Йов

Розділ 1

1 Був чоловік у землі Уц, ім'я йому Йов; і був той чоловік досконалий і праведний, і боявся Ягве, і уникав зла.

2 І народилося в нього семеро синів і три дочки.

3 А маєток його був: сім тисяч овець, і три тисячі верблюдів, і п'ятсот пар волів, і п'ятсот ослиць, і дуже великий дім; так що той чоловік був найбільшим з усіх людей сходу.

4 І ходили сини його й справляли бенкети в своїх домах, кожен свого дня; і посилали й кликали трьох своїх сестер їсти й пити з ними.

5 І було, коли дні їхнього бенкетування звершували коло, Йов посилав і освячував їх, і вставав рано-вранці, і приносив цілопалення за числом усіх їх, бо Йов казав: Може, сини мої згрішили й прокляли Ягве в своїх серцях. Так робив Йов повсякденно.

6 І був день, коли сини Ягве прийшли стати перед Ягве, і Сатана також прийшов між ними.

7 І сказав Ягве Сатані: Звідки ти прийшов? Тоді Сатана відповів Ягве й сказав: Від ходіння по землі туди й сюди і від проходження по ній вгору й униз.

8 І сказав Ягве Сатані: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова, що немає подібного до нього на землі, — чоловіка досконалого й праведного, що боїться Ягве й уникає зла?

9 Тоді Сатана відповів Ягве й сказав: Чи ж Йов боїться Ягве задарма?

10 Чи не Ти огородив його, і дім його, і все, що він має, з усіх боків? Ти благословив діло рук його, і маєток його примножився на землі.

11 Але простягни тепер руку Свою й торкнися всього, що він має, і він прокляне Тебе Тобі в обличчя.

12 І сказав Ягве Сатані: Ось усе, що він має, у твоїй владі; тільки на нього самого не простягай руки своєї. І Сатана вийшов від присутності Ягве.

13 І був день, коли сини його й дочки його їли й пили вино в домі свого найстаршого брата;

14 І прийшов вісник до Йова й сказав: Воли орали, а ослиці паслися біля них;

15 І савеяни напали на них і забрали їх; та й слуг побили вістрям меча; і тільки я один урятувався, щоб сповістити тебе.

16 Поки він ще говорив, прийшов також інший і сказав: Вогонь Ягве впав із неба й спалив овець і слуг, і пожер їх; і тільки я один урятувався, щоб сповістити тебе.

17 Поки він ще говорив, прийшов також інший і сказав: Халдеї утворили три загони й напали на верблюдів, і забрали їх, та й слуг побили вістрям меча; і тільки я один урятувався, щоб сповістити тебе.

18 Поки він ще говорив, прийшов також інший і сказав: Сини твої й дочки твої їли й пили вино в домі свого найстаршого брата;

19 І ось прийшов великий вітер із пустелі й ударив у чотири кути дому, і він упав на юнаків, і вони померли; і тільки я один урятувався, щоб сповістити тебе.

20 Тоді Йов устав, і роздер свою верхню одежу, і постриг свою голову, і впав на землю, і поклонився,

21 І сказав: Нагим я вийшов із утроби моєї матері, і нагим повернуся туди: Ягве дав, і Ягве взяв; нехай буде благословенне ім'я Ягве.

22 У всьому цьому Йов не згрішив і не докоряв Ягве нерозумно.

Розділ 2

1 Знову був день, коли сини Ягве прийшли стати перед Ягве, і Сатана також прийшов між ними, щоб стати перед Ягве.

2 І сказав Ягве Сатані: Звідки ти прийшов? І Сатана відповів Ягве й сказав: Від ходіння по землі туди й сюди і від проходження по ній вгору й униз.

3 І сказав Ягве Сатані: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова, що немає подібного до нього на землі, — чоловіка досконалого й праведного, що боїться Ягве й уникає зла? І він досі твердо тримається своєї досконалості, хоч ти підбурив Мене проти нього, щоб погубити його без причини.

4 І Сатана відповів Ягве й сказав: Шкіра за шкіру, так, усе, що чоловік має, віддасть він за своє життя.

5 Але простягни тепер руку Свою й торкнися його кости й його тіла, і він прокляне Тебе Тобі в обличчя.

6 І сказав Ягве Сатані: Ось він у твоїй руці; тільки збережи його життя.

7 І вийшов Сатана від присутності Ягве, і вразив Йова лютими болячками від підошви ноги його аж до тім'я його.

8 І взяв він собі черепка, щоб шкребтися ним; і сів серед попелу.

9 Тоді сказала йому дружина його: Чи ти досі тримаєшся своєї досконалості? Прокляни Ягве й помри.

10 Але він сказав їй: Ти говориш, як говорить одна з нерозумних жінок. Що? Чи ж добре ми прийматимемо з руки Ягве, а злого не прийматимемо? У всьому цьому Йов не згрішив устами своїми.

11 І почули троє друзів Йова про все це лихо, що прийшло на нього, і прийшли кожен зі свого місця: Еліфаз теманянин, і Білдад шухянин, і Цофар нааматянин; бо вони умовилися разом прийти, щоб сумувати з ним і втішати його.

12 І коли вони підняли очі здалека й не впізнали його, вони підняли свій голос і заплакали; і роздер кожен свою мантію, і кидали порох на свої голови до неба.

13 І сиділи вони з ним на землі сім днів і сім ночей, і ніхто не промовив до нього слова, бо бачили, що його біль був дуже великий.

Розділ 3

1 Після цього Йов відкрив уста свої й прокляв свій день.

2 І промовив Йов і сказав:

3 Нехай загине день, у який я народився, і ніч, у яку було сказано: Зачався чоловік.

4 Нехай той день буде темрявою; нехай Ягве не згадає про нього згори, і нехай світло не сяє на ньому.

5 Нехай темрява й тінь смерти заплямлять його; нехай хмара оселиться на ньому; нехай чорнота дня налякає його.

6 Що до тієї ночі — нехай темрява захопить її; нехай вона не буде приєднана до днів року, нехай не ввійде в число місяців.

7 Ось нехай та ніч буде самотньою, нехай не ввійде в неї радісний голос.

8 Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, що готові підняти своє голосіння.

9 Нехай потемніють зорі її присмерку; нехай вона виглядає світла, та не має його; і нехай не бачить світанку дня:

10 Бо вона не замкнула дверей утроби матері моєї й не сховала скорботи від очей моїх.

11 Чому я не помер від утроби? Чому не випустив я духу, коли вийшов із черева?

12 Чому коліна зустріли мене? Або чому груди, щоб я ссав?

13 Бо тепер я лежав би спокійно й мовчав, я спав би: тоді був би я в спокої,

14 З царями й радниками землі, що будують собі пустині;

15 Або з князями, що мали золото, що наповнили доми свої сріблом:

16 Або як прихований недоносок, мене не було б; як немовлята, що ніколи не бачили світла.

17 Там безбожні перестають бентежити; і там спочивають втомлені.

18 Там в'язні спочивають разом; вони не чують голосу гнобителя.

19 Малий і великий там; і раб вільний від пана свого.

20 Навіщо дається світло тому, хто в нужді, і життя гірким душею;

21 Що прагнуть смерти, а її немає, і копають її більше, ніж приховані скарби;

22 Що радіють надміру й веселяться, коли можуть знайти гріб?

23 Навіщо світло чоловікові, чия дорога прихована, і якого Ягве огородив?

24 Бо моє зітхання приходить перед тим, як я їм, і мої стогони виливаються, як води.

25 Бо те, чого я дуже боявся, прийшло на мене, і те, чого я лякався, прийшло до мене.

26 Не був я в безпеці, не мав я й спокою, не був я й тихий; та прийшло лихо.

Розділ 4

1 Тоді Еліфаз теманянин відповів і сказав:

2 Якщо ми спробуємо говорити з тобою, чи ти засмутишся? Але хто може втриматися від мовлення?

3 Ось ти навчав багатьох, і ти зміцнював ослаблі руки.

4 Слова твої підіймали того, хто падав, і ти зміцнював немічні коліна.

5 А тепер це прийшло на тебе, і ти занепадаєш; воно торкається тебе, і ти тривожишся.

6 Чи не це твій страх, твоя впевненість, твоя надія й праведність доріг твоїх?

7 Згадай, прошу тебе, хто коли гинув, бувши невинним? Або де були знищені праведні?

8 Як я бачив, ті, що оруть беззаконня й сіють зло, те саме й жнуть.

9 Від подиху Ягве вони гинуть, і від дихання ніздрів Його вони знищуються.

10 Рик лева, і голос лютого лева, і зуби молодих левів — зламані.

11 Старий лев гине через брак здобичі, а левенята дужої левиці розпорошуються.

12 А мені таємно було принесене слово, і вухо моє прийняло дещо з нього.

13 У роздумах від нічних видінь, коли глибокий сон нападає на людей,

14 Страх прийшов на мене й тремтіння, що змусило всі кості мої трястися.

15 Тоді дух пройшов перед обличчям моїм; волосся тіла мого стало дибки:

16 Він став, але я не міг розпізнати його вигляду: образ був перед очима моїми, була тиша, і я почув голос, що казав:

17 Чи смертна людина буде справедливіша за Ягве? Чи чоловік буде чистіший за Творця свого?

18 Ось Він не покладає довіри на слуг Своїх; а ангелам Своїм Він приписав нерозумність:

19 Тим більше тим, що живуть у домах із глини, чия основа в пороху, що розчавлюються перед міллю?

20 Вони знищуються від ранку до вечора: вони гинуть навіки, і ніхто не зважає на це.

21 Чи не відходить їхня велич, що в них? Вони вмирають, навіть без мудрості.

Розділ 5

1 Клич тепер, чи є хто, хто відповість тобі; і до кого зі святих ти звернешся?

2 Бо гнів убиває нерозумного, а заздрість умертвляє легковажного.

3 Я бачив нерозумного, що пускав коріння, та раптом я прокляв його оселю.

4 Діти його далекі від безпеки, і їх топчуть у брамі, і немає нікого, хто б їх визволив.

5 Його жниво поїдає голодний, і бере його навіть із терня, а розбійник ковтає їхній маєток.

6 Хоч страждання не виходить із пороху, і лихо не виростає із землі;

7 Та людина народжується на лихо, як іскри летять угору.

8 Я шукав би Єшуа, і Ягве доручив би я справу мою:

9 Що чинить великі й недосліджені речі; дивні речі без числа:

10 Що дає дощ на землю й посилає води на поля:

11 Щоб піднести вгору тих, що низькі; щоб ті, що сумують, були піднесені до безпеки.

12 Він руйнує задуми хитрих, так що руки їхні не можуть виконати свого заміру.

13 Він ловить мудрих у їхній хитрості, і рада лукавих перекидається.

14 Вони зустрічають темряву вдень і мацають опівдні, як уночі.

15 Але Він рятує бідного від меча, від їхніх уст і від руки сильного.

16 Тож бідний має надію, і беззаконня замикає свої уста.

17 Ось щасливий чоловік, якого Ягве виправляє: тому не гордуй каранням Всемогутнього:

18 Бо Він завдає болю й перев'язує: Він ранить, і руки Його зціляють.

19 Він визволить тебе в шести лихах: так, у семи жодне зло не торкнеться тебе.

20 У голоді Він викупить тебе від смерти, а на війні — від влади меча.

21 Ти будеш схований від бича язика, і не будеш боятися знищення, коли воно прийде.

22 Зі знищення й голоду ти сміятимешся, і не будеш боятися звірів землі.

23 Бо ти будеш у спілці з камінням поля, і звірі поля будуть у мирі з тобою.

24 І ти знатимеш, що намет твій у мирі; і ти відвідаєш оселю свою, і не згрішиш.

25 Ти знатимеш також, що насіння твоє буде велике, а нащадки твої — як трава землі.

26 Ти прийдеш до гробу свого в повній старості, як сніп зерна приходить у свою пору.

27 Ось це, ми дослідили це, так воно є; послухай це, і знай це для свого добра.

Розділ 6

1 А Йов відповів і сказав:

2 О, якби моє горе було докладно зважене, а моє нещастя покладене разом на ваги!

3 Бо тепер воно було б тяжче за пісок моря: тому слова мої ковтаються.

4 Бо стріли Всемогутнього в мені, їхня отрута випиває мій дух: страхи Ягве шикуються проти мене.

5 Чи дикий осел реве, коли має траву? Чи віл мукає над своїм кормом?

6 Чи можна їсти несмачне без соли? Чи є який смак у білку яйця?

7 Речі, яких душа моя відмовлялася торкатися, — як моя скорботна їжа.

8 О, якби я мав своє прохання, і щоб Ягве дав мені те, чого я прагну!

9 Аж до того, щоб Ягве зволив знищити мене; щоб Він відпустив руку Свою й відтяв мене!

10 Тоді я ще мав би втіху; так, я зміцнив би себе в скорботі: нехай Він не щадить; бо я не приховував слів Святого.

11 Яка моя сила, щоб я надіявся? І який мій кінець, щоб я продовжував своє життя?

12 Чи моя сила — сила каміння? Чи тіло моє з міді?

13 Чи не в мені моя допомога? І чи мудрість зовсім відігнана від мене?

14 До того, хто страждає, має бути виявлене милосердя від його друга; але він покидає страх Всемогутнього.

15 Брати мої вчинили зрадливо, як потік, і як русло потоків вони минають;

16 Що чорніють від льоду й у яких ховається сніг:

17 Коли вони нагріваються, вони зникають: коли спекотно, вони вичерпуються зі свого місця.

18 Шляхи їхньої дороги звертають убік; вони йдуть у ніщо й гинуть.

19 Загони Теми дивилися, дружини Шеви чекали на них.

20 Вони були посоромлені, бо надіялися; вони прийшли туди й засоромилися.

21 Бо тепер ви — ніщо; ви бачите моє падіння й боїтеся.

22 Чи я казав: Принесіть мені? Або: Дайте винагороду за мене зі свого маєтку?

23 Або: Визвольте мене з руки ворога? Або: Викупіть мене з руки сильних?

24 Навчіть мене, і я мовчатиму; і дайте мені зрозуміти, у чому я помилився.

25 Які сильні правдиві слова! Але що доводить ваше докоряння?

26 Чи ви думаєте докоряти словам і промовам того, хто у відчаї, що вони, як вітер?

27 Так, ви накидаєтеся на сироту й копаєте яму своєму другові.

28 Тому тепер будьте згодні, гляньте на мене; бо вам очевидно, чи я брешу.

29 Поверніться, прошу вас, нехай не буде беззаконня; так, поверніться знову, моя праведність у цьому.

30 Чи є беззаконня на язиці моєму? Чи не може мій смак розпізнати лукаве?

Розділ 7

1 Чи немає призначеного часу людині на землі? Чи не дні її, як дні наймита?

2 Як раб палко прагне тіні, і як наймит очікує винагороди за свою працю:

3 Так і мені дано в спадок місяці марноти, і тяжкі ночі призначені мені.

4 Коли я лягаю, я кажу: Коли я встану й ніч мине? І я повен метань туди й сюди аж до світанку дня.

5 Тіло моє вдягнене в черви й грудки пороху; шкіра моя потріскалася й стала огидною.

6 Дні мої швидші за ткацький човник і минають без надії.

7 О, пам'ятай, що життя моє — вітер: око моє більше не побачить добра.

8 Око того, хто бачив мене, більше мене не побачить: очі Твої на мені, а мене немає.

9 Як хмара зникає й відходить, так і той, хто сходить до гробу, більше не вийде.

10 Він більше не повернеться до дому свого, і місце його більше не знатиме його.

11 Тому я не стримуватиму уст моїх; я говоритиму в тривозі духа мого; я скаржитимуся в гіркоті душі моєї.

12 Чи я море або кит, що Ти ставиш сторожу наді мною?

13 Коли я кажу: Ліжко моє втішить мене, постіль моя полегшить мої скарги;

14 Тоді Ти лякаєш мене снами й жахаєш мене видіннями:

15 Так що душа моя вибирає задушення й смерть радше, ніж моє життя.

16 Я гиджу цим; я не жив би навіки: залиш мене; бо дні мої — марнота.

17 Що таке людина, щоб Ти звеличував її? І щоб Ти звертав серце Своє на неї?

18 І щоб Ти відвідував її кожного ранку й випробовував її щомиті?

19 Як довго Ти не відходитимеш від мене й не даси мені спокою, аж поки я проковтну свою слину?

20 Я згрішив; що я зроблю Тобі, о Охороно людей? Чому Ти поставив мене, як мішень проти Себе, так що я став тягарем сам собі?

21 І чому Ти не прощаєш мого переступу й не забираєш мого беззаконня? Бо тепер я спатиму в пороху; і Ти шукатимеш мене вранці, а мене не буде.

Розділ 8

1 Тоді відповів Білдад шухянин і сказав:

2 Як довго ти говоритимеш ці речі? І як довго слова уст твоїх будуть, як сильний вітер?

3 Чи Ягве перекручує суд? Або чи Всемогутній перекручує справедливість?

4 Якщо діти твої згрішили проти Нього, і Він відкинув їх за їхній переступ;

5 Якби ти шукав Єшуа вчасно й склав своє благання до Всемогутнього;

6 Якби ти був чистий і праведний, певно, тепер Він прокинувся б для тебе й зробив би оселю праведності твоєї процвітаючою.

7 Хоч початок твій був малий, та твій кінець дуже збільшився б.

8 Бо розпитай, прошу тебе, у давнього роду, і приготуйся до дослідження їхніх батьків:

9 (Бо ми лише вчорашні й нічого не знаємо, бо дні наші на землі — тінь:)

10 Чи не вони навчать тебе, і скажуть тобі, і вимовлять слова зі свого серця?

11 Чи може папірус рости без болота? Чи може очерет рости без води?

12 Поки він ще в своїй зелені й не зрізаний, він в'яне раніше за всяку іншу траву.

13 Такі дороги всіх, що забувають Ягве; і надія лицеміра загине:

14 Чия надія буде відтята, а чия довіра буде павутиною.

15 Він обіпреться на дім свій, та він не встоїть; він триматиметься за нього, та він не втримається.

16 Він зелений перед сонцем, і галузка його розростається в саду його.

17 Коріння його обплетене навколо купи, і він бачить місце каміння.

18 Якщо Він знищить його з його місця, тоді воно зречеться його, кажучи: Я не бачило тебе.

19 Ось це радість дороги його, а з землі виростуть інші.

20 Ось Ягве не відкине досконалого чоловіка, ані не допоможе злочинцям:

21 Аж поки Він наповнить уста твої сміхом, а губи твої — радісним вигуком.

22 Ті, що ненавидять тебе, будуть вдягнені в сором, а оселя безбожних прийде в ніщо.

Розділ 9

1 Тоді Йов відповів і сказав:

2 Я знаю, що це правда: але як людина може бути праведна перед Ягве?

3 Якщо він захоче сперечатися з Ним, він не може відповісти Йому на одне з тисячі.

4 Він мудрий серцем і могутній силою: хто затвердів проти Нього й мав успіх?

5 Що пересуває гори, і вони не знають; що перевертає їх у гніві Своєму.

6 Що трясе землю з її місця, і стовпи її тремтять.

7 Що наказує сонцю, і воно не сходить; і запечатує зорі.

8 Що Сам розпростирає небеса й ступає по хвилях моря.

9 Що творить Ведмедицю, Оріона й Плеяди, і кімнати півдня.

10 Що чинить великі речі, недосліджені; так, і чуда без числа.

11 Ось Він проходить повз мене, а я не бачу Його; Він проходить також, а я не помічаю Його.

12 Ось Він забирає, хто може стримати Його? Хто скаже Йому: Що Ти робиш?

13 Якщо Ягве не відверне гніву Свого, горді помічники схиляться під Ним.

14 Тим менше я відповідатиму Йому й вибиратиму слова свої, щоб сперечатися з Ним?

15 Якому, хоч я був би праведний, я не відповів би, але склав би благання до судді мого.

16 Якби я кликав, і Він відповів би мені, я все ж не повірив би, що Він вислухав мій голос.

17 Бо Він ламає мене бурею й множить мої рани без причини.

18 Він не дасть мені перевести подих, але наповнює мене гіркотою.

19 Якщо я скажу про силу, ось Він сильний; а якщо про суд, хто призначить мені час, щоб захищатися?

20 Якщо я виправдаю себе, власні уста мої осудять мене; якщо я скажу: Я досконалий, це також виявить мене перекрутним.

21 Хоч я був би досконалий, я все ж не знав би душі своєї: я зневажав би життя своє.

22 Це одне й те саме, тому я сказав це: Він знищує досконалого й безбожного.

23 Якщо бич убиває раптом, Він сміятиметься з випробування невинних.

24 Земля віддана в руку безбожного: Він закриває обличчя суддів її; якщо не Він, то де, і хто він?

25 А дні мої швидші за гінця: вони тікають, вони не бачать добра.

26 Вони минули, як швидкі кораблі; як орел, що поспішає на здобич.

27 Якщо я скажу: Забуду свою скаргу, залишу свою тяжкість і втішу себе:

28 Я боюся всіх своїх страждань, я знаю, що Ти не вважатимеш мене невинним.

29 Якщо я безбожний, навіщо ж я трудюся даремно?

30 Якщо я вмиюся сніговою водою й зроблю руки мої хоч які чисті;

31 Ти все ж зануриш мене в рів, і власний одяг мій гидуватиме мною.

32 Бо Він не людина, як я, щоб я відповідав Йому, і щоб ми разом прийшли на суд.

33 Ані немає між нами посередника, що міг би покласти руку свою на нас обох.

34 Нехай Він забере Свою палицю від мене, і нехай страх Його не лякає мене:

35 Тоді я говорив би й не боявся б Його; але це не так зі мною.

Розділ 10

1 Душа моя втомилася моїм життям; я залишу свою скаргу на себе; я говоритиму в гіркоті душі моєї.

2 Я скажу Ягве: Не осуджуй мене; покажи мені, за що Ти сперечаєшся зі мною.

3 Чи добре Тобі, щоб Ти гнобив, щоб Ти зневажав діло рук Твоїх і сяяв над радою безбожних?

4 Чи в Тебе очі тілесні? Або чи Ти бачиш, як бачить людина?

5 Чи дні Твої, як дні людини? Чи роки Твої, як дні чоловіка,

6 Що Ти розпитуєш про беззаконня моє й розслідуєш гріх мій?

7 Ти знаєш, що я не безбожний; і немає нікого, хто міг би визволити з руки Твоєї.

8 Руки Твої зробили мене й сформували мене разом навколо; та Ти знищуєш мене.

9 Згадай, благаю Тебе, що Ти зробив мене, як глину; і чи Ти знову обернеш мене в порох?

10 Чи не вилив Ти мене, як молоко, і не згустив мене, як сир?

11 Ти вдягнув мене в шкіру й тіло, і огородив мене кістками й жилами.

12 Ти дарував мені життя й милість, і Твоє відвідування зберегло мій дух.

13 І ці речі Ти сховав у серці Своєму: я знаю, що це в Тебе.

14 Якщо я грішу, тоді Ти зазначаєш мене, і Ти не виправдаєш мене від беззаконня мого.

15 Якщо я безбожний, горе мені; а якщо я праведний, я все ж не підніму голови своєї. Я повен збентеження; тому глянь на страждання моє;

16 Бо воно зростає. Ти полюєш на мене, як лютий лев, і знову Ти являєш Себе дивним наді мною.

17 Ти відновлюєш Своїх свідків проти мене й збільшуєш Своє обурення на мене; зміни й війна проти мене.

18 Навіщо ж Ти вивів мене з утроби? О, якби я випустив був дух, і жодне око не бачило б мене!

19 Я був би, наче мене не було; я був би перенесений від утроби до гробу.

20 Чи не мало днів моїх? Перестань же й залиш мене, щоб я трохи втішився,

21 Перш ніж я піду, звідки не повернуся, — до землі темряви й тіні смерти;

22 Землі темряви, як сама темрява, і тіні смерти, без жодного порядку, і де світло, як темрява.

Розділ 11

1 Тоді відповів Цофар нааматянин і сказав:

2 Чи на безліч слів не треба відповісти? І чи чоловік, повний балачок, має бути виправданий?

3 Чи твоя брехня має змусити людей мовчати? І коли ти глузуєш, чи ніхто не засоромить тебе?

4 Бо ти сказав: Вчення моє чисте, і я чистий в очах Твоїх.

5 Але о, якби Ягве заговорив і відкрив уста Свої проти тебе;

6 І щоб Він показав тобі таємниці мудрості, що вони подвійні до того, що є! Знай же, що Ягве вимагає від тебе менше, ніж заслуговує беззаконня твоє.

7 Чи ти, шукаючи, можеш знайти Ягве? Чи можеш ти знайти Всемогутнього до досконалості?

8 Воно високе, як небо; що ти можеш зробити? Глибше за шеол; що ти можеш знати?

9 Міра його довша за землю й ширша за море.

10 Якщо Він відітне, і замкне, або збере разом, тоді хто може стримати Його?

11 Бо Він знає марних людей; Він бачить також зло; чи ж Він не зважить на це?

12 Бо марні люди хотіли б бути мудрими, хоч чоловік народжується, як лоша дикого осла.

13 Якщо ти приготуєш серце своє й простягнеш руки свої до Нього;

14 Якщо беззаконня в руці твоїй, віддали його далеко, і нехай зло не живе в наметах твоїх.

15 Бо тоді ти піднімеш обличчя своє без плями; так, ти будеш твердий і не боятимешся:

16 Бо ти забудеш своє страждання й згадаєш його, як води, що минули:

17 І вік твій буде ясніший за полудень; ти засяєш, ти будеш, як ранок.

18 І ти будеш безпечний, бо є надія; так, ти обкопаєшся навколо себе й спочиватимеш у безпеці.

19 Також ти ляжеш, і ніхто не налякає тебе; так, багато хто шукатиме твоєї прихильності.

20 А очі безбожних згаснуть, і вони не втечуть, а їхня надія буде, як випускання духу.

Розділ 12

1 І Йов відповів і сказав:

2 Без сумніву, ви — народ, і мудрість помре з вами.

3 Але я маю розуміння так само, як і ви; я не нижчий за вас; так, хто не знає таких речей, як ці?

4 Я — як той, з кого глузує сусід його, хто кличе Єшуа, і Він відповідає йому: праведний, досконалий чоловік висміяний на погорду.

5 Той, хто готовий посковзнутися ногами своїми, — як світильник, зневажений у думці того, хто в спокої.

6 Намети розбійників процвітають, і ті, що гнівлять Ягве, безпечні; у чию руку Ягве приносить рясно.

7 Але запитай тепер звірів, і вони навчать тебе; і птахів небесних, і вони скажуть тобі:

8 Або говори до землі, і вона навчить тебе; і риби моря оголосять тобі.

9 Хто не знає в усьому цьому, що рука Ягве вчинила це?

10 У Чиїй руці душа всього живого й дихання всього людства.

11 Чи не вухо випробовує слова? І чи не уста смакують його їжу?

12 Зі стародавнім — мудрість, а в довготі днів — розуміння.

13 З Ним мудрість і сила, у Нього рада й розуміння.

14 Ось, Він руйнує, і не можна відбудувати; Він замикає людину, і не може бути відчинено.

15 Ось, Він стримує води, і вони висихають; також Він випускає їх, і вони перевертають землю.

16 З Ним — сила й мудрість: обманутий і ошуканець належать Йому.

17 Він відводить радників, пограбованих, і робить суддів нерозумними.

18 Він розв’язує пута царів і підперізує їхні стегна поясом.

19 Він відводить князів, пограбованих, і повалює могутніх.

20 Він відбирає мову у вірних і забирає розуміння в старших.

21 Він виливає презирство на князів і послаблює силу могутніх.

22 Він відкриває глибокі речі з темряви і виводить на світло тінь смерті.

23 Він примножує народи і нищить їх; Він розширює народи і знову їх звужує.

24 Він забирає серце в начальників народу землі і змушує їх блукати в пустелі, де немає дороги.

25 Вони мацають у темряві без світла, і Він змушує їх хитатися, як п’яного чоловіка.

Розділ 13

1 Ось, усе це бачило моє око, моє вухо чуло й зрозуміло це.

2 Що ви знаєте, те знаю й я також; я не нижчий за вас.

3 Справді, я хотів би говорити до Всемогутнього, і бажаю сперечатися з Єшуа.

4 Але ви — вигадники неправди, ви всі — лікарі нікчемні.

5 О, якби ви зовсім замовкли! І це було б вашою мудрістю.

6 Почуйте тепер мої доводи і прислухайтеся до благань моїх уст.

7 Чи будете ви говорити нечестиво за Ягве і говорити обманливо за Нього?

8 Чи будете ви зважати на Його особу? Чи будете ви сперечатися за Ягве?

9 Чи добре, щоб Він вас випробував? Чи, як людина глузує з іншої, так ви глузуєте з Нього?

10 Він неодмінно докорить вам, якщо ви потай будете зважати на особи.

11 Чи не налякає вас Його велич? І чи не впаде на вас Його страх?

12 Ваші пам’ятки подібні до попелу, ваші тіла — до тіл із глини.

13 Замовкніть, залиште мене, щоб я міг говорити, і нехай прийде на мене, що буде.

14 Навіщо я беру моє тіло в мої зуби і кладу моє життя в мою руку?

15 Хоч Він уб’є мене, та я буду надіятися на Нього; але я буду відстоювати мої дороги перед Ним.

16 Він також буде моїм спасінням, бо лицемір не прийде перед Нього.

17 Слухайте уважно мою мову і моє проголошення своїми вухами.

18 Ось тепер, я впорядкував мою справу; я знаю, що буду виправданий.

19 Хто той, що буде сперечатися зі мною? Бо тепер, якщо я замовкну, я віддам духа.

20 Тільки двох речей не роби мені; тоді я не буду ховатися від Тебе.

21 Відведи Свою руку далеко від мене, і нехай Твій страх не лякає мене.

22 Тоді поклич Ти, і я відповім; або дай мені говорити, і відповідай Ти мені.

23 Скільки в мене беззаконь і гріхів? Дай мені пізнати мій переступ і мій гріх.

24 Навіщо Ти ховаєш Своє обличчя і вважаєш мене Своїм ворогом?

25 Чи Ти будеш ламати листок, гнаний туди й сюди? І чи Ти будеш переслідувати суху солому?

26 Бо Ти пишеш гіркі речі проти мене і змушуєш мене успадкувати беззаконня моєї юності.

27 Ти також кладеш мої ноги в кайдани і пильно стежиш за всіма моїми стежками; Ти вирізьблюєш знак на п’ятах моїх ніг.

28 І він, як гниль, руйнується, як одежа, яку поїла міль.

Розділ 14

1 Людина, народжена від жінки, має мало днів і повна турбот.

2 Вона виходить, як квітка, і її зрізають; вона також тікає, як тінь, і не залишається.

3 І чи Ти відкриваєш Свої очі на таку істоту, і приводиш мене на суд із Тобою?

4 Хто може вивести чисте з нечистого? Ніхто.

5 Оскільки її дні визначені, число її місяців — у Тебе, Ти призначив її межі, яких вона не може перейти;

6 Відвернися від неї, щоб вона могла відпочити, доки не звершить, як наймит, свій день.

7 Бо є надія для дерева, якщо його зрубають, що воно знову пустить паростки, і що його ніжна гілка не перестане рости.

8 Хоч його корінь постаріє в землі, і його пень помре в ґрунті;

9 Та від запаху води воно пустить бруньки і випустить гілки, як рослина.

10 Але людина вмирає і зникає; так, людина віддає духа, і де вона?

11 Як води зникають із моря, і повінь спадає й висихає:

12 Так людина лягає і не встає; доки не минуть небеса, вони не прокинуться і не будуть підняті зі свого сну.

13 О, якби Ти сховав мене в могилі, якби Ти тримав мене в таємниці, доки не мине Твій гнів, якби Ти призначив мені визначений час і згадав мене!

14 Якщо людина помре, чи оживе вона знову? Усі дні мого призначеного часу я буду чекати, доки не прийде моя зміна.

15 Ти покличеш, і я відповім Тобі; Ти будеш мати бажання до творіння Твоїх рук.

16 Бо тепер Ти рахуєш мої кроки; чи Ти не наглядаєш за моїм гріхом?

17 Мій переступ запечатаний у мішку, і Ти зшиваєш моє беззаконня.

18 І справді, гора, падаючи, розсипається на ніщо, і скеля зсувається зі свого місця.

19 Води стирають каміння; Ти змиваєш те, що росте з пороху землі, і Ти нищиш надію людини.

20 Ти перемагаєш її назавжди, і вона відходить; Ти змінюєш її обличчя і відсилаєш її геть.

21 Її сини приходять до пошани, і вона не знає цього; і вони принижуються, але вона не помічає цього про них.

22 Але її тіло на ній буде боліти, і її душа в ній буде сумувати.

Розділ 15

1 Тоді відповів Еліфаз, теманянин, і сказав:

2 Чи мудрий чоловік повинен промовляти марне знання і наповнювати своє черево східним вітром?

3 Чи повинен він сперечатися безкорисною розмовою? Або промовами, якими він не може зробити ніякого добра?

4 Так, ти відкидаєш страх і стримуєш молитву перед Єшуа.

5 Бо твої уста промовляють твоє беззаконня, і ти вибираєш язик хитрих.

6 Твої власні уста осуджують тебе, а не я; так, твої власні губи свідчать проти тебе.

7 Чи ти перша людина, що народилася? Або чи ти був створений перед пагорбами?

8 Чи ти чув таємницю Ягве? І чи ти стримуєш мудрість для себе самого?

9 Що ти знаєш, чого ми не знаємо? Що ти розумієш, чого немає в нас?

10 З нами є і сивоголові, і дуже старі чоловіки, набагато старші за твого батька.

11 Чи втіхи Єшуа малі для тебе? Чи є якась таємна річ у тебе?

12 Чому твоє серце забирає тебе геть? І чому твої очі моргають,

13 Що ти обертаєш свій дух проти Ягве і дозволяєш таким словам виходити з твоїх уст?

14 Що таке людина, щоб їй бути чистою? І той, хто народжений від жінки, щоб йому бути праведним?

15 Ось, Він не довіряє Своїм святим; так, небеса нечисті в Його очах.

16 Наскільки ж більш огидний і нечистий чоловік, який п’є беззаконня, як воду?

17 Я покажу тобі, послухай мене; і те, що я бачив, я проголошу;

18 Те, що мудрі чоловіки розповіли від своїх батьків і не приховали цього:

19 Їм одним була дана земля, і жоден чужинець не проходив серед них.

20 Нечестивий чоловік мучиться болем усі свої дні, і число років приховане від гнобителя.

21 Страшний звук у його вухах; у добробуті руйнівник прийде на нього.

22 Він не вірить, що повернеться з темряви, і на нього чекає меч.

23 Він блукає геть за хлібом, кажучи: Де він? Він знає, що день темряви готовий біля його руки.

24 Біда й туга налякають його; вони переможуть його, як цар, готовий до битви.

25 Бо він простягає свою руку проти Ягве і зміцнює себе проти Всемогутнього.

26 Він мчить на Нього, на його шию, на товсті виступи його щитів:

27 Бо він покриває своє обличчя своїм жиром і робить складки жиру на своїх боках.

28 І він живе в спустошених містах і в домах, у яких ніхто не живе, які готові стати купами руїн.

29 Він не буде багатим, і його майно не встоїть, ані він не продовжить його досконалості на землі.

30 Він не вийде з темряви; полум’я висушить його гілки, і подихом його уст він відійде.

31 Нехай обманутий не довіряє марноті, бо марнота буде його винагородою.

32 Це буде звершено перед його часом, і його гілка не буде зеленою.

33 Він струсить свій нестиглий виноград, як виноградна лоза, і скине свій цвіт, як оливкове дерево.

34 Бо громада лицемірів буде спустошена, і вогонь пожере намети хабарництва.

35 Вони зачинають лихо і народжують марноту, і їхнє черево готує обман.

Розділ 16

1 Тоді Йов відповів і сказав:

2 Я чув багато таких речей; жалюгідні втішителі ви всі.

3 Чи марні слова матимуть кінець? Або що підбадьорює тебе, що ти відповідаєш?

4 Я також міг би говорити, як ви; якби ваша душа була на місці моєї душі, я міг би нагромаджувати слова проти вас і хитати своєю головою на вас.

5 Але я зміцнював би вас своїми устами, і рух моїх губ полегшив би ваше горе.

6 Хоч я говорю, моє горе не полегшується; і хоч я стримуюся, наскільки мені легше?

7 Але тепер Він стомив мене; Ти спустошив усю мою громаду.

8 І Ти наповнив мене зморшками, що є свідченням проти мене; і моя худорба, підводячись у мені, свідчить мені в обличчя.

9 Він роздирає мене у Своєму гніві, хто ненавидить мене; він скрегоче на мене своїми зубами; мій ворог гострить свої очі на мене.

10 Вони роззявили на мене свої роти; вони били мене по щоці з докором; вони зібралися разом проти мене.

11 Ягве видав мене нечестивим і передав мене в руки лихих.

12 Я був у спокої, але він розтрощив мене на частини; він також узяв мене за мою шию, і розтрусив мене на шматки, і поставив мене Собі за ціль.

13 Його лучники оточують мене звідусіль, він розтинає мої нирки і не щадить; він виливає мою жовч на землю.

14 Він ламає мене проломом за проломом, він мчить на мене, як велетень.

15 Я пошив мішковину на свою шкіру і заплямував свій ріг у порох.

16 Моє обличчя забруднене від плачу, і на моїх повіках — тінь смерті;

17 Не за якусь несправедливість у моїх руках; також моя молитва чиста.

18 О земле, не покривай моєї крови, і нехай мій крик не має місця.

19 Також тепер, ось, мій свідок — на небі, і моє свідчення — на висотах.

20 Мої друзі глузують із мене, але моє око проливає сльози до Єшуа.

21 О, якби хтось міг благати за чоловіка перед Ягве, як чоловік благає за свого ближнього!

22 Коли прийдуть кілька років, тоді я піду дорогою, звідки не повернуся.

Розділ 17

1 Мій подих зіпсований, мої дні погасли, могили готові для мене.

2 Чи немає глузівників зі мною? І чи моє око не перебуває в їхньому роздратуванні?

3 Дай тепер заставу, постав мене порукою перед Тобою; хто той, що вдарить по руках зі мною?

4 Бо Ти сховав їхнє серце від розуміння; тому Ти не піднесеш їх.

5 Той, хто говорить лестощі своїм друзям, — навіть очі його дітей ослабнуть.

6 Він також зробив мене приповісткою народу; і давніше я був, як бубон.

7 Моє око також потьмяніло від смутку, і всі мої члени — як тінь.

8 Праведні чоловіки будуть вражені цим, і невинний підніметься проти лицеміра.

9 Праведний також буде триматися своєї дороги, і той, хто має чисті руки, буде сильнішим і сильнішим.

10 Але щодо вас усіх, повертайтеся і приходьте тепер; бо я не можу знайти жодного мудрого чоловіка серед вас.

11 Мої дні минули, мої задуми розірвані, навіть думки мого серця.

12 Вони перетворюють ніч на день; світло коротке через темряву.

13 Якщо я чекаю, могила — мій дім; я постелив своє ложе в темряві.

14 Я сказав тлінню: Ти — мій батько; черві: Ти — моя мати і моя сестра.

15 І де тепер моя надія? Щодо моєї надії, хто її побачить?

16 Вони зійдуть до засувів ями, коли наш відпочинок разом — у пороху.

Розділ 18

1 Тоді відповів Білдад, шухівець, і сказав:

2 Як довго буде, доки ви покладете край словам? Розміркуйте, а потім ми будемо говорити.

3 Чому нас вважають за худобу і вважають мерзенними у ваших очах?

4 Він роздирає себе у своєму гніві; чи земля буде покинута заради тебе? І чи скеля зсунеться зі свого місця?

5 Так, світло нечестивого буде погашене, і іскра його вогню не буде сяяти.

6 Світло буде темним у його наметі, і його свічка буде погашена разом із ним.

7 Кроки його сили будуть звужені, і його власна рада повалить його.

8 Бо він кинутий у сітку своїми власними ногами, і він ходить по тенетах.

9 Сильце схопить його за п’яту, і розбійник переможе його.

10 Сильце закладене для нього в землі, і пастка для нього — на дорозі.

11 Жахи налякають його з кожного боку і поженуть його до його ніг.

12 Його сила буде виснажена голодом, і руйнування буде готове біля його боку.

13 Воно пожере силу його шкіри; навіть первісток смерті пожере його силу.

14 Його довір’я буде вирване з його намету, і воно приведе його до царя жахів.

15 Воно буде жити в його наметі, бо він нічий; сірка буде розсипана на його житло.

16 Його коріння висохне внизу, а вгорі його гілка буде відтята.

17 Його пам’ять загине із землі, і він не матиме імені на вулиці.

18 Він буде прогнаний зі світла в темряву і вигнаний зі світу.

19 Він не матиме ні сина, ні нащадка серед свого народу, нікого, хто залишився б у його житлах.

20 Ті, хто прийде після нього, будуть вражені його днем, як ті, хто пішов перед ним, були налякані.

21 Справді, такі є житла нечестивого, і це — місце того, хто не знає Ягве.

Розділ 19

1 Тоді Йов відповів і сказав:

2 Як довго ви будете мучити мою душу і розбивати мене на шматки словами?

3 Ці десять разів ви докоряли мені; ви не соромитеся, що робите себе чужими для мене.

4 І якщо справді я помилився, моя помилка залишається зі мною самим.

5 Якщо справді ви будете величатися проти мене і висувати проти мене мою ганьбу:

6 Знайте тепер, що Ягве повалив мене і оточив мене Своєю сіткою.

7 Ось, я кричу про кривду, але мене не чують; я кричу голосно, але немає суду.

8 Він загородив мою дорогу, що я не можу пройти, і поставив темряву на моїх стежках.

9 Він зняв із мене мою славу і забрав вінець із моєї голови.

10 Він зруйнував мене з кожного боку, і я пішов; і мою надію він вирвав, як дерево.

11 Він також запалив Свій гнів проти мене і зараховує мене Собі за одного зі Своїх ворогів.

12 Його війська приходять разом і насипають свою дорогу проти мене, і таборують навколо мого намету.

13 Він віддалив моїх братів від мене, і мої знайомі справді відчужилися від мене.

14 Мої родичі покинули мене, і мої близькі друзі забули мене.

15 Ті, хто живе в моєму домі, і мої служниці вважають мене чужинцем; я — пришелець у їхніх очах.

16 Я покликав мого слугу, і він не дав мені відповіді; я благав його своїми устами.

17 Мій подих чужий моїй дружині, хоч я благав заради дітей мого власного тіла.

18 Так, малі діти зневажали мене; я встав, і вони говорили проти мене.

19 Усі мої довірені друзі бридилися мною, і ті, кого я любив, обернулися проти мене.

20 Моя кістка прилипає до моєї шкіри і до мого тіла, і я врятувався шкірою моїх зубів.

21 Пожалійте мене, пожалійте мене, о ви, мої друзі, бо рука Ягве торкнулася мене.

22 Чому ви переслідуєте мене, як Ягве, і не насичуєтеся моїм тілом?

23 О, якби мої слова тепер були записані! О, якби вони були надруковані в книзі!

24 Щоб вони були вирізьблені залізним різцем і свинцем у скелі навіки!

25 Бо я знаю, що мій Викупитель живий, і що Він стане в останній день на землі:

26 І хоч після моєї шкіри черви зруйнують це тіло, та в моєму тілі я побачу Єшуа:

27 Якого я побачу для себе, і мої очі будуть бачити, а не інший; хоч мої нирки знемагають у мені.

28 Але ви повинні сказати: Чому ми переслідуємо його, бачачи, що корінь справи знайдено в мені?

29 Бійтеся меча, бо гнів приносить покарання меча, щоб ви знали, що є суд.

Розділ 20

1 Тоді відповів Цофар, нааматянин, і сказав:

2 Тому мої думки змушують мене відповідати, і через це я поспішаю.

3 Я почув докір, що ганьбить мене, і дух мого розуміння змушує мене відповідати.

4 Чи ти не знаєш цього віддавна, відколи людина була поставлена на землі,

5 Що тріумф нечестивого короткий, і радість лицеміра — лише на мить?

6 Хоч його велич підніметься до небес, і його голова досягне хмар;

7 Та він загине навіки, як його власний гній; ті, хто бачив його, скажуть: Де він?

8 Він відлетить, як сон, і його не знайдуть; так, він буде прогнаний, як видіння ночі.

9 Око, яке також бачило його, більше його не побачить; і його місце більше не буде його бачити.

10 Його діти будуть намагатися вгодити бідним, і його руки повернуть їхнє майно.

11 Його кості повні гріха його юності, який ляже з ним у порох.

12 Хоч зло солодке в його устах, хоч він ховає його під своїм язиком;

13 Хоч він щадить його і не покидає його, але тримає його ще у своїх устах:

14 Та його їжа в його нутрощах перетворюється, це — жовч аспидів усередині нього.

15 Він проковтнув багатства, і він знову їх виблює; Ягве викине їх із його черева.

16 Він буде ссати отруту аспидів; язик гадюки уб’є його.

17 Він не побачить річок, потоків, струмків меду й масла.

18 Те, для чого він трудився, він поверне і не проковтне його; відповідно до його майна буде повернення, і він не буде радіти ним.

19 Бо він гнобив і покинув бідних; бо він насильно забрав дім, якого не будував;

20 Справді, він не відчує спокою у своєму череві, він не врятує нічого з того, чого бажав.

21 Нічого з його їжі не залишиться; тому ніхто не чекатиме його добра.

22 У повноті його достатку він буде в тісноті; кожна рука нечестивого прийде на нього.

23 Коли він збирається наповнити своє черево, Ягве пошле на нього лють Свого гніву і дощем проллє її на нього, поки він їсть.

24 Він утече від залізної зброї, і лук зі сталі прострелить його наскрізь.

25 Він витягнутий і виходить із тіла; так, блискучий меч виходить із його жовчі; жахи — на ньому.

26 Уся темрява буде схована в його таємних місцях; вогонь, не роздмуханий, пожере його; погано буде тому, хто залишився в його наметі.

27 Небо відкриє його беззаконня, і земля підніметься проти нього.

28 Приріст його дому відійде, і його майно розтечеться в день його гніву.

29 Це — частка нечестивого чоловіка від Ягве, і спадщина, призначена йому Ягве.

Розділ 21

1 Але Йов відповів і сказав:

2 Слухайте уважно мою мову, і нехай це буде вашими втіхами.

3 Потерпіть мене, щоб я міг говорити; а після того, як я скажу, глузуйте далі.

4 Щодо мене, чи моя скарга — до людини? І якби так було, чому мій дух не мав би бути стривожений?

5 Зверніть увагу на мене, і здивуйтеся, і покладіть свою руку на свої уста.

6 Навіть коли я згадую, я боюся, і тремтіння охоплює моє тіло.

7 Чому нечестиві живуть, старіються, так, є могутніми в силі?

8 Їхнє насіння утверджене перед їхніми очима разом із ними, і їхнє потомство — перед їхніми очима.

9 Їхні доми в безпеці від страху, і жезл Ягве не на них.

10 Їхній бик запліднює і не хибить; їхня корова телиться і не скидає свого теляти.

11 Вони висилають своїх малих, як отару, і їхні діти танцюють.

12 Вони беруть бубон і гусла і радіють звукові сопілки.

13 Вони проводять свої дні в багатстві і в одну мить сходять до могили.

14 Тому вони говорять Єшуа: Відійди від нас, бо ми не бажаємо знання Твоїх доріг.

15 Що таке Всемогутній, що ми повинні служити Йому? І яка нам користь, якщо ми будемо молитися Йому?

16 Ось, їхнє добро не в їхній руці; рада нечестивих далека від мене.

17 Як часто гасне світильник нечестивих! І як часто приходить на них їхнє руйнування! Ягве розподіляє скорботи у Своєму гніві.

18 Вони — як солома перед вітром і як полова, яку буря забирає геть.

19 Ягве зберігає його беззаконня для його дітей; Він винагороджує його, і він пізнає це.

20 Його очі побачать його руйнування, і він напиється гніву Всемогутнього.

21 Бо яке задоволення він має у своєму домі після себе, коли число його місяців відтяте посередині?

22 Чи хтось буде навчати Ягве знання? Бачачи, що Він судить тих, хто високий.

23 Один умирає у повноті своєї сили, будучи цілком у спокої й тиші.

24 Його груди повні молока, і його кості зволожені мозком.

25 А інший умирає в гіркоті своєї душі і ніколи не їсть із задоволенням.

26 Вони ляжуть разом у порох, і черви покриють їх.

27 Ось, я знаю ваші думки і задуми, які ви несправедливо вигадуєте проти мене.

28 Бо ви говорите: Де дім князя? І де житла нечестивих?

29 Чи ви не питали тих, хто йде дорогою? І чи ви не знаєте їхніх знаків,

30 Що нечестивий зберігається до дня руйнування? Вони будуть приведені до дня гніву.

31 Хто проголошуватиме його дорогу йому в обличчя? І хто відплатить йому те, що він зробив?

32 Та він буде приведений до могили і залишиться в гробі.

33 Грудки долини будуть солодкі йому, і кожна людина потягнеться за ним, як незліченні перед ним.

34 Як же ви втішаєте мене марно, бачачи, що у ваших відповідях залишається неправда?

Розділ 22

1 Тоді відповів Еліфаз, теманянин, і сказав:

2 Чи може чоловік бути корисним для Ягве, як той, хто мудрий, може бути корисним для себе самого?

3 Чи Всемогутньому втіха з того, що ти праведний? Чи зиск Йому з того, що ти робиш шляхи свої досконалими?

4 Чи Він докорятиме тобі через страх перед тобою? Чи Він увійде з тобою на суд?

5 Чи ж не велике беззаконня твоє? І беззаконням твоїм немає кінця?

6 Бо ти брав заставу від брата свого задарма й роздягав нагих, знімаючи з них одяг.

7 Ти не давав стомленому води напитися й відмовляв у хлібі голодному.

8 А могутня людина — їй належала земля, і шанована людина мешкала на ній.

9 Ти відсилав удів із порожніми руками, і руки сиріт були зламані.

10 Тому пастки довкола тебе, і раптовий страх тривожить тебе;

11 Або темрява, так що ти не бачиш, і безодня вод покриває тебе.

12 Чи ж не Ягве на висоті небес? І глянь на висоту зірок, які вони високі!

13 А ти кажеш: Як Ягве знає? Чи може Він судити крізь темну хмару?

14 Густі хмари — покрив для Нього, так що Він не бачить; і Він ходить по колу небес.

15 Чи ти додержав давній шлях, яким ходили беззаконні люди?

16 Вони були зрубані передчасно, і основа їхня була залита потоком;

17 Вони сказали Єшуа: Відійди від нас! І що може Всемогутній зробити для них?

18 А Він наповнив доми їхні добром; але рада беззаконних далека від мене.

19 Праведні бачать це й радіють, а невинні глузують із них.

20 Тим часом майно наше не відтяте, а решту їхню вогонь пожирає.

21 Заприязнися ж із Ним і будь у мирі: через це добро прийде до тебе.

22 Прийми, прошу тебе, закон із уст Його й поклади слова Його в серце своє.

23 Якщо ти повернешся до Всемогутнього, ти будеш відбудований, ти віддалиш беззаконня далеко від наметів своїх.

24 Тоді ти складатимеш золото, як порох, і золото Офіру — як каміння потоків.

25 Так, Всемогутній буде захистом твоїм, і ти матимеш достаток срібла.

26 Бо тоді ти матимеш насолоду у Всемогутньому й піднесеш обличчя своє до Єшуа.

27 Ти молитимешся до Нього, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці свої.

28 Ти також постановиш щось, і воно здійсниться для тебе, і світло засяє на шляхах твоїх.

29 Коли людей принижують, тоді ти скажеш: Є піднесення; і Він спасе смиренну людину.

30 Він визволить острів невинних, і він визволяється чистотою рук твоїх.

Розділ 23

1 Тоді Йов відповів і сказав:

2 Ще й сьогодні скарга моя гірка: удар мій тяжчий за стогін мій.

3 О, коли б я знав, де знайти Його! Щоб я міг прийти аж до престолу Його!

4 Я виклав би перед Ним справу свою й наповнив би уста свої доказами.

5 Я знав би слова, якими Він відповість мені, і розумів би, що Він скаже мені.

6 Чи Він змагатиметься зі мною великою силою Своєю? Ні; але Він дав би мені силу.

7 Там праведний міг би сперечатися з Ним; так я був би назавжди визволений від судді мого.

8 Ось, я йду вперед, а Його немає; і назад, а не можу побачити Його;

9 Ліворуч, де Він діє, а я не можу споглядати Його; Він ховається праворуч, так що я не бачу Його;

10 Але Він знає шлях, яким я йду; коли Він випробує мене, я вийду, як золото.

11 Нога моя трималася кроків Його, шляху Його я дотримувався й не ухилявся.

12 І від заповіді уст Його я не відступав; слова уст Його я цінував більше, ніж потрібну їжу мою.

13 Але Він — в одному намірі, і хто відверне Його? І чого душа Його бажає, те Він і робить.

14 Бо Він виконує призначене для мене, і багато такого є в Нього.

15 Тому я тривожуся перед лицем Його; коли роздумую, боюся Його.

16 Бо Ягве робить серце моє м’яким, а Всемогутній тривожить мене;

17 Бо я не був відтятий перед темрявою, і Він не закрив темряви від обличчя мого.

Розділ 24

1 Чому, коли часи не сховані від Всемогутнього, ті, хто знає Його, не бачать днів Його?

2 Дехто пересуває межі; вони насильно забирають отари й пасуть їх.

3 Вони забирають осла сироти, вони беруть вола вдови в заставу.

4 Вони звертають убогих із дороги; бідні землі ховаються разом.

5 Ось, як дикі осли в пустелі, виходять вони на працю свою, встаючи рано по здобич; пустеля дає їжу їм та дітям їхнім.

6 Вони жнуть кожен зерно своє в полі й збирають урожай беззаконного.

7 Вони змушують нагого ночувати без одягу, так що він не має покриву в холоді.

8 Вони мокнуть від злив гірських і притискаються до скелі, не маючи притулку.

9 Вони відривають сироту від грудей і беруть заставу від бідного.

10 Вони змушують його ходити нагим без одягу й забирають сніп у голодного;

11 Вони роблять олію в стінах своїх, топчуть чавила свої й терплять спрагу.

12 Люди стогнуть із міста, і душа поранених волає; а Ягве не приписує їм глупоти.

13 Вони належать до тих, що повстають проти світла; вони не знають шляхів його й не перебувають на стежках його.

14 Убивця, встаючи зі світлом, убиває бідного й убогого, а вночі він, як злодій.

15 І око перелюбника чекає сутінків, кажучи: Жодне око не побачить мене; і він закриває обличчя своє.

16 У темряві вони підкопують доми, які позначили собі вдень; вони не знають світла.

17 Бо ранок для них — як тінь смерти; якщо хто впізнає їх, вони в жахах тіні смерти.

18 Він швидкий, як води; частка їхня проклята на землі; він не дивиться на шлях виноградників.

19 Посуха й спека поглинають снігові води; так і могила — тих, що згрішили.

20 Лоно забуде його; черв’як солодко живитиметься ним; його більше не згадуватимуть; і беззаконня буде зламане, як дерево.

21 Він кривдить неплідну, що не народжує, і не робить добра вдові.

22 Він також притягає могутніх силою своєю; він підводиться, і ніхто не певен життя.

23 Хоч дано йому бути в безпеці, на якій він спочиває, та очі його — на шляхах їхніх.

24 Вони підносяться на короткий час, але зникають і принижуються; їх забирають із дороги, як усіх інших, і зрізають, як верхівки колосся.

25 І якщо це не так, хто зробить мене брехуном і оберне мову мою на ніщо?

Розділ 25

1 Тоді відповів Вілдад шухієць і сказав:

2 Влада й страх — із Ним; Він творить мир на висотах Своїх.

3 Чи є число військам Його? І на кого не сходить світло Його?

4 Як же людина може бути виправдана перед Ягве? Або як може бути чистим народжений від жінки?

5 Ось, навіть місяць — і він не сяє; так, зорі не чисті в очах Його.

6 Тим менше людина, що є черв’як, і син людський, що є черв’як?

Розділ 26

1 А Йов відповів і сказав:

2 Як ти допоміг тому, хто без сили? Як ти спас руку, що не має міці?

3 Як ти радив тому, хто не має мудрости? І як ти рясно виклав річ, як вона є?

4 Кому ти промовляв слова? І чий дух вийшов від тебе?

5 Мертві речі формуються під водами та мешканцями їхніми.

6 Шеол нагий перед Ним, і загибелі немає покрову.

7 Він простягає північ над порожнечею й підвішує землю ні на чому.

8 Він зв’язує води в густих хмарах Своїх, і хмара не розривається під ними.

9 Він закриває лице престолу Свого й простягає хмару Свою над ним.

10 Він окреслив води межами, аж доки день і ніч дійдуть кінця.

11 Стовпи небес тремтять і жахаються від докору Його.

12 Він розділяє море силою Своєю, і розумом Своїм вражає гордого.

13 Духом Своїм Він прикрасив небеса; рука Його утворила кривого змія.

14 Ось, це лише частини шляхів Його; але як мало чути про Нього! А грім могутности Його — хто може зрозуміти?

Розділ 27

1 І Йов продовжив притчу свою й сказав:

2 Як живий Ягве, що відібрав у мене суд мій, і Всемогутній, що засмутив душу мою;

3 Увесь час, поки подих мій у мені, і дух Ягве — у ніздрях моїх;

4 Уста мої не говоритимуть беззаконня, і язик мій не промовлятиме обману.

5 Нехай Ягве не допустить, щоб я виправдав вас; доки не помру, не відкину від себе непорочности моєї.

6 Праведність мою я тримаю міцно й не відпущу її; серце моє не докорятиме мені, доки я живу.

7 Нехай ворог мій буде, як беззаконний, а той, хто повстає проти мене, — як неправедний.

8 Бо яка надія лицеміра, хоч він і здобув, коли Ягве забирає душу його?

9 Чи Ягве почує крик його, коли біда прийде на нього?

10 Чи він насолоджуватиметься у Всемогутньому? Чи він завжди кликатиме Єшуа?

11 Я навчу вас рукою Ягве; того, що є у Всемогутнього, я не приховаю.

12 Ось, усі ви самі бачили це; чому ж ви стали такими зовсім марними?

13 Ось частка людини беззаконної в Ягве, і спадщина гнобителів, яку вони дістануть від Всемогутнього.

14 Якщо діти його примножаться, то це для меча, і нащадки його не наситяться хлібом.

15 Ті, що залишаться від нього, будуть поховані в смерті, і вдови його не плакатимуть.

16 Хоч він нагромадить срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,

17 Він може наготувати, але праведний одягне це, а невинний поділить срібло.

18 Він будує дім свій, як міль, і як хатину, що її робить сторож.

19 Багатий ляже, але не буде зібраний; він розплющить очі свої — а його немає.

20 Жахи охоплюють його, як води; вихор викрадає його вночі.

21 Східний вітер несе його геть, і він відходить; і як буря, викидає його з місця його.

22 Бо Ягве кине на нього й не пощадить; він охоче втік би від руки Його.

23 Люди плескатимуть у долоні на нього й висвищуть його з місця його.

Розділ 28

1 Справді є жила для срібла й місце для золота, де його очищають.

2 Залізо беруть із землі, а мідь виплавляють із каменя.

3 Він кладе край темряві й досліджує всяку досконалість: каміння темряви й тінь смерти.

4 Потік проривається від мешканця; води, забуті ногою, висихають, вони відходять від людей.

5 А щодо землі, з неї виходить хліб, а під нею все перевертається, немов вогнем.

6 Каміння її — місце сапфірів, і вона має порох золота.

7 Є стежка, якої не знає жоден птах, і якої не бачило око шуліки;

8 Левенята не ступали нею, і лютий лев не проходив нею.

9 Він простягає руку свою на скелю; Він перевертає гори з корінням.

10 Він вирубує ріки серед скель, і око його бачить усяку дорогоцінну річ.

11 Він зв’язує потоки, щоб не переливалися, а приховану річ виводить на світло.

12 Але де знайдеться мудрість? І де місце розуміння?

13 Людина не знає ціни її; і її не знаходять у землі живих.

14 Безодня каже: Її немає в мені; а море каже: Її немає зі мною.

15 Її не можна здобути за золото, і срібла не відважать як ціну за неї.

16 Її не можна оцінити золотом Офіру, дорогоцінним оніксом чи сапфіром.

17 Золото й кришталь не зрівняються з нею, і обміну її не буде на клейноди чистого золота.

18 Не буде згадки про корал ані про перли, бо ціна мудрости вища за рубіни.

19 Топаз Ефіопії не зрівняється з нею, і її не оцінять чистим золотом.

20 Звідки ж тоді приходить мудрість? І де місце розуміння?

21 Вона схована від очей усіх живих і закрита від птахів небесних.

22 Загибель і смерть кажуть: Ми чули слух про неї вухами своїми.

23 Ягве розуміє шлях її, і Він знає місце її.

24 Бо Він дивиться до кінців землі й бачить під усім небом,

25 Щоб дати вагу вітрам; і Він важить води мірою.

26 Коли Він встановив постанову для дощу й шлях для блискавки грому,

27 Тоді Він побачив її й оголосив її; Він приготував її, так, і дослідив її.

28 І людині сказав: Ось, страх перед Ягве — це мудрість, а віддалятися від зла — розуміння.

Розділ 29

1 І Йов продовжив притчу свою й сказав:

2 О, коли б я був, як у минулі місяці, як у дні, коли Єшуа оберігав мене;

3 Коли світильник Його сяяв над головою моєю, і при світлі Його я ходив крізь темряву;

4 Як я був у дні юности моєї, коли таємниця Єшуа була над наметом моїм;

5 Коли Всемогутній ще був зі мною, коли діти мої були довкола мене;

6 Коли я омивав кроки мої маслом, а скеля виливала мені ріки олії;

7 Коли я виходив до брами через місто, коли я готував місце моє на вулиці!

8 Молодь бачила мене й ховалася, а старі вставали й стояли.

9 Князі стримувалися від розмови й клали руку свою на уста свої.

10 Вельможі мовчали, і язик їхній прилипав до піднебіння їхнього.

11 Коли вухо чуло мене, тоді воно благословляло мене; а коли око бачило мене, воно свідчило про мене;

12 Бо я визволяв бідного, що кричав, і сироту, і того, хто не мав помічника.

13 Благословення того, хто був готовий загинути, приходило на мене, і серце вдови я змушував співати від радости.

14 Я зодягався в праведність, і вона вдягала мене; суд мій був, як плащ і діадема.

15 Я був очима сліпому, а ногами був я кульгавому.

16 Я був батьком бідним, і справу, якої я не знав, я досліджував.

17 І я ламав щелепи беззаконного й виривав здобич із зубів його.

18 Тоді я сказав: Я помру в гнізді моїм і примножу дні мої, як пісок.

19 Корінь мій був розпростертий біля вод, і роса ночувала на гілці моїй.

20 Слава моя була свіжа в мені, і лук мій оновлювався в руці моїй.

21 Мені люди слухали й чекали, і мовчали при раді моїй.

22 Після слів моїх вони більше не говорили, і мова моя капала на них.

23 І вони чекали мене, як дощу, і відкривали уста свої широко, як на пізній дощ.

24 Якщо я сміявся до них, вони не вірили цьому, і світла обличчя мого вони не відкидали.

25 Я вибирав шлях їхній і сидів як голова, і мешкав, як цар у війську, як той, хто втішає скорботних.

Розділ 30

1 А тепер ті, що молодші за мене, глузують із мене, — ті, чиїх батьків я погорджував би поставити з собаками отари моєї.

2 Так, навіщо сила рук їхніх могла б мені знадобитися, у кого старість загинула?

3 Через нестаток і голод вони були самотні, втікаючи в пустелю в давній час, спустошену й порожню.

4 Вони зрізали мальву біля кущів і коріння ялівцю — собі на їжу.

5 Їх проганяли з-поміж людей, — кричали за ними, як за злодієм, —

6 Щоб мешкати в ущелинах долин, у печерах землі й у скелях.

7 Між кущами вони ревіли; під кропивою вони збиралися докупи.

8 Вони були дітьми нерозумних, так, дітьми підлих людей; вони були нікчемніші за землю.

9 А тепер я став піснею їхньою, так, я став приповідкою їхньою.

10 Вони бридяться мною, тікають далеко від мене й не стримуються плювати мені в обличчя.

11 Бо Він розв’язав шнур мій і впокорив мене, і вони також скинули вуздечку переді мною.

12 Праворуч від мене підводиться молодь; вони відштовхують ноги мої й насипають проти мене шляхи загибелі своєї.

13 Вони руйнують стежку мою, вони сприяють нещастю моєму; вони не мають помічника.

14 Вони прийшли на мене, як широкий пролом вод; у спустошенні вони котилися на мене.

15 Жахи обернулися на мене; вони переслідують душу мою, як вітер, і добробут мій минає, як хмара.

16 А тепер душа моя виливається на мене; дні страждання охопили мене.

17 Кістки мої проколоті в мені в нічний час, і жили мої не мають спочинку.

18 Великою силою недуги моєї одяг мій змінений; він зв’язує мене, як комір плаща мого.

19 Він кинув мене в болото, і я став, як порох і попіл.

20 Я кличу до Тебе, а Ти не чуєш мене; я стою, а Ти не зважаєш на мене.

21 Ти став жорстоким до мене; сильною рукою Своєю Ти противишся мені.

22 Ти піднімаєш мене до вітру, Ти змушуєш мене їхати на ньому й розчиняєш істоту мою.

23 Бо я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й до дому, призначеного для всіх живих.

24 Однак Він не простягне руки Своєї до могили, хоч вони кричать під час руйнування його.

25 Чи ж я не плакав за тим, хто був у біді? Чи душа моя не сумувала за бідним?

26 Коли я сподівався добра, тоді зло приходило до мене; а коли я чекав світла, приходила темрява.

27 Нутрощі мої кипіли й не заспокоювалися; дні страждання зустріли мене.

28 Я ходив у жалобі без сонця; я вставав і кричав у громаді.

29 Я став братом драконів і товаришем сов.

30 Шкіра моя почорніла на мені, і кістки мої спалені жаром.

31 І арфа моя обернулася на жалобу, а орган мій — на голос тих, що плачуть.

Розділ 31

1 Я уклав угоду з очима моїми; чому ж тоді я мав би думати про дівчину?

2 Бо яка частка Ягве звідти згори? І яка спадщина Всемогутнього з висоти?

3 Чи не загибель — для беззаконного, і чуже покарання — для тих, що чинять беззаконня?

4 Чи Він не бачить шляхів моїх і не лічить усіх кроків моїх?

5 Якщо я ходив із марнотою, або якщо нога моя поспішала до обману,

6 Нехай мене зважать на справедливих терезах, щоб Ягве знав непорочність мою.

7 Якщо крок мій збочив із шляху, і серце моє ходило за очима моїми, і якщо якась пляма прилипла до рук моїх,

8 Тоді нехай я сію, а інший їсть; так, нехай нащадки мої будуть вирвані з корінням.

9 Якщо серце моє було зваблене жінкою, або якщо я чатував біля дверей сусіда мого,

10 Тоді нехай дружина моя меле для іншого, і нехай інші схиляються над нею.

11 Бо це — тяжкий злочин; так, це беззаконня, що підлягає покаранню суддів.

12 Бо це — вогонь, що пожирає до загибелі й вирвав би з корінням увесь прибуток мій.

13 Якщо я зневажав справу слуги мого чи служниці моєї, коли вони сперечалися зі мною,

14 Що ж тоді я робитиму, коли Ягве підніметься? І коли Він відвідає, що я відповім Йому?

15 Чи не Той, Хто створив мене в лоні, створив і його? І чи не один утворив нас у лоні?

16 Якщо я відмовляв бідним у бажанні їхньому або змушував очі вдови знемагати,

17 Або їв шматок мій сам один, а сирота не їв із нього,

18 (Бо від юности моєї він виховувався зі мною, як із батьком, і я провадив її від лона матері моєї;)

19 Якщо я бачив когось, хто гинув без одягу, або якогось бідного без покрову,

20 Якщо стегна його не благословляли мене, і якщо він не грівся вовною овець моїх,

21 Якщо я піднімав руку мою проти сироти, коли бачив поміч мою в брамі,

22 Тоді нехай рука моя відпаде від лопатки моєї, і нехай рука моя буде зламана від кістки.

23 Бо загибель від Ягве була жахом для мене, і через велич Його я не міг витримати.

24 Якщо я зробив золото надією своєю або сказав чистому золоту: Ти — впевненість моя;

25 Якщо я радів, що багатство моє було велике, і що рука моя здобула багато;

26 Якщо я дивився на сонце, коли воно сяяло, або на місяць, що ходив у сяйві;

27 І серце моє було таємно зваблене, або уста мої цілували руку мою:

28 Це також було б беззаконням, що підлягає покаранню судді, бо я зрікся б Ягве, що вгорі.

29 Якщо я радів загибелі того, хто ненавидів мене, або підносився, коли зло знаходило його,

30 І я не дозволяв устам моїм грішити, бажаючи прокляття душі його.

31 Якщо люди намету мого не казали: О, коли б ми мали з плоті його! Ми не можемо насититися.

32 Чужинець не ночував на вулиці, але я відкривав двері мої подорожньому.

33 Якщо я приховував переступи мої, як Адам, ховаючи беззаконня моє в лоні моєму;

34 Чи я боявся великої громади, або чи погорда родин лякала мене, так що я мовчав і не виходив за двері?

35 О, коли б хтось вислухав мене! Ось бажання моє: щоб Всемогутній відповів мені, і щоб супротивник мій написав книгу.

36 Справді я взяв би її на плече своє й прив’язав би її, як вінець, до себе.

37 Я оголосив би Йому число кроків моїх; як князь, я наблизився б до Нього.

38 Якщо земля моя кричить проти мене, або борозни її також скаржаться,

39 Якщо я їв плоди її без грошей, або змусив власників її втратити життя,

40 Нехай терен росте замість пшениці, а кукіль — замість ячменю. Слова Йова закінчилися.

Розділ 32

1 І ці три чоловіки перестали відповідати Йову, бо він був праведний у власних очах.

2 Тоді запалав гнів Елігу, сина Варахіїла, бузіянина, з роду Рама; проти Йова запалав гнів його, бо він виправдовував себе більше, ніж Ягве.

3 Також проти трьох друзів його запалав гнів його, бо вони не знайшли відповіді, а все ж осудили Йова.

4 А Елігу чекав, доки Йов говорив, бо вони були старші за нього.

5 Коли Елігу побачив, що немає відповіді в устах цих трьох чоловіків, тоді запалав гнів його.

6 І Елігу, син Варахіїла, бузіянин, відповів і сказав: Я молодий, а ви дуже старі; тому я боявся й не насмілювався показати вам думку мою.

7 Я сказав: Дні мають говорити, і множество років має навчати мудрости.

8 Але є дух у людині, і натхнення Всемогутнього дає їм розуміння.

9 Великі люди не завжди мудрі, і старі не завжди розуміють суд.

10 Тому я сказав: Послухайте мене; я також покажу думку мою.

11 Ось, я чекав слів ваших; я прислухався до міркувань ваших, доки ви шукали, що сказати.

12 Так, я уважно слухав вас, і ось, не було нікого з вас, хто переконав би Йова або хто відповів би на слова його;

13 Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість; Ягве скидає його, а не людина.

14 Тепер він не спрямував своїх слів проти мене: і я не відповідатиму йому вашими промовами.

15 Вони збентежилися, більше не відповідали: вони перестали говорити.

16 Коли я чекав, (бо вони не говорили, а стояли мовчки й більше не відповідали;)

17 Я сказав: Відповім і я свою частку, висловлю і я свою думку.

18 Бо я повний слів, дух у мені спонукає мене.

19 Ось утроба моя — як вино, що не має отвору; вона готова луснути, як нові бурдюки.

20 Я говоритиму, щоб мені полегшало: відкрию уста мої й відповім.

21 Нехай же я не зважатиму на особу жодної людини, і не даватиму людині улесливих титулів.

22 Бо я не вмію давати улесливих титулів; якби я так робив, мій Творець скоро забрав би мене.

Розділ 33

1 Тому, Йове, прошу тебе, слухай мої промови й дослухайся до всіх моїх слів.

2 Ось тепер я відкрив уста мої, язик мій заговорив у моїх устах.

3 Слова мої будуть від щирости мого серця, а уста мої чисто висловлять знання.

4 Дух Ягве створив мене, і подих Всемогутнього дав мені життя.

5 Якщо ти можеш відповісти мені, виклади слова свої переді мною в порядку, стань.

6 Ось я, за твоїм бажанням, замість Ягве: я також утворений із глини.

7 Ось страх мій не налякає тебе, і рука моя не буде тяжкою на тобі.

8 Справді ти говорив у моєму слуху, і я почув голос твоїх слів, що кажуть,

9 Я чистий без переступу, я невинний; і немає беззаконня в мені.

10 Ось Він знаходить приводи проти мене, Він вважає мене Своїм ворогом,

11 Він кладе ноги мої в колоди, Він наглядає за всіма моїми стежками.

12 Ось у цьому ти не правий: я відповім тобі, що Ягве більший за людину.

13 Чому ти сперечаєшся з Ним? бо Він не дає звіту ні про жодну зі Своїх справ.

14 Бо Ягве говорить один раз, так, двічі, та людина не сприймає цього.

15 У сні, у нічному видінні, коли глибокий сон нападає на людей, у дрімоті на ложі;

16 Тоді Він відкриває вуха людей і запечатує їхнє напучування,

17 Щоб відвернути людину від її наміру й заховати гордість від людини.

18 Він стримує душу її від могили, а життя її — від загибелі від меча.

19 Він також карається болем на своєму ложі, і безліччю своїх костей — сильним болем:

20 Так що життя його гидує хлібом, а душа його — ласою стравою.

21 Тіло його щезає, що його не видно; а кості його, яких не було видно, виступають.

22 Так, душа його наближається до могили, а життя його — до губителів.

23 Якщо є з ним вісник, тлумач, один із тисячі, щоб показати людині її праведність:

24 Тоді Він милостивий до нього й каже: Визволи його від сходження в могилу: Я знайшов викуп.

25 Тіло його стане свіжішим, ніж у дитини: він повернеться до днів своєї юности.

26 Він молитиметься до Єшуа, і Він буде прихильний до нього: і він побачить обличчя Його з радістю: бо Він віддасть людині її праведність.

27 Він дивиться на людей, і якщо хто скаже: Я згрішив і перекрутив те, що було праве, і воно не принесло мені користи;

28 Він визволить душу його від сходження в могилу, і життя його побачить світло.

29 Ось усе це чинить Єшуа часто з людиною,

30 Щоб повернути душу її від могили, щоб вона була освітлена світлом живих.

31 Уважно слухай, Йове, дослухайся до мене: мовчи, і я говоритиму.

32 Якщо ти маєш що сказати, відповідай мені: говори, бо я бажаю виправдати тебе.

33 Якщо ні, слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.

Розділ 34

1 Далі Елігу відповів і сказав,

2 Слухайте мої слова, о мудрі мужі; і прислухайтеся до мене, ви, що маєте знання.

3 Бо вухо випробовує слова, як уста смакують страву.

4 Виберімо собі суд: пізнаймо між собою, що є добре.

5 Бо Йов сказав: Я праведний: а Ягве відняв мій суд.

6 Чи мав би я брехати проти моєї правоти? рана моя невиліковна без переступу.

7 Який чоловік подібний до Йова, що п'є глузування, як воду?

8 Що ходить у товаристві з тими, хто чинить беззаконня, і ходить із нечестивими людьми.

9 Бо він сказав: Немає людині користи з того, що вона втішатиметься Єшуа.

10 Тому слухайте мене, ви, мужі розумні: далеке від Ягве те, щоб Він чинив нечестя; і від Всемогутнього — щоб Він чинив беззаконня.

11 Бо за діло людини Він віддасть їй і кожній людині дасть знайти за її дорогами.

12 Так, справді Ягве не чинитиме нечестиво, і Всемогутній не перекрутить суду.

13 Хто дав Йому заряд над землею? або хто розпорядився цілим світом?

14 Якщо Він зверне серце Своє на людину, якщо Він збере до Себе дух її і дихання її;

15 Усяке тіло загине разом, а людина повернеться в порох.

16 Якщо тепер ти маєш розум, слухай це: дослухайся до голосу моїх слів.

17 Чи ж навіть той, хто ненавидить право, пануватиме? і чи осудиш ти Того, Хто найправедніший?

18 Чи годиться сказати цареві: Ти нечестивий? і князям: Ви безбожні?

19 Тим менше Тому, Хто не зважає на особи князів і не цінує багатого більше за вбогого? бо всі вони — діло рук Його.

20 В одну мить вони помруть, і народ буде стривожений опівночі, і мине: а могутні будуть забрані без руки.

21 Бо очі Його — над дорогами людини, і Він бачить усі її ходи.

22 Немає темряви, ані тіні смерти, де могли б заховатися ті, хто чинить беззаконня.

23 Бо Він не покладе на людину більше, ніж право; щоб вона увійшла в суд із Ягве.

24 Він розіб'є могутніх мужів без числа й поставить інших на їхнє місце.

25 Тому Він знає їхні діла, і Він перевертає їх уночі, так що вони знищені.

26 Він б'є їх, як нечестивих людей, на відкритому виду в інших;

27 Бо вони відвернулися від Нього й не хотіли зважати ні на одну з Його доріг:

28 Так що вони спричиняють, що крик убогого доходить до Нього, і Він чує крик пригнобленого.

29 Коли Він дає спокій, хто тоді може робити тривогу? а коли Він ховає обличчя Своє, хто тоді може бачити Його? чи то станеться проти народу, чи тільки проти людини:

30 Щоб лицемір не царював, щоб народ не був уловлений у тенета.

31 Справді годиться сказати Ягве: Я поніс кару, я більше не грішитиму:

32 Те, чого я не бачу, навчи мене Ти: якщо я вчинив беззаконня, я більше не робитиму.

33 Чи має бути за твоїм розумом? Він відплатить за це, чи ти відкинеш, чи ти вибереш; а не я: тому говори, що ти знаєш.

34 Нехай мужі розумні скажуть мені, і нехай мудрий чоловік послухає мене.

35 Йов говорив без знання, і слова його були без мудрости.

36 Бажання моє — щоб Йов був випробуваний до кінця за його відповіді для нечестивих людей.

37 Бо він додає бунт до свого гріха, він плеще в долоні між нами й примножує свої слова проти Ягве.

Розділ 35

1 Елігу говорив далі й сказав,

2 Чи вважаєш ти це за право, що ти сказав: Моя праведність більша, ніж у Ягве?

3 Бо ти сказав: Яку користь буде тобі? і: Яку вигоду матиму я, якщо очищуся від свого гріха?

4 Я відповім тобі і твоїм товаришам із тобою.

5 Поглянь на небеса й побач; і розглянь хмари, які вищі за тебе.

6 Якщо ти грішиш, що ти чиниш проти Нього? або якщо твої переступи примножені, що ти чиниш Йому?

7 Якщо ти праведний, що ти даєш Йому? або що Він одержує з твоєї руки?

8 Твоє нечестя може зашкодити людині, як ти; а твоя праведність може принести користь синові людському.

9 Через безліч утисків вони змушують пригноблених кричати: вони кричать через руку могутніх.

10 Та ніхто не каже: Де Ягве, мій Творець, що дає пісні вночі;

11 Хто вчить нас більше, ніж тварин земних, і робить нас мудрішими за птахів небесних?

12 Там вони кричать, та ніхто не дає відповіді, через гордість лихих людей.

13 Справді Ягве не почує марноти, і Всемогутній не зважить на неї.

14 Хоча ти кажеш, що ти не побачиш Його, та суд перед Ним; тому довіряй Йому.

15 А тепер, оскільки це не так, Він відвідав у Своєму гніві; та він не знає цього у великій крайності:

16 Тому Йов відкриває уста свої марно; він примножує слова без знання.

Розділ 36

1 Елігу також продовжував і сказав,

2 Потерпи мене трохи, і я покажу тобі, що я ще маю говорити від імені Ягве.

3 Я візьму моє знання здалека й припишу праведність моєму Творцеві.

4 Бо справді мої слова не будуть неправдивими: Той, Хто досконалий у знанні, з тобою.

5 Ось Ягве могутній і не погорджує ніким: Він могутній силою й мудрістю.

6 Він не зберігає життя нечестивого: а дає право вбогим.

7 Він не відводить очей Своїх від праведних: а з царями вони на престолі; так, Він утверджує їх навіки, і вони піднесені.

8 А якщо вони зв'язані кайданами й утримані узами страждання;

9 Тоді Він показує їм їхнє діло та їхні переступи, якими вони перевищили.

10 Він також відкриває їхнє вухо до напучування й наказує, щоб вони повернулися від беззаконня.

11 Якщо вони слухатимуться й служитимуть Йому, вони проведуть свої дні в достатку, а свої роки — у втіхах.

12 А якщо не слухатимуться, вони загинуть від меча, і вони помруть без знання.

13 А лицеміри серцем нагромаджують гнів: вони не кричать, коли Він в'яже їх.

14 Вони вмирають у юності, а життя їхнє — серед нечистих.

15 Він визволяє вбогого в його стражданні й відкриває їхні вуха в утиску.

16 Так само Він вивів би й тебе з тісноти в широке місце, де немає тісноти; а те, що мало б бути поставлене на твій стіл, було б повне товщу.

17 Але ти сповнив суд нечестивого: суд і справедливість тримають тебе.

18 Бо є гнів, стережися, щоб Він не забрав тебе Своїм ударом: тоді великий викуп не зможе визволити тебе.

19 Чи Він цінуватиме твоє багатство? ні, ані золото, ані всі сили міці.

20 Не бажай ночі, коли люди відтинаються на своєму місці.

21 Стережися, не зважай на беззаконня: бо це ти вибрав радше, ніж страждання.

22 Ось Ягве підносить Своєю силою: хто вчить так, як Він?

23 Хто призначив Йому Його дорогу? або хто може сказати: Ти вчинив беззаконня?

24 Пам'ятай, щоб ти звеличував Його діло, яке люди споглядають.

25 Кожна людина може бачити його; людина може споглядати його здалека.

26 Ось Ягве великий, і ми не знаємо Його, ані числа Його років не можна дослідити.

27 Бо Він зменшує краплі води: вони ллють дощ за її парою:

28 Які хмари капають і рясно каплють на людину.

29 Чи може також хто зрозуміти розпростертя хмар або шум Його намету?

30 Ось Він розпростирає Своє світло на ньому й покриває дно моря.

31 Бо ними Він судить людей; Він дає їжу в достатку.

32 Хмарами Він покриває світло; і наказує йому не світити через хмару, що стає між.

33 Шум його сповіщає про нього, худоба також — про пару.

Розділ 37

1 Від цього також серце моє тремтить і зрушується зі свого місця.

2 Слухайте уважно шум Його голосу й звук, що виходить із уст Його.

3 Він спрямовує його під усім небом, а Свою блискавку — до кінців землі.

4 Після неї голос реве: Він гримить голосом Своєї величности; і Він не стримає їх, коли голос Його почутий.

5 Ягве гримить дивовижно Своїм голосом; великі речі Він чинить, яких ми не можемо збагнути.

6 Бо Він каже снігові: Будь на землі; так само й дрібному дощеві, і великому дощеві Своєї сили.

7 Він запечатує руку кожної людини; щоб усі люди могли пізнати Його діло.

8 Тоді тварини йдуть у лігва й залишаються на своїх місцях.

9 З півдня приходить вихор: а холод — із півночі.

10 Від подиху Ягве дається мороз: а широта вод стискається.

11 Також поливанням Він обтяжує густу хмару: Він розсіює Свою ясну хмару:

12 І вона обертається навколо за Його порадами: щоб вони чинили все, що Він наказує їм, на поверхні світу на землі.

13 Він спричиняє її приходження, чи для виправлення, чи для Своєї землі, чи для милости.

14 Дослухайся до цього, Йове: стань спокійно й розглянь дивовижні діла Ягве.

15 Чи знаєш ти, коли Ягве розпорядився ними й спричинив, щоб світло Його хмари світило?

16 Чи знаєш ти рівноваження хмар, дивовижні діла Того, Хто досконалий у знанні?

17 Як одежа твоя тепла, коли Він заспокоює землю південним вітром?

18 Чи ти з Ним розпростер небо, яке міцне, як лите дзеркало?

19 Навчи нас, що ми скажемо Йому; бо ми не можемо впорядкувати нашу мову через темряву.

20 Чи буде Йому сказано, що я говорю? якщо людина говоритиме, справді вона буде поглинута.

21 А тепер люди не бачать ясного світла, що в хмарах: а вітер проходить і очищає їх.

22 Гарна погода приходить із півночі: з Ягве — страшна величність.

23 Щодо Всемогутнього, ми не можемо знайти Його: Він досконалий у силі, і в суді, і в достатку справедливости: Він не пригнобить.

24 Тому люди бояться Його: Він не зважає ні на кого з мудрих серцем.

Розділ 38

1 Тоді Єшуа відповів Йовові з вихору й сказав,

2 Хто це, що затемнює раду словами без знання?

3 Підпережи тепер стегна свої, як муж; бо Я питатиму тебе, а ти відповідай Мені.

4 Де був ти, коли Я закладав основи землі? скажи, якщо ти маєш розум.

5 Хто поклав її міри, якщо ти знаєш? або хто натягнув шнур на ній?

6 На чому основи її утверджені? або хто поклав її наріжний камінь;

7 Коли ранішні зорі співали разом, а всі сини Ягве вигукували від радости?

8 Або хто замкнув море дверима, коли воно вирвалося, наче вийшло з утроби?

9 Коли Я зробив хмару його одежею, а густу темряву — його пеленами,

10 І встановив для нього Моє призначене місце, і поставив засуви й двері,

11 І сказав: Досі дійдеш, та не далі: і тут твої горді хвилі будуть стримані?

12 Чи ти наказував ранкові від своїх днів; і чи спричинив, щоб досвітня зоря знала своє місце;

13 Щоб вона взяла кінці землі, щоб нечестиві були витрушені з неї?

14 Вона обертається, як глина до печаті; а вони стоять, як одежа.

15 А від нечестивих їхнє світло стримане, а високе рамено буде розбите.

16 Чи ти входив до джерел моря? або чи ходив ти в дослідженні глибини?

17 Чи відкривалися тобі брами смерти? або чи бачив ти двері тіні смерти?

18 Чи сприйняв ти широту землі? скажи, якщо ти знаєш усе це.

19 Де дорога, де світло перебуває? а щодо темряви, де її місце,

20 Щоб ти міг узяти його до його границі, і щоб ти міг знати стежки до його дому?

21 Чи знаєш ти це, бо ти тоді народився? або бо число твоїх днів велике?

22 Чи входив ти до скарбниць снігу? або чи бачив ти скарбниці граду,

23 Які Я зберіг на час тривоги, на день битви й війни?

24 Якою дорогою розділяється світло, що розсіює східний вітер по землі?

25 Хто розділив водотік для повені вод або дорогу для блискавки грому;

26 Щоб спричинити дощ на землю, де немає людини; на пустелю, в якій немає людини;

27 Щоб наситити спустошену й пустельну землю; і спричинити, щоб паросток ніжної трави проріс?

28 Чи має дощ батька? або хто породив краплі роси?

29 Із чиєї утроби вийшов лід? а сивий іній неба, хто породив його?

30 Води ховаються, як камінь, а поверхня глибини замерзла.

31 Чи можеш ти зв'язати солодкі впливи Плеяд або розв'язати узи Оріона?

32 Чи можеш ти вивести Маццарота в його пору? або чи можеш ти вести Арктура з його синами?

33 Чи знаєш ти установи неба? чи можеш ти встановити його володіння на землі?

34 Чи можеш ти піднести свій голос до хмар, щоб достаток вод покрив тебе?

35 Чи можеш ти послати блискавки, щоб вони пішли й сказали тобі: Ось ми?

36 Хто вклав мудрість у внутрішні частини? або хто дав розум серцю?

37 Хто може порахувати хмари в мудрості? або хто може стримати бурдюки неба,

38 Коли порох росте в твердість, а грудки міцно злипаються?

39 Чи ти полюватимеш здобич для лева? або чи наситиш апетит молодих левів,

40 Коли вони лежать у своїх лігвах і перебувають у засідці, щоб чатувати?

41 Хто готує крукові його їжу? коли його молоді кричать до Ягве, вони блукають через брак м'яса.

Розділ 39

1 Чи знаєш ти час, коли дикі кози скелі приводять на світ? або чи можеш ти спостерігати, коли лані теляться?

2 Чи можеш ти порахувати місяці, які вони сповнюють? або чи знаєш ти час, коли вони приводять на світ?

3 Вони схиляються, вони приводять на світ своїх молодих, вони відкидають свої болі.

4 Їхні молоді в доброму стані, вони ростуть із зерном; вони виходять і не повертаються до них.

5 Хто випустив дикого осла вільним? або хто розв'язав узи дикого осла?

6 Чию оселю Я зробив пустелю, а неродючу землю — його житла.

7 Він глузує з безлічі міста, ані не зважає на крик погонича.

8 Простір гір — його пасовище, і він шукає за всякою зеленню.

9 Чи захоче єдиноріг служити тобі або перебувати біля твоїх ясел?

10 Чи можеш ти зв'язати єдинорога його поводом у борозні? або чи боронитиме він долини за тобою?

11 Чи довіришся йому, бо сила його велика? або чи залишиш ти свою працю йому?

12 Чи повіриш йому, що він привезе додому твоє насіння й збере його на твій тік?

13 Чи дав ти гарні крила павичам? або крила й пір'я страусові?

14 Що залишає свої яйця в землі й гріє їх у пилюзі,

15 І забуває, що нога може їх роздавити, або що дикий звір може їх розбити.

16 Вона затверділа проти своїх молодих, наче вони не її: праця її марна без страху;

17 Бо Ягве позбавив її мудрости, ані не наділив її розумом.

18 Коли вона піднімається вгору, вона глузує з коня та його вершника.

19 Чи дав ти коневі силу? чи одягнув ти шию його громом?

20 Чи можеш ти налякати його, як сарану? слава його ніздрів страшна.

21 Він риє копитом у долині й радіє своєю силою: він виходить назустріч озброєним людям.

22 Він глузує зі страху й не лякається; ані не повертає назад від меча.

23 Сагайдак бряжчить проти нього, блискучий спис і щит.

24 Він поглинає землю з люттю й гнівом: ані не вірить, що це звук сурми.

25 Він каже між сурмами: Га, га; і він чує нюхом битву здалека, грім начальників і крик.

26 Чи яструб літає за твоєю мудрістю й простягає свої крила до півдня?

27 Чи орел піднімається за твоїм наказом і влаштовує своє гніздо на висоті?

28 Вона перебуває й живе на скелі, на виступі скелі, і в міцному місці.

29 Звідти вона шукає здобич, а очі її бачать здалека.

30 Її молоді також ссуть кров: а де вбиті, там і вона.

Розділ 40

1 Крім того Єшуа відповів Йовові й сказав,

2 Чи той, хто сперечається з Всемогутнім, повчатиме Його? Той, хто докоряє Ягве, нехай відповість на це.

3 Тоді Йов відповів Єшуа й сказав,

4 Ось я нікчемний; що я відповім Тобі? Я покладу руку мою на уста мої.

5 Один раз я говорив; та не відповідатиму: так, двічі; та більше не продовжуватиму.

6 Тоді відповів Єшуа Йовові з вихору й сказав,

7 Підпережи тепер стегна свої, як муж: Я питатиму тебе, а ти сповіщай Мені.

8 Чи ти також скасуєш Мій суд? чи осудиш ти Мене, щоб ти міг бути праведним?

9 Чи маєш ти рамено, як Ягве? або чи можеш ти гриміти голосом, як Він?

10 Прикрась себе тепер величністю й досконалістю; і зодягнися славою й красою.

11 Розлий лютість свого гніву: і поглянь на кожного гордого й понизь його.

12 Поглянь на кожного гордого й приведи його низько; і потопчи нечестивих на їхньому місці.

13 Сховай їх разом у порох; і зв'яжи їхні обличчя в таємному місці.

14 Тоді й Я визнаю тобі, що твоя власна правиця може спасти тебе.

15 Ось тепер бегемот, якого Я створив із тобою; він їсть траву, як віл.

16 Ось тепер сила його в його стегнах, а міць його — у пупі його живота.

17 Він рухає хвостом своїм, як кедр: жили його каменів сплетені разом.

18 Кости його — як міцні шматки міді; кости його — як залізні штаби.

19 Він — початок доріг Ягве: Той, Хто створив його, може наблизити Свій меч до нього.

20 Справді гори приносять йому їжу, де всі тварини польові грають.

21 Він лежить під тінистими деревами, у сховку очерету й боліт.

22 Тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби потоку оточують його.

23 Ось він випиває ріку й не поспішає: він упевнений, що може втягнути Йордан у свої уста.

24 Він бере його своїми очима: ніс його проколює сильця.

Розділ 41

1 Чи можеш ти витягнути левіафана гачком? або його язик шнуром, який ти опускаєш?

2 Чи можеш ти вкласти гачок у його ніс? або проколоти його щелепу терниною?

3 Чи він складатиме багато благань до тебе? чи він говоритиме тобі м'які слова?

4 Чи складе він із тобою умову? Чи візьмеш його за раба навіки?

5 Чи гратимешся з ним, як із пташкою, чи прив'яжеш його для своїх дівчат?

6 Чи зроблять спільники бенкет із нього? Чи поділять його між купцями?

7 Чи наповниш його шкіру колючими залізами, а його голову — рибальськими списами?

8 Поклади на нього руку свою — згадай про битву і більше не роби того.

9 Ось надія на нього марна: чи ж не впаде кожен від самого погляду на нього?

10 Немає такого відважного, хто наважився б його розбудити; хто ж тоді зможе встояти переді Мною?

11 Хто випередив Мене, щоб Я мав йому відплатити? Що тільки є під усім небом — усе Моє.

12 Не замовчу про його члени, ані про його силу, ані про його гарну будову.

13 Хто відкриє поверхню його одягу? Хто підійде до нього з його подвійною вуздечкою?

14 Хто відчинить двері його пащі? Його зуби — жах навколо.

15 Його луска — його гордість, щільно зімкнута, немов міцною печаттю.

16 Одна до одної така близька, що й повітря не пройде між ними.

17 Вони з'єднані одна з одною, зчепилися разом, і не можна їх роз'єднати.

18 Його чхання запалює світло, а його очі — як повіки досвітньої зорі.

19 Із його пащі виходять палаючі світильники, і вилітають іскри вогняні.

20 Із його ніздрів виходить дим, як із киплячого котла чи казана.

21 Його подих розпалює вугілля, і полум'я виходить із його пащі.

22 У його шиї перебуває сила, а печаль обертається на радість перед ним.

23 Частини його тіла з'єднані разом: вони тверді самі в собі, і не можна їх зрушити.

24 Його серце тверде, як камінь, так, тверде, як нижній жорновий камінь.

25 Коли він підводиться, могутні лякаються; через потрясіння вони очищаються.

26 Меч того, хто вдарить його, не встоїть — ані спис, ані дротик, ані панцир.

27 Він вважає залізо за солому, а мідь — за гниле дерево.

28 Стріла не змусить його тікати; каміння з пращі обертається для нього на стерню.

29 Дротики вважаються за стерню; він сміється з брязкоту списа.

30 Під ним гостре каміння; він розстилає гострі речі на мулі.

31 Він змушує глибину кипіти, як казан; він робить море, як казан із мастилом.

32 Він залишає за собою сяючу стежку; можна подумати, що глибина сива.

33 На землі немає подібного до нього, який створений без страху.

34 Він дивиться на все високе; він — цар над усіма синами гордості.

Розділ 42

1 Тоді Йов відповів Єшуа і сказав:

2 Я знаю, що Ти можеш усе, і що жоден задум не може бути втаєний від Тебе.

3 Хто це такий, що затемнює раду без знання? Тому я говорив те, чого не розумів; речі надто дивні для мене, яких я не знав.

4 Послухай, благаю Тебе, і я буду говорити: я буду питати Тебе, а Ти об'яви мені.

5 Чуткою вуха я чув про Тебе, а тепер моє око бачить Тебе.

6 Тому я зневажаю себе і каюся в поросі та в попелі.

7 І сталося, після того як Ягве промовив ці слова до Йова, Ягве сказав до Еліфаза Теманянина: Мій гнів запалав на тебе і на двох твоїх друзів, бо ви не говорили про Мене правди, як Мій слуга Йов.

8 Тому візьміть тепер собі сім бичків і сім баранів, і підіть до Мого слуги Йова, і принесіть за себе цілопалення; а Мій слуга Йов помолиться за вас, бо тільки його Я прийму, щоб не вчинити з вами за вашим безумством, бо ви не говорили про Мене правди, як Мій слуга Йов.

9 І пішли Еліфаз Теманянин, і Білдад Шухянин, і Цофар Нааматянин, і зробили, як Ягве наказав їм; і Ягве також прийняв Йова.

10 І Ягве змінив долю Йова на краще, коли він молився за своїх друзів; і Ягве дав Йову вдвічі більше, ніж він мав раніше.

11 Тоді прийшли до нього всі його брати, і всі його сестри, і всі, хто знав його раніше, і їли з ним хліб у його домі; і вони співчували йому, і потішали його за все зло, яке Ягве навів на нього; і кожен дав йому по одній кеситі, і кожен — по одній золотій сережці.

12 І Ягве поблагословив останні дні Йова більше, ніж його початок; і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць.

13 Він мав також сімох синів і трьох дочок.

14 І назвав він ім'я першої — Єміма, ім'я другої — Кеція, а ім'я третьої — Керен-Гаппух.

15 І в усьому краї не знайшлося жінок, таких вродливих, як дочки Йова; і їхній батько дав їм спадщину разом із їхніми братами.

16 Після цього Йов жив сто сорок років і бачив своїх синів, і синів своїх синів, аж до четвертого покоління.

17 І помер Йов, старий і насичений днями.