2 Царів

Розділ 1

1 Тоді Моав повстав проти Ізраїля після смерті Ахава.

2 А Ахазія впав через ґрати у своїй горниці, що в Самарії, і захворів; і послав посланців, і сказав їм: Підіть, запитайте у Ваал-Зевува, бога Екрона, чи одужаю я від цієї хвороби.

3 Але ангел Ягве сказав Іллі Тішбіянинові: Устань, вийди назустріч посланцям царя Самарії і скажи їм: Хіба тому, що немає Ягве в Ізраїлі, ви йдете питати у Ваал-Зевува, бога Екрона?

4 Тому тепер так говорить Ягве: Ти не зійдеш із того ложа, на яке ти ліг, а неодмінно помреш. І Ілля відійшов.

5 А коли посланці повернулися до нього, він сказав їм: Чому ви тепер повернулися?

6 І вони сказали йому: Один чоловік вийшов нам назустріч і сказав нам: Підіть, поверніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так говорить Ягве: Хіба тому, що немає Ягве в Ізраїлі, ти посилаєш питати у Ваал-Зевува, бога Екрона? Тому ти не зійдеш із того ложа, на яке ти ліг, а неодмінно помреш.

7 І він сказав їм: Який на вигляд був той чоловік, що вийшов вам назустріч і говорив вам ці слова?

8 І вони відповіли йому: Він був волохатий чоловік і підперезаний шкіряним поясом на стегнах своїх. І він сказав: Це Ілля Тішбіянин.

9 Тоді цар послав до нього начальника над п'ятдесятьма з його п'ятдесятьма. І він піднявся до нього; і ось він сидів на вершині гори. І він промовив до нього: Мужу Ягве, цар сказав: Зійди вниз.

10 І Ілля відповів і сказав начальникові над п'ятдесятьма: Якщо я муж Ягве, то нехай вогонь зійде з неба й пожере тебе й твоїх п'ятдесят. І зійшов вогонь із неба й пожер його і його п'ятдесят.

11 І знову він послав до нього іншого начальника над п'ятдесятьма з його п'ятдесятьма. І він відповів і сказав йому: О мужу Ягве, так сказав цар: Зійди швидко вниз.

12 І Ілля відповів і сказав їм: Якщо я муж Ягве, то нехай вогонь зійде з неба й пожере тебе й твоїх п'ятдесят. І вогонь Ягве зійшов із неба й пожер його і його п'ятдесят.

13 І він послав знову начальника третьої п'ятдесятки з його п'ятдесятьма. І третій начальник над п'ятдесятьма піднявся, і прийшов, і впав на коліна перед Іллею, і благав його, і сказав йому: О мужу Ягве, благаю тебе, нехай моє життя і життя цих п'ятдесяти твоїх рабів буде дорогоцінним у твоїх очах.

14 Ось зійшов вогонь із неба й спалив двох начальників попередніх п'ятдесяток із їхніми п'ятдесятками; тому нехай моє життя тепер буде дорогоцінним у твоїх очах.

15 І ангел Ягве сказав Іллі: Зійди з ним; не бійся його. І він устав і зійшов із ним до царя.

16 І він сказав йому: Так говорить Ягве: За те, що ти послав посланців питати у Ваал-Зевува, бога Екрона, — хіба тому, що немає Ягве в Ізраїлі, щоб питати Його слова? — тому ти не зійдеш із того ложа, на яке ти ліг, а неодмінно помреш.

17 І він помер за словом Ягве, яке промовив Ілля. А Єгорам зацарював замість нього другого року Єгорама, сина Йосафата, царя Юди, бо він не мав сина.

18 А решта діянь Ахазії, що він чинив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Ізраїля?

Розділ 2

1 І сталося, коли Єшуа мав узяти Іллю на небо у вихорі, Ілля пішов із Єлисеєм із Ґілґалу.

2 І сказав Ілля Єлисеєві: Залишся тут, благаю тебе; бо Ягве послав мене до Бет-Елу. І сказав йому Єлисей: Як живий Ягве і як жива душа твоя, я не залишу тебе. І вони зійшли до Бет-Елу.

3 І вийшли сини пророків, що були в Бет-Елі, до Єлисея і сказали йому: Чи знаєш ти, що Єшуа сьогодні забере твого пана з-над твоєї голови? І він сказав: Так, я знаю; мовчіть.

4 І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, благаю тебе; бо Ягве послав мене до Єрихону. І він сказав: Як живий Ягве і як жива душа твоя, я не залишу тебе. І вони прийшли до Єрихону.

5 І підійшли сини пророків, що були в Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: Чи знаєш ти, що Єшуа сьогодні забере твого пана з-над твоєї голови? І він відповів: Так, я знаю; мовчіть.

6 І сказав йому Ілля: Залишся тут, благаю тебе; бо Ягве послав мене до Йордану. І він сказав: Як живий Ягве і як жива душа твоя, я не залишу тебе. І вони обидва пішли далі.

7 І пішло п'ятдесят чоловіків із синів пророків, і стали здалека напроти; а вони обидва стали біля Йордану.

8 І взяв Ілля свій плащ, і згорнув його, і вдарив по водах, і вони розступилися туди й сюди, так що вони обидва перейшли по сухому.

9 І сталося, коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: Проси, що маю зробити для тебе, перш ніж буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: Благаю тебе, нехай подвійна частка твого духа буде на мені.

10 І він сказав: Важке ти попросив; проте, якщо побачиш мене, коли буду взятий від тебе, то так тобі буде; а якщо ні, то не буде.

11 І сталося, як вони йшли далі й розмовляли, ось з'явилася вогняна колісниця і вогняні коні, і розлучили їх обох; і Ілля піднявся у вихорі на небо.

12 А Єлисей бачив це і кричав: Батьку мій, батьку мій, коліснице Ізраїля і його вершники! І він більше не бачив його; і він ухопив свій одяг і роздер його на дві частини.

13 І він підняв плащ Іллі, що впав із нього, і повернувся, і став на березі Йордану;

14 І він узяв плащ Іллі, що впав із нього, і вдарив по водах, і сказав: Де Єшуа Іллі? І коли він також ударив по водах, вони розступилися туди й сюди, і Єлисей перейшов.

15 І коли сини пророків, що були напроти в Єрихоні, побачили його, вони сказали: Дух Іллі спочив на Єлисеєві. І вони пішли йому назустріч і вклонилися йому до землі.

16 І вони сказали йому: Ось тепер із твоїми слугами є п'ятдесят дужих чоловіків; нехай вони підуть, благаємо тебе, і пошукають твого пана, щоб часом Дух Єшуа не підняв його і не кинув на якусь гору або в якусь долину. І він сказав: Не посилайте.

17 І коли вони наполягали на ньому, аж йому стало соромно, він сказав: Посилайте. І вони послали п'ятдесят чоловіків; і вони шукали три дні, але не знайшли його.

18 І коли вони повернулися до нього (бо він залишався в Єрихоні), він сказав їм: Хіба я не казав вам: Не йдіть?

19 І сказали мужі міста Єлисеєві: Ось, благаю тебе, розташування цього міста приємне, як бачить мій пан; але вода погана, і земля неплідна.

20 І він сказав: Принесіть мені нову посудину і покладіть у неї солі. І вони принесли йому.

21 І він вийшов до джерела вод, і кинув туди сіль, і сказав: Так говорить Єшуа: Я оздоровив ці води; не буде звідти більше смерті ані неплідної землі.

22 І води оздоровилися аж до цього дня, за словом Єлисея, яке він промовив.

23 І він пішов звідти до Бет-Елу; і коли він ішов дорогою вгору, вийшли малі діти з міста і глузували з нього, і казали йому: Іди вгору, лисий; іди вгору, лисий.

24 І він обернувся назад, і подивився на них, і прокляв їх іменем Ягве. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розшматували сорок і двох дітей із них.

25 І він пішов звідти на гору Кармел, а звідти повернувся до Самарії.

Розділ 3

1 А Єгорам, син Ахава, почав царювати над Ізраїлем у Самарії вісімнадцятого року Йосафата, царя Юди, і царював дванадцять років.

2 І він чинив зло в очах Ягве; але не так, як його батько і як його мати, бо він усунув зображення Ваала, яке зробив його батько.

3 Проте він тримався гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх; він не відступив від них.

4 А Меша, цар Моава, був вівчарем, і віддавав цареві Ізраїля сто тисяч ягнят і сто тисяч баранів із вовною.

5 Але сталося, коли Ахав помер, цар Моава повстав проти царя Ізраїля.

6 І цар Єгорам вийшов того часу із Самарії і перелічив усього Ізраїля.

7 І він пішов і послав до Йосафата, царя Юди, кажучи: Цар Моава повстав проти мене; чи підеш ти зі мною проти Моава на битву? І він сказав: Піду; я — як ти, мій народ — як твій народ, і мої коні — як твої коні.

8 І він сказав: Якою дорогою ми підемо? І він відповів: Дорогою через пустелю Едома.

9 І пішов цар Ізраїля, і цар Юди, і цар Едома; і вони зробили обхід у сім днів дороги, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними.

10 І сказав цар Ізраїля: Горе! Ягве скликав цих трьох царів разом, щоб віддати їх у руку Моава!

11 Але Йосафат сказав: Чи немає тут пророка Ягве, щоб ми запитали Ягве через нього? І відповів один зі слуг царя Ізраїля і сказав: Тут Єлисей, син Шафата, який поливав водою руки Іллі.

12 І сказав Йосафат: Слово Ягве з ним. І зійшли до нього цар Ізраїля, і Йосафат, і цар Едома.

13 І сказав Єлисей цареві Ізраїля: Що мені до тебе? Іди до пророків твого батька і до пророків твоєї матері. І сказав йому цар Ізраїля: Ні, бо Ягве скликав цих трьох царів разом, щоб віддати їх у руку Моава.

14 І сказав Єлисей: Як живий Ягве військ, перед Яким я стою, якби я не зважав на присутність Йосафата, царя Юди, я не глянув би на тебе і не побачив би тебе.

15 А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли гусляр грав, рука Єшуа зійшла на нього.

16 І він сказав: Так говорить Єшуа: Зробіть у цій долині багато ровів.

17 Бо так говорить Єшуа: Ви не побачите вітру і не побачите дощу; а ця долина наповниться водою, щоб пили ви, і ваша худоба, і ваші тварини.

18 І це лише легка річ в очах Єшуа: Він віддасть також моавітян у вашу руку.

19 І ви поб'єте кожне укріплене місто і кожне добре місто, і зрубаєте кожне добре дерево, і засиплете всі джерела води, і зіпсуєте кожну добру ділянку землі камінням.

20 І сталося вранці, коли приносили хлібну жертву, ось прийшла вода дорогою від Едома, і край наповнився водою.

21 І коли всі моавітяни почули, що царі прийшли воювати проти них, вони зібрали всіх, хто міг носити зброю, і старших, і стали на кордоні.

22 І вони встали рано вранці, і сонце засяяло над водою, і моавітяни побачили воду з другого боку червоною, як кров;

23 І вони сказали: Це кров; царі неодмінно побиті, і вони повбивали один одного; тепер же, Моаве, на здобич!

24 І коли вони прийшли до табору Ізраїля, ізраїльтяни встали і побили моавітян, так що ті втекли перед ними; але вони йшли далі, б'ючи моавітян, аж у їхньому краї.

25 І вони зруйнували міста, і на кожну добру ділянку землі кожний кинув свій камінь і заповнив її; і вони засипали всі джерела води і зрубали всі добрі дерева; лише в Кір-Харесеті залишили його каміння, проте пращники обійшли його і побили його.

26 І коли цар Моава побачив, що битва занадто важка для нього, він узяв із собою сімсот чоловіків, що витягали мечі, щоб пробитися аж до царя Едома, але вони не змогли.

27 Тоді він узяв свого старшого сина, який мав царювати замість нього, і приніс його у всепалення на мурі. І постало велике обурення проти Ізраїля; і вони відійшли від нього і повернулися до свого краю.

Розділ 4

1 І закричала одна жінка з-поміж дружин синів пророків до Єлисея, кажучи: Твій слуга, мій чоловік, помер; і ти знаєш, що твій слуга боявся Ягве; а позикодавець прийшов узяти собі моїх двох синів у раби.

2 І сказав їй Єлисей: Що маю зробити для тебе? Скажи мені, що маєш ти в домі? І вона сказала: Твоя служниця не має нічого в домі, крім посудини олії.

3 Тоді він сказав: Іди, позич собі посудини назовні у всіх своїх сусідів, порожні посудини; позичай немало.

4 І коли ввійдеш, замкни двері за собою і за своїми синами, і наливай у всі ті посудини, а повну відставляй.

5 І вона пішла від нього, і замкнула двері за собою і за своїми синами, які приносили їй посудини, а вона наливала.

6 І сталося, коли посудини наповнилися, вона сказала своєму синові: Принеси мені ще посудину. І він сказав їй: Немає більше посудини. І олія зупинилася.

7 Тоді вона прийшла і розповіла мужу Ягве. І він сказав: Іди, продай олію і заплати свій борг, а на решту живи ти і твої діти.

8 І сталося одного дня, Єлисей проходив до Шунема, де була одна знатна жінка; і вона затримала його їсти хліб. І так було, що кожного разу, коли він проходив, він заходив туди їсти хліб.

9 І вона сказала своєму чоловікові: Ось тепер я бачу, що це святий муж Ягве, який постійно проходить повз нас.

10 Зробімо, благаю тебе, малу кімнату на мурі і поставмо йому там ліжко, і стіл, і стілець, і світильник; і буде, коли він прийде до нас, він заходитиме туди.

11 І сталося одного дня, він прийшов туди, і зайшов до кімнати, і ліг там.

12 І він сказав Ґехазі, своєму слузі: Поклич цю шунамітянку. І коли він покликав її, вона стала перед ним.

13 І він сказав йому: Скажи їй тепер: Ось ти подбала про нас із усією цією турботою; що зробити для тебе? Чи треба говорити за тебе цареві або начальникові війська? І вона відповіла: Я живу серед свого народу.

14 І він сказав: Що ж зробити для неї? І Ґехазі відповів: Справді, вона не має дитини, а її чоловік старий.

15 І він сказав: Поклич її. І коли він покликав її, вона стала у дверях.

16 І він сказав: Цієї пори, за часом життя, ти обіймеш сина. І вона сказала: Ні, мій пане, ти мужу Ягве, не кажи неправди своїй служниці.

17 І жінка зачала і породила сина тієї пори, що Єлисей сказав їй, за часом життя.

18 І коли дитина виросла, сталося одного дня, він вийшов до свого батька до женців.

19 І він сказав своєму батькові: Моя голова, моя голова! І він сказав хлопцеві: Віднеси його до його матері.

20 І коли він узяв його і приніс його до його матері, він сидів на її колінах до полудня, а тоді помер.

21 І вона піднялася і поклала його на ліжко мужа Ягве, і замкнула за ним двері, і вийшла.

22 І вона покликала свого чоловіка і сказала: Пошли мені, благаю тебе, одного з молодих слуг і одну з ослиць, щоб я побігла до мужа Ягве і повернулася.

23 І він сказав: Чому ти підеш до нього сьогодні? Сьогодні ані молодик, ані субота. І вона сказала: Буде добре.

24 Тоді вона осідлала ослицю і сказала своєму слузі: Веди і йди вперед; не сповільнюй їзди для мене, хіба що я скажу тобі.

25 І вона пішла і прийшла до мужа Ягве на гору Кармел. І сталося, коли муж Ягве побачив її здалека, він сказав Ґехазі, своєму слузі: Ось там та шунамітянка;

26 Біжи тепер, благаю тебе, їй назустріч і скажи їй: Чи добре тобі? Чи добре твоєму чоловікові? Чи добре дитині? І вона відповіла: Добре;

27 І коли вона прийшла до мужа Ягве на гору, вона ухопила його за ноги; але Ґехазі підійшов, щоб відштовхнути її. І муж Ягве сказав: Залиш її; бо її душа засмучена в ній, а Ягве приховав це від мене і не сказав мені.

28 Тоді вона сказала: Чи просила я сина у мого пана? Хіба я не казала: Не обманюй мене?

29 Тоді він сказав Ґехазі: Підпережи свої стегна, і візьми мою палицю в свою руку, і йди своєю дорогою; якщо зустрінеш когось, не вітай його; а якщо хтось привітає тебе, не відповідай йому; і поклади мою палицю на лице дитини.

30 А мати дитини сказала: Як живий Ягве і як жива душа твоя, я не залишу тебе. І він устав і пішов за нею.

31 І Ґехазі пішов попереду них і поклав палицю на лице дитини; але не було ані голосу, ані слуху. Тому він пішов знову йому назустріч і розповів йому, кажучи: Дитина не прокинулася.

32 І коли Єлисей увійшов до дому, ось дитина була мертва і лежала на його ліжку.

33 Тому він увійшов і замкнув двері за ними обома, і помолився до Єшуа.

34 І він піднявся і ліг на дитину, і приклав свої уста до її уст, і свої очі до її очей, і свої руки до її рук, і простягнувся на дитині; і тіло дитини зігрілося.

35 Тоді він повернувся і ходив по дому туди й сюди; і піднявся, і простягнувся на ньому; і дитина чхнула сім разів, і дитина відкрила свої очі.

36 І він покликав Ґехазі і сказав: Поклич цю шунамітянку. І він покликав її. І коли вона ввійшла до нього, він сказав: Візьми свого сина.

37 Тоді вона ввійшла і впала до його ніг, і вклонилася до землі, і взяла свого сина, і вийшла.

38 І Єлисей знову прийшов до Ґілґалу; і був голод у краї; і сини пророків сиділи перед ним; і він сказав своєму слузі: Постав великий казан і звари страву для синів пророків.

39 І один вийшов у поле збирати зелень, і знайшов дику лозу, і назбирав із неї диких гарбузів повну свою полу, і прийшов, і накришив їх до казана страви, бо вони не знали їх.

40 І вони налили чоловікам їсти. І сталося, коли вони їли страву, вони закричали і сказали: О ти, мужу Ягве, смерть у казані! І вони не могли їсти її.

41 Але він сказав: Тоді принесіть борошно. І він кинув його до казана і сказав: Налийте народові, щоб вони їли. І не було шкоди в казані.

42 І прийшов один чоловік із Баал-Шаліші і приніс мужу Ягве хліб первоплодів, двадцять ячмінних хлібів і повні колоски зерна в їхній лушпині. І він сказав: Дай народові, щоб вони їли.

43 І його служитель сказав: Що, я поставлю це перед сотнею чоловіків? Він сказав знову: Дай народові, щоб вони їли; бо так говорить Єшуа: Вони їстимуть і залишать із того.

44 І він поставив це перед ними, і вони їли і залишили з того, за словом Єшуа.

Розділ 5

1 А Нааман, начальник війська царя Сирії, був великим чоловіком у свого пана і шанованим, бо через нього Єшуа дав визволення Сирії; він був також могутнім у доблесті чоловіком, але був прокаженим.

2 А сирійці вийшли загонами і вивели полонену з краю Ізраїля малу дівчину; і вона служила дружині Наамана.

3 І вона сказала своїй пані: О, якби Єшуа, мій пан, був перед пророком, що в Самарії! Бо він зцілив би його від його прокази.

4 І один увійшов і розповів своєму панові, кажучи: Так і так сказала дівчина, що з краю Ізраїля.

5 І сказав цар Сирії: Іди, піди, і я пошлю листа до царя Ізраїля. І він відійшов і взяв із собою десять талантів срібла, і шість тисяч шматків золота, і десять змін одягу.

6 І він приніс листа до царя Ізраїля, кажучи: Тепер, коли цей лист прийде до тебе, ось я послав із ним до тебе Наамана, свого слугу, щоб ти зцілив його від його прокази.

7 І сталося, коли цар Ізраїля прочитав листа, він роздер свій одяг і сказав: Хіба я Ягве, щоб убивати і оживляти, що цей чоловік посилає до мене зцілити чоловіка від його прокази? Тому розгляньте, благаю вас, і побачте, як він шукає сварки проти мене.

8 І сталося, коли Єлисей, муж Ягве, почув, що цар Ізраїля роздер свій одяг, він послав до царя, кажучи: Чому ти роздер свій одяг? Нехай він тепер прийде до мене, і він пізнає, що є пророк в Ізраїлі.

9 І прийшов Нааман зі своїми кіньми і зі своєю колісницею, і став біля дверей дому Єлисея.

10 І Єлисей послав до нього посланця, кажучи: Іди і вмийся в Йордані сім разів, і твоє тіло повернеться до тебе, і ти станеш чистим.

11 Але Нааман розгнівався і відійшов, і сказав: Ось я думав: Він неодмінно вийде до мене, і стане, і покличе ім'я Єшуа, свого Єшуа, і проведе своєю рукою над місцем, і зцілить прокаженого.

12 Хіба Авана і Фарфар, ріки Дамаска, не кращі за всі води Ізраїля? Чи не можу я вмитися в них і стати чистим? І він обернувся і відійшов у люті.

13 І його слуги підійшли і говорили до нього, і сказали: Батьку мій, якби пророк звелів тобі зробити якусь велику річ, чи ти не зробив би її? Наскільки ж більше тепер, коли він каже тобі: Вмийся і стань чистим?

14 Тоді він зійшов і занурився сім разів у Йордані, за словом мужа Ягве; і його тіло стало знову, як тіло малої дитини, і він став чистим.

15 І він повернувся до мужа Ягве, він і весь його супровід, і прийшов, і став перед ним; і він сказав: Ось тепер я пізнав, що немає Ягве на всій землі, крім як в Ізраїлі; тепер же, благаю тебе, візьми благословення від свого слуги.

16 Але він сказав: Як живий Ягве, перед Яким я стою, я не візьму нічого. І він наполягав на ньому, щоб він узяв; але він відмовився.

17 І сказав Нааман: Чи не буде тоді, благаю тебе, дано твоєму слузі землі на два мули? Бо твій слуга відтепер не приноситиме ані всепалення, ані жертви іншим богам, а тільки Ягве.

18 У цій справі нехай Ягве простить твоєму слузі: коли мій пан увійде до дому Ріммона, щоб поклонятися там, і він спиратиметься на мою руку, і я вклонюся в домі Ріммона; коли я вклонюся в домі Ріммона, нехай Ягве простить твоєму слузі в цій справі.

19 І він сказав йому: Іди в мирі. І він відійшов від нього на малу відстань.

20 Але Ґехазі, слуга Єлисея, мужа Ягве, сказав: Ось мій пан пощадив Наамана, цього сирійця, не прийнявши з його рук того, що він приніс; але, як живий Ягве, я побіжу за ним і візьму щось від нього.

21 І Ґехазі погнався за Нааманом. І коли Нааман побачив, що він біжить за ним, він зійшов із колісниці йому назустріч і сказав: Чи все добре?

22 І він сказав: Усе добре. Мій пан послав мене, кажучи: Ось щойно прийшли до мене з гори Єфрема два молоді чоловіки з синів пророків; дай їм, благаю тебе, талант срібла і дві зміни одягу.

23 І сказав Нааман: Будь ласка, візьми два таланти. І він наполягав на ньому і зав'язав два таланти срібла у два мішки з двома змінами одягу, і поклав їх на двох своїх слуг; і вони несли їх перед ним.

24 І коли він прийшов до вежі, він узяв їх із їхньої руки і склав їх у домі; і він відпустив чоловіків, і вони відійшли.

25 А він увійшов і став перед своїм паном. І Єлисей сказав йому: Звідки ти, Ґехазі? І він сказав: Твій слуга нікуди не ходив.

26 І він сказав йому: Хіба моє серце не йшло з тобою, коли той чоловік обернувся зі своєї колісниці тобі назустріч? Чи це час приймати гроші, і приймати одяг, і оливкові сади, і виноградники, і овець, і волів, і рабів, і рабинь?

27 Тому проказа Наамана прилипне до тебе і до твого насіння навіки. І він вийшов із його присутності прокаженим, білим, як сніг.

Розділ 6

1 І сказали сини пророків Єлисеєві: Ось тепер місце, де ми живемо з тобою, занадто тісне для нас.

2 Підімо, благаємо тебе, до Йордану, і візьмемо звідти кожний по колоді, і зробимо собі там місце, де ми могли б жити. І він відповів: Ідіть.

3 І один сказав: Будь ласка, піди зі своїми слугами. І він відповів: Я піду.

4 І він пішов із ними. І коли вони прийшли до Йордану, вони рубали дерево.

5 Але коли один валив колоду, залізо сокири впало у воду; і він закричав і сказав: Горе, пане мій! Бо воно було позичене.

6 І муж Ягве сказав: Де воно впало? І він показав йому місце. І він зрубав палицю і кинув її туди; і залізо спливло.

7 Тому він сказав: Візьми його собі. І він простягнув свою руку і взяв його.

8 Тоді цар Сирії воював проти Ізраїля і радився зі своїми слугами, кажучи: У такому й такому місці буде мій табір.

9 І муж Ягве послав до царя Ізраїля, кажучи: Стережися, щоб ти не проходив такого місця, бо туди зійшли сирійці.

10 І цар Ізраїля послав до місця, про яке муж Ягве сказав йому і застережив його, і вберіг себе там не раз і не два.

11 Тому серце царя Сирії сильно стривожилося через цю річ; і він покликав своїх слуг і сказав їм: Чи не покажете ви мені, хто з нас за царя Ізраїля?

12 І один із його слуг сказав: Ніхто, мій пане, о царю; але Єлисей, пророк, що в Ізраїлі, розповідає цареві Ізраїля слова, які ти говориш у своїй спальні.

13 І він сказав: Ідіть і розвідайте, де він, щоб я послав і схопив його. І йому розповіли, кажучи: Ось він у Дотані.

14 Тому він послав туди коней, і колісниці, і велике військо; і вони прийшли вночі і оточили місто.

15 І коли слуга мужа Ягве встав рано і вийшов, ось військо оточило місто з кіньми і колісницями. І його слуга сказав йому: Горе, пане мій! Що нам робити?

16 І він відповів: Не бійся, бо тих, хто з нами, більше, ніж тих, хто з ними.

17 І Єлисей помолився і сказав: Єшуа, благаю Тебе, відкрий його очі, щоб він побачив. І Єшуа відкрив очі молодого чоловіка; і він побачив; і ось гора була повна коней і вогняних колісниць навколо Єлисея.

18 І коли вони зійшли до нього, Єлисей помолився до Єшуа і сказав: Удар цей народ, благаю Тебе, сліпотою. І Він ударив їх сліпотою за словом Єлисея.

19 І Єлисей сказав їм: Це не та дорога, і це не те місто; ідіть за мною, і я приведу вас до чоловіка, якого ви шукаєте. Але він привів їх до Самарії.

20 І сталося, коли вони ввійшли до Самарії, Єлисей сказав: Єшуа, відкрий очі цих чоловіків, щоб вони побачили. І Єшуа відкрив їхні очі, і вони побачили; і ось вони були посеред Самарії.

21 І цар Ізраїля сказав Єлисеєві, коли побачив їх: Батьку мій, чи побити їх? Чи побити їх?

22 І він відповів: Не побивай їх; хіба ти побив би тих, кого ти взяв у полон своїм мечем і своїм луком? Постав перед ними хліб і воду, щоб вони їли і пили і пішли до свого пана.

23 І він приготував для них велике частування; і коли вони поїли і попили, він відіслав їх, і вони пішли до свого пана. І загони Сирії більше не приходили до краю Ізраїля.

24 І сталося після цього, Бен-Гадад, цар Сирії, зібрав усе своє військо, і піднявся, і обложив Самарію.

25 І був великий голод у Самарії; і ось вони облягали її, аж доки осляча голова не продавалася за вісімдесят шматків срібла, а четверта частина кава голубиного посліду — за п'ять шматків срібла.

26 І коли цар Ізраїля проходив по муру, одна жінка закричала до нього, кажучи: Допоможи, мій пане, о царю!

27 І він сказав: Якщо Єшуа не допоможе тобі, звідки я допоможу тобі? Із току чи з чавильні?

28 І цар сказав їй: Що тобі? І вона відповіла: Ця жінка сказала мені: Дай твого сина, щоб ми з'їли його сьогодні, а завтра ми з'їмо мого сина.

29 І ми зварили мого сина і з'їли його; і я сказала їй наступного дня: Дай твого сина, щоб ми з'їли його; а вона сховала свого сина.

30 І сталося, коли цар почув слова жінки, він роздер свій одяг; і він проходив по муру, і народ дивився, і ось на його тілі під одягом було веретище.

31 Тоді він сказав: Нехай Ягве вчинить мені так і ще більше, якщо голова Єлисея, сина Шафата, залишиться на ньому сьогодні.

32 А Єлисей сидів у своєму домі, і старійшини сиділи з ним; і цар послав чоловіка поперед себе; але перш ніж посланець прийшов до нього, він сказав старійшинам: Чи бачите ви, як цей син убивці послав зняти мою голову? Дивіться, коли посланець прийде, замкніть двері і тримайте його міцно у дверях; хіба не чути звуку ніг його пана за ним?

33 І поки він ще говорив із ними, ось посланець зійшов до нього; і він сказав: Ось це зло від Ягве; чого мені ще чекати від Ягве?

Розділ 7

1 Тоді Єлисей сказав: Слухайте слово Єшуа; так говорить Єшуа: Завтра о цій порі міра добірного борошна продаватиметься за шекель, і дві міри ячменю за шекель, у брамі Самарії.

2 Тоді сановник, на руку якого спирався цар, відповів мужу Ягве і сказав: Ось якби Єшуа зробив вікна на небі, чи могла б бути ця річ? І він сказав: Ось ти побачиш це своїми очима, але не їстимеш із того.

3 І були чотири прокажені чоловіки при вході до брами; і вони сказали один одному: Чому ми сидимо тут, аж доки помремо?

4 Якщо ми скажемо: Увійдемо до міста, то голод у місті, і ми помремо там; а якщо сидітимемо тут, ми також помремо. Тепер же ходімо і перейдімо до війська сирійців: якщо вони залишать нас живими, ми житимемо; а якщо вони вб'ють нас, ми лише помремо.

5 І вони встали у присмерку, щоб піти до табору сирійців; і коли вони прийшли до краю табору Сирії, ось там не було нікого.

6 Бо Єшуа зробив, що військо сирійців почуло шум колісниць і шум коней, шум великого війська; і вони сказали один одному: Ось цар Ізраїля найняв проти нас царів хеттів і царів єгиптян, щоб прийти на нас.

7 Тому вони встали і втекли у присмерку, і залишили свої намети, і своїх коней, і своїх ослів, табір, як він був, і втекли за своїм життям.

8 І коли ці прокажені прийшли до краю табору, вони ввійшли до одного намету, і їли, і пили, і винесли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли, і сховали це; і повернулися, і ввійшли до іншого намету, і винесли звідти також, і пішли, і сховали це.

9 Тоді вони сказали один одному: Ми робимо недобре; цей день — день доброї звістки, а ми мовчимо; якщо ми чекатимемо до ранкового світла, нас спіткає лихо; тепер же ходімо, щоб ми пішли і розповіли дому царя.

10 І вони прийшли і покликали воротаря міста; і вони розповіли їм, кажучи: Ми прийшли до табору сирійців, і ось там не було нікого, ані людського голосу, лише прив'язані коні, і прив'язані осли, і намети, як вони були.

11 І він покликав воротарів; і вони розповіли це всередині дому царя.

12 І цар устав уночі і сказав своїм слугам: Тепер я покажу вам, що зробили нам сирійці. Вони знають, що ми голодні; тому вони вийшли з табору, щоб сховатися в полі, кажучи: Коли вони вийдуть із міста, ми схопимо їх живими і ввійдемо до міста.

13 І один із його слуг відповів і сказав: Нехай деякі візьмуть, благаю тебе, п'ять коней, що залишилися в місті (ось вони — як уся безліч Ізраїля, що залишилася в ньому; ось, кажу я, вони — як уся безліч ізраїльтян, що загинули), і пошлімо і подивімося.

14 І вони взяли двох колісничних коней; і цар послав за військом сирійців, кажучи: Ідіть і подивіться.

15 І вони пішли за ними аж до Йордану; і ось уся дорога була повна одягу і посуду, які сирійці покидали у своєму поспіху. І посланці повернулися і розповіли цареві.

16 І народ вийшов і пограбував намети сирійців. І міра добірного борошна продавалася за шекель, і дві міри ячменю за шекель, за словом Єшуа.

17 І цар призначив сановника, на руку якого він спирався, доглядати браму; і народ затоптав його в брамі, і він помер, як сказав муж Ягве, який говорив, коли цар зійшов до нього.

18 І сталося, як муж Ягве говорив цареві, кажучи: Дві міри ячменю за шекель, і міра добірного борошна за шекель, будуть завтра о цій порі в брамі Самарії;

19 І той сановник відповів мужу Ягве і сказав: Ось якби Єшуа зробив вікна на небі, чи могла б бути така річ? І він сказав: Ось ти побачиш це своїми очима, але не їстимеш із того.

20 І так сталося з ним, бо народ затоптав його в брамі, і він помер.

Розділ 8

1 Тоді Єлисей говорив до жінки, сина якої він повернув до життя, кажучи: Устань і йди, ти і твій дім, і перебувай, де тільки зможеш перебувати; бо Ягве покликав голод, і він також прийде на край на сім років.

2 І жінка встала і зробила за словом мужа Ягве; і вона пішла зі своїм домом і перебувала в краї филистимлян сім років.

3 І сталося наприкінці семи років, жінка повернулася з краю филистимлян; і вона вийшла волати до царя про свій дім і про своє поле.

4 І цар розмовляв із Ґехазі, слугою мужа Ягве, кажучи: Розповіж мені, благаю тебе, усі великі речі, які зробив Єлисей.

5 І сталося, коли він розповідав цареві, як він повернув до життя мертве тіло, ось жінка, сина якої він повернув до життя, волала до царя про свій дім і про своє поле. І Ґехазі сказав: Мій пане, о царю, це та жінка, і це її син, якого Єлисей повернув до життя.

6 І коли цар запитав жінку, вона розповіла йому. І цар призначив їй певного урядника, кажучи: Поверни все, що було її, і всі плоди поля від дня, коли вона залишила край, аж дотепер.

7 І Єлисей прийшов до Дамаска; а Бен-Гадад, цар Сирії, був хворий; і йому розповіли, кажучи: Муж Ягве прийшов сюди.

8 І сказав цар Хазаїлові: Візьми дар у свою руку і йди, зустрінь мужа Ягве і запитай Ягве через нього, кажучи: Чи одужаю я від цієї хвороби?

9 І Хазаїл пішов йому назустріч і взяв із собою дар, усякого добра Дамаска, вантаж на сорок верблюдів, і прийшов, і став перед ним, і сказав: Твій син Бен-Гадад, цар Сирії, послав мене до тебе, кажучи: Чи одужаю я від цієї хвороби?

10 І Єлисей сказав йому: Іди, скажи йому: Ти неодмінно можеш одужати; проте Єшуа показав мені, що він неодмінно помре.

11 І він утупив свій погляд пильно, аж йому стало соромно; і муж Ягве заплакав.

12 І сказав Хазаїл: Чому плаче мій пан? І він відповів: Бо я знаю зло, яке ти зробиш дітям Ізраїля: їхні твердині ти підпалиш, і їхніх молодих чоловіків ти поб'єш мечем, і їхніх дітей ти розтрощиш, і їхніх вагітних жінок ти розпориєш.

13 І сказав Хазаїл: Але що, хіба твій слуга пес, що він зробив би цю велику річ? І Єлисей відповів: Єшуа показав мені, що ти будеш царем над Сирією.

14 І він відійшов від Єлисея і прийшов до свого пана; той сказав йому: Що сказав тобі Єлисей? І він відповів: Він сказав мені, що ти неодмінно одужаєш.

15 І сталося наступного дня, він узяв товсте покривало, і вмочив його у воду, і розпростер на його лиці, так що він помер; а Хазаїл зацарював замість нього.

16 І п'ятого року Йорама, сина Ахава, царя Ізраїля, коли Йосафат був тоді царем Юди, Єгорам, син Йосафата, царя Юди, почав царювати.

17 Тридцять і два роки було йому, коли він почав царювати; і він царював вісім років в Єрусалимі.

18 І він ходив дорогою царів Ізраїля, як робив дім Ахава, бо дочка Ахава була його дружиною; і він чинив зло в очах Ягве.

19 Але Ягве не хотів знищити Юду заради Давида, Свого слуги, як обіцяв йому дати йому завжди світильник, і його дітям.

20 За його днів Едом повстав з-під руки Юди і поставив над собою царя.

21 І Йорам перейшов до Цаїра, і всі колісниці з ним; і він устав уночі і побив едомітян, що оточили його, і начальників колісниць; а народ утік до своїх наметів.

22 Але Едом повстав з-під руки Юди аж до цього дня. Тоді того самого часу повстала Лівна.

23 А решта діянь Йорама і все, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

24 І Йорам спочив зі своїми батьками і був похований зі своїми батьками в місті Давида; а Ахазія, його син, зацарював замість нього.

25 Дванадцятого року Йорама, сина Ахава, царя Ізраїля, Ахазія, син Єгорама, царя Юди, почав царювати.

26 Двадцять і два роки було Ахазії, коли він почав царювати; і він царював один рік в Єрусалимі. А ім'я його матері — Аталія, дочка Омрі, царя Ізраїля.

27 І він ходив дорогою дому Ахава і чинив зло в очах Ягве, як дім Ахава, бо він був зятем дому Ахава.

28 І він пішов із Йорамом, сином Ахава, на війну проти Хазаїла, царя Сирії, у Рамот-Ґілеад; і сирійці поранили Йорама.

29 І цар Йорам повернувся, щоб лікуватися в Їзреелі від ран, які сирійці завдали йому в Рамі, коли він воював проти Хазаїла, царя Сирії. А Ахазія, син Єгорама, царя Юди, зійшов побачити Йорама, сина Ахава, в Їзреелі, бо він був хворий.

Розділ 9

1 І Єлисей, пророк, покликав одного з дітей пророків і сказав йому: Підпережи свої стегна, і візьми цю посудину олії в свою руку, і йди до Рамот-Ґілеада;

2 І коли ти прийдеш туди, відшукай там Єгу, сина Йосафата, сина Німші, і ввійди, і підійми його з-поміж його братів, і заведи його до внутрішньої кімнати;

3 Тоді візьми посудину олії і вилий йому на голову, і скажи: Так говорить Ягве: Я помазав тебе царем над Ізраїлем. Тоді відчини двері і тікай, і не чекай.

4 І пішов молодий чоловік, саме молодий чоловік пророк, до Рамот-Ґілеада.

5 І коли він прийшов, ось начальники війська сиділи; і він сказав: Маю доручення до тебе, о начальнику. І Єгу сказав: До кого з усіх нас? І він сказав: До тебе, о начальнику.

6 І він устав і ввійшов до дому; і він вилив олію йому на голову і сказав йому: Так говорить Ягве Ізраїля: Я помазав тебе царем над народом Ягве, над Ізраїлем.

7 І ти поб'єш дім Ахава, свого пана, щоб Я помстився за кров Моїх слуг пророків, і за кров усіх слуг Ягве, рукою Єзавелі.

8 Бо ввесь дім Ахава загине; і Я вигублю в Ахава того, хто мочиться до стіни, і замкненого, і залишеного в Ізраїлі;

9 І Я зроблю дім Ахава, як дім Єровоама, сина Невата, і як дім Бааші, сина Ахії;

10 І пси їстимуть Єзавель на ділянці Їзреела, і не буде нікого, хто поховав би її. І він відчинив двері і втік.

11 Тоді Єгу вийшов до слуг свого пана; і один сказав йому: Чи все добре? Чому цей божевільний приходив до тебе? І він сказав їм: Ви знаєте цього чоловіка і його мову.

12 І вони сказали: Це неправда; розповіж нам тепер. І він сказав: Так і так він говорив мені, кажучи: Так говорить Ягве: Я помазав тебе царем над Ізраїлем.

13 Тоді вони поспішили і взяли кожний свій одяг, і постелили під ним на верху сходів, і засурмили в сурми, кажучи: Єгу — цар.

14 І Єгу, син Йосафата, сина Німші, вчинив змову проти Йорама. (А Йорам тримав Рамот-Ґілеад, він і ввесь Ізраїль, через Хазаїла, царя Сирії.

15 Але цар Йорам повернувся, щоб лікуватися в Їзреелі від ран, які сирійці завдали йому, коли він воював із Хазаїлом, царем Сирії.) І Єгу сказав: Якщо така ваша воля, то нехай ніхто не вийде і не втече з міста, щоб піти розповісти в Їзреелі.

16 І Єгу поїхав на колісниці і подався до Їзреела, бо Йорам лежав там. А Ахазія, цар Юди, зійшов побачити Йорама.

17 А сторож стояв на вежі в Їзреелі, і він побачив загін Єгу, коли той надходив, і сказав: Я бачу загін. І Йорам сказав: Візьми вершника і пошли їм назустріч, і нехай він скаже: Чи мир?

18 І пішов один вершник йому назустріч і сказав: Так говорить цар: Чи мир? І Єгу сказав: Що тобі до миру? Повертай позад мене. І сторож розповів, кажучи: Посланець прийшов до них, але не повертається.

19 Тоді він послав другого вершника, який прийшов до них і сказав: Так говорить цар: Чи мир? І Єгу відповів: Що тобі до миру? Повертай позад мене.

20 І сторож розповів, кажучи: Він прийшов аж до них і не повертається; а їзда — як їзда Єгу, сина Німші, бо він їде шалено.

21 І Йорам сказав: Запрягайте. І запрягли його колісницю. І Йорам, цар Ізраїля, і Ахазія, цар Юди, вийшли, кожний на своїй колісниці, і вони вийшли проти Єгу і зустріли його на ділянці Навота, їзреелійця.

22 І сталося, коли Йорам побачив Єгу, він сказав: Чи мир, Єгу? І він відповів: Який мир, поки розпуста твоєї матері Єзавелі і її чаклунства такі численні?

23 І Йорам повернув свої руки і втік, і сказав Ахазії: Зрада, о Ахазіє!

24 А Єгу натягнув лук із усією своєю силою і вдарив Єгорама між його руками, і стріла вийшла через його серце, і він схилився у своїй колісниці.

25 Тоді Єгу сказав Бідкарові, своєму начальникові: Підійми і кинь його на ділянку поля Навота, їзреелійця; бо згадай, як, коли я і ти їхали разом за Ахавом, його батьком, Ягве поклав на нього цей тягар;

26 Неодмінно Я бачив учора кров Навота і кров його синів, — говорить Ягве; і Я відплачу тобі на цій ділянці, — говорить Ягве. Тепер же візьми і кинь його на ділянку землі, за словом Ягве.

27 А коли Ахазія, цар Юди, побачив це, він утік дорогою садового дому. І Єгу погнався за ним і сказав: Побийте також його на колісниці. І вони зробили так на підйомі до Ґура, що біля Ївлеама. І він утік до Меґіддо і помер там.

28 І його слуги повезли його на колісниці до Єрусалима і поховали його в його гробниці з його батьками в місті Давида.

29 І одинадцятого року Йорама, сина Ахава, Ахазія почав царювати над Юдою.

30 І коли Єгу прийшов до Їзреела, Єзавель почула про це; і вона підфарбувала своє лице, і прибрала свою голову, і виглянула у вікно.

31 І коли Єгу входив до брами, вона сказала: Чи мав мир Зімрі, який убив свого пана?

32 І він підняв своє лице до вікна і сказав: Хто на моєму боці? Хто? І виглянули до нього два чи три євнухи.

33 І він сказав: Киньте її вниз. І вони кинули її вниз; і частина її крові бризнула на мур і на коней; і він розтоптав її.

34 І коли він увійшов, він їв і пив, і сказав: Підіть, погляньте тепер на цю прокляту жінку і поховайте її, бо вона дочка царя.

35 І вони пішли поховати її, але не знайшли від неї нічого більше, крім черепа, і ніг, і долонь її рук.

36 Тому вони повернулися і розповіли йому. І він сказав: Це слово Ягве, яке Він промовив через Свого слугу Іллю, тішбіянина, кажучи: На ділянці Їзреела пси їстимуть тіло Єзавелі;

37 І труп Єзавелі буде, як гній на лиці поля на ділянці Їзреела, так що не скажуть: Це Єзавель.

Розділ 10

1 А Ахав мав сімдесят синів у Самарії. І Єгу написав листи і послав до Самарії, до правителів Їзреела, до старійшин і до тих, хто виховував дітей Ахава, кажучи:

2 Тепер, як тільки цей лист прийде до вас, — оскільки сини вашого пана з вами, і з вами колісниці і коні, а також укріплене місто і зброя, —

3 Виберіть найкращого і найпридатнішого з синів вашого пана, і посадіть його на трон його батька, і воюйте за дім вашого пана.

4 Але вони дуже злякалися і сказали: Ось два царі не встояли перед ним; як же встоїмо ми?

5 І той, хто був над домом, і той, хто був над містом, також старійшини і вихователі дітей, послали до Єгу, кажучи: Ми твої слуги і зробимо все, що ти нам накажеш; ми не поставимо нікого царем; роби те, що добре у твоїх очах.

6 Тоді він написав їм листа вдруге, кажучи: Якщо ви мої і якщо ви слухатимете мого голосу, візьміть голови чоловіків, синів вашого пана, і прийдіть до мене до Їзреела завтра о цій порі. А сини царя, сімдесят осіб, були з великими мужами міста, які їх виховували.

7 І сталося, коли лист прийшов до них, вони взяли синів царя і повбивали сімдесят осіб, і поклали їхні голови в кошики, і послали їх йому до Їзреела.

8 І прийшов посланець і розповів йому, кажучи: Вони принесли голови синів царя. І він сказав: Покладіть їх двома купами при вході до брами до ранку.

9 І сталося вранці, що він вийшов, і став, і сказав до всього народу: Ви праведні; ось, я вчинив змову проти свого пана і вбив його; але хто вбив усіх цих?

10 Знайте тепер, що не впаде на землю нічого зі слова Ягве, яке Ягве промовив про дім Ахава; бо Ягве зробив те, що промовив через свого слугу Іллю.

11 Тож Єгу повбивав усіх, хто залишився від дому Ахава в Єзреелі, і всіх його вельмож, і його родичів, і його священиків, аж поки не залишив йому нікого вцілілого.

12 І він устав і відійшов, і прийшов до Самарії. А коли він був дорогою біля дому стриження овець,

13 Єгу зустрів братів Ахазії, царя Юди, і сказав: Хто ви? І вони відповіли: Ми брати Ахазії; і ми сходимо привітати дітей царя та дітей цариці.

14 І він сказав: Візьміть їх живими. І вони взяли їх живими і повбивали їх біля ями дому стриження овець, сорок два чоловіки; і він не залишив жодного з них.

15 І коли він відійшов звідти, він зустрів Єгонадава, сина Рехава, що йшов йому назустріч; і він привітав його і сказав йому: Чи твоє серце праве, як моє серце з твоїм серцем? І Єгонадав відповів: Так. Якщо так, дай мені твою руку. І він дав йому свою руку; і він узяв його до себе в колісницю.

16 І він сказав: Ходи зі мною і поглянь на мою ревність для Ягве. Тож вони посадили його в його колісницю.

17 І коли він прийшов до Самарії, він повбивав усіх, хто залишився в Ахава в Самарії, аж поки не вигубив його, за словом Ягве, яке Він промовив до Іллі.

18 І Єгу зібрав увесь народ докупи і сказав їм: Ахав служив Ваалові мало; а Єгу служитиме йому багато.

19 Тож тепер покличте до мене всіх пророків Ваала, усіх його слуг і всіх його священиків; нехай нікого не бракує; бо я маю принести велику жертву Ваалові; хто б не з'явився, той не житиме. Але Єгу вчинив це хитро, з наміром вигубити служителів Ваала.

20 І Єгу сказав: Оголосіть урочисте зібрання для Ваала. І вони оголосили його.

21 І Єгу послав по всьому Ізраїлю; і прийшли всі служителі Ваала, так що не залишилося жодного чоловіка, який би не прийшов. І вони увійшли до дому Ваала; і дім Ваала наповнився від краю до краю.

22 І він сказав тому, хто був над шатнею: Винеси одяг для всіх служителів Ваала. І він виніс їм одяг.

23 І Єгу увійшов, і Єгонадав, син Рехава, до дому Ваала, і сказав служителям Ваала: Обшукайте і подивіться, щоб тут із вами не було нікого зі слуг Ягве, а тільки служителі Ваала.

24 І коли вони увійшли приносити жертви та цілопалення, Єгу поставив зовні вісімдесят чоловіків і сказав: Якщо хто з чоловіків, яких я привів у ваші руки, утече, той, хто його відпустить, своїм життям відповість за його життя.

25 І сталося, щойно він закінчив приносити цілопалення, Єгу сказав сторожі та начальникам: Увійдіть і повбивайте їх; нехай ніхто не вийде. І вони побили їх вістрям меча; і сторожа та начальники викинули їх, і пішли до міста дому Ваала.

26 І вони винесли боввани з дому Ваала і спалили їх.

27 І вони розбили боввана Ваала, і розбили дім Ваала, і зробили його відхожим місцем аж до цього дня.

28 Так Єгу винищив Ваала з Ізраїля.

29 Однак від гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх, Єгу не відступив від них, а саме від золотих телят, що були в Бет-Елі і що були в Дані.

30 І Ягве сказав до Єгу: За те, що ти добре вчинив, виконавши те, що праве в моїх очах, і зробив домові Ахава за всім, що було в моєму серці, твої діти четвертого покоління сидітимуть на престолі Ізраїля.

31 Але Єгу не пильнував, щоб ходити в законі Ягве Ізраїля всім своїм серцем; бо він не відступив від гріхів Єровоама, який увів Ізраїля в гріх.

32 У ті дні Ягве почав скорочувати Ізраїля; і Газаїл побивав їх у всіх межах Ізраїля;

33 Від Йордану на схід, усю землю Ґілеаду, ґадіян і рувиміян і манасіян, від Ароера, що біля річки Арнон, аж до Ґілеаду та Башану.

34 А решта діянь Єгу, і все, що він зробив, і вся його могутність, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Ізраїля?

35 І Єгу спочив зі своїми батьками; і вони поховали його в Самарії. А Єгоахаз, його син, зацарював замість нього.

36 А часу, що Єгу царював над Ізраїлем у Самарії, було двадцять вісім років.

Розділ 11

1 І коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що її син помер, вона встала і вигубила все царське насіння.

2 Але Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, і викрала його з-поміж царських синів, яких убивали; і вони сховали його, саме його та його годувальницю, у спальній кімнаті від Аталії, так що його не вбили.

3 І він був із нею переховуваний у домі Ягве шість років. А Аталія царювала над краєм.

4 А сьомого року Єгояда послав і привів сотників, із начальниками та сторожею, і привів їх до себе в дім Ягве, і уклав із ними завіт, і взяв із них присягу в домі Ягве, і показав їм царського сина.

5 І він наказав їм, кажучи: Ось річ, яку ви маєте зробити: третина з вас, що приходять у суботу, будуть сторожами дому царя;

6 І третина буде біля воріт Сур; а третина біля воріт позаду сторожі; так ви стерегтимете дім, щоб він не був зруйнований.

7 І дві частини з усіх вас, що відходять у суботу, саме вони стерегтимуть дім Ягве біля царя.

8 І ви оточите царя навколо, кожен чоловік зі своєю зброєю в руці; а хто увійде в ряди, нехай буде вбитий; і будьте з царем, коли він виходить і коли він входить.

9 І сотники зробили за всім, що наказав священик Єгояда; і вони взяли кожен своїх людей, що мали приходити в суботу, з тими, що мали відходити в суботу, і прийшли до священика Єгояди.

10 І священик дав сотникам списи та щити царя Давида, що були в храмі Ягве.

11 І сторожа стала, кожен чоловік зі своєю зброєю в руці, навколо царя, від правого кута храму до лівого кута храму, уздовж біля жертовника та храму.

12 І він вивів царського сина, і поклав на нього корону, і дав йому свідоцтво; і вони зробили його царем і помазали його; і вони заплескали в долоні і сказали: Нехай Єшуа спасе царя!

13 І коли Аталія почула шум сторожі та народу, вона прийшла до народу в храм Ягве.

14 І коли вона глянула, ось, цар стояв біля стовпа, за звичаєм, а князі та сурмачі біля царя, і весь народ краю радів і сурмив у сурми; і Аталія роздерла свій одяг і вигукнула: Змова, змова!

15 Але священик Єгояда наказав сотникам, начальникам війська, і сказав їм: Виведіть її за ряди; а того, хто піде за нею, убийте мечем. Бо священик сказав: Нехай її не вбивають у домі Ягве.

16 І вони наклали на неї руки; і вона пішла дорогою, якою коні входили до царського дому; і там її вбили.

17 І Єгояда уклав завіт між Ягве і царем та народом, що вони будуть народом Ягве; також між царем і народом.

18 І весь народ краю увійшов до дому Ваала і зруйнував його; його жертовники та його боввани вони цілком розбили, а Маттана, священика Ваала, вбили перед жертовниками. І священик призначив начальників над домом Ягве.

19 І він узяв сотників, і начальників, і сторожу, і весь народ краю; і вони звели царя з дому Ягве, і прийшли дорогою воріт сторожі до царського дому. І він сів на престолі царів.

20 І весь народ краю радів, і місто заспокоїлося; а Аталію вони вбили мечем біля царського дому.

21 Сім років було Єгоашеві, коли він почав царювати.

Розділ 12

1 Сьомого року Єгу Єгоаш почав царювати; і сорок років царював він у Єрусалимі. А ім'я його матері було Ців'я з Беер-Шеви.

2 І Єгоаш робив те, що праве в очах Ягве, усі свої дні, в які його навчав священик Єгояда.

3 Але узвишшя не були усунені; народ іще приносив жертви та палив пахощі на узвишшях.

4 І Єгоаш сказав священикам: Усі гроші посвячених речей, що приносяться до дому Ягве, саме гроші кожного, хто проходить облік, гроші, у які оцінено кожного чоловіка, і всі гроші, що спадає на серце будь-якому чоловікові принести до дому Ягве,

5 Нехай священики беруть їх собі, кожен від свого знайомого; і нехай вони лагодять пошкодження дому, де б не знайшлося яке пошкодження.

6 Але сталося, що на двадцять третьому році царя Єгоаша священики не полагодили пошкоджень дому.

7 Тоді цар Єгоаш покликав священика Єгояду та інших священиків і сказав їм: Чому ви не лагодите пошкоджень дому? Тож тепер не беріть більше грошей від ваших знайомих, а віддайте їх на пошкодження дому.

8 І священики погодилися не брати більше грошей від народу, ані лагодити пошкоджень дому.

9 Але священик Єгояда взяв скриню, і просвердлив отвір у її віці, і поставив її біля жертовника, праворуч, як входять до дому Ягве; і священики, що стерегли двері, клали туди всі гроші, що приносилися до дому Ягве.

10 І сталося, коли вони бачили, що в скрині багато грошей, царський писар і первосвященик підіймалися, і вони складали в мішки і лічили гроші, що знаходилися в домі Ягве.

11 І вони віддавали пораховані гроші в руки тих, хто виконував роботу, хто мав нагляд над домом Ягве; і вони видавали їх теслярам і будівничим, що працювали над домом Ягве,

12 І мулярам, і каменярам, і на купівлю дерева та тесаного каміння, щоб лагодити пошкодження дому Ягве, і на все, що видавалося для дому, щоб його лагодити.

13 Однак не було зроблено для дому Ягве срібних чаш, щипців, кропильниць, сурем, жодного золотого посуду чи срібного посуду з грошей, що приносилися до дому Ягве;

14 Але вони віддавали те робітникам і лагодили ним дім Ягве.

15 До того ж вони не вимагали звіту від чоловіків, у чиї руки вони віддавали гроші, щоб видавати робітникам; бо ті діяли вірно.

16 Гроші за провину і гроші за гріх не приносилися до дому Ягве; вони були священиків.

17 Тоді Газаїл, цар Сирії, піднявся, і воював проти Ґату, і здобув його; і Газаїл звернув своє обличчя, щоб піднятися до Єрусалима.

18 І Єгоаш, цар Юди, узяв усі посвячені речі, що посвятили Йосафат і Єгорам і Ахазія, його батьки, царі Юди, і свої власні посвячені речі, і все золото, що знайшлося в скарбницях дому Ягве і в царському домі, і послав його Газаїлові, цареві Сирії; і він відійшов від Єрусалима.

19 А решта діянь Йоаша і все, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

20 І його слуги встали, і вчинили змову, і вбили Йоаша в домі Мілло, що сходить до Сілли.

21 Бо Йозахар, син Шимеата, і Єгозавад, син Шомера, його слуги, вдарили його, і він помер; і вони поховали його з його батьками в місті Давида; а Амація, його син, зацарював замість нього.

Розділ 13

1 Двадцять третього року Йоаша, сина Ахазії, царя Юди, Єгоахаз, син Єгу, почав царювати над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років.

2 І він робив те, що зле в очах Ягве, і ходив за гріхами Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх; він не відступив від них.

3 І гнів Ягве запалився на Ізраїля, і Він віддав їх у руку Газаїла, царя Сирії, і в руку Венгадада, сина Газаїла, по всі їхні дні.

4 І Єгоахаз благав Єшуа, і Єшуа послухав його; бо Він бачив утиск Ізраїля, бо цар Сирії утискав їх.

5 (І Єшуа дав Ізраїлеві спасителя, так що вони вийшли з-під руки сирійців; і діти Ізраїля жили у своїх наметах, як і раніше.

6 Проте вони не відступили від гріхів дому Єровоама, який увів Ізраїля в гріх, а ходили в них; і гайок також залишився в Самарії.)

7 І він не залишив Єгоахазові з народу, крім п'ятдесяти верхівців, і десяти колісниць, і десяти тисяч піхотинців; бо цар Сирії вигубив їх і зробив їх, як порох при молотьбі.

8 А решта діянь Єгоахаза, і все, що він зробив, і його могутність, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Ізраїля?

9 І Єгоахаз спочив зі своїми батьками; і вони поховали його в Самарії; а Йоаш, його син, зацарював замість нього.

10 Тридцять сьомого року Йоаша, царя Юди, Єгоаш, син Єгоахаза, почав царювати над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років.

11 І він робив те, що зле в очах Ягве; він не відступив від усіх гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх, а ходив у них.

12 А решта діянь Йоаша, і все, що він зробив, і його могутність, якою він воював проти Амації, царя Юди, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Ізраїля?

13 І Йоаш спочив зі своїми батьками; а Єровоам сів на його престолі; і Йоаш був похований у Самарії з царями Ізраїля.

14 А Єлисей захворів своєю хворобою, від якої він помер. І Йоаш, цар Ізраїля, зійшов до нього, і плакав над його обличчям, і сказав: О мій батьку, мій батьку, коліснице Ізраїля та його верхівці!

15 І Єлисей сказав йому: Візьми лук і стріли. І він узяв собі лук і стріли.

16 І він сказав цареві Ізраїля: Поклади свою руку на лук. І він поклав свою руку на нього; і Єлисей поклав свої руки на руки царя.

17 І він сказав: Відкрий вікно на схід. І він відкрив його. Тоді Єлисей сказав: Стріляй. І він вистрілив. І він сказав: Стріла визволення Єшуа, і стріла визволення від Сирії; бо ти поб'єш сирійців в Афеці, аж поки їх не вигубиш.

18 І він сказав: Візьми стріли. І він узяв їх. І він сказав цареві Ізраїля: Удар по землі. І він ударив тричі і зупинився.

19 І чоловік Ягве розгнівався на нього і сказав: Тобі треба було вдарити п'ять чи шість разів; тоді ти побив би Сирію, аж поки б її не вигубив; а тепер ти поб'єш Сирію лише тричі.

20 І Єлисей помер, і вони поховали його. А ватаги моавитян вторгалися в край на початку року.

21 І сталося, коли вони ховали одного чоловіка, ось, вони побачили ватагу людей; і вони кинули того чоловіка в гріб Єлисея; і коли той чоловік був опущений і доторкнувся до костей Єлисея, він ожив і став на свої ноги.

22 Але Газаїл, цар Сирії, утискав Ізраїля по всі дні Єгоахаза.

23 І Єшуа був милостивий до них, і мав співчуття до них, і зглянувся на них через Свій завіт з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів їх вигубити, ані ще не відкинув їх від Свого обличчя.

24 Тож Газаїл, цар Сирії, помер; а Венгадад, його син, зацарював замість нього.

25 І Єгоаш, син Єгоахаза, знову відібрав із руки Венгадада, сина Газаїла, міста, які той відібрав із руки Єгоахаза, його батька, війною. Тричі Йоаш побив його і повернув міста Ізраїля.

Розділ 14

1 Другого року Йоаша, сина Єгоахаза, царя Ізраїля, зацарював Амація, син Йоаша, царя Юди.

2 Йому було двадцять п'ять років, коли він почав царювати, і він царював двадцять дев'ять років у Єрусалимі. А ім'я його матері було Єгоаддан з Єрусалима.

3 І він робив те, що праве в очах Ягве, але не так, як Давид, його батько; він робив за всім, як робив Йоаш, його батько.

4 Однак узвишшя не були усунені; народ іще приносив жертви та палив пахощі на узвишшях.

5 І сталося, щойно царство зміцнилося в його руці, він повбивав своїх слуг, які вбили царя, його батька.

6 Але дітей убивць він не вбив, згідно з тим, що написано в книзі закону Мойсея, у якій Ягве заповів, кажучи: Батьки не будуть каратися смертю за дітей, ані діти не будуть каратися смертю за батьків; але кожен чоловік буде каратися смертю за свій власний гріх.

7 Він побив в Едомі в Соляній долині десять тисяч і здобув Селу війною, і назвав її ім'я Йоктеел аж до цього дня.

8 Тоді Амація послав посланців до Єгоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, царя Ізраїля, кажучи: Ходи, погляньмо один одному в обличчя.

9 І Єгоаш, цар Ізраїля, послав до Амації, царя Юди, кажучи: Терен, що в Ливані, послав до кедра, що в Ливані, кажучи: Дай свою дочку моєму синові за дружину; і пройшов дикий звір, що в Ливані, і витоптав терена.

10 Ти справді побив Едома, і твоє серце піднесло тебе; тішся цією славою і сиди вдома; бо навіщо тобі втручатися собі на шкоду, щоб ти впав, саме ти, і Юда з тобою?

11 Але Амація не послухав. Тож Єгоаш, цар Ізраїля, піднявся; і він та Амація, цар Юди, поглянули один одному в обличчя в Бет-Шемеші, що належить до Юди.

12 І Юда був побитий перед Ізраїлем; і вони повтікали кожен до своїх наметів.

13 І Єгоаш, цар Ізраїля, схопив Амацію, царя Юди, сина Єгоаша, сина Ахазії, у Бет-Шемеші, і прийшов до Єрусалима, і зруйнував мур Єрусалима від воріт Єфрема аж до наріжних воріт, чотириста ліктів.

14 І він узяв усе золото і срібло, і весь посуд, що знайшовся в домі Єшуа, і в скарбницях царського дому, і заручників, і повернувся до Самарії.

15 А решта діянь Єгоаша, що він зробив, і його могутність, і як він воював з Амацією, царем Юди, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Ізраїля?

16 І Єгоаш спочив зі своїми батьками і був похований у Самарії з царями Ізраїля; а Єровоам, його син, зацарював замість нього.

17 І Амація, син Йоаша, царя Юди, жив після смерті Єгоаша, сина Єгоахаза, царя Ізраїля, п'ятнадцять років.

18 А решта діянь Амації, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

19 І вчинили змову проти нього в Єрусалимі; і він утік до Лахіш; але вони послали за ним до Лахіш і вбили його там.

20 І вони привезли його на конях; і він був похований у Єрусалимі зі своїми батьками в місті Давида.

21 І весь народ Юди взяв Азарію, якому було шістнадцять років, і зробив його царем замість його батька Амації.

22 Він збудував Елат і повернув його Юді, після того як цар спочив зі своїми батьками.

23 П'ятнадцятого року Амації, сина Йоаша, царя Юди, Єровоам, син Йоаша, царя Ізраїля, почав царювати в Самарії, і царював сорок один рік.

24 І він робив те, що зле в очах Ягве; він не відступив від усіх гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх.

25 Він відновив межу Ізраїля від входу до Хамату аж до моря рівнини, за словом Єшуа Ізраїля, яке Він промовив рукою Свого слуги Йони, сина Аміттая, пророка, що був із Ґат-Хефера.

26 Бо Єшуа бачив страждання Ізраїля, що воно було дуже гірке; бо не було ні замкненого, ані залишеного, ані помічника для Ізраїля.

27 І Єшуа не сказав, що Він зітре ім'я Ізраїля з-під неба; а Він врятував їх рукою Єровоама, сина Йоаша.

28 А решта діянь Єровоама, і все, що він зробив, і його могутність, як він воював, і як він повернув Дамаск і Хамат, що належали Юді, для Ізраїля, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Ізраїля?

29 І Єровоам спочив зі своїми батьками, саме з царями Ізраїля; а Захарія, його син, зацарював замість нього.

Розділ 15

1 Двадцять сьомого року Єровоама, царя Ізраїля, Азарія, син Амації, царя Юди, почав царювати.

2 Шістнадцять років було йому, коли він почав царювати, і він царював п'ятдесят два роки в Єрусалимі. А ім'я його матері було Єхолія з Єрусалима.

3 І він робив те, що праве в очах Ягве, за всім, що робив його батько Амація;

4 Тільки узвишшя не були усунені; народ іще приносив жертви та палив пахощі на узвишшях.

5 І Ягве вразив царя, так що він був прокажений аж до дня своєї смерті, і жив в окремому домі. А Йотам, син царя, був над домом, судячи народ краю.

6 А решта діянь Азарії, і все, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

7 Тож Азарія спочив зі своїми батьками; і вони поховали його з його батьками в місті Давида; а Йотам, його син, зацарював замість нього.

8 Тридцять восьмого року Азарії, царя Юди, Захарія, син Єровоама, царював над Ізраїлем у Самарії шість місяців.

9 І він робив те, що зле в очах Ягве, як робили його батьки; він не відступив від гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх.

10 І Шаллум, син Явеша, вчинив змову проти нього, і вдарив його перед народом, і вбив його, і зацарював замість нього.

11 А решта діянь Захарії, ось, вони записані в книзі літописів царів Ізраїля.

12 Це було слово Єшуа, яке Він промовив до Єгу, кажучи: Твої сини сидітимуть на престолі Ізраїля аж до четвертого покоління. І так сталося.

13 Шаллум, син Явеша, почав царювати тридцять дев'ятого року Уззії, царя Юди; і він царював повний місяць у Самарії.

14 Бо Менахем, син Ґаді, піднявся з Тірци, і прийшов до Самарії, і вдарив Шаллума, сина Явеша, у Самарії, і вбив його, і зацарював замість нього.

15 А решта діянь Шаллума, і його змова, яку він учинив, ось, вони записані в книзі літописів царів Ізраїля.

16 Тоді Менахем побив Тіфсах, і всіх, хто був у ньому, і його межі від Тірци; бо вони не відчинили йому, тому він побив його; і всіх вагітних жінок у ньому він розтяв.

17 Тридцять дев'ятого року Азарії, царя Юди, Менахем, син Ґаді, почав царювати над Ізраїлем, і царював десять років у Самарії.

18 І він робив те, що зле в очах Ягве; він не відступав по всі свої дні від гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх.

19 І Пул, цар Ассирії, прийшов проти краю; і Менахем дав Пулові тисячу талантів срібла, щоб його рука була з ним, щоб зміцнити царство в його руці.

20 І Менахем стягнув гроші з Ізраїля, саме з усіх заможних вельмож, з кожного чоловіка по п'ятдесят шеклів срібла, щоб дати цареві Ассирії. Тож цар Ассирії повернувся і не залишився там у краї.

21 А решта діянь Менахема, і все, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Ізраїля?

22 І Менахем спочив зі своїми батьками; а Пекахія, його син, зацарював замість нього.

23 П'ятдесятого року Азарії, царя Юди, Пекахія, син Менахема, почав царювати над Ізраїлем у Самарії, і царював два роки.

24 І він робив те, що зле в очах Ягве; він не відступив від гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх.

25 Але Пеках, син Ремалії, його начальник, вчинив змову проти нього, і вдарив його в Самарії, у палаці царського дому, з Арґовом і Аріє, і з ним п'ятдесят чоловіків із ґілеадців; і він убив його, і зацарював замість нього.

26 А решта діянь Пекахії, і все, що він зробив, ось, вони записані в книзі літописів царів Ізраїля.

27 П'ятдесят другого року Азарії, царя Юди, Пеках, син Ремалії, почав царювати над Ізраїлем у Самарії, і царював двадцять років.

28 І він робив те, що зле в очах Ягве; він не відступив від гріхів Єровоама, сина Невата, який увів Ізраїля в гріх.

29 За днів Пекаха, царя Ізраїля, прийшов Тіґлат-Пілесер, цар Ассирії, і здобув Ійон, і Авел-Бет-Мааху, і Яноах, і Кедеш, і Хацор, і Ґілеад, і Галілею, всю землю Нефталима, і переселив їх до Ассирії.

30 І Осія, син Ели, вчинив змову проти Пекаха, сина Ремалії, і вдарив його, і вбив його, і зацарював замість нього, двадцятого року Йотама, сина Уззії.

31 А решта діянь Пекаха, і все, що він зробив, ось, вони записані в книзі літописів царів Ізраїля.

32 Другого року Пекаха, сина Ремалії, царя Ізраїля, Йотам, син Уззії, царя Юди, почав царювати.

33 Двадцять п'ять років було йому, коли він почав царювати, і він царював шістнадцять років у Єрусалимі. А ім'я його матері було Єруша, дочка Садока.

34 І він робив те, що праве в очах Ягве; він робив за всім, що робив його батько Уззія.

35 Однак узвишшя не були усунені; народ іще приносив жертви та палив пахощі на узвишшях. Він збудував вищі ворота дому Єшуа.

36 А решта діянь Йотама, і все, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

37 У ті дні Ягве почав посилати проти Юди Реціна, царя Сирії, і Пекаха, сина Ремалії.

38 І Йотам спочив зі своїми батьками, і був похований зі своїми батьками в місті Давида, свого батька; а Ахаз, його син, зацарював замість нього.

Розділ 16

1 Сімнадцятого року Пекаха, сина Ремалії, Ахаз, син Йотама, царя Юди, почав царювати.

2 Двадцять років було Ахазові, коли він почав царювати, і він царював шістнадцять років у Єрусалимі, і не робив того, що праве в очах Ягве, свого Ягве, як Давид, його батько.

3 Але він ходив дорогою царів Ізраїля, так, і провів свого сина через вогонь, за гидотами поган, яких Ягве прогнав з-перед дітей Ізраїля.

4 І він приносив жертви та палив пахощі на узвишшях, і на пагорбах, і під кожним зеленим деревом.

5 Тоді Рецін, цар Сирії, і Пеках, син Ремалії, цар Ізраїля, піднялися до Єрусалима на війну; і вони обложили Ахаза, але не могли його подолати.

6 Того часу Рецін, цар Сирії, повернув Елат Сирії, і вигнав юдеїв з Елату; і сирійці прийшли до Елату, і живуть там аж до цього дня.

7 Тож Ахаз послав посланців до Тіґлат-Пілесера, царя Ассирії, кажучи: Я твій слуга і твій син; піднімися і врятуй мене з руки царя Сирії і з руки царя Ізраїля, які повстають проти мене.

8 І Ахаз узяв срібло і золото, що знайшлося в домі Єшуа, і в скарбницях царського дому, і послав його як дар цареві Ассирії.

9 І цар Ассирії послухав його; бо цар Ассирії піднявся проти Дамаска, і здобув його, і переселив його людей до Кіру, і вбив Реціна.

10 І цар Ахаз пішов до Дамаска назустріч Тіґлат-Пілесерові, цареві Ассирії, і побачив жертовник, що був у Дамаску; і цар Ахаз послав до священика Урії взірець жертовника і його зразок, за всім його виконанням.

11 І священик Урія збудував жертовник за всім, що цар Ахаз послав із Дамаска; так священик Урія зробив його до приходу царя Ахаза з Дамаска.

12 І коли цар прийшов із Дамаска, цар побачив жертовник; і цар наблизився до жертовника і приніс на ньому жертву.

13 І він спалив своє цілопалення і свою хлібну жертву, і вилив свою литу жертву, і покропив кров'ю своїх мирних жертв на жертовник.

14 І він також приніс мідний жертовник, що був перед Єшуа, з переду дому, з-поміж жертовника і дому Єшуа, і поставив його з північного боку жертовника.

15 І цар Ахаз наказав священикові Урії, кажучи: На великому жертовнику пали вранішнє цілопалення, і вечірню хлібну жертву, і цілопалення царя, і його хлібну жертву, з цілопаленням усього народу краю, і їхньою хлібною жертвою, і їхніми литими жертвами; і кропи на нього всією кров'ю цілопалення і всією кров'ю жертви; а мідний жертовник буде для мене, щоб через нього шукати поради.

16 Так зробив священик Урія, за всім, що наказав цар Ахаз.

17 І цар Ахаз відрубав рами підставок і зняв з них умивальницю; і зняв море з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам'яний поміст.

18 І покриття для суботи, що вони збудували в домі, і царський вхід зовні, він відвернув від дому Єшуа через царя Ассирії.

19 А решта діянь Ахаза, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

20 І Ахаз спочив зі своїми батьками, і був похований зі своїми батьками в місті Давида; а Єзекія, його син, зацарював замість нього.

Розділ 17

1 Дванадцятого року Ахаза, царя Юди, Осія, син Ели, почав царювати в Самарії над Ізраїлем дев'ять років.

2 І він робив те, що зле в очах Ягве, але не так, як царі Ізраїля, що були перед ним.

3 Проти нього піднявся Салманасар, цар Ассирії; і Осія став його слугою і давав йому дари.

4 І цар Ассирії виявив змову в Осії; бо він посилав посланців до Со, царя Єгипту, і не приносив дару цареві Ассирії, як робив рік за роком; тому цар Ассирії замкнув його і вкинув його до в'язниці.

5 Тоді цар Ассирії піднявся по всьому краєві, і піднявся до Самарії, і обложив її на три роки.

6 Дев'ятого року Осії цар Ассирії здобув Самарію, і переселив Ізраїля до Ассирії, і поселив їх у Халаху і в Хаворі, біля річки Ґозан, і в містах мідян.

7 Бо так було, що діти Ізраїля згрішили проти Єшуа, свого Єшуа, який вивів їх із землі Єгипту, з-під руки фараона, царя Єгипту, і боялися інших богів,

8 І ходили в постановах поган, яких Ягве прогнав з-перед дітей Ізраїля, і царів Ізраїля, які вони зробили.

9 І діти Ізраїля робили таємно ті речі, що не були праві проти Ягве, свого Ягве, і збудували собі узвишшя в усіх своїх містах, від вежі сторожів аж до укріпленого міста.

10 І вони поставили собі стовпи і гайки на кожному високому пагорбі і під кожним зеленим деревом;

11 І там вони палили пахощі на всіх узвишшях, як погани, яких Ягве переселив з-перед них; і робили злі речі, щоб гнівити Ягве;

12 Бо вони служили бовванам, про яких Ягве сказав їм: Не робіть цієї речі.

13 Проте Ягве свідчив проти Ізраїля і проти Юди через усіх пророків і через усіх провидців, кажучи: Відверніться від ваших злих доріг і дотримуйтеся моїх заповідей і моїх постанов, за всім законом, який я заповів вашим батькам і який я послав вам через моїх слуг, пророків.

14 Проте вони не хотіли слухати, а зробили свої шиї твердими, як шия їхніх батьків, що не вірили в Ягве, свого Ягве.

15 І вони відкинули Його постанови, і Його завіт, який Він уклав із їхніми батьками, і Його свідоцтва, якими Він свідчив проти них; і вони пішли за марнотою, і стали марнотою, і пішли за поганами, що були навколо них, про яких Ягве наказав їм, щоб вони не робили, як ті.

16 І вони залишили всі заповіді Ягве, свого Ягве, і зробили собі литих бовванів, саме два теляти, і зробили гайок, і поклонялися всьому небесному війську, і служили Ваалові.

17 І вони проводили своїх синів і своїх дочок через вогонь, і вживали ворожіння і чаклування, і продали себе, щоб робити зло в очах Ягве, щоб гнівити Його.

18 Тому Ягве дуже розгнівався на Ізраїля і відсунув їх від Свого обличчя; не залишилося нікого, крім самого племені Юди.

19 Також Юда не дотримувався заповідей Ягве, свого Ягве, а ходив у постановах Ізраїля, які вони зробили.

20 І Ягве відкинув усе насіння Ізраїля, і принизив їх, і віддав їх у руку грабіжників, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя.

21 Бо Він відірвав Ізраїля від дому Давида; і вони зробили Єровоама, сина Невата, царем; і Єровоам відвів Ізраїля від слідування за Ягве і довів їх до великого гріха.

22 Бо діти Ізраїля ходили в усіх гріхах Єровоама, які він робив; вони не відступили від них;

23 Аж поки Ягве не відсунув Ізраїля від Свого обличчя, як Він сказав через усіх Своїх слуг, пророків. Тож Ізраїль був переселений зі своєї власної землі до Ассирії аж до цього дня.

24 І цар Ассирії привів людей із Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Хамату, і з Сефарваїма, і поселив їх у містах Самарії замість дітей Ізраїля; і вони посіли Самарію і жили в її містах.

25 І сталося на початку їхнього життя там, що вони не боялися Ягве; тому Ягве послав на них левів, які вбивали деяких із них.

26 Тому вони сказали цареві Ассирії, кажучи: Народи, яких ти переселив і поселив у містах Самарії, не знають звичаю Ягве краю; тому Він послав на них левів, і ось, вони вбивають їх, бо вони не знають звичаю Ягве краю.

27 Тоді цар Ассирії наказав, кажучи: Відведіть туди одного зі священиків, яких ви привели звідти; і нехай вони підуть і живуть там, і нехай він навчить їх звичаю Ягве краю.

28 Тоді один зі священиків, яких вони переселили з Самарії, прийшов і жив у Бет-Елі, і навчив їх, як вони мають боятися Ягве.

29 Однак кожен народ зробив собі власних богів і поставив їх у домах узвишш, які зробили самаряни, кожен народ у своїх містах, де вони жили.

30 І чоловіки Вавилона зробили Суккот-Бенот, а чоловіки Кута зробили Нерґала, а чоловіки Хамату зробили Ашиму,

31 А аввіяни зробили Нівхаза і Тартака, а сефарвіяни палили своїх дітей у вогні для Адраммелеха і Анаммелеха, богів Сефарваїма.

32 Тож вони боялися Ягве і зробили собі з найнижчих поміж ними священиків узвишш, які приносили жертви за них у домах узвишш.

33 Вони боялися Ягве і служили своїм власним богам, за звичаєм народів, яких вони переселили звідти.

34 Аж до цього дня вони роблять за давніми звичаями: вони не бояться Ягве, ані не роблять за їхніми постановами, ані за їхніми установами, ані за законом і заповіддю, які Ягве заповів дітям Якова, якому Він дав ім'я Ізраїль;

35 З якими Ягве уклав завіт і наказав їм, кажучи: Не бійтеся інших богів, не поклоняйтеся їм, не служіть їм і не приносьте їм жертв;

36 А Єшуа, який вивів вас із землі Єгипту великою силою і простягненою рукою, Його бійтеся, і Йому поклоняйтеся, і Йому приносьте жертви.

37 І постанови, і установи, і закон, і заповідь, які Він написав для вас, ви будете пильнувати виконувати назавжди; і не бійтеся інших богів.

38 І завіту, який Я уклав з вами, ви не забувайте; і не бійтеся інших богів.

39 А Єшуа, свого Єшуа, ви будете боятися; і Він визволить вас із руки всіх ваших ворогів.

40 Проте вони не слухали, а робили за своїм давнім звичаєм.

41 Тож ці народи боялися Ягве і служили своїм різьбленим бовванам, і їхні діти, і діти їхніх дітей; як робили їхні батьки, так роблять вони аж до цього дня.

Розділ 18

1 І сталося третього року Осії, сина Ели, царя Ізраїля, що Єзекія, син Ахаза, царя Юди, почав царювати.

2 Двадцять п'ять років було йому, коли він почав царювати; і він царював двадцять дев'ять років у Єрусалимі. Ім'я його матері також було Аві, дочка Захарії.

3 І він робив те, що праве в очах Ягве, за всім, що робив Давид, його батько.

4 Він усунув узвишшя, і розбив стовпи, і вирубав гайки, і розбив на шматки мідного змія, якого зробив Мойсей; бо аж до тих днів діти Ізраїля палили йому пахощі; і він назвав його Нехуштан.

5 Він покладався на Єшуа Ізраїля; так що після нього не було нікого, подібного до нього, серед усіх царів Юди, ані нікого, хто був перед ним.

6 Бо він приліпився до Єшуа, і не відступив від слідування за Ним, а дотримувався Його заповідей, які Ягве заповів Мойсеєві.

7 І Єшуа був із ним; і йому щастило, куди б він не виходив; і він повстав проти царя Ассирії і не служив йому.

8 Він побив филистимлян аж до Ґази і її меж, від вежі сторожів аж до укріпленого міста.

9 І сталося четвертого року царя Єзекії, який був сьомим роком Осії, сина Ели, царя Ізраїля, що Салманасар, цар Ассирії, піднявся проти Самарії і обложив її.

10 І наприкінці трьох років вони здобули її; саме шостого року Єзекії, тобто дев'ятого року Осії, царя Ізраїля, Самарія була здобута.

11 І цар Ассирії переселив Ізраїля до Ассирії, і помістив їх у Халаху і в Хаворі, біля річки Ґозан, і в містах мідян;

12 Бо вони не слухали голосу Ягве, свого Ягве, а переступили Його завіт, і все, що Мойсей, слуга Ягве, заповів, і не хотіли слухати їх, ані виконувати їх.

13 А чотирнадцятого року царя Єзекії Сеннахерів, цар Ассирії, піднявся проти всіх укріплених міст Юди і здобув їх.

14 І Єзекія, цар Юди, послав до царя Ассирії до Лахіш, кажучи: Я провинився; повернися від мене; те, що ти накладеш на мене, я понесу. І цар Ассирії наклав на Єзекію, царя Юди, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.

15 І Єзекія віддав йому все срібло, що знайшлося в домі Єшуа, і в скарбницях царського дому.

16 Того часу Єзекія відтяв золото з дверей храму Єшуа і зі стовпів, які Єзекія, цар Юди, покрив, і віддав його цареві Ассирії.

17 І цар Ассирії послав Тартана, і Равсаріса, і Рабшаке з Лахіш до царя Єзекії з великим військом проти Єрусалима. І вони піднялися і прийшли до Єрусалима. І коли вони піднялися, вони прийшли і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі Поля Валюшника.

18 І коли вони покликали до царя, до них вийшли Еліяким, син Хілкії, який був над домом, і Шевна, писар, і Йоах, син Асафа, літописець.

19 І Рабшаке сказав їм: Скажіть тепер Єзекії: Так говорить великий цар, цар Ассирії: Що це за впевненість, на яку ти покладаєшся?

20 Ти кажеш, — але то лише марні слова, — Я маю раду і силу для війни. Тож на кого ти покладаєшся, що повстаєш проти мене?

21 Ось тепер ти покладаєшся на цю надламану тростину, саме на Єгипет, на яку, коли чоловік обіпреться, вона увійде в його руку і проколе її; такий є фараон, цар Єгипту, для всіх, хто покладається на нього.

22 Але якщо ви скажете мені: Ми покладаємося на Єшуа, нашого Єшуа, — хіба то не той, чиї узвишшя і чиї жертовники Єзекія усунув і сказав Юді та Єрусалимові: Ви будете поклонятися перед цим жертовником у Єрусалимі?

23 Тож тепер, прошу тебе, дай застави моєму панові, цареві Ассирії, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш зі свого боку посадити на них вершників.

24 Як же ти відвернеш обличчя одного начальника з найменших слуг мого пана, і покладаєшся на Єгипет щодо колісниць і верхівців?

25 Чи я тепер без Ягве піднявся проти цього місця, щоб зруйнувати його? Ягве сказав мені: Піднімися проти цього краю і зруйнуй його.

26 Тоді Еліяким, син Хілкії, і Шевна, і Йоах сказали Рабшаке: Говори, прошу тебе, до своїх слуг сирійською мовою, бо ми розуміємо її; і не говори з нами юдейською мовою у вуха народу, що на мурі.

27 Але Рабшаке сказав їм: Чи мій пан послав мене до твого пана і до тебе, щоб промовляти ці слова? Хіба він не послав мене до чоловіків, які сидять на мурі, щоб вони їли свій власний послід і пили свою власну сечу з вами?

28 Тоді став Рабшак і голосно закричав мовою юдеїв, і говорив, кажучи: Слухайте слово великого царя, царя Асирії:

29 Так говорить цар: Нехай не обманює вас Єзекія, бо він не зможе визволити вас із його руки.

30 І нехай Єзекія не покладає вашої надії на Єшуа, кажучи: Єшуа неодмінно визволить нас, і це місто не буде віддане в руку царя Асирії.

31 Не слухайте Єзекії, бо так говорить цар Асирії: Укладіть зі мною угоду за дар і вийдіть до мене, і тоді їжте кожен зі своєї виноградної лози, і кожен зі своєї смоковниці, і пийте кожен воду зі своєї водойми;

32 доки я не прийду і не заберу вас до землі, подібної до вашої землі, землі збіжжя й вина, землі хліба й виноградників, землі оливкової олії та меду, щоб ви жили, а не вмирали; і не слухайте Єзекії, коли він переконує вас, кажучи: Єшуа визволить нас.

33 Чи визволив котрийсь із богів народів свою землю з руки царя Асирії?

34 Де боги Хамату й Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи визволили вони Самарію з моєї руки?

35 Хто вони серед усіх богів країн, що визволили свою країну з моєї руки, щоб Єшуа визволив Єрусалим із моєї руки?

36 Але люди мовчали й не відповіли йому ані слова, бо такий був наказ царя, що казав: Не відповідайте йому.

37 Тоді прийшли Еліаким, син Хілкії, що був над домом, і Шевна, писар, і Йоах, син Асафа, літописець, до Єзекії з роздертим одягом і переказали йому слова Рабшака.

Розділ 19

1 І сталося, коли цар Єзекія почув це, то роздер свій одяг, і вкрився веретою, і пішов до дому Єшуа.

2 І послав він Еліакима, що був над домом, і Шевну, писаря, і старших зі священиків, укритих веретами, до пророка Ісаї, сина Амоца.

3 І вони сказали йому: Так говорить Єзекія: Цей день — день скорботи, і докору, і зневаги; бо діти дійшли до народження, а сили нема породити.

4 Може, Єшуа, твій Єшуа, почує всі слова Рабшака, якого цар Асирії, його пан, послав, щоб зневажити живого Ягве; і докорить за слова, які Єшуа, твій Єшуа, почув; тож піднеси молитву за останок, що залишився.

5 І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Ісая: Так скажіть своєму панові: Так говорить Єшуа: Не бійся слів, які ти чув, якими слуги царя Асирії зневажили Мене.

7 Ось Я пошлю на нього подих, і він почує звістку, і повернеться до своєї землі; і Я вчиню, що він упаде від меча у своїй землі.

8 І повернувся Рабшак, і знайшов царя Асирії, що воював проти Лівни, бо почув, що той відійшов від Лахіша.

9 І коли він почув про Тіргаку, царя Етіопії: Ось він вийшов воювати проти тебе, — він знову послав послів до Єзекії, кажучи:

10 Так скажіть Єзекії, царю Юди: Нехай не обманює тебе твій Єшуа, на Якого ти надієшся, кажучи: Єрусалим не буде відданий у руку царя Асирії.

11 Ось ти чув, що зробили царі Асирії з усіма землями, цілковито винищивши їх; а ти будеш визволений?

12 Чи визволили боги народів тих, кого винищили мої батьки: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едену, що були в Теласарі?

13 Де цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

14 І одержав Єзекія листа з руки послів, і прочитав його; і пішов Єзекія до дому Єшуа, і розгорнув його перед Єшуа.

15 І молився Єзекія перед Єшуа і сказав: О Ягве Ізраїлю, що перебуваєш між херувимами, Ти — Ягве, тільки Ти один, над усіма царствами землі; Ти створив небо й землю.

16 Єшуа, нахили Своє вухо й почуй; відкрий, Єшуа, Свої очі й побач; і почуй слова Санхеріва, який послав його, щоб зневажити живого Ягве.

17 По правді, Єшуа, царі Асирії винищили народи та їхні землі,

18 і вкинули їхніх богів у вогонь, бо то були не боги, а діло рук людських, дерево й камінь, тому вони винищили їх.

19 Тож тепер, о Єшуа, наш Єшуа, благаю Тебе, спаси нас із його руки, щоб усі царства землі пізнали, що Ти — Ягве, тільки Ти.

20 Тоді Ісая, син Амоца, послав до Єзекії, кажучи: Так говорить Єшуа Ізраїлю: Те, про що ти молився до Мене проти Санхеріва, царя Асирії, Я почув.

21 Ось слово, яке Єшуа промовив про нього: Зневажила тебе й насміялася з тебе діва, дочка Сіону; дочка Єрусалима похитала головою слідом за тобою.

22 Кого ти зневажав і гудив? І проти кого підніс свій голос і підняв свої очі вгору? Проти Святого Ізраїлевого.

23 Через своїх послів ти зневажив Єшуа і сказав: З безліччю своїх колісниць я піднявся на вершини гір, на схили Лівану, і вирубаю його високі кедрові дерева та його добірні кипарисові дерева; і ввійду до осель його окраїн, у ліс його Кармелу.

24 Я копав і пив чужі води, і підошвою своїх ніг я висушив усі ріки обложених місць.

25 Хіба ти не чув віддавна, як Я це вчинив, і від давніх часів, що Я це утворив? Тепер Я довів це до здійснення: ти маєш обертати укріплені міста на купи руїн.

26 Тому їхні мешканці були безсилі, вони злякалися й засоромилися; вони стали як польова трава, і як зелена билина, як трава на дахах, і як збіжжя, спалене, перш ніж виросте.

27 Але Я знаю твоє перебування, і твій вихід, і твій вхід, і твою лють проти Мене.

28 За те, що твоя лють проти Мене і твій гамір дійшли до Моїх вух, Я вкладу Свій гак у твої ніздрі, і Своє вудило в твої уста, і поверну тебе дорогою, якою ти прийшов.

29 І це буде тобі знаком: їжте цього року те, що виросло саме, а другого року те, що зійде від того самого; а третього року сійте, і жніть, і насаджуйте виноградники, і їжте їхні плоди.

30 А останок, що врятувався з дому Юди, знову пустить корінь униз і принесе плід угору.

31 Бо з Єрусалима вийде останок, і врятовані з гори Сіон; ревність Ягве військ це вчинить.

32 Тому так говорить Єшуа про царя Асирії: Він не ввійде до цього міста, і не випустить туди стріли, і не прийде перед нього зі щитом, і не насипле проти нього валу.

33 Дорогою, якою прийшов, тією й повернеться, і до цього міста не ввійде, — говорить Єшуа.

34 Бо Я захищатиму це місто, щоб спасти його, ради Себе Самого і ради Давида, Свого слуги.

35 І сталося тієї ночі, що ангел Ягве вийшов і побив у таборі асирійців сто вісімдесят п’ять тисяч; і коли встали рано вранці, ось усі вони — мертві трупи.

36 І рушив Санхерів, цар Асирії, і пішов, і повернувся, і жив у Ніневії.

37 І сталося, коли він поклонявся в домі Нісроха, свого бога, Адраммелех і Шарецер, його сини, вбили його мечем; і вони втекли до землі Арарату. І царював замість нього його син Асархаддон.

Розділ 20

1 У ті дні Єзекія смертельно захворів. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амоца, і сказав йому: Так говорить Ягве: Зроби заповіт своєму дому, бо ти помреш, а не житимеш.

2 Тоді він обернув своє обличчя до стіни й молився до Єшуа, кажучи:

3 Благаю Тебе, о Єшуа, згадай тепер, як я ходив перед Тобою в правді й із досконалим серцем, і робив те, що добре в Твоїх очах. І Єзекія сильно заплакав.

4 І сталося, перш ніж Ісая вийшов на середнє подвір’я, було до нього слово Єшуа, яке казало:

5 Вернися й скажи Єзекії, вождю Мого народу: Так говорить Єшуа, Єшуа Давида, твого батька: Я почув твою молитву, Я побачив твої сльози; ось Я зцілю тебе: третього дня ти підеш до дому Єшуа.

6 І Я додам до твоїх днів п’ятнадцять років; і визволю тебе й це місто з руки царя Асирії; і захищатиму це місто ради Себе Самого і ради Давида, Свого слуги.

7 І сказав Ісая: Візьміть грудку смокв. І взяли, і поклали на нарив, і він видужав.

8 І сказав Єзекія Ісаї: Який буде знак, що Єшуа зцілить мене, і що я піду до дому Єшуа третього дня?

9 І сказав Ісая: Цей знак матимеш від Єшуа, що Єшуа вчинить те, що промовив: чи піде тінь уперед на десять ступенів, чи повернеться назад на десять ступенів?

10 І відповів Єзекія: Легка річ, щоб тінь пішла вниз на десять ступенів; ні, нехай тінь повернеться назад на десять ступенів.

11 І кликнув пророк Ісая до Єшуа; і Він повернув тінь на десять ступенів назад, на стільки, на скільки вона зійшла вниз на сонячному годиннику Ахаза.

12 У той час Беродах-Баладан, син Баладана, цар Вавилону, послав листи й дар Єзекії, бо почув, що Єзекія був хворий.

13 І вислухав їх Єзекія, і показав їм увесь дім своїх коштовностей, срібло, і золото, і пахощі, і дорогоцінний єлей, і весь дім своєї зброї, і все, що було в його скарбницях; не було нічого в його домі й у всьому його володінні, чого б Єзекія їм не показав.

14 Тоді прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: Що казали ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? І сказав Єзекія: Вони прийшли з далекої країни, з Вавилону.

15 І сказав він: Що вони бачили в твоєму домі? І відповів Єзекія: Усе, що в моєму домі, вони бачили; немає нічого серед моїх скарбів, чого б я їм не показав.

16 І сказав Ісая Єзекії: Слухай слово Єшуа.

17 Ось настають дні, коли все, що в твоєму домі, і те, що твої батьки склали в запаси до цього дня, буде занесене до Вавилону; нічого не залишиться, — говорить Ягве.

18 І з твоїх синів, що вийдуть від тебе, яких ти породиш, заберуть; і вони будуть євнухами в палаці царя Вавилону.

19 Тоді сказав Єзекія Ісаї: Добре слово Ягве, яке ти промовив. І сказав він: Хіба не добре, якщо мир і правда будуть у мої дні?

20 А решта діянь Єзекії, і вся його могутність, і як він зробив ставок і водопровід, і провів воду до міста, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

21 І спочив Єзекія зі своїми батьками, і царював замість нього його син Манасія.

Розділ 21

1 Манасії було дванадцять років, коли він зацарював, і він царював п’ятдесят п’ять років у Єрусалимі. А ім’я його матері — Хефціва.

2 І робив він зло в очах Ягве, за гидотами поган, яких Ягве вигнав перед синами Ізраїля.

3 Бо він знову відбудував узвишшя, які зруйнував його батько Єзекія; і поставив жертовники Ваалові, і зробив священний стовп, як зробив Ахав, цар Ізраїля; і поклонявся всьому небесному війську, і служив йому.

4 І побудував він жертовники в домі Єшуа, про який Єшуа сказав: В Єрусалимі Я покладу Своє ім’я.

5 І побудував жертовники для всього небесного війська на обох подвір’ях дому Єшуа.

6 І провів свого сина через вогонь, і ворожив за часами, і чаклував, і мав справу з духами померлих та чаклунами; він учинив багато зла в очах Ягве, щоб гнівити Його.

7 І поставив у домі різьблений образ священного стовпа, який зробив, — про який Єшуа сказав Давидові й Соломонові, його синові: У цьому домі й в Єрусалимі, який Я вибрав з усіх племен Ізраїля, Я покладу Своє ім’я навіки;

8 і більше не зрушу ноги Ізраїля з землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони дбатимуть чинити за всім, що Я їм заповів, і за всім законом, що його заповів їм Мій слуга Мойсей.

9 Але вони не послухали; і Манасія звів їх чинити більше зла, ніж ті народи, яких Ягве винищив перед синами Ізраїля.

10 І промовляв Єшуа через Своїх слуг, пророків, кажучи:

11 За те, що Манасія, цар Юди, вчинив ці гидоти і чинив зло понад усе, що чинили аморейці, які були перед ним, і ввів у гріх також Юду своїми ідолами,

12 тому так говорить Ягве Ізраїлю: Ось Я наводжу таке зло на Єрусалим і Юду, що в кожного, хто почує про нього, задзвенить в обох вухах.

13 І Я простягну над Єрусалимом мірку Самарії та висок дому Ахава; і витру Єрусалим, як людина витирає миску, витерши, перевертає її догори дном.

14 І Я покину останок Свого насліддя, і віддам їх у руку їхніх ворогів; і вони стануть здобиччю й грабунком для всіх своїх ворогів;

15 за те, що вони чинили зло в Моїх очах і гнівили Мене від дня, коли їхні батьки вийшли з Єгипту, аж до цього дня.

16 До того ж Манасія пролив дуже багато невинної крові, аж наповнив нею Єрусалим від краю до краю, окрім свого гріха, яким увів Юду в гріх, чинячи зло в очах Ягве.

17 А решта діянь Манасії, і все, що він зробив, і його гріх, яким він грішив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

18 І спочив Манасія зі своїми батьками, і був похований у саду свого дому, у саду Уззи; і царював замість нього його син Амон.

19 Амон мав двадцять два роки, коли зацарював, і царював два роки в Єрусалимі. А ім’я його матері — Мешуллемет, дочка Харуца з Йотви.

20 І робив він зло в очах Ягве, як робив його батько Манасія.

21 І ходив він усією дорогою, якою ходив його батько, і служив ідолам, яким служив його батько, і поклонявся їм;

22 і покинув Ягве своїх батьків, і не ходив дорогою Ягве.

23 І змовилися слуги Амона проти нього, і вбили царя в його домі.

24 А народ землі повбивав усіх, хто змовився проти царя Амона; і народ землі настановив царем замість нього його сина Йосію.

25 А решта діянь Амона, які він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

26 І він був похований у своїй гробниці в саду Уззи; і царював замість нього його син Йосія.

Розділ 22

1 Йосії було вісім років, коли він зацарював, і він царював тридцять один рік у Єрусалимі. А ім’я його матері — Єдіда, дочка Адаї з Боцкату.

2 І робив він те, що правильне в очах Ягве, і ходив усією дорогою Давида, свого батька, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.

3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, що цар послав Шафана, сина Ацалії, сина Мешуллама, писаря, до дому Єшуа, кажучи:

4 Піди до Хілкії, первосвященика, щоб він перелічив срібло, принесене до дому Єшуа, яке сторожі дверей зібрали від народу;

5 і нехай вони віддадуть його в руку виконавців роботи, що наглядають за домом Єшуа; і нехай ті дадуть його виконавцям роботи, що в домі Єшуа, щоб направити пошкодження дому:

6 теслярам, і будівничим, і мулярам, і щоб купити дерево й тесаний камінь на направу дому.

7 Але не вимагали від них рахунку за гроші, віддані в їхню руку, бо вони діяли чесно.

8 І сказав Хілкія, первосвященик, Шафанові, писареві: Я знайшов книгу закону в домі Єшуа. І дав Хілкія книгу Шафанові, і той читав її.

9 І прийшов Шафан, писар, до царя, і доніс цареві відповідь, і сказав: Твої слуги зібрали гроші, знайдені в домі, і віддали їх у руку виконавців роботи, що наглядають за домом Єшуа.

10 І повідомив Шафан, писар, царя, кажучи: Хілкія, священик, дав мені книгу. І Шафан читав її перед царем.

11 І сталося, коли цар почув слова книги закону, то роздер свій одяг.

12 І наказав цар Хілкії, священикові, і Ахікамові, синові Шафана, і Ахборові, синові Міхаї, і Шафанові, писареві, і Асаї, слузі царя, кажучи:

13 Підіть, запитайте Єшуа за мене, і за народ, і за всю Юду про слова цієї знайденої книги; бо великий гнів Ягве, що запалав на нас, за те, що наші батьки не слухали слів цієї книги, щоб чинити за всім, що написано про нас.

14 І пішли Хілкія, священик, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Тікви, сина Хархаса, сторожа одеж; а вона жила в Єрусалимі, у другій дільниці; і вони говорили з нею.

15 І вона сказала їм: Так говорить Ягве Ізраїлю: Скажіть чоловікові, який послав вас до мене:

16 Так говорить Ягве: Ось Я наведу зло на це місце і на його мешканців, усі слова книги, яку читав цар Юди;

17 за те, що вони покинули Мене й кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всіма ділами своїх рук; тому Мій гнів запалає на це місце і не згасне.

18 А цареві Юди, який послав вас запитати Єшуа, так скажіть йому: Так говорить Ягве Ізраїлю: Щодо слів, які ти чув:

19 За те, що твоє серце зм’якшилося, і ти впокорився перед Єшуа, коли почув, що Я промовив проти цього місця і проти його мешканців, що вони стануть спустошенням і прокляттям, і ти роздер свій одяг, і плакав переді Мною, — Я також почув тебе, — говорить Єшуа.

20 Тому ось Я прилучу тебе до твоїх батьків, і ти будеш прилучений до своєї гробниці в мирі; і твої очі не побачать усього зла, яке Я наведу на це місце. І вони донесли цареві відповідь.

Розділ 23

1 І послав цар, і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалима.

2 І пішов цар до дому Єшуа, і всі мужі Юди, і всі мешканці Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого; і він прочитав їм на слух усі слова книги заповіту, знайденої в домі Єшуа.

3 І став цар біля стовпа, і уклав заповіт перед Ягве, щоб ходити за Ягве і додержувати Його заповідей, і Його свідчень, і Його постанов усім серцем і всією душею, щоб виконати слова цього заповіту, записані в цій книзі. І весь народ пристав до заповіту.

4 І наказав цар Хілкії, первосвященикові, і священикам другого чину, і сторожам дверей винести з храму Єшуа всі посудини, зроблені для Ваала, і для священного стовпа, і для всього небесного війська; і спалив їх поза Єрусалимом на полях Кедрону, а їхній попіл відніс до Бет-Елу.

5 І він усунув жерців-ідолопоклонників, яких царі Юди настановили кадити на узвишшях у містах Юди й в околицях Єрусалима, а також тих, що кадили Ваалові, сонцю, і місяцю, і планетам, і всьому небесному війську.

6 І виніс він священний стовп із дому Єшуа поза Єрусалим, до потоку Кедрон, і спалив його біля потоку Кедрон, і стер на порох, і кинув той порох на гробниці дітей народу.

7 І зруйнував він доми храмових блудників, що були при домі Єшуа, де жінки ткали покривала для священного стовпа.

8 І привів він усіх священиків із міст Юди, і опоганив узвишшя, де священики кадили, від Ґеви до Беер-Шеви, і зруйнував узвишшя брам, що були при вході до брами Єгошуа, начальника міста, що по ліву руку людини при брамі міста.

9 Проте священики узвиш не підходили до жертовника Єшуа в Єрусалимі, а їли опрісноки серед своїх братів.

10 І опоганив він Тофет, що в долині синів Гіннома, щоб ніхто не проводив свого сина чи своєї дочки через вогонь для Молоха.

11 І забрав він коней, яких царі Юди присвятили сонцю, при вході до дому Єшуа, біля кімнати придворного Натан-Мелеха, що в передмісті, а колісниці сонця спалив вогнем.

12 І жертовники, що були на даху верхньої кімнати Ахаза, які зробили царі Юди, і жертовники, які зробив Манасія на обох подвір’ях дому Єшуа, цар побив і зруйнував звідти, а їхній порох кинув у потік Кедрон.

13 І узвишшя, що перед Єрусалимом, праворуч гори погибелі, які Соломон, цар Ізраїля, побудував для Астарти, гидоти сидонян, і для Кемоша, гидоти моавітян, і для Мілкома, гидоти синів Аммона, цар опоганив.

14 І розбив він ідольські стовпи, і повирубував священні стовпи, і наповнив їхні місця людськими кістками.

15 Також жертовник, що в Бет-Елі, і узвишшя, яке зробив Єровоам, син Невата, що ввів Ізраїля в гріх, — і той жертовник, і узвишшя він зруйнував, і спалив узвишшя, і стер на порох, і спалив священний стовп.

16 І коли Йосія обернувся, він побачив гробниці, що були там на горі, і послав, і взяв кості з гробниць, і спалив їх на жертовнику, і опоганив його, за словом Єшуа, яке проголосив чоловік Ягве, що проголосив ці слова.

17 Тоді він сказав: Що це за надгробок, який я бачу? І мужі міста сказали йому: Це гробниця, де похований чоловік Ягве, який прийшов з Юди й проголосив ці речі, що ти вчинив проти жертовника Бет-Елу.

18 І сказав він: Залиште його в спокої; нехай ніхто не рухає його костей. І залишили його кості в спокої разом із кістками пророка, що прийшов із Самарії.

19 І всі доми узвиш, що в містах Самарії, які зробили царі Ізраїля, щоб гнівити Ягве, Йосія усунув, і вчинив із ними за всіма ділами, які вчинив у Бет-Елі.

20 І повбивав він усіх жерців узвиш, що були там, на жертовниках, і спалив на них людські кості, і повернувся до Єрусалима.

21 І наказав цар усьому народові, кажучи: Справляйте Пасху для Єшуа, вашого Єшуа, як написано в книзі цього заповіту.

22 Справді, такої Пасхи не справляли від днів суддів, що судили Ізраїля, ані в усі дні царів Ізраїля, ані царів Юди;

23 а вісімнадцятого року царя Йосії ця Пасха була справлена для Єшуа в Єрусалимі.

24 Також ворожбитів на духах померлих, і чаклунів, і образи, і ідолів, і всі гидоти, що бачили в землі Юди та в Єрусалимі, Йосія усунув, щоб виконати слова закону, записані в книзі, яку священик Хілкія знайшов у домі Єшуа.

25 І не було перед ним царя, подібного до нього, що навернувся до Ягве всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю силою, за всім законом Мойсея; і після нього не повстав подібний до нього.

26 Проте Ягве не відвернувся від запалу Свого великого гніву, яким Його гнів запалав на Юду, за всі зневаги, якими Манасія Його гнівив.

27 І сказав Ягве: Також Юду Я усуну від Свого обличчя, як усунув Ізраїля, і відкину це місто Єрусалим, яке Я вибрав, і дім, про який Я сказав: Моє ім’я буде там.

28 А решта діянь Йосії, і все, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

29 За його днів фараон Нехо, цар Єгипту, пішов проти царя Асирії до ріки Євфрату; і цар Йосія пішов проти нього; і той убив його в Меґіддо, коли побачив його.

30 І його слуги привезли його мертвого на колісниці з Меґіддо, і привезли до Єрусалима, і поховали його у власній гробниці. І народ землі взяв Єгоахаза, сина Йосії, і помазав його, і настановив його царем замість його батька.

31 Єгоахазові було двадцять три роки, коли він зацарював; і він царював три місяці в Єрусалимі. А ім’я його матері — Хамутал, дочка Єремії з Лівни.

32 І робив він зло в очах Ягве, за всім, що робили його батьки.

33 І фараон Нехо закував його в кайдани в Рівлі, у землі Хамату, щоб він не царював у Єрусалимі; і наклав на землю данину в сто талантів срібла і талант золота.

34 І фараон Нехо настановив царем Еліакима, сина Йосії, замість Йосії, його батька, і змінив його ім’я на Єгояким, і забрав Єгоахаза; і той прийшов до Єгипту й там помер.

35 І Єгояким віддав срібло й золото фараонові; але обклав податком землю, щоб дати гроші за наказом фараона: він стягав срібло й золото з народу землі, з кожного за його оподаткуванням, щоб віддати фараонові Нехо.

36 Єгоякимові було двадцять п’ять років, коли він зацарював; і він царював одинадцять років у Єрусалимі. А ім’я його матері — Зевудда, дочка Педаї з Руми.

37 І робив він зло в очах Ягве, за всім, що робили його батьки.

Розділ 24

1 За його днів прийшов Навуходоносор, цар Вавилону, і Єгояким був його слугою три роки; тоді він обернувся й повстав проти нього.

2 І послав Ягве проти нього полчища халдеїв, і полчища арамейців, і полчища моавітян, і полчища синів Аммона, і послав їх проти Юди, щоб винищити її, за словом Ягве, яке Він промовив через Своїх слуг, пророків.

3 Справді, за наказом Ягве це прийшло на Юду, щоб усунути їх від Його обличчя, за гріхи Манасії, за все, що він зробив;

4 а також за невинну кров, яку він пролив, бо наповнив Єрусалим невинною кров’ю, чого Ягве не хотів простити.

5 А решта діянь Єгоякима, і все, що він зробив, — хіба вони не записані в книзі літописів царів Юди?

6 І спочив Єгояким зі своїми батьками; і царював замість нього його син Єгояхін.

7 А цар Єгипту більше не виходив зі своєї землі, бо цар Вавилону забрав від ріки Єгипту до ріки Євфрату все, що належало цареві Єгипту.

8 Єгояхінові було вісімнадцять років, коли він зацарював, і він царював у Єрусалимі три місяці. А ім’я його матері — Нехушта, дочка Елнатана з Єрусалима.

9 І робив він зло в очах Ягве, за всім, що робив його батько.

10 У той час слуги Навуходоносора, царя Вавилону, підійшли до Єрусалима, і місто було обложене.

11 І Навуходоносор, цар Вавилону, прийшов до міста, а його слуги облягали його.

12 І Єгояхін, цар Юди, вийшов до царя Вавилону, — він, і його мати, і його слуги, і його князі, і його урядовці; і цар Вавилону взяв його восьмого року свого царювання.

13 І виніс він звідти всі скарби дому Єшуа, і скарби царського дому, і порізав на шматки всі золоті посудини, які Соломон, цар Ізраїля, зробив у храмі Єшуа, як сказав Ягве.

14 І вивів він увесь Єрусалим, і всіх князів, і всіх хоробрих воїнів, десять тисяч полонених, і всіх теслярів та ковалів; не залишилося нікого, крім найбідніших людей землі.

15 І вивів він Єгояхіна до Вавилону, і матір царя, і дружин царя, і його урядовців, і можних землі; їх він повів у полон з Єрусалима до Вавилону.

16 І всіх воїнів, сім тисяч, і теслярів та ковалів тисячу, усіх сильних і здатних до війни, — їх цар Вавилону привів полоненими до Вавилону.

17 І цар Вавилону настановив царем замість нього Маттанію, брата його батька, і змінив його ім’я на Седекію.

18 Седекії був двадцять один рік, коли він зацарював, і він царював одинадцять років у Єрусалимі. А ім’я його матері — Хамутал, дочка Єремії з Лівни.

19 І робив він зло в очах Ягве, за всім, що робив Єгояким.

20 Бо через гнів Ягве сталося в Єрусалимі та Юді, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя, що Седекія повстав проти царя Вавилону.

Розділ 25

1 І сталося дев’ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, що Навуходоносор, цар Вавилону, прийшов, він і все його військо, проти Єрусалима, і отаборився проти нього; і вони збудували довкола нього облогові вали.

2 І місто було в облозі до одинадцятого року царя Седекії.

3 А дев’ятого дня четвертого місяця голод посилився в місті, і не було хліба для народу землі.

4 І місто було проламане, і всі воїни втекли вночі дорогою брами між двома мурами, що біля царського саду; а халдеї були довкола міста; і цар пішов дорогою до рівнини.

5 І військо халдеїв погналося за царем, і наздогнало його на рівнинах Єрихону; і все його військо розбіглося від нього.

6 І взяли вони царя, і привели його вгору до царя Вавилону в Рівлу; і вчинили над ним суд.

7 І повбивали вони синів Седекії перед його очима, і викололи очі Седекії, і закували його в мідні кайдани, і відвели до Вавилону.

8 А п’ятого місяця, сьомого дня місяця, — це дев’ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя Вавилону, — прийшов до Єрусалима Невузардан, начальник охорони, слуга царя Вавилону;

9 і спалив дім Єшуа, і дім царя, і всі доми Єрусалима, і дім кожного вельможі спалив вогнем.

10 І все військо халдеїв, що було з начальником охорони, зруйнувало мури Єрусалима довкола.

11 А решту народу, що залишився в місті, і перебіжчиків, що перейшли до царя Вавилону, з рештою натовпу Невузардан, начальник охорони, вивів у полон.

12 Але начальник охорони залишив декого з бідних землі виноградарями й рільниками.

13 А мідні стовпи, що в домі Єшуа, і підніжки, і мідне море, що в домі Єшуа, халдеї розбили на шматки й віднесли їхню мідь до Вавилону.

14 І горшки, і лопатки, і щипці для знімання нагару, і ложки, і всі мідні посудини, якими служили, вони забрали.

15 І кадильниці, і чаші, і речі, які були з золота — золоті, а зі срібла — срібні, начальник охорони забрав.

16 Два стовпи, одне море і підніжки, які Соломон зробив для дому Єшуа; міді всіх цих посудин не можна було зважити.

17 Висота одного стовпа була вісімнадцять ліктів, а капітель на ньому — мідна; а висота капітелі — три лікті; і плетена робота, і гранатові яблука на капітелі довкола, усе з міді; і подібне до цього мав другий стовп із плетеною роботою.

18 І взяв начальник охорони Сераю, первосвященика, і Софонію, другого священика, і трьох сторожів дверей;

19 а з міста взяв одного урядовця, поставленого над воїнами, і п’ятьох чоловіків із тих, що були в присутності царя, яких знайшли в місті, і головного писаря війська, що переписував народ землі, і шістдесят чоловіків із народу землі, яких знайшли в місті;

20 І Невузардан, начальник охорони, взяв їх і привів до царя Вавилону в Рівлу.

21 І цар Вавилону побив їх і повбивав у Рівлі, у землі Хамату. Так Юда був виведений зі своєї землі.

22 А щодо народу, що залишився в землі Юди, якого Навуходоносор, цар Вавилону, залишив, — над ними він настановив правителем Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафана.

23 І коли всі начальники військ, вони та їхні люди, почули, що цар Вавилону настановив Ґедалію правителем, прийшли до Ґедалії в Міцпу: Ізмаїл, син Нетанії, і Йоханан, син Карейаха, і Серая, син Танхумета, нетофатянин, і Яазанія, син маахатянина, — вони та їхні люди.

24 І Ґедалія присягнув їм та їхнім людям і сказав їм: Не бійтеся бути слугами халдеїв; живіть у землі й служіть цареві Вавилону, і буде вам добре.

25 Але сталося сьомого місяця, що Ізмаїл, син Нетанії, син Елішами, з царського роду, прийшов, і десять чоловіків із ним, і вдарив Ґедалію, і той помер, а також юдеїв і халдеїв, що були з ним у Міцпі.

26 І весь народ, від малого до великого, і начальники військ піднялися й пішли до Єгипту, бо боялися халдеїв.

27 І сталося тридцять сьомого року полону Єгояхіна, царя Юди, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, що Евіл-Меродах, цар Вавилону, у рік, коли він зацарював, підняв голову Єгояхіна, царя Юди, з в’язниці;

28 і говорив із ним ласкаво, і поставив його трон вище трону царів, що були з ним у Вавилоні;

29 і змінив його в’язничний одяг; і він постійно їв хліб перед ним усі дні свого життя.

30 А його утримання було постійним утриманням, що давав йому цар, — денна частка на кожен день, усі дні його життя.