Матвій

Розділ 1

1 Книга родоводу Єшуа Месії, сина Давида, сина Авраама.

2 Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яків породив Юду та братів його;

3 А Юда породив Фареса й Зару від Тамари; а Фарес породив Есрома; а Есром породив Арама;

4 А Арам породив Амінадава; а Амінадав породив Наассона; а Наассон породив Салмона;

5 А Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея;

6 А Єссей породив царя Давида; а цар Давид породив Соломона від тієї, що була дружиною Урії;

7 А Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу;

8 А Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію;

9 А Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію;

10 А Єзекія породив Манасію; а Манасія породив Амона; а Амон породив Йосію;

11 А Йосія породив Єхонію та братів його, близько часу, коли їх було переселено до Вавилона:

12 А після того, як їх було приведено до Вавилона, Єхонія породив Салатіїла; а Салатіїл породив Зоровавеля;

13 А Зоровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Еліякима; а Еліяким породив Азора;

14 А Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Еліюда;

15 А Еліюд породив Елеазара; а Елеазар породив Маттана; а Маттан породив Якова;

16 А Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Єшуа, що зветься Месією.

17 Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида — чотирнадцять поколінь; і від Давида до переселення до Вавилона — чотирнадцять поколінь; і від переселення до Вавилона до Месії — чотирнадцять поколінь.

18 А народження Єшуа Месії було отак: Коли Мати Його Марія була заручена з Йосифом, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона має в утробі від Святого Духа.

19 Тоді Йосиф, чоловік її, бувши праведним і не бажаючи її ославити привселюдно, задумав таємно відпустити її.

20 Та коли він подумав про це, ось ангел Ягве явився йому уві сні, кажучи: Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо зачате в ній є від Святого Духа.

21 І вона народить Сина, і ти даси Йому ім'я ЄШУА, бо Він спасе Свій народ від їхніх гріхів.

22 А все це сталося, щоб сповнилося сказане від Ягве через пророка, який говорить:

23 Ось діва матиме в утробі й народить Сина, і дадуть Йому ім'я Еммануїл, що в перекладі означає: Єшуа з нами.

24 Тоді Йосиф, прокинувшись від сну, зробив, як повелів йому ангел Ягве, і прийняв дружину свою:

25 І не знав її, аж поки вона народила свого первістка Сина; і він дав Йому ім'я ЄШУА.

Розділ 2

1 Коли ж Єшуа народився у Вифлеємі Юдейському за днів царя Ірода, ось мудреці зі сходу прийшли до Єрусалима,

2 кажучи: Де народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зорю Його на сході й прийшли поклонитися Йому.

3 Почувши це, цар Ірод стривожився, і весь Єрусалим із ним.

4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, він випитував у них, де має народитися Месія.

5 А вони сказали йому: У Вифлеємі Юдейському, бо так написано через пророка:

6 І ти, Вифлеєме, земле Юдина, нічим не менший між провідцями Юдиними, бо з тебе вийде Вождь, що пастиме народ Мій, Ізраїля.

7 Тоді Ірод, таємно покликавши мудреців, докладно випитав у них про час, коли з’явилася зоря.

8 І, пославши їх до Вифлеєма, сказав: Ідіть і докладно розвідайте про Дитя; а коли знайдете, сповістіть мене, щоб і я прийшов і поклонився Йому.

9 Вони, вислухавши царя, пішли; і ось зоря, яку бачили на сході, йшла перед ними, аж поки, прийшовши, не зупинилася над місцем, де було Дитя.

10 Побачивши ж зорю, вони зраділи радістю вельми великою.

11 І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну.

12 І, одержавши уві сні застереження від Ягве не повертатися до Ірода, вони відійшли до своєї країни іншою дорогою.

13 Коли ж вони відійшли, ось ангел Ягве являється Йосифові уві сні й каже: Встань, візьми Дитя та матір Його й утікай до Єгипту, і будь там, доки не скажу тобі, бо Ірод шукатиме Дитя, щоб погубити Його.

14 Він встав, узяв Дитя та матір Його вночі й відійшов до Єгипту,

15 і був там аж до смерті Ірода, щоб сповнилося сказане від Ягве через пророка, який говорить: З Єгипту покликав Я Сина Свого.

16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялися з нього, вельми розгнівався й послав повбивати всіх дітей у Вифлеємі та у всіх околицях його, від двох років і нижче, за часом, про який докладно випитав у мудреців.

17 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорить:

18 У Рамі чути голос, плач, і ридання, і голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче втішитися, бо їх немає.

19 Коли ж Ірод помер, ось ангел Ягве являється уві сні Йосифові в Єгипті,

20 кажучи: Встань, візьми Дитя та матір Його й іди до землі Ізраїлевої, бо померли ті, що шукали душі Дитяти.

21 І він встав, узяв Дитя та матір Його й прийшов до землі Ізраїлевої.

22 Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, він побоявся йти туди; та, одержавши уві сні застереження від Ягве, відійшов до околиць Галілейських,

23 і, прийшовши, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб сповнилося сказане через пророків: Він буде названий Назарянином.

Розділ 3

1 У ті дні приходить Іван Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,

2 і каже: Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!

3 Бо це той, про кого сказано через пророка Ісаю, який говорить: Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте дорогу Єшуа, рівняйте стежки Його!

4 Сам же Іван мав одежу свою з верблюжого волосу й шкіряний пояс на стегнах своїх; а їжею його були акриди й дикий мед.

5 Тоді виходив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська,

6 і хрестилися в нього в Йордані, визнаючи гріхи свої.

7 Побачивши ж багатьох фарисеїв і саддукеїв, що приходили на хрещення його, він сказав їм: Поріддя єхиднине, хто вказав вам утікати від майбутнього гніву?

8 Принесіть же плід, гідний покаяння,

9 і не думайте казати в собі: Маємо батька Авраама; бо кажу вам, що Ягве може з цього каміння підняти дітей Авраамові.

10 Вже й сокира при корені дерев лежить: усяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується й кидається у вогонь.

11 Я хрещу вас водою на покаяння, а Той, Хто йде за мною, сильніший від мене: я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Святий Дух і вогнем.

12 Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій, і збере пшеницю Свою в засіки, а полову спалить вогнем невгасимим.

13 Тоді приходить Єшуа з Галілеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього.

14 Іван же стримував Його й говорив: Мені треба хреститися від Тебе, а Ти приходиш до мене?

15 Єшуа ж сказав йому у відповідь: Допусти тепер, бо так належить нам сповнити всяку правду. Тоді Іван допускає Його.

16 І, охрестившись, Єшуа негайно вийшов із води; і ось відкрилися Йому небеса, і він побачив Духа Ягве, що сходив, як голуб, і спускався на Нього.

17 І ось голос із небес, що говорить: Це Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.

Розділ 4

1 Тоді Єшуа був поведений духом у пустелю, щоб бути спокушеним від диявола.

2 І, постивши сорок днів і сорок ночей, Він наостанку зголоднів.

3 І, приступивши до Нього, спокусник сказав: Якщо Ти Син Ягве, скажи, щоб каміння це стало хлібами.

4 Він же сказав у відповідь: Написано: Не хлібом самим житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Ягве.

5 Тоді бере Його диявол до святого міста й ставить Його на крилі храму,

6 і каже Йому: Якщо Ти Син Ягве, кинься вниз, бо написано: Він ангелам Своїм накаже про Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб Ти часом не спіткнувся об камінь ногою Своєю.

7 Єшуа сказав йому: Написано також: Не спокушай Ягве.

8 Знову бере Його диявол на вельми високу гору й показує Йому всі царства світу й славу їх,

9 і каже Йому: Усе це дам Тобі, якщо, впавши, поклонишся мені.

10 Тоді Єшуа каже йому: Відійди, сатано, бо написано: Поклоняйся Ягве й служи Йому Єдиному.

11 Тоді залишає Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.

12 Почувши ж Єшуа, що Івана видано, Він відійшов до Галілеї;

13 і, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, у межах Завулона й Нефталима,

14 щоб сповнилося сказане через пророка Ісаю, який говорить:

15 Земле Завулонова й земле Нефталимова, при дорозі морській, за Йорданом, Галілеє язичників!

16 Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що сиділи в країні й тіні смерті, світло засяяло.

17 Відтоді Єшуа почав проповідувати й говорити: Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне.

18 Проходячи ж біля моря Галілейського, Єшуа побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо були рибалками,

19 і каже їм: Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.

20 І вони негайно, залишивши сіті, пішли за Ним.

21 І, пройшовши звідти далі, Він побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Івана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, що лагодили сіті свої; і покликав їх.

22 І вони негайно, залишивши човен і батька свого, пішли за Ним.

23 І ходив Єшуа по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангелію Царства, і зціляючи всяку недугу й усяку неміч у народі.

24 І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх недужих, одержимих різними хворобами й муками, і біснуватих, і епілептиків, і розслаблених; і Він зціляв їх.

25 І йшло за Ним багато народу з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з-за Йордану.

Розділ 5

1 Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.

2 І, відкривши уста Свої, Він навчав їх, кажучи:

3 Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

4 Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

5 Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

6 Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться.

7 Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Ягве.

9 Блаженні миротворці, бо вони будуть названі дітьми Ягве.

10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

11 Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і переслідуватимуть, і зводитимуть на вас усяке лихе слово неправдиво ради Мене.

12 Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах: так переслідували пророків, що були перед вами.

13 Ви — сіль землі. Коли ж сіль втратить силу, чим посолити її? Вона вже ні до чого не придатна, хіба викинути її геть, щоб люди топтали її.

14 Ви — світло світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

15 І, запаливши свічку, не ставлять її під посудину, а на свічник, і світить вона всім у домі.

16 Так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили добрі діла ваші й прославляли Отця вашого, що на небесах.

17 Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або пророків: не порушити прийшов Я, а сповнити.

18 Бо істинно кажу вам: доки не мине небо й земля, жодна йота й жодна риска не мине з Закону, аж поки все не сповниться.

19 Отже, хто порушить одну із заповідей цих найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий у Царстві Небесному; а хто сповнить і навчить, той великим буде названий у Царстві Небесному.

20 Бо кажу вам: якщо праведність ваша не перевищить праведності книжників і фарисеїв, ви не ввійдете в Царство Небесне.

21 Ви чули, що сказано древнім: Не вбивай; а хто вб’є, підлягає судові.

22 А Я кажу вам: кожен, хто гнівається на брата свого без причини, підлягає судові; а хто скаже братові своєму: Рака, підлягає синедріонові; а хто скаже: Дурню, підлягає геєні вогненній.

23 Отже, якщо принесеш дар твій до вівтаря й там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,

24 залиш там дар твій перед вівтарем і піди, перше примирися з братом твоїм, а тоді прийди й принеси дар твій.

25 Мирися із супротивником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб супротивник не видав тебе судді, а суддя не видав тебе слузі, і не вкинуто тебе до в’язниці.

26 Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта.

27 Ви чули, що сказано древнім: Не чини перелюбу.

28 А Я кажу вам: кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, уже вчинив перелюб із нею в серці своєму.

29 Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його й кинь від себе, бо краще тобі, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуте до геєни.

30 І якщо права рука твоя спокушає тебе, відсічи її й кинь від себе, бо краще тобі, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуте до геєни.

31 Сказано також: Хто відпустить дружину свою, нехай дасть їй розвідного листа.

32 А Я кажу вам: хто відпускає дружину свою, крім причини перелюбу, той доводить її до перелюбу; і хто одружується з відпущеною, чинить перелюб.

33 Ще ви чули, що сказано древнім: Не клянися неправдиво, а виконуй перед Ягве клятви твої.

34 А Я кажу вам: не кляніться зовсім: ні небом, бо воно престол Ягве;

35 ні землею, бо вона підніжок ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя;

36 ні головою твоєю не клянися, бо не можеш жодного волоса зробити білим або чорним.

37 Нехай же слово ваше буде: Так, так; Ні, ні; а що більше цього, те від лукавого.

38 Ви чули, що сказано: Око за око й зуб за зуб.

39 А Я кажу вам: не противтеся злому; а хто вдарить тебе в праву щоку твою, підстав йому й другу;

40 і тому, хто хоче судитися з тобою й узяти сорочку твою, віддай йому й верхню одежу;

41 і хто примусить тебе йти з ним одну милю, іди з ним дві.

42 Тому, хто просить у тебе, дай, і від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

43 Ви чули, що сказано: Люби ближнього твого й ненавидь ворога твого.

44 А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто зневажає вас і переслідує вас,

45 щоб ви були дітьми Отця вашого, що на небесах, бо Він наказує сонцю Своєму сходити над злими й добрими й посилає дощ на праведних і неправедних.

46 Бо якщо ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митники?

47 І якщо ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само чинять і митники?

48 Отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

Розділ 6

1 Стережіться творити милостиню вашу перед людьми, щоб вони бачили вас; інакше не матимете нагороди від Отця вашого, що на небесах.

2 Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.

3 А в тебе, коли твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права,

4 щоб милостиня твоя була потаємна; і Отець твій, Який бачить потаємне, Сам віддасть тобі явно.

5 І коли молишся, не будь як лицеміри, що люблять молитися стоячи в синагогах і на розі вулиць, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.

6 Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї й, замкнувши двері твої, помолися Отцеві твоєму, Який у таємниці; і Отець твій, Який бачить потаємне, віддасть тобі явно.

7 А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму будуть почуті.

8 Не уподібнюйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього.

9 Отже, моліться так: Отче наш, що на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;

10 нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі;

11 хліб наш насущний дай нам сьогодні;

12 і прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;

13 і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

14 Бо якщо ви прощатимете людям провини їх, то простить і вам Отець ваш Небесний;

15 а якщо не прощатимете людям провин їх, то й Отець ваш не простить вам провин ваших.

16 Також, коли постите, не будьте похмурі, як лицеміри, бо вони спотворюють обличчя свої, щоб показатися людям, що постять. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.

17 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою й умий обличчя твоє,

18 щоб не показатися людям, що постиш, а Отцеві твоєму, Який у таємниці; і Отець твій, Який бачить потаємне, віддасть тобі явно.

19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і іржа нищать і де злодії підкопують і крадуть;

20 а збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не нищать і де злодії не підкопують і не крадуть;

21 бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

22 Світильник для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте, все тіло твоє буде світле;

23 якщо ж око твоє буде лихе, все тіло твоє буде темне. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрява, то яка ж темрява!

24 Ніхто не може служити двом панам: бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного прихилиться, а другого знехтує. Не можете служити Ягве й мамоні.

25 Тому кажу вам: не турбуйтеся душею вашою, що вам їсти чи що пити, ні тілом вашим, у що одягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?

26 Гляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у засіки; і Отець ваш Небесний годує їх. Чи ви не набагато кращі за них?

27 Хто ж із вас, турбуючись, може додати до зросту свого хоч один лікоть?

28 І про одяг чого турбуєтеся? Гляньте на польові лілії, як вони ростуть: не трудяться й не прядуть;

29 та кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.

30 Якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Ягве так одягає, то чи не набагато більше вас, маловірні?

31 Отже, не турбуйтеся, кажучи: Що нам їсти? Або: Що пити? Або: У що одягнутися?

32 Бо всього цього шукають язичники; і знає Отець ваш Небесний, що ви потребуєте всього цього.

33 Шукайте ж спершу Царства Ягве і правди Його, і все це додасться вам.

34 Не турбуйтеся ж про завтрашній день, бо завтра подбає саме про себе. Досить для кожного дня своєї турботи.

Розділ 7

1 Не судіть, щоб і вас не судили;

2 бо яким судом судите, таким будете суджені; і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.

3 І чого дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди у власному оці не відчуваєш?

4 Або як скажеш братові твоєму: Дай, я вийму скалку з ока твого, а ось у власному оці твоєму колода?

5 Лицеміре, вийми спершу колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

6 Не давайте святого псам і не кидайте перлин ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не розтерзали вас.

7 Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;

8 бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчинять.

9 Чи є між вами людина, яка, коли син її попросить хліба, подасть йому камінь?

10 Або, коли попросить риби, подасть йому змію?

11 Отже, якщо ви, бувши злими, умієте дари добрі давати дітям вашим, то наскільки більше Отець ваш, що на небесах, дасть блага тим, хто просить у Нього!

12 Отже, все, чого бажаєте, щоб чинили вам люди, так і ви чиніть їм, бо в цьому Закон і пророки.

13 Входьте тісними воротами, бо широкі ворота й простора дорога, що ведуть до загибелі, і багато тих, хто входить ними;

14 бо тісні ворота й вузька дорога, що ведуть до життя, і мало тих, хто знаходить їх.

15 Стережіться лжепророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині є вовками хижими.

16 За плодами їхніми впізнаєте їх. Чи збирають виноград із тернини або фіги з реп’яхів?

17 Так усяке дерево добре приносить плоди добрі, а дерево лихе приносить плоди лихі.

18 Не може дерево добре приносити плоди лихі, ні дерево лихе приносити плоди добрі.

19 Усяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується й кидається у вогонь.

20 Отже, за плодами їхніми впізнаєте їх.

21 Не кожен, хто каже Мені: Єшуа, Єшуа, увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого, що на небесах.

22 Багато хто скаже Мені того дня: Єшуа, Єшуа, чи не в ім’я Твоє ми пророкували? І чи не іменем Твоїм демонів виганяли? І чи не іменем Твоїм багато чудес творили?

23 І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня.

24 Отже, кожного, хто слухає ці слова Мої й виконує їх, уподібню до мужа мудрого, що збудував дім свій на камені;

25 і пішов дощ, і розлилися ріки, і знялися вітри, і ринули на дім той; і він не впав, бо був заснований на камені.

26 А кожен, хто слухає ці слова Мої й не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, що збудував дім свій на піску;

27 і пішов дощ, і розлилися ріки, і знялися вітри, і налягли на дім той; і він упав, і падіння його було велике.

28 І сталося, коли Єшуа закінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,

29 бо Він навчав їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники.

Розділ 8

1 Коли ж Він зійшов із гори, слідом за Ним пішло багато народу.

2 І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Єшуа, якщо хочеш, можеш очистити мене.

3 Єшуа, простягнувши руку, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, очистися! І негайно очистилася проказа його.

4 І каже йому Єшуа: Гляди, нікому не розповідай; а піди, покажися священикові й принеси дар, який повелів Мойсей, на свідчення їм.

5 Коли ж Єшуа увійшов до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його,

6 кажучи: Єшуа, слуга мій лежить удома розслаблений і тяжко страждає.

7 Єшуа каже йому: Я прийду й зцілю його.

8 Сотник же, відповідаючи, сказав: Єшуа, я недостойний, щоб Ти увійшов під дах мій; а скажи тільки слово, і видужає слуга мій.

9 Бо і я людина підвладна, що має під собою воїнів; і кажу цьому: Іди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і слузі моєму: Зроби це, і робить.

10 Почувши це, Єшуа здивувався й сказав тим, що йшли за Ним: Істинно кажу вам: і в Ізраїлі не знайшов Я такої великої віри.

11 І кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу й возляже з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;

12 а діти Царства будуть викинуті в темряву зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.

13 І сказав Єшуа сотникові: Іди, і як вірив ти, нехай буде тобі. І видужав слуга його тієї ж години.

14 Прийшовши ж Єшуа в дім Петра, Він побачив тещу його, що лежала в гарячці,

15 і доторкнувся до руки її, і гарячка залишила її; і вона встала й служила їм.

16 Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих; і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,

17 щоб сповнилося сказане через пророка Ісаю, який говорить: Він узяв на Себе немочі наші й поніс хвороби наші.

18 Побачивши ж Єшуа навколо Себе багато народу, Він звелів відплисти на другий бік.

19 І, підійшовши, один книжник сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

20 І каже йому Єшуа: Лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.

21 Інший же з учнів Його сказав Йому: Єшуа, дозволь мені спершу піти й поховати батька мого.

22 Єшуа ж сказав йому: Іди за Мною й залиш мертвим ховати своїх мерців.

23 І коли Він увійшов у човен, учні Його пішли за Ним.

24 І ось піднялася велика буря на морі, так що човен покривався хвилями; а Він спав.

25 І, підійшовши, учні Його розбудили Його, кажучи: Єшуа, рятуй, ми гинемо!

26 І каже їм: Чого ви полохливі, маловірні? Тоді, вставши, Він заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.

27 Люди ж дивувалися, кажучи: Хто ж Це, що й вітри, й море слухають Його?

28 І коли Він прибув на другий бік, у країну Гергесинську, зустріли Його два біснуваті, що вийшли з гробів, вельми люті, так що ніхто не міг проходити тією дорогою.

29 І ось вони закричали, кажучи: Що Тобі до нас, Єшуа, Сину Ягве? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас?

30 Далеко ж від них паслося велике стадо свиней.

31 І демони благали Його, кажучи: Якщо виганяєш нас, пошли нас у стадо свиней.

32 І Він сказав їм: Ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней; і ось усе стадо свиней ринуло з кручі в море й загинуло у водах.

33 Пастухи ж утекли й, прийшовши в місто, розповіли про все, і про те, що сталося з біснуватими.

34 І ось усе місто вийшло назустріч Єшуа; і, побачивши Його, благали, щоб Він відійшов із їхніх околиць.

Розділ 9

1 І, увійшовши в човен, Він переплив і прийшов до Свого міста.

2 І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на ложі; і Єшуа, бачачи віру їх, сказав розслабленому: Бадьорися, сину, прощаються тобі гріхи твої!

3 І ось деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.

4 Єшуа ж, знаючи думки їх, сказав: Чому ви думаєте лихе в серцях ваших?

5 Бо що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Встань і ходи?

6 Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, — тоді каже розслабленому, — встань, візьми ложе твоє й іди в дім твій.

7 І він встав і відійшов у дім свій.

8 Народ же, побачивши це, здивувався й прославив Ягве, що дав таку владу людям.

9 Проходячи звідти, Єшуа побачив чоловіка на ім’я Матвій, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним.

10 І сталося, коли Єшуа сидів за столом у домі, ось багато митників і грішників прийшло й возлягло з Ним та учнями Його.

11 Побачивши це, фарисеї сказали учням Його: Чому Учитель ваш їсть із митниками й грішниками?

12 Єшуа ж, почувши це, сказав їм: Не здорові потребують лікаря, а хворі;

13 А піти, навчіться, що означає: Милості хочу, а не жертви; бо Я прийшов покликати не праведних, а грішників до покаяння.

14 Тоді підходять до Нього учні Іванові й кажуть: Чому ми й фарисеї постимо часто, а учні Твої не постять?

15 І сказав їм Єшуа: Чи можуть сини світлиці сумувати, поки з ними наречений? Прийдуть же дні, коли буде забраний від них наречений, і тоді поститимуть.

16 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо відірветься пришите від одежі, і діра буде гірша.

17 Не вливають також вина молодого в міхи старі; а то міхи прорвуться, і вино витече, і міхи пропадуть; а вливають вино молоде в міхи нові, і зберігається те й друге.

18 Коли Він говорив їм це, ось підійшов один начальник і, кланяючись Йому, сказав: Дочка моя тепер померла; та прийди, поклади руку Твою на неї, і вона оживе.

19 І Єшуа, вставши, пішов за ним, і учні Його.

20 І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його,

21 бо говорила в собі: Якщо тільки доторкнуся до одежі Його, видужаю.

22 Єшуа ж, обернувшись і побачивши її, сказав: Бадьорися, дочко, віра твоя зцілила тебе. І жінка видужала тієї ж години.

23 І коли Єшуа прийшов у дім начальника й побачив сопілкарів і народ, що метушився,

24 Він сказав їм: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. І вони насміхалися з Нього.

25 Коли ж народ було виведено геть, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчина встала.

26 І розійшлася чутка про це по всій тій землі.

27 Коли ж Єшуа відходив звідти, за Ним пішли два сліпці, кричачи й кажучи: Сину Давидів, помилуй нас!

28 Коли ж Він прийшов у дім, сліпці підійшли до Нього, і Єшуа каже їм: Чи вірите, що Я можу це зробити? Вони кажуть Йому: Так, Єшуа.

29 Тоді Він доторкнувся до очей їх, кажучи: За вірою вашою нехай буде вам.

30 І відкрилися очі їхні; і Єшуа суворо наказав їм, кажучи: Глядіть, щоб ніхто не довідався.

31 Вони ж, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.

32 Коли ж вони виходили, ось привели до Нього чоловіка німого й біснуватого.

33 І коли демона було вигнано, німий заговорив; і народ дивувався, кажучи: Ніколи такого не було в Ізраїлі.

34 Фарисеї ж говорили: Він виганяє демонів силою князя демонів.

35 І ходив Єшуа по всіх містах і селах, навчаючи в синагогах їхніх, проповідуючи Євангелію Царства й зціляючи всяку хворобу й усяку неміч у народі.

36 Бачачи ж народ, Він змилосердився над ними, бо вони були стомлені й розкидані, як вівці, що не мають пастиря.

37 Тоді каже учням Своїм: Жнив багато, а робітників мало;

38 Тому моліть Ягве жнив, щоб вислав робітників на жнива Свої.

Розділ 10

1 І, покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу й усяку неміч.

2 А імена дванадцяти апостолів такі: перший Симон, що зветься Петром, та Андрій, брат його; Яків Зеведеїв та Іван, брат його;

3 Пилип і Варфоломій; Хома і Матвій митник; Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Тадеєм;

4 Симон Кананіт і Юда Іскаріотський, який і зрадив Його.

5 Цих дванадцятьох послав Єшуа і наказав їм, кажучи: На дорогу до поган не ходіть і до самарянського міста не входьте:

6 А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїлевого.

7 А як підете, проповідуйте, кажучи: Наблизилося Царство Небесне.

8 Зціляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте демонів; даром ви прийняли — даром давайте.

9 Не беріть ні золота, ні срібла, ні міді в пояси свої,

10 Ні торбини на дорогу, ні двох одеж, ні взуття, ні палиць: бо робітник вартий своєї поживи.

11 А до якого міста чи села ввійдете, довідуйтесь, хто в ньому достойний, і там перебувайте, аж поки не вийдете.

12 А входячи в дім, вітайте його.

13 І якщо дім буде достойний, нехай прийде мир ваш на нього; а якщо не буде достойний, нехай мир ваш повернеться до вас.

14 А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, виходячи з того дому чи міста, обтрусіть порох із ніг ваших.

15 Істинно кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморрській у день суду, аніж тому місту.

16 Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: тож будьте мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

17 Стережіться ж людей: бо вони видаватимуть вас до судів і битимуть вас у своїх синагогах;

18 І водитимуть вас до правителів і царів через Мене, на свідчення їм і поганам.

19 А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: бо тієї години буде дано вам, що говорити.

20 Бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме в вас.

21 І видасть брат брата на смерть, і батько — дитину; і повстануть діти проти батьків і вб’ють їх.

22 І ненавидітимуть вас усі через ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться.

23 А коли переслідуватимуть вас у цьому місті, утікайте до іншого. Бо істинно кажу вам: не встигнете пройти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

24 Учень не вищий від учителя, а слуга — від пана свого.

25 Досить для учня, щоб він був, як його учитель, а слуга — як його пан. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то наскільки більше — домашніх його?

26 Тож не бійтеся їх: бо немає нічого захованого, що не відкриється, і таємного, що не стане відомим.

27 Що кажу вам у темряві, говоріть у світлі; і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.

28 І не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а душі вбити не може; а бійтеся радше Того, Хто може і душу, і тіло загубити в геєні.

29 Чи не два горобці продаються за гріш? І жоден із них не впаде на землю без волі Отця вашого.

30 А у вас навіть волосся голови все полічено.

31 Тож не бійтеся: ви вартніші від багатьох горобців.

32 Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я його перед Отцем Моїм, що на небесах.

33 А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся і Я його перед Отцем Моїм, що на небесах.

34 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю: Я прийшов принести не мир, а меч.

35 Бо Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку зі свекрухою її.

36 І ворогами чоловікові будуть домашні його.

37 Хто любить батька чи матір більше від Мене, той недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше від Мене, той недостойний Мене.

38 І хто не бере хреста свого і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.

39 Хто знайде душу свою, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене, той знайде її.

40 Хто приймає вас, той приймає Мене; а хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене.

41 Хто приймає пророка в ім’я пророка, той дістане нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, той дістане нагороду праведника.

42 І хто напоїть одного з цих малих тільки чашею холодної води в ім’я учня, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

Розділ 11

1 І сталося, коли Єшуа закінчив наказувати дванадцятьом Своїм учням, Він пішов звідти навчати й проповідувати в їхніх містах.

2 А Іван, почувши у в’язниці про діла Месія, послав двох своїх учнів,

3 І сказав Йому: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам іншого?

4 Єшуа відповів і сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите:

5 Сліпі прозрівають, і криві ходять, прокажені очищаються, і глухі чують, мертві воскресають, і вбогим проповідується Євангелія.

6 І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.

7 Коли ж вони відходили, Єшуа почав говорити людям про Івана: Що ходили ви дивитися в пустелю? Тростину, яку вітер колише?

8 А що ходили ви дивитися? Чоловіка, одягненого в м’яку одіж? Ось ті, хто носить м’яку одіж, — у царських домах.

9 А що ходили ви дивитися? Пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж пророка.

10 Бо це той, про кого написано: Ось Я посилаю вістуна Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.

11 Істинно кажу вам: не повстав між народженими від жінок більший від Івана Христителя; та найменший у Царстві Небесному більший від нього.

12 А від днів Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і хто докладає сили, той здобуває його.

13 Бо всі пророки й Закон пророкували до Івана.

14 І якщо хочете прийняти, він є Ілля, що мав прийти.

15 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

16 До кого ж порівняю цей рід? Він подібний до дітей, що сидять на майданах і гукають до своїх товаришів,

17 І кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалобних пісень, а ви не били себе в груди.

18 Бо Іван прийшов, який не їсть і не п’є, а вони кажуть: Він має демона.

19 Син Людський прийшов, Який їсть і п’є, а вони кажуть: Ось чоловік, що є ненаситною і п’яницею, друг митників і грішників. А мудрість виправдалася дітьми своїми.

20 Тоді почав Він докоряти містам, у яких сталося найбільше Його чудес, за те, що вони не покаялися:

21 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б у Тирі й Сидоні сталися ті чудеса, що сталися у вас, вони давно покаялися б у волосяниці й попелі.

22 Але кажу вам: Тиру й Сидону буде легше в день суду, аніж вам.

23 І ти, Капернауме, що до неба піднісся, до аду зійдеш; бо коли б у Содомі сталися ті чудеса, що сталися в тобі, він залишився б аж до цього дня.

24 Але кажу вам, що землі Содомській буде легше в день суду, аніж тобі.

25 Того часу Єшуа відповів і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Ягве неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних, а відкрив немовлятам.

26 Так, Отче, бо так було Тобі до вподоби.

27 Усе передано Мені Отцем Моїм; і ніхто не пізнає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не пізнає, крім Сина, і кому Син захоче відкрити.

28 Прийдіть до Мене всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас.

29 Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим.

30 Бо ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий.

Розділ 12

1 Того часу Єшуа проходив у суботу засіяними полями; а учні Його зголодніли й почали зривати колосся і їсти.

2 Фарисеї ж, побачивши, сказали Йому: Ось учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.

3 А Він сказав їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів він і ті, що були з ним;

4 Як він увійшов до дому Ягве і їв хліби покладені, яких не годилося їсти ні йому, ні тим, що були з ним, а тільки самим священикам?

5 Або хіба ви не читали в Законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу, і є невинні?

6 А Я кажу вам, що тут є Хтось більший від храму.

7 Коли б ви знали, що означає: Милосердя хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.

8 Бо Син Людський є Єшуа і суботи.

9 І, відійшовши звідти, Він прийшов до їхньої синагоги:

10 І ось там був чоловік, що мав всохлу руку. І запитали Його, кажучи: Чи годиться зціляти в суботу? — щоб обвинуватити Його.

11 А Він сказав їм: Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона в суботу впаде в яму, не візьме і не витягне її?

12 Наскільки ж чоловік кращий від вівці! Тож годиться робити добро в суботу.

13 Тоді каже тому чоловікові: Простягни руку твою. І він простягнув; і вона стала здорова, як і друга.

14 А фарисеї вийшли і радилися проти Нього, як би Його загубити.

15 Та Єшуа, дізнавшись, пішов звідти; і пішло за Ним багато людей, і Він зцілив їх усіх;

16 І заборонив їм, щоб не робили Його відомим:

17 Щоб сповнилося сказане через пророка Ісаю, який говорить:

18 Ось Слуга Мій, Якого Я вибрав; Улюблений Мій, Якого вподобала душа Моя: покладу Духа Мого на Нього, і Він сповістить суд поганам.

19 Він не буде сперечатися і не кричатиме, і ніхто не почує на вулицях голосу Його.

20 Тростини надламаної не переломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе суд до перемоги.

21 І на ім’я Його надіятимуться погани.

22 Тоді привели до Нього одержимого демоном, сліпого й німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий і говорив, і бачив.

23 І дивувався весь народ і говорив: Чи не Він є син Давидів?

24 А фарисеї, почувши, сказали: Він виганяє демонів не інакше, як силою Вельзевула, князя демонів.

25 А Єшуа, знаючи думки їхні, сказав їм: Кожне царство, поділене проти себе самого, запустіє; і кожне місто чи дім, поділений проти себе самого, не встоїть:

26 І якщо сатана виганяє сатану, він поділився проти себе самого; як же встоїть царство його?

27 І якщо Я силою Вельзевула виганяю демонів, то чиєю силою виганяють їх ваші сини? Тому вони будуть вам суддями.

28 А якщо Я Духом Ягве виганяю демонів, то, отже, прийшло до вас Царство Ягве.

29 Або як може хто ввійти в дім сильного і пограбувати його речі, якщо спершу не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.

30 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.

31 Тому кажу вам: усякий гріх і хула проститься людям; а хула на Святий Дух не проститься людям.

32 І хто скаже слово проти Сина Людського, тому проститься; а хто скаже проти Святий Дух, тому не проститься ні в цьому віці, ні в майбутньому.

33 Або визнайте дерево добрим, і плід його добрим; або визнайте дерево поганим, і плід його поганим: бо дерево пізнається по плоду.

34 Роде гадючий! Як можете ви, будучи злими, говорити добре? Бо з повноти серця говорять уста.

35 Добра людина з доброго скарбу серця виносить добре; а зла людина зі злого скарбу виносить зле.

36 А кажу вам, що за кожне пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день суду.

37 Бо зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш осуджений.

38 Тоді деякі книжники й фарисеї відповіли, кажучи: Учителю, ми хочемо бачити від Тебе знамення.

39 А Він відповів і сказав їм: Рід лукавий і перелюбний шукає знамення; і знамення не буде дано йому, крім знамення пророка Йони:

40 Бо як Йона був три дні й три ночі в череві кита, так і Син Людський буде три дні й три ночі в серці землі.

41 Мужі ніневійські повстануть на суд із цим родом і осудять його, бо вони покаялися на проповідь Йони; а ось тут є Хтось більший від Йони.

42 Цариця півдня повстане на суд із цим родом і осудить його, бо вона прийшла з кінців землі послухати мудрості Соломонової; а ось тут є Хтось більший від Соломона.

43 Коли нечистий дух вийде з людини, він ходить по сухих місцях, шукаючи спокою, і не знаходить.

44 Тоді каже: Повернуся до дому мого, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, виметеним і прибраним.

45 Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших від себе, і, ввійшовши, живуть там; і останнє того чоловіка стає гіршим від першого. Так буде і з цим лукавим родом.

46 Коли Він ще говорив до народу, ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.

47 І сказав Йому один: Ось мати Твоя і брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.

48 А Він відповів і сказав тому, хто говорив Йому: Хто мати Моя? І хто брати Мої?

49 І, простягнувши руку Свою до учнів Своїх, сказав: Ось мати Моя і брати Мої!

50 Бо хто виконує волю Отця Мого, що на небесах, той Мені брат, і сестра, і мати.

Розділ 13

1 Того дня Єшуа вийшов з дому і сів біля моря.

2 І зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сів, а весь народ стояв на березі.

3 І багато говорив Він їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти;

4 І коли він сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи й видзьобали його:

5 Інше впало на кам’янисті місця, де небагато було землі; і зараз зійшло, бо земля була неглибока:

6 А коли зійшло сонце, воно зів’яло, і, не маючи кореня, всохло.

7 Інше впало в терня; і виросло терня і заглушило його:

8 Інше ж впало в добру землю і принесло плід: одне в сто разів, інше в шістдесят, інше в тридцять.

9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

10 І, приступивши, учні сказали Йому: Чому Ти говориш до них притчами?

11 Він відповів і сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.

12 Бо хто має, тому дасться і примножиться; а хто не має, у того відніметься й те, що має.

13 Тому говорю до них притчами: бо вони, дивлячись, не бачать; і, слухаючи, не чують і не розуміють.

14 І сповнюється на них пророцтво Ісаї, що говорить: Слухом почуєте — і не зрозумієте; і очима будете дивитися — і не побачите:

15 Бо згрубіло серце цього народу, і вухами тяжко вони слухають, і очі свої вони закрили, щоб часом не побачити очима і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.

16 Блаженні ж ваші очі, що вони бачать, і вуха ваші, що чують.

17 Бо істинно кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили; і чути те, що ви чуєте, і не чули.

18 Тож послухайте притчу про сіяча.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в серці його. Це той, хто прийняв насіння край дороги.

20 А посіяне на кам’янистих місцях — це той, хто слухає слово і зараз із радістю приймає його;

21 Та не має в собі кореня і є непостійний: коли ж настане скорбота або переслідування за слово, він зараз спокушається.

22 А посіяне в терня — це той, хто слухає слово, та турботи цього віку й омана багатства заглушують слово, і воно стає безплідним.

23 А посіяне в добрій землі — це той, хто слухає слово і розуміє його; він і приносить плід, і видає: один у сто разів, інший у шістдесят, інший у тридцять.

24 Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму:

25 Та коли люди спали, прийшов ворог його і посіяв кукіль поміж пшеницею, і пішов геть.

26 Коли ж зійшла зелень і принесла плід, тоді показався і кукіль.

27 Тоді слуги господаря, прийшовши, сказали йому: Пане, чи не добре насіння ти сіяв на полі своєму? Звідки ж у ньому кукіль?

28 А він сказав їм: Ворог це зробив. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пішли й випололи його?

29 А він сказав: Ні; щоб, виполюючи кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшениці.

30 Залиште рости разом те й друге до жнив; а в час жнив я скажу женцям: Зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його в снопи, щоб спалити його; а пшеницю зберіть до моєї клуні.

31 Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму:

32 Воно найменше з усього насіння; а коли виросте, стає більшим від усякої городини і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і гніздяться в його гіллі.

33 Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку взяла жінка і сховала в три міри борошна, аж поки не вкисло все.

34 Усе це Єшуа говорив народові притчами; і без притчі не говорив їм нічого:

35 Щоб сповнилося сказане через пророка, який говорить: Відкрию в притчах уста Мої; сповіщу заховане від заснування світу.

36 Тоді Єшуа відпустив народ і прийшов додому. І приступили до Нього учні Його, кажучи: Поясни нам притчу про кукіль на полі.

37 Він відповів і сказав їм: Хто сіє добре насіння — це Син Людський;

38 Поле — це світ; добре насіння — це сини Царства; а кукіль — сини лукавого;

39 Ворог, що посіяв їх, — це диявол; жнива — це кінець світу; а женці — це ангели.

40 Отже, як збирають кукіль і палять вогнем, так буде і в кінці цього віку.

41 Син Людський пошле ангелів Своїх, і вони зберуть із Царства Його все, що спокушає, і тих, що чинять беззаконня,

42 І вкинуть їх у вогняну піч: там буде плач і скрегіт зубів.

43 Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

44 Також Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який, знайшовши, чоловік приховав і з радості за нього йде й продає все, що має, і купує те поле.

45 Також Царство Небесне подібне до купця, що шукає добрих перлин:

46 Який, знайшовши одну дорогоцінну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.

47 Також Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що зібрав усякого роду рибу:

48 Який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, зібрали добре в посудини, а погане викинули геть.

49 Так буде і в кінці світу: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,

50 І вкинуть їх у вогняну піч: там буде плач і скрегіт зубів.

51 Єшуа каже їм: Чи ви зрозуміли це все? Вони кажуть Йому: Так, Єшуа.

52 Тоді сказав Він їм: Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до чоловіка-господаря, який виносить зі скарбниці своєї нове і старе.

53 І сталося, коли Єшуа закінчив ці притчі, Він пішов звідти.

54 І, прийшовши до Своєї батьківщини, Він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і казали: Звідки в Нього ця мудрість і ці чудеса?

55 Чи не Він син теслі? Чи не мати Його зветься Марія, а брати Його — Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?

56 І сестри Його — чи не всі вони в нас? Звідки ж у Нього все це?

57 І вони спокушалися через Нього. А Єшуа сказав їм: Пророк не буває без честі, хіба тільки у своїй батьківщині і в домі своєму.

58 І Він не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.

Розділ 14

1 Того часу Ірод четвертовладник почув звістку про Єшуа,

2 І сказав слугам своїм: Це Іван Христитель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому.

3 Бо Ірод, схопивши Івана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіяду, дружину Пилипа, брата свого.

4 Бо Іван казав йому: Не годиться тобі мати її.

5 І він хотів убити його, та боявся народу, бо його вважали за пророка.

6 А як справляли день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма і догодила Іродові.

7 Тому він із клятвою обіцяв дати їй, чого тільки вона попросить.

8 Вона ж, навчена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Христителя.

9 І засмутився цар; але через клятву і тих, що возлежали з ним, він звелів дати їй.

10 І послав, і відтяв Іванові голову у в’язниці.

11 І принесли голову його на полумиску і дали дівчині, а вона віднесла її матері своїй.

12 І прийшли учні його, взяли тіло і поховали його; і пішли й сповістили Єшуа.

13 І, почувши, Єшуа відплив звідти човном у пустельне місце на самоту; а народ, почувши, пішов за Ним пішки з міст.

14 І, вийшовши, Єшуа побачив багато народу, і змилосердився над ними, і зцілив їхніх недужих.

15 А коли настав вечір, приступили до Нього учні Його і сказали: Місце тут пустельне, а час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли в села і купили собі поживи.

16 А Єшуа сказав їм: Не треба їм іти; дайте ви їм їсти.

17 А вони кажуть Йому: У нас тут тільки п’ять хлібів і дві риби.

18 Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

19 І звелів народові сісти на траву, і, взявши п’ять хлібів і дві риби, поглянув на небо, благословив і, переломивши, дав хліби учням, а учні — народові.

20 І всі їли й наситилися; і зібрали лишки кусків — дванадцять повних кошів.

21 А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей.

22 І зараз Єшуа змусив учнів Своїх увійти в човен і переплисти раніше Нього на той бік, поки Він відпустить народ.

23 І, відпустивши народ, Він зійшов на гору на самоту помолитися; і коли настав вечір, Він був там сам.

24 А човен уже був посеред моря, і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

25 А в четверту сторожу ночі пішов до них Єшуа, ідучи по морю.

26 І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожилися і казали: Це привид! І зі страху закричали.

27 Та Єшуа зараз заговорив до них і сказав: Заспокойтеся; це Я; не бійтеся.

28 Петро ж відповів Йому і сказав: Єшуа, якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.

29 А Він сказав: Іди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Єшуа.

30 Та, бачачи сильний вітер, він злякався і, починаючи потопати, закричав, кажучи: Єшуа, спаси мене!

31 І зараз Єшуа простягнув руку, підтримав його і каже йому: Маловірний, чого ти засумнівався?

32 І коли вони ввійшли в човен, вітер ущух.

33 А ті, що були в човні, підійшли, поклонилися Йому і казали: Істинно Ти Син Ягве.

34 І, перепливши, вони прибули в землю Генісаретську.

35 І мужі того місця, пізнавши Його, розіслали по всій тій околиці і принесли до Нього всіх недужих;

36 І благали Його, щоб їм тільки доторкнутися до краю одягу Його; і ті, що доторкалися, зцілялися повністю.

Розділ 15

1 Тоді прийшли до Єшуа книжники й фарисеї з Єрусалима і сказали:

2 Чому учні Твої порушують передання старців? Бо вони не миють рук своїх, коли їдять хліб.

3 А Він відповів і сказав їм: Чому і ви порушуєте заповідь Ягве своїм переданням?

4 Бо Ягве заповів, кажучи: Шануй батька й матір; і: Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре.

5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Це дар — те, чим ти міг би скористатися від мене;

6 І не пошанує батька свого чи матері своєї, той буде вільний. Так ви скасували заповідь Ягве своїм переданням.

7 Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:

8 Цей народ наближається до Мене устами своїми і шанує Мене губами своїми, а серце їхнє далеко від Мене.

9 Та даремно вони шанують Мене, навчаючи вчень — заповідей людських.

10 І, покликавши народ, Він сказав їм: Слухайте і розумійте:

11 Не те, що входить в уста, оскверняє людину; а те, що виходить з уст, — те оскверняє людину.

12 Тоді приступили учні Його і сказали Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

13 А Він відповів і сказав: Кожна рослина, якої не насадив Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 Залиште їх: вони — сліпі вожді сліпих. А якщо сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.

15 Петро ж відповів і сказав Йому: Поясни нам цю притчу.

16 А Єшуа сказав: Чи й ви ще не розумієте?

17 Чи ви ще не розумієте, що все, що входить в уста, проходить у черево і викидається геть у відхідне місце?

18 А те, що виходить з уст, походить від серця — і те оскверняє людину.

19 Бо з серця виходять злі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лжесвідчення, хули:

20 Це те, що оскверняє людину; а їсти немитими руками — не оскверняє людину.

21 І, вийшовши звідти, Єшуа пішов у краї Тиру й Сидону.

22 І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих околиць, кричала до Нього, кажучи: Помилуй мене, Єшуа, Сину Давидів! Мою дочку тяжко мучить демон.

23 Та Він не відповів їй жодного слова. І учні Його, приступивши, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить за нами.

24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого.

25 А вона, підійшовши, вклонилася Йому і сказала: Єшуа, допоможи мені!

26 Він же відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей і кинути щенятам.

27 А вона сказала: Так, Єшуа; та й щенята їдять крихти, що падають зі столу їхніх панів.

28 Тоді Єшуа відповів і сказав їй: О жінко, велика віра твоя! Нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її тієї ж години.

29 І, відійшовши звідти, Єшуа прийшов до моря Галилейського; і, зійшовши на гору, сів там.

30 І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кульгавих, сліпих, німих, калік і багатьох інших, і поклали їх біля ніг Єшуа; і Він зцілив їх:

31 Так що народ дивувався, бачивши, як німі говорять, каліки стають здоровими, кульгаві ходять, а сліпі бачать; і вони прославили Ягве Ізраїля.

32 А Єшуа, покликавши учнів Своїх, сказав: Жаль Мені народу, бо ось уже три дні вони перебувають зі Мною і не мають чого їсти; і відпустити їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.

33 А учні Його кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?

34 І каже їм Єшуа: Скільки у вас хлібів? Вони сказали: Сім, і кілька рибок.

35 І Він звелів народові сісти на землю.

36 І взяв сім хлібів і рибу, подякував, переломив і дав учням Своїм, а учні — народові.

37 І всі їли й наситилися; і зібрали залишків куснів сім повних кошиків.

38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей.

39 І Він відпустив народ, увійшов у човен і прибув до околиць Магдали.

Розділ 16

1 І фарисеї із саддукеями підійшли й, спокушуючи, просили Його показати їм знамення з неба.

2 А Він відповів і сказав їм: Як настає вечір, ви кажете: Буде погода, бо небо червоніє.

3 А вранці: Сьогодні буде негода, бо небо червоніє й хмуриться. Лицеміри, ви вмієте розпізнавати вигляд неба, а знамень часів не можете?

4 Рід лукавий і перелюбний шукає знамення, і знамення йому не дасться, крім знамення пророка Йони. І Він залишив їх і відійшов.

5 І учні Його, прийшовши на той бік, забули взяти хліба.

6 Тоді Єшуа сказав їм: Пильнуйте й стережіться закваски фарисейської та саддукейської.

7 А вони міркували між собою, кажучи: Це тому, що ми не взяли хліба.

8 А Єшуа, зрозумівши, сказав їм: Маловіри, чому міркуєте між собою, що не взяли хліба?

9 Чи ви ще не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів для п’яти тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?

10 Ані про сім хлібів для чотирьох тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?

11 Як же ви не розумієте, що Я говорив вам не про хліб, щоб ви стереглися закваски фарисейської та саддукейської?

12 Тоді вони зрозуміли, що Він казав їм стерегтися не закваски хлібної, а науки фарисейської та саддукейської.

13 Коли Єшуа прийшов до околиць Кесарії Филипової, Він запитав учнів Своїх, кажучи: За кого люди вважають Мене, Сина Людського?

14 А вони сказали: Одні — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, а інші — за Єремію або за одного з пророків.

15 Він каже їм: А ви за кого Мене вважаєте?

16 А Симон Петро відповів і сказав: Ти — Месія, Син живого Ягве.

17 А Єшуа відповів і сказав йому: Блаженний ти, Симоне Варйона, бо не тіло й кров відкрили тобі це, а Отець Мій, що на небесах.

18 І Я кажу тобі: Ти — Петро, і на цій скелі Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не переможуть її.

19 І дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах.

20 Тоді Він наказав учням Своїм, щоб нікому не казали, що Він — Єшуа Месія.

21 Від того часу Єшуа почав відкривати учням Своїм, що Йому треба йти до Єрусалима й багато постраждати від старших, і первосвящеників, і книжників, і бути вбитим, і третього дня воскреснути.

22 І Петро, відвівши Його, почав докоряти Йому, кажучи: Змилуйся над Собою, Єшуа; нехай цього не буде з Тобою.

23 А Він обернувся й сказав Петрові: Відійди від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про те, що належить Ягве, а про те, що людське.

24 Тоді Єшуа сказав учням Своїм: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.

25 Бо хто хоче спасти життя своє, втратить його; а хто втратить життя своє заради Мене, знайде його.

26 Бо яка користь чоловікові, якщо він здобуде весь світ, а душу свою втратить? Або що дасть чоловік в обмін за душу свою?

27 Бо Син Людський прийде у славі Отця Свого з ангелами Своїми, і тоді віддасть кожному за вчинками його.

28 Істинно кажу вам: Є деякі з тих, що стоять тут, які не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина Людського, що приходить у Царстві Своїм.

Розділ 17

1 А через шість днів Єшуа бере Петра, Якова та Івана, брата його, і виводить їх окремо на високу гору,

2 І переобразився перед ними: і обличчя Його засяяло, як сонце, а одежа Його стала білою, як світло.

3 І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля, що розмовляли з Ним.

4 Тоді Петро відповів і сказав Єшуа: Єшуа, добре нам бути тут; якщо хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, і один Мойсеєві, і один Іллі.

5 Коли він ще говорив, ось світла хмара огорнула їх, і ось голос із хмари, який сказав: Це Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.

6 І учні, почувши, попадали ниць і дуже злякалися.

7 І Єшуа підійшов, доторкнувся до них і сказав: Встаньте й не бійтеся.

8 А коли вони підвели очі свої, то не побачили нікого, крім самого Єшуа.

9 І коли вони сходили з гори, Єшуа наказав їм, кажучи: Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син Людський не воскресне з мертвих.

10 І учні Його запитали Його, кажучи: Чому ж книжники кажуть, що Ілля має прийти перше?

11 А Єшуа відповів і сказав їм: Ілля справді прийде перше й відновить усе.

12 Але кажу вам: Ілля вже прийшов, і вони не впізнали його, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Людський постраждає від них.

13 Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Івана Хрестителя.

14 І коли вони прийшли до народу, підійшов до Нього один чоловік, упавши перед Ним на коліна й кажучи:

15 Єшуа, змилуйся над сином моїм, бо він у молодика тяжко страждає: бо часто падає в огонь і часто у воду.

16 І я привів його до учнів Твоїх, та вони не могли зцілити його.

17 Тоді Єшуа відповів і сказав: О роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть його сюди до Мене.

18 І Єшуа заборонив дияволові, і він вийшов із нього; і хлопець одужав тієї ж години.

19 Тоді учні підійшли до Єшуа наодинці й сказали: Чому ми не могли вигнати його?

20 А Єшуа сказав їм: Через невірство ваше. Бо істинно кажу вам: Якщо матимете віру, як зерно гірчичне, скажете цій горі: Перейди звідси туди — і вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас.

21 Однак цей рід не виходить інакше, як молитвою й постом.

22 А коли вони перебували в Галілеї, Єшуа сказав їм: Син Людський буде виданий у руки людям:

23 І вони вб’ють Його, і третього дня Він воскресне. І вони дуже засмутилися.

24 А коли вони прийшли до Капернаума, підійшли до Петра ті, що збирали податок, і сказали: Чи ваш Учитель не платить податку?

25 Він каже: Так. І коли він увійшов у дім, Єшуа випередив його, кажучи: Як ти думаєш, Симоне? З кого земні царі беруть мито чи податок? Із синів своїх чи з чужих?

26 Петро каже Йому: З чужих. Єшуа каже йому: Тож сини вільні.

27 Та щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку й візьми першу рибу, що спіймається; і, відкривши їй рота, знайдеш монету: візьми її й дай їм за Мене й за себе.

Розділ 18

1 Тієї години підійшли учні до Єшуа, кажучи: Хто ж найбільший у Царстві Небесному?

2 І Єшуа покликав дитину, поставив її серед них,

3 І сказав: Істинно кажу вам: Якщо не навернетеся й не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.

4 Отже, хто впокориться, як ця дитина, той найбільший у Царстві Небесному.

5 І хто прийме одну таку дитину в ім’я Моє, Мене приймає.

6 А хто спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, тому краще було б, щоб повісили йому на шию жорно млинове, і він потонув у глибині морській.

7 Горе світові від спокус, бо треба, щоб спокуси прийшли; але горе тому чоловікові, через якого спокуса приходить!

8 Тому, якщо рука твоя або нога твоя спокушає тебе, відсічи їх і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя кульгавим або калікою, ніж, маючи дві руки чи дві ноги, бути вкиненим у вогонь вічний.

9 І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його й кинь від себе: краще тобі з одним оком ввійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкиненим у пекло вогненне.

10 Пильнуйте, щоб не зневажити жодного з цих малих; бо кажу вам: Їхні ангели на небесах завжди бачать обличчя Отця Мого, що на небесах.

11 Бо Син Людський прийшов спасти те, що загинуло.

12 Як ви думаєте? Якщо в якогось чоловіка буде сто овець, і одна з них заблукає, чи він не залишить дев’яносто дев’ять і не піде в гори шукати ту, що заблукала?

13 І якщо станеться, що він знайде її, істинно кажу вам: Він радіє нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, що не заблукали.

14 Так само немає волі Отця вашого, що на небесах, щоб загинув один із цих малих.

15 А якщо брат твій згрішить проти тебе, піди й дорікни йому наодинці між тобою й ним; якщо він послухає тебе, ти придбав брата твого.

16 А якщо не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків ствердилося кожне слово.

17 А якщо він не послухає їх, скажи церкві; а якщо й церкви не послухає, нехай буде він тобі, як язичник і митник.

18 Істинно кажу вам: Що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.

19 І ще кажу вам: Якщо двоє з вас погодяться на землі про будь-яку річ, якої попросять, буде їм від Отця Мого, що на небесах.

20 Бо де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.

21 Тоді Петро підійшов до Нього й сказав: Єшуа, скільки разів брат мій згрішить проти мене, і я прощу йому? Чи до семи разів?

22 Єшуа каже йому: Не кажу тобі: До семи разів, а: До сімдесяти разів по сім.

23 Тому Царство Небесне подібне до одного царя, який захотів обрахуватися з рабами своїми.

24 А коли він почав обраховуватися, привели до нього одного, який винен був йому десять тисяч талантів.

25 А оскільки він не мав чим заплатити, пан його наказав продати його, і дружину його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити.

26 Тоді раб той упав і вклонився йому, кажучи: Пане, потерпи мені, і я все тобі заплачу.

27 Тоді пан того раба змилосердився, відпустив його й простив йому борг.

28 А раб той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який винен був йому сто динаріїв; і, схопивши його, душив, кажучи: Заплати мені те, що винен.

29 А товариш його впав до ніг його й благав його, кажучи: Потерпи мені, і я все тобі заплачу.

30 А він не захотів, а пішов і вкинув його до в’язниці, аж поки не заплатить боргу.

31 Товариші ж його, побачивши, що сталося, дуже засмутилися й, прийшовши, розповіли панові своєму все, що сталося.

32 Тоді пан його, покликавши його, каже йому: Рабе лукавий, увесь той борг я простив тобі, бо ти благав мене:

33 Чи не належало й тобі змилосердитися над товаришем твоїм, як і я змилосердився над тобою?

34 І пан його розгнівався й видав його мучителям, аж поки не заплатить усього, що винен йому.

35 Так і Отець Мій Небесний учинить із вами, якщо кожен із вас не простить від серця свого братові своєму провин його.

Розділ 19

1 І сталося, коли Єшуа закінчив ці слова, Він вирушив із Галілеї й прийшов до околиць Юдеї за Йорданом;

2 І за Ним пішли великі натовпи, і Він зцілив їх там.

3 І фарисеї підійшли до Нього, спокушуючи Його й кажучи Йому: Чи дозволено чоловікові розлучатися з дружиною своєю з усякої причини?

4 А Він відповів і сказав їм: Чи ви не читали, що Той, Хто створив їх на початку, створив їх чоловіком і жінкою,

5 І сказав: Тому чоловік залишить батька й матір і пристане до дружини своєї, і будуть двоє одним тілом?

6 Тож вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Ягве з’єднав, чоловік нехай не розлучає.

7 Вони кажуть Йому: Чому ж Мойсей наказав дати розвідний лист і розлучитися з нею?

8 Він каже їм: Мойсей через жорстокість сердець ваших дозволив вам розлучатися з дружинами вашими, а спочатку не було так.

9 А Я кажу вам: Хто розлучиться з дружиною своєю, крім як через перелюб, і одружиться з іншою, той чинить перелюб; і хто одружиться з розлученою, чинить перелюб.

10 Учні Його кажуть Йому: Якщо таке становище чоловіка з дружиною, то краще не одружуватися.

11 А Він сказав їм: Не всі можуть вмістити це слово, а лише ті, кому дано.

12 Бо є скопці, які народилися так з утроби матері; і є скопці, яких зробили скопцями люди; і є скопці, які самі зробили себе скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки й помолився; а учні докоряли їм.

14 А Єшуа сказав: Дозвольте дітям, і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.

15 І Він поклав на них руки й відійшов звідти.

16 І ось один підійшов і сказав Йому: Учителю Добрий, що доброго я маю зробити, щоб мати життя вічне?

17 А Він сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Немає доброго, крім одного — Ягве; а якщо хочеш увійти в життя, дотримуйся заповідей.

18 Він каже Йому: Яких? Єшуа сказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво,

19 Шануй батька й матір; і: Люби ближнього твого, як самого себе.

20 Юнак каже Йому: Усе це я зберіг від юності моєї; чого ще бракує мені?

21 Єшуа сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай те, що маєш, і роздай убогим, і матимеш скарб на небі; і приходь, і йди за Мною.

22 А юнак, почувши це слово, відійшов із смутком, бо мав великі маєтки.

23 Тоді Єшуа сказав учням Своїм: Істинно кажу вам: Багатому важко ввійти в Царство Небесне.

24 І ще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Ягве.

25 Учні ж Його, почувши це, дуже здивувалися й казали: Хто ж тоді може спастися?

26 А Єшуа, поглянувши на них, сказав їм: Для людей це неможливо, а для Ягве все можливо.

27 Тоді Петро відповів і сказав Йому: Ось ми все залишили й пішли за Тобою; що ж нам буде?

28 А Єшуа сказав їм: Істинно кажу вам: Ви, що пішли за Мною, при відновленні, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцяти престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.

29 І кожен, хто залишив доми, або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або землі заради імені Мого, отримає в сто разів більше й успадкує життя вічне.

30 А багато перших будуть останніми, а останні — першими.

Розділ 20

1 Бо Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який вийшов рано-вранці найняти робітників до виноградника свого.

2 І, домовившись із робітниками по динарію на день, послав їх до виноградника свого.

3 І вийшовши близько третьої години, він побачив інших, що стояли без діла на ринку,

4 І сказав їм: Ідіть і ви до виноградника, і що буде справедливе, дам вам. І вони пішли.

5 Знову вийшовши близько шостої та дев’ятої години, він зробив так само.

6 А вийшовши близько одинадцятої години, він знайшов інших, що стояли без діла, і каже їм: Чому ви стоїте тут цілий день без діла?

7 Вони кажуть йому: Бо ніхто нас не найняв. Він каже їм: Ідіть і ви до виноградника, і що буде справедливе, отримаєте.

8 А коли настав вечір, господар виноградника каже управителеві своєму: Поклич робітників і дай їм плату, почавши від останніх до перших.

9 І коли прийшли найняті близько одинадцятої години, вони отримали кожен по динарію.

10 А коли прийшли перші, вони думали, що отримають більше; та й вони отримали кожен по динарію.

11 І, отримавши, вони нарікали на господаря дому,

12 Кажучи: Ці останні працювали одну годину, а ти зрівняв їх із нами, що винесли тягар і спеку дня.

13 А він відповів одному з них і сказав: Друже, я не кривджу тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?

14 Візьми своє й іди; я ж хочу дати цьому останньому так само, як і тобі.

15 Чи не дозволено мені робити те, що хочу, зі своїм? Чи око твоє лукаве тому, що я добрий?

16 Так останні будуть першими, а перші — останніми, бо багато покликаних, а мало обраних.

17 І Єшуа, йдучи до Єрусалима, узяв дванадцятьох учнів окремо в дорозі й сказав їм:

18 Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть,

19 І видадуть Його язичникам, щоб глузували, і бичували, і розіп’яли Його; і третього дня Він воскресне.

20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих із синами своїми, вклоняючись і просячи чогось у Нього.

21 А Він сказав їй: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб ці два сини мої сіли, один праворуч Тебе, а другий ліворуч, у Царстві Твоїм.

22 А Єшуа відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я питиму, і хреститися хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

23 І Він каже їм: Чашу Мою ви питимете й хрещенням, яким Я хрещуся, хреститиметеся; але сісти праворуч Мене й ліворуч Мене — не Моє давати, а буде дано тим, для кого приготував Отець Мій.

24 І десять, почувши, обурилися на двох братів.

25 А Єшуа покликав їх до Себе й сказав: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі владарюють над ними.

26 Та не так буде між вами: а хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;

27 І хто хоче бути першим між вами, нехай буде вам рабом;

28 Так як Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити й віддати життя Своє як викуп за багатьох.

29 І коли вони виходили з Єрихона, за Ним пішов великий натовп.

30 І ось два сліпці, що сиділи при дорозі, почувши, що Єшуа проходить, закричали, кажучи: Змилуйся над нами, о Єшуа, Сину Давидів!

31 А натовп докоряв їм, щоб вони мовчали; та вони ще більше кричали, кажучи: Змилуйся над нами, о Єшуа, Сину Давидів!

32 І Єшуа зупинився, покликав їх і сказав: Що хочете, щоб Я зробив вам?

33 Вони кажуть Йому: Єшуа, щоб відкрилися очі наші.

34 І Єшуа змилосердився над ними й доторкнувся до їхніх очей; і відразу очі їхні прозріли, і вони пішли за Ним.

Розділ 21

1 І коли вони наблизилися до Єрусалима й прийшли до Витфагії, до гори Оливної, тоді Єшуа послав двох учнів,

2 Кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і відразу знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене.

3 І якщо хто скаже вам щось, скажіть: Єшуа потребує їх; і відразу він відішле їх.

4 А все це сталося, щоб сповнилося сказане через пророка, який говорить:

5 Скажіть дочці Сіону: Ось Цар твій іде до тебе, лагідний, сидячи на ослиці й на осляті, синові під’яремної.

6 І учні пішли й зробили, як наказав їм Єшуа,

7 І привели ослицю й осля, і поклали на них одежу свою, і посадили Його на них.

8 А дуже великий натовп стелив одежу свою по дорозі; інші ж різали гілки з дерев і стелили по дорозі.

9 А натовпи, що йшли перед Ним і що йшли слідом, вигукували, кажучи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Єшуа; Осанна на висоті!

10 І коли Він увійшов до Єрусалима, усе місто заворушилося, кажучи: Хто це?

11 А натовп сказав: Це Єшуа, пророк із Назарета Галілейського.

12 І Єшуа увійшов у храм Ягве й вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,

13 І сказав їм: Написано: Дім Мій буде названий домом молитви; а ви зробили його печерою розбійників.

14 І підійшли до Нього в храмі сліпі й кульгаві, і Він зцілив їх.

15 А первосвященики й книжники, побачивши дивні речі, які Він зробив, і дітей, що вигукували в храмі й казали: Осанна Синові Давидовому, — обурилися,

16 І сказали Йому: Чи чуєш, що ці кажуть? А Єшуа каже їм: Так; чи ви ніколи не читали: З уст немовлят і тих, що ссуть, Ти вчинив хвалу?

17 І Він залишив їх, вийшов із міста до Витанії й заночував там.

18 А вранці, повертаючись до міста, Він зголоднів.

19 І, побачивши при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї й нічого не знайшов на ній, крім лише листя, і сказав їй: Нехай не буде від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.

20 І учні, побачивши, здивувалися й казали: Як швидко всохла смоковниця!

21 А Єшуа відповів і сказав їм: Істинно кажу вам: Якщо матимете віру й не засумніваєтеся, не лише зробите те, що зроблено зі смоковницею, а якщо й цій горі скажете: Піднімися й кинься в море, — станеться.

22 І все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.

23 І коли Він прийшов у храм, підійшли до Нього, як Він навчав, первосвященики й старші народу й сказали: Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі цю владу?

24 А Єшуа відповів і сказав їм: Запитаю й Я вас про одне, і якщо скажете Мені, то й Я скажу вам, якою владою це роблю.

25 Хрещення Іванове звідки було: з неба чи від людей? А вони міркували між собою, кажучи: Якщо скажемо: З неба, — Він скаже нам: Чому ж ви не повірили йому?

26 А якщо скажемо: Від людей, — боїмося народу, бо всі вважають Івана за пророка.

27 І вони відповіли Єшуа й сказали: Не знаємо. І Він сказав їм: І Я не скажу вам, якою владою це роблю.

28 А як ви думаєте? Один чоловік мав двох синів; і, підійшовши до першого, він сказав: Сину, піди сьогодні працюй у винограднику моєму.

29 А він відповів і сказав: Не хочу. Та згодом, розкаявшись, пішов.

30 І, підійшовши до другого, він сказав так само. А він відповів і сказав: Іду, пане; та не пішов.

31 Хто з цих двох виконав волю батька? Вони кажуть Йому: Перший. Єшуа каже їм: Істинно кажу вам: Митники й блудниці йдуть у Царство Ягве попереду вас.

32 Бо Іван прийшов до вас шляхом праведності, і ви не повірили йому; а митники й блудниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не розкаялися згодом, щоб повірити йому.

33 Вислухайте іншу притчу: Був один господар, який насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у ньому чавило, і збудував вежу, і віддав його виноградарям, і від’їхав у далеку країну:

34 А коли наблизився час плодів, він послав рабів своїх до виноградарів, щоб отримати плоди його.

35 А виноградарі, схопивши рабів його, одного побили, іншого вбили, а іншого побили камінням.

36 Знову він послав інших рабів, більше, ніж перше; і вони вчинили з ними так само.

37 Нарешті ж він послав до них сина свого, кажучи: Посоромляться сина мого.

38 А виноградарі, побачивши сина, сказали між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його й заволодіємо спадщиною його.

39 І, схопивши його, вони вивели його геть із виноградника й убили.

40 Отже, коли прийде господар виноградника, що зробить він із тими виноградарями?

41 Вони кажуть Йому: Він жорстоко погубить тих злих людей і віддасть виноградник іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди вчасно.

42 Єшуа каже їм: Чи ви ніколи не читали в Писаннях: Камінь, який відкинули будівничі, той став головою кута; це сталося від Ягве, і дивне воно в очах наших?

43 Тому кажу вам: Царство Ягве буде забране від вас і дане народові, який приносить його плоди.

44 І хто впаде на цей камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того розчавить на порох.

45 І первосвященики й фарисеї, почувши притчі Його, зрозуміли, що Він говорить про них.

46 І вони намагалися схопити Його, та побоялися народу, бо той вважав Його за пророка.

Розділ 22

1 І Єшуа відповів і знову говорив до них притчами, кажучи:

2 Царство Небесне подібне до одного царя, який справив весілля синові своєму,

3 І послав рабів своїх кликати запрошених на весілля; та вони не хотіли прийти.

4 Знову він послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід мій, мої воли й відгодовану худобу зарізано, і все готове; приходьте на весілля.

5 Та вони знехтували й пішли собі, один на поле своє, а другий до торгівлі своєї:

6 А інші, схопивши рабів його, знущалися над ними й повбивали їх.

7 А цар, почувши, розгнівався й, пославши війська свої, погубив тих убивць і спалив місто їхнє.

8 Тоді він каже рабам своїм: Весілля готове, а запрошені не були гідні.

9 Отже, ідіть на роздоріжжя, і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.

10 І ті раби, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого знайшли, і злих, і добрих; і весілля наповнилося гостями.

11 А цар, увійшовши подивитися на гостей, побачив там чоловіка, не вбраного у весільну одежу:

12 І каже йому: Друже, як ти увійшов сюди, не маючи весільної одежі? А він мовчав.

13 Тоді цар сказав слугам: Зв’яжіть йому руки й ноги, візьміть його й киньте в темряву зовнішню; там буде плач і скрегіт зубів.

14 Бо багато покликаних, а мало обраних.

15 Тоді фарисеї пішли й радилися, як зловити Його на слові.

16 І вони посилають до Нього учнів своїх з іродіанами, кажучи: Учителю, ми знаємо, що Ти правдивий і навчаєш шляху Ягве за правдою, і не дбаєш ні про кого, бо не дивишся на обличчя людей.

17 Отже, скажи нам: Як Ти думаєш? Чи дозволено давати податок кесареві, чи ні?

18 А Єшуа, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: Чому спокушаєте Мене, лицеміри?

19 Покажіть Мені податкову монету. І вони принесли Йому динарій.

20 І Він каже їм: Чий це образ і напис?

21 Вони кажуть Йому: Кесарів. Тоді Він каже їм: Отже, віддайте кесареве кесареві, а Ягве — те, що належить Ягве.

22 І, почувши ці слова, вони здивувалися, залишили Його й відійшли.

23 Того ж дня підійшли до Нього саддукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і запитали Його,

24 Кажучи: Учителю, Мойсей сказав: Якщо хто помре, не маючи дітей, брат його нехай одружиться з дружиною його й відновить насіння братові своєму.

25 Було ж у нас сім братів: і перший, одружившись, помер і, не маючи потомства, залишив дружину свою братові своєму:

26 Так само й другий, і третій, аж до сьомого.

27 А після всіх померла й жінка.

28 Отже, при воскресінні котрому з семи вона буде дружиною? Бо всі мали її.

29 А Єшуа відповів і сказав їм: Ви помиляєтеся, не знаючи Писань, ані сили Ягве.

30 Бо при воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є, як ангели Ягве на небі.

31 А щодо воскресіння мертвих, чи ви не читали сказаного вам від Ягве, Який говорить:

32 Я — Ягве Авраама, і Ягве Ісаака, і Ягве Якова? Ягве є не Ягве мертвих, а живих.

33 І натовп, почувши це, дивувався з науки Його.

34 А фарисеї, почувши, що Він закрив уста саддукеям, зібралися разом.

35 І один із них, законник, запитав Його, спокушуючи й кажучи:

36 Учителю, яка заповідь найбільша в законі?

37 А Єшуа сказав йому: Люби Ягве всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.

38 Це перша й найбільша заповідь.

39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як самого себе.

40 На цих двох заповідях тримається весь закон і пророки.

41 Коли фарисеї зібралися, Єшуа запитав їх,

42 Кажучи: Що ви думаєте про Месія? Чий Він Син? Вони кажуть Йому: Давидів.

43 Він каже їм: Як же Давид, у дусі, називає Його Єшуа, кажучи:

44 Ягве сказав моєму Єшуа: Сядь праворуч Мене, аж поки Я не покладу ворогів Твоїх підніжком ногам Твоїм?

45 Якщо ж Давид називає Його Єшуа, як Він є сином його?

46 І ніхто не міг відповісти Йому жодного слова, і ніхто від того дня не наважувався більше запитувати Його.

Розділ 23

1 Тоді Єшуа говорив до народу й до учнів Своїх,

2 кажучи: На сидінні Мойсея сіли книжники та фарисеї:

3 Отже, все, що вони скажуть вам дотримувати, дотримуйте й робіть; та за вчинками їхніми не робіть, бо вони говорять — і не роблять.

4 Бо вони в'яжуть тяжкі тягарі, що їх важко носити, і кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть їх поворушити.

5 А всі діла свої вони роблять, щоб їх бачили люди: розширюють свої філактерії й подовжують китиці на одежі своїй,

6 І люблять перші місця на бенкетах і перші сидіння в синагогах,

7 І вітання на ринках, і щоб люди кликали їх: Равві, Равві.

8 Ви ж не називайтеся Равві, бо один у вас Учитель — Месія, а ви всі — брати.

9 І нікого на землі не називайте своїм отцем, бо один у вас Отець, що на небесах.

10 І не називайтеся наставниками, бо один у вас Наставник — Месія.

11 А найбільший з вас нехай буде вам слугою.

12 Бо хто підноситься, буде принижений; а хто принижується, буде піднесений.

13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми: ви й самі не входите, і тих, хто входить, не допускаєте ввійти.

14 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви поїдаєте доми вдів і напоказ довго молитеся: за це приймете тяжче осудження.

15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви обходите море й суходіл, щоб навернути одного прозеліта, а коли він ним стане, робите його сином геєни, вдвоє гіршим за вас.

16 Горе вам, провідники сліпі, що кажете: Хто поклянеться храмом — то нічого; а хто поклянеться золотом храму — той винен!

17 Безумні й сліпі! Що більше: золото, чи храм, що освячує золото?

18 І: Хто поклянеться жертовником — то нічого; а хто поклянеться даром, що на ньому, — той винен.

19 Безумні й сліпі! Що більше: дар, чи жертовник, що освячує дар?

20 Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.

21 І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.

22 І хто клянеться небом, клянеться престолом Ягве і Тим, Хто сидить на ньому.

23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви даєте десятину з м'яти, і анісу, і кмину, а облишили найважливіше в Законі: суд, милосердя і віру: це належало робити, і того не облишати.

24 Провідники сліпі, що відціджуєте комара, а ковтаєте верблюда!

25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви очищаєте зовні чашу й блюдо, а всередині вони повні здирства й нестриманості.

26 Фарисею сліпий, очисти спершу середину чаші й блюда, щоб і зовні вони стали чисті.

27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подібні до побілених гробів, що зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.

28 Так і ви: зовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства й беззаконня.

29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте пам'ятники праведним,

30 І кажете: Якби ми жили за днів батьків наших, ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.

31 Тим ви самі свідчите про себе, що ви сини тих, хто повбивав пророків.

32 Доповніть же й ви міру батьків ваших!

33 Змії, поріддя гадюче! Як ви втечете від осудження до геєни?

34 Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудреців, і книжників: декого з них ви вб'єте й розіпнете, а декого будете бичувати в синагогах ваших і гнати з міста до міста:

35 Щоб прийшла на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між храмом і жертовником.

36 Істинно кажу вам: Усе це прийде на рід цей!

37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, а ви не захотіли!

38 Ось дім ваш залишається вам порожнім.

39 Бо кажу вам: Не побачите Мене відтепер, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде в ім'я Єшуа!

Розділ 24

1 І вийшов Єшуа, і відійшов від храму; і підійшли учні Його, щоб показати Йому будівлі храму.

2 А Єшуа сказав їм: Чи бачите ви все це? Істинно кажу вам: Не залишиться тут камінь на камені, що не буде зруйнований.

3 Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли до Нього учні на самоті й сказали: Скажи нам, коли це буде? І яка буде ознака Твого приходу й кінця віку?

4 І відповів Єшуа і сказав їм: Стережіться, щоб хто не звів вас.

5 Бо багато хто прийде в ім'я Моє, кажучи: Я — Месія; і багатьох зведуть.

6 Ви ж почуєте про війни й воєнні чутки: глядіть, не жахайтеся, бо мусить усе це статися; та це ще не кінець.

7 Бо повстане народ на народ і царство на царство; і будуть голод, і моровиці, і землетруси по місцях.

8 А все це — початок страждань.

9 Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас ненавидітимуть усі народи за ім'я Моє.

10 І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і ненавидітимуть один одного.

11 І багато лжепророків постане, і зведуть багатьох.

12 І через збільшення беззаконня охолоне любов багатьох.

13 А хто витерпить до кінця, той спасеться.

14 І проповідуватиметься ця Євангелія Царства по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець.

15 Тож коли побачите гидоту спустошення, про яку говорив пророк Даниїл, що стоятиме на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —

16 Тоді ті, хто в Юдеї, нехай тікають у гори;

17 Хто на даху, нехай не сходить узяти щось із дому свого;

18 І хто в полі, нехай не повертається назад узяти одежу свою.

19 Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні!

20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталася взимку, ані в суботу:

21 Бо тоді буде велике горе, якого не було від початку світу аж досі, і не буде.

22 І якби не скоротилися ті дні, не спаслося б жодне тіло; але заради обраних скоротяться ті дні.

23 Тоді, коли хто скаже вам: Ось тут Месія, або там, — не вірте.

24 Бо постануть фальшиві Месія і лжепророки, і даватимуть великі знамення й чудеса, щоб звести, якщо можливо, навіть обраних.

25 Ось Я наперед сказав вам.

26 Отже, коли скажуть вам: Ось Він у пустелі, — не виходьте; Ось Він у потаємних кімнатах, — не вірте.

27 Бо як блискавка виходить зі сходу і світить аж до заходу, так буде й прихід Сина Людського.

28 Бо де буде труп, там зберуться орли.

29 І зараз, після горя тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зорі попадають з неба, і сили небесні захитаються:

30 І тоді з'явиться ознака Сина Людського на небі; і тоді заголосять усі племена землі і побачать Сина Людського, що йде на хмарах небесних із силою і славою великою.

31 І Він пошле ангелів Своїх із гучним голосом сурми, і вони зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від одного краю небес до іншого.

32 Від смоковниці ж навчіться притчі: Коли гілка її вже розпускається і пускає листя, ви знаєте, що близько літо;

33 Так і ви, коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.

34 Істинно кажу вам: Не мине рід цей, аж усе це станеться.

35 Небо і земля минуться, а слова Мої не минуться.

36 А про день той і годину не знає ніхто: ні ангели небесні, лише Мій Отець один.

37 Але як було за днів Ноя, так буде й прихід Сина Людського.

38 Бо як у дні перед потопом їли й пили, одружувалися й виходили заміж, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчега,

39 І не знали, аж прийшов потоп і забрав усіх, — так буде й прихід Сина Людського.

40 Тоді двоє будуть у полі: один візьметься, а другий залишиться;

41 Дві молотимуть на жорнах: одна візьметься, а друга залишиться.

42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, якої години прийде ваш Єшуа.

43 А це знайте: якби господар дому знав, о котрій сторожі прийде злодій, він пильнував би і не дав би підкопати дому свого.

44 Тому й ви будьте готові, бо тієї години, коли не думаєте, прийде Син Людський.

45 Хто ж тоді є вірний і мудрий раб, якого пан його поставив над челяддю своєю, щоб давати їм їжу своєчасно?

46 Блаженний той раб, якого пан його, прийшовши, знайде, що він так робить.

47 Істинно кажу вам: Він поставить його над усім маєтком своїм.

48 А якщо той злий раб скаже в серці своїм: Забариться пан мій прийти;

49 І почне бити товаришів своїх, а їсти й пити з п'яницями;

50 То прийде пан того раба в день, коли він не сподівається, і в годину, якої не знає,

51 І розітне його, і визначить йому долю з лицемірами: там буде плач і скрегіт зубів.

Розділ 25

1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що взяли світильники свої і вийшли назустріч молодому.

2 П'ять же з них були мудрі, а п'ять — нерозумні.

3 Нерозумні взяли світильники свої, та не взяли з собою оливи;

4 А мудрі разом зі світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.

5 Коли ж молодий забарився, усі вони задрімали й поснули.

6 А опівночі зчинився крик: Ось молодий іде — виходьте назустріч йому!

7 Тоді всі ті діви встали і приготували світильники свої.

8 А нерозумні сказали до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.

9 А мудрі відповіли, кажучи: Щоб не забракло і нам, і вам; ідіть краще до тих, що продають, і купіть собі.

10 Коли ж вони пішли купувати, прийшов молодий; і готові ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.

11 Пізніше прийшли й інші діви, кажучи: Єшуа! Єшуа! Відчини нам.

12 А Він відповів і сказав: Істинно кажу вам: Я не знаю вас.

13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський.

14 Бо Царство Небесне подібне до чоловіка, що, від'їжджаючи в далекий край, покликав рабів своїх і передав їм маєток свій;

15 І одному дав п'ять талантів, другому — два, а іншому — один; кожному за його спроможністю; і відразу від'їхав.

16 Той, що взяв п'ять талантів, пішов і торгував ними, і придбав інші п'ять талантів;

17 Так само й той, що взяв два, придбав інші два.

18 А той, що взяв одного, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.

19 Після довгого часу приходить пан тих рабів і складає з ними рахунок.

20 І підійшов той, що взяв п'ять талантів, і приніс інші п'ять талантів, кажучи: Пане, п'ять талантів ти передав мені; ось я придбав на них інші п'ять талантів.

21 Сказав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому ти був вірний; над багатьом поставлю тебе: увійди в радість пана твого.

22 Підійшов також той, що взяв два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти передав мені; ось я придбав на них інші два таланти.

23 Сказав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому ти був вірний; над багатьом поставлю тебе: увійди в радість пана твого.

24 Підійшов і той, що взяв одного таланта, і сказав: Пане, я знав тебе, що ти чоловік жорстокий: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;

25 І я побоявся, пішов і сховав таланта твого в землю: ось маєш своє.

26 А пан його відповів і сказав йому: Рабе злий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;

27 Тож тобі належало віддати срібло моє міняльникам, і я, прийшовши, одержав би своє з прибутком.

28 Отже, візьміть у нього таланта і дайте тому, хто має десять талантів.

29 Бо кожному, хто має, дасться, і він матиме надмір; а в того, хто не має, забереться і те, що має.

30 А нікчемного раба вкиньте в темряву зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.

31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді Він сяде на престолі слави Своєї;

32 І зберуться перед Ним усі народи; і Він відділить одних від інших, як пастир відділяє овець від козлів;

33 І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.

34 Тоді Цар скаже тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу:

35 Бо Я голодував — і ви дали Мені їсти; спрагнув — і ви напоїли Мене; був подорожнім — і ви прийняли Мене;

36 Голим — і ви зодягли Мене; хворів — і ви відвідали Мене; у в'язниці був — і ви прийшли до Мене.

37 Тоді праведні скажуть Йому у відповідь: Єшуа, коли ми бачили Тебе голодним — і нагодували? Або спрагненим — і напоїли?

38 Коли ми бачили Тебе подорожнім — і прийняли? Або голим — і зодягли?

39 Коли ми бачили Тебе хворим, або у в'язниці, — і прийшли до Тебе?

40 І Цар скаже їм у відповідь: Істинно кажу вам: Що тільки ви зробили одному з цих братів Моїх найменших, те Мені ви зробили.

41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготовлений дияволові та ангелам його:

42 Бо Я голодував — і ви не дали Мені їсти; спрагнув — і ви не напоїли Мене;

43 Був подорожнім — і ви не прийняли Мене; голим — і не зодягли Мене; хворим і у в'язниці — і не відвідали Мене.

44 Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Єшуа, коли ми бачили Тебе голодним, або спрагненим, або подорожнім, або голим, або хворим, або у в'язниці — і не послужили Тобі?

45 Тоді Він скаже їм у відповідь: Істинно кажу вам: Що тільки ви не зробили одному з цих найменших, те Мені не зробили.

46 І підуть ці на вічну муку, а праведні — у вічне життя.

Розділ 26

1 І сталося, коли Єшуа закінчив усі ці слова, Він сказав учням Своїм:

2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.

3 Тоді зібралися первосвященники, і книжники, і старші народу до палацу первосвященника, на ім'я Каяфи,

4 І радилися, щоб узяти Єшуа підступом і вбити.

5 Але казали: Тільки не в свято, щоб не сталося заколоту в народі.

6 Коли ж Єшуа був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

7 Підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і вилила Йому на голову, коли Він сидів за столом.

8 Побачивши це, учні Його обурилися, кажучи: Навіщо ця марнота?

9 Бо можна було б дорого продати це миро і роздати вбогим.

10 А Єшуа, зрозумівши, сказав їм: Чому ви бентежите жінку? Вона зробила добре діло для Мене.

11 Бо вбогих ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.

12 Бо, виливши це миро на тіло Моє, вона зробила це на Мій похорон.

13 Істинно кажу вам: Де тільки проповідуватиметься ця Євангелія по всьому світу, сказано буде і про те, що вона зробила, на пам'ять про неї.

14 Тоді один із дванадцятьох, на ім'я Юда Іскаріот, пішов до первосвященників

15 І сказав їм: Що хочете дати мені, і я видам Його вам? А вони запропонували йому тридцять срібняків.

16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

17 А першого дня Опрісноків підійшли учні до Єшуа і сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти Пасху?

18 А Він сказав: Ідіть у місто до одного чоловіка і скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько; у тебе справлю Пасху з учнями Моїми.

19 І учні зробили, як звелів їм Єшуа, і приготували Пасху.

20 Коли ж настав вечір, Він сів за стіл із дванадцятьма учнями.

21 І коли вони їли, Він сказав: Істинно кажу вам, що один із вас видасть Мене.

22 І вони дуже засмутилися і почали кожен говорити Йому: Єшуа, чи не я?

23 А Він відповів і сказав: Хто зі Мною вмочив руку в блюдо, той видасть Мене.

24 Син Людський іде, як написано про Нього; та горе тій людині, через яку Син Людський видається! Краще було б для тієї людини, якби вона не народилася.

25 Тоді Юда, що видавав Його, відповів і сказав: Учителю, чи не я? Він сказав йому: Ти сказав.

26 Коли ж вони їли, Єшуа взяв хліб, і, благословивши, переломив, і, даючи учням, сказав: Прийміть, їжте: це тіло Моє.

27 І, взявши чашу і подякувавши, Він подав їм, кажучи: Пийте з неї всі;

28 Бо це кров Моя нового заповіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.

29 А Я кажу вам: Відтепер не питиму від цього плоду виноградного аж до того дня, коли питиму його новим з вами в Царстві Отця Мого.

30 І, відспівавши гімн, вони вийшли на Оливну гору.

31 Тоді Єшуа каже їм: Усі ви спокуситеся через Мене цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

32 А після Мого воскресіння Я піду перед вами до Галілеї.

33 А Петро відповів і сказав Йому: Хоч би всі спокусилися через Тебе, я ніколи не спокушуся.

34 Єшуа сказав йому: Істинно кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене.

35 Петро каже Йому: Хоч би мені й померти з Тобою, я не відречуся від Тебе. Так само казали й усі учні.

36 Тоді Єшуа приходить з ними до місця, що зветься Гефсиманія, і каже учням: Сидіть тут, поки Я піду й помолюся отам.

37 І, взявши з Собою Петра і двох синів Зеведея, Він почав сумувати й тужити.

38 Тоді Він каже їм: Душа Моя смертельно сумує: залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.

39 І, відійшовши трохи, Він упав на обличчя Своє і молився, кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене мине ця чаша; утім — не як Я хочу, а як Ти.

40 І Він приходить до учнів і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: То ви не могли однієї години попильнувати зі Мною?

41 Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, але тіло немічне.

42 Він відійшов знову, вдруге, і молився, кажучи: Отче Мій, якщо ця чаша не може минути Мене, щоб Я не пив її, нехай станеться воля Твоя.

43 І, прийшовши, Він знову знайшов їх сплячими, бо очі їхні обважніли.

44 І, залишивши їх, Він відійшов знову і молився втретє, промовляючи ті самі слова.

45 Тоді Він приходить до учнів Своїх і каже їм: Ви ще спите й спочиваєте? Ось година наблизилася, і Син Людський видається в руки грішників.

46 Уставайте, ходімо: ось наблизився той, хто видає Мене.

47 І коли Він ще говорив, ось Юда, один із дванадцятьох, прийшов, а з ним великий натовп із мечами й киями від первосвященників і старших народу.

48 А той, хто видавав Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він: беріть Його.

49 І зараз він підійшов до Єшуа і сказав: Радій, Учителю! — і поцілував Його.

50 А Єшуа сказав йому: Друже, навіщо ти прийшов? Тоді вони підійшли, наклали руки на Єшуа і взяли Його.

51 І ось один із тих, хто був з Єшуа, простягнув руку, вихопив меча свого і, вдаривши раба первосвященника, відтяв йому вухо.

52 Тоді Єшуа каже йому: Поверни меча свого на місце його, бо всі, хто візьме меча, від меча загинуть.

53 Чи ти думаєш, що Я не можу тепер упросити Отця Мого, і Він дасть Мені зараз більше, ніж дванадцять легіонів ангелів?

54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?

55 Тієї ж години Єшуа сказав натовпові: Ви вийшли, як на розбійника, з мечами й киями, щоб узяти Мене? Щодня Я сидів з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

56 А все це сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі учні залишили Його і повтікали.

57 А ті, що взяли Єшуа, повели Його до Каяфи, первосвященника, де зібралися книжники і старші.

58 А Петро йшов за Ним здалека аж до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів зі слугами, щоб бачити кінець.

59 А первосвященники, і старші, і вся рада шукали лжесвідчення проти Єшуа, щоб віддати Його на смерть;

60 І не знаходили; і хоч багато лжесвідків прийшло, не знайшли. Нарешті прийшли два лжесвідки

61 І сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Ягве і за три дні збудувати його.

62 І встав первосвященник і сказав Йому: Нічого не відповідаєш? Що свідчать ці проти Тебе?

63 А Єшуа мовчав. І первосвященник відповів і сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Ягве: скажи нам, чи Ти Месія, Син Ягве.

64 Єшуа каже йому: Ти сказав; та кажу вам: Відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на хмарах небесних.

65 Тоді первосвященник розірвав одежу свою, кажучи: Він сказав богохульство! Навіщо нам ще свідки? Ось тепер ви чули Його богохульство.

66 Як вам здається? Вони ж відповіли і сказали: Він винен смерті.

67 Тоді вони плювали Йому в обличчя і били Його; а інші били Його по щоках,

68 Кажучи: Пророчи нам, Месія, хто вдарив Тебе?

69 А Петро сидів надворі, у дворі; і підійшла до нього одна служниця, кажучи: І ти був з Єшуа Галілейським.

70 А він відрікся перед усіма, кажучи: Не знаю, що ти кажеш.

71 Коли ж він вийшов до воріт, побачила його інша і каже тим, хто там був: І цей був з Єшуа Назарянином.

72 І він знову відрікся, з клятвою: Я не знаю цього Чоловіка.

73 А трохи згодом підійшли ті, хто стояв там, і сказали Петрові: Справді й ти з них, бо й мова твоя виявляє тебе.

74 Тоді він почав клястися й божитися: Я не знаю цього Чоловіка! І зараз заспівав півень.

75 І Петро згадав слово Єшуа, що сказав йому: Перш ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

Розділ 27

1 Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старші народу зібрали раду проти Єшуа, щоб віддати Його на смерть:

2 І, зв'язавши Його, повели і віддали Його Понтію Пилатові, намісникові.

3 Тоді Юда, що видав Його, побачивши, що Його засуджено, розкаявся і повернув тридцять срібняків первосвященникам і старшим,

4 Кажучи: Я згрішив, видавши кров невинну. А вони сказали: Що нам до того? Дивися сам.

5 І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і повісився.

6 А первосвященники, взявши срібняки, сказали: Не належить класти їх до скарбниці, бо це — ціна крові.

7 І, порадившись, вони купили на них поле гончаря, щоб ховати подорожніх.

8 Тому те поле зветься Полем Крові аж до сьогодні.

9 Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля;

10 І дали їх за поле гончаря, як призначив мені Ягве.

11 А Єшуа стояв перед намісником; і намісник запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Єшуа сказав йому: Ти кажеш.

12 І коли первосвященники і старші звинувачували Його, Він нічого не відповідав.

13 Тоді Пилат каже Йому: Чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?

14 І Він не відповідав йому на жодне слово, так що намісник дуже дивувався.

15 А на свято намісник мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.

16 Мали ж тоді відомого в'язня, на ім'я Варавва.

17 Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву, чи Єшуа, що зветься Месія?

18 Бо він знав, що вони видали Його через заздрість.

19 Коли ж він сидів на судному сидінні, дружина його послала до нього, кажучи: Не май нічого до того Праведника, бо я сьогодні багато постраждала уві сні через Нього.

20 А первосвященники і старші підмовили народ, щоб просили Варавву, а Єшуа погубили.

21 Тоді намісник відповів і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

22 Пилат каже їм: Що ж я маю зробити з Єшуа, що зветься Месія? Кажуть йому всі: Нехай буде розп'ятий!

23 А намісник сказав: Яке ж зло Він учинив? Та вони ще дужче кричали, кажучи: Нехай буде розп'ятий!

24 Коли Пилат побачив, що нічого не досягає, а заколот посилюється, він узяв воду і вмив руки перед народом, кажучи: Я невинний у крові цього Праведника: дивіться ви.

25 І весь народ відповів і сказав: Кров Його на нас і на дітях наших!

26 Тоді він відпустив їм Варавву, а Єшуа, бичувавши, віддав на розп'яття.

27 Тоді воїни намісника взяли Єшуа до преторії і зібрали коло Нього весь полк.

28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю.

29 І, сплівши вінок із тернини, поклали Йому на голову, і тростину в праву руку Його; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю Юдейський!

30 І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.

31 А коли наглузувалися з Нього, зняли з Нього багряницю, зодягли Його в Його одежу і повели Його на розп'яття.

32 Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон: його змусили нести хреста Його.

33 І, прийшовши на місце, що зветься Голгофа, що означає Місце Черепа,

34 Вони дали Йому пити оцет, змішаний із жовчю; і, скуштувавши, Він не хотів пити.

35 А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб збулося сказане пророком: Поділили одежу Мою між собою, а на вбрання Моє кинули жереб.

36 І, сівши, вони стерегли Його там;

37 І поставили над головою Його Його вирок, написаний: Це ЄШУА, Цар Юдейський.

38 Тоді розп'яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

39 А ті, хто проходив повз, лихословили Його, хитаючи головами своїми,

40 І кажучи: Ти, що руйнуєш храм і за три дні будуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти Син Ягве, зійди з хреста!

41 Так само й первосвященики, глузуючи з Нього, разом із книжниками та старшими говорили:

42 Він спасав інших; Себе спасти не може. Якщо Він — Цар Ізраїля, нехай тепер зійде з хреста, і ми повіримо Йому.

43 Він уповав на Ягве; нехай Він визволить його тепер, якщо Він хоче його, бо він сказав: Я — Син Ягве.

44 Так само й розбійники, розп'яті з Ним, докоряли Йому тим самим.

45 А від шостої години темрява настала по всій землі аж до години дев'ятої.

46 А близько дев'ятої години Єшуа скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? — що означає: Мій Ягве, мій Ягве, чому Ти покинув Мене?

47 Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.

48 І зараз один із них побіг, і взяв губку, і наповнив її оцтом, і настромив на тростину, і давав Йому пити.

49 А інші говорили: Зачекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти його.

50 Єшуа ж, знову скрикнувши гучним голосом, віддав духа.

51 І ось завіса храму роздерлася надвоє від верху до низу; і земля затряслася, і скелі порозпадались;

52 І гроби повідкривалися; і багато тіл святих, що поснули, повстали,

53 І, вийшовши з гробів після Його воскресіння, увійшли до святого міста й явилися багатьом.

54 А сотник і ті, що з ним стерегли Єшуа, побачивши землетрус і все, що сталося, дуже налякалися й говорили: Справді Він був Син Ягве.

55 Було там і багато жінок, що дивилися здалека, які йшли за Єшуа з Галілеї й служили Йому:

56 Між ними були Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосії, і мати синів Зеведея.

57 А як настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, який і сам був учнем Єшуа:

58 Він прийшов до Пилата й просив тіло Єшуа. Тоді Пилат звелів видати тіло.

59 І Йосиф, узявши тіло, обгорнув його чистим полотном,

60 І поклав його у своєму новому гробі, який він висік у скелі; і прикотив великого каменя до дверей гробу, і відійшов.

61 А там була Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи навпроти гробу.

62 А наступного дня, що після дня приготування, зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата,

63 Кажучи: Пане, ми згадали, що той обманець сказав, коли ще був живий: Після трьох днів Я воскресну.

64 Звели ж тому, щоб гріб був забезпечений аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли вночі й не вкрали Його, і не сказали народові: Він воскрес із мертвих; і останній обман буде гірший за перший.

65 Пилат сказав їм: Маєте сторожу; ідіть, забезпечте, як знаєте.

66 Вони пішли й забезпечили гріб, запечатавши каменя й поставивши сторожу.

Розділ 28

1 Після закінчення суботи, як стало світати на перший день тижня, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.

2 І ось стався великий землетрус, бо ангел Ягве зійшов із неба, і, підійшовши, відкотив каменя від дверей і сів на нього;

3 Вигляд його був, як блискавка, а одежа його біла, як сніг:

4 І від страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли й стали, як мертві.

5 А ангел, звернувшись, сказав жінкам: Не бійтеся, бо я знаю, що ви шукаєте Єшуа, що був розп'ятий;

6 Нема Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де лежав Єшуа.

7 І йдіть швидко й скажіть учням Його, що Він воскрес із мертвих; і ось Він іде перед вами до Галілеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.

8 І вони швидко відійшли від гробу зі страхом і великою радістю, і побігли сповістити учнів Його.

9 А як вони йшли сповістити учнів Його, ось Єшуа зустрів їх і сказав: Радійте! І вони підійшли, ухопили Його за ноги й поклонилися Йому.

10 Тоді Єшуа говорить їм: Не бійтеся; ідіть, сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галілеї, і там побачать Мене.

11 А коли вони йшли, ось деякі зі сторожі прийшли до міста й сповістили первосвященикам усе, що сталося.

12 І вони, зібравшись зі старшими й порадившись, дали воякам чимало грошей,

13 Кажучи: Говоріть: Учні його прийшли вночі й украли його, коли ми спали.

14 А коли це дійде до вух правителя, ми переконаємо його й забезпечимо вас.

15 Вони взяли гроші й зробили, як їх навчили; і це слово поширилося між юдеями аж до сьогодні.

16 А одинадцять учнів пішли до Галілеї на гору, куди призначив їм Єшуа.

17 І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівалися.

18 І Єшуа, підійшовши, промовив до них, кажучи: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.

19 Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святий Дух:

20 Навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку. Амінь.