Друга книга Адама і Єви
Слухати й читати — вашими мовами
Задум Девіда для цього єдиного сайту: слухати однією мовою, читаючи іншою — чути книгу французькою, а очима стежити за іспанською, і мова вчить сама себе. Два вибори нижче незалежні один від одного.
Читати мовою:
Кожне видання іншою мовою несе цю книгу настільки, наскільки дійшов його переклад; де переклад ще триває, те видання каже про це на своїй сторінці. Перша книга Адама і Єви несе повністю підключений паралельний читач — спробуйте його там.
Слухати: аудіоверсія
Аудіоверсія в підготовці — записаної аудіокниги цієї книги ще немає жодною мовою. Коли записи буде доставлено, вони звучатимуть тут, розділ за розділом (ebooks/audio/<language>/adam-and-eve-second/001.mp3 …). До того часу чистий текст цієї сторінки може озвучити ваш пристрій — див. Аудіокниги з читанням вголос про чесний стан виробництва.
Слухати голосом вашого пристрою
Ваш пристрій читає вголос текст цієї сторінки. Це не записана аудіокнига — записана аудіоверсія, якщо вона збережена, знаходиться в аудіоблоці цієї сторінки.
РОЗДІЛ I
Уражена горем родина. Каїн одружується з Лулувою, і вони віддаляються. 1 КОЛИ Лулува почула слова Каїна, вона плакала й пішла до свого батька й матері, і розповіла їм, як Каїн убив свого брата Авеля. 2 Тоді вони всі голосно закричали й піднесли свої голоси, і били себе по обличчях, і кидали порох на свої голови, і роздирали свій одяг, і вийшли й прийшли на місце, де Авеля було вбито. 3 І вони знайшли його лежачим на землі, убитим, і звірів навколо нього; поки вони плакали й кричали через цього праведного. З його тіла, через його чистоту, виходив запах солодких прянощів. 4 І Адам ніс його, сльози його текли по його обличчю; і пішов до Печери Скарбів, де він поклав його й обгорнув його солодкими прянощами й миррою. 5 І Адам і Єва залишалися біля його поховання у великому горі сто сорок днів. Авелю було п’ятнадцять із половиною років, а Каїну сімнадцять із половиною років. 6 Щодо Каїна, коли жалоба за його братом закінчилася, він узяв свою сестру Лулуву й одружився з нею, без дозволу від свого батька й матері; бо вони не могли утримати його від неї, через своє тяжке серце. 7 Потім він пішов униз до підніжжя гори, подалі від саду, поблизу місця, де він убив свого брата. 8 І в тому місці було багато плодових дерев і лісових дерев. Його сестра породила йому дітей, які, своєю чергою, почали розмножуватися поступово, доки не наповнили те місце. 9 А щодо Адама і Єви, вони не сходилися разом після поховання Авеля сім років. Після цього, однак, Єва зачала; і поки вона була вагітна, Адам сказав їй: «Прийди, візьмімо жертву й принесімо її Ягве, і попросімо Його дати нам гарну дитину, у якій ми можемо знайти втіху, і яку ми можемо поєднати в шлюбі із сестрою Авеля». 10 Тоді вони приготували жертву й принесли її до жертівника, і принесли її перед Ягве, і почали благати Його прийняти їхню жертву й дати їм добре потомство. 11 І Ягве почув Адама й прийняв його жертву. Тоді вони поклонилися, Адам, Єва та їхня дочка, і зійшли до Печери Скарбів і поставили в ній лампу, щоб горіти вночі й удень, перед тілом Авеля. 12 Тоді Адам і Єва продовжували постити й молитися, доки не прийшов час Єви, щоб вона народила, коли вона сказала Адамові: «Я хочу піти до печери в скелі, щоб народити в ній». 13 І він сказав: «Іди й візьми з собою свою дочку, щоб прислуговувала тобі; а я залишуся в цій Печері Скарбів перед тілом мого сина Авеля». 14 Тоді Єва послухалася Адама й пішла, вона і її дочка. А Адам залишився сам у Печері Скарбів.
РОЗДІЛ II
Третій син народжується Адамові і Єві. 1 І Єва породила сина, цілком вродливого поставою й обличчям. Його краса була як краса його батька Адама, проте вродливіша. 2 Тоді Єва втішилася, коли побачила його, і залишалася вісім днів у печері; потім вона послала свою дочку до Адама сказати йому прийти й побачити дитину й назвати її. Але дочка залишилася на його місці біля тіла свого брата, доки Адам не повернувся. Так вона зробила. 3 Але коли Адам прийшов і побачив гарний вигляд дитини, її красу й її досконалу поставу, він радів над нею й утішився за Авеля. Тоді він назвав дитину Сиф, що означає «що Ягве почув мою молитву й визволив мене з моєї скорботи». Але це також означає «сила й могутність». 4 Тоді, після того як Адам назвав дитину, він повернувся до Печери Скарбів; а його дочка повернулася до своєї матері. 5 Але Єва залишалася у своїй печері, доки не сповнилося сорок днів, коли вона прийшла до Адама й привела з собою дитину й свою дочку. 6 І вони прийшли до річки води, де Адам і його дочка вмилися, через свій смуток за Авелем; а Єва й немовля вмилися для очищення. 7 Тоді вони повернулися, і взяли жертву, і пішли на гору, і принесли її за немовля; і Ягве прийняв їхню жертву й послав Своє благословення на них і на їхнього сина Сифа; і вони повернулися до Печери Скарбів. 8 Щодо Адама, він більше не пізнав своєї дружини Єви в усі дні свого життя; ані більше потомства не народилося від них; а лише ті п’ятеро: Каїн, Лулува, Авель, Аклія й лише Сиф. 9 Але Сиф зростав поставою й силою; і почав постити й молитися ревно.
РОЗДІЛ III
Сатана з’являється як вродлива жінка, спокушаючи Адама, кажучи йому, що він ще юнак. «Проведи свою юність у веселощах і насолоді». (12) Різні форми, яких набуває Сатана (15). 1 ЩОДО нашого батька Адама, наприкінці семи років від дня, коли він був відділений від своєї дружини Єви, Сатана заздрив йому, коли він побачив його так відділеним від неї; і прагнув примусити його знову жити з нею. 2 Тоді Адам встав і пішов угору над Печеру Скарбів; і продовжував спати там ніч за ніччю. Але щойно щодня світало, він сходив до печери, щоб молитися там і отримувати благословення від неї. 3 Але коли був вечір, він піднімався на дах печери, де він спав сам, боячись, щоб Сатана не переміг його. І він продовжував так окремо тридцять дев’ять днів. 4 Тоді Сатана, ненависник усього добра, коли він побачив Адама так самого, що постить і молиться, з’явився йому у формі вродливої жінки, яка прийшла й стала перед ним уночі сорокового дня, і сказала йому: — 5 «О Адаме, від часу, коли ви жили в цій печері, ми зазнали великого миру від тебе, і твої молитви досягли нас, і ми втішилися тобою. 6 «Але тепер, о Адаме, що ти піднявся на дах печери спати, ми мали сумніви щодо тебе, і великий смуток прийшов на нас через твоє відділення від Єви. Тоді знову, коли ти на даху цієї печери, твоя молитва виливається, а твоє серце блукає з боку в бік. 7 «Але коли ти був у печері, твоя молитва була як вогонь, зібраний разом; вона сходила до нас, а ти знаходив спокій. 8 «Тоді я також сумувала через твоїх дітей, що відділені від тебе; і мій смуток великий через убивство твого сина Авеля; бо він був праведний; і через праведного чоловіка кожен сумуватиме. 9 «Але я раділа через народження твого сина Сифа; проте через короткий час я сильно сумувала через Єву, бо вона моя сестра. Бо коли Ягве послав глибокий сон на тебе й витягнув її з твого боку, Він вивів мене також із нею. Але Він підняв її, розмістивши її з тобою, тоді як Він понизив мене. 10 «Я раділа через мою сестру за її перебування з тобою. Але Ягве дав мені обіцянку перед тим і сказав: ‘Не сумуй; коли Адам підніметься на дах Печери Скарбів і буде відділений від Єви, своєї дружини, я пошлю тебе до нього, ти поєднаєшся з ним у шлюбі й породиш йому п’ятеро дітей, як Єва породила йому п’ятеро’. 11 «І тепер, ось! Обіцянка Ягве мені сповнилася; бо це Він послав мене до тебе на весілля; бо якщо ти одружишся зі мною, я породжу тобі кращих і кращих дітей, ніж діти Єви. 12 «Тоді знову, ти ще лише юнак; не закінчуй свою юність у цьому світі в смутку; але проведи дні своєї юності у веселощах і насолоді. Бо твої дні нечисленні, а твоє випробування велике. Будь сильний; закінчи свої дні в цьому світі в радості. Я матиму насолоду в тобі, а ти радітимеш зі мною таким чином і без страху. 13 «Встань отже й виконай наказ твого Ягве», — тоді вона наблизилася до Адама й обійняла його. 14 Але коли Адам побачив, що він буде переможений нею, він молився Ягве з ревним серцем, щоб визволити його від неї. 15 Тоді Ягве послав Єшуа, Своє Слово, до Адама, кажучи: «О Адаме, та постать — та, що обіцяла тобі божественність і велич; він не прихильно налаштований до тебе; але показує себе тобі одного разу у формі жінки; іншої миті — у подобі ангела; іншого разу — у подобі змія; а іншого часу — у подобі бога; але він робить усе це лише для того, щоб знищити твою душу. 16 «Тепер отже, о Адаме, розуміючи твоє серце, я визволяв тебе багато разів із його рук; щоб показати тобі, що я, Ягве, милостивий; що я бажаю твого добра й не бажаю твоєї руїни».
Примітка: Повний переклад цієї книги — у підготовці. Початкова частина вище наведена українською мовою; текст нижче продовжується англійською, як він зберігається в англійському виданні, доки повний переклад не буде готовий. Примітка: Повний переклад цієї книги — у підготовці. Початкова частина вище наведена українською мовою; текст нижче продовжується англійською, як він зберігається в англійському виданні, доки повний переклад не буде готовий.РОЗДІЛ IV
Адам бачить Диявола в його правдивих барвах. 1 ТОДІ Ягве наказав Сатані показатися Адамові відкрито, у його власному огидному вигляді. 2 Але коли Адам побачив його, він злякався й затремтів від його вигляду. 3 І Ягве сказав Адамові: «Поглянь на цього диявола й на його огидний вигляд, і знай, що це він примусив тебе впасти від яскравості в темряву, від миру й спокою до праці й страждання. 4 І поглянь, о Адаме, на нього, який казав про себе, що він Ягве! Чи може Ягве бути чорним? Чи прийняв би Ягве подобу жінки? Чи є хтось сильніший за Ягве? І чи може Він бути подоланий? 5 «Отже, дивися, о Адаме, і споглядай його, зв’язаного перед тобою, у повітрі, неспроможного втекти! Тому Я кажу тобі: не бійся його; відтепер будь обережний і остерігайся його, що б він не робив тобі». 6 Тоді Ягве відігнав Сатану геть від Адама, якого Він зміцнив і серце якого Він утішив, кажучи йому: «Спустися до Печери Скарбів і не відділяйся від Єви; Я вгамую у вас усяку тваринну хіть». 7 Від тієї години вона полишила Адама і Єву, і вони насолоджувалися спокоєм за заповіддю Ягве. Але Ягве не зробив такого нікому з насіння Адама; а лише Адамові і Єві. 8 Тоді Адам поклонився перед Ягве за те, що Він визволив його й утихомирив його пристрасті. І він спустився згори печери і жив з Євою, як раніше. 9 На цьому закінчилися сорок днів його відділення від Єви.
РОЗДІЛ V
Диявол малює блискучу картину для Сифа, щоб бенкетувати його думки на ній. 1 ЩОДО Сифа, коли йому було сім років, він знав добро і зло, і був постійний у пості й молитві, і проводив усі свої ночі, благаючи Ягве про милість і прощення. 2 Він також постив, коли приносив свою жертву щодня, більше, ніж його батько робив; бо він був гарний обличчям, як ангел Ягве. Він також мав добре серце, зберігав найкращі якості своєї душі; і з цієї причини він приносив свою жертву щодня. 3 І Ягве був задоволений його жертвою; але Він був також задоволений його чистотою. І він продовжував так чинити волю Ягве та свого батька й матері, доки йому було сім років. 4 Після цього, коли він сходив від жертівника, закінчивши свою жертву, Сатана з’явився йому у подобі вродливого ангела, блискучого світлом; із жезлом світла в його руці, сам підперезаний поясом світла. 5 Він привітав Сифа вродливою усмішкою і почав зваблювати його приємними словами, кажучи йому: «О Сифе, чому ти перебуваєш на цій горі? Бо вона нерівна, повна каміння й піску, і дерев, на яких немає добрих плодів; пустеля без осель і без міст; не добре місце, щоб жити в ньому. Але все є спека, втома й турбота». 6 Він сказав далі: «Але ми живемо в прекрасних місцях, в іншому світі, ніж ця земля. Наш світ є світом світла, і наш стан є найкращим; наші жінки вродливіші за будь-яких інших; і я бажаю тобі, о Сифе, одружитися з однією з них; бо я бачу, що ти гарний на вигляд, і в цій землі немає жодної жінки, достатньо доброї для тебе. Крім того, усі, хто живе в цьому світі, — лише п’ять душ. 7 «Але в нашому світі є дуже багато чоловіків і багато дівчат, усі вродливіші одне за одного. Я бажаю, отже, забрати тебе звідси, щоб ти побачив моїх родичів і одружився з тією, яка тобі сподобається. 8 «Тоді ти перебуватимеш зі мною й будеш у мирі; ти наповнишся величчю й світлом, як ми. 9 «Ти залишишся в нашому світі й відпочинеш від цього світу та його страждання; ти ніколи більше не відчуєш слабкості й втоми; ти ніколи більше не приноситимеш жертви й не благатимеш про милість; бо ти більше не вчиниш гріха й не будеш хитатися від пристрастей. 10 «І якщо ти послухаєш те, що я кажу, ти одружишся з однією з моїх дочок; бо в нас це не гріх — так чинити; ані це не вважається тваринною хіттю. 11 «Бо в нашому світі ми не маємо Ягве; але всі ми боги; ми всі зі світла, небесні, могутні, сильні й славні».
РОЗДІЛ VI
Совість Сифа допомагає йому. Він повертається до Адама і Єви. 1 КОЛИ Сиф почув ці слова, він здивувався й схилив своє серце до зрадливої мови Сатани й сказав йому: «Чи ти сказав, що є інший створений світ, крім цього; і інші створіння, вродливіші за створіння, що є в цьому світі?» 2 І Сатана сказав: «Так; ось, ти почув мене; але я ще похвалю їх та їхні шляхи у твоєму слуханні». 3 Але Сиф сказав йому: «Твоя мова здивувала мене; і твій прекрасний опис усього цього. 4 «Проте я не можу піти з тобою сьогодні; аж поки я не пішов до свого батька Адама й до своєї матері Єви й не розповів їм усього, що ти сказав мені. Тоді, якщо вони дадуть мені дозвіл піти з тобою, я прийду». 5 Знову Сиф сказав: «Я боюся зробити щось без дозволу мого батька й матері, щоб я не загинув, як мій брат Каїн, і як мій батько Адам, який переступив заповідь Ягве. Але ось, ти знаєш це місце; прийди й зустрінь мене тут завтра». 6 Коли Сатана почув це, він сказав Сифові: «Якщо ти розкажеш своєму батькові Адамові те, що я сказав тобі, він не дозволить тобі піти зі мною. 7 Але послухай мене; не розповідай своєму батькові й матері те, що я сказав тобі; але прийди зі мною сьогодні до нашого світу; де ти побачиш прекрасні речі й насолодишся там, і розважишся цього дня серед моїх дітей, дивлячись на них і насичуючись веселощами; і радій дедалі більше. Тоді я приведу тебе назад до цього місця завтра; але якщо ти радше бажаєш перебувати зі мною, нехай так буде». 8 Тоді Сиф відповів: «Дух мого батька й моєї матері тримається на мені; і якщо я сховаюся від них на один день, вони помруть, і Ягве вважатиме мене винним у гріху проти них. 9 «І якби вони не знали, що я прийшов до цього місця, щоб принести до нього мою жертву, вони не були б відділені від мене на одну годину; ані я не пішов би до жодного іншого місця, якби вони не дозволили мені. Але вони поводяться зі мною дуже ласкаво, бо я швидко повертаюся до них». 10 Тоді Сатана сказав йому: «Що станеться з тобою, якщо ти сховаєшся від них на одну ніч і повернешся до них на світанку?» 11 Але Сиф, коли він побачив, як той продовжував говорити й що він не полишить його, побіг і піднявся до жертівника, і простягнув свої руки до Ягве, і просив визволення від Нього. 12 Тоді Ягве послав Єшуа, Своє Слово, і прокляв Сатану, який утік від Нього. 13 Але щодо Сифа, він піднявся до жертівника, кажучи так у своєму серці: «Жертівник — це місце жертви, і Ягве є там; божественний вогонь поглине його; так Сатана не зможе нашкодити мені й не забере мене звідти». 14 Тоді Сиф спустився від жертівника й пішов до свого батька й матері, де він знайшов їх на дорозі, які прагнули почути його голос; бо він затримався на деякий час. 15 Тоді він почав розповідати їм, що спіткало його від Сатани, у подобі ангела. 16 Але коли Адам почув його розповідь, він поцілував його обличчя й попередив його про того ангела, кажучи йому, що це Сатана так з’явився йому. Тоді Адам узяв Сифа, і вони пішли до Печери Скарбів і раділи в ній. 17 Але від того дня Адам і Єва ніколи не розлучалися з ним, до якого б місця він не йшов, чи то за своєю жертвою, чи за чимось іншим. 18 Цей знак стався з Сифом, коли йому було дев’ять років.
РОЗДІЛ VII
Сиф одружується з Аклією. Адам доживає, щоб побачити онуків і правнуків. 1 КОЛИ наш батько Адам побачив, що Сиф мав досконале серце, він побажав, щоб він одружився; щоб ворог не з’явився йому іншого разу й не переміг його. 2 Отже, Адам сказав своєму синові Сифові: «Я бажаю, о мій сину, щоб ти одружився зі своєю сестрою Аклією, сестрою Авеля, щоб вона породила тобі дітей, які наповнять землю, згідно з обіцянкою Ягве нам. 3 «Не бійся, о мій сину; у цьому немає ганьби. Я бажаю, щоб ти одружився, зі страху, щоб ворог не переміг тебе». 4 Сиф, однак, не бажав одружуватися; але в послуху своєму батькові й матері він не сказав жодного слова. 5 Отже, Адам одружив його з Аклією. І йому було п’ятнадцять років. 6 Але коли йому було двадцять років, він породив сина, якого назвав Енос; а потім породив інших дітей, крім нього. 7 Тоді Енос виріс, одружився й породив Каїнана. 8 Каїнан також виріс, одружився й породив Магалалеїла. 9 Ті батьки народилися за життя Адама й жили біля Печери Скарбів. 10 Тоді днів Адама було дев’ятсот тридцять років, а днів Магалалеїла — сто. Але Магалалеїл, коли він виріс, любив піст і молитву, із тяжкими трудами, доки кінець днів нашого батька Адама не наблизився.
РОЗДІЛ VIII
Чудові останні слова Адама. Він пророкує Потоп. Він закликає своє потомство до добра. Він відкриває певні таємниці життя. 1 КОЛИ наш батько Адам побачив, що його кінець близький, він покликав свого сина Сифа, який прийшов до нього в Печеру Скарбів, і він сказав йому: — 2 «О Сифе, мій сину, приведи мені твоїх дітей і дітей твоїх дітей, щоб я міг вилити моє благословення на них, перш ніж я помру». 3 Коли Сиф почув ці слова від свого батька Адама, він пішов від нього, пролив потік сліз по своєму обличчю, і зібрав разом своїх дітей і дітей своїх дітей, і привів їх до свого батька Адама. 4 Але коли наш батько Адам побачив їх навколо себе, він плакав через те, що мав бути відділений від них. 5 І коли вони побачили його плачучим, вони всі плакали разом і впали на його обличчя, кажучи: «Як ти будеш відділений від нас, о наш батьку? І як земля прийме тебе й сховає тебе від наших очей?» Так вони багато голосили, і подібними словами. 6 Тоді наш батько Адам благословив їх усіх і сказав Сифові, після того як він благословив їх: — 7 «О Сифе, мій сину, ти знаєш цей світ — що він повний смутку й утоми; і ти знаєш усе, що спіткало нас, від наших випробувань у ньому. Тому я тепер наказую тобі цими словами: зберігати невинність, бути чистим і справедливим і довіряти Ягве; і не схиляйся до розмов Сатани, ані до видінь, у яких він покажеться тобі. 8 Але зберігай заповіді, які я даю тобі цього дня; потім дай те саме своєму синові Еносу; і нехай Енос дасть це своєму синові Каїнану; і Каїнан своєму синові Магалалеїлу; щоб ця заповідь залишалася твердою серед усіх ваших дітей. 9 «О Сифе, мій сину, тієї миті, коли я помру, візьміть моє тіло й обгорніть його миррою, алое й касією, і залиште мене тут, у цій Печері Скарбів, у якій є всі ці ознаки, які Ягве дав нам від саду. 10 «О мій сину, згодом прийде потоп і поглине всі створіння, і залишить лише вісім душ. 11 «Але, о мій сину, нехай ті, кого він залишить з-поміж твоїх дітей у той час, візьмуть моє тіло з собою з цієї печери; і коли вони взяли його з собою, нехай найстарший з-поміж них накаже своїм дітям покласти моє тіло в корабель, доки потоп не вщухне, і вони вийдуть із корабля. 12 Тоді вони візьмуть моє тіло й покладуть його посередині землі, незабаром після того, як вони були врятовані від вод потопу. 13 «Бо місце, де моє тіло буде покладене, є серединою землі; Ягве прийде звідти й спасе весь наш рід. 14 «Але тепер, о Сифе, мій сину, постав себе на чолі свого народу; дбай про них і наглядай за ними в страху Ягве; і веди їх доброю дорогою. Накажи їм постити для Ягве; і дай їм зрозуміти, що вони не повинні слухати Сатану, щоб він не знищив їх. 15 «Тоді знову, відділи своїх дітей і дітей твоїх дітей від дітей Каїна; не дозволяй їм ніколи змішуватися з тими, ані наближатися до них ані в їхніх словах, ані в їхніх ділах». 16 Тоді Адам дав своєму благословенню спуститися на Сифа, і на його дітей, і на всіх дітей його дітей. 17 Тоді він повернувся до свого сина Сифа й до Єви, своєї дружини, і сказав їм: «Зберігайте це золото, цей ладан і цю мирру, які Ягве дав нам як знак; бо в дні, що приходять, потоп поглине все творіння. Але ті, хто увійде до ковчега, візьмуть із собою золото, ладан і мирру, разом із моїм тілом; і покладуть золото, ладан і мирру, з моїм тілом посередині землі. 18 «Тоді, через довгий час, місто, у якому золото, ладан і мирра знайдені з моїм тілом, буде пограбоване. Але коли воно буде розграбоване, золото, ладан і мирра будуть збережені зі здобиччю, яка зберігається; і ніщо з них не загине, доки Єшуа, Слово Ягве, що стало людиною, не прийде; коли царі візьмуть їх і принесуть Йому золото на знак того, що Він Цар; ладан, на знак того, що Він Ягве неба й землі; і мирру, на знак Його страждання. 19 «Золото також, на знак Його перемоги над Сатаною і всіма нашими ворогами; ладан, на знак того, що Він воскресне з мертвих і буде піднесений над речами на небі й речами на землі; і мирру, на знак того, що Він питиме гірку жовч; і відчує болі пекла від Сатани. 20 «І тепер, о Сифе, мій сину, ось я відкрив тобі приховані таємниці, які Ягве відкрив мені. Зберігай мою заповідь, для себе й для свого народу»,
РОЗДІЛ IX
Смерть Адама. 1 КОЛИ Адам закінчив свою заповідь Сифові, його кінцівки ослабли, його руки й ноги втратили всю силу, його уста стали німими, а його язик зовсім перестав говорити. Він заплющив очі й віддав духа. 2 Але коли його діти побачили, що він мертвий, вони кинулися на нього, чоловіки й жінки, старі й молоді, плачучи. 3 Смерть Адама настала наприкінці дев’ятсот тридцяти років, які він прожив на землі; п’ятнадцятого дня Бармуде, за обрахунком епакти сонця, о дев’ятій годині. 4 Це була п’ятниця, той самий день, у який він був створений і в який він відпочив; і година, о якій він помер, була та сама, що й та, о якій він вийшов із саду. 5 Тоді Сиф добре обгорнув його й забальзамував його великою кількістю солодких прянощів, зі священних дерев і зі Святої Гори; і він поклав його тіло на східному боці внутрішньої частини печери, боці ладану; і поставив перед ним свічник, що тримався палаючим. 6 Тоді його діти стояли перед ним, плачучи й голосючи над ним усю ніч до світанку. 7 Тоді Сиф і його син Енос, і Каїнан, син Еноса, вийшли й взяли добрі жертви, щоб принести Ягве, і вони прийшли до жертівника, на якому Адам приносив дари Ягве, коли він приносив. 8 Але Єва сказала їм: «Зачекайте, доки ми спершу попросимо Ягве прийняти нашу жертву й тримати біля Себе душу Адама, Його слуги, і взяти її вгору на спочинок». 9 І вони всі встали й молилися.
РОЗДІЛ X
«Адам був першим...» 1 І коли вони закінчили свою молитву, Єшуа, Слово Ягве, прийшов і втішив їх щодо їхнього батька Адама. 2 Після цього вони принесли свої дари за себе й за свого батька. 3 І коли вони закінчили свою жертву, Єшуа, Слово Ягве, прийшов до Сифа, найстаршого з-поміж них, кажучи йому: «О Сифе, Сифе, Сифе, три рази. Як Я був із твоїм батьком, так само Я буду з тобою, доки не сповниться обіцянка, яку Я дав йому — твоєму батькові — кажучи: Я пошлю Єшуа, Моє Слово, і спасу тебе й твоє насіння. 4 Але щодо твого батька Адама, зберігай заповідь, яку він дав тобі; і відділи своє насіння від насіння Каїна, твого брата». 5 І Ягве примусив Єшуа, Своє Слово, відійти від Сифа. 6 Тоді Сиф, Єва та їхні діти спустилися з гори до Печери Скарбів. 7 Але Адам був першим, чия душа померла в землі Едему, у Печері Скарбів; бо ніхто не помер перед ним, окрім його сина Авеля, який помер убитим. 8 Тоді всі діти Адама піднялися й плакали над своїм батьком Адамом, і приносили йому жертви сто сорок днів.
РОЗДІЛ XI
Сиф стає головою найщасливішого й найсправедливішого племені людей, що коли-небудь жило. 1 ПІСЛЯ смерті Адама і Єви Сиф відділив своїх дітей і дітей своїх дітей від дітей Каїна. Каїн і його насіння пішли вниз і жили на захід, нижче місця, де він убив свого брата Авеля. 2 Але Сиф і його діти жили на північ на горі Печери Скарбів, щоб бути близько до свого батька Адама. 3 І Сиф, старший, високий і добрий, із прекрасною душею й сильним розумом, стояв на чолі свого народу; і дбав про них у невинності, покаянні й лагідності, і не дозволяв жодному з них сходити до дітей Каїна. 4 Але через їхню власну чистоту вони були названі «Діти Ягве», і вони були з Ягве, замість воїнств ангелів, які впали; бо вони продовжували у хвалах Ягве й у співі псалмів Йому, у своїй печері — Печері Скарбів. 5 Тоді Сиф стояв перед тілом свого батька Адама і своєї матері Єви, і молився ніч і день, і просив милості до себе й своїх дітей; і щоб, коли він мав якусь важку справу з дитиною, Він дав йому пораду. 6 Але Сиф і його діти не любили земної роботи, але віддавали себе небесним речам; бо вони не мали жодної іншої думки, крім хвал, славослов’їв і псалмів Ягве. 7 Тому вони в усі часи чули голоси ангелів, що хвалили й прославляли Ягве; зсередини саду, або коли вони були послані Ягве у справі, або коли вони піднімалися на небо. 8 Бо Сиф і його діти, через свою власну чистоту, чули й бачили тих ангелів. Тоді знову, сад був недалеко над ними, але лише на п’ятнадцять духовних ліктів. 9 Один духовний лікоть відповідає трьом ліктям людини, разом сорок п’ять ліктів. 10 Сиф і його діти жили на горі нижче саду; вони не сіяли, ані не жали; вони не виробляли їжі для тіла, навіть пшениці; а лише жертви. Вони їли плоди й дерева з добрим смаком, що росли на горі, де вони жили. 11 Тоді Сиф часто постив кожні сорок днів, як і його найстарші діти. Бо родина Сифа відчувала запах дерев у саду, коли вітер дув у той бік. 12 Вони були щасливі, невинні, без раптового страху, не було заздрості, жодної злої дії, жодної ненависті між ними. Не було тваринної пристрасті; з жодних уст серед них не виходило ані брудних слів, ані прокляття; ані злої поради, ані обману. Бо чоловіки того часу ніколи не клялися, але за важких обставин, коли чоловіки повинні клястися, вони клялися кров’ю Авеля, справедливого. 13 Але вони примушували своїх дітей і своїх жінок щодня в печері постити й молитися, і поклонятися Всевишньому Ягве. Вони благословляли себе в тілі свого батька Адама й помазували себе ним. 14 І вони робили так, доки кінець Сифа не наблизився.
РОЗДІЛ XII
Родинні справи Сифа. Його смерть. Головування Еноса. Як жила вигнана гілка родини Адама. 1 ТОДІ Сиф, справедливий, покликав свого сина Еноса, і Каїнана, сина Еноса, і Магалалеїла, сина Каїнана, і сказав їм: — 2 «Оскільки мій кінець близький, я бажаю збудувати дах над жертівником, на якому приносяться дари». 3 Вони послухалися його заповіді й вийшли, усі вони, і старі, і молоді, і тяжко працювали над ним, і збудували прекрасний дах над жертівником. 4 І думка Сифа, коли він так чинив, була, що благословення прийде на його дітей на горі; і що він принесе жертву за них перед своєю смертю. 5 Тоді, коли будівництво даху було завершено, він наказав їм зробити жертви. Вони ревно працювали над ними й принесли їх Сифові, своєму батькові, який узяв їх і приніс їх на жертівнику; і молився Ягве прийняти їхні жертви, мати милість до душ його дітей і зберегти їх від руки Сатани. 6 І Ягве прийняв його жертву й послав Своє благословення на нього й на його дітей. І тоді Ягве дав обіцянку Сифові, кажучи: «Наприкінці великих п’яти з половиною днів, щодо яких Я дав обіцянку тобі й твоєму батькові, Я пошлю Єшуа, Моє Слово, і спасу тебе й твоє насіння». 7 Тоді Сиф і його діти, і діти його дітей, зустрілися разом і спустилися від жертівника, і пішли до Печери Скарбів — де вони молилися й благословляли себе в тілі нашого батька Адама, і помазували себе ним. 8 Але Сиф перебував у Печері Скарбів кілька днів, а потім страждав — стражданнями до смерті. 9 Тоді Енос, його первородний син, прийшов до нього, з Каїнаном, його сином, і Магалалеїлом, сином Каїнана, і Яредом, сином Магалалеїла, і Енохом, сином Яреда, зі своїми дружинами й дітьми, щоб отримати благословення від Сифа. 10 Тоді Сиф молився над ними й благословив їх, і заклинав їх кров’ю Авеля, справедливого, кажучи: «Я благаю вас, мої діти, не дозволяти жодному з вас сходити з цієї Святої й чистої Гори. 11 Не майте спільності з дітьми Каїна, вбивці й грішника, який убив свого брата; бо ви знаєте, о мої діти, що ми втікаємо від нього й від усього його гріха з усією нашою силою, бо він убив свого брата Авеля». 12 Після того як він сказав це, Сиф благословив Еноса, свого первородного сина, і наказав йому звично служити в чистоті перед тілом нашого батька Адама, усі дні його життя; потім також ходити часом до жертівника, який він, Сиф, збудував. І він наказав йому годувати свій народ у праведності, у суді й чистоті усі дні його життя. 13 Тоді кінцівки Сифа ослабли; його руки й ноги втратили всю силу; його уста стали німими й нездатними говорити; і він віддав духа й помер наступного дня після свого дев’ятсот дванадцятого року; двадцять сьомого дня місяця Авів; Енохові тоді було двадцять років. 14 Тоді вони ретельно обгорнули тіло Сифа й забальзамували його солодкими прянощами, і поклали його в Печері Скарбів, з правого боку тіла нашого батька Адама, і вони оплакували його сорок днів. Вони приносили дари за нього, як вони робили за нашого батька Адама. 15 Після смерті Сифа Енос піднявся на чолі свого народу, якого він годував у праведності й суді, як його батько наказав йому. 16 Але до того часу, коли Еносові було вісімсот двадцять років, Каїн мав велике потомство; бо вони часто одружувалися, будучи віддані тваринним хітям; доки земля нижче гори не наповнилася ними.
РОЗДІЛ XIII
«Серед дітей Каїна було багато грабунку, вбивства й гріха». 1 У ті дні жив Ламех, сліпий, який був із синів Каїна. Він мав сина, якого звали Атун, і вони двоє мали багато худоби. 2 Але Ламех мав звичку посилати її пасти з молодим пастухом, який доглядав її; і який, коли приходив додому ввечері, плакав перед своїм дідусем, і перед своїм батьком Атуном, і своєю матір’ю Хазіною, і казав їм: «Щодо мене, я не можу пасти ту худобу сам, щоб хтось не відібрав у мене частину її або не вбив мене заради неї». Бо серед дітей Каїна було багато грабунку, вбивства й гріха. 3 Тоді Ламех пожалів його й сказав: «Справді, він, коли сам, міг би бути подоланий чоловіками цього місця». 4 Отже, Ламех устав, узяв лук, який він зберігав відтоді, коли був юнаком, перш ніж став сліпим, і він узяв великі стріли й гладке каміння, і пращу, яку він мав, і пішов у поле з молодим пастухом, і став позаду худоби; тим часом молодий пастух наглядав за худобою. Так робив Ламех багато днів. 5 Тим часом Каїн, відтоді як Ягве відкинув його й прокляв його тремтінням і жахом, не міг ані оселитися, ані знайти спочинок у жодному місці; але блукав із місця в місце. 6 У своїх блуканнях він прийшов до дружин Ламеха й запитав їх про нього. Вони сказали йому: «Він у полі з худобою». 7 Тоді Каїн пішов шукати його; і коли він прийшов у поле, молодий пастух почув шум, який він робив, і худобу, що збиралася разом перед ним. 8 Тоді він сказав Ламехові: «О мій пане, чи то дикий звір, чи грабіжник?» 9 І Ламех сказав йому: «Дай мені зрозуміти, у який бік він дивиться, коли він підходить». 10 Тоді Ламех зігнув свій лук, поклав стрілу на нього й вклав камінь у пращу, і коли Каїн вийшов із відкритої місцевості, пастух сказав Ламехові: «Стріляй, ось, він іде». 11 Тоді Ламех вистрілив у Каїна своєю стрілою й влучив йому в бік. І Ламех вдарив його каменем зі своєї пращі, який упав йому на обличчя й вибив обидва його ока; тоді Каїн одразу впав і помер. 12 Тоді Ламех і молодий пастух підійшли до нього й знайшли його лежачим на землі. І молодий пастух сказав йому: «Це Каїн, наш дідусь, якого ти вбив, о мій пане!» 13 Тоді Ламех пожалкував про це, і від гіркоти свого жалю він сплеснув руками разом і вдарив плоскою долонею по голові юнака, який упав, наче мертвий; але Ламех думав, що це вдавання; отже, він узяв камінь і вдарив його, і розбив його голову, доки він не помер.
РОЗДІЛ XIV
Час, як вічно текучий потік, забирає ще одне покоління людей. 1 КОЛИ Еносові було дев’ятсот років, усі діти Сифа, і Каїнана, і його первородний, зі своїми дружинами й дітьми, зібралися навколо нього, просячи благословення від нього. 2 Тоді він молився над ними й благословив їх, і заклинав їх кров’ю Авеля, справедливого, кажучи їм: «Нехай жодна з ваших дітей не сходить із цієї Святої Гори, і нехай вони не мають спільності з дітьми Каїна, вбивці». 3 Тоді Енос покликав свого сина Каїнана й сказав йому: «Дивися, о мій сину, і постав своє серце на свій народ, і утверди їх у праведності й у невинності; і стій, служачи перед тілом нашого батька Адама, усі дні твого життя». 4 Після цього Енос увійшов на спочинок, у віці дев’ятсот вісімдесят п’яти років; і Каїнан обгорнув його й поклав його в Печері Скарбів ліворуч від його батька Адама; і приніс жертви за нього, за звичаєм його батьків.
РОЗДІЛ XV
Потомство Адама продовжує тримати Печеру Скарбів як родинну святиню. 1 ПІСЛЯ смерті Еноса Каїнан стояв на чолі свого народу в праведності й невинності, як його батько наказав йому; він також продовжував служити перед тілом Адама, всередині Печери Скарбів. 2 Тоді, коли він прожив дев’ятсот десять років, страждання й скорбота прийшли на нього. І коли він мав увійти на спочинок, усі батьки зі своїми дружинами й дітьми прийшли до нього, і він благословив їх, і заклинав їх кров’ю Авеля, справедливого, кажучи їм: «Нехай жоден з-поміж вас не сходить із цієї Святої Гори; і не майте спільності з дітьми Каїна, вбивці». 3 Магалалеїл, його первородний син, отримав цю заповідь від свого батька, який благословив його й помер. 4 Тоді Магалалеїл забальзамував його солодкими прянощами й поклав його в Печері Скарбів, зі своїми батьками; і вони принесли жертви за нього, за звичаєм їхніх батьків.
РОЗДІЛ XVI
Добра гілка родини все ще боїться дітей Каїна. 1 ТОДІ Магалалеїл стояв над своїм народом і годував їх у праведності й невинності, і наглядав за ними, щоб вони не мали спілкування з дітьми Каїна. 2 Він також продовжував у Печері Скарбів, молячись і служачи перед тілом нашого батька Адама, просячи Ягве про милість до себе й до свого народу; доки йому не було вісімсот сімдесят років, коли він захворів. 3 Тоді всі його діти зібралися до нього, щоб побачити його й попросити його благословення на них усіх, перш ніж він залишить цей світ. 4 Тоді Магалалеїл устав і сів на своєму ліжку, сльози його текли по його обличчю, і він покликав свого найстаршого сина Яреда, який прийшов до нього. 5 Тоді він поцілував його обличчя й сказав йому: «О Яреде, мій сину, я заклинаю тебе Тим, Хто створив небо й землю, наглядати за своїм народом і годувати їх у праведності й у невинності; і не дозволяти жодному з них сходити з цієї Святої Гори до дітей Каїна, щоб він не загинув із ними. 6 «Слухай, о мій сину, згодом прийде велике знищення на цю землю через них; Ягве розгнівається на світ і знищить їх водами. 7 «Але я також знаю, що твої діти не послухають тебе, і що вони спустяться з цієї гори й матимуть спілкування з дітьми Каїна, і що вони загинуть із ними. 8 «О мій сину! Навчай їх і наглядай за ними, щоб жодна провина не лягла на тебе через них». 9 Магалалеїл сказав, крім того, своєму синові Яреду: «Коли я помру, забальзамуй моє тіло й поклади його в Печері Скарбів, біля тіл моїх батьків; тоді стій біля мого тіла й молися Ягве; і дбай про них, і виконуй своє служіння перед ними, доки ти сам не увійдеш на спочинок». 10 Тоді Магалалеїл благословив усіх своїх дітей; а потім ліг на своє ліжко й увійшов на спочинок, як його батьки. 11 Але коли Яред побачив, що його батько Магалалеїл мертвий, він плакав і сумував, і обіймав і цілував його руки й його ноги; і так робили всі його діти. 12 І його діти ретельно забальзамували його й поклали його біля тіл його батьків. Тоді вони піднялися й оплакували його сорок днів.
РОЗДІЛ XVII
Яред стає суворим наглядачем. Його зваблюють до землі Каїна, де він бачить багато хтивих видовищ. Яред ледве рятується з чистим серцем. 1 ТОДІ Яред зберігав заповідь свого батька й піднявся, як лев, над своїм народом. Він годував їх у праведності й невинності й наказував їм не робити нічого без його поради. Бо він боявся щодо них, щоб вони не пішли до дітей Каїна. 2 Тому він давав їм накази повторно; і продовжував робити так до кінця чотириста вісімдесят п’ятого року свого життя. 3 Наприкінці тих сказаних років до нього прийшов цей знак. Коли Яред стояв, як лев, перед тілами своїх батьків, молячись і попереджаючи свій народ, Сатана позаздрив йому й створив прекрасне видіння, бо Яред не дозволяв своїм дітям робити щось без його поради. 4 Тоді Сатана з’явився йому з тридцятьма чоловіками своїх воїнств, у подобі вродливих чоловіків; сам Сатана був старшим і найвищим з-поміж них, із прекрасною бородою. 5 Вони стояли біля уст печери й покликали Яреда зсередини неї. 6 Він вийшов до них і знайшов їх схожими на прекрасних чоловіків, повних світла й великої вроди. Він дивувався їхній вроді й їхньому вигляду; і думав у собі, чи не можуть вони бути з дітей Каїна. 7 Він також сказав у своєму серці: «Оскільки діти Каїна не можуть піднятися на висоту цієї гори, і жоден із них не є таким вродливим, як ці здаються; і серед цих чоловіків немає жодного з моїх родичів — вони повинні бути чужинцями». 8 Тоді Яред і вони обмінялися привітанням, і він сказав старшому з-поміж них: «О мій батьку, поясни мені чудо, що є в тобі, і скажи мені, хто ці, з тобою; бо вони здаються мені чужими чоловіками». 9 Тоді старший почав плакати, а решта плакали з ним; і він сказав Яреду: «Я Адам, якого Ягве створив першим; і це Авель, мій син, який був убитий своїм братом Каїном, у чиє серце Сатана вклав убити його. 10 «Тоді це мій син Сиф, якого я просив у Ягве, який дав його мені, щоб утішити мене замість Авеля. 11 «Тоді цей — мій син Енос, син Сифа, а той інший — Каїнан, син Еноса, а той інший — Магалалеїл, син Каїнана, твій батько». 12 Але Яред залишався дивуючись їхньому вигляду й мові старшого до нього. 13 Тоді старший сказав йому: «Не дивуйся, о мій сину; ми живемо в землі на північ від саду, яку Ягве створив перед світом. Він не дозволив би нам жити там, але помістив нас усередині саду, нижче якого ви тепер живете. 14 «Але після того, як я переступив, Він примусив мене вийти з нього, і я був залишений жити в цій печері; великі й тяжкі турботи прийшли на мене; і коли моя смерть наблизилася, я наказав своєму синові Сифові добре дбати про свій народ; і ця моя заповідь має передаватися від одного до іншого, до кінця прийдешніх поколінь. 15 «Але, о Яреде, мій сину, ми живемо в прекрасних краях, тим часом як ви живете тут у стражданні, як цей твій батько Магалалеїл повідомив мені; кажучи мені, що великий потоп прийде й поглине всю землю. 16 «Тому, о мій сину, боячись за вас, я піднявся й узяв своїх дітей із собою, і прийшов сюди, щоб ми відвідали тебе й твоїх дітей; але я знайшов тебе стоячим у цій печері плачучим, і твоїх дітей розсіяними по цій горі, у спеці й у стражданні. 17 «Але, о мій сину, оскільки ми збилися з дороги й прийшли аж сюди, ми знайшли інших чоловіків нижче цієї гори; які населяють прекрасну країну, повну дерев і плодів, і всякого роду зелені; вона як сад; так що, коли ми знайшли їх, ми думали, що вони — ви; доки твій батько Магалалеїл не сказав мені, що вони не такі. 18 «Тепер отже, о мій сину, послухай моєї поради й спустися до них, ти й твої діти. Ви відпочинете від усього цього страждання, у якому ви є. Але якщо ти не спустишся до них, тоді встань, візьми своїх дітей і прийди з нами до нашого саду; ви житимете в нашій прекрасній землі й відпочинете від усієї цієї турботи, яку ти й твої діти тепер несете». 19 Але Яред, коли він почув цю промову від старшого, здивувався; і ходив туди й сюди, але в ту мить він не знайшов жодного зі своїх дітей. 20 Тоді він відповів і сказав старшому: «Чому ви ховалися до цього дня?» 21 І старший відповів: «Якби твій батько не сказав нам, ми не знали б цього». 22 Тоді Яред повірив, що його слова правдиві. 23 Отже, той старший сказав Яреду: «Чому ти обертався так і так?» І він сказав: «Я шукав одного зі своїх дітей, щоб сказати йому про мій відхід із вами й про їхнє сходження до тих, про кого ти говорив мені». 24 Коли старший почув намір Яреда, він сказав йому: «Залиш ту мету на тепер і прийди з нами; ти побачиш нашу країну; якщо земля, у якій ми живемо, сподобається тобі, ми й ти повернемося сюди й візьмемо твою родину з нами. Але якщо наша країна не сподобається тобі, ти повернешся на своє власне місце». 25 І старший спонукав Яреда піти, перш ніж одна з його дітей прийде порадити йому інакше. 26 Тоді Яред вийшов із печери й пішов із ними, і серед них. І вони втішали його, доки вони не прийшли на вершину гори синів Каїна. 27 Тоді старший сказав одному зі своїх супутників: «Ми забули щось біля уст печери, а це обраний одяг, який ми принесли, щоб одягнути Яреда ним». 28 Тоді він сказав одному з них: «Повернися ти, хтось; і ми чекатимемо тебе тут, доки ти не повернешся. Тоді ми одягнемо Яреда, і він буде як ми, добрий, вродливий і придатний прийти з нами до нашої країни». 29 Тоді той повернувся. 30 Але коли він був на короткій відстані, старший покликав його й сказав йому: «Зачекай ти, доки я не прийду й не поговорю з тобою». 31 Тоді він стояв нерухомо, і старший підійшов до нього й сказав йому: «Одну річ ми забули біля печери, це ось що — загасити лампу, яка горить усередині неї, над тілами, що є в ній. Тоді повернися до нас, швидко». 32 Той пішов, а старший повернувся до своїх товаришів і до Яреда. І вони спустилися з гори, і Яред із ними; і вони залишилися біля джерела води, біля домів дітей Каїна, і чекали свого супутника, доки він не принесе одяг для Яреда. 33 Тоді той, хто пішов назад до печери, загасив лампу й прийшов до них і приніс із собою привид і показав його їм. І коли Яред побачив його, він здивувався його вроді й грації, і радів у своєму серці, вірячи, що все це правда. 34 Але поки вони залишалися там, троє з них увійшли в доми синів Каїна й сказали їм: «Принесіть нам сьогодні трохи їжі біля джерела води, щоб ми й наші супутники їли». 35 Але коли сини Каїна побачили їх, вони здивувалися їм і подумали: «Ці вродливі на вигляд, і такі, яких ми ніколи раніше не бачили». Отже, вони піднялися й прийшли з ними до джерела води, щоб побачити їхніх супутників. 36 Вони знайшли їх такими дуже вродливими, що вони голосно кричали про свої місця, щоб інші зібралися разом і прийшли й подивилися на цих прекрасних істот. Тоді вони зібралися навколо них, і чоловіки, і жінки. 37 Тоді старший сказав їм: «Ми чужинці у вашій землі, принесіть нам трохи доброї їжі й пиття, ви й ваші жінки, щоб освіжитися з вами». 38 Коли ті чоловіки почули ці слова старшого, кожен із синів Каїна приніс свою дружину, а інший приніс свою дочку, і так багато жінок прийшло до них; кожен звертався до Яреда або за себе, або за свою дружину; усі однаково. 39 Але коли Яред побачив, що вони робили, його сама душа вирвалася від них; ані він не скуштував їхньої їжі чи їхнього пиття. 40 Старший побачив його, як він вирвався від них, і сказав йому: «Не сумуй; я великий старший, як ти побачиш мене роблячим, роби сам у подібний спосіб». 41 Тоді він простягнув свої руки й узяв одну з жінок, і п’ятеро його супутників зробили те саме перед Яредом, щоб він робив, як вони робили. 42 Але коли Яред побачив їх роблячими безчестя, він плакав і сказав у своєму розумі: — Мої батьки ніколи не робили подібного. 43 Тоді він простягнув свої руки й молився з ревним серцем, і з великим плачем, і благав Ягве визволити його від їхніх рук. 44 Щойно Яред почав молитися, старший утік зі своїми супутниками; бо вони не могли перебувати в місці молитви. 45 Тоді Яред озирнувся, але не міг побачити їх, але знайшов себе стоячим посеред дітей Каїна. 46 Тоді він плакав і сказав: «О Ягве, не знищ мене з цим родом, щодо якого мої батьки попереджали мене; бо тепер, о Ягве, я думав, що ті, хто з’явився мені, були моїми батьками; але я знайшов їх дияволами, які звабили мене цим прекрасним видінням, доки я не повірив їм. 47 «Але тепер я прошу Тебе, о Ягве, визволити мене від цього роду, серед якого я тепер перебуваю, як Ти визволив мене від тих дияволів. Пошли Свого ангела вивести мене з-поміж них; бо я сам не маю сили втекти з-поміж них». 48 Коли Яред закінчив свою молитву, Ягве послав Свого ангела посеред них, який узяв Яреда й поставив його на горі, і показав йому дорогу, дав йому пораду, а потім відійшов від нього.
РОЗДІЛ XVIII
Сум’яття в Печері Скарбів. Чудесна мова мертвого Адама. 1 Діти Яреда мали звичку відвідувати його година за годиною, щоб отримати його благословення й попросити його поради щодо всього, що вони робили; і коли він мав роботу зробити, вони робили її за нього. 2 Але цього разу, коли вони увійшли в печеру, вони не знайшли Яреда, але вони знайшли лампу загашеною, і тіла батьків розкиданими, і голоси приходили від них силою Ягве, які казали: «Сатана у видінні обманув нашого сина, бажаючи знищити його, як він знищив нашого сина Каїна». 3 Вони також сказали: «Ягве неба й землі, визволи нашого сина від руки Сатани, який створив велике й неправдиве видіння перед ним». Вони також говорили про інші речі, силою Ягве. 4 Але коли діти Яреда почули ці голоси, вони злякалися й стояли, плачучи за своїм батьком; бо вони не знали, що спіткало його. 5 І вони плакали за ним того дня до заходу сонця. 6 Тоді прийшов Яред із сумним обличчям, нещасний розумом і тілом, і сумний через те, що був відділений від тіл своїх батьків. 7 Але коли він наближався до печери, його діти побачили його, і поспішили до печери, і повисли на його шиї, плачучи, і кажучи йому: «О батьку, де ти був, і чому ти залишив нас, як ти не звик робити?» І знову: «О батьку, коли ти зник, лампа над тілами наших батьків згасла, тіла були розкидані, і голоси приходили від них». 8 Коли Яред почув це, він засмутився й увійшов у печеру; і там знайшов тіла розкиданими, лампу загашеною, і самих батьків молячимися за його визволення від руки Сатани. 9 Тоді Яред упав на тіла й обійняв їх, і сказав: «О мої батьки, через ваше заступництво, нехай Ягве визволить мене від руки Сатани! І я благаю вас попросити Ягве зберегти мене й сховати мене від нього до дня моєї смерті». 10 Тоді всі голоси затихли, крім голосу нашого батька Адама, який говорив до Яреда силою Ягве, так само, як хтось говорив би до свого товариша, кажучи: «О Яреде, мій сину, принеси дари Ягве за те, що Він визволив тебе від руки Сатани; і коли ти приносиш ті жертви, нехай буде так, що ти приносиш їх на жертівнику, на якому я приносив. Тоді також остерігайся Сатани; бо він обманював мене багато разів своїми видіннями, бажаючи знищити мене, але Ягве визволив мене з його руки. 11 «Накажи своєму народові, щоб вони були на сторожі проти нього; і ніколи не переставали приносити дари Ягве». 12 Тоді голос Адама також замовк; і Яред та його діти дивувалися цьому. Тоді вони поклали тіла, як вони були спочатку; і Яред та його діти стояли молячись усю ту ніч, до світанку. 13 Тоді Яред зробив жертву й приніс її на жертівнику, як Адам наказав йому. І коли він підійшов до жертівника, він молився Ягве про милість і про прощення свого гріха, щодо лампи, що згасла. 14 Тоді Ягве з’явився Яреду на жертівнику й благословив його та його дітей, і прийняв їхні жертви; і наказав Яреду взяти священний вогонь від жертівника, і ним запалити лампу, яка проливала світло на тіло Адама.
РОЗДІЛ XIX
Дітей Яреда зводять зі шляху. 1 ТОДІ Ягве знову відкрив йому обіцянку, яку Він дав Адамові; Він пояснив йому 5500 років і відкрив йому таємницю Свого приходу на землю. 2 І Ягве сказав Яреду: «Щодо того вогню, який ти взяв від жертівника, щоб запалити ним лампу, нехай він перебуває з вами, щоб давати світло тілам; і нехай він не виходить із печери, доки тіло Адама не вийде з неї. 3 Але, о Яреде, дбай про вогонь, щоб він яскраво горів у лампі; ані ти знову не виходь із печери, доки ти не отримаєш наказу через видіння, а не в видінні-привиді, коли воно побачене тобою. 4 «Тоді знову накажи своєму народові не мати спілкування з дітьми Каїна й не вчитися їхніх шляхів; бо Я є Ягве, Який не любить ненависті й діл беззаконня». 5 Ягве також дав багато інших заповідей Яреду й благословив його. І тоді примусив Єшуа, Своє Слово, відійти від нього. 6 Тоді Яред наблизився зі своїми дітьми, узяв трохи вогню й спустився до печери, і запалив лампу перед тілом Адама; і він дав своєму народові заповіді, як Ягве сказав йому робити. 7 Цей знак стався з Яредом наприкінці його чотириста п’ятдесятого року; як і багато інших чудес, яких ми не записуємо. Але ми записуємо лише це одне задля стислості й щоб не подовжувати нашу розповідь. 8 І Яред продовжував навчати своїх дітей вісімдесят років; але після того вони почали переступати заповіді, які він дав їм, і робити багато речей без його поради. Вони почали сходити зі Святої Гори один за одним і змішуватися з дітьми Каїна, у брудних спільностях. 9 Тепер причина, через яку діти Яреда зійшли зі Святої Гори, є та, яку ми тепер відкриємо вам.
РОЗДІЛ XX
Чарівна музика; міцний напій поширився серед синів Каїна. Вони одягають барвистий одяг. Діти Сифа дивляться з тужливими очима. Вони бунтують проти мудрої поради; вони сходять з гори в долину беззаконня. Вони не можуть знову піднятися на гору. 1 ПІСЛЯ того як Каїн спустився до землі темного ґрунту, і його діти розмножилися в ній, був один із них, якого звали Генун, син Ламеха, сліпого, який убив Каїна. 2 Але щодо цього Генуна, Сатана увійшов у нього в його дитинстві; і він зробив різні труби й роги, і струнні інструменти, цимбали й псалтирі, і ліри й арфи, і флейти; і він грав на них у всі часи й щогодини. 3 І коли він грав на них, Сатана входив у них, так що з-поміж них було чути прекрасні й солодкі звуки, що зачаровували серце. 4 Тоді він збирав гурт за гуртом, щоб грати на них; і коли вони грали, це дуже подобалося дітям Каїна, які запалювалися гріхом між собою й горіли, як вогнем; тим часом як Сатана запалював їхні серця, одне з одним, і збільшував хіть між ними. 5 Сатана також навчив Генуна добувати міцний напій із зерна; і цей Генун звик збирати гурт за гуртом у питних домах; і приносив у їхні руки всякого роду плоди й квіти; і вони пили разом. 6 Так цей Генун надзвичайно примножив гріх; він також діяв із гордістю й навчив дітей Каїна вчиняти всякого роду найгрубішу нечестивість, якої вони не знали; і підштовхував їх до численних діянь, яких вони не знали раніше. 7 Тоді Сатана, коли він побачив, що вони піддалися Генуну й слухали його в усьому, що він казав їм, дуже радів, збільшив розуміння Генуна, доки він не взяв залізо й ним не зробив зброю війни. 8 Тоді, коли вони були п’яні, ненависть і вбивство збільшилися між ними; один чоловік чинив насильство над іншим, щоб навчити його зла, беручи його дітей і оскверняючи їх перед ним. 9 І коли чоловіки побачили, що вони подолані, і побачили інших, які не були подолані, ті, хто був побитий, прийшли до Генуна, знайшли притулок у нього, і він зробив їх своїми спільниками. 10 Тоді гріх надзвичайно збільшився між ними; доки чоловік не одружувався зі своєю власною сестрою, або дочкою, або матір’ю, та іншими; або з дочкою сестри свого батька, так що більше не було розрізнення спорідненості, і вони більше не знали, що є беззаконням; але чинили нечестиво, і земля була осквернена гріхом, і вони розгнівали Ягве, Суддю, Який створив їх. 11 Але Генун збирав разом гурт за гуртом, які грали на рогах і на всіх інших інструментах, які ми вже згадали, біля підніжжя Святої Гори; і вони робили так для того, щоб діти Сифа, які були на Святій Горі, почули це. 12 Але коли діти Сифа почули шум, вони здивувалися й прийшли гуртами, і стояли на вершині гори, щоб дивитися на тих, хто внизу; і вони робили так цілий рік. 13 Коли, наприкінці того року, Генун побачив, що вони поступово схиляються до нього, Сатана увійшов у нього й навчив його робити фарбувальні речовини для одягу різних візерунків, і дав йому зрозуміти, як фарбувати в багряний і пурпурний, і що завгодно. 14 І сини Каїна, які робили все це й сяяли вродою й розкішним убранням, зібралися разом біля підніжжя гори у величі, з рогами й розкішними сукнями, і кінними перегонами, вчиняючи всякого роду гидоти. 15 Тим часом діти Сифа, які були на Святій Горі, молилися й хвалили Ягве, на місці воїнств ангелів, які впали; тому Ягве назвав їх «ангелами», бо Він дуже радів ними. 16 Але після цього вони більше не зберігали Його заповіді, ані не трималися обіцянки, яку Він дав їхнім батькам; але вони послабилися від свого посту й молитви, і від поради Яреда, їхнього батька. І вони продовжували збиратися разом на вершині гори, щоб дивитися на дітей Каїна, від ранку до вечора, і на те, що вони робили, на їхні прекрасні сукні й прикраси. 17 Тоді діти Каїна подивилися вгору знизу й побачили дітей Сифа, що стояли військами на вершині гори; і вони покликали їх спуститися до них. 18 Але діти Сифа сказали їм згори: «Ми не знаємо дороги». Тоді Генун, син Ламеха, почув, як вони сказали, що вони не знають дороги, і він подумав, як він може звести їх униз. 19 Тоді Сатана з’явився йому вночі, кажучи: «Немає дороги для них, щоб спуститися з гори, на якій вони живуть; але коли вони прийдуть завтра, скажи їм: ‘Прийдіть на західний бік гори; там ви знайдете дорогу потоку води, який сходить до підніжжя гори, між двома пагорбами; спустіться тією дорогою до нас’». 20 Тоді, коли настав день, Генун затрубив у роги й бив у барабани нижче гори, як він звик. Діти Сифа почули це й прийшли, як вони звикли робити. 21 Тоді Генун сказав їм знизу: «Ідіть на західний бік гори, там ви знайдете дорогу, щоб спуститися». 22 Але коли діти Сифа почули ці слова від нього, вони повернулися в печеру до Яреда, щоб розповісти йому все, що вони почули. 23 Тоді, коли Яред почув це, він засмутився; бо він знав, що вони переступлять його пораду. 24 Після цього сто чоловіків із дітей Сифа зібралися разом і сказали між собою: «Прийдіть, спустімося до дітей Каїна й подивімося, що вони роблять, і насолодімося з ними». 25 Але коли Яред почув це про сто чоловіків, його сама душа зворушилася, і його серце засмутилося. Тоді він піднявся з великим запалом і став посеред них, і заклинав їх кров’ю Авеля, справедливого: «Нехай жоден із вас не сходить із цієї святої й чистої гори, на якій наші батьки наказали нам жити». 26 Але коли Яред побачив, що вони не прийняли його слів, він сказав їм: «О мої добрі й невинні й святі діти, знайте, що коли ви одного разу спуститеся з цієї святої гори, Ягве не дозволить вам повернутися знову на неї». 27 Він знову заклинав їх, кажучи: «Я заклинаю смертю нашого батька Адама, і кров’ю Авеля, Сифа, Еноса, Каїнана й Магалалеїла, послухати мене й не сходити з цієї святої гори; бо тієї миті, коли ви залишите її, ви будете позбавлені життя й милості; і ви більше не будете називатися ‘діти Ягве’, але ‘діти диявола’». 28 Але вони не послухали його слів. 29 Енох у той час уже виріс, і у своїй ревності до Ягве він піднявся й сказав: «Слухайте мене, о ви, сини Сифа, малі й великі — коли ви переступите заповідь наших батьків і спуститеся з цієї святої гори — ви не підніметеся сюди знову навіки». 30 Але вони піднялися проти Еноха й не послухали його слів, але спустилися зі Святої Гори. 31 І коли вони подивилися на дочок Каїна, на їхні прекрасні постаті, і на їхні руки й ноги, пофарбовані кольором, і татуйовані прикрасами на їхніх обличчях, вогонь гріха запалав у них. 32 Тоді Сатана зробив їх найвродливішими перед синами Сифа, як він також зробив синів Сифа найвродливішими в очах дочок Каїна, так що дочки Каїна пожадливо прагнули синів Сифа, як хижі звірі, а сини Сифа — дочок Каїна, доки вони не вчинили гидоту з ними. 33 Але після того, як вони так упали в це осквернення, вони повернулися дорогою, якою вони прийшли, і спробували піднятися на Святу Гору. Але вони не могли, бо каміння тієї святої гори було з вогню, що спалахував перед ними, через що вони не могли знову піднятися. 34 І Ягве розгнівався на них і розкаявся щодо них, бо вони спустилися від слави й тим самим втратили або залишили свою власну чистоту чи невинність, і впали в осквернення гріха. 35 Тоді Ягве послав Єшуа, Своє Слово, до Яреда, кажучи: «Ці твої діти, яких ти назвав ‘Мої діти’, — ось вони переступили Мою заповідь і спустилися до оселі загибелі й гріха. Пошли посланця до тих, хто залишився, щоб вони не спустилися й не загинули». 36 Тоді Яред плакав перед Ягве й просив у Нього милості й прощення. Але він бажав, щоб його душа могла відійти від його тіла, радше ніж почути ці слова від Ягве про сходження його дітей зі Святої Гори. 37 Але він виконав наказ Ягве й проповідував їм не сходити з тієї святої гори й не мати спілкування з дітьми Каїна. 38 Але вони не звернули уваги на його звістку й не послухалися його поради.
РОЗДІЛ XXI
Яред помирає в смутку за своїми синами, що збилися зі шляху. Пророцтво Потопу. 1 ПІСЛЯ цього інший гурт зібрався разом, і вони пішли шукати своїх братів; але вони загинули так само, як і ті. І так було, гурт за гуртом, доки лише небагато з них не залишилося. 2 Тоді Яред захворів від смутку, і його хвороба була така, що день його смерті наблизився. 3 Тоді він покликав Еноха, свого найстаршого сина, і Мафусаїла, сина Еноха, і Ламеха, сина Мафусаїла, і Ноя, сина Ламеха. 4 І коли вони прийшли до нього, він молився над ними й благословив їх, і сказав їм: «Ви праведні, невинні сини; не сходьте з цієї святої гори; бо ось, ваші діти й діти ваших дітей спустилися з цієї святої гори й віддалилися від цієї святої гори, через їхню гидотну хіть і переступ заповіді Ягве. 5 «Але я знаю, силою Ягве, що Він не залишить вас на цій святій горі, бо ваші діти переступили Його заповідь і заповідь наших батьків, яку ми отримали від них. 6 «Але, о мої сини, Ягве візьме вас до чужої землі, і ви ніколи знову не повернетеся побачити своїми очима цей сад і цю святу гору. 7 «Тому, о мої сини, поставте свої серця на самих себе й зберігайте заповідь Ягве, яка є з вами. І коли ви підете з цієї святої гори, до чужої землі, якої ви не знаєте, візьміть із собою тіло нашого батька Адама, і з ним ці три дорогоцінні дари й жертви, а саме золото, ладан і мирру; і нехай вони будуть у місці, де тіло нашого батька Адама лежатиме. 8 «І до того з вас, хто залишиться, о мої сини, прийде Єшуа, Слово Ягве, і коли він вийде з цієї землі, він візьме з собою тіло нашого батька Адама й покладе його посередині землі, у місці, у якому спасіння буде здійснене». 9 Тоді Ной сказав йому: «Хто з нас той, хто залишиться?» 10 І Яред відповів: «Ти той, хто залишиться. І ти візьмеш тіло нашого батька Адама з печери й помістиш його з собою в ковчезі, коли прийде потоп. 11 «І твій син Сим, який вийде з твоїх стегон, він той, хто покладе тіло нашого батька Адама посередині землі, у місці, звідки спасіння прийде». 12 Тоді Яред повернувся до свого сина Еноха й сказав йому: «Ти, мій сину, перебувай у цій печері й служи ревно перед тілом нашого батька Адама усі дні твого життя; і годуй свій народ у праведності й невинності». 13 І Яред більше не говорив. Його руки ослабли, його очі заплющилися, і він увійшов на спочинок, як його батьки. Його смерть настала у триста шістдесятому році Ноя, і в дев’ятсот вісімдесят дев’ятому році його власного життя; дванадцятого Такхсаса, у п’ятницю. 14 Але коли Яред помер, сльози текли по його обличчю через його великий смуток, за дітей Сифа, які впали в його дні. 15 Тоді Енох, Мафусаїл, Ламех і Ной, ці четверо, плакали над ним; ретельно забальзамували його, а потім поклали його в Печері Скарбів. Тоді вони піднялися й оплакували його сорок днів. 16 І коли ці дні жалоби закінчилися, Енох, Мафусаїл, Ламех і Ной залишалися в смутку серця, бо їхній батько відійшов від них, і вони більше його не бачили.
РОЗДІЛ XXII
Лише три праведні чоловіки залишилися у світі. Злі умови людей перед Потопом. 1 АЛЕ Енох зберігав заповідь Яреда, свого батька, і продовжував служити в печері. 2 Це той Енох, з яким сталося багато чудес, і який також написав знамениту книгу; але ті чудеса не можуть бути розказані в цьому місці. 3 Тоді після цього діти Сифа збилися зі шляху й упали, вони, їхні діти й їхні дружини. І коли Енох, Мафусаїл, Ламех і Ной побачили їх, їхні серця страждали через їхнє падіння в сумнів, повний невір’я; і вони плакали й просили в Ягве милості, щоб зберегти їх і вивести їх із того нечестивого покоління. 4 Енох продовжував у своєму служінні перед Ягве триста вісімдесят п’ять років, і наприкінці того часу він усвідомив, благодаттю Ягве, що Ягве мав намір забрати його із землі. 5 Тоді він сказав своєму синові: «О мій сину, я знаю, що Ягве має намір принести води Потопу на землю й знищити наше творіння. 6 «І ви — останні правителі над цим народом на цій горі; бо я знаю, що жоден не залишиться у вас, щоб породити дітей на цій святій горі; ані жоден із вас не правитиме над дітьми його народу; ані жодний великий гурт не залишиться від вас, на цій горі». 7 Енох сказав також їм: «Наглядайте за своїми душами й тримайтеся міцно свого страху Ягве і свого служіння Йому, і поклоняйтеся Йому в праведній вірі, і служіть Йому в праведності, невинності й суді, у покаянні, а також у чистоті». 8 Коли Енох закінчив свої заповіді їм, Ягве переніс його з тієї гори до землі життя, до осель праведних і обраних, оселі Раю радості, у світлі, що досягає неба; світлі, що є поза світлом цього світу; бо це світло Ягве, яке наповнює весь світ, але яке жодне місце не може вмістити. 9 Так, оскільки Енох був у світлі Ягве, він знайшов себе поза досяжністю смерті; доки Ягве не захоче, щоб він помер. 10 Загалом, жоден із наших батьків або їхніх дітей не залишився на тій святій горі, крім тих трьох, Мафусаїла, Ламеха й Ноя. Бо всі решта спустилися з гори й упали в гріх із дітьми Каїна. Тому їм була заборонена та гора, і ніхто не залишився на ній, крім тих трьох чоловіків. Запис про цілісність тексту й зміни Результат перевірки Статус Розділи 22 PASS — I–XXII, повні й упорядковані Пронумеровані вірші 322 PASS — послідовні в кожному розділі Примітки до джерела 0 PASS — відсутні в пронумерованій основі Змінені місця 90 PASS — священні імена, контекст і копія переглянуті Залишкові лексеми читального тексту замінених домовленостей 0 PASS — обговорення історії джерела залишається окремо позначеним Керівна політика змін Оголошені заміни священних імен є систематичними, але були застосовані з контекстним переглядом. Слово з великої літери ототожнюється як Єшуа лише там, де оповідь розглядає Слово як особу, що діє, говорить, спасає, приходить або втілюється. Усі читання джерела залишаються відновлюваними із збережених завантажених джерел. Жоден розділ чи вірш не був мовчки видалений, об’єднаний, розділений, переупорядкований чи перенумерований. Виправлення копії обмежені очевидними дефектами транскрипції, граматики й пунктуації. Історична дикція й неоднозначні давні читання збережені, а не реконструйовані. Покажчик контекстних і виняткових змін III: III:15 (Ягве, уособлене Слово, виправлення копії) IV: IV:1 (Ягве, виправлення копії); IV:8 (Ягве, виправлення копії) V: V:9 (виправлення копії) VI: VI:5 (Ягве, виправлення копії); VI:11 (Ягве, виправлення копії); VI:12 (Ягве, уособлене Слово) VIII: VIII:18 (Ягве, уособлене Слово) X: X:1 (Ягве, уособлене Слово); X:3 (Ягве, уособлене Слово, виправлення копії); X:5 (Ягве, уособлене Слово) XI: XI:13 (Ягве, виправлення копії) XII: XII:6 (Ягве, уособлене Слово) XIX: XIX:5 (Ягве, уособлене Слово) XX: XX:29 (Ягве, виправлення копії); XX:35 (Ягве, уособлене Слово) XXI: XXI:8 (Ягве, уособлене Слово) Запис про джерело й виробництво Основна пронумерована основа: Rutherford H. Platt Jr., The Forgotten Books of Eden (Нью-Йорк: Alpha House, 1926), The Second Book of Adam and Eve; текст у суспільному надбанні, відтворений у електронному виданні Global Grey 2025 і завантажений 5 вересня 2026. Історичний відповідник: S. C. Malan, The Book of Adam and Eve, Also Called The Conflict of Adam and Eve with Satan (Лондон і Единбург: Williams and Norgate, 1882), Book II. Відповідник меж і нумерації: транскрипція Internet Sacred Text Archive твору Platt The Forgotten Books of Eden. Територіальні права: потрібна перевірка видавця перед комерційним випуском. Імпринт та ISBN: мають бути присвоєні видавцем. Остаточна друкарська коректура: потрібна після того, як друкарня надасть специфікації палітурки, паперу, щільності фарби й PDF/X.
Про це видання — джерело та редакційний матеріал
Зміст Розділ I. Уражена горем родина. Каїн одружується з Лулувою, і вони віддаляються. Розділ II. Третій син народжується Адамові і Єві. Розділ III. Сатана з’являється як вродлива жінка, спокушаючи Адама, кажучи йому, що він ще юнак. «Проведи свою юність у веселощах і насолоді». (12) Різні форми, яких набуває Сатана (15). Розділ IV. Адам бачить Диявола в його правдивих барвах. Розділ V. Диявол малює блискучу картину для Сифа, щоб бенкетувати його думки на ній. Розділ VI. Совість Сифа допомагає йому. Він повертається до Адама і Єви. Розділ VII. Сиф одружується з Аклією. Адам доживає, щоб побачити онуків і правнуків. Розділ VIII. Чудові останні слова Адама. Він пророкує Потоп. Він закликає своє потомство до добра. Він відкриває певні таємниці життя. Розділ IX. Смерть Адама. Розділ X. «Адам був першим...» Розділ XI. Сиф стає головою найщасливішого й найсправедливішого племені людей, що коли-небудь жило. Розділ XII. Родинні справи Сифа. Його смерть. Головування Еноса. Як жила вигнана гілка родини Адама. Розділ XIII. «Серед дітей Каїна було багато грабунку, вбивства й гріха». Розділ XIV. Час, як вічно текучий потік, забирає ще одне покоління людей. Розділ XV. Потомство Адама продовжує тримати Печеру Скарбів як родинну святиню. Розділ XVI. Добра гілка родини все ще боїться дітей Каїна. Розділ XVII. Яред стає суворим наглядачем. Його зваблюють до землі Каїна, де він бачить багато хтивих видовищ. Яред ледве рятується з чистим серцем. Розділ XVIII. Сум’яття в Печері Скарбів. Чудесна мова мертвого Адама. Розділ XIX. Дітей Яреда зводять зі шляху. Розділ XX. Чарівна музика; міцний напій поширився серед синів Каїна. Вони одягають барвистий одяг. Діти Сифа дивляться з тужливими очима. Вони бунтують проти мудрої поради; вони сходять з гори в долину беззаконня. Вони не можуть знову піднятися на гору. Розділ XXI. Яред помирає в смутку за своїми синами, що збилися зі шляху. Пророцтво Потопу. Розділ XXII. Лише три праведні чоловіки залишилися у світі. Злі умови людей перед Потопом.