Євангеліє дитинства Томи

Євангеліє дитинства Томи, латинський текст

Тут починається трактат про дитинство Єшуа за Томою.

I. Як Марія та Йосиф утекли з ним до Єгипту.

Коли стався заколот, бо Ірод учинив розшук нашого Єшуа Месії, щоб убити його, тоді ангел сказав Йосифові: Візьми Марію та її дитину й утікай до Єгипту від лиця тих, хто прагне вбити його. А Єшуа було два роки, коли він увійшов до Єгипту. І коли він ішов засіяним полем, він простягнув руку, і взяв із колосків, і поклав їх на вогонь, і змолов їх, і почав їсти. [І він дав таку милість тому полю, що рік за роком, коли його засівали, воно приносило його власникові стільки мір пшениці, скільки було число зерен, що він узяв із нього.] А коли вони увійшли до Єгипту, вони оселилися в домі однієї вдови й перебували на тому самому місці один рік. І Єшуа стало три роки. І, бачачи хлопчиків, що гралися, він почав гратися з ними. І він узяв висушену рибу, і поклав її в миску, і наказав їй рухатися туди-сюди, і вона почала рухатися. І знову він сказав рибі: Викинь свою сіль, що в тобі, і йди у воду. І так сталося. А коли сусіди побачили, що було зроблено, вони розповіли це вдові, у домі якої жила його мати Марія. І вона, почувши це, поспішила й вигнала їх зі свого дому.

II. Як Учитель вигнав його з міста.

1 І коли Єшуа йшов із Марією, своєю матір’ю, через середину торговища міста, він озирнувся й побачив учителя, що навчав своїх учнів. І ось дванадцять горобців, що сварилися між собою, впали зі стіни на коліна вчителя, що навчав хлопчиків. І коли Єшуа побачив це, він засміявся й зупинився. 2 А коли той учитель побачив, що він сміється, він сказав своїм учням у великому гніві: Ідіть, приведіть його сюди до мене. І коли вони привели його, вчитель узяв його за вухо й сказав: Що ти побачив, що засміявся? І він сказав йому: Учителю, дивися, моя рука була повна зерна, і я показав його їм, і розсипав зерно, яке вони забирають у небезпеці: через це вони билися між собою, щоб причаститися зерна. 3 І Єшуа не залишав місця, доки це не здійснилося. І через це вчитель намагався вигнати його з міста разом із його матір’ю.

III. Як Єшуа вийшов із Єгипту.

1 І ось ангел Ягве зустрів Марію й сказав їй: Візьми дитину й повернися до землі юдеїв, бо померли ті, хто шукав його життя. Тож Марія встала з Єшуа, і вони пішли до міста Назарета, що в спадщині його (її?) батька. 2 А коли Йосиф вирушив із Єгипту після смерті Ірода, він узяв Єшуа в пустелю, доки в Єрусалимі не настав спокій від тих, хто шукав життя дитини. І він подякував Ягве за те, що Він дав йому розуміння, і за те, що він знайшов благодать перед Ягве. Амінь. Після цього ангел Ягве прийшов до Йосифа й до Марії, матері Єшуа, і сказав їм: Візьміть дитину, поверніться до землі Ізраїля, бо померли ті, хто шукав життя дитини. І вони встали й пішли до Назарета, де Йосиф володів майном свого батька. 2 А коли Єшуа було сім років, у царстві Ірода настав спокій від усіх тих, хто шукав життя дитини. І вони повернулися до Вифлеєма й перебували там.

IV. Що Єшуа робив у місті Назареті.

Це славне діло для Томи Ізраїльтянина (Ізмаїльтянина), апостола Єшуа, розповісти про діла Єшуа після того, як він вийшов із Єгипту до Назарета. Слухайте (розумійте) отже всі ви, улюблені браття, знамення, які Єшуа вчинив, коли був у місті Назареті: як сказано в першому розділі. 1 А коли Єшуа було п’ять років, був великий дощ на землі, і дитина Єшуа ходила в ньому. І дощ був дуже страшний; і він зібрав воду разом у ставок і наказав словом, щоб вона стала чистою, і негайно так сталося. 2 Знову він узяв глини, що походила з того ставка, і зробив із неї дванадцять горобців числом. А був день суботній, коли Єшуа зробив це серед дітей євреїв; і діти євреїв пішли й сказали Йосифові, його батькові: Дивися, твій син грався з нами, і він узяв глину й зробив горобців, чого не належало робити в суботу, і він порушив її. І Йосиф пішов до дитини Єшуа й сказав йому: Чому ти зробив те, чого не належало робити в суботу? Але Єшуа розпростер (відкрив) свої руки й наказав горобцям, кажучи: Ідіть

у висоту й летіть: ви не зустрінете смерті від руки жодної людини. І вони полетіли й почали кричати й хвалити всемогутнього Ягве. А коли юдеї побачили, що було зроблено, вони здивувалися й відійшли, проголошуючи знамення, які Єшуа вчинив. 3 Але один фарисей, що був із Єшуа, узяв гілку оливкового дерева й почав випорожнювати ставок, що його зробив Єшуа. І коли Єшуа побачив це, він розгнівався й сказав йому: О ти, содомлянине, нечестивий і невігласе, яку шкоду заподіяло тобі джерело води, що я зробив? Ось ти станеш як сухе дерево, що не має ані коріння, ані листя, ані плоду. І зараз же він висох і впав на землю й помер; а його батьки забрали його мертвим і докоряли Йосифові, кажучи: Ось що зробив твій син: навчи його молитися, а не богохульствувати.

V. Як люди міста сумували на Йосифа через те, що Єшуа зробив.

1 А через кілька днів, коли Єшуа йшов із Йосифом через місто, один із дітей підбіг і вдарив Єшуа по руках; але Єшуа сказав йому: Так закінчи свій шлях. І негайно він упав на землю й помер. А вони, коли побачили це чудо, закричали, кажучи: Звідки походить ця дитина? І вони сказали Йосифові: Не годиться, щоб така дитина була серед нас. І він відійшов і взяв його з собою. І вони сказали йому: Іди геть із цього місця; а якщо ти мусиш бути з нами, навчи його молитися, а не богохульствувати, бо наші сини через нього вмирають (букв. втрачають розум). 2 І Йосиф покликав Єшуа й почав докоряти йому, кажучи: Чому ти богохульствуєш? Ті, хто живе в цьому місці, задумують ненависть проти нас. Але Єшуа сказав: Я знаю, що ці слова не мої, а твої; проте заради тебе я мовчатиму. Але нехай вони побачать і понесуть власну глупоту. І зараз же ті, хто говорив проти Єшуа, осліпли, і, ходячи туди-сюди, вони казали: Кожне слово, що виходить із його уст, має виконання. 3 І коли Йосиф побачив, що Єшуа зробив, він узяв його за вухо в гніві; але Єшуа розгнівався й сказав Йосифові: Досить тобі бачити мене, а не торкатися мене. Бо ти не знаєш, хто я, а коли б ти знав, ти не засмучував би мене. І хоч я тепер із тобою, проте я був створений перед тобою.

VI. Як Учитель поводився з Єшуа.

1 Був отже чоловік на ім’я Захей, який чув усе, що Єшуа сказав Йосифові, і він здивувався в собі й сказав: Я ніколи не бачив такої дитини, що так говорила. І він наблизився до Йосифа й сказав йому: Ти маєш мудру дитину: віддай її мені навчатися письма, і коли вона навчиться у вивченні письма, я навчатиму її шанобливо, щоб вона не стала нерозумною. Йосиф відповів і сказав йому: Жодна людина не здатна навчати її, крім лише Ягве. Чи думаєш ти, що ця мала дитина буде для нас причиною малих мук, мій брате? Чи думаєш ти, що він достойний прийняти малий хрест? 2 Але коли Єшуа почув, що Йосиф говорить ці речі, він сказав Захеєві: Справді, о вчителю, усі речі, що виходять із моїх уст, правдиві. І я — перед усіма людьми, і я — Єшуа, а ви — діти чужинців; бо мені дана слава їхня або світів, а вам нічого не дано; бо я — перед усіма світами. І я знаю, скільки років твого життя, і коли ти піднімеш той знак хреста, про який говорив мій батько, тоді ти зрозумієш, що всі речі, які виходять із моїх уст, правдиві. 3 Але юдеї, що стояли поруч і чули слова, які говорив Єшуа, здивувалися й сказали: Тепер ми бачили такі чуда й чули такі слова від цієї дитини, яких ми ніколи не чули й не почуємо від жодної іншої людини, ані від первосвящеників, ані від учених, ані від фарисеїв. 4 Єшуа відповів і сказав їм: Чому ви дивуєтеся? Чи вважаєте неймовірною річчю те, що я сказав вам правду? Я знаю, коли ви народилися, і ваших батьків; і якщо я скажу вам більше, я знаю, коли світ був створений, і хто послав мене до вас. Коли юдеї почули слово, що промовила дитина, вони розгнівалися, бо не могли відповісти йому. І дитина обернулася, і зраділа, і сказала: Я промовив до вас притчу; але я знаю, що ви слабкі й нічого не знаєте. 5 А той учитель сказав Йосифові: Приведи його до мене, і я навчу його письма. І Йосиф узяв дитину Єшуа й привів його до дому [одного вчителя], де також навчалися інші діти. Але вчитель почав навчати його письма солодкою мовою, і написав для нього перший рядок, що йде від А до Я, і почав лестити йому й навчати його (і наказав йому говорити букви); але дитина мовчала. 6 Тоді той учитель ударив дитину по голові, і коли дитина прийняла удар, вона сказала йому: Я маю навчати тебе, а не ти мене. Я знаю букви, яких ти хотів би мене навчити, і я знаю, що ти для мене — як посудини, з яких не виходить нічого, крім звуку, ані мудрості, ані спасіння душі. І, починаючи рядок, він промовив усі букви від А аж до Т повністю з великою швидкістю; і він поглянув на вчителя й сказав: Але ти не знаєш, як тлумачити А і Б: як ти навчатимеш інших? Лицеміре, якщо ти знаєш і можеш розповісти мені про А, тоді я розповім тобі про Б. Але коли вчитель почав пояснювати про першу букву, він не зміг дати жодної відповіді. 7 Тоді Єшуа сказав Захеєві: Слухай мене, о вчителю, і зрозумій першу букву. Вслухайся в мене, як вона має дві лінії (далі йдуть вісім цілком незрозумілих описових фраз). 8 А коли Захей побачив, що він так розділив першу букву, він був збентежений такими іменами та його вченням, і закричав, і сказав: Горе мені, бо я збентежений: я найняв собі сором через цю дитину. І він сказав Йосифові: Благаю тебе наполегливо, мій брате, забери його від мене; бо я не можу дивитися на його обличчя ані слухати його могутні слова. Бо ця дитина здатна підкорити вогонь і стримати море, бо він народився перед світами. Яке лоно виносило його або яке

мати виховала його, я не знаю. 10 О мої друзі, я заблукав розумом, я осміяний, нещасна я людина. Я казав, що маю учня, але він виявився моїм учителем. Я не можу подолати свого сорому, бо я старий, і не можу знайти, чим відповісти йому, так що я близький до того, щоб упасти у тяжку хворобу й піти зі світу або піти геть із цього міста, бо всі люди бачили мій сором, що дитина спіймала мене в пастку. Що я можу відповісти якійсь людині або які слова можу промовити, бо він подолав мене на першій букві! Я збентежений. О моя дитино, [?] забери його від мене й візьми його до свого дому, бо він або чаклун, або бог (Єшуа), або ангел, і що сказати, я не знаю. 11 А тепер я благаю тебе, брате Йосифе, забери його від мене й візьми його до свого дому, бо він або чаклун, або бог (Єшуа), або ангел, і що сказати, я не знаю. 12 І Єшуа обернувся до юдеїв, що були із Захеєм, і сказав їм: Нехай тепер усі, хто не бачить, бачать, і нехай розуміють ті, хто не розуміє, і нехай глухі чують, і нехай встануть ті, хто помер через мене, і нехай я покличу тих, хто високо, до того, що вище, як наказав мені той, хто послав мене до вас. І коли дитина Єшуа перестала говорити, усі стражденні зцілилися, усі, скільки їх було уражено його словом. І вони не сміли говорити до нього.

VII. Як Єшуа підняв хлопчика.

1 Одного дня, коли Єшуа виліз на дім із дітьми, він почав гратися з ними: але один із хлопчиків упав крізь двері з верхньої кімнати й одразу помер. І коли діти побачили це, вони всі повтікали, але Єшуа залишився сам у домі. 2 І коли прийшли батьки дитини, що померла, вони заговорили проти Єшуа, кажучи: Справді ти примусив його впасти. Але Єшуа сказав: Я ніколи не примушував його впасти: проте вони все одно звинувачували його. Тоді Єшуа зійшов із дому й став над мертвою дитиною, і закричав гучним голосом, кличучи його на ім’я: Зеноне, Зеноне, встань і скажи, чи я примусив тебе впасти. І раптом він устав і сказав: Ні, Єшуа. І коли його батьки побачили це велике чудо, яке вчинив Єшуа, вони прославили Ягве й поклонилися Єшуа.

VIII. Як Єшуа зцілив ногу хлопчика.

1 І через кілька днів один хлопчик із того села колов дрова й ударив себе по нозі. 2 І коли до нього прийшло багато людей, Єшуа також прийшов із ними. І він торкнувся ноги, що була поранена, і вона одразу зцілилася. І Єшуа сказав йому: Встань і коли дрова й пам’ятай мене. А коли натовп, що був із ним, побачив знамення, які були вчинені, вони поклонилися Єшуа й сказали: Справді ми твердо віримо, що ти є Ягве.

IX. Як Єшуа ніс воду у своєму плащі.

1 І коли Єшуа було шість років, його мати послала його набрати води. І коли Єшуа прийшов до криниці, там було багато людей, і вони розбили його глечик. 2 Але він узяв плащ, що був на ньому, і наповнив його водою, і приніс своїй матері Марії. І коли його мати побачила чудо, яке вчинив Єшуа, вона поцілувала його й сказала: Єшуа, послухай мене й спаси мого сина.

X. Як Єшуа сіяв пшеницю.

1 А коли настав час сівби, Йосиф вийшов сіяти зерно, і Єшуа пішов слідом за ним. І коли Йосиф почав сіяти, Єшуа простягнув руку й узяв зерна стільки, скільки міг утримати в руці, і розсіяв його. 2 Тоді Йосиф прийшов у час жнив збирати свій урожай. І Єшуа також прийшов і зібрав колоски, які він посіяв, і вони дали сто мір доброго зерна: і він покликав бідних, і вдів, і сиріт, і дав їм зерно, яке він здобув, крім того, що Йосиф узяв трохи з нього до свого дому на благословення [від Єшуа].

XI. Як Єшуа зробив коротку балку рівною довгій.

1 І Єшуа виповнилося вісім років. А Йосиф був будівничим і робив плуги та ярма для волів. І одного дня один багатий чоловік сказав Йосифові: Пане, зроби мені ліжко зручне й гарне. Але Йосиф був стурбований, бо балка, яку він приготував для роботи, була коротка. 2 Єшуа сказав йому: Не турбуйся, але візьмися ти за цю балку з одного кінця, а я з другого, і витягнімо її. І так сталося, і Йосиф одразу знайшов її придатною для того, чого він бажав. І він сказав Йосифові: Ось, роби, що хочеш. Але Йосиф, коли побачив, що було зроблено, обійняв його й сказав: Благословенний я, бо Ягве дав мені такого сина.

XII. Як Єшуа було віддано навчатися письма.

1 І коли Йосиф побачив, що він мав таку велику благодать і що він зростав статурою, він задумав віддати його навчатися письма. І він віддав його іншому вчителеві, щоб той навчав його. Тоді той учитель сказав Йосифові: Якого письма ти хочеш навчати цю дитину? Йосиф відповів і сказав: Навчи його спершу письма язичників, а після того

єврейського. А той учитель знав, що він був відмінного розуміння, і прийняв його радо. І коли він написав для нього перший рядок, тобто A і B, він навчав його протягом кількох годин: але Єшуа мовчав і нічого не відповідав. 2 Нарешті Єшуа сказав учителеві: Якщо ти справді учитель і справді знаєш букви, скажи мені силу A, і я скажу тобі силу B. Тоді учитель сповнився обурення й ударив його по голові. Але Єшуа розгнівався й прокляв його, і раптом він упав і помер. 3 Але Єшуа повернувся до свого дому. І Йосиф наказав Марії, його матері, щоб вона не випускала його за двір дому.

XIII. Як його було віддано іншому вчителеві.

1 Через багато днів прийшов інший учитель, що був другом Йосифа, і сказав йому: Віддай його мені, і я навчатиму його письма з великою лагідністю. І Йосиф сказав йому: Якщо ти здатний, візьми його й навчай його, і це буде зроблено радо. І коли вчитель прийняв Єшуа, він пішов зі страхом і великою сміливістю й узяв його радіючи. 2 І коли він прийшов до дому вчителя, він знайшов книгу, що лежала на тому місці, і взяв її, і відкрив її, і не читав того, що було написано в ній, але відкрив свої уста й промовляв через Святий Дух і навчав закону: і всі, хто стояв поруч, слухали уважно, і вчитель сидів біля нього й слухав його радо й благав його продовжувати навчати. І зібралося багато людей і почули все святе вчення, якого він навчав, і улюблені слова, що виходили з його уст, дивуючись, що він, будучи малою дитиною, говорив такі речі. 3 Але коли Йосиф почув, він злякався й побіг до місця, де був Єшуа; і вчитель сказав Йосифові: Знай, мій брате, що я прийняв твою дитину, щоб навчати її й наставляти, але вона сповнена великої благодаті й мудрості. Тож ось тепер візьми його до свого дому з радістю, бо благодать, що була дана Єшуа, була від Ягве. 4 І коли Єшуа почув, що вчитель говорить так, він зрадів і сказав: Ось, тепер ти добре сказав, о вчителю: заради тебе встане знову той, хто був мертвий. І Йосиф узяв його до свого дому.

XIV. Як Єшуа зробив Якова цілим від укусу змії.

А Йосиф послав Якова збирати солому, і Єшуа пішов слідом за ним. І коли Яків збирав солому, гадюка вкусила його, і він упав на землю, наче мертвий від отрути. Але коли Єшуа побачив це, він дихнув на його рану, і Яків одразу став цілим, а гадюка померла.

XV. Як Єшуа підняв хлопчика.

Через кілька днів дитина, що була його сусідом, померла, і її мати дуже оплакувала її; і коли Єшуа почув, він пішов і став над дитиною, і вдарив її в груди й сказав: Дитино, я кажу тобі, не вмирай, а живи. І дитина одразу встала: і Єшуа сказав матері дитини: Візьми свого сина й дай йому ссати, і пам’ятай мене. 2 Але натовпи, коли побачили це чудо, сказали: Справді ця дитина з неба, бо тепер вона визволила багато душ від смерті й спасла всіх, хто надіявся на неї.

[Прогалина в усіх латинських рукописах, заповнена з грецького тексту A, розд. 19,1-3 Єшуа й учені в Храмі.] 3 Книжники й фарисеї сказали Марії: Чи ти мати цієї дитини? І Марія сказала: Справді я є. І вони сказали їй: Благословенна ти між жінками, бо Ягве благословив плід твого лона тим, що дав тобі таку славну дитину: бо таких великих дарів мудрості ми ніколи не бачили й не чули ні в кого. 4 І Єшуа встав і пішов слідом за своєю матір’ю. Але Марія зберігала у своєму серці всі великі знамення, які Єшуа вчинив серед людей, зцілюючи багатьох хворих. І Єшуа зростав статурою й мудрістю, і всі, хто бачив його, прославляли Ягве, Отця Всемогутнього: Хто благословенний на віки вічні. Амінь. Усі ці речі я, Тома Ізраїльтянин (Ізмаїльтянин), написав і записав для язичників і для наших братів, а також багато інших речей, які вчинив Єшуа, що народився в землі Юди (Юдеї). Ось, дім Ізраїля бачив усе це від першого аж до останнього, як великі знамення й чуда вчинив Єшуа серед них, які були добрі, надзвичайно. І це той, хто судитиме світ за волею свого Отця, безсмертний і невидимий, як проголошує святе Писання і як пророки засвідчили про його діла серед усіх народів Ізраїля: бо він є Син Ягве по всьому Світу. І йому належить уся слава й честь навічно, хто живе й царює з Ягве, у вік без кінця. Амінь.