрещення покаяння на відпущення гріхів;

4 Як написано в книзі слів пророка Ісаї, що говорить: Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте шлях Єшуа, випряміть його стежки.

5 Кожна долина нехай наповниться, і кожна гора й пагорб нехай понизиться; і криве стане прямим, і нерівні шляхи стануть гладкими;

6 І кожне тіло побачить спасіння Ягве.

7 Тоді він сказав натовпові, що виходив хреститися від нього: О роде зміїний, хто попередив вас тікати від майбутнього гніву?

8 Принесіть же плоди, гідні покаяння, і не починайте говорити в собі: Ми маємо Авраама за батька; бо я кажу вам, що Ягве може з цього каміння підняти дітей Авраамові.

9 А вже й сокира лежить при корені дерев; тож кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.

10 І люди питали його, кажучи: Що ж нам робити?

11 Він у відповідь каже їм: Хто має дві одежі, нехай дасть тому, хто не має жодної; і хто має їжу, нехай чинить так само.

12 Прийшли також митники хреститися й сказали йому: Учителю, що нам робити?

13 А він сказав їм: Не вимагайте нічого більше понад те, що вам призначено.

14 Питали його також і воїни, кажучи: А нам що робити? І він сказав їм: Нікого не кривдіть і нікого не обмовляйте неправдиво; і будьте задоволені своєю платнею.

15 А коли люди були в очікуванні й усі роздумували у своїх серцях про Івана, чи не він Месія,

16 Іван відповів, кажучи всім: Я справді хрещу вас водою; але йде сильніший від мене, у якого я не гідний розв'язати ремінця його взуття; він хреститиме вас у Святий Дух і у вогонь:

17 Лопата його — у його руці, і він ретельно очистить своє тік, і збере пшеницю до своєї житниці, а полову спалить вогнем невгасимим.

18 І багато іншого в своєму напучуванні звіщав він народові.

19 А Ірод тетрарх, якому він докоряв за Іродіяду, дружину його брата Пилипа, і за все зло, яке Ірод учинив,

20 Додав ще й це понад усе, що замкнув Івана у в'язниці.

21 А коли весь народ хрестився, сталося, що й Єшуа, охрестившись і молячись, небо відкрилося,

22 І Святий Дух зійшов на нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос пролунав із неба, який сказав: Ти — мій улюблений Син; у тобі моє благовоління.

23 А сам Єшуа починав бути близько тридцяти років, будучи, як гадали, сином Йосифа, що був сином Ілія,

24 Що був сином Маттата, що був сином Левія, що був сином Мелхія, що був сином Янная, що був сином Йосифа,

25 Що був сином Маттатії, що був сином Амоса, що був сином Наума, що був сином Еслія, що був сином Наггея,

26 Що був сином Маата, що був сином Маттатії, що був сином Семея, що був сином Йосифа, що був сином Юди,

27 Що був сином Йоанни, що був сином Реси, що був сином Зоровавеля, що був сином Салатіїла, що був сином Нерія,

28 Що був сином Мелхія, що був сином Аддія, що був сином Косама, що був сином Елмодама, що був сином Ера,

29 Що був сином Йосія, що був сином Елієзера, що був сином Йоріма, що був сином Маттата, що був сином Левія,

30 Що був сином Симеона, що був сином Юди, що був сином Йосифа, що був сином Йонана, що був сином Еліякима,

31 Що був сином Мелеї, що був сином Менана, що був сином Маттати, що був сином Натана, що був сином Давида,

32 Що був сином Єссея, що був сином Овида, що був сином Вооза, що був сином Салмона, що був сином Наассона,

33 Що був сином Амінадава, що був сином Арама, що був сином Есрома, що був сином Фареса, що був сином Юди,

34 Що був сином Якова, що був сином Ісаака, що був сином Авраама, що був сином Тари, що був сином Нахора,

35 Що був сином Серуха, що був сином Рагава, що був сином Фалека, що був сином Евера, що був сином Сали,

36 Що був сином Каїнана, що був сином Арфаксада, що був сином Сима, що був сином Ноя, що був сином Ламеха,

37 Що був сином Мафусала, що був сином Еноха, що був сином Яреда, що був сином Малелеїла, що був сином Каїнана,

38 Що був сином Еноса, що був сином Сифа, що був сином Адама, що був сином Ягве.

Розділ 4

1 А Єшуа, коли Святий Дух сповнив його, повернувся від Йордану й був поведений Духом у пустелю,

2 Сорок днів спокушуваний дияволом. І в ті дні він нічого не їв; а коли вони скінчилися, він потім зголоднів.

3 І диявол сказав йому: Якщо ти — Син Ягве, скажи цьому каменю, щоб він став хлібом.

4 А Єшуа відповів йому, кажучи: Написано, що не хлібом самим житиме людина, але кожним словом Ягве.

5 А диявол, піднявши його на високу гору, показав йому всі царства світу в одну мить часу.

6 І диявол сказав йому: Всю цю владу я дам тобі, і їхню славу; бо вона передана мені, і я даю її, кому хочу.

7 Отже, якщо ти поклонишся мені, все буде твоє.

8 А Єшуа у відповідь сказав йому: Відійди від мене, сатано; бо написано: Поклоняйся Ягве, твоєму Ягве, і служи лише йому.

9 І він привів його до Єрусалима, і поставив його на крилі храму, і сказав йому: Якщо ти — Син Ягве, кинься звідси вниз:

10 Бо написано: Він накаже своїм ангелам про тебе, щоб вони охороняли тебе:

11 І вони понесуть тебе на руках, щоб ти часом не спіткнувся об камінь своєю ногою.

12 А Єшуа у відповідь сказав йому: Сказано: Не спокушай Ягве, твого Ягве.

13 І коли диявол скінчив усі спокуси, він відійшов від нього до часу.

14 А Єшуа повернувся в силі Духа до Галилеї; і чутка про нього розійшлася по всій навколишній околиці.

15 І він навчав у їхніх синагогах, прославлюваний усіма.

16 І він прийшов до Назарета, де був вихований; і за своїм звичаєм увійшов у суботній день до синагоги, і встав, щоб читати.

17 І йому подали книгу пророка Ісаї. І коли він розгорнув книгу, він знайшов місце, де було написано:

18 Дух Ягве на мені, бо він помазав мене звіщати радісну вістку вбогим; він послав мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, а сліпим — прозріння, відпустити пригноблених на волю,

19 Проповідувати сприятливий рік Ягве.

20 І він згорнув книгу, і віддав її слузі, і сів. А очі всіх у синагозі були звернені на нього.

21 І він почав говорити їм: Сьогодні сповнилося це Писання у ваших вухах.

22 І всі свідчили йому й дивувалися словам благодаті, що виходили з його уст. І вони сказали: Хіба це не син Йосифа?

23 А він сказав їм: Ви неодмінно скажете мені цю приказку: Лікарю, зціли самого себе; усе, що ми чули зроблене в Капернаумі, зроби також тут, у твоїй батьківщині.

24 А він сказав: Істинно кажу вам: Жоден пророк не приймається у своїй батьківщині.

25 Але істинно кажу вам: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо було замкнене на три роки й шість місяців, коли великий голод був по всій землі;

26 Але Ілля не був посланий до жодної з них, лише до Сарепти, міста Сидона, до жінки-вдови.

27 І багато прокажених було в Ізраїлі за часів пророка Єлисея; і жоден із них не очистився, лише Неєман сирієць.

28 І всі в синагозі, почувши це, сповнилися гніву,

29 І встали, і вигнали його з міста, і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його вниз.

30 А він, пройшовши крізь них, пішов своєю дорогою,

31 І прийшов до Капернаума, міста Галилеї, і навчав їх у суботні дні.

32 І вони дивувалися його вченню, бо його слово було з владою.

33 А в синагозі був чоловік, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом,

34 Кажучи: Залиш нас; що нам до тебе, Єшуа Назарянине? Ти прийшов погубити нас? Я знаю, хто ти: Святий Ягве.

35 А Єшуа заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього. І коли демон кинув його посередині, він вийшов із нього, не зашкодивши йому.

36 І всі здивувалися й говорили між собою, кажучи: Що це за слово! Бо з владою й силою він наказує нечистим духам, і вони виходять.

37 І чутка про нього розходилася по кожному місцю навколишньої околиці.

38 А він, вставши із синагоги, увійшов до дому Симона. А Симонова теща була охоплена великою гарячкою; і вони благали його за неї.

39 І він, ставши над нею, заборонив гарячці; і вона залишила її; а вона негайно встала й служила їм.

40 А коли сонце заходило, усі, що мали хворих на різні недуги, приводили їх до нього; а він, покладаючи руки на кожного з них, зціляв їх.

41 І демони також виходили з багатьох, кричучи й кажучи: Ти — Месія, Син Ягве. А він, забороняючи їм, не дозволяв їм говорити, бо вони знали, що він — Месія.

42 А коли настав день, він вийшов і пішов у пустельне місце; а люди шукали його, і прийшли до нього, і затримували його, щоб він не відходив від них.

43 А він сказав їм: Я мушу звіщати царство Ягве й іншим містам; бо для цього я посланий.

44 І він проповідував у синагогах Галилеї.

Розділ 5

1 І сталося, що коли люди тиснулися до нього, щоб слухати слово Ягве, він стояв біля Генісаретського озера,

2 І побачив два човни, що стояли біля озера; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.

3 І він увійшов до одного з човнів, який був Симонів, і попросив його відплисти трохи від берега. І він сів і навчав людей із човна.

4 А коли він перестав говорити, він сказав Симонові: Відпливи на глибінь і закиньте ваші сіті для лову.

5 А Симон у відповідь сказав йому: Учителю, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали; але за твоїм словом я закину сіть.

6 І коли вони це зробили, вони впіймали велику кількість риби; а їхня сіть розривалася.

7 І вони дали знак своїм товаришам, що були в іншому човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті почали тонути.

8 Коли Симон Петро побачив це, він упав до колін Єшуа, кажучи: Відійди від мене; бо я грішний чоловік, о Єшуа.

9 Бо його охопив жах, і всіх, що були з ним, від того улову риби, який вони впіймали:

10 Так само й Якова та Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. А Єшуа сказав Симонові: Не бійся; віднині ти будеш ловити людей.

11 І коли вони витягли човни на берег, вони залишили все й пішли за ним.

12 І сталося, коли він був в одному місті, ось чоловік, увесь у проказі, побачивши Єшуа, упав на своє обличчя й благав його, кажучи: Єшуа, якщо ти хочеш, ти можеш мене очистити.

13 І він простягнув руку, і доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, будь чистий. І негайно проказа зійшла з нього.

14 І він наказав йому нікому не розповідати; але йди й покажися священикові, і принеси за своє очищення, як наказав Мойсей, на свідчення їм.

15 Але чутка про нього поширювалася ще більше; і великі натовпи збиралися, щоб слухати й зцілятися від нього від своїх недуг.

16 А він відходив у пустелі й молився.

17 І сталося одного дня, коли він навчав, що там сиділи фарисеї й учителі закону, які прийшли з кожного села Галилеї, і Юдеї, і Єрусалима; і сила Єшуа була присутня, щоб зціляти їх.

18 І ось люди принесли на ложі чоловіка, що був узятий паралічем; і вони шукали, як внести його й покласти перед ним.

19 А коли вони не знайшли, як внести його через натовп, вони піднялися на дах і спустили його крізь покрівлю з його ложем посередину перед Єшуа.

20 А він, побачивши їхню віру, сказав йому: Чоловіче, твої гріхи прощаються тобі.

21 А книжники й фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може прощати гріхи, лише сам Єшуа?

22 А Єшуа, пізнавши їхні думки, у відповідь сказав їм: Що ви міркуєте у ваших серцях?

23 Що легше сказати: Твої гріхи прощаються тобі, чи сказати: Встань і ходи?

24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, — він сказав розслабленому, — я кажу тобі: Встань, і візьми своє ложе, і йди до свого дому.

25 І негайно він встав перед ними, і взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Ягве.

26 І всіх охопило здивування, і вони славили Ягве, і сповнилися страхом, кажучи: Ми бачили дивні речі сьогодні.

27 А після цього він вийшов і побачив митника на ім'я Левій, що сидів на митниці; і він сказав йому: Іди за мною.

28 І він залишив усе, встав і пішов за ним.

29 І Левій влаштував для нього великий бенкет у своєму домі; і там була велика кількість митників та інших, що сиділи з ними.

30 Але їхні книжники й фарисеї нарікали на його учнів, кажучи: Чому ви їсте й п'єте з митниками й грішниками?

31 А Єшуа у відповідь сказав їм: Здорові не потребують лікаря, а хворі.

32 Я прийшов кликати не праведних, а грішників до покаяння.

33 А вони сказали йому: Чому учні Іванові часто постять і моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять і п'ють?

34 А він сказав їм: Чи можете ви примусити синів весільної світлиці постити, поки жених із ними?

35 Але прийдуть дні, коли жениха заберуть від них, і тоді вони поститимуть у ті дні.

36 І він також сказав їм притчу: Ніхто не прикладає латки з нової одежі до старої; бо інакше і нова розірветься, і латка, взята з нової, не підійде до старої.

37 І ніхто не вливає нового вина в старі бурдюки; бо інакше нове вино розірве бурдюки, і саме розіллється, і бурдюки пропадуть.

38 Але нове вино треба вливати в нові бурдюки; і обидва збережуться.

39 Жодна людина також, напившись старого вина, одразу не бажає нового; бо вона каже: Старе краще.

Розділ 6

1 І сталося в другу суботу після першої, що він проходив через засіяні поля; а його учні зривали колоски й їли, розтираючи їх у руках.

2 А деякі з фарисеїв сказали їм: Чому ви робите те, чого не дозволено робити в суботні дні?

3 А Єшуа у відповідь сказав їм: Хіба ви не читали навіть того, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним;

4 Як він увійшов до дому Ягве, і взяв, і їв хліби предложення, і дав також тим, що були з ним, які не дозволено їсти нікому, лише самим священикам?

5 І він сказав їм: Син Людський є Єшуа також і суботи.

6 І сталося також в іншу суботу, що він увійшов до синагоги й навчав; і там був чоловік, чия права рука була всохла.

7 А книжники й фарисеї стежили за ним, чи він зцілить у суботній день, щоб знайти обвинувачення проти нього.

8 А він знав їхні думки й сказав чоловікові, що мав всохлу руку: Встань і стань посередині. І він встав і став.

9 Тоді Єшуа сказав їм: Я запитаю вас одне: Чи дозволено в суботні дні робити добро чи робити зло? Спасти життя чи погубити його?

10 І, поглянувши навколо на всіх них, він сказав чоловікові: Простягни свою руку. І він зробив так; і його рука стала здоровою, як і друга.

11 І вони сповнилися люті й радилися між собою, що зробити з Єшуа.

12 І сталося в ті дні, що він вийшов на гору молитися й провів усю ніч у молитві до Ягве.

13 А коли настав день, він покликав до себе своїх учнів; і з них він вибрав дванадцятьох, яких він також назвав апостолами;

14 Симона, якого він також назвав Петром, і Андрія, його брата, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,

15 Матвія й Фому, Якова, сина Алфеєвого, і Симона, прозваного Зилотом,

16 І Юду, брата Якового, і Юду Іскаріота, який також був зрадником.

17 І він зійшов із ними й став на рівному місці, разом із гуртом своїх учнів і великою кількістю людей із усієї Юдеї й Єрусалима, і з морського узбережжя Тира й Сидона, які прийшли послухати його й зцілитися від своїх недуг;

18 І ті, що були мученими нечистими духами; і вони зцілялися.

19 І весь натовп прагнув доторкнутися до нього, бо сила виходила з нього й зціляла всіх.

20 І він, піднявши свої очі на своїх учнів, сказав: Блаженні ви, вбогі; бо ваше є царство Ягве.

21 Блаженні ви, що тепер голодуєте; бо ви насититеся. Блаженні ви, що тепер плачете; бо ви сміятиметеся.

22 Блаженні ви, коли люди зненавидять вас, і коли вони відлучать вас від свого товариства, і ганьбитимуть вас, і викинуть ваше ім'я як зле, заради Сина Людського.

23 Радійте в той день і веселіться; бо ось ваша нагорода велика на небі; бо так само їхні батьки чинили пророкам.

24 Але горе вам, багаті! Бо ви вже отримали вашу втіху.

25 Горе вам, що тепер насичені! Бо ви голодуватимете. Горе вам, що тепер смієтеся! Бо ви сумуватимете й плакатимете.

26 Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре! Бо так само їхні батьки чинили лжепророкам.

27 Але я кажу вам, що слухаєте: Любіть ваших ворогів, робіть добро тим, що ненавидять вас,

28 Благословляйте тих, що проклинають вас, і моліться за тих, що кривдять вас.

29 А тому, хто вдарить тебе по одній щоці, підстав також і другу; а тому, хто забирає твою верхню одежу, не борони забрати й сорочку.

30 Давай кожній людині, що просить у тебе; а від того, хто забирає твоє добро, не вимагай назад.

31 І як ви хочете, щоб люди чинили вам, так само й ви чиніть їм.

32 Бо якщо ви любите тих, що люблять вас, яка вам подяка? Бо й грішники люблять тих, що люблять їх.

33 І якщо ви робите добро тим, що роблять добро вам, яка вам подяка? Бо й грішники роблять те саме.

34 І якщо ви позичаєте тим, від кого сподіваєтеся отримати назад, яка вам подяка? Бо й грішники позичають грішникам, щоб отримати стільки ж назад.

35 Але любіть ваших ворогів, і робіть добро, і позичайте, не сподіваючись нічого назад; і ваша нагорода буде велика, і ви будете дітьми Всевишнього; бо він добрий до невдячних і злих.

36 Будьте ж милосердні, як і ваш Отець милосердний.

37 Не судіть, і ви не будете суджені; не осуджуйте, і ви не будете осуджені; прощайте, і вам буде прощено:

38 Давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою дадуть люди у ваше лоно. Бо якою мірою ви міряєте, такою відміряється й вам.

39 І він сказав їм притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидва в яму?

40 Учень не вищий за свого вчителя; але кожен досконалий буде, як його вчитель.

41 А чому ти бачиш скалку в оці свого брата, а колоди у своєму власному оці не помічаєш?

42 Або як ти можеш сказати своєму братові: Брате, дозволь мені вийняти скалку з твого ока, коли ти сам не бачиш колоди у своєму власному оці? Лицеміре, вийми спершу колоду зі свого власного ока, і тоді ти ясно побачиш, як вийняти скалку з ока свого брата.

43 Бо добре дерево не приносить гнилого плоду; і гниле дерево не приносить доброго плоду.

44 Бо кожне дерево пізнається за своїм плодом. Бо з тернини не збирають фіг, і з ожини не збирають винограду.

45 Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добре; а зла людина зі злого скарбу свого серця виносить зле; бо з надміру серця говорять його уста.

46 А чому ви кличете мене: Єшуа, Єшуа, а не робите того, що я кажу?

47 Кожен, хто приходить до мене, і слухає мої слова, і виконує їх, я покажу вам, до кого він подібний:

48 Він подібний до людини, що збудувала дім, і копала глибоко, і поклала основу на камені; а коли сталася повінь, потік сильно вдарив по тому дому й не міг його похитнути, бо він був заснований на камені.

49 А той, хто слухає й не виконує, подібний до людини, що без основи збудувала дім на землі; потік сильно вдарив по ньому, і він негайно впав; і руїна того дому була велика.

Розділ 7

1 А коли він скінчив усі свої слова перед народом, що слухав, він увійшов до Капернаума.

2 А в одного сотника був слуга, дорогий йому, що був хворий і мав померти.

3 І коли він почув про Єшуа, він послав до нього старших юдеїв, благаючи його, щоб він прийшов і зцілив його слугу.

4 А коли вони прийшли до Єшуа, вони наполегливо благали його, кажучи: Він гідний, щоб ти це зробив для нього:

5 Бо він любить наш народ, і він збудував нам синагогу.

6 Тоді Єшуа пішов із ними. А коли він був уже недалеко від дому, сотник послав до нього друзів, кажучи йому: Єшуа, не трудися; бо я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах:

7 Тому я й себе не вважав гідним прийти до тебе; але скажи словом, і мій слуга одужає.

8 Бо і я — людина, поставлена під владою, що маю під собою воїнів, і я кажу одному: Іди, і він іде; а іншому: Прийди, і він приходить; а моєму слузі: Зроби це, і він робить.

9 Коли Єшуа почув це, він здивувався йому, і, обернувшись, сказав народові, що йшов за ним: Кажу вам, я не знайшов такої великої віри навіть в Ізраїлі.

10 А ті, що були послані, повернувшись до дому, знайшли слугу, що хворів, здоровим.

11 І сталося наступного дня, що він пішов до міста, званого Наїн; і з ним ішли багато його учнів і багато народу.

12 А коли він наблизився до брами міста, ось виносили померлого, єдиного сина своєї матері, а вона була вдова; і багато народу з міста було з нею.

13 І коли Єшуа побачив її, він змилосердився над нею й сказав їй: Не плач.

14 І він підійшов і доторкнувся до мар; а ті, що несли, зупинилися. І він сказав: Юначе, кажу тобі, встань.

15 І померлий сів і почав говорити. І він віддав його його матері.

16 І страх охопив усіх; і вони славили Ягве, кажучи: Великий пророк повстав між нами; і: Єшуа відвідав свій народ.

17 І ця чутка про нього розійшлася по всій Юдеї й по всій навколишній околиці.

18 І учні Іванові сповістили йому про все це.

19 І Іван, покликавши до себе двох своїх учнів, послав їх до Єшуа, кажучи: Чи ти той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?

20 Коли ж ті люди прийшли до нього, вони сказали: Іван Хреститель послав нас до тебе, кажучи: Чи ти той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?

21 А в ту саму годину він зцілив багатьох від їхніх недуг і хвороб, і від злих духів; і багатьом сліпим він дарував зір.

22 Тоді Єшуа у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові те, що ви бачили й чули: як сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогим звіщається радісна вістка.

23 І блаженний той, хто не спокуситься через мене.

24 А коли посланці Іванові відійшли, він почав говорити народові про Івана: Що ви вийшли в пустелю побачити? Тростнику, що хитається від вітру?

25 Але що ви вийшли побачити? Людину, одягнену в м'яку одежу? Ось ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, перебувають у царських дворах.

26 Але що ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам, і набагато більше, ніж пророка.

27 Це той, про кого написано: Ось я посилаю свого посланця перед твоїм обличчям, який приготує твій шлях перед тобою.

28 Бо кажу вам: Між народженими від жінок немає більшого пророка, ніж Іван Хреститель; але найменший у царстві Ягве більший за нього.

29 І ввесь народ, що слухав його, і митники, визнали правду Ягве, охристившись хрищенням Івановим.

30 А фарисеї та законники відкинули раду Ягве щодо себе, не охристившись від нього.

31 І сказав Єшуа: До кого ж мені прирівняти людей цього роду? І до чого вони подібні?

32 Вони подібні до дітей, що сидять на ринку і гукають одні до одних, кажучи: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалобної, а ви не плакали.

33 Бо Іван Христитель прийшов, і не їсть хліба і не п'є вина; а ви кажете: Він має біса.

34 Син Людський прийшов, їсть і п'є; а ви кажете: Ось чоловік — ненажера і п'яниця, друг митників і грішників!

35 Але мудрість виправдана всіма її дітьми.

36 І один із фарисеїв просив Його, щоб Він їв із ним. І Він увійшов до дому фарисея і сів за стіл.

37 І ось жінка в місті, що була грішниця, довідавшись, що Єшуа сидить за столом у домі фарисея, принесла алебастрову посудину мира,

38 І, ставши позаду при Його ногах і плачучи, почала обливати Його ноги сльозами, і витирала волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги, і мастила миром.

39 А фарисей, що запросив Його, побачивши це, сказав сам до себе, мовлячи: Якби Він був пророк, то знав би, хто і яка це жінка, що торкається Його: бо вона грішниця.

40 І Єшуа, озвавшись, сказав йому: Симоне, маю щось сказати тобі. А він каже: Учителю, кажи.

41 Був один віритель, що мав двох боржників: один винен був п'ятсот динаріїв, а другий — п'ятдесят.

42 А що вони не мали чим віддати, він дарував обом. Скажи ж мені, котрий із них більше полюбить його?

43 Симон у відповідь сказав: Думаю, той, кому більше дарував. А Він сказав йому: Ти правдиво розсудив.

44 І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: Чи бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, ти не дав води на Мої ноги; а вона облила Мої ноги сльозами і витерла волоссям своєї голови.

45 Ти не дав Мені поцілунку; а вона, відколи Я увійшов, не переставала цілувати Мої ноги.

46 Ти не намастив Моєї голови оливою; а вона миром намастила Мої ноги.

47 Тому кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила; а кому мало прощається, той мало любить.

48 І сказав їй: Прощаються твої гріхи.

49 А ті, що сиділи з Ним за столом, почали говорити самі в собі: Хто Цей, що й гріхи прощає?

50 І Він сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди з миром.

Розділ 8

1 І сталося потім, що Він проходив через кожне місто і село, проповідуючи і звіщаючи радісну вістку про Царство Ягве; і дванадцятеро були з Ним,

2 І деякі жінки, що були зцілені від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,

3 І Іванна, дружина Хузи, домоправителя Ірода, і Сусанна, і багато інших, що служили Йому зі свого майна.

4 І коли зібрався великий натовп, і сходилися до Нього з кожного міста, Він розповів притчею:

5 Вийшов сіяч сіяти своє зерно; і як він сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні видзьобали його.

6 А інше впало на камінь; і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи.

7 А інше впало поміж тернину; і тернина, виросши разом із ним, заглушила його.

8 А інше впало на добру землю; і, зійшовши, принесло плід у сто разів більше. Сказавши це, Він вигукнув: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

9 А учні Його запитали Його, кажучи: Що означає ця притча?

10 А Він сказав: Вам дано пізнати таємниці Царства Ягве; а іншим — у притчах, щоб, дивлячись, не бачили, і, слухаючи, не розуміли.

11 Притча ж ця така: Зерно — це слово Ягве.

12 Ті, що при дорозі, — це ті, що слухають; потім приходить диявол і забирає слово з їхніх сердець, щоб вони не увірували і не спаслися.

13 Ті, що на камені, — це ті, що, почувши, з радістю приймають слово, але не мають кореня; вони вірують до часу, а в час спокуси відпадають.

14 А те, що впало поміж тернину, — це ті, що, почувши, ідуть і заглушуються турботами, багатством і насолодами цього життя, і не приносять плоду до досконалості.

15 А те, що на добрій землі, — це ті, що, почувши слово, тримають його в щирому і доброму серці і приносять плід у терпінні.

16 Ніхто, засвітивши свічку, не накриває її посудиною і не ставить під ліжко, а ставить на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

17 Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, і нічого прихованого, що не стало б відомим і не вийшло б наяву.

18 Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дано буде; а хто не має, у того відніметься і те, що, на його думку, він має.

19 Тоді прийшли до Нього Його мати і брати, та не могли підійти до Нього через натовп.

20 І сповістили Йому, кажучи: Твоя мати і Твої брати стоять надворі і бажають бачити Тебе.

21 А Він у відповідь сказав їм: Моя мати і Мої брати — це ті, що слухають слово Ягве і виконують його.

22 І сталося одного дня, що Він увійшов до човна зі Своїми учнями і сказав їм: Перепливімо на той бік озера. І вони відпливли.

23 А як вони пливли, Він заснув; і знялася на озері буря з вітром; і вони наповнювалися водою і були в небезпеці.

24 І вони підійшли до Нього і розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! Тоді Він устав і заборонив вітрові і хвилям води; і вони втишилися, і настала тиша.

25 І Він сказав їм: Де ваша віра? А вони, налякані, дивувалися і говорили один до одного: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і вони слухають Його?

26 І вони припливли до краю Гадаринського, що навпроти Галилеї.

27 І коли Він вийшов на берег, Його зустрів із міста один чоловік, що мав бісів віддавна, і не вдягався в одяг, і не жив у домі, а в гробах.

28 Побачивши Єшуа, він скрикнув і впав перед Ним, і гучним голосом сказав: Що Тобі до мене, Єшуа, Сину Ягве Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.

29 (Бо Він звелів нечистому духові вийти з того чоловіка. Бо часто він хапав його; і його в'язали ланцюгами і кайданами і стерегли; а він розривав пута і був гнаний бісом у пустелю.)

30 І Єшуа запитав його, кажучи: Як тобі на ім'я? А він сказав: Легіон; бо багато бісів увійшло в нього.

31 І вони благали Його, щоб Він не велів їм іти до безодні.

32 А там паслося на горі велике стадо свиней; і вони благали Його, щоб Він дозволив їм увійти в них. І Він дозволив їм.

33 Тоді біси, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней; і стадо стрімголов кинулося з кручі в озеро і потонуло.

34 А пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.

35 Тоді вийшли побачити, що сталося; і прийшли до Єшуа, і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, що сидів при ногах Єшуа, одягнений і при здоровому розумі; і вони налякалися.

36 А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.

37 Тоді весь натовп Гадаринського краю навкруги благав Його відійти від них, бо їх охопив великий страх; а Він увійшов до човна і повернувся назад.

38 А чоловік, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним; але Єшуа відпустив його, кажучи:

39 Повернися до свого дому і розкажи, які великі речі вчинив тобі Ягве. І він пішов і звіщав по всьому місту, які великі речі вчинив йому Єшуа.

40 І сталося, що коли Єшуа повернувся, народ радо прийняв Його, бо всі чекали на Нього.

41 І ось прийшов чоловік на ім'я Яір, що був начальником синагоги; і, впавши до ніг Єшуа, благав Його прийти до його дому:

42 Бо він мав єдину дочку, якій було близько дванадцяти років, і вона вмирала. А як Він ішов, народ тіснив Його.

43 І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, яка витратила на лікарів увесь свій маєток і не могла зцілитися ні від кого,

44 Підійшла ззаду і торкнулася краю Його одягу; і негайно її кровотеча спинилася.

45 І Єшуа сказав: Хто торкнувся Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з ним, сказали: Учителю, натовп тисне і напирає на Тебе, а Ти кажеш: Хто торкнувся Мене?

46 І Єшуа сказав: Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, що сила вийшла з Мене.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини вона торкнулася Його і як негайно зцілилася.

48 І Він сказав їй: Дочко, будь відважна: твоя віра зробила тебе здоровою; іди з миром.

49 А коли Він ще говорив, приходить хтось від начальника синагоги і каже йому: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя.

50 Але Єшуа, почувши це, відповів йому, кажучи: Не бійся; тільки віруй, і вона буде врятована.

51 І коли Він прийшов до дому, то не дозволив нікому увійти, крім Петра, і Якова, і Івана, і батька та матері дівчини.

52 А всі плакали і голосили за нею; та Він сказав: Не плачте; вона не померла, а спить.

53 І вони насміхалися з Нього, знаючи, що вона померла.

54 І Він, виславши всіх геть, узяв її за руку і вигукнув, кажучи: Дівчино, встань.

55 І повернувся її дух, і вона негайно встала; і Він звелів дати їй їсти.

56 І її батьки були здивовані; а Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.

Розділ 9

1 Тоді Він скликав Своїх дванадцятьох учнів разом і дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти недуги.

2 І послав їх звіщати Царство Ягве і зціляти хворих.

3 І сказав їм: Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей; і не майте по дві одежі.

4 І до якого дому увійдете, там залишайтеся і звідти вирушайте.

5 А хто не прийме вас, виходячи з того міста, обтрусіть навіть порох із ваших ніг на свідчення проти них.

6 І вони вирушили і проходили по селах, звіщаючи Євангелію і зціляючи скрізь.

7 А Ірод, тетрарх, почув про все, що Він чинив; і був збентежений, бо деякі казали, що Іван воскрес із мертвих;

8 А інші — що з'явився Ілля; а ще інші — що воскрес один із давніх пророків.

9 І Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; а хто ж Цей, про Кого я чую таке? І бажав побачити Його.

10 І апостоли, повернувшись, розповіли Йому все, що вони зробили. І Він, узявши їх, пішов осторонь на самоту до пустинного місця, що належало до міста, званого Віфсаїдою.

11 А народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він прийняв їх і говорив їм про Царство Ягве, і зціляв тих, що потребували зцілення.

12 А коли день почав схилятися, дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти натовп, щоб вони пішли до сіл і околиць навкруги і знайшли нічліг і їжу, бо ми тут у пустинному місці.

13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти. А вони сказали: У нас немає більше, ніж п'ять хлібів і дві риби; хіба що ми підемо і купимо їжі для всього цього народу.

14 Бо їх було близько п'яти тисяч чоловіків. І Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п'ятдесят.

15 І вони зробили так і розсадили всіх.

16 Тоді Він узяв п'ять хлібів і дві риби і, звівши очі до неба, благословив їх і переломив, і дав учням, щоб поклали перед натовпом.

17 І вони їли і наситилися всі; і зібрали кусків, що залишилися від них, дванадцять кошиків.

18 І сталося, коли Він молився на самоті, учні були з Ним; і Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважає народ?

19 Вони у відповідь сказали: За Івана Христителя; а інші — за Іллю; а ще інші — що воскрес один із давніх пророків.

20 Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро у відповідь сказав: Месія Ягве.

21 І Він суворо наказав їм і звелів нікому не говорити цього;

22 Кажучи: Син Людський має багато постраждати, і бути відкинутим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і третього дня воскреснути.

23 І Він сказав до всіх: Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і щодня бере свій хрест, і йде за Мною.

24 Бо хто хоче спасти своє життя, погубить його; а хто погубить своє життя заради Мене, той спасе його.

25 Бо яка користь людині, якщо вона здобуде ввесь світ, а себе погубить або буде відкинута?

26 Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів, того Син Людський посоромиться, коли прийде у Своїй славі, і в славі Отця, і святих ангелів.

27 Але кажу вам правду: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерті, доки не побачать Царства Ягве.

28 І сталося десь через вісім днів після цих слів, що Він узяв Петра, і Івана, і Якова і зійшов на гору помолитися.

29 І коли Він молився, вигляд Його обличчя змінився, і Його одяг став білим і блискучим.

30 І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним; то були Мойсей і Ілля:

31 Вони з'явилися в славі і говорили про Його кінець, який Він мав довершити в Єрусалимі.

32 А Петро і ті, що були з ним, були обтяжені сном; а коли прокинулися, побачили Його славу і двох чоловіків, що стояли з Ним.

33 І сталося, коли вони відходили від Нього, Петро сказав Єшуа: Учителю, добре нам тут бути; зробімо три намети: один Тобі, і один Мойсеєві, і один Іллі; — не знаючи, що говорить.

34 Поки він це говорив, з'явилася хмара і отінила їх; і вони налякалися, коли увійшли в хмару.

35 І пролунав голос із хмари, кажучи: Це Син Мій улюблений: слухайте Його.

36 І коли голос пролунав, Єшуа залишився Сам. І вони мовчали і нікому в ті дні не розповідали нічого з того, що бачили.

37 І сталося наступного дня, коли вони зійшли з гори, Його зустрів великий натовп.

38 І ось чоловік із натовпу вигукнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянься на мого сина, бо він у мене єдиний.

39 І ось дух хапає його, і він раптом кричить; і трясе його так, що він піниться, і, змучивши його, ледве відступає від нього.

40 І я благав Твоїх учнів, щоб вигнали його; та вони не могли.

41 І Єшуа у відповідь сказав: О роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди свого сина.

42 А коли він ще наближався, біс кинув його і стряс ним. І Єшуа заборонив нечистому духові і зцілив хлопця, і віддав його його батькові.

43 І всі дивувалися величній могутності Ягве. А коли всі чудувалися всьому, що чинив Єшуа, Він сказав Своїм учням:

44 Нехай ці слова западуть у ваші вуха: бо Син Людський буде виданий у руки людей.

45 Але вони не розуміли цього слова, і воно було приховане від них, щоб вони не збагнули його; і вони боялися запитати Його про це слово.

46 Тоді виникла між ними суперечка, хто з них мав би бути найбільшим.

47 І Єшуа, знаючи думку їхнього серця, узяв дитину і поставив її біля Себе,

48 І сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє ім'я, той приймає Мене; а хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великим.

49 І Іван озвався і сказав: Учителю, ми бачили одного, що Твоїм іменем виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.

50 І Єшуа сказав йому: Не забороняйте; бо хто не проти нас, той за нас.

51 І сталося, коли наблизився час Його вознесення, Він твердо постановив іти до Єрусалима,

52 І послав посланців перед Своїм обличчям; і вони пішли і увійшли до села самарян, щоб приготувати для Нього.

53 І вони не прийняли Його, бо Його обличчя було таким, ніби Він ішов до Єрусалима.

54 І коли Його учні Яків та Іван побачили це, вони сказали: Єшуа, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов із неба і пожер їх, як і Ілля зробив?

55 Але Він, обернувшись, заборонив їм і сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

56 Бо Син Людський прийшов не губити людські життя, а спасати їх. І вони пішли до іншого села.

57 І сталося, що коли вони йшли дорогою, один чоловік сказав Йому: Єшуа, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

58 І Єшуа сказав йому: Лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де схилити голову.

59 І Він сказав іншому: Іди за Мною. А той сказав: Єшуа, дозволь мені спершу піти і поховати мого батька.

60 Єшуа сказав йому: Нехай мертві ховають своїх мертвих; а ти йди і звіщай Царство Ягве.

61 І ще інший сказав: Єшуа, я піду за Тобою; але дозволь мені спершу попрощатися з тими, що в моєму домі.

62 І Єшуа сказав йому: Ніхто, хто, поклавши руку на плуг, озирається назад, не придатний для Царства Ягве.

Розділ 10

1 Після цього Єшуа призначив і інших сімдесят і послав їх по двоє перед Своїм обличчям до кожного міста і місця, куди Сам мав прийти.

2 Тому Він сказав їм: Жниво справді велике, а робітників мало; тож моліть Ягве жнив, щоб Він вислав робітників на Свої жнива.

3 Ідіть: ось Я посилаю вас, як ягнят поміж вовків.

4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні взуття; і нікого в дорозі не вітайте.

5 І до якого дому увійдете, спершу кажіть: Мир цьому дому.

6 І якщо там буде син миру, ваш мир спочине на ньому; якщо ні, він повернеться до вас.

7 І в тому самому домі залишайтеся, їжте і пийте те, що вони дають; бо робітник вартий своєї винагороди. Не переходьте з дому в дім.

8 І до якого міста увійдете і приймуть вас, їжте те, що поставлять перед вами:

9 І зціляйте хворих, що в ньому, і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Ягве.

10 А до якого міста увійдете і не приймуть вас, вийдіть на його вулиці і скажіть:

11 Навіть порох вашого міста, що прилип до нас, ми обтираємо проти вас; проте знайте це, що наблизилося до вас Царство Ягве.

12 Але кажу вам, що Содомі в той день буде легше, ніж тому місту.

13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі і Сидоні сталися ті чудеса, що сталися у вас, вони давно б покаялися, сидячи у веретищі і попелі.

14 Але Тиру і Сидону буде легше на суді, ніж вам.

15 І ти, Капернауме, що піднісся до неба, скинутий будеш до пекла.

16 Хто слухає вас, той слухає Мене; а хто зневажає вас, той зневажає Мене; а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.

17 І сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Єшуа, навіть біси коряться нам Твоїм іменем.

18 А Він сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, спадав із неба.

19 Ось Я даю вам владу наступати на змій і скорпіонів і на всю силу ворожу; і ніщо вам не зашкодить жодним чином.

20 Проте не радійте з того, що духи коряться вам; а радше радійте, що ваші імена написані на небесах.

21 У ту годину Єшуа зрадів духом і сказав: Дякую Тобі, Отче, Ягве неба і землі, що Ти приховав це від мудрих і розумних і відкрив це немовлятам; так, Отче, бо так було вгодно в Твоїх очах.

22 Усе передано Мені Моїм Отцем; і ніхто не знає, хто Син, крім Отця, і хто Отець, крім Сина, і того, кому Син захоче відкрити.

23 І, обернувшись до Своїх учнів, Він сказав наодинці: Блаженні очі, що бачать те, що ви бачите:

24 Бо кажу вам, що багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили; і чути те, що ви чуєте, і не чули.

25 І ось один законник устав і, випробовуючи Його, сказав: Учителю, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?

26 Він сказав йому: Що написано в Законі? Як читаєш?

27 А він у відповідь сказав: Люби Ягве, твого Ягве, всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю силою, і всім своїм розумом; і свого ближнього, як самого себе.

28 І Він сказав йому: Ти правдиво відповів: роби це, і будеш жити.

29 Але він, бажаючи виправдати себе, сказав Єшуа: А хто мій ближній?

30 І Єшуа у відповідь сказав: Один чоловік ішов із Єрусалима до Єрихона і попався розбійникам, які зняли з нього одяг і поранили його, і відійшли, залишивши його ледве живого.

31 І випадково тією дорогою ішов один священик; і, побачивши його, пройшов мимо з іншого боку.

32 Так само і левіт, прийшовши на те місце, підійшов і подивився, і пройшов мимо з іншого боку.

33 А один самарянин, що йшов дорогою, надійшов на нього і, побачивши його, змилосердився над ним,

34 І підійшов і перев'язав його рани, поливаючи оливою і вином; і посадив його на свою худобину, і привіз до заїзду, і подбав про нього.

35 А на другий день, від'їжджаючи, він вийняв два динарії і дав господареві і сказав йому: Подбай про нього; а що витратиш більше, я, коли прийду знову, віддам тобі.

36 Котрий же з цих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що попався розбійникам?

37 І він сказав: Той, що вчинив йому милість. Тоді Єшуа сказав йому: Іди і ти роби так само.

38 І сталося, що коли вони йшли, Він увійшов до одного села; і одна жінка на ім'я Марта прийняла Його до свого дому.

39 І вона мала сестру на ім'я Марія, що також сіла при ногах Єшуа і слухала Його слово.

40 А Марта клопоталася численним служінням і, підійшовши, сказала: Єшуа, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене служити саму? Скажи ж їй, щоб вона допомогла мені.

41 І Єшуа у відповідь сказав їй: Марто, Марто, ти турбуєшся і клопочешся про багато речей:

42 А потрібне — одне; і Марія вибрала добру частку, що не відніметься від неї.

Розділ 11

1 І сталося, що коли Він молився в одному місці, то, переставши, один із Його учнів сказав Йому: Єшуа, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.

2 І Він сказав їм: Коли молитеся, кажіть: Отче наш, що на небесах, нехай святиться Твоє ім'я. Нехай прийде Твоє Царство. Нехай буде Твоя воля, як на небі, так і на землі.

3 Давай нам щодня наш щоденний хліб.

4 І прости нам наші гріхи; бо й ми прощаємо кожному, хто винен нам. І не введи нас у спокусу; а визволи нас від зла.

5 І Він сказав їм: Хто з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: Друже, позич мені три хліби;

6 Бо мій друг прийшов до мене з дороги, і я не маю, що поставити перед ним?

7 А той ізсередини озвавшись скаже: Не турбуй мене: двері вже замкнені, і мої діти зі мною в ліжку; не можу встати і дати тобі.

8 Кажу вам: Хоча він не встане і не дасть йому через те, що він його друг, то через його наполегливість встане і дасть йому стільки, скільки він потребує.

9 І Я кажу вам: Просіть, і дано буде вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.

10 Бо кожний, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчинять.

11 Якщо син попросить хліба у когось із вас, хто є батьком, чи дасть він йому камінь? Або якщо попросить риби, чи дасть він йому замість риби змію?

12 Або якщо попросить яйце, чи подасть він йому скорпіона?

13 Якщо ж ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари своїм дітям, то наскільки більше ваш небесний Отець дасть Святий Дух тим, що просять у Нього?

14 І Він виганяв біса, і той був німий. І сталося, коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.

15 Але деякі з них казали: Він виганяє бісів Вельзевулом, начальником бісів.

16 А інші, випробовуючи Його, шукали від Нього знаку з неба.

17 Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, поділене проти себе, запустіє; і дім, поділений проти дому, впаде.

18 Якщо ж і сатана поділився проти себе, як устоїть його царство? Бо ви кажете, що Я Вельзевулом виганяю бісів.

19 І якщо Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким виганяють їх ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.

20 Але якщо Я перстом Ягве виганяю бісів, то, без сумніву, Царство Ягве прийшло до вас.

21 Коли сильний, озброєний, стереже свій двір, його майно — у мирі:

22 Але коли сильніший за нього нападе на нього і переможе його, він відбере всю його зброю, на яку той покладався, і розділить його здобич.

23 Хто не зі Мною, той проти Мене; а хто не збирає зі Мною, той розкидає.

24 Коли нечистий дух вийде з людини, він ходить по безводних місцях, шукаючи спокою; і, не знаходячи, каже: Повернуся до свого дому, звідки я вийшов.

25 І, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.

26 Тоді він іде і бере з собою сім інших духів, зліших за себе; і вони входять і живуть там; і останнє для тієї людини стає гіршим за перше.

27 І сталося, коли Він говорив це, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: Блаженне лоно, що носило Тебе, і груди, що Ти ссав.

28 Але Він сказав: О так, радше блаженні ті, що слухають слово Ягве і бережуть його.

29 І коли народ збирався густо, Він почав говорити: Цей рід — злий рід: вони шукають знаку; і жоден знак не дасться їм, крім знаку пророка Йони.

30 Бо як Йона був знаком для ніневіян, так і Син Людський буде для цього роду.

31 Цариця півдня встане на суді з людьми цього роду і осудить їх; бо вона прийшла з найдальших країв землі послухати мудрість Соломона; і ось тут — більший за Соломона.

32 Люди Ніневії встануть на суді з цим родом і осудять його; бо вони покаялися від проповіді Йони; і ось тут — більший за Йону.

33 Ніхто, засвітивши свічку, не ставить її в таємне місце, ані під посудину, а на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

34 Світильник тіла — око; отже, коли твоє око щире, все твоє тіло також світле; а коли твоє око зле, твоє тіло також темне.

35 Тож уважай, щоб світло, що в тобі, не було темрявою.

36 Якщо ж усе твоє тіло світле і не має жодної темної частини, воно все буде світле, як коли яскраве світіння свічки дає тобі світло.

37 І коли Він говорив, один фарисей попросив Його пообідати з ним; і Він увійшов і сів за стіл.

38 А фарисей, побачивши, здивувався, що Він спершу не обмився перед обідом.

39 І Єшуа сказав йому: Нині ви, фарисеї, очищаєте зовнішнє чаші і блюда; а ваше нутро повне грабунку і лукавства.

40 Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?

41 Але радше давайте милостиню з того, що маєте; і ось усе для вас чисте.

42 Але горе вам, фарисеї! Бо ви даєте десятину з м'яти, і рути, і всякого зілля, і минаєте суд і любов Ягве: це треба було робити, і того не залишати.

43 Горе вам, фарисеї! Бо ви любите перші місця в синагогах і вітання на ринках.

44 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри! Бо ви — як гроби, яких не видно, і люди, що ходять по них, не знають того.

45 Тоді озвався один із законників і сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти й нас зневажаєш.

46 І Він сказав: Горе й вам, законники! Бо ви накладаєте на людей тягарі, тяжкі для носіння, а самі й одним своїм пальцем не торкаєтеся тих тягарів.

47 Горе вам! Бо ви будуєте гробниці пророкам, а ваші батьки повбивали їх.

48 Воістину ви свідчите, що схвалюєте діла ваших батьків: бо вони їх повбивали, а ви будуєте їхні гробниці.

49 Тому й мудрість Ягве сказала: Я пошлю їм пророків і апостолів, і деяких із них вони вб'ють і переслідуватимуть:

50 Щоб із цього роду була вимагана кров усіх пророків, пролита від заснування світу;

51 Від крові Авеля до крові Захарії, що загинув між жертовником і храмом; воістину кажу вам: вона буде вимагана з цього роду.

52 Горе вам, законники! Бо ви взяли ключ розуміння: самі не увійшли, і тим, що входили, перешкодили.

53 І коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали сильно наступати на Нього і провокувати Його говорити про багато речей:

54 Підстерігаючи Його і прагнучи впіймати щось із Його уст, щоб звинуватити Його.

Розділ 12

1 Тим часом, коли зібрався незліченний натовп народу, так що вони топтали один одного, Він почав говорити спершу до Своїх учнів: Стережіться закваски фарисейської, що є лицемірство.

2 Бо немає нічого прихованого, що не відкрилося б, ані таємного, що не стало б відомим.

3 Тому все, що ви говорили в темряві, буде почуте у світлі; а те, що ви говорили на вухо в комірчинах, буде проголошене на дахах.

4 І кажу вам, Мої друзі: Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а після того не можуть більше нічого зробити.

5 Але Я заздалегідь покажу вам, кого слід боятися: Бійтеся Того, Хто, вбивши, має владу вкинути до пекла; так, кажу вам, бійтеся Його.

6 Чи не продаються п'ять горобців за два гроші? І жоден із них не забутий перед Ягве.

7 Ба навіть волосся вашої голови — усе пораховано. Тож не бійтеся: ви вартісніші за багатьох горобців.

8 Також кажу вам: Кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Ягве:

9 А хто зречеться Мене перед людьми, той буде зречений перед ангелами Ягве.

10 І кожному, хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому; а тому, хто хулитиме Святий Дух, не проститься.

11 А коли приведуть вас до синагог, і до правителів, і до властей, не турбуйтеся, як або що ви відповідатимете, або що скажете:

12 Бо Святий Дух навчить вас у ту саму годину, що слід сказати.

13 І один із натовпу сказав Йому: Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною.

14 І Він сказав йому: Чоловіче, хто поставив Мене суддею або подільником над вами?

15 І сказав Він до них: Стережіться й бережіться зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку його маєтку.

16 І Він розповів їм притчу, кажучи: В одного багатого чоловіка добре вродила земля.

17 І він міркував сам у собі, говорячи: Що мені робити, коли я не маю куди зібрати плодів моїх?

18 І сказав: Ось що я зроблю: розвалю свої клуні й збудую більші, і зберу туди всі плоди мої та все добро моє.

19 І скажу душі моїй: Душе, маєш багато добра, складеного на багато років; спочивай, їж, пий і веселися.

20 А Ягве сказав йому: Нерозумний! Цієї ночі душу твою зажадають від тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготовив?

21 Такий той, хто збирає скарби для себе, а не багатіє в Ягве.

22 І сказав Він Своїм учням: Тож кажу вам: Не журіться про життя ваше, що будете їсти, ні про тіло, у що зодягнетеся.

23 Життя більше від їжі, а тіло — від одежі.

24 Погляньте на круків: вони не сіють і не жнуть, не мають ні комори, ні клуні, а Ягве годує їх; наскільки ж ви кращі від птахів!

25 І хто з вас, журючись, може додати до зросту свого хоч один лікоть?

26 Коли ж ви не можете й найменшого, то чого журитеся про інше?

27 Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; а кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не зодягався так, як одна з них.

28 Коли ж траву, що сьогодні на полі, а завтра буде вкинута в піч, Ягве так зодягає, то наскільки більше зодягне Він вас, маловіри!

29 І не шукайте, що будете їсти чи що будете пити, і не тривожтеся.

30 Бо всього цього шукають люди цього світу; ваш же Отець знає, що ви цього потребуєте.

31 Шукайте ж насамперед Царства Ягве, і все це додасться вам.

32 Не бійся, мала отаро, бо Отцеві вашому вгодно було дати вам Царство.

33 Продавайте маєтки ваші й давайте милостиню; готуйте собі калитки, що не старіються, скарб на небесах, що не вичерпується, куди злодій не підкрадається й міль не нищить.

34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

35 Нехай стегна ваші будуть підперезані, а світильники ваші — запалені;

36 і будьте подібні до людей, що очікують пана свого, коли він вернеться з весілля, щоб, як прийде й постукає, негайно відчинити йому.

37 Блаженні ті раби, яких пан, прийшовши, знайде пильнуючими; істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, буде служити їм.

38 І коли прийде в другу сторожу, і коли прийде в третю сторожу, і знайде їх так, — блаженні ті раби.

39 І знайте це: коли б господар дому знав, о котрій годині прийде злодій, то пильнував би й не дав підкопати дому свого.

40 Будьте ж і ви готові, бо Син Людський прийде тієї години, коли ви й не думаєте.

41 Тоді Петро сказав Йому: Єшуа, чи Ти нам цю притчу говориш, чи й усім?

42 І Єшуа сказав: Хто ж той вірний і мудрий доморядник, якого пан поставить над слугами своїми, щоб давати їм визначену поживу вчасно?

43 Блаженний той раб, якого пан його, прийшовши, знайде, що він так робить.

44 Істинно кажу вам: він поставить його над усім маєтком своїм.

45 Якщо ж раб той скаже в серці своїм: Забариться пан мій прийти, — і почне бити рабів і рабинь, їсти, пити й упиватися,

46 то прийде пан того раба в день, коли він не сподівається, і в годину, якої не знає, і розсіче його, і призначить йому долю з невірними.

47 А той раб, який знав волю пана свого, та не приготувався й не зробив за волею його, буде битий багатьма ударами.

48 А той, хто не знав і зробив гідне покарання, дістане мало ударів. Бо від кожного, кому багато дано, багато й вимагатиметься; а кому багато доручено, від того ще більше спитають.

49 Я прийшов кинути вогонь на землю, і як же Я прагну, щоб він уже запалав!

50 Але Я маю хреститися хрещенням, і як же Мені тяжко, доки це не звершиться!

51 Чи думаєте, що Я прийшов дати мир на землі? Кажу вам: ні, але поділ.

52 Бо відтепер п'ятеро в одному домі будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох.

53 Розділиться батько проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, і дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

54 І сказав Він також до народу: Коли побачите хмару, що підіймається із заходу, то відразу кажете: Буде дощ; і так стається.

55 А коли подме південний вітер, кажете: Буде спека; і стається.

56 Лицеміри! Вигляд неба й землі ви вмієте розпізнавати, а цього часу — як не розпізнаєте?

57 І чому ви й самі собою не судите, що справедливе?

58 Коли ж ідеш із супротивником своїм до начальника, то дорогою доклади зусиль звільнитися від нього, щоб він не поволік тебе до судді, а суддя не видав тебе виконавцеві, а виконавець не вкинув тебе до в'язниці.

59 Кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не віддаси й останньої лепти.

Розділ 13

1 У той час прийшли деякі й розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав із їхніми жертвами.

2 А Єшуа відповів і сказав їм: Чи думаєте, що ті галілеяни були грішніші за всіх галілеян, що таке постраждали?

3 Кажу вам: ні; але якщо не покаєтеся, усі так само загинете.

4 Або ті вісімнадцятеро, на яких упала вежа в Силоамі й побила їх, — чи думаєте, що вони були винніші за всіх людей, що живуть в Єрусалимі?

5 Кажу вам: ні; але якщо не покаєтеся, усі так само загинете.

6 Він розповів і таку притчу: Один чоловік мав у винограднику своєму посаджену смоковницю; і прийшов він шукати на ній плоду, та не знайшов.

7 І сказав він виноградареві: Ось уже третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці й не знаходжу; зрубай її — нащо вона землю марнує?

8 А той відповів і сказав йому: Пане, залиш її і на цей рік, доки я обкопаю її та обкладу гноєм;

9 і якщо принесе плід — добре, а якщо ні, то наступного року зрубаєш її.

10 І навчав Він в одній із синагог у суботу.

11 І ось була там жінка, що мала духа немочі вісімнадцять років; вона була скорчена й зовсім не могла випростатися.

12 Коли ж Єшуа побачив її, то покликав і сказав їй: Жінко, ти звільнена від немочі своєї.

13 І Він поклав на неї руки; і вона відразу випросталася й прославила Ягве.

14 А начальник синагоги, обурюючись, що Єшуа зцілив у суботу, сказав народові: Є шість днів, у які належить працювати; тож у ті дні приходьте й зціляйтеся, а не в день суботній.

15 Тоді Єшуа відповів йому й сказав: Лицеміре! Чи не відв'язує кожен із вас у суботу вола свого чи осла від ясел і не веде напувати?

16 А цю дочку Авраамову, яку сатана зв'язав ось уже вісімнадцять років, чи не належало звільнити від цих уз у день суботній?

17 І коли Він це сказав, усі противники Його засоромилися, а весь народ радів усім славним ділам, що Він чинив.

18 Тоді Він сказав: До чого подібне Царство Ягве, і до чого Я уподібню його?

19 Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік узяв і посадив у саду своєму; і воно виросло й стало великим деревом, і птахи небесні гніздилися на гіллі його.

20 І знову сказав Він: До чого уподібню Царство Ягве?

21 Воно подібне до закваски, яку жінка взяла й поклала в три міри борошна, доки все не скисло.

22 І проходив Він через міста й села, навчаючи й прямуючи до Єрусалима.

23 Тоді один сказав Йому: Єшуа, чи мало тих, що спасаються? А Він сказав їм:

24 Силкуйтеся ввійти через вузькі ворота, бо багато хто, кажу вам, намагатиметься ввійти, та не зможе.

25 Коли господар дому встане й зачинить двері, а ви почнете стояти надворі й стукати у двері, кажучи: Єшуа, Єшуа, відчини нам! — то він відповість і скаже вам: Не знаю вас, звідки ви.

26 Тоді почнете казати: Ми їли й пили перед Тобою, і на вулицях наших Ти навчав.

27 А він скаже: Кажу вам, не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене, усі ви, що чините беззаконня.

28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Ягве, а себе — вигнаними геть.

29 І прийдуть зі сходу, і з заходу, і з півночі, і з півдня, і засядуть у Царстві Ягве.

30 І ось, є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.

31 Того дня приступили деякі фарисеї й сказали Йому: Вийди й іди звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе.

32 А Він сказав їм: Ідіть і скажіть тій лисиці: Ось Я виганяю бісів і чиню зцілення сьогодні й завтра, а третього дня звершуся.

33 Утім, Мені треба ходити сьогодні, завтра й наступного дня, бо не може бути, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.

34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, та ви не захотіли!

35 Ось дім ваш залишається вам порожнім; і істинно кажу вам: ви не побачите Мене, доки не настане час, коли скажете: Благословенний Той, Хто приходить в ім'я Єшуа!

Розділ 14

1 І сталося, коли Він прийшов у суботу в дім одного з начальників фарисейських хліба їсти, то вони стежили за Ним.

2 І ось перед Ним стояв один чоловік, хворий на водянку.

3 І Єшуа, озвавшись, сказав до законників і фарисеїв: Чи дозволено зціляти в суботу?

4 А вони мовчали. І Він, узявши його, зцілив і відпустив.

5 І відповів їм, кажучи: Хто з вас, коли осел його чи віл упаде в колодязь, не витягне його відразу в день суботній?

6 І не могли вони відповісти Йому на це.

7 І розповів Він запрошеним притчу, зауваживши, як вони вибирали перші місця, кажучи їм:

8 Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, щоб не трапився між запрошеними почесніший за тебе;

9 і щоб той, хто запросив тебе й його, не підійшов і не сказав тобі: Поступися цьому місцем, — і тоді ти з соромом почнеш займати останнє місце.

10 Але коли будеш запрошений, іди й сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: Друже, пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять із тобою за столом.

11 Бо кожен, хто підносить себе, буде принижений, а хто принижує себе, буде піднесений.

12 Сказав Він також і тому, хто запросив Його: Коли справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ні родичів своїх, ні багатих сусідів, щоб і вони тебе не запросили і не було тобі відплати.

13 Але коли справляєш учту, клич убогих, калік, кривих і сліпих;

14 і будеш блаженний, бо вони не мають чим відплатити тобі; відплатиться ж тобі при воскресінні праведних.

15 Коли ж один із тих, що сиділи за столом, почув це, то сказав Йому: Блаженний, хто їстиме хліб у Царстві Ягве!

16 А Він сказав йому: Один чоловік справив велику вечерю й запросив багатьох;

17 і в час вечері послав раба свого сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все готове.

18 І всі, наче домовившись, почали вибачатися. Перший сказав йому: Я купив поле й мушу піти й оглянути його; прошу тебе, вважай мене за вибаченого.

19 А другий сказав: Я купив п'ять пар волів і йду випробувати їх; прошу тебе, вважай мене за вибаченого.

20 А інший сказав: Я одружився, і тому не можу прийти.

21 І раб той, прийшовши, розповів про це панові своєму. Тоді господар дому, розгнівавшись, сказав рабові своєму: Іди мерщій на вулиці й провулки міста й приведи сюди убогих, калік, кривих і сліпих.

22 І раб сказав: Пане, зроблено, як ти наказав, і ще є місце.

23 І сказав пан рабові: Іди на дороги й за огорожі та примусь прийти, щоб дім мій наповнився.

24 Бо кажу вам, що жоден із тих запрошених мужів не скуштує моєї вечері.

25 І йшов із Ним великий натовп; і Він, обернувшись, сказав їм:

26 Хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого, і матері, і жінки, і дітей, і братів, і сестер, а до того й власного життя свого, той не може бути Моїм учнем.

27 І хто не несе хреста свого й не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.

28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спершу не сяде й не обрахує витрат, чи має чим закінчити?

29 Щоб, коли покладе основу й не зможе закінчити, усі, хто бачить, не почали сміятися з нього,

30 кажучи: Цей чоловік почав будувати й не зміг закінчити.

31 Або який цар, ідучи воювати проти іншого царя, спершу не сяде й не порадиться, чи зможе з десятьма тисячами зустріти того, хто йде проти нього з двадцятьма тисячами?

32 А якщо ні, то, поки той ще далеко, пошле посольство й проситиме миру.

33 Так само й кожен із вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.

34 Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить смак, чим її приправлять?

35 Вона не придатна ні в землю, ні на гній; її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

Розділ 15

1 І наближалися до Нього всі митники й грішники, щоб слухати Його.

2 А фарисеї та книжники нарікали, кажучи: Він приймає грішників і їсть із ними.

3 І Він розповів їм таку притчу, кажучи:

4 Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев'яноста дев'яти в пустелі й не піде за загубленою, доки не знайде її?

5 А знайшовши, кладе її на плечі свої, радіючи;

6 і, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів і каже їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю.

7 Кажу вам, що так само на небі буде більша радість за одного грішника, що кається, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, які не потребують покаяння.

8 Або яка жінка, маючи десять срібних монет і загубивши одну монету, не засвітить світильника, не вимете хати й не шукатиме пильно, доки не знайде?

9 А знайшовши, скликає подруг і сусідок і каже: Радійте зі мною, бо я знайшла монету, яку була загубила.

10 Так само, кажу вам, буває радість перед ангелами Ягве за одного грішника, що кається.

11 І Він сказав: Один чоловік мав двох синів;

12 і молодший із них сказав батькові: Батьку, дай мені частину маєтку, що припадає мені. І батько розділив між ними маєток.

13 І незабаром молодший син, зібравши все, подався в далекий край і там розтратив маєток свій, живучи розпусно.

14 А коли він усе витратив, настав великий голод у тому краї, і він почав бідувати.

15 І він пішов і пристав до одного з мешканців того краю, а той послав його на поля свої пасти свиней.

16 І він радий був наповнити шлунок свій стручками, що їли свині, та ніхто не давав йому.

17 А коли опам'ятався, то сказав: Скільки наймитів у батька мого мають хліба доволі, а я гину з голоду!

18 Встану, піду до батька мого й скажу йому: Батьку, я згрішив проти неба й перед тобою,

19 і вже недостойний називатися твоїм сином; прийми мене, як одного з наймитів твоїх.

20 І встав він і пішов до батька свого. А коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився, побіг, упав йому на шию й поцілував його.

21 А син сказав йому: Батьку, я згрішив проти неба й перед тобою, і вже недостойний називатися твоїм сином.

22 А батько сказав рабам своїм: Принесіть найкращу одежу й зодягніть його, і дайте перстень на руку його й взуття на ноги;

23 і приведіть годованого теляти й заколіть; будемо їсти й веселитися,

24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся. І почали веселитися.

25 А старший син його був на полі; і коли, вертаючись, він наблизився до дому, то почув музику й танці.

26 І, покликавши одного зі слуг, запитав: Що це таке?

27 А той сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов годоване теля, бо прийняв його здоровим.

28 А він розгнівався й не хотів увійти. Тоді батько його вийшов і благав його.

29 А він відповів і сказав батькові: Ось стільки років я служу тобі й ніколи не переступав наказу твого, а ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб я повеселився з друзями моїми;

30 а коли цей син твій, що розтратив маєток твій із блудницями, прийшов, ти заколов для нього годоване теля.

31 А батько сказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє;

32 а веселитися й радіти треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся.

Розділ 16

1 Сказав Він також і до учнів Своїх: Був один багатий чоловік, що мав управителя, і того обмовили перед ним, що він марнує маєток його.

2 І, покликавши його, він сказав йому: Що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти вже не зможеш управляти.

3 Тоді управитель сказав сам у собі: Що мені робити? Пан мій відбирає від мене управительство; копати я не можу, просити соромлюся.

4 Знаю, що зроблю, щоб, коли буду відсторонений від управительства, прийняли мене в доми свої.

5 І, покликавши кожного з боржників пана свого, він сказав першому: Скільки ти винен панові моєму?

6 А той відповів: Сто мір олії. І він сказав йому: Візьми розписку твою, сідай мерщій і напиши: п'ятдесят.

7 Потім сказав іншому: А ти скільки винен? Той відповів: Сто мір пшениці. І він сказав йому: Візьми розписку твою й напиши: вісімдесят.

8 І пан похвалив неправедного управителя, що він мудро вчинив; бо сини цього віку мудріші у роді своїм, ніж сини світла.

9 І Я кажу вам: Набувайте собі друзів мамоною неправедности, щоб, коли збіднієте, вони прийняли вас у вічні оселі.

10 Хто вірний у найменшому, той вірний і у великому; а хто неправедний у найменшому, той неправедний і у великому.

11 Отже, якщо ви в неправедній мамоні не були вірні, хто доручить вам правдиве багатство?

12 І якщо ви в чужому не були вірні, хто дасть вам ваше?

13 Жоден раб не може служити двом панам, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або одного триматиметься, а другим погордує. Не можете служити Ягве й мамоні.

14 А фарисеї, що були грошолюбні, слухали все це й глузували з Нього.

15 І Він сказав їм: Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Ягве знає серця ваші; бо те, що високе в людей, — огидне перед Ягве.

16 Закон і пророки були до Йоана; відтоді Царство Ягве благовіститься, і кожен силою входить у нього.

17 А легше небові й землі минути, ніж одній рисці із Закону випасти.

18 Кожен, хто відпускає жінку свою й одружується з іншою, чинить перелюб; і хто одружується з відпущеною від мужа, чинить перелюб.

19 Був один багатий чоловік, що зодягався в порфіру й віссон і щодня розкішно бенкетував.

20 Був також один убогий на ім'я Лазар, що лежав біля воріт його, укритий струпами,

21 і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багатого; а пси приходили й лизали струпи його.

22 І сталося, що вмер убогий, і ангели понесли його на лоно Авраамове; вмер і багатий, і поховали його.

23 І в аду, терплячи муки, він звів очі свої, побачив здалеку Авраама й Лазаря на лоні його.

24 І він закричав і сказав: Отче Аврааме, змилуйся наді мною й пошли Лазаря, щоб умочив кінець пальця свого у воду й охолодив язика мого, бо я мучуся в цьому полум'ї.

25 А Авраам сказав: Сину, згадай, що ти одержав добре своє за життя свого, а Лазар — лихе; тепер же він тут утішається, а ти мучишся.

26 І, крім усього того, між нами й вами встановлена велика безодня, так що ті, хто хоче перейти звідси до вас, не можуть, і звідти до нас не переходять.

27 Тоді він сказав: Прошу ж тебе, отче, пошли його в дім батька мого,

28 бо я маю п'ятьох братів; нехай він засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.

29 Авраам каже йому: Вони мають Мойсея й пророків; нехай слухають їх.

30 А він сказав: Ні, отче Аврааме; але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.

31 А він сказав йому: Якщо Мойсея й пророків не слухають, то хоч би хто з мертвих воскрес, не повірять.

Розділ 17

1 І сказав Він до учнів: Неможливо, щоб спокуси не прийшли, але горе тому, через кого вони приходять!

2 Краще було б йому, якби млиновий камінь повісили йому на шию й кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих.

3 Пильнуйте себе. Якщо брат твій згрішить проти тебе, докори йому; а якщо покається, прости йому.

4 І якщо сім разів на день він згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться до тебе, кажучи: Каюся, — прости йому.

5 І апостоли сказали Єшуа: Додай нам віри.

6 І Єшуа сказав: Коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали цьому шовковичному дереву: Вирвися з корінням і пересадися в море, — воно послухалось би вас.

7 А хто з вас, маючи раба, що оре чи пасе, коли той прийде з поля, скаже йому відразу: Іди й сідай їсти?

8 Чи не скаже йому радше: Приготуй мені вечерю й, підперезавшись, служи мені, доки я їстиму й питиму, а потім їстимеш і питимеш ти?

9 Чи дякує він тому рабові, що той зробив наказане йому? Думаю, ні.

10 Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми раби нікчемні, бо зробили те, що повинні були зробити.

11 І сталося, коли Він ішов до Єрусалима, то проходив між Самарією та Галілеєю.

12 І коли Він входив в одне село, зустріли Його десять прокажених чоловіків, що зупинилися здалеку;

13 і вони піднесли голос і сказали: Єшуа, Наставнику, помилуй нас!

14 Коли Він побачив їх, то сказав їм: Ідіть, покажіться священикам. І сталося, що коли вони йшли, то очистилися.

15 А один із них, побачивши, що він зцілився, вернувся, гучним голосом прославляючи Ягве,

16 і впав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; і був він самарянин.

17 А Єшуа озвався й сказав: Чи не десять очистилося? Де ж дев'ять?

18 Не знайшлося нікого, хто вернувся б віддати славу Ягве, крім цього чужинця.

19 І сказав йому: Встань, іди; віра твоя спасла тебе.

20 І коли фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Ягве, Він відповів їм і сказав: Царство Ягве не прийде помітним чином;

21 і не скажуть: Ось тут! — або: Ось там! Бо ось, Царство Ягве всередині вас є.

22 І сказав Він учням: Настануть дні, коли ви бажатимете побачити хоч один із днів Сина Людського, та не побачите.

23 І скажуть вам: Ось тут! — або: Ось там! — Не йдіть і не ганяйтеся за ними.

24 Бо як блискавка, що спалахує з одного краю під небом і сяє до іншого краю під небом, так буде й Син Людський у день Свій.

25 Але спершу Він має багато постраждати й бути відкинутим родом цим.

26 І як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського:

27 Їли, пили, одружувалися й виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег; і прийшов потоп і вигубив усіх.

28 Так само, як було й за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

29 а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка полилися з неба й вигубили всіх.

30 Так буде й у день, коли Син Людський з'явиться.

31 У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не спускається взяти їх; а хто на полі, так само нехай не вертається назад.

32 Пам'ятайте жінку Лотову.

33 Хто намагатиметься спасти життя своє, загубить його; а хто загубить його, збереже його.

34 Кажу вам: тієї ночі двоє будуть на одному ліжку — один візьметься, а другий залишиться;

35 дві жінки молотимуть разом — одна візьметься, а друга залишиться;

36 двоє будуть на полі — один візьметься, а другий залишиться.

37 І вони відповіли й сказали Йому: Куди, Єшуа? А Він сказав їм: Де труп, там зберуться й орли.

Розділ 18

1 І розповів Він їм притчу про те, що треба завжди молитися й не занепадати духом,

2 кажучи: В одному місті був суддя, що не боявся Ягве й людей не соромився.

3 В тому ж місті була одна вдова, і вона приходила до нього й казала: Захисти мене від супротивника мого.

4 А він довго не хотів; але потім сказав сам у собі: Хоч я й Ягве не боюся, і людей не соромлюся,

5 але через те, що вдова ця докучає мені, захищу її, щоб вона, постійно приходячи, не мучила мене.

6 І Єшуа сказав: Слухайте, що каже суддя неправедний.

7 А чи Ягве не захистить обраних Своїх, що волають до Нього день і ніч, хоч і бариться щодо них?

8 Кажу вам, що Він захистить їх незабаром. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?

9 І розповів Він таку притчу деяким, що були певні себе, ніби вони праведні, і зневажали інших:

10 Два чоловіки прийшли в храм помолитися: один фарисей, а другий митник.

11 Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Ягве, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митник.

12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що набуваю.

13 А митник, стоячи здалеку, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, кажучи: Ягве, будь милостивий до мене, грішника!

14 Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той; бо кожен, хто підносить себе, буде принижений, а хто принижує себе, буде піднесений.

15 Приносили до Нього й немовлят, щоб Він доторкнувся до них; учні ж, побачивши, забороняли їм.

16 Але Єшуа покликав їх до Себе й сказав: Пускайте дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таких є Царство Ягве.

17 Істинно кажу вам: Хто не прийме Царства Ягве, як дитина, той ніяк не ввійде в нього.

18 І запитав Його один начальник, кажучи: Учителю Добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?

19 А Єшуа сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, тільки один — Ягве.

20 Ти знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого й матір свою.

21 А він сказав: Усе це я зберіг від юности моєї.

22 Почувши це, Єшуа сказав йому: Ще одного бракує тобі: продай усе, що маєш, і роздай убогим, і матимеш скарб на небі; і приходь, іди за Мною.

23 А він, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.

24 Коли Єшуа побачив, що він дуже засмутився, то сказав: Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Ягве!

25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Ягве.

26 А ті, хто слухав, сказали: Хто ж тоді може спастися?

27 А Він сказав: Неможливе для людей — можливе для Ягве.

28 Тоді Петро сказав: Ось ми покинули все й пішли за Тобою.

29 А Він сказав їм: Істинно кажу вам: немає нікого, хто покинув би дім, чи батьків, чи братів, чи жінку, чи дітей ради Царства Ягве,

30 і не одержав би значно більше в цей час, а в прийдешньому віці — життя вічне.

31 Тоді Він узяв Дванадцятьох і сказав їм: Ось ми йдемо до Єрусалима, і звершиться все, що написано пророками про Сина Людського.

32 Бо Його видадуть поганам, і глузуватимуть із Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього;

33 і, бивши, уб'ють Його; а третього дня Він воскресне.

34 А вони нічого з цього не зрозуміли, і слово це було закрите від них, і вони не розуміли сказаного.

35 І сталося, коли Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині;

36 Почувши, що мимо проходить натовп, він запитав, що це означає.

37 І сказали йому, що Єшуа з Назарета проходить мимо.

38 І він закричав, кажучи: Єшуа, Сину Давида, помилуй мене!

39 Ті ж, що йшли попереду, сварили його, щоб мовчав; та він ще більше кричав: Сину Давида, помилуй мене!

40 І Єшуа зупинився й звелів привести його до Себе; а коли той наблизився, запитав його,

41 кажучи: Що хочеш, щоб Я зробив тобі? А він сказав: Єшуа, щоб я прозрів.

42 І Єшуа сказав йому: Прозри! Твоя віра спасла тебе.

43 І він відразу прозрів, і пішов слідом за Ним, славлячи Ягве; а всі люди, бачивши це, віддали хвалу Ягве.

Розділ 19

1 І Єшуа увійшов і проходив через Єрихон.

2 І ось був чоловік на ім'я Закхей, який був начальником над митниками, і був багатий.

3 І він прагнув побачити Єшуа, хто Він є; та не міг від натовпу, бо був малого зросту.

4 І забігши наперед, виліз на сикомору, щоб побачити Його, бо Він мав проходити тією дорогою.

5 А коли Єшуа прийшов на те місце, глянув угору, побачив його й сказав йому: Закхею, поспішай і злізай, бо сьогодні Мені треба бути в домі твоєму.

6 І він поспішив, зліз і прийняв Його з радістю.

7 А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Він зайшов у гостину до чоловіка-грішника.

8 Закхей же став і сказав до Єшуа: Ось, Єшуа, половину маєтку мого я віддам убогим; а якщо когось чим скривдив, поверну вчетверо.

9 І Єшуа сказав йому: Сьогодні прийшло спасіння дому цьому, бо й він син Авраама.

10 Бо Син Людський прийшов знайти й спасти те, що загинуло.

11 А як вони слухали це, Він додав і розповів притчу, бо був близько до Єрусалима, і вони думали, що Царство Ягве зараз має з'явитися.

12 Отже, Він сказав: Один чоловік шляхетного роду вирушив у далеку країну, щоб прийняти для себе царство й повернутися.

13 І покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мин і сказав їм: Торгуйте, поки я не повернуся.

14 Та громадяни його ненавиділи його й послали слідом за ним посольство, кажучи: Не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами.

15 І сталося, коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, щоб довідатися, скільки кожен придбав торгівлею.

16 І прийшов перший, кажучи: Пане, твоя мина придбала десять мин.

17 І сказав йому: Добре, добрий рабе! За те, що ти в малому був вірний, май владу над десятьма містами.

18 І прийшов другий, кажучи: Пане, твоя мина придбала п'ять мин.

19 І сказав також йому: І ти будь над п'ятьма містами.

20 І прийшов інший, кажучи: Пане, ось твоя мина, яку я тримав схованою в хустці;

21 бо я боявся тебе, бо ти чоловік суворий: береш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв.

22 І він каже йому: Твоїми устами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік суворий, що беру те, чого не клав, і жну те, чого не сіяв;

23 чому ж ти не віддав мого срібла до банку, щоб я, прийшовши, забрав його з прибутком?

24 І сказав тим, що стояли поруч: Візьміть у нього мину й дайте тому, хто має десять мин.

25 (І сказали йому: Пане, він має десять мин.)

26 Бо кажу вам: кожному, хто має, буде дано; а хто не має, забереться від нього й те, що має.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й повбивайте переді мною.

28 І, сказавши це, Він пішов далі, піднімаючись до Єрусалима.

29 І сталося, коли Він наблизився до Витфагії й Віфанії, до гори, що зветься Оливною, то послав двох Своїх учнів,

30 кажучи: Ідіть до села, що навпроти; увійшовши до нього, ви знайдете прив'язане осля, на якого ніколи ніхто з людей не сідав; відв'яжіть його й приведіть.

31 А якщо хто запитає вас: Чому відв'язуєте? — так скажіть йому: Єшуа потребує його.

32 І ті, що були послані, пішли й знайшли, як Він сказав їм.

33 А коли вони відв'язували осля, господарі його сказали їм: Чому відв'язуєте осля?

34 Вони ж сказали: Єшуа потребує його.

35 І привели його до Єшуа; і, накинувши на осля свій одяг, посадили Єшуа на нього.

36 А коли Він їхав, вони стелили свій одяг по дорозі.

37 А коли Він уже наближався до спуску з Оливної гори, весь натовп учнів почав радісно гучним голосом славити Ягве за всі чудеса, які вони бачили,

38 кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім'я Єшуа! Мир на небі й слава на висотах!

39 І деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони Своїм учням.

40 А Він відповів і сказав їм: Кажу вам: якщо вони мовчатимуть, каміння кричатиме.

41 І коли Він наблизився, побачив місто й заплакав над ним,

42 кажучи: О, якби ти пізнало, хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Та тепер воно сховано від твоїх очей.

43 Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої оточать тебе валом, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусіль,

44 і зрівняють тебе із землею, і дітей твоїх у тобі; і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не розпізнало часу своїх відвідин.

45 І Він увійшов до храму й почав виганяти тих, що продавали в ньому й купували,

46 кажучи їм: Написано: Дім Мій — дім молитви; а ви зробили його печерою розбійників.

47 І Він навчав щодня в храмі. А первосвященники й книжники та старшини народу шукали, як Його погубити,

48 і не знаходили, що зробити Йому, бо всі люди дуже уважно слухали Його.

Розділ 20

1 І сталося одного з тих днів, коли Він навчав народ у храмі й звіщав Євангеліє, підійшли первосвященники й книжники зі старшими

2 і сказали Йому, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі цю владу?

3 А Він відповів і сказав їм: Запитаю й Я вас про одне; і дайте Мені відповідь:

4 Хрещення Івана — з неба було чи від людей?

5 Вони ж міркували між собою, кажучи: Якщо скажемо: З неба, — Він скаже: Чому ж ви не повірили йому?

6 А якщо скажемо: Від людей, — увесь народ поб'є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.

7 І відповіли, що не знають, звідки.

8 І Єшуа сказав їм: І Я не скажу вам, якою владою це роблю.

9 І почав Він розповідати народові цю притчу: Один чоловік насадив виноградник, і віддав його виноградарям, і відбув на довгий час у далеку країну.

10 А в належний час послав він до виноградарів раба, щоб вони дали йому з плодів виноградника; та виноградарі побили його й відіслали ні з чим.

11 І знову послав він іншого раба; а вони й того побили, і зневажили, і відіслали ні з чим.

12 І знову послав він третього; а вони й того поранили й вигнали.

13 Тоді господар виноградника сказав: Що мені робити? Пошлю мого улюбленого сина; може, побачивши його, вони посоромляться.

14 Та виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: Це спадкоємець; ходімо, вб'ємо його, щоб спадщина стала наша.

15 І викинули його з виноградника, і вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?

16 Він прийде й знищить цих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. А вони, почувши це, сказали: Хай боронить Ягве!

17 А Він, глянувши на них, сказав: Що ж означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, той став наріжним каменем?

18 Кожен, хто впаде на той камінь, розіб'ється; а на кого він упаде, того розчавить.

19 І первосвященники й книжники тієї ж години шукали накласти на Нього руки, та побоялися народу, бо зрозуміли, що Він сказав цю притчу проти них.

20 І вони слідкували за Ним, і послали підглядачів, що вдавали із себе праведних, щоб зловити Його на слові, аби видати Його владі й управлінню правителя.

21 І запитали Його, кажучи: Учителю, ми знаємо, що Ти правильно говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, а правдиво навчаєш дороги Ягве;

22 Чи дозволено нам давати податок кесареві, чи ні?

23 Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: Чому спокушаєте Мене?

24 Покажіть Мені динарія. Чий образ і напис на ньому? Вони відповіли й сказали: Кесарів.

25 І Він сказав їм: Отже, віддайте кесареве кесареві, а Ягве віддайте те, що належить Ягве.

26 І вони не могли зловити Його на слові перед народом; і здивувалися відповіді Його, і замовкли.

27 І підійшли деякі з саддукеїв, що заперечують воскресіння, і запитали Його,

28 кажучи: Учителю, Мойсей написав нам: Якщо в когось брат помре, маючи дружину, і помре бездітним, то брат його нехай візьме його дружину й відновить насіння братові своєму.

29 Було, отже, сім братів; і перший, узявши дружину, помер бездітним.

30 І другий узяв її за дружину, і помер бездітним.

31 І третій узяв її; так само й усі семеро; і не залишили дітей, і померли.

32 А наостанок померла й жінка.

33 Отже, у воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо семеро мали її за дружину.

34 І Єшуа, відповідаючи, сказав їм: Діти цього світу одружуються й заміж виходять;

35 а ті, що удостояться досягти того світу й воскресіння з мертвих, не одружуються й заміж не виходять;

36 і вмерти вже не можуть, бо вони рівні ангелам і є дітьми Ягве, будучи дітьми воскресіння.

37 А що мертві воскресають, і Мойсей показав при кущі, коли називає Єшуа — Єшуа Авраама, і Єшуа Ісаака, і Єшуа Якова.

38 Бо Він не є Єшуа мертвих, а живих, бо для Нього всі живуть.

39 Тоді деякі з книжників, відповідаючи, сказали: Учителю, Ти добре сказав.

40 І після того вони не сміли більше ні про що Його запитувати.

41 І Він сказав їм: Як то кажуть, що Месія — син Давида?

42 А сам Давид каже в книзі Псалмів: Ягве сказав моєму Єшуа: Сиди праворуч Мене,

43 доки Я не покладу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.

44 Давид, отже, називає Його Єшуа; як же Він тоді його син?

45 Тоді при всьому народі, що слухав, Він сказав Своїм учням:

46 Стережіться книжників, що люблять ходити в довгому одязі, і люблять вітання на ринках, і перші місця в синагогах, і перші місця на бенкетах;

47 що поїдають доми вдів і напоказ довго моляться: вони приймуть тяжче осудження.

Розділ 21

1 І Він глянув і побачив багатих, що клали свої дари до скарбниці.

2 Побачив також одну вбогу вдову, що клала туди дві лепти.

3 І сказав: Істинно кажу вам, що ця вбога вдова вклала більше за всіх;

4 бо всі ті з достатку свого клали в дари для Ягве, а вона з убогості своєї вклала все прожиття, яке мала.

5 А як деякі говорили про храм, що він прикрашений добрим камінням і дарами, Він сказав:

6 Щодо того, що ви бачите, прийдуть дні, коли не залишиться каменя на камені, який не був би зруйнований.

7 І запитали Його, кажучи: Учителю, коли ж це буде? І яка буде ознака, коли це має статися?

8 А Він сказав: Стережіться, щоб вас не звели; бо багато прийде в Моє ім'я, кажучи: Я — Месія; і час наблизився. Тож не йдіть слідом за ними.

9 А коли почуєте про війни й заворушення, не лякайтеся, бо це має статися раніше; та кінець не відразу.

10 Тоді сказав їм: Повстане народ на народ, і царство на царство;

11 і будуть великі землетруси по місцях, і голод, і моровиці; і будуть страхітливі явища й великі знамення з неба.

12 Та перед усім цим накладуть на вас руки й переслідуватимуть вас, видаючи до синагог і в'язниць, і вестимуть перед царів і правителів за Моє ім'я.

13 І це стане вам на свідчення.

14 Отже, покладіть у серцях ваших не обдумувати наперед, що відповідати;

15 бо Я дам вам уста й мудрість, якій не зможуть противитися чи суперечити всі ваші противники.

16 І видані будете й батьками, і братами, і родичами, і друзями; а деяких із вас умертвлять.

17 І всі зненавидять вас за Моє ім'я.

18 Та жодна волосина з голови вашої не загине.

19 Терпінням вашим спасайте душі ваші.

20 А коли побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що наблизилося його спустошення.

21 Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори; а ті, що в середині нього, нехай виходять; а ті, що в околицях, нехай не входять до нього,

22 бо це дні помсти, щоб сповнилося все написане.

23 Та горе вагітним і тим, що годують грудьми, у ті дні! Бо буде велике горе на землі й гнів на цей народ.

24 І впадуть від вістря меча, і поведені будуть у полон до всіх народів; і Єрусалим буде топтаний язичниками, доки не сповняться часи язичників.

25 І будуть знамення в сонці, і місяці, і зорях; а на землі — тривога народів у розгубленості, при шумі моря й хвиль;

26 люди вмиратимуть від страху й очікування того, що йде на світ, бо сили небесні захитаються.

27 І тоді побачать Сина Людського, що йде в хмарі із силою й великою славою.

28 А коли це почне збуватися, випростайтеся й підведіть голови ваші, бо наближається визволення ваше.

29 І Він розповів їм притчу: Погляньте на смоковницю й на всі дерева;

30 коли вони вже розпускаються, ви, бачивши це, самі знаєте, що вже близько літо.

31 Так і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що близько Царство Ягве.

32 Істинно кажу вам: не мине рід цей, як усе це станеться.

33 Небо й земля минуться, а слова Мої не минуться.

34 Уважайте ж на себе, щоб серця ваші не обтяжувалися переїданням, і п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той не прийшов на вас несподівано;

35 бо він, як сітка, прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі.

36 Отже, пильнуйте, молячись усякого часу, щоб ви удостоїлися уникнути всього того, що має статися, і стати перед Сином Людським.

37 Удень Він навчав у храмі, а вночі виходив і перебував на горі, що зветься Оливною.

38 А всі люди зранку приходили до Нього в храм, щоб слухати Його.

Розділ 22

1 Наближалося ж свято опрісноків, що зветься Пасхою.

2 І первосвященники й книжники шукали, як би Його вбити, бо боялися народу.

3 Тоді увійшов сатана в Юду, названого Іскаріотом, що був із числа дванадцятьох.

4 І він пішов і домовився з первосвященниками й начальниками, як видати їм Його.

5 А вони зраділи й домовилися дати йому грошей.

6 І він пообіцяв, і шукав зручної нагоди видати їм Його без натовпу.

7 І настав день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.

8 І Він послав Петра й Івана, кажучи: Ідіть і приготуйте нам Пасху, щоб ми їли.

9 А вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?

10 А Він сказав їм: Ось, коли ви входитимете до міста, зустрінеться вам чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до дому, куди він увійде.

11 І скажіть господареві дому: Учитель каже тобі: Де світлиця, в якій Я їстиму Пасху з учнями Моїми?

12 І він покаже вам велику горницю, прибрану; там приготуйте.

13 І вони пішли, і знайшли, як Він сказав їм, і приготували Пасху.

14 А коли настав час, Він сів, і дванадцять апостолів із Ним.

15 І сказав їм: Я дуже бажав їсти цю Пасху з вами, перш ніж страждати;

16 бо кажу вам: Я вже не їстиму її, доки вона не сповниться в Царстві Ягве.

17 І, взявши чашу й віддавши подяку, Він сказав: Візьміть це й розділіть між собою;

18 бо кажу вам: Я не питиму від плоду виноградного, доки не прийде Царство Ягве.

19 І, взявши хліб і віддавши подяку, Він переломив і дав їм, кажучи: Це — тіло Моє, що за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.

20 Так само й чашу після вечері, кажучи: Ця чаша — новий заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та ось рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.

22 І справді, Син Людський іде, як визначено; та горе тому чоловікові, яким Він видається!

23 І вони почали допитуватися між собою, хто з них той, що це має зробити.

24 Виникла також між ними суперечка, хто з них має вважатися більшим.

25 І Він сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, що владарюють над ними, звуться доброчинцями.

26 А ви не так: але більший між вами нехай буде як менший, а начальник — як той, що служить.

27 Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, що служить? Чи не той, що сидить за столом? А Я серед вас — як той, що служить.

28 Ви ж ті, що перебули зі Мною в Моїх випробуваннях.

29 І Я заповідаю вам царство, як Мій Отець заповідав Мені,

30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Царстві Моєму й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.

31 І сказав Єшуа: Симоне, Симоне, ось сатана просив, щоб вас пересіяти, як пшеницю;

32 Та Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, зміцни братів твоїх.

33 А він сказав Йому: Єшуа, я готовий іти з Тобою і до в'язниці, і на смерть.

34 А Він сказав: Кажу тобі, Петре, не проспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що знаєш Мене.

35 І сказав їм: Коли Я посилав вас без гаманця, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони ж сказали: Ні в чому.

36 Тоді Він сказав їм: А тепер, хто має гаманець, нехай візьме, так само й торбу; а хто не має меча, нехай продасть свій одяг і купить його.

37 Бо кажу вам, що має ще сповнитися на Мені написане: І до злочинців Його зараховано; бо те, що про Мене, має кінець.

38 Вони ж сказали: Єшуа, ось тут два мечі. А Він сказав їм: Досить.

39 І Він вийшов і пішов, за звичаєм, на Оливну гору; а учні Його пішли за Ним.

40 А коли прийшов на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41 А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,

42 кажучи: Отче, якщо хочеш, пронеси цю чашу повз Мене; та не Моя воля, а Твоя нехай станеться.

43 І з'явився Йому ангел з неба, що зміцнював Його.

44 І, перебуваючи в борінні, Він молився ще ревніше; а піт Його був, як великі краплі крові, що падали на землю.

45 І, вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов їх сплячими від смутку,

46 і сказав їм: Чому спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу.

47 А коли Він ще говорив, ось натовп, і той, що звався Юдою, один із дванадцятьох, ішов попереду них, і підійшов до Єшуа, щоб поцілувати Його.

48 А Єшуа сказав йому: Юдо, поцілунком видаєш Сина Людського?

49 Ті ж, що були з Ним, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Єшуа, чи вдарити нам мечем?

50 І один із них ударив раба первосвященника й відсік йому праве вухо.

51 А Єшуа, відповідаючи, сказав: Облиште, досить цього. І, доторкнувшись до вуха його, зцілив його.

52 Тоді Єшуа сказав первосвященникам, і начальникам храму, і старшим, що прийшли по Нього: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й киями?

53 Коли Я щодня був із вами в храмі, ви не простягли на Мене рук; та це — ваша година й влада темряви.

54 Тоді вони взяли Його, і повели, і привели до дому первосвященника. А Петро йшов слідом здалека.

55 А коли вони розклали вогонь посеред двору й посідали разом, сів і Петро між ними.

56 А одна служниця, побачивши його, як сидів біля вогню, пильно глянула на нього й сказала: І цей був із Ним.

57 А він відрікся від Нього, кажучи: Жінко, я не знаю Його.

58 А трохи згодом інший, побачивши його, сказав: І ти з них. А Петро сказав: Чоловіче, ні!

59 А приблизно через одну годину інший твердив, кажучи: Справді, і цей був із Ним, бо він галилеянин.

60 А Петро сказав: Чоловіче, я не знаю, що ти кажеш. І відразу, коли він ще говорив, проспівав півень.

61 І Єшуа, обернувшись, глянув на Петра. І Петро згадав слово Єшуа, як Він сказав йому: Перш ніж півень проспіває, ти тричі зречешся Мене.

62 І Петро, вийшовши геть, гірко заплакав.

63 А люди, що тримали Єшуа, глузували з Нього й били Його.

64 І, закривши Йому очі, били Його по обличчю й питали Його, кажучи: Пророкуй, хто вдарив Тебе?

65 І багато іншого, хулячи, говорили проти Нього.

66 А коли настав день, зібралися старші народу, і первосвященники, і книжники, і повели Його до своєї ради, кажучи:

67 Чи Ти Месія? Скажи нам. А Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, ви не повірите;

68 а якщо й запитаю вас, ви не відповісте Мені й не відпустите Мене.

69 Відтепер Син Людський сидітиме праворуч сили Ягве.

70 Тоді всі сказали: То Ти — Син Ягве? А Він сказав їм: Ви кажете, що Я.

71 А вони сказали: Навіщо нам ще свідчення? Бо ми самі чули з уст Його.

Розділ 23

1 І весь натовп їхній устав, і повели Його до Пилата.

2 І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Цей розбещує народ і забороняє давати податок кесареві, кажучи, що Він Сам — Месія, Цар.

3 А Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти — Цар Юдейський? А Він відповів йому й сказав: Ти кажеш.

4 Тоді Пилат сказав первосвященникам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.

5 А вони ще дужче наполягали, кажучи: Він бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від Галилеї аж до цього місця.

6 А Пилат, почувши про Галилею, запитав, чи цей Чоловік галилеянин.

7 І, довідавшись, що Він із володінь Ірода, послав Його до Ірода, який у ті дні також був у Єрусалимі.

8 А Ірод, побачивши Єшуа, дуже зрадів, бо давно бажав бачити Його, бо чув багато про Нього, і сподівався побачити якесь чудо, вчинене Ним.

9 І він допитував Його багатьма словами, та Він нічого не відповідав йому.

10 А первосвященники й книжники стояли й завзято звинувачували Його.

11 А Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його й насміявшись, одягнув Його в світлий одяг і відіслав назад до Пилата.

12 І того ж дня Пилат та Ірод стали друзями між собою, бо раніше були у ворожнечі один з одним.

13 А Пилат, скликавши первосвященників, і начальників, і народ,

14 сказав їм: Ви привели до мене Цього Чоловіка, як Того, що розбещує народ; і ось я, розслідивши перед вами, не знайшов у Цьому Чоловікові жодної провини в тому, в чому ви звинувачуєте Його;

15 та й Ірод також ні, бо я послав вас до нього; і ось нічого, гідного смерті, Ним не вчинено.

16 Отже, я покараю Його й відпущу.

17 (А він мусив відпускати їм одного на свято.)

18 А вони всі разом закричали, кажучи: Геть Цього! А відпусти нам Варавву.

19 (Він був кинутий до в'язниці за якийсь бунт, учинений у місті, і за вбивство.)

20 А Пилат, бажаючи відпустити Єшуа, знову звернувся до них.

21 А вони кричали, кажучи: Розіпни Його, розіпни Його!

22 А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я не знайшов у Ньому жодної провини, гідної смерті; отже, покараю Його й відпущу.

23 А вони наполягали гучними криками, вимагаючи, щоб Він був розіп'ятий. І перемогли крики їхні та первосвященників.

24 І Пилат присудив, щоб сталося за їхнім бажанням.

25 І відпустив їм того, хто за бунт і вбивство був кинутий до в'язниці, кого вони просили; а Єшуа віддав на їхню волю.

26 А коли повели Його, схопили одного Симона Киринеянина, що йшов із поля, і поклали на нього хрест, щоб ніс його за Єшуа.

27 А за Ним ішло багато народу й жінок, які також плакали й голосили за Ним.

28 А Єшуа, обернувшись до них, сказав: Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою й за дітьми вашими;

29 бо ось ідуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, і груди, що не годували!

30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і пагорбам: Покрийте нас!

31 Бо якщо таке роблять із зеленим деревом, що буде із сухим?

32 Вели також двох інших, злочинців, із Ним, щоб стратити.

33 А коли прийшли на місце, що зветься Калварія, там розіп'яли Його й злочинців, одного праворуч, а іншого ліворуч.

34 А Єшуа сказав: Отче, прости їм, бо не знають, що роблять. А вони ділили одяг Його, кидаючи жереб.

35 А народ стояв і дивився. А начальники разом із ними глузували з Нього, кажучи: Інших спасав; нехай спасе Самого Себе, якщо Він — Месія, обранець Ягве.

36 І воїни також глузували з Нього, підходячи й подаючи Йому оцет,

37 і кажучи: Якщо Ти — Цар Юдейський, спаси Самого Себе.

38 А над Ним був також напис, написаний літерами грецькими, і латинськими, і єврейськими: ЦЕ — ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ.

39 І один із повішених злочинців лихословив Його, кажучи: Якщо Ти Месія, спаси Себе й нас.

40 А інший, озвавшись, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Ягве, коли й сам перебуваєш під тим самим осудом?

41 І ми справді справедливо, бо дістаємо належну відплату за наші вчинки; а Він нічого лихого не вчинив.

42 І сказав він Єшуа: Єшуа, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє.

43 І Єшуа сказав йому: Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі Мною в раю.

44 І була вже близько шоста година, і темрява постала по всій землі аж до дев'ятої години.

45 І сонце затьмарилося, і завіса храму роздерлася посередині.

46 І Єшуа, скрикнувши гучним голосом, сказав: Отче, у руки Твої віддаю духа Мого: і, сказавши це, віддав духа.

47 Коли ж сотник побачив, що сталося, він прославив Ягве, кажучи: Справді, чоловік цей був праведний.

48 І весь народ, що зійшовся на це видовище, бачачи те, що сталося, бив себе в груди й повертався.

49 А всі знайомі Його й жінки, що йшли за Ним із Галилеї, стояли віддалік, дивлячись на це.

50 І ось був чоловік на ім'я Йосип, радник; і був він чоловіком добрим і праведним:

51 (він не пристав до їхньої ради й учинку;) він був з Ариматеї, юдейського міста, і сам також чекав Царства Ягве.

52 Цей чоловік, прийшовши до Пилата, просив тіло Єшуа.

53 І, знявши його, він обгорнув його полотном і поклав у гріб, висічений у скелі, в якому ще ніхто ніколи не був покладений.

54 І день той був приготуванням, і наставала субота.

55 А жінки, що прийшли з Ним із Галилеї, пішли слідом і побачили гріб, і як було покладене тіло Його.

56 І, повернувшись, приготували пахощі та масті; і спочили в суботу за заповіддю.

Розділ 24

1 А першого дня тижня, дуже рано-вранці, вони прийшли до гробу, несучи пахощі, що приготували, і деякі інші з ними.

2 І знайшли камінь відвалений від гробу.

3 І, увійшовши, вони не знайшли тіла Єшуа.

4 І сталося: коли вони були збентежені цим, ось два мужі стали перед ними в сяючому одязі:

5 Коли вони налякалися й схилили обличчя до землі, ті сказали їм: Чому шукаєте Живого між мертвими?

6 Його немає тут, але Він воскрес: згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галилеї,

7 кажучи: Син Людський має бути виданий у руки людей грішних, і розп'ятий, і третього дня воскреснути.

8 І вони згадали слова Його,

9 І, повернувшись від гробу, розповіли про все це одинадцятьом і всім іншим.

10 Це були Марія Магдалина, і Йоганна, і Марія, мати Якова, та інші жінки, що були з ними, які розповіли це апостолам.

11 І здалися їм слова їхні як байка, і вони не повірили їм.

12 Тоді Петро встав і побіг до гробу; і, нахилившись, побачив полотно, що лежало саме, і відійшов, дивуючись сам у собі з того, що сталося.

13 І ось двоє з них того самого дня йшли до села на ім'я Еммаус, що від Єрусалима на шістдесят стадій.

14 І вони розмовляли між собою про все те, що сталося.

15 І сталося, коли вони розмовляли й розмірковували між собою, сам Єшуа, наблизившись, ішов разом із ними.

16 Але очі їхні були стримані, щоб вони не впізнали Його.

17 І Він сказав їм: Що це за слова, якими ви обмінюєтеся між собою, ідучи, і чому ви сумні?

18 І один із них, на ім'я Клеопа, у відповідь сказав Йому: Невже Ти один із прибульців у Єрусалимі й не знаєш, що сталося в ньому цими днями?

19 І Він сказав їм: Що саме? А вони сказали Йому: Про Єшуа з Назарета, Який був пророком, могутнім у ділі й у слові перед Ягве і перед усім народом:

20 І як первосвященники та старші наші видали Його на осуд смертний і розп'яли Його.

21 А ми сподівалися, що Він є Той, Хто має викупити Ізраїля; але при всьому тому сьогодні вже третій день, відколи це сталося.

22 Та й деякі жінки з-поміж нас здивували нас, бо вони рано-вранці були при гробі;

23 І, не знайшовши тіла Його, вони прийшли й сказали, що бачили також явлення ангелів, які говорять, що Він живий.

24 І деякі з тих, що були з нами, пішли до гробу й знайшли так само, як і жінки сказали; а Його не бачили.

25 Тоді Він сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, щоб повірити всьому, що говорили пророки:

26 Чи не належало Месія постраждати так і ввійти у славу Свою?

27 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, Він тлумачив їм у всьому Писанні те, що стосувалося Його Самого.

28 І вони наблизилися до села, куди йшли; і Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони примушували Його, кажучи: Залишся з нами, бо вже надвечір, і день схилився. І Він увійшов, щоб залишитися з ними.

30 І сталося, коли Він сидів із ними за столом, Він узяв хліб, благословив, поламав і дав їм.

31 І відкрилися їм очі, і вони впізнали Його; і Він став невидимий для них.

32 І вони сказали один одному: Чи не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі й коли відкривав нам Писання?

33 І вони встали тієї самої години, і повернулися до Єрусалима, і знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,

34 які казали: Єшуа справді воскрес і явився Симонові.

35 І вони розповіли, що сталося в дорозі, і як Він пізнався їм у ламанні хліба.

36 І коли вони говорили про це, сам Єшуа став посеред них і каже їм: Мир вам.

37 А вони, злякавшись і настрашившись, думали, що бачать духа.

38 І Він сказав їм: Чого ви стривожені? І чому думки підіймаються у серцях ваших?

39 Подивіться на руки Мої й ноги Мої: це Я Сам; доторкніться до Мене й побачте, бо дух плоті й костей не має, як бачите, що Я маю.

40 І, сказавши це, Він показав їм руки й ноги.

41 І коли вони ще не вірили з радості й дивувалися, Він сказав їм: Чи маєте ви тут щось їсти?

42 І вони дали Йому частину печеної риби й медових сотів.

43 І Він узяв і їв перед ними.

44 І Він сказав їм: Це ті слова, що Я говорив вам, коли ще був із вами, що має сповнитися все, що написано про Мене в Законі Мойсеєвому, і в Пророків, і в Псалмах.

45 Тоді Він відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,

46 і сказав їм: Так написано, і так належало Месія постраждати й воскреснути з мертвих третього дня:

47 і щоб покаяння й відпущення гріхів проповідувалися в ім'я Його серед усіх народів, починаючи від Єрусалима.

48 І ви свідки цього.

49 І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж перебувайте в місті Єрусалимі, доки не одягнетеся силою з висоти.

50 І Він вивів їх аж до Віфанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.

51 І сталося, коли Він благословляв їх, Він відлучився від них і був піднесений на небо.

52 І вони вклонилися Йому й повернулися до Єрусалима з великою радістю:

53 І вони постійно перебували в храмі, хвалячи й благословляючи Ягве. Амінь.