Мучеництво Полікарпа

Мучеництво Полікарпа

МУЧЕНИЦТВО СВЯТОГО ПОЛІКАРПА, ЄПИСКОПА СМІРНИ · Переклад Чарльза Г. Гула 1885 року

Вступ · 1 Церква Ягве, яка перебуває в Смірні, церкві Ягве, яка перебуває у Філомелії, і всім оселям святої і вселенської Церкви в кожному місці: милість, мир і любов від Ягве Отця і нашого Єшуа Месії нехай примножаться вам.

РОЗДІЛ 1 · 1:1 Ми написали вам, браття, про речі щодо тих, хто був замучений, і про блаженного Полікарпа, який припинив переслідування, ніби поставивши на ньому свою печатку своїм свідченням. Бо майже все, що було перед тим, сталося для того, щоб Ягве показав нам згори свідчення, яке за Євангелієм;

1:2 бо він зніс бути зрадженим, як і Єшуа, щоб ми стали його наслідувачами, зважаючи не тільки на речі, які стосуються нас самих, а й на речі, які стосуються наших ближніх; бо істинній і твердій любові належить не тільки бажати спастися самій, а щоб і всі браття спаслися.

РОЗДІЛ 2 · 2:1 Блаженні, отже, і благородні всі свідчення, які сталися за волею Ягве, бо правильно, щоб ми були тим дбайливіші й приписували Ягве владу над усім.

2:2 Бо хто не захоплювався би їхньою благородністю, і витривалістю, і послухом? які, хоч їх роздирали ударами так, що внутрішнє впорядкування їхнього тіла стало очевидним аж до вен і артерій усередині, знесли це, так що навіть очевидці співчували їм і оплакували їх; і що інші навіть дійшли до такої висоти благородності, що ніхто з них не застогнав і не застенав, показуючи всім нам, що в ту годину мученики Месії відійшли, бувши катовані в тілі, або радше, що Єшуа, стоячи поруч, спілкувався з ними.

2:3 І, приклавшись до благодаті Месії, вони зневажили катування цього світу, купуючи витривалістю однієї години звільнення від вічного покарання; і вогонь їхніх жорстоких катів був холодний для них, бо вони мали перед очима втекти від вічного й ніколи не згасаючого вогню; і очима свого серця вони дивилися вгору на добрі речі, збережені для тих, хто терпить, яких ні вухо не чуло, ні око не бачило, і не ввійшло в серце людини; але які були показані Єшуа тим, хто вже не були людьми, а вже ангелами.

2:4 І так само ті, кого було засуджено диким звірам, знесли жахливі покарання, лежачи на ложах із колючок і бувши караними різними іншими катуваннями, щоб, якщо можливо, тиран міг повернути їх наполегливим покаранням до зречення віри.

РОЗДІЛ 3 · 3:1 Бо диявол вигадав багато речей проти них, але дяка Ягве, бо він не переміг усіх. Бо найблагородніший Германік зміцнив їхнє боягузтво через терпіння, яке було в ньому, який також визначним чином бився з дикими звірами. Бо коли проконсул хотів переконати його, наказуючи йому мати співчуття до своєї юності, він силою притягнув дикого звіра на себе, бажаючи швидше звільнитися від їхнього несправедливого й беззаконного життя.

3:2 Від цього, отже, вся юрба, дивуючись благородності ягвелюбного й ягвебоящого роду християн, закричала: Геть безбожників; нехай шукають Полікарпа. РОЗДІЛ 4 · 4:1 Але певний чоловік на ім’я Квінт, фригієць, який щойно прийшов із Фригії, коли побачив диких звірів, злякався. Це був той, хто примусив себе й інших прийти добровільно. Цього чоловіка проконсул, з великою наполегливістю, переконав клястися й приносити жертву. З цієї причини, браття, ми не хвалимо тих, хто видає самих себе, оскільки Євангеліє так не навчає. РОЗДІЛ 5 · 5:1 Але найдивовижніший Полікарп спочатку, коли почув ці речі, не стривожився, а бажав залишитися в місті. Але більшість переконала його таємно відійти; і він таємно вирушив до вілли недалеко від міста й залишався там із кількома людьми, не чинячи нічого іншого ні вночі, ні вдень, крім як молитися за всіх людей і за церкви, які є у світі, як був його звичай. 5:2 І коли він молився, він упав у транс за три дні перед тим, як його взяли, і побачив свою подушку, що горить вогнем, і він обернувся і сказав пророчо тим, хто був із ним: Я маю бути спалений живцем. РОЗДІЛ 6 · 6:1 І коли ті, хто шукав його, продовжували переслідування, він вирушив до іншої вілли, і відразу ті, хто шукав його, підійшли. І коли вони не знайшли його, вони схопили двох хлопців, з яких один, бувши підданий катуванню, признався. 6:2 Бо неможливо було йому втекти від їхньої уваги, оскільки ті, хто зрадив його, були з його власного дому. Бо Іренарх, що є та сама посада, що й Клероном, на ім’я Ірод, поспішав привести його на арену, щоб він справді міг сповнити свою належну долю, ставши учасником Месії, і щоб ті, хто зрадив його, могли зазнати того самого покарання, що й Юда. РОЗДІЛ 7 · 7:1 Маючи, отже, з собою хлопця, у день приготування, в годину вечері, вийшли переслідувачі й вершники, зі своєю звичною зброєю, ніби виходячи проти злодія. І, вирушивши разом пізно ввечері, вони знайшли його, як він лежав у певному домі, у верхній кімнаті. І він міг би вирушити звідти до іншого місця, але не захотів, кажучи: Воля Ягве нехай буде. 7:2 І коли він почув, що вони присутні, він зійшов і розмовляв із ними. І ті, хто був присутній, дивувалися бадьорості його віку й міцності його тіла, і що їм довелося вжити стільки клопоту, щоб захопити такого старого чоловіка. Він відразу наказав, щоб перед ними поставили їжу й питво в ту годину, стільки, скільки вони бажали, і попросив їх дати йому годину, щоб молитися без перешкоди. 7:3 І коли вони дозволили йому, він стояв і молився, бувши повний благодаті Ягве, так що він не міг мовчати дві години, і ті, хто чув його, були вражені, і багато хто покаявся, що вони прийшли проти такого божественного старого чоловіка. РОЗДІЛ 8 · 8:1 І коли він закінчив свою молитву, згадавши всіх, хто будь-коли мав із ним контакт, і малих, і великих, знатних і незнатних, і всю вселенську Церкву по всьому світу, коли прийшла година його відходу, посадивши його на осла, вони повели його в місто, бо була велика Субота. 8:2 І Іренарх Ірод і його батько Нікет зустріли його в колісниці, які, пересадивши його у свій віз, сівши біля нього, хотіли переконати його, кажучи: Яка шкода сказати: Цезарю, Цезарю, і принести жертву, і чинити такі речі, і так спастися? Але він спочатку не відповідав їм; а коли вони наполягали, він сказав: Я не вчиню того, що ви радите мені. 8:3 Але вони, коли їм не вдалося переконати його, сказали йому жахливі слова й виштовхнули його з колісниці з такою поспішністю, що, спускаючись із воза, він подряпав свою гомілку. І, не звертаючи на це уваги, ніби він нічого не постраждав, він ішов ревне й охоче, бувши ведений на арену, бо на арені був такий шум, що нікого навіть не можна було почути. РОЗДІЛ 9 · 9:1 Але до Полікарпа, коли він входив на арену, прийшов голос із неба, кажучи: Будь сильний і будь мужнім, о Полікарпе. І промовця ніхто не бачив; але голос ті з наших людей, хто був присутній, чули. І коли його привели, був великий галас, коли люди почули, що Полікарпа схоплено. 9:2 Тоді, коли його привели, проконсул запитав його, чи він Полікарп. І коли він признався, він хотів переконати його зректися, кажучи: Май повагу до свого віку, та інші подібні речі, як є їхній звичай казати: Клянися фортуною Цезаря; Покайся; Скажи: Геть безбожників. Але Полікарп, коли поглянув серйозним обличчям на всю юрбу беззаконних поган на арені, помахавши їм рукою, зітхнув і, поглянувши вгору на небо, сказав: Геть безбожників! 9:3 І коли проконсул натиснув на нього й сказав: Клянися, і я відпущу тебе, ганьби Месію; Полікарп сказав: Вісімдесят і шість років я служив йому, і ні в чому він не скривдив мене; і як же я можу ганьбити мого Царя, який спас мене? РОЗДІЛ 10 · 10:1 Але коли він знову наполягав і сказав: Клянися фортуною Цезаря, він відповів: Якщо ти марно впевнений, що я клястимуся фортуною Цезаря, як ти пропонуєш, і вдаєш, що не знаєш мене, хто я, слухай чітко: я — християнин. Але якщо ти бажаєш навчитися схеми християнства, дай мені день говорити, і слухай мене. 10:2 Проконсул сказав: Переконай народ. Але Полікарп сказав: Я справді вважав тебе достойним одержати пояснення, бо ми навчені віддавати таку честь, яка личить і яка не шкодить нам, владам і повноваженням, установленим Ягве; але тих я вважаю недостойними того, щоб я чинив свій захист перед ними. РОЗДІЛ 11 · 11:1 Але проконсул сказав йому: Я маю диких звірів; я віддам тебе їм, хіба що ти покаєшся. Але він сказав: Клич їх, бо покаяння від кращого до гіршого для нас неможливе; але добра річ — змінитися від злих діл до праведних. 11:2 Але він знову сказав йому: Я вчиню, що вогонь спалить тебе, якщо ти зневажаєш диких звірів, хіба що ти покаєшся. Але Полікарп сказав: Ти погрожуєш мені вогнем, який горить лише на сезон і скоро гасне. Бо ти не знаєш вогню майбутнього суду й вічного покарання, збереженого для злих. Але чому ти зволікаєш? Принось, що хочеш. РОЗДІЛ 12 · 12:1 Доки він говорив це й більше, він був сповнений мужності й радості, і його обличчя було сповнене благодаті; так що він не тільки не стривожився й не збентежився речами, сказаними йому, а, навпаки, проконсул був вражений і послав свого герольда на середину арени проголосити втретє: Полікарп признався, що він християнин. 12:2 Коли це було сказано герольдом, вся юрба, і поган, і юдеїв, які живуть у Смірні, з нестримним гнівом і гучним голосом закричала: Це — вчитель безбожності, батько християн, руйнівник ваших богів, який навчає багатьох ні не приносити жертв, ні не поклонятися богам. Кажучи це, вони кричали й просили Азіарха Филипа пустити лева на Полікарпа. Але Филип відповів, що йому не законно чинити так, оскільки він закінчив видовище диких звірів. 12:3 Тоді їм здалося добрим кричати одним голосом, щоб Полікарп був спалений живцем; бо треба було, щоб видіння, яке явилося йому на його подушці, сповнилося, коли, бачачи її, що горить, він молився й сказав пророчо, обернувшись до вірних, які були з ним: Я маю бути спалений живцем. РОЗДІЛ 13 · 13:1 Ці речі, отже, сталися з такою великою швидкістю, що вони зайняли менше часу, ніж розповідь, юрба швидко збирала дрова й хмиз із майстерень і лазень, юдеї особливо надаючи свої послуги ревно для цієї мети, як є їхній звичай. 13:2 Але коли вогнище було готове, знявши весь свій одяг і розв’язавши свій пояс, він спробував зняти свої черевики; не маючи звички чинити так раніше, бо кожен із вірних змагався, хто буде першим, щоб торкнутися його тіла, бо, через його добре життя, він, ще перед своїм мучеництвом, був прикрашений кожним добрим даром. 13:3 Відразу, отже, довкола нього поклали знаряддя, приготовані для вогнища. І коли вони також збиралися прибити його до нього, він сказав: Залиште мене так, бо той, хто дав мені витримати вогонь, також дозволить мені, без безпеки ваших цвяхів, залишитися на вогнищі без руху. РОЗДІЛ 14 · 14:1 Вони, отже, не прибили його, а зв’язали його. Але він, поклавши свої руки за собою й бувши зв’язаний, як визначний баран, призначений на жертву з великого стада, приготований як цілопалення, прийнятне Ягве, поглянувши вгору на небо, сказав: О Ягве, Всемогутній Елогім, Отче Твого улюбленого й благословенного Сина Єшуа Месії, через якого ми одержали наше знання про Тебе, Елогім ангелів і сил, і всього творіння, і всього роду праведних, які жили перед Тобою, 14:2 я дякую Тобі, що Ти визнав мене достойним цього дня й години, щоб я мав свою частку в числі мучеників, у чаші Твого Месії, до воскресіння вічного життя, і душі, і тіла, у нетлінності Святого Духа. Серед них нехай я буду прийнятий перед Тобою цього дня як багата й прийнятна жертва, як Ти приготував і виявив наперед, і сповнив, Ти, який є безпомилковий і істинний Ягве. 14:3 З цієї причини, і щодо всього, я хвалю Тебе, я благословляю Тебе, я прославляю Тебе, разом із вічним і небесним Єшуа Месією, Твоїм улюбленим Сином, з яким Тобі й Святому Духу слава і тепер, і навіки. Амінь. РОЗДІЛ 15 · 15:1 І коли він вимовив Амінь і закінчив свою молитву, люди, які наглядали за вогнем, запалили його. І велике полум’я спалахнуло, ми, яким було дано бачити, побачили велике чудо; бо для цього також ми були збережені, щоб ми могли сповістити те, що сталося, решті людства. 15:2 Бо вогонь, набувши форми склепіння, як вітрило судна, наповнене вітром, захищав тіло мученика довкола; і воно було посеред полум’я не як тіло, що горить, а як хліб, що печеться, або як золото й срібло, що сяє в печі. І ми відчули такий солодкий запах, ніби від подиху ладану чи якогось іншого дорогоцінного парфуму. РОЗДІЛ 16 · 16:1 Нарешті ці злі люди, бачачи, що його тіло не може бути спожите вогнем, наказали катові підійти й устромити меч. І коли він вчинив це, вийшов голуб і велика кількість крові, так що вона загасила вогонь, і вся юрба дивувалася, що була така різниця між невіруючими й вибраними. 16:2 З яких цей найдивовижніший мученик Полікарп був одним, бувши в наш час апостольським і пророчим учителем і єпископом вселенської церкви, яка в Смірні. Бо кожне слово, яке він вимовив із своїх уст, і сповнилося, і сповниться. РОЗДІЛ 17 · 17:1 Але злий, який є супротивник і заздрісник, який є ворог роду людей, бачачи і велич його свідчення, і його бездоганне від початку життя, як він був увінчаний вінцем безсмертя і як він відніс нагороду, проти якої не можна було говорити, влаштував, щоб навіть останок його не був узятий нами, хоч багато хто бажав вчинити це й спілкуватися з його святою плоттю. 17:2 Він підбурив, отже, Нікета, батька Ірода й брата Алки, щоб той заступився перед правителем, щоб не віддавати його тіла до гробу: Щоб, сказав він, вони не залишили розіп’ятого й не почали поклонятися цій людині. І ці речі вони сказали за підказкою й наполяганням юдеїв, які також стежили, коли ми збиралися взяти тіло з вогню, не знаючи, що ми ніколи не зможемо залишити Месію, який страждав за спасіння всього світу тих, хто спасається, безвинний за грішників, ані поклонятися будь-кому іншому. 17:3 Його ми обожнюємо як Сина Ягве; а мучеників, як учнів і наслідувачів Єшуа, ми любимо за їхніми заслугами, через їхню незрівнянну любов до свого Царя й Учителя, з якими нехай буде наша доля бути партнерами й співучнями. РОЗДІЛ 18 · 18:1 Отже, сотник, бачачи чвари, які піднялися серед юдеїв, помістив тіло посеред вогню й спалив його. 18:2 Так ми, пізніше взявши його кості, цінніші за дорогоцінні камені, поклали їх там, де було підходяще. 18:3 Там, наскільки нам дозволено, коли ми зібрані разом у тріумфі й радості, Господь дасть нам змогу святкувати день народження мучеників, і для пам’яті тих, хто змагався, і для вправи й приготування тих, хто прийде. РОЗДІЛ 19

19:1 Такі були речі, які сталися з блаженним Полікарпом, який разом із тими з Філадельфії був дванадцятим, хто постраждав мучеництвом у Смірні, але він один тримається в пам’яті всіма, так що про нього говорять у кожному місці навіть погани, не тільки бувши визначним учителем, а й видатним мучеником, чиє свідчення ми бажаємо наслідувати, оскільки воно сталося за Євангелієм Месії.

19:2 Бо, перемігши терпінням несправедливого правителя й так одержавши вінець безсмертя, радіючи разом із апостолами й усіма праведними, він прославляє Ягве й Отця і благословляє нашого Єшуа Месію, Спасителя наших душ, і керманича наших тіл, і пастиря вселенської Церкви по всьому світу.

РОЗДІЛ 20 · 20:1 Ви, отже, бажали, щоб речі, які сталися, були показані вам докладніше; але ми наразі переказали їх вам коротко через нашого брата Маруса. Тепер ви, коли прочитаєте це, перешліть листа браттям, які далі, щоб і вони могли прославити Ягве, який чинить вибір із-поміж своїх власних слуг.

20:2 Тому, хто здатен ввести нас усіх, Своєю благодаттю й даром, у Своє вічне царство, через Свого єдинородженого Сина Єшуа Месію; йому слава, честь, сила, велич навіки. Амінь. Вітайте всіх святих. Ті, хто з нами, вітають вас, і Еварест, який написав це, і весь його дім.

РОЗДІЛ 21 · 21:1 А блаженний Полікарп був замучений на другий день місяця Ксантіка, двадцять п’ятого квітня, у велику Суботу, о восьмій годині. Але його схопив Ірод, коли Филип із Тралл був первосвящеником, Стацій Квадрат був проконсулом, і Єшуа Месія — цар навіки, якому слава, честь, велич і вічний престол, від покоління до покоління. Амінь.

РОЗДІЛ 22 · 22:1 Ми молимося, браття, щоб вам було добре, ходячи за словом Євангелія Єшуа Месії, з яким слава Ягве й Отцеві, і Святому Духу, для спасіння святих вибраних, як і блаженний Полікарп поніс свідчення, в чиїх кроках нехай ми будемо знайдені в царстві Єшуа Месії.

22:2 Це було переписано Гаєм із рукописів Іринея, учня Полікарпа, який також був співгромадянином Іринея. А я, Сократ, зробив копію в Коринті з копій Гая. Благодать буде з вами всіма.

22:3 А я, Піоній, пізніше переписав це з вище написаного, розшукавши це, після того, як блаженний Полікарп виявив це мені через откровення, як я покажу в тому, що далі; зібравши це докупи, коли воно вже стало майже стерте часом, щоб Єшуа Месія міг зібрати й мене разом зі своїми вибраними до свого небесного царства, якому слава з Отцем і Святим Духом, світ без кінця. Амінь.