3 Макавеїв

РОЗДІЛ 1

1 Коли Філопатор дізнався від тих, хто повернувся, що регіони, які він контролював, були захоплені Антіохом, він наказав усім своїм військам, як піхоті, так і кавалерії, взяв з собою свою сестру Арсиною і відправився до регіону біля Рафії, де опинилися прихильники Антіохя.

2 Але деякий Феодот, вирішив виконати свій задуманий заговор, взяв з собою найкращі з Птолемейських зброї, які раніше були видані йому, і перейшов вночі до палатки Птолемей, мріявши в одиночку вбити його і тим самим закінчити війну.

3 Але Доситей, відомий як син Дримілу, єврея по народження, який пізніше змінив свою релігію і відступив від традицій предків, відвів короля і організував, щоб певний незначний чоловік спав у палаті; і так виявилося, що цей чоловік понестив помст, який мав на меті для короля.

4 Коли почалася гірка боротьба, і справи стали скоріше на користь Антіоху, Арсиної пішла до військ з плачем і сльозами, її ключіки всі розбухнулися, і закликала їх захищати себе і своїх дітей і дружини сміливо, обіцяючи дати їм кожній дві золоті міни, якщо вони виграють битву.

5 І так сталося, що ворог був поразений у дії, і багато в'язнів також були захоплені.

6 Після того, як Птолемей спровокував цю змову, він вирішив відвідати сусідні міста і заохотити їх.

7 Зробивши це і надіявчи їх священними об'єктами подарунками, він зміцнив мораль своїх підданих.

8 Тому, що вони послали до нього деяких з їхніх сорідів і старших, щоб привітати його, принести йому подарунки і похвалити його за те, що сталося, він намагався якомога швидше прийти до них.

9 Коли він прибув до Єрусалиму, він принесли жертву найвищому Елогім і принесли вони жертви благодаті, і зробили, що подобалося святому місці. І, увійшовши до місця, дивувався красою його і красою його,

10 Він дивувався гарній настрой храму і захотів увійти в святость святих.

11 Коли вони сказали, що це не дозволялося, тому що навіть членам їхнього народу не дозволялося входити, ані навіть всім священикам, але тільки головному священику, який був вищим над усіма, і він тільки один раз на рік, цар не був ніяк переконаний.

12 І коли читали йому Закон, він не переставав твердити, що він повинен входити, кажучи: "Якби вони були позбавлені цієї честі, то я не повинен був бути".

13 І він запитав, чому, коли він входив у будь-який інший храм, ніхто там не зупиняв його.

14 І хтось небрежно сказав, що це неправильно сприймати це як знак сам по собі.

15 "Але, оскільки це сталося, - сказав цар, - чому я не ввійду, хоч вони хочуть чи ні?"

16 І поклонилися вони в одязі своїх, просячи Бога, Елогім щоб допомогти теперішній ситуації і зупинити насильство цього злого наміру, і вони наповнили храм криками і сльозами.

17 А ті, хто залишився в місті, були в розпаді і поспішали вийти, бо думали, що відбувається щось таємниче.

18 Дівчата, які були зачинені в своїх кімнатах, поспешили з матерями, попряли свої волосся порохом і наповнили вулиці скріпом і плачом.

19 Ті жінки, які недавно були прикрашені для вступу в шлюб, покинули шлюбні кімнати, підготовлені для вступу в шлюб, і, не помічаючи належного скромності, в безпорядочному напрузі збігалися разом у місті.

20 Батьки і медсестри покинули навіть новонароджені діти тут і там, деякі в будинках і деякі на вулицях, і без огляду назад вони зібралися разом у найвищому храмі.

21 Люди, які зібралися там, розрізно молилися, тому що цар замовив нечесну змову.

22 Крім того, сміливіші громадяни не терпіли б завершення його планів або виконання його призначених цілей.

23 Вони кричали до своїх співвітчизників, щоб вони взяли зброю і сміливо вмирали за праотчий закон, і створили значний потруди в святому місці; і, ледь стримуючись старостами і старцями, вони приступили до тієї ж позиції прохання, що і інші.

24 А народ, як і раніше, наполегливо молився.

25 а старійшини, що були біля царя, намагалися в різних випадках змінити його гордість від його задума.

26 Але він, в своїй гордісті, не звернув уваги на ніщо, і почав наближатися, вирішив довести цей план до кінця.

27 Коли ті, хто був навколо нього, побачили це, вони повернулися, разом з нашим народом, закликати до того, хто має всю владу захистити їх у теперішньому невдачі і не пропускати цей незаконний і гордій поступок.

28 Продовжений, жорстокий і спільний крик натовпу викликав величезний шум.

29 бо здавалося, що не тільки люди, але й стіни і вся земля навколо звучали, бо всі в той час віддавали перевагу смерті, ніж нечистоті місця.

РОЗДІЛ 2

1 Тоді першасвященик Симон, що стояв з огляду на святилище, склонився на коліна і з спокійною гідністю простяг руки, молився наступним чином:

2 «Ягве, Ягве, царю небесний, і суверене усього створіння, святий між святими, єдиний правителю, всемогутній, зверни увагу на нас, що страждаємо тяжко від безбожного й нечестивого чоловіка, надутого у своїй зухвалості й силі.

3 Бо Ти, творець усього й правитель усього, є справедливий Правитель, і Ти судиш тих, хто вчинив щось у нахабності й зарозумілості.

4 Ти знищив тих, хто в минулому чинив несправедливість, серед яких були навіть гіганти, які довіряли своїй силі і сміливості, яких ти знищив, приносячи на них безмежний потоп.

5 Ти зруйнував Содомців, які величалися, відомі своїми беззаконнями, і зробив їх прикладом для тих, хто прийде.

6 Ти проявив свою силу, нанесячи багато і різного роду покарання на сміливого фараона, який поробував твої святі народ Ізраїль.

7 І коли він гонився за ними з колесницями і множеством військ, Ти переповнив його в морських глибинах, а тих, хто поклався на Тебе, Ти, Владыка над усім створінням, врятував.

8 І, бачачи діла твоїх рук, хвалили Тебе, Всемогутній Елогім.

9 Ти, царю, коли створив безмежну і безмежну землю, вибрав цей місто і освятив це місце для свого імені, хоча ти нічого не потребуєш; і коли прославив його своїм величественним проявом, ти зробив його міцним фундаментом для слави свого великого і почесного імені.

10 І тому, що ти любиш Ізраїлевий дім, ти пообіцяв, що якщо нас перевернуть, і нас застигне скорбота, ти почуєш нашу прохання, коли ми прийдемо до цього місця і будемо молитися.

11 І ти - вірний і правдивий!

12 І бо Ти часто допомагав нашим батькам у пониженні, і врятував їх від великих злих,

13 Тепер, святий Цар, бачи, що через наші багато і великі гріхи ми зруйновані стражданнями, піддані нашим ворогам і захоплені безданою.

14 У нашому падінні цей сміливий і нечесний чоловік піддається порушенню святого місця на землі, присвяченого твоєму славному імені.

15 Тому що до твого місця проживання, неба небес, людина не може наблизитися.

16 Але тому, що ти милосердно дарував славу своєму народу Ізраїлю, ти освятив це місце.

17 Не накажи нас за нечистоту, яку зробили ці люди, і не притягни нас до відповідальності за цю нечистоту, щоб не хвалилися беззаконники гневом своїм, і не веселилися гордістю мови своєї, говорячи:

18 "Ми стріляли будинок святилища, як стріляються дома наступальні".

19 Змий наші гріхи і розсей наші помилки, і відкрий милосердя Твоє в цю годину.

20 Незабаром дай нам милосердя Твоє, і дай хвалити в устах тих, хто згніблений і розбитий духом, і дай нам мир".

21 Після цього Ягве, який надзирає над усіма, перший Отець усіх, святий серед святих, чувши законну прохання, бів того, хто підняв себе в гордості і сміливості.

22 Він потряс його з цього боку, і він, як камінь, потрясений вітром, так що він лежав неможливим на землі і, крім того, паралізований в кінцівок, не міг навіть говорити, оскільки він був побитий справедливим судом.

23 Тоді і друзі, і охоронці його тіла, побачивши жорстке покарання, яке заважило його, і боячися, що він втратить своє життя, швидко витягнули його з дому, впавши в паніку через їх надзвичайно великий страх.

24 Через деякий час він одужав, і хоча він був караний, він ніяк не покаявся, але пішов, висловлюючи гіркі погрози.

25 Коли він прибув до Єгипту, він збільшив свої зловісні дії, підбудовані раніше згадуваними друзями і товаришами, які були незнайомими з усім справедливим.

26 Він не задовольнився своїми безліччними беззаконними діями, але також продовжував так сміливо, що в різних місцях підставив погані повідомлення; і багато його друзів, уважно дотримуючись наміру царя, самі також виконували його волю.

27 Він запропонував нанести публічне позору єврейській спільноті, і він встановив камень на вежі на дворі з цією надписом:

28 "Ніхто з тих, хто не приносить жертви, не повинен входить в свої святилища, і всі євреї повинні бути піддані реєстрації, що включає податки на податки і статусу рабів.

29 Ті, хто зареєстрований, також повинні бути ознаковані на своїх тілах вогнем символом лістового листя Діоніса, і вони також повинні бути зменшені до свого колишнього обмеженого статусу".

30 Щоб він не виглядав ворогом для всіх, він написав нижче: "Але якщо хтось з них віддає перевагу приєднатися до тих, хто був введен у таємниці, то він має мати рівноправне громадянство з Александрійськими".

31 Тепер деякі, однак, з очевидним ненавистю до ціни, яка повинна бути вимагана за збереження релігії свого міста, охоче віддали себе, оскільки вони очікували, що підняти свою репутацію шляхом їхнього майбутнього спілкування з королем.

32 Але більшість твердо діяла з храбрим духом і не відступала від своєї релігії; і, плативши гроші в обмін на життя, вони впевнено намагалися врятувати себе від реєстрації.

33 Вони залишалися рішуче надії отримати допомогу, і вони ненавиділи тих, хто відділявся від них, вважаючи їх ворогами єврейської нації, і позбавляючи їх спільного спілкування і взаємної допомоги.

РОЗДІЛ 3

1 Коли безбожний цар усвідомив цю ситуацію, він був настільки розсержений, що не тільки розсердився на тих євреїв, які жили в Александрії, але і був ще гірше ворожий до тих, хто жив на селі; і він наказав, щоб всі були негайно зібрані в одне місце і були вбити найжорсткішими способами.

2 Під час розв'язання цих питань проти євреїв поширилися ворожі слухи про людей, які змовилися завдати їм шкоди, підставуючи доповідь про те, що вони перешкоджали іншим дотримуватися своїх звичаїв.

3 Проте євреї продовжували підтримувати добровільну волю і непохитну відданість династії.

4 але тому, що вони поклонялися Ягве вони ходили по Закону Його, вони не ходили за їжею, і тому вони були ненавидними для деяких.

5 А вони прикрашували своє життя добрими діями праведних, і були визнані у всіх людях.

6 Однак ті з інших народів не звертали уваги на їх добру службу до свого народу, яка була загальною розмовою серед всіх.

7 а про розбіжності в богослужінні та в їжі розмовляли, кажучи, що вони не вірні ні царю, ні владі його, а вороги і дуже протистоючі правління його, і не давали їм ніякої обидної ганьби.

8 Гріки, які жили в місті, не помилувалися, але, побачивши несподіваний бунт навколо цих людей і натовпу, що раптом утворюється, не були достатньо сильними, щоб допомогти їм, бо вони жили під тиранією. Вони намагалися потішити їх, засмучені ситуацією і сподіваючись, що речі зміниться.

9 Бо не слід було залишити такому величезному народу до своєї долі, коли він не чинив жодного злочину.

10 І вже деякі з їхніх сусідів, друзів і ділових партнерів взяли деяких з них у приватні місця і обіцяли захистити їх і докласти більш серйозних зусиль для їхньої допомоги.

11 Тоді король, хвалившись своїм теперішнім удачам, і не враховуючи сили Найвищого Елогім, але вважаючи, що він буде постійно наполегливо в той же меті, написав це письмо проти них:

12 "Король Птолемей Філопатор своїм генералам і солдатам в Єгипті і всіх її районах, привітання і доброго здоров'я.

13 Я і наше уряд добре справляємося.

14 Коли наша експедиція проходила в Азії, як ви самі знаєте, вона була завершена, згідно з планом, народним союзом богів з нами в битві,

15 І ми вирішили, що ми не повинні влаштовувати народи, які живуть у Килеї, Сирії та Фінікійці, силою коп'я, а повинні поважати їх з милосердям і великою добротою, охоче ставитися до них добре.

16 І коли ми давали дуже великий заробіток храму в містах, ми йшли до Єрусалима, і піднялися, щоб почести храм тих беззаконників, які не припиняють своєї нерозуміння.

17 Вони прийняли нашу присутність словами, але не щиро вчинками, тому що коли ми запропонували увійти в їхню внутрішню храм і почести її великою і найкрасивішою жертвою,

18 Вони були втягнуті своєю традиційною гордістю і відкинули нас, але вони були позбавлені використання нашої влади через доброту, яку ми маємо до всіх.

19 Затримуючи свою явну зловіль до нас, вони стають єдиним народом серед усіх народів, які піднімають голову високо, не піддаючись царям і своїм благодійникам, і не бажають вважати будь-яке діло щирим.

20 "А ми, коли прийшли в Єгипет переможцями, піддалися їхній неразумості і зробили, що було правильно, бо ми доброзичливо ставилися до всіх народів.

21 Серед іншого, ми повідомили всім про нашу амністію до їхніх співвітчизників тут, як через їх союз з нами, так і безліч справ, вільно довірені їм з самого початку; і ми посприялися зробити зміну, вирішуючи як вважати їх гідними александрійського громадянства, так і зробити їх учасниками наших регулярних релігійних обрядів.

22 Але вони вроджені в злі, і вони вживаються в протилежному дусі, і не поважають доброго, і вони схильні до злого,

23 Вони не тільки відкидають безцінне громадянство, але і словами і мовчаннями вони огидають тих кількох з них, які щиро настроюються до нас; у будь-якій ситуації, відповідно до їх поганозвісного способу життя, вони таємно підозрюють, що ми скоро можемо змінити нашу політику.

24 Тому, повністю переконані цими ознаками того, що вони зловживо настроюються до нас у всіх відношеннях, ми зробили обережності, щоб, якщо раптовий розлад пізніше виникне проти нас, ми не мали цих безбожних людей за спиною як зрадників і варварських ворогів.

25 Тому ми наказали, що коли прийде це письмо, то відправить до нас тих, хто живе між вами, разом з їхніми дружинами і дітьми, з оскорбленнями і жорстокими поводими, і прив'язаними міцними залізними ланцюгами, щоб вони зазнали вірної і соромної смерті, яка достойна ворогам.

26 Бо коли всі ці будуть покарані, ми впевнені, що на остаточний час уряд буде встановлений для нас в хорошому порядку і в найкращому стані.

27 А хто прихистить когось із юдеїв, старих людей чи дітей чи навіть немовлят, буде замучений на смерть найлютішими муками, разом зі своєю родиною. [Фоліо: 650 — сторінка закінчується на завершеному 3:27.]

28 Хто захоче дати інформацію, отримає власність того, хто зазнає покарання, а також дві тисячі драхм з королівського скарбниці, і отримає свободу.

29 Будь-яке місце, де знайдеться притулок для єврея, повинно бути зроблена недоступною і спалена вогнем, і стане назавжди безпотрібним для будь-якого смертного створіння".

30 Письмо було написано у вищезгаданій формі.

РОЗДІЛ 4

1 Отже, у кожному місці, де прийшов цей указ, для народів було організовано свято на загальних витратах з криком і радістю, бо тепер відома і відкрита ворожнеча, яка давно була в їхніх думках.

2 Але серед євреїв було нескінченне оплакання, оплакання і сльозний крик; всюди їхнє серце горяло, і вони скріпали через несподіване знищення, яке було вирішено для них раптово.

3 Який район або місто, чи який житловий місце взагалі, або які вулиці не були наповнені скорбою і оплаканням за них?

4 Бо з таким жорстким і безжальним духом вони були відправлені, всі разом, генералами у кількох містах, що на погляд їх незвичайних покарань, навіть деякі з їхніх ворогів, сприймаючи загальний об'єкт жалю перед їхніми очима, відображали невизначеність життя і виливали сльози на найбільш нещасний вигнання цих людей.

5 Бо множество сироголових старих людей, м'яких і схильних до віку, були відведені, змушені йти швидким темпом через насильство, з яким їх тягнули таким соромним способом.

6 І молодої жінки, які тільки що входили в весільну кімнату, щоб поділитися весільним життям, обмінювалися радістю на плач, їх мірно-парфюмові волосся попряні пепелом, і були виведені без прикриття, всі разом піднімаючи жалю замість весільної пісні, оскільки вони були розрізаны жорстоким образом язычників.

7 У зв'язках і на публіці їх жорстоко тягнули до місця насадки.

8 Їх чоловіки, у розвітаючій юності, закручені шиями замість гірлянд, проводили залишні дні свого весільного свята в оплаканні замість доброї радості і молодості, бачачи смерть безпосередньо перед ними.

9 І їх, як диких тварин, прив'язували на борту, і прив'язували їх за залізні ланцюги, і прив'язували їх на шиї до лодок, і ноги були прив'язнені нерозривними ланцюгами,

10 Крім того, вони були прив'язнені під тверду палубу, щоб з очима в повному темряві, вони повинні були зазнавати поводження відповідно до зрадників протягом усього подорожі.

11 Коли ці люди були доведені до місця, що називається Шедія, і подорож завершилася, як король ухвалив, він наказав, що вони повинні бути закриті в гіподромі, який був побудований з чудовищною периметровою стеною перед містом, і який був добре підходить, щоб зробити їх очевидним відокремленням для всіх, що повертаються в місто і для тих, хто з міста виходить в країну, так що вони не могли ні спілкуватися з царськими силами і ні в будь-якому випадку претендувати на перебування в межах схеми міста.

12 І коли сталося це, то цар чув, що євреї, котрі з міста, часто виходили таємно, щоб горко оплакувати жахливі нещастя своїх братів,

13 Він наказав, у гневі, що вони повинні бути вчинені так само, як і інші, не залишаючи ніякого деталізації їх покарання.

14 Весь гонка повинна була бути зареєстрована окремо, не для важкої праці, яка коротко згадувалася раніше, а для того, щоб бути мученим з роздрами, які він наказав, і в кінцевому підсумку бути знищена в просторі одного дня.

15 Тому перепись цих людей проводилася з гіркою поспішністю і ревною від сходу сонця до заходу, і хоча не завершилася, вона припинилася після сорока днів.

16 Король був дуже і постійно наповнений радістю, організував святи на честь всіх своїх ідолів, з розумом, віддаленим від правди і безсвятим ротом, хвалив безмовні речі, які не можуть навіть спілкуватися або прийти на допомогу, і вимовляв непотрібні слова проти найвищого Елогім.

17 Але після того, як згадувалося раніше про час, книжники повідомили царю, що вони більше не могли переписувати євреїв через їх велику кількість,

18 Хоча більшість з них все ще були на землі, деякі все ще жили в своїх будинках, а деякі там. Це було неможливим для всіх генералів Єгипту.

19 Після того, як він погрожував їм, звинувативши їх у підкупці, щоб видумати спосіб виходу, він був явно переконаний в цьому

20 Коли вони сказали і довели, що як папір, так і ручки, які вони використовували для написання, вже були видані.

21 Але це було актом непереможного провидіння того, хто допомагав євреям з неба.

РОЗДІЛ 5

1 Тоді цар, повністю нерухомій, наповнився сильним гнівом і гнівом, і викликав Гермона, охоронника слонів,

2 Наступного дня він наказав йому надушити всіх слонів - п'ятьсот - великими руками благородию і багатою нескріпленою виною, і згубити їх, згублені великою кількістю алкоголю, щоб юдеї могли зустріти свою погибель.

3 Після того, як він дав такі накази, він повернувся до свого питу, разом з своїми друзями і військовими, які були особливо ворогами євреїв.

4 І Гермон, доглядач слонів, вірно продовжував виконувати накази. [Фоліо: 651 — сторінка закінчується на завершеному 5:4.]

5 Слуги, що відповідають за євреїв, вийшли на вечір і повязали руки бідних людей і поставили під вартою їх протягом ночі, переконавшись, що весь народ переживатиме їхнє останнє знищення.

6 Тому що неевреям здавалося, що євреї залишилися без допомоги,

7 бо в їхніх зв'язках вони були насильно прив'язнені з усіх боків. Але з сльозами і голосом, який важко затишити, всі вони закликали Ягве, Всемогутній Елогім і Владар над усіма силами, Милосердний, Елогім і батько, молячися

8 щоб Він відвернув від них злого задума і врятував їх від того, що уготовано їм.

9 І їхня прохання піднялося до неба.

10 Однак, коли Гермон наповнив безжальних слонів, поки вони не наповнилися великою надлишкою вина і наситились запахом, то рано вранці прийшов на двору, щоб повідомити царю про ці приготування.

11 Але Ягве він послав на короля частку сну, яка з самого початку, ніч і день, була дарована милосердям, який дарує, кому хоче.

12 І дією Ягве він був перехоплений таким приємним і глибоким сном, що він цілком не встиг виконати свою беззаконну мету і був повністю розчарований у своєму нерозбухливому плані.

13 Тоді Юдеї, що вони вижили від призначеного часу, хвалили свою святость, Елогім і просили Бога, Кого легко примиряють, показати сильну руку Свою до гордіх народів.

14 Але тепер, оскільки було майже в середині десяти години, керівник гостин, побачивши, що гості зібралися, підійшов до царя і натиснув його.

15 І коли він з трудом прокинув його, він показав, що час на вечірку вже прослізнув, і він розповів йому про ситуацію.

16 Цар, роздумуючи про це, повернувся до пиття, і наказав присутнім на вечірці сісти проти нього.

17 Коли це було зроблено, він закликав їх віддавати себе весельству і зробити подану частину вісби щасливою, все більше святкуючи.

18 Після того, як вечірка тривала вже деякий час, цар викликав Гермона і різко погрожував дізнатися, чому євреям дозволено залишатися живими аж до наших днів.

19 Але коли він, з підтвердженням своїх друзів, зазначив, що, поки це було ще вночі він повністю виконував доручення йому,

20 король, який був одержимий дивоцтвом гіршим, ніж у Фаларуса, сказав, що євреї отримали користь від сьогоднішнього сну, "але, - додав він, - завтра без затримки готують слонів таким же чином для знищення беззаконних євреїв!"

21 Коли цар говорив, всі присутні охоче і радісно з єдиною згодою дали свою згоду, і кожен пішов у свій будинок.

22 Але вони не стільки витрачали час ночі на сон, скільки на роздуми всіх видів оскорблень для тих, кого вони вважали присутніми.

23 Потім, як тільки вранці викривив певень, Гермон, озброївши тварин, почав переводити їх у великий колонад.

24 Громади міста зібралися на цей жалюжний спектакль і з нетерпінням чекали світання.

25 Але євреї, у останній дихання, оскільки час закінчився, витягнули свої руки до неба і з великими сльозами проханнями і скорбними песнями благали Найвищого Елогім щоб знову допомогти їм.

26 Сун'я ще не проливався, і поки цар приймав своїх друзів, прийшов Гермон і запросив його вийти, вказуючи на те, що те, що цар хотів, було готове до дії.

27 Але він, після отримання звіту і був вражений незвичайним запрошенням вийти - оскільки він був повністю перевершений непорозуміння - запитав, що таке питання, для якого це було так ревностно завершено для нього.

28 Це був акт Ягве він править над усіма, бо встав в розум царя забуття про те, що він раніше замислював.

29 Тоді Гермон і всі друзі царя вказували, що звіри та збройні сили готові, "О цар, за твоєю прагненням".

30 Але на ці слова він був наповнений сильним гнівом, бо провидінням Ягве він був знеохочений усіма розумом, що було в ці речі, і з погрозовим поглядом сказав:

31 "Якби були ваші батьки чи діти, я приготував би їх, щоб вони стали багатим стравом для диких тварин, а не для євреїв, які не дають мені підстави на скаргу і проявляють надзвичайно повну і тверду вірність моїм предкам.

32 Насправді, ви були б позбавлені життя замість цих, якби не любов, що випливає з нашого спільного виховання і ваша користь".

33 Тому Гермон зазнав несподіваної і небезпечної загрози, і його очі замахнулися і його обличчя упало.

34 Друзі царя, один за одним, з роздратуванням вислізнули і відпустили народ, які зібралися, кожен на своє заняття.

35 І, почувши, що сказав цар, євреї хвалили ясного Ягве Елогім, Король царів, оскільки це також був [Фолио: 652 — сторінка закінчується на середині речення, в 5:35.]

36 Однак король знову зібрав вечірку таким же чином і закликав гостей повернутися до свого святкування.

37 Звернувшись до Гермону, він сказав у загрозливому тоні: "Скільки разів, бідний бідний, я повинен дати тобі накази про ці речі?

38 Зготуйте слонів ще раз для знищення євреїв завтра!"

39 Але чиновники, які сиділи за столом з ним, дивуваючись його неврівноваженості розуму, заперечувалися наступним чином:

40 "О, цар! Доколи ти будеш суджувати нас, як нас, дурних, наказуючи вже третій раз їх знищити, і знову скасуючи твоє рішення в справі?

41 В результаті місто буряє через його очікування; воно переповнено натовпом людей, і також постійно загрожує грабуванням".

42 Після цього король, фаларис у всьому і наповнений божевілля, не враховував на зміни розуму, які відбулися в ньому для захисту євреїв, і він твердо присяг незворотний присягу, що він буде відправляти їх до смерті без затримки, зламані колінами і ногами звірів,

43 Він також піде на Юдею і швидко знищить її на землю вогнем і коп'ями, і спалюючи на землю храм, до якого він не досягає, він швидко зробить його назавжди порожнім для тих, хто там приносить жертви.

44 Тоді друзі та офіцери відправилися з великою радістю, і вони впевнено розмістили збройні сили в місцях міста, які були найбільш сприятливі для охорони.

45 Тепер, коли тварини були доведені практично до стану божевілля, так сказати, дуже запахливим вини змішані з фімиам і були оснащені жахливими пристроями, слоноховиць

46 Приблизно на світанку він увійшов до двору - місто зараз наповнюється безліччю людей, які набирають свій шлях до гіподрому - і закликав короля до питання.

47 Тож, коли він наповнив свій безбожний розум глибоким гнівом, він виїхав з усією силою разом з звірами, бажаючи зі своїм невразливим серцем і своїми очима статися свідком жахливої і жалюбної загибелі вищезгаданих людей.

48 І побачили Юдеї, що прах від слонів, що виходили за воротами, і збройні війська, і тріщини натовпу, і почули гучний і бурхливий шум,

49 вони думали, що це їх останній момент життя, кінець їхнього найнещасливішого тривоги, і, віддаючи місце жалю і стомленню, вони поцілували один одного, обійнявши родичів і падаючи один у одного в обіймах - батьки і діти, матері і дочки, і інші з малюками на грудях, які витягували останнє молоко.

50 Не тільки це, але коли вони розглянули допомогу, яку вони одержали раніше з неба, вони разом попадали ниць на землю, віднімаючи немовлят від грудей,

51 і викричавши великим голосом, просив Господа над усіма силами проявити Себе і помилуватися над ними, бо вони стоять у воротах смерті.

РОЗДІЛ 6

1 Тоді один Елеазар, відомий серед священиків країни, який досяг зрелого віку і всю своє життя був окрашений усіма добродетелями, наказав старійшинам навколо нього припинити призивати святих Елогім і молився наступним чином:

2 «Царю великої сили, Всемогутній Елогім Всевишній, що править усім створінням із милосердям,

3 Подивись на потомків Авраама, о, батько, на синів святого Якова, народу Твоєї освяченої долі, що загинуть як чужі в чужій землі.

4 Фараон з його багатством колесниць, колишнім правителем цього Єгипту, піднятим беззаконною беззаконністю і хвалебним мовленням, ви знищили разом з його надтою армією, потопивши їх у морі, проявуючи світло своєї милосердя до народу Ізраїля.

5 Сеннахеріба, що тріумфував у своїх незліченних силах, гнітючого царя ассирійців, який уже здобув контроль над усім світом списом і був піднесений проти Твого святого міста, говорячи тяжкі слова з хвастощами й нахабністю, Ти, о Ягве, розбив на шматки, показавши Свою силу багатьом народам.

6 Три друзі в Вавилоні, які добровільно віддавали своє життя вогню, щоб не служити марним речей, ви врятували невшкоджені, навіть до волосся, увлажнюючи вогненну печі росом і обернувши вогонь проти всіх їхніх ворогів.

7 Даниїл, який через заздрісні клевету був кинутий в землю левам, щоб він був їдою диким звірам, ти привів його до світла невшкодженим.

8 І Йона, вмираючи в животі величезного, морського монстра, ти, батько, охороняв і відновлював всю свою сім'ю невшкоджено.

9 І тепер, ти, хто ненавидить нечесність, всемилостивий і захисник всіх, швидко розкрити себе народу Ізраїлю, який жорстоко ставляться до непристойних і беззаконних народів.

10 Навіть якщо наші життя стали втягнуті в безбожність у нашому ссылі, врятуй нас від руки ворога і знищи нас, Ягве, за будь-якою долею ви виберете.

11 Нехай не хвалить марнодумні свої чудовища при знищенні вашого любімого народу, говорячи: "Не врятував їх навіть їхній бог".

12 Але Ти, Овічний, що маєш всю силу і владу, обережи нас і помиліться над нами, які безглуздою беззаконною безбожністю беззаконних лишаються життям у вигляді зрадників.

13 І пусть народи бояться сьогодні Твоєї неперебоїмої сили, О Чоловік, який має владу врятувати народ [Фоліо: 653]. — сторінка закінчується на середині речення, в 6:13.] Якоб.

14 Усі діти і їхні батьки кричать до Тебе з сльозами.

15 Нехай буде показано всім поганам, що Ти з нами, о Ягве, і не відвернув Свого обличчя від нас; але саме як Ти сказав: «Навіть коли вони були в землі своїх ворогів, Я не знехтував ними», так вчини це, о Ягве».

16 Як тільки Елеазар завершував свою молитву, цар з звірами і всіма надто великими військами прибув на ипподром.

17 І коли євреї спостерігали за цим, вони підняли великі крики до неба, так що навіть сусідні долини згукали з ними і принесли неконтрольований жах на армію.

18 Тоді найславіший, всемогутніший і правдивий Ягве він показав своє свято обличчя і відкрив небесні ворота. З них спустилися два ангели слави, що були страшні, видимі всім, крім євреїв.

19 Вони протиставяли ворогам і наповнювали їх плутаною і страхом, завязавши їх нерухоміми ланцюгами.

20 Навіть цар почав тріхнути, і забув про свою груботу нерівновагу.

21 Звір повернувся на збройні сили, які за ним йшли, і почав їх поціпати і знищувати.

22 Тоді розлюта царя перевернулася в жалю і сльози через те, що він задумав раніше.

23 Бо коли він почув крик, і побачив, що всі вони падали на голову до загибелі, то заплакав і, розгневавшись, погрожував друзів своїх, кажучи:

24 "Ви вчинили зраду і перевершили тирана в жорстокості, і навіть мене, вашого благодійника, ви тепер намагаєтеся позбавити влади і життя таємно задумуючи дії, які не приносять користі королівству.

25 Хто ж той, хто забрав кожного чоловіка з свого дому і безглуздо зібрав сюди тих, хто вірно тримає фортеці нашої країни?

26 Хто ж такий беззаконний, що так беззаконно поводився з людьми, які з самого початку відрізнялися від усіх народів у доброму волі до нас і часто охоче приймали найгірші людські небезпеки?

27 Відпустите їх і відпустите їх, і поверніть їх до своїх будинків у мірі, просячи прощення за те, що ви зробили раніше.

28 Визвольте синів Всемогутнього і Живого Елогім небесний, який з часів наших предків до теперішнього дня надав без перешкод і помітну стабільність нашему уряду".

29 І були ці слова його. І тут же відпустили Юдеї, хваливши святості їхню, Елогім і Спасителя, бо тепер вони врятувалися від смерті.

30 Тоді цар, повернувшись до міста, покликав начальника, що керував доходами, і наказав йому надати євреям вино і все, що потрібно для сімденного свята, вирішив, що вони повинні святкувати своє визволення з усією радістю в тому ж місці, де вони очікували, що зустрінуть їх знищення.

31 Відповідно, ті, хто позорочно став і близько до смерті, або, швидше, які стояли у його воротах, організували банкет визволення замість гіркої і жалкої смерті, і повний радості вони розподілили на святкуючих місце, яке було підготовлено для їх знищення і поховання.

32 Вони припинили своє співування жалобних пісень і підняли пісню своїх батьків, хвалячи Ягве, свого Спасителя й творця чудес. Поклавши край усьому суму й плачу, вони утворили хори як знак мирної радості.

33 Так само і цар, після того, як зібрав великий угодья для святкування цих подій, не припиняв і щедрісно дякував небу за несподіване порятунку, яке він пережив.

34 А ті, хто раніше вважав, що євреї будуть знищені і будуть їжею птахів, і записали їх радості, зажадали, коли їх поглибило позора, і їхня сміливість, що вдувала вогнем, погасла позором.

35 Але євреї, коли вони організували згадувану хорову групу, як ми вже казали раніше, проводили час у святкуванні з радісним вдячністю і псалмами.

36 І коли вони встановили загальний обряд для цих речей у всьому своєму співтоваристві і для їхніх потомків, вони встановили святкування вищезгаданих днів як свята, не для пиття і зап'янства, але через визволення, яке прийшло до них через Ягве.

37 Потім вони звернулися до царя з проханням відпустити їх до своїх будинків.

38 І переписували їх від двадцять п'яти Пахону до четвертого Епіфа сорок днів; і знищення їх було призначено на п'ятий до сьомого Епіфа за три дні.

39 на яких Ягве з усіх славних проявив милосердя і врятував їх усіх разом і не постраждав.

40 І вони були на вечірці, і цар давав їм все, аж до чотирнадцятого дня, і в цей день вони попросили відпустити їх.

41 Король відразу погодився з їхньою проханням і написав для них наступне письмо генералам у містах, в якому він щедро висловлював свою стурбованість:

РОЗДІЛ 7

1 "Король Птолемей Філопатор генералам в Єгипті і всім у своєму уряді, привітанням і доброму здоров'ю.

2 Ми самі і наші діти добре. Ягве використовуючи наші справи відповідно до нашого бажання.

3 Деякі з наших друзів, часто наполегливо радячи нам зі зловмисним наміром, переконали нас зібрати юдеїв царства в одне тіло й покарати їх варварськими покараннями як зрадників; [Фоліо: 654 — сторінка закінчується всередині речення 7:3, на «як зрадників;».]

4 Бо вони заявили, що наше уряд ніколи не буде міцним, поки це не буде зроблено, через зловість цих людей до всіх народів.

5 Вони також вивели їх з жорстокого поводження як рабів, а точніше як зрадників, і, обтягнувши себе жорстокістю, більш жорстокою, ніж скітська звичаї, вони намагалися без будь-якого запиту або розслідування їх вбити.

6 Але ми дуже жорстоко погрожували їм за ці дії, і відповідно до мілосердя, яке ми маємо до всіх людей, ми ледь заощадили їх життя, оскільки ми зрозуміли, що Елогім небесний захисник несомненно захищає євреїв, завжди віддаючи їм долю, як батько до своїх дітей,

7 І, враховуючи їхню доброту і доброту до нас та до наших предків, ми висунули їх від будь-якого звинувачення.

8 Ми також наказали кожному повернутися до своїх будинків, і ніхто ніде не завдавав їм шкоди або не звинувачував їх у неразумних подіях, які сталися.

9 Бо знайте, що якщо ми щось зло задумаємо на них або завдаємо їм будь-якого засмучення, ми завжди будемо мати не людину, а правителя над усіма силами. Всевишній Елогім, у всьому і неминуче як антагонист помститися за такі дії.

10 Коли євреї отримали це письмо, вони не поспішали піти, але попросили царя, щоб у своїх руках були ті, хто з єврейських народів навмисно переступив проти святого Елогім і закон Ягве і вони будуть отримувати покарання, яке вони заслуговують.

11 Бо вони заявили, що ті, хто з-за животу порушив Божественні накази, ніколи не будуть сприймати царський уряд.

12 Тоді цар, визнаючи і затверджуючи правду того, що вони говорили, дав їм загальну ліцензію, щоб вільно і без королівської влади або нагляду вони могли знищити тих, хто всюди в його королівстві порушив закон Ягве.

13 Після того, як вони засвоїли йому відповідний аплодисмент, їхні священики та вся натовп виголосили "Халлелуїа" і вийшли з радістю.

14 І так, на дорозі, вони карали і публічно і соромно вбивали кожного, кого вони зустрічали з їхніх співземців, які забруднювалися.

15 У цей день вони вбили більше трьохсот чоловік, і вони віддали цей день як радісний святковий день, бо знищили нечесних.

16 Але ті, хто тримався до Ягве навіть до смерті, отримавши повну радість визволення, вони почали виходити з міста, вторгані всіма видами дуже благоуханних квітів, радіючи і висловлюючи вдячність Богові Елогім за батьками їхніх, за вічним Спасителем Ізраїля, у словах хвала і у всяких пісеннях.

17 Коли вони прибули до Птолемеї, яку звали "розоносливим" через характерну рису місця, флот чекав на них, відповідно до загального бажання, протягом семи днів.

18 Там вони святкували їхнє звільнення, бо цар щедротно давав їм все, що потрібно для їхньої подорожі, кожному до свого дому.

19 І коли вони приземлялися в мирі з відповідним вдячністю, то і там подібно вирішили відсвяткувати ці дні як радісний свято протягом часу свого перебування.

20 Потім, записавши їх святим на колонні і присвятивши місце молитви на місці святкування, вони відправилися невшкоджені, вільні і дуже раді, оскільки по наказу царя вони були доведені безпечно на сушу, море і річку, кожен до свого місця.

21 Вони також мали більшу престиж серед своїх ворогів, були поважані і побоювані; і ніхто не піддавався конфіскації їхнього майна.

22 І всі вони повернулися до свого майна, згідно з записом, і те, хто його мав, віддав його їм з великим страхом. Елогім він досконало виконував великі діла для їхнього визволення.

23 Благословенний Визволитель Ізраїля на всі часи! Амінь. [Фоліо: 655 — 3 МАКАВЕЇВ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ТУТ. Нижні дві третини сторінки порожні (лише просвічування); жодного подальшого тексту книги на цій сторінці немає.]