Книга Яшара

РОЗДІЛ 1

1 Ягве і сказав: Зробимо людину на власний образ, на нашу подобу, Ягве він створив людину на свій образ.

2 Ягве він створив людину з бруду, і вдував в носові його дихание життя, і людина стала живою душою, здатною говорити.

3 І... Ягве і сказав: Не добре, щоб людина була одна. Я зроблю йому допоміг, як доповідь.

4 Ягве і наступив на Адама глибокий сон, і він заснув. Ягве і взяв один з ребра його, і створив на ньому м'ясо, і сформував його, і привів його до Адама. А Адам прокинувся від сну своєї, і побачив жінку, що стояла перед ним.

5 І сказав він: Це кость з костей моїх, і буде названа жінкою, бо вона взята з чоловіка. А Адам назвав її Евою, бо вона була матірю всіх живих.

6 Ягве і благословив їх, і в день, що створив їх, назвав їх на ім'я Адам і Ева. Ягве Елогім він сказав: "Будьте рідкісними і ростетесь і наповнюйте землю".

7 Ягве Елогім і взяв Адам і його дружину, і помістив їх в Саду Едемський, щоб вони його вирощували і піклувалися про нього, і наказав їм: "Ви можете їсти з усіх дерев саду, але не їсті з дерева знання добра і зла.

8 Коли Ягве він благословив їх і наказав їм, і пішов від них. А Адам і його дружина жили в саді, згідно з наказом, Ягве він наказав їм.

9 Змий, який Ягве він створив їх разом з ними на землі, і прийшов до них, щоб примусити їх протистояти Ягве що він наказав їм.

10 І змій спокусив і переконав жінку їсти з дерева знання, і жінка послухала голосу змія, і вона пішла проти слова Ягве, і взяла з дерева знання добра і зла, і їла, і вона взяла з нього і дала також своєму чоловікові, і він їв.

11 А Адам і його дружина порушили заповідь Ягве що він наказав їм, Ягве і знав він, і запалився гнів Його на них, і прокляв їх.

12 І... Ягве Елогім і вигнав їх того дня з Едемського саду, щоб вирощувати землю, з якої вони були взяті, і пішли вони і жили на схід від Едемського саду. А Адам спав зі своєю дружиною Евою, і вона народила двох синів і трьох дочок.

13 І назвала її ім'я первородного Каїном, кажучи: Я отримав чоловіка від Ягве і назвала на ім'я другого Авеля, бо сказала: "Полека ми прийшли на землю, і полека нас віднесуть з неї".

14 І виросли хлопці, і дав їм батько ділянку в землі; а Каїн був землеробцем, а Авел - пастуком овець.

15 І було по закінченні кількох років, що вони принесли жертву перших плодів Ягве, і Каїн приніс з плоду землі, і Авель приніс з первістків своєї отари, з жиру її, і Ягве обернувся й схилився до Авеля та його жертви, і вогонь зійшов від Ягве з неба і спожив її.

16 І Каїну та його жертву Ягве не відвернувся і не схилився до нього, бо він приносив з низької плоди землі раніше, Ягве, і Каїн заздрив своїм братом Абелем через це, і він шукав нагоду, щоб його вбити.

17 Через деякий час Каїн і його брат Авел одного дня вийшли на поле, щоб виконати свою роботу; і вони обидва були на поле, Каїн вирощував і обирав землю свою, а Авел годував свою стаду; і стада пройшла ту частину, яку Каїн обирав у землю, і це дуже засмучило Каїна.

18 І прийшов Каїн до брата свого Авеля з гнівом, і сказав йому: Що тобі право прийти і жити тут, і привести стада твої, щоб пасти на землі моїй?

19 І відповів Авел брата свого Каїну, і сказав йому: Що ти маєш права їсти м'ясо овець моїх і одягатися в вовню їхню?

20 Звалить вовню овець моїх, з яких ви одягалися, і платіть мені за їхнє багатство, яке ви використали, і за м'ясо, яке ви з'їли. І коли ви зробите це, то я піду з вашої землі, як ви сказали.

21 А Каїн сказав брату своєму Авелю: якщо я сьогодні вбию тебе, то хто буде вимагати від мене твоєї крові?

22 І відповів Авел Каїну, говорячи: Ягве він, що створив нас на землі, помстить за мене, і потребує від вас моєї крові, якщо ви мене вб'єте, Ягве він є суддям і суддям, і Він відплатить людському за його зло, і нечесному за його зло, яке він чинить на землі.

23 І зараз, якщо ви повинні мене вбити тут, безумовно Ягве він знає ваші таємниці і засудить вас за зло, яке ви заявили, що зробите мені сьогодні.

24 Коли Каїн почув слова, що говорив Авель, брат його, гнев Каїна запалився на Авеля, брата його

[Друкована с. 232 закінчується тут, посеред речення у в. 24. Вірш завершується на початку с. 233.]

[Річ 1, вірш 24 завершено:] за декларування цієї справи.

25 Каїн поспішав і піднявся, і взяв за собою залізову частку свого плугового інструменту, з якою раптово ударив брата свого і вбив його. І пролила Каїн кров брата свого Авеля на землю, і кров Авеля текла на землю перед стадом.

26 І після цього Каїн покаявся, що убив брата свого, і засмутився, і плакав за нього, і сильно засмутив його.

27 І пішов Каїн, і викопав яму на поле, і поклав там тіло брата свого, і перевернув прах на нього.

28 І... Ягве знав, що зробив Каїн зі своїм братом, і Ягве і з'явився до Каїна і сказав йому: Де брат твой Авел, що був з тобою?

29 А Каїн брехнув, і сказав: не знаю. Чи я сторожець брата свого? Ягве і сказав йому: Що ти зробив? Глас крові брата твого кричить до мене з землі, де ти його убив.

30 Бо ти убив брата свого, і брехав перед мною, і думав у своєму серці, що я не бачив тебе, і не знаю всіх твоїх діл.

31 Але ти зробив це, і вбив брата свого беззаперечно, і тому, що він говорив тобі правду. І тепер ти проклятий з землі, яка відкрила рот свій, щоб прийняти кров брата свого від руки твоєї, і там, де ти його закопав.

32 І коли ви посадите його, то земля більше не дасть вам своєї сили, як на початку, бо земля буде давати спіни і спіни, і ви будете рухатися і скидатись по землі до дня своєї смерті.

33 І в цей час Каїн вийшов з присутності Ягве і він, і всі, що належали йому, переміщалися і скиталися по землі на схід від Едемського.

34 У той час Каїн спав зі своєю дружиною, і вона завагітніла і народила сина. І назвав його ім'ям Енох, кажучи: Ягве він дав йому відпочинок і спокій на землі.

35 У той час Каїн також почав будувати місто, і він збудував місто, і назвав його ім'ям Енох, за ім'ям сина свого, бо в ті дні Ягве він дав йому відпочинок на землі, і він не рухався і не скидався, як на початку.

36 Ірад народжував Еноха, Ірад народжував Мехуяїла, а Мехуяїл народжував Мехусаїла.

РОЗДІЛ 2

1 У сто тридцять рік життя Адама на землі він знову спав з Євою, дружиною його, і вона зачалася і народила сина, і він був схожий на Адама, і назвала його ім'ям Сетом, кажучи: Ягве і поставив мені ще одного потомства замість Авеля, бо Каїн вбив його.

2 І жив Сет сто п’ять років, і він мав сина; і Сет назвав ім’я свого сина Енош, кажучи: Бо в той час сини людські почали розмножуватися, і уражати свої душі й серця, не слухаючись і бунтуючи проти Ягве.

3 У дні Еноша сини людські продовжували бунтувати і протистояти Ягве, щоб збільшити гнів Ягве проти синів людських.

4 І пішли сини людські і служили іншим богам, і забули Ягве він створив їх на землі, і в ті дні люди зробили сини медні та залізни, дерев'яні та каменні, і поклонилися їм і служили їм.

5 Кожна людина зробила свого бога, і вони вклонялися їм, і сини людські відвернулися від Ягве всі дні Еноша та його дітей; і гнів Ягве запалав через їхні роботи й мерзоти, які вони робили на землі.

6 Ягве спричинив води річки Гіхон затопити їх, і Він знищив і спожив їх, і Він знищив третю частину землі. Незважаючи на це, сини людські не відвернулися від своїх злих шляхів, і їхні руки були ще простягнуті робити зло в очах Ягве.

7 У ті дні на землі не було ні севи, ні жніва, і не було їжі для синів людських, і голод був дуже сильний в ті дні.

8 І насіння, яке вони сіяли в ті дні в землю, стало тернами, будяками й ожинами; бо від днів Адама було це оголошення щодо землі, про прокляття Ягве, яким Він прокляв землю, через гріх, яким Адам згрішив перед Ягве.

9 І це було, коли люди продовжували бунтувати і ходити проти Ягве і зіпсувати їхню дорогу, і земля зіпсулася.

10 І жив Енош дев'ятдесят років, і народився Каїнан.

11 Каїнан вирос і був сорок років, і став мудрий, і знав і вмів у всій мудрості, і царював над усіма синами людськими, і ввів синів людських до мудрості і знання; бо Каїнан був дуже мудрий чоловік, і був розумний у всій мудрості, і мудрості своєю він панував над духами і демонами.

12 Каїнан знав своєю мудрістю, Ягве щоб знищити синів людських за гріх на землі, і що Ягве що в останні дні принесе на них води потопу.

13 І в ті дні Каїнан писав на каменні табліці, що буде в майбутньому, і поклав їх у скарб свій,

[Друкована с. 233 закінчується тут, посеред фрази у розд. 2 в. 13. Вірш завершується єдиним словом «скарби». на початку с. 234 — див. транскрипцію сс. 234–235. Розділ 1 повний на сс. 232–233 (36 віршів).]

[Ч. 2, вірш 13 завершено:] трав.

14 Каїнан царював над усією землею, і він обернув деяких синів людських до служіння Ягве.

15 Коли Каїнану було сімдесят років, то він народжував трьох синів і двох дочок.

16 Це імена синів Каїнана: імена первороджнього Махалелеля, другого Енана, третього Мереда, і сестер їхніх Ади і Сіли. Це п'ять синів Каїнана, що народилися йому.

17 Ламех, син Матусаїла, став родиною Каїнана, і він одружився з двома його дочками, і Ада завагітніла і народила Ламеху сина, і назвала його ім'ям Явал.

18 І знову зачела вона і народила сина, і назвала його Юбалом. І не могла зачети в ті дні Сила, сестра її, і не мала дітей.

19 Бо в ті дні почали сини людські грішити Ягве, і протистояти заповідам, які Він дав Адаму, щоб рости і розмножуватися на землі.

20 Деякі з синів людей напоїли своїх дружин змішною, щоб вони не могли зачати, щоб зберегти свої обличчя і не зіпхнути красивий вигляд.

21 І коли сини людські напоїли одних своїх дружин, то п'є з ними Сіла.

22 Жінки, які народжують, - для чоловіків непристойні, і вони ставлять їх вдовими, а їхні чоловіки жили з тем, хто не міг завагітніти, і з жінками, до яких вони прикоснулися.

23 І на кінці днів і років, коли Сіла старів, Ягве вона відкрила її утробу.

24 Вона завагітніла і народила сина, і назвала його Тубалом Каїном, кажучи: Коли я помер, то отримав його від Всемогутній Елогім.

25 І знову зачала вона і народила дочку, і назвала її Нама, бо сказала: "Після того, як я померла, я знайшла радість і задоволення".

26 Ламех був старий і перевершений у віках, і його очі були темні, що він не міг бачити, і Тубал Каїн, його син, очолював його, і був один день, що Ламех вийшов на поле і Тубал Каїн, його син, був з ним, і коли вони ходили на поле, Каїн, син Адама, пішов до них; бо Ламех був дуже старий і не міг багато бачити, а Тубал Каїн, його син, був дуже молодий.

27 Тубаль Каїн попросив батька витягнути лук, і він ударив стрілами Каїна, який був ще далеко, і вбив його, тому що він виглядав для них як тварина.

28 А стріли вплили в тіло Каїна, хоча він був далеко від них, і він упав на землю і помер.

29 Ягве відплатив за зло Каїна згідно з його нечестям, яке він зробив своєму братові Авелю, згідно зі словом Ягве, яке Він промовив.

30 І сталося, коли помер Каїн, що Ламех і Тубал пішли подивитися на тварину, яку вони вбивали, і побачили, і ось, Каїн, дідусь їхній, загинув на землі.

31 Ламех був дуже засмучений тим, що зробив це, і, пляскаючи руками (у засмученні), він ударив свого сина і привів його до смерті.

32 А жонки Ламеха чули, що зробив Ламех, і шукали його вбити.

33 Жінки Ламеха ненавиділи його з того дня, тому що він вбив Каїна і Тубалу Каїна, і жінки Ламеха розлучилися від нього, і не послухалися його в ті дні.

34 І прийшов Ламех до своїх дружин, і просив їх слухати його про це.

35 Він сказав своїм дружинам Ада і Сілі: Слухайте мене, дружини Ламехові, і слухайте слова мої, бо тепер ви уявили і сказали, що я убив людину ранами моїми, і дитину ранами моїми, бо вони не чинили насильства, але знайте, що я старий і сирий, і що очі мої важкі через старість, і що я зробив це незнаючи.

36 І дружини Ламеха послухали його в цій справі, і вони повернулися до нього з порадою свого батька Адама, але вони не народжували йому дітей від того часу, знаючи, що гнів Ягве зростав у ті дні проти синів людських, щоб знищити їх водами потопу за їхні злі вчинки.

37 Махалелель, син Каїнана, жив шістдесят п'ять років і народжував Яреда, а Яред жив шістдесят два роки і народжував Еноха.

РОЗДІЛ 3

1 І жив Енох шістдесят п'ять років, і народжив він Матусалу. І ходив Енох з Ягве після того, як у нього народився син, Матусалах, і він служив Ягве і зневажав людський шлях.

2 І душа Еноха була загорнута в настанову Ягве, у знання й у розуміння; і він мудро віддалився від синів людських, і усамітнився від них на багато днів.

3 Це було після закінчення багатьох років, коли він служив Ягве, і молитися перед ним у його будинку, що ангел Ягве він закликав його з неба, і сказав: "Я тут".

4 І він сказав: Встань, вийди зі свого дому й з місця, де ти ховаєшся, і явися синам людським, щоб ти міг навчати їх шляху, яким вони повинні йти, і роботи, яку вони повинні виконати, щоб увійти в шляхи Ягве.

5 Енох встав згідно зі словом Ягве, і вийшов зі свого дому, зі свого місця і з кімнати в

[Друкована с. 234 закінчується тут, посеред речення у розд. 3 в. 5. Вірш завершується на початку с. 235. Розділ 2 повний на сс. 233–234 (37 віршів).]

[Розд. 3, в. 5 завершено:] у якій він був схований; і він пішов до синів людських і навчив їх шляхів Ягве, і в той час зібрав синів людських і ознайомив їх з настановою Ягве.

6 Він наказав проголосити це в усіх місцях, де жили сини людські, кажучи: Де людина, яка бажає знати шляхи Ягве й добрі роботи? Нехай вона прийде до Еноха.

7 І всі сини людські тоді зібралися до нього, бо всі, хто бажав цієї речі, пішли до Еноха, і Енох царював над синами людськими згідно зі словом Ягве, і вони прийшли й вклонилися йому, і вони почули його слово.

8 Дух Ягве він був на Енохі, і він навчив всіх своїх людей мудрості Ягве і його шляхи, і сини людські служили Ягве і всі дні Еноха, і вони прийшли, щоб почути його мудрість.

9 І прийшли до Еноха всі цари людей, і великі і маленькі, і їхні князі і судді, коли чули про мудрості його, і поклонилися йому, і вимагали від Еноха царства над ними, і він погодився.

10 Вони зібрали всіх, сто тридцять царів і князів, і поставили Еноха за царя над ними, і всі вони були під його владою і наказом.

11 І навчив їх мудрість, знання і шляхи Ягве і зробив Він мир між ними, і мир був на всій землі за днів Еноха.

12 Енох царював над синами людськими двісті сорок три роки, і він робив справедливість і праведність з усім своїм народом, і він вів їх шляхами Ягве.

13 Це покоління Еноха, Матусалеха, Елісея і Елімелеха, трьох синів, і сестер їхніх були Мелка і Нахама. Матусалеха жив вісімдесят сім років і народжував Ламеха.

14 У п'ятдесят шостий рік життя Ламеха помер Адам. Він помер у дев'ятьсот тридцять років. Його два сини з Енохом і його сином Матусалолом поховали його з великою величиною, як при похованні царів, у печері, Ягве я йому розповіла.

15 І плакали там всі сини людські і плакали дуже за Адама; тому це стало звичаєм між синами людськими аж до сьогоднішнього дня.

16 А Адам помер, бо з'їв з дерева знання; він і його діти після нього, Ягве Елогім я говорив.

17 І було в рік смерті Адама, тож у двасто сорок третій рік правління Еноха, в той час Енох вирішив відокремити себе від синів людських і закрити себе, як і раніше, щоб служити Ягве.

18 І так зробив Енох, і не повністю відкрився від них, але три дні був віддалений від синів людських, а потім пішов до них на один день.

19 Протягом трьох днів, коли він був у своїй кімнаті, він молився і хвалив Ягве його Елогім і в той день , коли він пішов і з'явився своїм підданням , він навчив їх шляхів Ягве, і всі вони запитали його про Ягве він сказав їм.

20 І так він робив багато років, і після того він ховувався шість днів, і з'являвся народу своєму один день на сім; і після того раз на місяць, і потім раз на рік, поки всі царі, князі і сини людські не шукали його, і не хотіли знову бачити обличчя Еноха і почути його слова; але вони не могли, бо всі сини людські дуже боялися Еноха, і боялися наближатися до нього через божественне страх, що сидів на його обличчі; тому ніхто не міг дивитися на нього, бо боявся, що він може бути покаран і померти.

21 Всі царі і князі розмовилися зібрати синів людських і прийти до Еноха, думаючи, що вони всі зможуть говорити з ним в час, коли він вийде між ними, і вони зробили так.

22 День прийшов, коли Енох вийшов, і вони всі зібралися й прийшли до нього, і Енох промовив до них слова Ягве й навчив їх мудрості й знання, і вони вклонилися перед ним і вони сказали: Нехай цар живе! Нехай цар живе!

23 Деякий час по тому, коли царі й князі й сини людські говорили до Еноха, і Енох навчав їх шляхів Ягве, ангел Ягве тоді покликав Еноха з неба, і бажав піднести його на небо, щоб зробити його царем там над синами Елогіма, як він царював над синами людськими на землі.

24 Коли в той час Енох почув це, він пішов і зібрав усіх жителів землі, і навчив їх мудрості й знання, і дав їм божественні настанови, і він сказав їм: Від мене вимагалося піднятися на небо; але я не знаю дня свого відходу.

25 І тепер я навчу вас мудрості і знанням, і накажу вас, перш ніж я піду від вас, як будете діяти на землі, щоб ви жили. І так зробив він.

26 Він навчив їх мудрості та знання, і дав їм наставлення, і наказав їх, і поставил перед ними закони і судження, щоб вони виконали на землі, і зробив мир між ними, і навчив їх життя вічного, і прожив з ними деякий час, навчаючи їх усіх цих речей.

27 У той час сини людські були з Енохом, і Енох розмовляв з ними, і вони підняли очі свої, і з неба спускалася подіба великого коня, і коня ходив в повітрі.

28 І розповіли Еноху про те, що бачили, і сказав їм Енох: за мене спускається на землю цей конь; прийшов час, коли я піду від вас, і ви мене більше не побачите.

29 У той час конь спустився і стояв перед Енохом, і всі сини людські, що були з Енохом, бачили його.

30 Енох тоді знову наказав голос проголосити, кажучи: Де людина, яка втішається знати шляхи Ягве, свого Елогіма, нехай вона прийде цього дня до Еноха, перед тим, як він буде взятий від нас.

[Друкована с. 235 закінчується тут, на розд. 3 в. 30. Розділ продовжується на початку с. 236 (вв. 31–38, піднесення) — див. транскрипцію сс. 236–237.]

[Ріс 3 закінчується:]

31 Усі сини людські зібралися й прийшли до Еноха того дня; і всі царі землі зі своїми князями й радниками залишалися з ним того дня; і Енох тоді навчав синів людських мудрості й знання, і давав їм божественну настанову; і він наказав їм служити Ягве й ходити Його шляхами всі дні їхнього життя, і він продовжував робити мир між ними.

32 Після цього він піднявся і їздив на коні. І вийшов він, і всі сини людські пішли за ним, близько восьмисот тисяч чоловік, і вони йшли з ним на один день від дороги.

33 І на другий день він сказав їм: поверніться до своїх шатрів; чому ви йдете? Можливо, ви помрете. І одні з них пішли від нього, а ті, що залишилися, пішли з ним шість днів. І щодня говорив їм Енох: поверніться до своїх шатрів, щоб ви померли. Але вони не хотіли повернутися, і пішли з ним.

34 А на шостий день деякі люди стояли і прихилилися до нього, і сказали йому: ідемо з тобою до місця, де ти ходиш. Ягве життя, тільки смерть може розділити нас.

35 Вони так сильно просили, щоб вони йшли з ним, що він перестав говорити з ними, а вони пішли за ним і не хотіли повернутися.

36 Коли повернулися царі, то вони зробили перепис, щоб знати, скільки залишилося людей, які пішли з Енохом. І на сьомий день Енох піднявся на небо в бурху, з конями і вогненними колесниками.

37 А восьмого дня всі царі, що були з Енохом, послали, щоб привели число людей, що були з Енохом, на місце, з якого він піднявся на небо.

38 Всі ці царі пішли до місця, і побачили, що земля там поповнена снігом, і на снігу були великі камені снігу, і один казав один другому: прийди, прорвимося через сніг і подивимося, чи не померли люди, що залишилися з Енохом, і тепер перебувають під каменями снігу, і шукали, але не знайшли Еноха, бо він піднявся на небо.

РОЗДІЛ 4

1 І всі дні Еноха на землі триста шістдесят п'ять років.

2 Коли Енох піднявся на небо, то всі царі землі піднялися і взяли Матусалу, сина його, і помазали його, і поставили його на царство над ними на місці батька свого.

3 Матусалах діяв прямо в очах Ягве, як його батько Енох навчив його, і він також протягом усього свого життя навчав синів людських мудрості, знання й страху Ягве, і він не відвернувся від доброго шляху ані праворуч, ані ліворуч.

4 Але в останні дні Матусалаха сини людські відвернулися від Ягве; вони зіпсували землю, вони грабували й плюндрували один одного, і вони бунтували проти Ягве; вони пішли проти, вони зіпсували свої шляхи, і не слухали голосу Матусалаха, а бунтували проти нього.

5 І... Ягве і сильно розгневився на них, Ягве і в ті дні знищив насіння, і не було ни посею на землі і не було урожаю на землі.

6 Бо коли вони сеють землю, щоб отримати їжу для себе, то, ось, виростають спіни і спіни, які вони не сеють.

7 І все ж сини людські не відвернулися від своїх злих шляхів, і їхні руки були все ще простягнуті робити зло в очах Ягве, і вони гнівили Ягве своїми злими шляхами, і Ягве був дуже гнівний, і покаявся, що Він створив людину.

8 Він думав знищити і знищити їх, і він це зробив.

9 У ті дні, коли Ламеку, сину Матусалеву, було сто шістдесят років, помер Сет, син Адама.

10 І всі дні Сета були дев'ятьсот дванадцять років, і він помер.

11 Ламеху було сто вісімдесят років, коли він одружився на Ашмую, дочку Елісеї, сина дядька його Еноха, і вона завагітніла.

12 І в той час сини людські сіяли землю, і трохи їжі було вироблено, все ж сини людські не відвернулися від своїх злих шляхів, і вони переступали й бунтували проти Ягве.

13 Жінка Ламеха завагітніла і народила сина в той час, у перевороті року.

14 І назвав Матусалах його Ноєм, кажучи: За його днів земля була спокійною і беззаганною, а батько його Ламех назвав його Менахем, кажучи: Він утешить нас у наших правах і в бідному труді на землі, Ягве він прокляв.

15 Дитина виросла і відстала, і ходила вона по шляху батька свого Матусалеха, досконалого і праведного, Ягве.

16 І всі сини людські відійшли від шляхів Ягве в ті дні, коли вони розмножувалися на лиці землі синами й дочками, і вони навчали один одного своїх злих практик, і вони продовжували грішити проти Ягве.

17 Кожен зробив собі бога, і грабував і грабував кожен ближнього свого і родина свого, і покварив землю, і земля наповнюлася насильством.

18 І йшли судді й начальники їхні до дочок людських і брали їхніх дружин за насильством від чоловіків своїх, як вибрали вони. А сини людські в ті дні брали з тварин землі, з звірів поля і з птахів небесних, і навчали змішування тварин одного роду з іншого, щоб збудити. Ягве; а також Ягве і побачив всю землю, і зіпсулася вона, бо всяке тіло зіпсувало свій шлях на землі, і всі люди, і всі тварини.

[Друкована с. 236 закінчується тут, на розд. 4 в. 18. Розділ 4 завершується на початку с. 237 (вв. 19–21).]

[Розд. 4 завершено:]

19 І... Ягве і сказав: Я знищу людину, яку Я створив, з поверхні землі, і від людини до птахів небесних, і з худоби та звірів, що на поле, бо Я покаюся, що створив їх.

20 Усі люди, які ходили шляхами Ягве, померли в ті дні, перед тим, як Ягве навів зло на людину, яке Він оголосив, бо це було від Ягве, щоб вони не бачили зла, про яке Ягве говорив щодо синів людських.

21 І знайшов Ной благодату в очах Ягве, і Ягве він вибрав його і його потомків, щоб вони родили потомство на всій поверхні землі.

РОЗДІЛ 5

1 У вісімдесят чотири роки життя Ноя помер Енох, син Сета, коли йому було дев'ятьсот п'ять років.

2 У сто сімдесят дев'ятий рік життя Ноя помер Каїнан, син Еноша, і життя Каїнана було дев'ятьсот десять років, і він помер.

3 І в двасот тридцять четвертий рік життя Ноя помер Махалелель, син Каїнанова; і дні Махалелеля були вісімсот дев'ятдесят п'ять років, і він помер.

4 І помер Яред, син Махалелелеєв, в ті дні, у триста тридцять шостий рік життя Ноя; і всі дні Яреда - дев'ятьсот шейстдесят два роки, і помер.

5 І всі, хто слідує Ягве померли в ті дні, перш ніж вони побачили зло, яке Ягве оголошено зробити на землі.

6 Після багатьох років, у чотириста вісімдесятрічний рік життя Ноя, коли всі люди, які слідували за ним, Ягве помер між синів людських, і залишився тільки Матусалах, Ягве сказав Ною і Матусалеві:

7 Говоріть і проголошуйте синам людським, кажучи: Так каже Ягве, поверніться від своїх злих шляхів і відверніться від своїх робіт, і Ягве покається щодо зла, яке Він оголосив зробити вам, так що воно не станеться.

8 Бо так каже Ягве: Ось Я даю вам період сто двадцять років; якщо ви обернетеся до Мене й відвернетеся від своїх злих шляхів, тоді Я також відвернуся від зла, про яке Я казав вам, і воно не існуватиме, каже Ягве.

9 І Ной і Матусалах говорили всі слова Ягве синам людським, день за днем, постійно говорячи до них.

10 Але сини людські не послухалися їх і не прислухалися до їхніх слів, і вони загарбувалися.

11 І... Ягве і Він дав їм термін сто двадцять років, кажучи: "Якщо вони повернуться, Ягве злиться від зла, щоб не знищити землю.

12 Ной, син Ламеха, в ті дні не брав дружини, щоб мати дітей, бо сказав: "Звичайно, тепер Ягве я буду знищувати землю, а чому ж я буду мати дітей?

13 Ной був праведним людиною, він був досконалим у своєму поколінні, Ягве він обрав його, щоб від його потомства було народжено на землі.

14 І... Ягве і сказав Ною: Візьми собі дружину і народжи синів, бо Я бачив, що ти праведний перед Моєю очами у цьому поколінні.

15 І ви народите на себе потомство і синів своїх серед землі. І пішов Ной, і одружився, і вибрав Нааму, дочку Еноха, і вона була п'ятисот вісімдесят років.

16 І був Ной чотириста дев'яносто вісім років, коли одружився з Наамою.

17 Наама заважила і народила сина, і назвала його Яффетом, кажучи: Ягве він зробив мене великим на землі, і вона знову завадила і народила сина, і назвав його ім'ям Шем, кажучи: Ягве він зробив мене останком, щоб підняти потомство на межі землі.

18 І Ноєві було п’ятсот два роки, коли Наама народила Сима, і хлопці виросли й ходили шляхами Ягве, у всьому, чого Матусалах і Ной, їхній батько, навчили їх.

19 Ламех, батько Ноя, помер у ті дні, і не ходив він усім серцем своїм по шляху батька свого, і помер у сто дев'ятдесят п'яти році життя Ноя.

20 І всі дні Ламеха сімсот сімдесят років, і помер.

21 Всі сини людей, які знали Ягве, помер у той рік раніше Ягве зло настигнуло їх, Ягве він хотів, щоб вони померли, щоб не побачити зло, яке Ягве і приведе їхніх братів і родичів, як він сказав.

22 У той час, Ягве і сказав Ною і Матусалеві: Встань і проповідь синам людським всі слова, що Я говорив вам в ті дні, щоб вони не повернулися від своїх поганих шляхів, а Я покаявся від злого, і не приведу його.

23 І вийшли Ной і Матусалах і сказали у вухах синів людських все це, Ягве він говорив про них.

24 Але сини людські не послухалися, і не поклали вуха на всі їхні слова.

25 Саме після цього Ягве і сказав Він до Ноя: Край всякого тіла прийшов до Мене через зло їхніх діл, і ось Я знищу землю.

26 І візьмі з собою гофрову деревню, і йди на певне місце, і зроби велику ковчегу, і поклади її на те місце.

27 Так зроби його: триста локтерів довжиною, п'ятдесят локтерів шириною і тридцять локтерів висотою.

28 І зроби двері, відкриті на її боці, і до лакти доверху заверши, і покрий її знутри та ззаду ростом.

29 І ось, Я принесу потоп води на землю, і знищуться всяке тіло, і все, що під небом,

[Друкована с. 237 закінчується тут, посеред речення у розд. 5 в. 29. Вірш завершується на початку с. 238 («на землі загине».) — див. транскрипцію сс. 238–239. Розділ 4 повний на сс. 236–237 (21 вірш).]

[Ч. 5, с. 29 завершено:] на землі загинуть.

30 Ти і твоє домогосподарство підете і зіберте двох пар з усіх живих, чоловічого і жіночого, і приведіть їх до ковчега, щоб від них виростити на землі потомство.

31 Зберігайте для себе всю їжу, яку їдять всі тварини, щоб було їже для вас і для них.

32 І виберіть синам своїм три дівчата з дочок людей, і вони будуть жонками синам вашим.

33 І встав Ной, і зробив ковчег на місці, де Ягве він наказав йому, і Ной зробив так, як йому наказав. Ягве він наказав йому.

34 У п'ятьсот дев'яносто п'яти років Ноя почав будувати ковчег, і він зробив ковчег за п'ять років, як Ягве він наказав.

35 І взяв Ной три дочки Еліакима, сина Матусалеха, за дружини синам своїм, Ягве він наказав Ною.

36 У той час помер Матусалех, син Еноха. Він помер на дев'ятьсот шесьдесят років.

РОЗДІЛ 6

1 У той час, після смерті Матусалеха, Ягве і сказав до Ноя: Іди з домам твоим у ковчег; ось Я збираю до тебе всі тварини землі, звіри поля і птахів небесних, і всі вони прийдуть і оточать ковчег.

2 І підеш ти, і сидіш біля дверей ковчегу, і зіберуться перед тобою всі тварини, і тварини, і птахи, і стануть перед тобою; і кого з них прийде, і поклониться перед тобою, то возьми і поклади в руки синів твоїх, і вони принесуть їх до ковчегу, а того, що стоїть перед тобою, відпусти.

3 І... Ягве і сталося це на наступний день, і прийшли тварини, звіри і птахи в великій кількості, і оточили ковчег.

4 І пішов Ной, і сидів біля дверей ковчегу, і все тіло, що клавилося перед ним, привів у ковчег, і все, що стояло перед ним, залишив на землі.

5 І прийшла льва з двома синяками своїми, чоловічим і жіночим, і три з них поклонилися перед Ноєм. І піднялися два синяки на льва і побили її, і змусили її втекти з місця свого, і вона пішла, і вони повернулися до своїх місць і поклонилися на землі перед Ноєм.

6 І левиця бігла, і сталася на місці львів.

7 І побачив Ной це, і дуже дивувався, і встав, і взяв двох маленьких, і ввів їх у ковчег.

8 І ввійшов Ной у ковчег з усіх живих істот, що були на землі, і не залишилося нікого, окрім тих, що ввійшов Ной у ковчег.

9 До Ноя увійшли двоє двоє, але з чистих тварин і чистих птахів він привів сім пар, Ягве він наказав йому.

10 І все тварини, і звіри, і птахи були там ще, і вони оточили ковчег по всьому, і дощ не спустився до семи днів.

11 У той день Ягве він поклав всю землю, і сонце потемніло, і заснови світу згубилися, і вся земля сильно потряслась, і з'явилися м'яки, і гулки, і всі джерела землі розрилися, як не знали раніше мешканці. Ягве і зробив він це величество, щоб злякати синів людських, і щоб не було більше зла на землі.

12 І все ж сини людські не поверталися від своїх злих шляхів, і вони збільшили гнів Ягве в той час, і навіть не спрямували свої серця до всього цього.

13 Наприкінці семи днів, у шестисотний рік життя Ноя, води потопу були на землі.

14 І розвернулися всі джерела бездань, і відкрилися вікна небесні, і дощ був на землі сорок днів і сорок ночей.

15 І ввійшов Ной, і дом його, і всі живі тварини, що були з ним, у ковчег за водами потопу. Ягве закрийте його.

16 Всі сини людські, що залишилися на землі, були втомиті злом від дощу, бо вода стала сильнішою на землю, і тварини і тварини все ще були навколо ковчегу.

17 І зібралися сини людські, близько семисот тисяч чоловіків і жінок, і прийшли до Ноя в ковчег.

18 І викликали вони Ноя, говорячи: Відкрий нам, щоб ми прийшли до тебе в ковчег, і чому ми помремо?

19 І відповів Ной їм з ковчегу великим голосом: чи не всі ви бунтуєте проти Ягве, і сказав, що він не існує? Ягве я привів на вас це зло, щоб знищити і знищити вас з поверхні землі.

20 Чи не це та річ, про яку я говорив вам сто двадцять років тому, і ви не слухали голосу Ягве, і тепер ви бажаєте жити на землі?

21 Вони сказали Ною: "Ми готові повернутися до тебе, Ягве; тільки відкрити для нас, щоб ми могли жити і не померти.

22 І відповів їм Ной: Ось тепер, бачачи смутку душі ваші, хочете повернутися до Ягве; чому

[Друкована с. 238 закінчується тут, посеред речення у розд. 6 в. 22. Вірш завершується на початку с. 239. Розділ 5 повний на сс. 237–238 (36 віршів).]

[Ч. 6, с. 22 завершено:] чи ви не повернулися протягом цих сто двадцять років, які Ягве що Він дав вам на час?

23 Але тепер ви прийдете і скажете мені про це через тривогу душі вашої, тепер також Ягве сьогодні він не буде слухати тебе і не буде прислухатися до тебе, щоб ти не досягнув успіху в своїх бажаннях.

24 Сини людські наблизилися, щоб прорватися в ковчег, щоб прийти через дощ, бо вони не могли понести дощ на них.

25 І... Ягве і послав усіх тварин і тварин, що стояли навколо ковчегу, і звіри перемогли їх, і вигнали їх з того місця, і пішов кожен своїм шляхом, і вони знову розсипалися на поверхні землі.

26 І дождж був ще на землі, і долив сорок днів і сорок ночей, і вода сильно засипала на землі, і померло все тіло, що на землі і в водах, люди, і тварини, і звіри, і птахів, і птахів небесних; і залишився тільки Ной, і те, що з ним в ковчезі.

27 Вода переважала, і вона дуже збільшилася на землі, і підняли ковчег, і він піднявся з землі.

28 І плив ковчег на поверхні води, і кинувся на води, і всі живі тварини, що в ньому, перевернулися, як ковчег у казані.

29 Всі живі істоти, що були в ковчезі, були дуже стурбовані, і ковчез був наче розбитий.

30 І всі живі істоти, що були в ковчезі, говорили і плакали на своїй мові, і голос їхній досяг до великої відстань, і плакав Ной і сини його, плачучи в муках своїх, бо дуже боялися, що вони прийшли до брам смерті.

31 І Ной молився Ягве, і кричав до Нього через це, і він сказав: О Ягве, допоможи нам, бо ми не маємо сили знести це зло, яке оточило нас, бо хвилі вод оточили нас, шкідливі потоки налякали нас, сильці смерті прийшли перед нами; відповідай нам, О Ягве, відповідай нам, освіти Своє лице до нас і будь милостивий до нас, викупи нас і визволи нас.

32 Ягве слухали голос Ноя, Ягве пам'ятав його.

33 І ветер пройшов над землею, і вода заспокоїлася, і ковчег заспокоївся.

34 І були закриті джерела глибини, і вікна небесні, і дощ з неба був припинен.

35 І зменшилися води в ті дні, і ковчег зупинився на горах Араратських.

36 Ной тоді відкрив вікна ковчега, і Ной все ще кликав до Ягве в той час, і він сказав: О Ягве, Хто сформував землю й небеса й усе, що в них, виведи наші душі з цього ув’язнення, і з в’язниці, у яку Ти помістив нас, бо я дуже стомлений зітханням.

37 І... Ягве і послухався голосу Ноя, і сказав йому: Коли сповниш рік, то вийдеш.

38 І в перевороті року, коли сповнився повний рік, щоб Ной жив у ковчезі, вода зсушила з землі, і Ной зняв покриття ковчезу.

39 У той час, в двадцять сім день другого місяця, земля була суха. Ной і його сини та ті, хто був з ним, не вийшли з ковчегу, поки не вийшли. Ягве я їм сказав.

40 І прийшов день, коли Ягве він наказав їм вийти, і всі вийшли з ковчега.

41 І пішли вони, і повернулися кожен до свого шляху і до свого місця, і жив Ной і сини його в землі, що була на землі. Ягве і вони служили Ягве всі свої дні, і Ягве благословив Ноя і його синів, коли вони вийшли з ковчега.

42 І сказав Він їм: родитесь, і наповнить землю, і мусіться, і ростуть багато на землі і ростуть на ній.

РОЗДІЛ 7

1 І ось ім'я синів Ноєвих: Яфеф, і Хам, і Шем. І народилися їм діти після потопу, бо вони одружувалися до потопу.

2 Це сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Яван, Тубал, Мешех і Тирас, сім синів.

3 Сини Гомера - Аскиназ, Рефат і Тегарма.

4 Сини Магога - Еліханаф і Лубал.

5 Сини Мадаї: Ахон, Зело, Хазоні і Лот.

6 Сини Явана - Еліша, Таршиш, Читим і Дудоним.

7 Сини Тубаля були Арифі, Кесед і Таарі.

8 Сини Мешеха: Дедон, Зарон і Шебашні.

9 Сини Тираса - Беніб, Гера, Лупіріон і Гілак. Це сини Яфета за їхніми родами, і їхня кількість в ті дні була близько чотирьохсот шейх чоловік.

10 І ось сини Хама: Куш, і Мицраїм, і Фут, і Ханаан, чотири сини; і сини Куша: Сева, і Хавіла, і Саба, і Рама, і Сатеха, і сини Рама: Шева і Дедан.

11 Сини Мицраїма - Люд, Аном, Патрос, Хаслот і Чафтор.

12 Сини Фута - Гебул, Гадан, Бена і Адан.

13 Сини Ханаана - Сидон, Хет, Амор, Гергаси, Хвіві, Аркі, Сені, Ароді, Зимоді і Хамоті.

[Друкована с. 239 закінчується тут, на розд. 7 в. 13. Розділ 6 повний на сс. 238–239 (42 вірші). Книга Яшара продовжується за цією сторінкою; сс. 240 і далі несфотографовані — див. перелік у ENCYCLOPEDIA_JASHER_OPENING_RECORD.md.]

[ГАП] — Печаткована сторінка 240–247 НЕФОТОГРАФИРОВАНО. Ч. 7 в. 14 до кінця 11 розділу стоїть в цьому пробігу.

РОЗДІЛ 12

1 Коли цар почувши слова Авраама, він наказав покласти його в в'язницю. І був Аврам у в'язниці десять днів.

2 Наприкінці тих днів цар наказав, щоб всі царі, князі, правители різних провінцій і мудрі прийшли до нього, і вони сиділи перед ним, а Аврам все ще був у в'язниці.

3 І сказав цар князям і мудрецям: Чи чули ви, що зробив Аврам, син Терах, батькові своєму? Так зробив він з ним, і Я наказав, щоб його довели до мене, і так говорив він. Серце його не вводило його, і не збудувало його перед мною, і ось тепер він ув'язнений у в'язниці.

4 Отже, висуньте суд над тим чоловіком, який зневажав царя, який говорив і робив все те, що ви чули.

5 І всі відповіли царю, кажучи: Чоловік, що зневажає царя, мусить віснути на дерево; а тому, що він зробив все те, що сказав, і зневажав богів наших, мусить спалити його до смерті, бо це закон у цій справі.

6 Якщо цар хоче це зробити, то нехай накаже своїм слугам запалити вогонь у вашому цегляній печі ніч і день, і тоді ми кидемо в нього цього чоловіка. І так зробив цар і наказав своїм слугам приготувати вогонь три дні і три ночі в царській печі, що в Касидімі. І наказав цар їм взяти Авраама з в'язниці і вивести його, щоб спалити його.

7 І всі слуги царі, і князі, і князі, і правители, і судді, і всі мешканці землі, близько дев'ятисот тисяч чоловік, стояли перед печом, щоб подивитися, що сталося з Аврамом. І всі вони стояли на відстані, і не залишився нікого, хто не прийшов в той день подивитися на сцену.

8 І зібралися всі жінки і діти на дахах і на вежах, щоб подивитися, що сталося з Аврамом; і всі вони стояли на відстані, і не залишився жодного чоловіка, що не прийшов в той день, щоб подивитися сцену.

9 Коли Аврам прийшов, чародії царя й мудреці побачили Аврама, і вони кричали до царя, кажучи: Наш володарю, певно це та людина, про яку ми знаємо, що вона була дитиною, при народженні якої велика зірка поглинула чотири зірки, що ми оголосили цареві п’ятдесят років тому.

10 І ось тепер і батько його протистоїть твоїм наказам і насміхається з тебе, приносячи тобі ще одного сина, якого ти убив.

11 Коли цар почувши їхні слова, він дуже розгневився, і наказав привести Тераху до нього.

12 І сказав цар: Чи чули ти, що казали чарівці? І тепер скажи мені правдиво, як ти зробив? Якщо ти говориш правду, то виправдаєшся.

13 Бачачи, що гнів царя так сильно запалав, Терах сказав цареві: Мій пане й царю, ти почув істину, і те, що мудреці промовили, правильне. І цар сказав: Як ти міг зробити цю річ, піти проти моїх наказів і дати мені дитину, якої ти не породив, і взяти плату за нього?

14 Тера відповів царю: Тому що я був роздражений за сина мого, в той час я взяв сина рабини моєї і привів його до царя.

15 І сказав цар: Хто радив тобі це зробити? Скажи мені, не приховай нічого від мене, і не помреш.

16 І сильно страшився Тера перед царю, і сказав царю: Харан старший син мій дав мені поради в цьому. А в той час, коли народився Аврам, був він тридцять два роки.

17 Але Харан не порадив батьку своєму нічого робити, бо так казав Тера царю, щоб врятувати душу свою від царя, бо він дуже боявся. Цар сказав Тераху: Харан син твой, що порадив тобі це зробити, загине з Аврамом у вогні, бо на нього смертний присуд, бо він бунтував проти царської волі, роблячи це.

18 У той час Харан відчував, що схильний слідувати прагненням Авраама, але він це зберіг у собі.

19 І сказав Харан у своєму серці: Ось, цар схопив Авраама за ці речі, що зробив Аврам. І станеться, що якщо Аврам переможе царя, то я піду за ним, а якщо цар переможе, то піду за королем.

20 Коли Тара сказав царю про свого сина Харана, цар наказав взяти Харан разом з Аврамом.

21 І привели їх обох, Аврама і Харана брата його, щоб викинути їх у вогонь; і всі мешканці землі, і раби царські, і князі, і всі жінки і діти стояли там над ними в той день.

22 І взяли слуги царі Авраама і брата його, і скинули їх усі одяг, крім нижніх одяг, що були на них.

23 І прив'язували вони руки й ноги ними з лентових вузлів, і підняли їх слуги царі і кінули їх обидва в печ.

24 Ягве він любив Авраама і помиловав його, Ягве і спустився і врятував Авраама з огню, і він не спалився.

25 Але всі вузлі, з якими його прив'язували, спалили, а Аврам залишився і ходив по огні.

26 Харан помер, коли вони кинули його у вогонь, і він був спалений на попіл, бо його серце не було досконале з Ягве; і ті люди, які кинули його у вогонь, полум’я вогню поширилося на них, і вони були спалені, і дванадцять з них померли.

27 Абрама три дні і три ночі ходив серед вогню, і всі слуги царя побачили його ходити в вогні, і прийшли, і повідомили царю, кажучи: Ось ми бачили Авраама ходити між вогнем, і навіть нижнє одяг, що на ньому, не спалюється, але спалюється шнур, з якого він був прив'язаний.

28 Коли цар почувши їхні слова, то його серце зневіряло, і він не повірив їм. І послав він інших вірних князів, щоб подивилися на цю справу, і вони пішли і побачили, і повідомили царю. І піднявся цар, щоб подивитися, і побачив Авраама ходити між вогнем, і побачив, як палало тіло Харана, і цар дуже дивувався.

29 Цар наказав Аврааму вивести його з огню, і прийшли слуги його, щоб вивести його з огню, але не змогли, бо огонь був навколо, і пламя піднімалося до них з печі.

30 І втік від нього слуги царя, і панував їх цар: скоріть і виведіть Авраама з огню, щоб ви не померли.

31 І прийшли слуги царя, щоб вивести Авраама, і з'явився на них огонь, і спалив їх обличчя, і загинули вісім з них.

32 Коли цар побачив, що його слуги не могли наблизитися до вогню, який спалив би їх,, цар покликав Аврама: О слуго Ягве, Хто на небі, вийди з середини вогню й прийди сюди переді мною. І Аврам послухав голосу царя, і він вийшов з вогню й прийшов і став перед царем. [Друкований дефект: подвійна кома «them,,» стоїть, як надруковано.]

33 Коли Аврам вийшов, то цар і всі його слуги побачили Авраама, що приходить до царя, одягнутого в нижню одежу, яка не спалялася, а веревка, з якою він був прив'язаний, спалялася.

34 І сказав цар до Аврама: Як ти не спалювся в вогні?

35 І сказав Аврам царю: Елогім небо і земля, на Якого я покладуся, і у Якого є вся сила, і Він врятував мене від вогню, в який ви мене кинули.

36 Харан, брат Авраама, був спалений до пепла, і шукали його тіло, і знайшли його згорнутим.

37 Харану було вісімдесят два роки, коли він загинув у вогні Касдиму. І прийшов цар, і князі, і жителі землі, побачивши, що Аврам визволений з вогню, і поклонилися Авраму.

38 І Аврам сказав їм: Не вклоняйтеся мені, а вклоняйтеся Елогіму світу, Хто створив вас, і служіть Йому, і ходіть Його шляхами, бо це Він, Хто визволив мене з цього вогню; це Він, Хто створив душі й духи всіх людей, і сформував людину в утробі її матері, і вивів її у світ; це Він, Хто визволить тих, хто довіряє Йому, від усякого болю.

39 Це було дуже дивовижно в очах царя і князів, що Аврам був врятований від вогню і що Харан був спалений. І цар подарував Авраму багато подарунків і дав йому двох своїх головних слуг від царського дому; на ім'я одного був Оні, а на ім'я іншого - Елієзер.

40 Всі цари, князі і слуги подарували Аврааму багато срібла, золото і перли, і цар і його князі відпустили його, і він пішов у мірі.

41 І вийшов Аврам з царя в мирі, і багато слуг царських пішов за ним, і приєдналося до нього близько трьохсот чоловік.

42 І повернувся Аврам в той день, і пішов до дому батька свого, він і люди, що йшли за ним, і служив Аврам Ягве його Елогім всі дні свого життя, ходив у своїх шляхах і дотримувався закону Його.

43 Від того дня Аврам схилив серця синів людських служити Ягве.

44 У той час Нагор і Аврам взяли себе дружини, доньки брата їхнього Харана. Жінка Нагора була Мількою, а жінка Аврама - Сарай. А Сарай, жонка Аврама, не могла завагітніти, бо у ті дні вона не мала дітей.

45 І коли закінчилися два роки від виходу Авраама з огню, то в двадцять п'ятдесят рік життя його, то ось цар Німрод сидів на престолі в Вавилоні, і спав цар, і соннув, що він стоїть зі своїми військами і військами у доліні проти царської печі.

46 І підняв він очі, і бачив чоловіка, що схожий на Авраама, що виходить з печі; і прийшов він і ставав перед царям зі своїм витягнутим мечем, і вскочив до царя зі своїм мечем, коли цар біг від чоловіка, бо боявся. І коли той біг, то чоловік кинув яйце на голову царя, і яйце стало великою річкою.

47 І соннув цар, що всі війська його потопили в річці й померли, а цар утік з трьома чоловіками, що були перед ним, і він втек.

48 Цар дивився на цих людей, і вони були одягнені у князьські одяги, як в царські, і мали вид та велич царів.

49 І коли вони бігли, то река знову перетворилася на яйце перед царю; і вийшов з яйця птах, що прийшов до царя, і летів на голову його, і вирвав око царя.

50 Цар засмутився, бачачи це, і прокинувся з сну, і дух його розбухнув, і почув великий страх.

51 А вранці цар встав з ліжка свого з страхом, і наказав привести до нього всіх мудрих і чарівців, а цар розповів їм свій сон.

52 І мудрий слуга царя, чиє ім’я було Анукі, відповів цареві, кажучи: Це ніщо інше, як зло Аврама та його потомства, яке повстане проти мого пана й царя в останні дні.

53 І ось прийде день, коли Аврам і його потомство і діти його дому будуть воювати з царем моїм, і вони вбиватимуть весь царський війська та його війська.

54 Що ж стосується того, що ти говорив про трьох чоловіків, яких побачив, що вони подібні тобі, і які врятувалися, то це означає, що ви врятуєтеся тільки з трьома царями землі, які будуть з тобою в битві.

55 І те, що ти бачив з річки, що перетворилася на яйце, як спочатку, і птаха, що вирвав твоє око, - це не інше, як потомство Авраама, яке в останні дні буде убивати царя.

56 Це сон мого царя, і це його тлумачення, і сон правдивий, і тлумачення, яке дав тобі раб Твій, правдиве.

57 Тепер, отже, мій царю, певно ти знаєш, що тепер п’ятдесят два роки відтоді, як твої мудреці бачили це при народженні Аврама, і якщо мій цар дозволить Аврамові жити на землі, це буде на шкоду моєму панові й цареві, бо в усі дні, що Аврам живе, ані ти, ані твоє царство не будуть установлені, бо це було відомо раніше при його народженні; і чому мій цар не вб’є його, щоб його зло могло бути утримане від тебе в останні дні?

58 І слухав Німрод голос Ануки, і послав одних слуг своїх таємно, щоб пішли і взяли Авраама і довели його до царя, щоб його вбивали.

59 І був у той час Еліезер, слуга Аврама, якого дав цар, перед царю, і почув, що порадив цар Ануки, і що казав цар, щоб Аврам був убитий.

60 І сказав Єлієзер Аврааму: Встань, і рятуй душу свою, щоб не загинув ти в руці царя; бо так бачив він сон про тебе, і так пояснив його Ануки, і так порадив царю про тебе.

61 І Аврам слухав голосу Еліезера, і Аврам поспішав і біг до дому Ноя і до дому Сима сина його, і там сховався, і знайшов місце безпеки; і прийшли слуги царя до дому Аврама, щоб шукати його, але не знайшли його, і шукали по всій країні, і не знайшли його; і пішли, і шукали по всіх напрямках, і не знайшли його.

62 І коли слуги царі не знайшли Авраама, то повернулися до царя, а гнев царя на Авраама заспокоївся, бо не знайшли його, і цар відкинув від себе цю справу про Авраама.

63 І був Аврам прихований в домі Ноя місяць, аж поки цар забув цю справу, а Аврам все ще боявся царя. І прийшов Терах, щоб побачити Аврама, сина свого, таємно в домі Ноя, і був Терах дуже великий в очах царя.

64 І сказав Аврам батьку своєму: Чи не знаєш ти, що цар думає мене вбити і знищити моє ім'я з землі за радою своїх злих радників?

65 Хто ж у тебе тут, і що у тебе в цій землі? Встань, і йдемо разом в землю Ханаанську, щоб врятувати нас від руки його, щоб і ви не загинули через нього в останні дні.

66 Чи ви не знаєте або не чули, що це не через любов, що Німрод дає вам всю цю честь, а тільки для його користі, що він дарує вам все це добро?

67 А якщо він зробить вам ще більшу доброту, то це - лише чудовища цього світу.

68 І тепер слухайте голосу мого, і встаньте, і йдемо в землю Ханаанську, від досягнення злом від Німрода, і слухайте, Ягве той, Хто вас створив на землі, і вона буде вам добре, і відкинув від вас те, що ви спонукаєте.

69 І припинив Аврам говорити, коли відповіли Ной і Сем, син його, Таре, кажучи: Правда слово, що сказав вам Аврам.

70 І Терах послухав голосу свого сина Аврама, і Терах зробив усе, що Аврам сказав, бо це було від Ягве, щоб цар не спричинив смерті Аврама.

РОЗДІЛ 13

1 Тера взяв свого сина Авраама і свого внука Лота, сина Харана, і Сарі, його невесту, дружину сина Авраама, і всі душі його дому, і пішов з ними з Ур-Касдиму в землю Ханаанську. І коли вони прийшли до землі Харана, вони там залишилися, бо вона була дуже хорошою країною для пастби, і достаткова земля для тих, хто був з ними.

2 І бачили люди землі Харани, що Аврам добрий і праведний, Ягве і чоловіки, і це Ягве його Елогім і прийшли деякі люди з Харана, і приєдналися до Авраама, і він навчив їх Ягве і його шляхи; ці люди залишилися з Аврамом у його будинку і прихилилися до нього.

3 Аврам залишився в країні три роки, а після закінчення трьох років Ягве з'явився Авраму і сказав йому: Я Ягве він вивів вас з Ур-Касдиму і врятував вас від рук усіх ваших ворогів.

4 І тепер, якщо ти послухаєш голосу мого і захопуєш заповідань моїх, і законів моїх, і законів моїх, то Я повергну врагів твоїх перед тобою, і умножу потомство твоє, як зорі небесні, і пошлю благословення Моє на все діло рук твоїх, і не буде тобі нічого не вистачить.

5 Встань, бере жонку свою і все, що маєш, і піди в землю Ханаанську, і там перебувай. Ягве і вийшов Аврам, узяв дружину свою і все, що було йому, і вийшов в землю Ханаанську, Ягве і Аврам був п'ятдесят років, коли вийшов з Харана.

6 І прийшов Аврам у землю Ханаанську, і пробував в середині міста, і там палатував серед синів Ханаанських, жителів землі.

7 Ягве і з'явився Авраму, коли він прийшов в землю Ханаанську, і сказав йому: Це є земля, яку Я дав тобі і твоїм потомкам після тебе вічно; і Я зроблю їх такими, як зорі небесні, і дам твоїм потомкам усю землю, яку ти бачиш, на спадщину.

8 І збудував Аврам жертвенник на місці, де Ягве він говорив з Аврамом, і там Аврам назвав ім'я Ягве.

9 У той час, наприкінці трьох років проживання Авраама в країні Ханаанській, в той же рік помер Ной, що було вісімдесят вісім років життя Авраама; всі дні життя Ноя були дев'ятьсот п'ятдесят років, і він помер.

10 І Аврам жив у землі Ханаанській, він, і дружина його, і все, що було йому, і всі, хто був з ним, і всі, хто приєднався до нього з народу країни; а Нагор, брат Авраама, і Тера, батько його, і Лот, син Харана, і всі, що були їм, жили в Харане.

11 У п'ятий році, коли Аврам жив у землі Ханаанської, люди Содомські та Гоморрі та всі міста рівнини підпали від влади Кедорлаомера, царя Елама; бо всі царі міста рівнини дванадцять років служили Кедорлаомеру і платили йому щорічний податок, але в ті дні, у тринадцятому році, вони підпали проти нього.

12 У десятий рік, коли Аврам жив у землі Ханаанської, почалася війна між Нимродом, царєм Синару, і Кедорлаомером, царєм Елама, і прийшов Німрод, щоб воювати з Кедорлаомером і підкорити його.

13 Бо Кедорлаомер був у той час одним із князів військ Німрода, і коли всі люди біля башти були розсіяні й ті, хто залишився, були також розкидані по лиці землі, Кедорлаомер пішов до землі Елам і царював над нею й повстав проти свого пана.

14 У ті дні, коли Німрод побачив, що міста рівнини бунтують, він прийшов з гордістю і гнівом на війну з Кедорлаомером, і Німрод зібрав усіх своїх князів і підданих, близько семисот тисяч чоловік, і пішов на Кедорлаомера. І вийшов Кедорлаомер проти нього з п'ятьма тисячами чоловіків, і вони приготували на війну в долини Вавилонській, що між Еламом і Синаром.

15 Там воювали всі ці цари, і Німрод і його народ були поразіті перед народом Кедорлаомера, і загинуло від людей Німрода близько шестисот тисяч, і між ними загинув царський син Мардон.

16 І біг Німрод, і повернувся в свою землю з позором і з позором, і був він підкоренений Кедорлаомеру багато часу. І повернувся Кедорлаомер у свою землю, і послав князів свого війська до царів, що жили навколо нього, до Аріоха царя Еласара і Тидаля царя Гоїма, і уклав з ними заповідь, і всі вони слухалися його наказів.

17 Це було в п'ятнадцятому році, коли Аврам жив у землі Ханаанській, тобто у сімдесятрічному році життя Аврама. Ягве і з'явився Аврааму в той рік і сказав йому: Я Ягве хто вивів вас з Ур-Касдиму, щоб дати вам цю землю на спадщину.

18 І тепер ходіть перед Мною, і будьте досконалі, і дотримуйтеся наказів Моїх, бо Я дам тобі і потомству твоєму цю землю на спадщину від річки Мицраїм до великої річки Євфрат.

19 І ти прийдеш до своїх батьків у мирі й у доброму віці, і четверте покоління повернеться сюди в цю землю й успадкує її назавжди. І Аврам збудував вівтар, і він покликав Ім’я Ягве, Хто явився йому, і він підніс жертви на вівтарі Ягве.

20 Тоді Аврам повернувся і пішов у Харан, щоб побачити батька і матері, і дому батька свого, а Аврам і дружина його і все, що було йому, повернулися до Харана. Аврам прожив в Харане п'ять років.

21 І багато людей Харана, близько сімдесяти двох чоловіків, пішли за Аврамом, і Аврам навчав їх настанови Ягве й Його шляхів, і він навчав їх знати Ягве.

22 У ті часи Ягве і з'явився Авраму в Харані, і сказав йому: Ось, двадцять років тому я говорив тобі, кажучи:

23 Вийди з своєї землі, з родини своєї та з дому батька свого до землі, яку Я показав тобі дати тобі і дітям твоим, бо там Я благословив тебе, і зроблю тебе великим народом, і зроблю твоє ім'я великим, і в тебе будуть благословені родини землі.

24 І тепер встань, вийди з цього місця, ти, і жонка твоя, і все, що маєш, і кожен, що народився в домі твоїм, і всі ті люди, яких ти створив у Харане, і виведи їх з тебе звідси, і встань, і поверніться в землю Ханаанську.

25 І встав Аврам, і взяв дружину свою Сарію, і все, що було йому, і все, що народилося йому у будинку його, і душі, що вони зробили в Харане, і вийшли вони, щоб піти в землю Ханаанську.

26 Аврам пішов і повернувся до землі Ханаан, згідно зі словом Ягве. І Лот, син його брата Харана, пішов з ним; Аврамові було сімдесят п’ять років, коли він вийшов з Харана, щоб повернутися до землі Ханаан.

27 І він прийшов до землі Ханаан згідно зі словом Ягве до Аврама, і він розкинув свій намет і жив на рівнині Мамре, і з ним був Лот, син його брата, і все, що належало йому.

28 І... Ягве і знову з'явився Авраму і сказав: На потомство твоє Я дам цю землю. Там він побудував жертвенник Ягве який з'явився йому, що до сьогоднішнього дня є на Мамрейській рівнині.

РОЗДІЛ 14

1 У ті дні був в країні Синару мудрий чоловік, розумний у всій мудрості і красивий, але він був бідний і бідний, і його ім'я був Рік'їон, і він був нелегкий для себе.

2 І вирішив він піти до Єгипту, до Освіриса, сина Анома, царя Єгипту, щоб показати царю свою мудрість; бо, можливо, він [БЕЗВОДНА ВНИЧЕНИЯ] у подножній частині сторінки 251 — Страна 252–253 НЕ фотографовано]

[стр. 252–253 НЕФТОГРАФОВАННО — Глава 14 в. 2 (остаток) до глави 15 в. 22

РОЗДІЛ 15 — частково утримується — v. 22 (останній ряд) і v. 23–47

(всі, крім останньої лінії) стоять в цьому пробігу. Нічого не міст, ніщо не поставлено.]

[Ч. 15, вірш 22, останній ряд тільки — число і тіло вірша на сторінці 253, не зфотографовані:]

цар дуже підняв Авраама в ту ніч.

23 Король наблизився, щоб поговорити з Сарай і витягнув руку, щоб доторкнутися до неї, коли ангел сильно ударив його; він був перестрашений і не дотягнувся до неї.

24 І коли цар наблизився до Сарі, ангел ударив його на землю, і так зробив йому всю ніч, і впав страх царя.

25 А в ту ніч ангел сильно ударив всіх слуг царя і весь його будинок за Сарію. І був великий плач в ту ніч серед народу дому фараона.

26 І побачив фараон зло, що над ним, і сказав: Якось через цю жінку це сталося мені. І відступив він від неї, і говорив їй ласкую річ.

27 І сказав цар до Сарайї: Розкажи мені про чоловіка, з яким ти прийшов сюди. І сказала Сарай: Це чоловік мій, і я сказав тобі, що він брат мій, бо боявся, що ти вбиєш його злою.

28 І цар тримав себе від Сарай і від казнь ангела Єгоїда, Ягве і припинив від нього і від дому його. І знав фараон, що він постраждав за Сарію, і цар дуже здивувався.

29 А вранці цар викликав Авраама і сказав йому: Що ти зробив мені? Чому ти сказав: вона сестра моя, бо я хотів взяти її за дружину, і тому на мене і на дому моєму прийшла ця велика чума?

30 І ось ж твоя дружина, узміть її і йдіть з нашої землі, щоб ми не загинули за неї всі". І взяв фараон більше худоби, рабів і слуг, і срібло і золото, щоб дати Аврааму, і віддав йому Сарі, дружину його.

31 І взяв цар дівчину, яку мав він від своїх рабств, і дав її Сарі за рабину.

32 І сказав цар до своєї дочки: Краще тобі, донька моя, бути слугою в домі цього чоловіка, ніж господиною в домі мого, бо ми бачили зло, яке на нас наступило через цю жінку.

33 І вийшов Аврам, і вийшов з Єгипту він і все, що було йому. І наказав фараон деяким із людей своїх піти з ним і з усіма, що йшли з ним.

34 І повернувся Аврам до землі Ханаанської, до місця, де він зробив жертвенник, і де він спочатку встановив шатер.

35 Лот, син Харана, брат Авраама, мав багато худоби, овець, худоби і шатрів, Ягве і був щедрий до них через Авраама.

36 Коли Аврам мешкав в країні, то пастухи Лота розпалилися з пастухами Авраама, бо їхнє майно було надто велике, щоб вони не могли жити разом в країні, і земля не могла їх понести через їхнє худобу.

37 Коли пастухи Авраама їхали пасти свої стада, вони не ходили на поля людей країни, але скоти пастухів Лота не ходили так, бо їм дозволялося пастись на полі людей країни.

38 І бачили люди землі це щодня, і прийшли до Авраама, і розпарилися з ним про пастухів Лота.

39 І сказав Аврам Лоту: Що ти робиш мені, щоб мене зневажали жильці землі, що наказив пастуху свого пасти худоби свої на полях чужих людей? Чи не знаєш ти, що я чужинник в цій землі серед синів Ханаанських, і чому ти так чиниш мені?

40 Ібо Аврам розпарився з Лотом щодня, але Лот не слухав Аврама; він продовжував робити те ж саме, і пришли жителі землі і повідомили Авраму.

41 І сказав Аврам Лоту: Доколи ти будеш для мене каменем споткнення з жителями цієї землі? І тепер я прошу тебе, щоб більше не було суперечки між нами, бо ми родичі.

42 Я прошу тебе відделитися від мене, і піди, і виберіть місце, де ти можеш жити з твоїми худобами і всім, що належить тобі, але тримайся від мене, ти і твоїй будинок.

43 І не бійтеся піти від мене, бо якщо хтось зробить вам зло, повідомте мені, і я помстиму вам справу від нього, тільки віднесіть від мене.

44 Коли Аврам сказав всі ці слова Лоту, то Лот піднявся і підняв очі свої на рівнину Йордан.

45 І побачив він, що все це місце добре напоєно, і добре для людей, і є пастби для худоби.

46 І вийшов Лот від Авраама на те місце, і там він підняв свій шатер, і жив у Содомі, і вони були розділені один від одного.

47 І жив Аврам у равнині Мамре, що в Хевроні, і там палатував, і був Аврам там багато років.

РОЗДІЛ 16

1 У той час Кедорлаомер, цар Елама, послав до всіх сусідніх царів: до Німрода, царя Синару, який тоді був під його владою, і до Тидала, царя Гоїма, і до Аріоха, царя Еласара, з якими він уклав заповідь, кажучи: "Візьміть до мене і допоможіть мені, щоб ми побили всі міста Содома і його жителів, бо вони це тринадцять років бунтують проти мене".

2 І вийшли ці чотири цари з усіма своїми військами, близько вісімсот тисяч чоловік, і пішли, як вони були, і побили всіх, кого знайшли на дорозі.

3 І вийшли на зустріч з ними п'ять царів Содом'я та Гоморри: Синаб, цар Адма, Шемебер, цар Зебоїм, Бера, цар Содом'я, Берша, цар Гоморра, і Бела, цар Соар'я, і всі вони зібралися разом у долини Сидим'я.

4 Ці дев'ять царів воювали в долині Сидиму, а царі Содом і Гоморра були переможені перед царями Елама.

5 Долина Сиддиму була повна камінних човнів, і цари Еламу переслідували царів Содомських, а царі Содомські з їхнями військами бігли і впали в човнів камінних, а всі, хто залишився, пішли в гору, щоб спастись. П'ять царів Еламу прийшли за ними і переслідували їх до пор Содомських, і забрали все, що було в Содомі.

6 Вони грабили всі міста Содома і Гоморри, і взяли також Лота, брата Авраама, і його майно, і забрали все благо в містах Содома, і пішли. І побачив це Юник, слуга Авраама, що був у битві, і розповів Аврааму про все, що зробили царі в містах Содома, і що Лота взяли в плену вони. — в друкованому вигляді.]

7 І, почувши це Аврам, піднявся з собою близько трьохсот вісімнадцяти людей, і той же вечір погонився за цими царями, і побив їх; і всі вони падали перед Аврамом і людьми йогоми, і не залишився нікого, крім чотирьох царів, які втік, і пішов кожен у свій шлях.

8 Ібрам відв'язав все, що було в Содомі, і також відв'язав Лота і його майно, і його дружини, і дітей, і все, що було йому, так що Лоту нічого не бракувало.

9 І коли він повернувся від поразки цих царів, він і люди його перейшли долину Сиддиму, де царі разом воювали.

10 І вийшов Бера, цар Содомський, і решта його людей, що були з ним, з човнів, у які вони упали, на зустріч Аврааму і його людям.

11 І вийшов Адонізедек, цар Єрусалима, той Сам, і люди його, на зустріч Аврааму і народу його, з хлібом і вином, і вони залишилися разом у долини Мелеха.

12 Адонізедек благословив Авраама, і Аврам дав йому десяток з усього, що він взяв з пляху ворогів своїх, бо Адонізедек був священиком до Ягве.

13 І прийшли до Авраама всі царі Содома та Гоморри, що там були, і слуги їхні, і просили його повернути слуги свої, яких він вв'язував в плену, і взяти все майно.

14 І Аврам відповів царям Содомським: Ягве він, що створив небо і землю, і викупив душу мою від усіх невдач, і визволив мене сьогодні від ворогів моїх і дав їх у руку мою, я не беру нічого, що належить тобі, щоб ти завтра не хвалився, говорячи: Аврам багатий з майна нашого, що він врятував.

15 Для Ягве мій Елогім він сказав мені: "Не буде тобі нічого не вистачати, бо Я благословив тебе у всіх ділах твоїх рук".

16 Тепер тут все належить тобі, взяти його і піти; як Ягве не заберу життя від живої душі аж до шнуру чи нитки, окрім витрат на їжу тих, хто пішов зі мною на війну, і частки людей, які пішли зі мною, Анар, Ашколь і Мамре, вони і їхні люди, і також ті, хто залишився, щоб охороняти багаж, вони возьмуть свою частку з пляну.

17 І давали царі Содом Аврааму все, що сказав він, і наполягали на нього, щоб він взяв все, що хотів, але він не хотів.

18 І відправив він царів Содома та решту їхніх людей, і наказав їм про Лот, і вони пішли до своїх місць.

19 І відпустив він також Лот, сина брата свого, і багатство своє, і пішов з ними; а Лот повернувся до дому свого в Содомі, а Аврам і народ його повернулися до дому свого на ровнині Мамре, що в Хевроні.

20 Тоді Ягве і знову з'явився Авраму в Хевроні, і сказав йому: Не бійся, бо велика твоя винагорода перед мною, бо не покину тебе, поки не розмножую тебе і не благословив тебе, і не зробив потомства твоїх, як зорі небесні, які не мішуться і не мішуться.

21 І дам до твого потомства всі ці землі, що бачиш своїми очима, і дам їх на спадщину вічно. Тільки будь сильним і не бійся, і ходи перед мною і будь досконалим.

22 У сімдесят вісім році життя Аврама помер Рев, син Пелега. І всі дні Рева - двісті тридцять дев'ять років, і він помер.

23 І Сарі, дочка Харана, жонка Аврама, ще не могла зачати в ті дні, і не народила Авраму ні сина, ні дочки.

24 Коли вона побачила, що не народила дітей, вона взяла свою слугу Агарю, яку дав їй фараон, і дала її Аврааму, своєму чоловікові, на дружину.

25 Бо Агара навчилася всіх шляхів Сарай, як й навчила її Сарай, і вона ні в якому разі не вистачалася в тому, щоб слідувати своїм добрим шляхам.

26 І сказала Сарай Аврааму: Ось рабиця моя Агар, іди до неї, щоб вона родила на колінах моїх, і я також роблю від неї дітей.

27 Наприкінці десятирічного проживання Авраамом у землі Ханаан, тобто восьмидесяти п'ятирічного життя Авраама, Сарай дала йому Агарю.

28 І послухався Аврам голосу Сарі, дружини своєї, і взяв слугину свою Агарю, і прийшов до неї Аврам, і вона завагітніла.

29 Коли Агар побачила, що вона зачала, вона раділа дуже, і її господиня була зневажена в її очах; вона сказала в собі: Це може бути лише тому, що я краща перед Ягве, ніж Сарай, моя господиня, бо в усі дні, що моя господиня була з моїм паном, вона не зачала, а мене Ягве спричинив за такий короткий час зачати від нього.

30 І побачив Сарай, що Агар зачав з Авраамом, і заздріла на слугиню свою Сарай, і казала в собі: Це не інше, як то, що вона повинна бути кращою за мене.

31 І сказала Сарі Аврааму: Нехай буде на тебе моя виняток, бо в час, коли ти молився раніше, Ягве за дітей, чому ви не молилися за мене, що Ягве щоб я від тебе родив?

32 Коли я розмовляв з Аґаром перед тобою, вона ненавидить моє слово, бо вона зачепила, і ти не говориш їй нічого. Ягве розсуд між мною і вами за те, що ви зробили мені.

33 І сказав Аврам Сарайї: Ось слугиня твоя в руці твоїй, зроби з нею, що добре тобі у очах твоих. І зневажала її Сарай, а Агар втік від неї в пустелю.

34 Ангел Ягве і знайшов її на місці, де вона бігла, біля колоди, і сказав їй: Не бійся, бо я роблю тебе багато, бо ти народитимеш сина, і назові його ім'ям Ізмаїл. І тепер повернись до Саррай, господині своєї, і піддайся їй.

35 Агар назвав місце цього колоду Біер-лахай-рої, яке між Кадеш і пустелі Беред.

36 І повернулася Агара в цей час до дому господаря свого, і наприкінці днів родила Абраму сина, і назвав його ім'ям Ізмаїл. Абраму було вісімдесят шість років, коли він народжував його.

РОЗДІЛ 17

1 У ті дні, в дев'ятдесят один рік життя Аврама, воювали сини Читими з синами Тубаля, Ягве і розкидали синів людських на поверхні землі, і сини Читими йшли, і оселилися на рівнині Канопії, і збудували там собі міста і жили біля річки Тибреї.

2 Сини Тубаля жили в Тоскана, і межі їхні ділилися до річки Тибреї, і сини Тубаля збудували місто в Тоскана, і назвали його Сабіна, на ім'я Сабіна, сина Тубаля, батька їхнього, і жили там аж до сьогоднішнього дня.

3 У той час сини Читими воювали з синами Тубаля, і сини Тубаля були побити перед синами Читима; сини Читима вбили з синів Тубаля триста сімдесят чоловік.

4 У той час сини Тубалі присягнули синам Читиму: не одружуйтеся між нами, і не давайте нікому з синів Читиму доньку свою.

5 Бо всі дочки Тубаля були в ті дні прекрасні, бо не було жодної жінки, яка б була настільки прекрасна на всій землі, як дочки Тубаля.

6 І всі, хто любив красу жінок, пішли до дочок Тубалів і взяли одружитися з них; і сини чоловіки, цари і князі, що дуже любили красу жінок, в ті дні брали одружитися з дочок Тубалів.

7 На закінченні трьох років, коли сини Тубалі поклялися синам Читиму, що не дадуть їм своїх дочок за дружини, пішли з синів Читиму близько двадцяти чоловіків взяти дочок Тубалі, але не знайшли жодної.

8 Бо сини Тубалі виконали присягу свого, щоб не вступити в дружину з ними, і не порушили присяги свої.

9 У дні жніва сини Тубалі йшли на свої поля, щоб жнівати, а юнаки Читими зібралися і пішли до міста Сабіна, і кожен одній одних одних одних одних одних одних одних одних дочок Тубалів, і прийшли в свої міста.

10 І чули про це сини Тубалі, і вийшли вони на війну з ними, і не змогли перемогти їх, бо гора була дуже висока. І побачивши, що не змогли перемогти їх, вони повернулися до своєї землі.

11 І в перехід року пішли сини Тубалі, і взяли на себе близько десяти тисяч чоловіків з тих міст, що були поруч з ними, і пішли вони на війну з синами Читима.

12 І пішли сини Тубалі на війну з синами Цитима, щоб знищити землю їхню і зневажати їх. І в цій війні сини Тубалі перемагали синів Цитима, і сини Цитима, бачачи, що вони дуже зневажаються, підняли дітей, що народилися у синь Тубалі, на стіну, що була побудована, перед очима синів Тубалі.

13 І сказали їм сини Читими: Чи прийшли ви, щоб воювати з синами вашими і доньками вашими, і чи не вважали нас плотими вашими і костями від того часу аж до теперішнього часу?

14 Коли чули це сини Тубалі, то перестали воювати з синами Читима і пішли.

15 І повернулися вони до своїх міст, і сини Читтіми в той час зібралися, і побудували два міста біля моря, одного називали Пурту, а одного Арізаю.

16 А Абраму, сину Тераху, було тоді дев'ятьдесят дев'ять років.

17 Тоді Ягве і з'явився до нього і сказав: Я буду робити Мой заповіт між собою і вами, і збільшуватимею потомство ваше; і ось заповіт Мой заповіт, що Я буду робити між собою і вами, щоб кожен хлопчик був обрезан, ви і потомство ваше після вас.

18 Коли він буде вісім днів, то буде обрізані, і цей заповіт буде в тілі вашому заповіт вічний.

19 І тепер вже не буде тебе називати Аврамом, а Аврамом, і не буде тебе називати дружиною твоїм Сарай, а Сарой.

20 Бо Я благословив вас обох, і нароблю вас, і станеш великим народом, і будуть з вас цари.

РОЗДІЛ 18

1 Авраам піднявся і зробив все це. Ягве він наказав йому, і він узяв чоловіків свого дому та тих, хто був куплений своїми грошима, і обрізнув їх, Ягве він наказав йому.

2 І не залишилося нікого, кого він не обрезав, а Авраам і його син Ізмаїл обрезалися на плоті свого переднеб'я; Ізмаїл був тринадцять років, коли був обрезан на плоті свого переднеб'я.

3 На третій день Авраам вийшов зі свого шату і сидів біля дверей, щоб насолоджуватися сонячною теплою, коли його тіло боляче.

4 Ягве і з'явився йому на равнині Мамре, і послав трьох своїх службових ангелів, щоб відвідати його, а він сидів у двери шати. І підняв він очі, і бачив три чоловіки, що прийшли з далі, і піднявся, і біг на їхнє зустріч, і поклонився їм, і привів їх у свій дім.

5 І сказав він їм: Якщо я знайшов благодать у ваших очах, то ввійди і їж трохи хліба. Він наполякав їх, і вони повернулися, і він дав їм воду, і вони мили ноги свої, і став їх під дерево при вході в палату.

6 Авраам побіг і взяв теля, теля і хороша, і поспішав заколяти його, і дав його слузі своєму Еліезеру, щоб він одягнув його.

7 І прийшов Авраам до Сари в палату, і сказав їй: Приготуй швидко три міри міцного мука, і гони його, і зроби печі, щоб покрити горшок, у якому є м'ясо. І так зробила вона.

8 А Авраам поспішав принести їм масло, молоко, говядину і овецьку їжу, перш ніж вона була приготована, і вони їли.

9 Коли вони закінчили їсти, то одна з них сказала йому: "В цей час я повернуся до тебе, і Сара, твоя дружина, народить сина".

10 І пішли люди і пішли своїм шляхом, до місць, до яких їх послали.

11 У ті дні всі люди Содому й Гоморри, і всіх п’яти міст, були дуже нечестиві й грішні проти Ягве. Вони гнівили Ягве своїми мерзотами, і вони ставали гірші, коли вони старіли мерзенно й зневажливо перед Ягве, і їхнє нечестя й злочини були в ті дні великі перед Ягве.

12 У їхній країні була дуже широка долина, приблизно на південний ход, і в ньому були джерела води і велика кількість трав, що оточували воду.

13 Всі люди Содома і Гоморри йшли там чотири рази на рік, разом з дружинами, дітьми і усіма своїми маєтками, і радівали там, граючи тампли і танцюючи.

14 У час радості всі вставали і захопилися за дружини сусіда, і деякі, дев'яні дочки сусіда, і насолоджувалися ними; кожен бачив свою дружину і дочку в руках сусіда, і не сказав ні слова.

15 І так робили вони з ранку до вечора; а потім поверталися кожен до свого дому, і кожна жінка до свого палатки; так робили вони чотири рази в рік.

16 І коли прибував в міста їхня чужий, і приносив товар, який він купив, щоб там розпоряджатися, то збиралися люди тих міст, чоловіки, жінки і діти, молоді і старі, і йшли до чоловіка, і брали його товари силою, і давали кожному мало, аж поки не закінчилося все товари власника, що він привів в землю.

17 А коли господар споріджувався з ними, кажучи: Що це за справа, що ви зробили мені, то вони пішли до нього один за одним, і кожен показав йому мало, що взяв, і замітався над ним, говорячи: "Я взяв лише мало, що ви дали мені". А коли він чув це від них усіх, то вставав і пішов від них з смуткою і горкотою душою. І всі вставали і пішли за ним, і вигнали його з міста з великим шумом і буркою.

18 І був один чоловік з країни Елама, що спокійно їхав по дорозі, сидячи на ослі своєму, який носив на собі красивий мантий різних кольорів, і на мантії був прив'язаний вузьком на ослі.

19 І був той чоловік, що проходив дорогою через Содом, коли захолодало сонце, і був там, щоб прожити ніч, і ніхто не дозволяв йому входити в свій будинок. І був в Содомі в той час чоловік злий і зловмисний, який вмів чинити зло, і на ім'я його був Хедад.

20 І підняв він очі і побачив дорожника на вулиці міста, і прийшов до нього і сказав: Звідки ти прийшов і куди ти йдеш?

21 І сказав йому чоловік: Я їду з Хеврона до Елама, де я є, і коли заходить сонце, і ніхто не запрошує мене в свій будинок, а у тебе є хліб і вода, і солома, і пасту для осла мого, і я нічого не потребую.

22 І відповів Гедад і сказав йому: Все, що ти потребуєш, я дам тобі, а ти не будеш всю ніч на вулиці.

23 Хідід привів його до свого дому, і спустив він одежу з осли з вережкою і привів їх до свого дому. Він дав ослику солому і корм, а подорожник їв і пив у будинку Хідідів, і провів там ту ніч.

24 І вранці подорожник встав рано продовжити свій шлях, коли Гейдад сказав йому, чекайте, потісніть своє серце [РЕЗБОРЕНИ В НЕДУ П. 257 — вірш завершується на сторінці 258]

[Сторінка починається в середині вірша, продовжуючи розділ 18 вірш 24 з сторінки 257:]

з кусочкою хліба, а потім йшов, і так зробив чоловік. І він залишився з ним, і вони обидва

Вони їли і пили разом протягом дня, а потім чоловік встав і пішов.

25 І сказав йому Хедед: Ось, день сходить, то краще, щоб ти протримався всю ніч, щоб утеха була тобі в серці. І наполягав він його, і він протримався там всю ніч. І на другий день він вставав рано, щоб піти, а Хед запекав його, кажучи: Потішай своє серце трохи хлібаю, і підійди. І він залишився і їв з ним також на другий день.

26 І піднявся той чоловік, щоб продовжувати свій шлях. І сказав йому Хедад: Глянь, сьогодні сьвет падає; залишайся зі мною, щоб утешити тебе серце, і рано уранці вставай і йди.

27 А той не хотів залишитися, але встав і засилив свою ослину. І коли він засиляв свою ослину, то сказала жонка Хедада мужу своєму: Ось, цей чоловік сходив до нас два дні їсти і пити, і нічого нам не давав, і тепер він піде від нас і нічого не дасть? І сказав їй Хедад: Тишись!

28 А чоловік засилив свою задницю, щоб йшов, і попросив Гедада, щоб він дав йому ніт і мантию, щоб завязав її на задницю.

29 І Хедад сказав йому: Що ти кажеш? І він сказав йому: Що ти, мій пане, даси мені шнур і мантію, зроблену різними кольорами, яку ти сховав у своєму домі, щоб берегти її.

30 І відповів Гедад чоловікові, говорячи: Це тлумачення мрії твоєї: ніть, яку ти бачив, означає, що життя тебе буде довше, як ніть, і що ти бачив шапку, що розфарбована на всіляких кольорах, значить, що тобі буде виноградник, в якому ти посадимеш дерева всякого плоду.

31 І мандрівник відповів, кажучи: Не так, мій пане, бо я був бадьорий, коли я дав тобі шнур, а також мантію, ткану різними кольорами, яку ти зняв з осла, щоб відкласти для мене; і Хедад відповів і сказав: Певно я сказав тобі тлумачення твого сну, і це добрий сон, і це тлумачення його.

32 А тепер сини людські дають мені чотири монети срібла, що є моїм обов'язком для тлумачення снів, а від вас я потребую лише трьох монет срібла.

33 І розгневився той чоловік на слова Гедада, і кричив горко, і привів Гедада до Серака суддя Содома.

34 І дав чоловік справу свою до Суду Сераку, а Гедад відповів: "Не так, але так є справа". І сказав суддя до подорожника: "Цей чоловік Гедад говорить тобі правду, бо він славиться в містах в точному тлумаченні снів.

35 І чоловік крикнув на слово судді, і він сказав: Не так, мій пане, бо це було в день, коли я дав йому шнур і мантію, яка була на ослі, щоб відкласти їх у його домі; вони обидва сперечалися перед суддею, один кажучи: Так була справа, а інший заявляючи інакше.

36 І сказав Хедед до чоловіка: Дай мені чотири монети срібла, що я буду платити за точення моїх снів, і я не дам нічого. Дай мені витрати на чотири пити, які ти їв у моєму домі.

37 І сказав чоловік до Хедада: Я ж заплачу тобі за їжу, яку я їв у твоєму дому; тільки дай мені вертеж і шату, що ти приховував у твоєму дому.

38 І відповів Гедад перед суддом, і сказав чоловікові: Хіба я не розповів тобі тлумачення свого сну? Хід означає, що дні твої будуть довгі, як хід, і шата, і що ти будеш мати виноградник, і ти посадитимеш в ньому всілякі плодови дерева.

39 Це правильний тлумаченням вашого сну. Тепер дайте мені чотири монети срібла, які я потребую в якості компенсації, бо я не дам вам жодної компенсації.

40 І кричав чоловік на слова Гедада, і вони обидва розпалилися перед судді; і судді наказав слугам своїм, і вони вигнали їх з дому.

41 І пішли вони, розчаруючись від судді. Коли чули про це люди Содома, зібралися навколо них і говорили жорстоко про незнайомого, і вигнали його швидко з міста.

42 І продовжував чоловік свій шлях на ослі своїй з горкою душою, плачучи і плачучи.

43 І коли він їхав, він плакав за те, що сталося з ним в поквареному місті Содом.

РОЗДІЛ 19

1 У містах Содома були чотири судді на чотири міста, і ці їхні імена: Серак у місті Содома, Шаркад у Гоморі, Забнаак у Адмі і Менон у Зебоїмі.

2 Слуга Авраама Єліезер назвав їх різними іменами, і він перетворив Серака на Шакра, Шаркада на Шакруру, Зебнака на Кезобім, а Менона на Матцлодин.

3 За бажанням чотирьох своїх суддів люди Содома та Гоморри встановили ліжка на вулицях міст, і якщо хтось прийшов до цих місць, то він ув'язував його і прив'язував його до одного з їхніх ліжків і насильно змушував лягати в них.

4 Коли він лежав, три чоловіки стояли біля його голови і три біля його ног, і вимірювали його за довжиною ліжка; якщо чоловік був менше ліжка, ці шість чоловіків розтягали його на кожному кінці, і коли він викликав їх, вони не відповіли йому.

5 Якщо він був довше, ніж ліжко, вони притягнули дві сторони ліжка на кожному кінці, поки чоловік не досяг ворота смерті.

6 І якби він продовжував кричати до них, то вони відповіли йому, говорячи: Так буде зроблено з чоловіком, що прийде в нашу землю.

7 Коли люди з міста Содома почули про все це, що вони робили, вони відмовилися йти там.

8 І коли прийшов бідний чоловік у їхню землю, то давали йому срібло і золото, і проповідували в усьому місті, щоб не давали йому кусочки хліба їсти. А якщо б незнайомец залишився там кілька днів, і помер від голоду, не здобувши кусочки хліба, то при його смерті всі люди міста прийшли б і забрали свої срібло і золото, що вони дали йому.

9 А ті, хто знав серебро або золото, що дали йому, відняли його, і, коли він помер, скидали його і одяг, і воювали навколо них; той, хто переважав над ближнім, узяв їх.

10 Після цього вони несли його і закопали під кустами в пустелі. Так вони завжди робили з тим, хто прийшов до них і помер у їхній країні.

11 І з часом Сара послала Єлієзера до Содома, щоб побачити Лота і запитати, як він добре.

12 І вийшов Еліезер до Содома, і знайшов одного чоловіка Содома, що воював з незнайомим, і той чоловік Содомський роздяг з бідного чоловіка всі свої одяги і пішов.

13 І викрикнув цей бідний чоловік до Єлієзера і просив його про помилку за те, що зробив йому Содомський чоловік.

14 І сказав йому: Чому ти так чиниш з бідним, що прийшов у твою землю?

15 І відповів чоловік Содомський на Ілеезер: чи є цей чоловік твоим братом, чи поставили тебе сьогодні судді люди Садомські, щоб ти говорив про нього?

16 Єліезер порушувався з Содомцем за бідного чоловіка, і коли Єліезер підійшов, щоб відняти бідного чоловіка одяг від Содомця, він поспішав і ударив Еліезеру кам'ятом в черево.

17 Кров багато тече з лбу Еліезера, і коли той чоловік побачив кров, то схапився за Еліезера, кажучи: Дай мені плату мою за те, що я позбавляв тебе від цієї поганої крові, що була на твоїм лбу, бо така є звичаї і закон в нашій країні.

18 І сказав йому Елиезер: Ти мене ранив, і вимагаєш від мене заплати тобі зарплату? І не послухався Ілеезер словами Содомця.

19 А чоловік узяв Еліезера і привів його до Судя Содома Сакри на суд.

20 Чоловік промовив до судді, кажучи: Я благаю тебе, мій пане, так зробив цей чоловік, бо я вдарив його каменем, так що кров потекла з його чола, і він не хоче дати мені мою платню.

21 І сказав суддя до Єлієзера: Він говорить тобі правду, дай йому зарплату його, бо це є звичаєм у нашій країні. Коли Ілієцер почув слова суддя, то підняв камінь і ударив у суддя, а камінь ударив його на лоб, і крово тече з лобдя суддя. І сказав Єлієцер: Якщо так є звичаєм у вашій країні, то дайте йому, що я мушу дати йому, бо це було твоє рішення, і ти постановив це.

22 І залишив Еліезер Содомського з суддом, і пішов він.

23 Коли царі Еламу воювали з царями Содома, царі Еламу завзяли всі володіння Содома і взяли в полон Лота з його володінням, і коли було сказано Аврааму, що він пішов і воював з царями Еламу, то відняв з їхніх рук все володіння Лота, а також володіння Содома.

24 У той час жонка Лота народила дочку, і назвав її Палтітом, кажучи: Ягве він врятував його і весь його будинок від царів Еламів. Коли виросла Палтіт, дочка Лота, один з содомських чоловіків взяв її за дружину.

25 І прийшов в місто бідний чоловік, щоб шукати наживу, і він залишився в місті кілька днів. І всі люди Содома послали проповідь про свій звичай, щоб не дати йому кусок хліба їсти, поки не упаде мертвий на землю, і так зробили.

26 І бачила Палтіт, дочка Лота, того чоловіка, що лежить на вулицях, голодуючи, і ніхто не давав йому нічого, щоб він жив, бо він був на місці смерті.

27 А душа її наповнилася жалою до чоловіка, і нахмурила його таємно хлібом багато днів, і душа цього чоловіка ожила.

28 Бо коли вона виходила за водою, то покладала хліб у водоросли, а коли прийшла до місця, де був бідний, то взяла хліб з водоросли і дала йому їсти, і так багато днів.

29 І всі люди Содома і Гоморри дивувалися, як цей чоловік міг довго голодати.

30 Вони говорили один до одного: "Це тільки тому, що він їсть і п'є, бо ніхто не може довго голодати або жити так, як цей чоловік, і навіть його обличчя не зміниться". Три люди приховалися в місці, де стояв бідний чоловік, щоб знати, хто принес йому хліб на їжу.

31 Палтіт, дочка Лота, вийшла в той день, щоб взяти воду, і поклала хліб у свою горшку з водою. І пішла тягнути воду біля місця бідного, і взяла хліб з горшки, і дала її бідному, і той їв.

32 І побачили три чоловіки те, що зробив Палтіт бідному, і сказали їй: Ти ж підтримав його, і тому він не голодував, і не змінив обличчя, і не помер, як інші.

33 І вийшли ці троє чоловіки з місця, де вони сховалися, і взяли Палтіт і хліб, що був у руці бідного.

34 Вони взяли Палтіт і привели її перед своїх суддів, і вони сказали їм: Так вона зробила, і це вона, хто постачав [речення продовжується на с. 260] заголовок РОЗДІЛУ 20 внизу сторінки

[Сторінка починається на середині вірша, продовжуючи розділ 19 вірш 34 з сторінки 259:]

бідний чоловік з хлібом, тому він не помер весь цей час; тому тепер розкажи нам

покарання, яке належить цій жінці за порушення нашого закону.

35 І зібралися люди Содома та Гоморри, і підпалили вогонь на вулиці міста, і взяли жінку, і викинули її в вогонь, і вона спала на пепел.

36 У місті Адма була жінка, до якої вони зробили те ж саме.

37 Бо в місто Адма прийшов один мандрівець, щоб прожити там всю ніч, і мав намір піти додому вранці. Він сидів проти дверей дому батька дівчини, щоб залишитися там, як сонце заходить, коли він прийшов до того місця; і дівчина побачила його сидіти біля дверей дому.

38 Він попросив її води, і вона запитала його: Хто ти? Він відповів їй: Я сьогодні ходив дорогою, і прийшов сюди, коли заходило сонце, і буду тут всю ніч, і рано вранці вставатиму, і продовжуватиму свій шлях.

39 І ввійшла дівчина до дому, і принесла чоловікові хліб і воду, щоб він їв і пив.

40 І з'явилося це до людей Адми, і зібрали вони дівчину і довели до суддів, щоб вони судили її за цю справу.

41 І сказав суддя: Це жінка має бути засуджена смертю, бо вона порушила закон наш; і тому це рішення щодо неї.

42 Люди тих міст зібралися і вивели дівчину і помазали її м'єм від голови до ног, як наказував суддя, і поставили її перед родом пчол, які тоді були в своїх ковпах, і пчол літали на неї і вкусали її, і все тіло її розпухло.

43 Вона викричала від пчол, але ніхто не підозрював її і не помилився над нею, і її крик піднявся до неба.

44 І... Ягве і це, і все, що було в містах Содом, розгневило його, бо вони мали багато їжі і були в спокій між собою, і ще не підтримували бідних і бідних. І в ті дні були великі їхні зло і гріхи. Ягве.

45 Ягве і послав два ангела, які прийшли до дому Авраама, щоб знищити Содом і його міста.

46 І піднялися ангели з дверей шати Авраамової, після того, як вони їли і пили, і прийшли до Содома на вечір, а Лот сидів у воротах Содома. І, побачивши їх, піднявся, щоб зустріти їх, і поклонився на землю.

47 Він прийняв їх і привів до себе, і давав їм їсти, і вони провели всю ніч у своєму домі.

48 І сказали ангели Лоту: Встань, вийди з цього місця, ти і всі, що твої, щоб не загинув ти з беззаконням цього міста, Ягве зруйнує це місце.

49 І взяли ангели руки Лота, і руки його дружини, і руки його дітей, і руки всього, що було йому, і вивели його, і поставили його за межами міст.

50 І сказали вони Лоту: "Утікай за своє життя!" І втік він і все, що є йому.

51 Тоді Ягве і долив до Содома і Гоморри і до всіх тих міст серка і вогню з Ягве з неба.

52 І знищив він ці міста, і всю рівнину, і всіх мешканців міст, і те, що росли на землі. Адо жонка Лота озирнулася, щоб побачити знищення міст, бо була змирені на дочок своїх, що залишилися в Содомі, бо вони не пішли з нею.

53 І коли вона озиралася назад, вона стала слупом солі, і вона залишається на цьому місці аж до цього дня.

54 Боки, що стояли там, щоденно лізали соль до краю ног своїх, і вранці вона знову виходила, і вони знову лізають її аж до сьогодні.

55 Лот і дві його дочки, що залишилися з ним, втік і втік до печери Адуллам, і вони залишилися там деякий час.

56 І встав Авраам рано вранці, щоб подивитися, що сталося з містами Содом; і подивився він, і бачив дим містах, що піднімаються, як дим печі.

57 Лот і дві його дочки залишилися в печірі, і напоїли батька свого вином, і спали з ним, бо казали, що немає людини на землі, яка б могла родити насіння від них, бо думали, що вся земля зруйнована.

58 І вони обоє спали з батьком своїм, і заважилися, і народжували синів. Перший назвав сина свого Моавом, кажучи: Я заважив його від батька моавіта до сьогоднішнього дня.

59 Малодша й назвала сина її Бенамім. Він є батьком синів Аммонських аж до сьогоднішнього дня.

60 Після цього Лот і дві його дочки вийшли звідти, і він жив за Йорданом з двома своїми дочками і їхніми синами. І виросли сини Лотські, і пішли вони і одружувалися за себе з землі Ханаанської, і народжувалися вони і рослись і рослись.

РОЗДІЛ 20

1 У той час Авраам відступив з равнини Мамрейської і пішов в землю філістимську, і пробував в Герарі. В двадцять п'ятий рік перебування Авраама в країні Ханаанської, і в сторіч життя Авраам, він прийшов в Герарі в країні філістимської.

2 І коли вони прийшли до землі, то сказав він Саррі, дружині своїй: Скажи, що ти сестра моя, до кожного, хто запитає тебе, щоб ми втекли від зла жителей землі.

3 Коли Авраам мешкав у землі філістимських, то раби Авімелеха, царя філістимського, побачили, що Сара дуже красива, і запитали Авраама про неї, і він сказав: Сестра моя вона.

4 І прийшли слуги Авімелеха до Авімелеха, говорячи: Чоловік з землі Ханаанської прийшов, щоб жити в країні, і має він сестру дуже гарну.

5 Авімелех чув слова слуг своїх, що хвалили Сару йому, і послав Авімелех слуг своїх, і привели Сару до царя.

6 І прийшла Сара до дому Авімелеха. І побачив цар, що Сара прекрасна, і дуже сподобалася йому.

7 І підійшов до неї, і сказав їй: Що ти маєш з тим чоловіком, з яким прийшовш до нашої землі? І відповіла Сарра і сказала: Він брат мій, і ми прийшли з землі Ханаанської, щоб жити там, де знайдемо місце.

8 І сказав Авімелех Сарі: Ось земля моя перед тобою, поклади брата твого в будь-якій частині цієї землі, що тобі сподобається, і ми будемо вивеличити його і вивеличити його над усіма народами землі, бо він брат твій.

9 І послав Авімелех за Авраамом, і прийшов Авраам до Авімелеха.

10 І сказав Авімелех до Авраама: Ось я наказав тобі, що ти будеш почесний, як ти хочеш, заради Сарри, сестри своєї.

11 І вийшов Авраам від царя, і подарунок царський пішов за ним.

12 І коли настав вечір, перш ніж люди лежали, цар сидів на престолі своєму, і глибокий сон спав на нього, і він лежав на престолі і спав до ранку.

13 Він мріяв, що ангел Ягве і прийшов до нього з витягнутим мечем у руці його, а ангел стояв над Авімелехом і хотів заб'яти його мечем. Цар жахувався у сні і сказав ангелу: Я в чому грішив проти тебе, що ти прийшов, щоб заб'яти мене мечем твоим?

14 І ангел відповів Авімелеку: Ось ти помреш за жінку, яку ти привів у свій будинок вчора вночі, бо вона є одружена, і жонка Авраама, що прийшла в свій будинок. І тепер поверніть тому чоловікові дружину свою, бо вона жонка його. А якщо ти не повернеш її, знай, що ти памреш, ти і все, що маєш.

15 В ту ніч був великий крик у землі філістимських, і бачили мешканці країни обличчя людини, що стоїть з витягнутим мечем у руці своїй, і він ударив мечом мешканців землі, і продовжував бігти їх.

16 І ангел Ягве і в ту ніч напали на всю землю філістимську, і був великий смуток в ту ніч і на наступне утро.

17 Кожна утроба була закрита, і всі їхні проблеми, і рука Ягве і був на них через Сарру, дружину Авраама, яку брав Авімелех.

18 Авімелех встав на світанку з страхом і смуткою і великим страхом, і послав, і викликав слуг своїх, і розповів їм сон свій, і народ дуже спалося.

19 Один із слуг царя відповів царю: "О цар, поверни цю жінку до чоловіка її, бо він її чоловік, бо так сталося з царю Єгипетським, коли цей чоловік прийшов у Єгипет.

20 Він сказав про свою дружину: Вона моя сестра, бо так поступається він, коли приходить жити в країні, в якій він чужий.

21 І фараон послав, і взяв цю жінку за дружину, і Ягве і нанесли на нього тяжкі лихи, поки він не повернув її до чоловіка.

22 І тепер, цар, знай, що сталося вчора вночі з усією країною, бо було дуже велике занепокоєння, і великий біль і плач, і ми знаємо, що це за жінку, яку ти взяв.

23 І тепер поверніть цю жінку до чоловіка її, щоб не сталося нам, як сталося з фараоном царю Єгипетським і його слугами, і щоб не загинули ми". Авімелех поспішав і покликав Сару, і вона прийшла до нього, і він покликав Авраама, і він прийшов до нього.

24 І сказав їм Авімелех: Що ви творите, говорячи, що ви брат і сестра, а я взяв цю жінку за дружину?

25 І сказав Авраам: Бо я думав, що буду загинути за дружину мою. І взяв Авімелех овець і готів, і слуг чоловіків і слуг слуг, і тисячу срібних монет, і дав їх Аврааму, і повернув йому Сарру.

26 І сказав Авімелех Аврааму: Ось вся земля перед тобою; там, де ти захочеш, там живеш.

27 І вийшов Авраам і Сарра, його дружина, з царського огляду з повагою і повагою, і жили в країні, в Герарі.

28 І все жителі землі філістимської і слуги царі були в болю від хвороби, яку ангел нанесла на них всю ніч за Сару.

29 Авімелех послав за Авраамом і сказав: Моліться за рабів Твоїх, Ягве ваша Елогім, щоб він міг відкласти це [судо продовжується на сторінці 262] ГЛАВА 21, ст. 1–29

[Сторінка починається на середині вірша, продовжуючи розділ 20 вірш 29 з сторінки 261:]

смертність серед нас.

30 І молився Авраам за Авімелеха та за його слуг. Ягве і почув молитву Авраама, і вилікував Авімелеха і всіх його підданих.

РОЗДІЛ 21

1 У той час, після року і чотирьох місяців, коли Авраам пробував у землі філістимських у Герарі, Ягве відвідав Сару, і Ягве і пам'ятав він її, і вона завагітніла і народила сина Аврааму.

2 Авраам назвав сина, якого йому родила Сара, Ісаком.

3 І обрізав Авраам Ісаака сина свого, коли йому було вісім днів. Ягве і наказав Аврааму, щоб він робив за ним своїм потомкам. Аврааму було сто років, а Саррі дев'яносто років, коли народився Ісака.

4 І виріс хлопчик і був відмовлений, і Авраам приготував великий пир у день відмовлення Ісаака.

5 І прийшли Шем, і Ебер, і весь великий народ країни, і Авімелех, цар Філістійський, і слуги його, і Фіколь, начальник війська його, щоб їсти, і пити, і радіти на вечірку, яку приготував Авраам в день відчаювання Ісаака, сина його.

6 І прийшов з Харана і Тера, батько Авраама, і Нахор брат його, вони і всі, що належали їм, бо дуже раділи, коли чули, що у Сарри народжений син.

7 Вони прийшли до Авраама і їли і пили на вечірці, яку приготував Авраам у день, коли вирвало Ісаака.

8 Тера і Нахор раділи разом з Авраамом, і вони прожили з ним багато днів в землі філістимлян.

9 У той час помер Серуг, син Реу, у перший рік народження Ісаака, сина Авраама.

10 І всі дні Серуга двісті тридцять дев'ять років, і помер.

11 Ісмаїл, син Авраама, виріс в ті дні. І був він віком чотирнадцяти років, коли родила Аврааму Ісака Сарра.

12 І... Ягве і був з Ізмаїлом, сином Авраама, і він виріс, і навчився лукати, і став лукачем.

13 Коли Ісакові було п'ять років, він сидів з Ізмаїлом у двери скинини.

14 І прийшов Ізмаїл до Ісаака, і сидів проти нього, і взяв лук, і витягнув його, і поклав в нього стрільку, і хотів вбити Ісаака.

15 Коли Сара бачила, що хотів зробити Ізмаїл зі своїм сином Ісаком, то дуже засмутила її за свого сина. І послала вона викликати Авраама і сказала йому: "Зверни цю рабу і її сина, бо її син не буде спадкоємцем з моїм сином, бо саме так він намагався зробити з ним сьогодні".

16 Авраам слухав голос Сари, і рано встав рано вранці, і взяв дванадцять хліб і пляшку води, і дав Аґарі, і відправив її з сином своїм. А Аґарі йшов з сином своїм в пустелю. Вони жили в пустелі Парана з мешканцями пустелі. Ісмаїл був луковиком, і прожив він в пустелі багато днів.

17 Після цього він і його мати пішли в Єгипетську землю і жили там. Агар взяла для свого сина дружину з Єгипту, і її на ім'я Меріба.

18 І жонка Ішмаїла зачела і народила чотирьох синів і двох дочок. І Ішмаїл, і мати його, і дружина його, і діти, пішли і повернулися в пустелю.

19 Вони зробили собі шати в пустелі, де жили, і продовжували подорожувати, а потім відпочивали щомісяця і щороку.

20 І... Ягве і давав Ізмаїлу стада, і голови, і палатки за Авраама, батька його, і чоловік збільшився у стадах.

21 Ісмаїл жив у пустелі і в шатах, багато часу подорожував і відпочивав, і не бачив обличчя батька свого.

22 Через деякий час Авраам сказав своїй дружині Саррі: "Я піду побачити свого сина Ізмаїла, бо я хочу його побачити, бо давно не бачив його.

23 Авраам їздив на одному з своїх верблюдів до пустелі, щоб шукати свого сина Ізмаїла, бо чув, що він живе в шаті в пустелі з усім, що йому належить.

24 І вийшов Авраам в пустелю, і прийшов до шати Ізмаїла близько півночі, і запитав про Ізмаїла. І знайшов він дружину Ізмаїла, що сидить в шаті з дітьми своїми, і Ізмаїла, чоловіка її, і матері її, не було з ними.

25 І запитав Авраам дружину Ізмаїла: Де пішов Ізмаїл? І сказала вона: Він пішов на поле, щоб охопити. І Авраам все ще сидів на верблюді, бо не хотів спуститися на землю, як він клявся дружині своїй Сарі, що не спуститься з верблюди.

26 І сказав Авраам до дружини Ізмаїла: донька моя, дай мені трохи води піти, бо я втомився від подорожі.

27 І відповіла жонка Ізмаїла і сказала Аврааму: не маємо ні води, ні хліба. І сиділа вона в шаті, і не помітила Авраама, і не запитала його, хто він.

28 Але вона б'яла своїх дітей в шаті і прокляла їх, а також прокляла свого чоловіка Ішмаїла і оскріпила його. Коли Авраам почув слова дружини Ішмаїла до своїх дітей, то він дуже розлювався і розлювався.

29 Авраам покликав жінку вийти до нього з намету, і жінка вийшла й стала навпроти Авраама, бо Авраам все ще сидів на верблюді. РОЗДІЛ 22, вв. 1–8 (обривається посеред речення)

30 І сказав Авраам до дружини Ізмаїла: Коли повернеться додому чоловік твой Ізмаїл, то скажи йому ці слова:

31 І прийшов сюди дуже старий чоловік з землі філістимської, щоб шукати тебе, і так був його обличчя і обличчя. Я не запитав його, хто він, і бачив, що ти тут не був, він говорив зі мною і сказав: Коли повернеться чоловік твій Ішмаїл, скажи йому: Так сказав цей чоловік: Коли прийдеш додому, віднеси цей цвіток з намету, який ти поставив тут, і поклади інший цвіток на його місці.

32 Авраам закінчив розповісти жінці, і вона повернулася і виїхала на верблюді додому.

33 Після того, як Ізмаїл повернувся з мисливства разом з матір'ю його, він повернувся до шати, і жонка його сказала йому ці слова:

34 І прийшов один дуже старий чоловік з землі філістимської, щоб шукати тебе, і такий був його обличчя і обличчя; і я не запитав його, хто він, і бачив, що ти не був удома, він сказав мені: Коли прийде чоловік твой додому, то так скажи йому: Так говорить старий чоловік: Знесі гвостку з намету, яку ти поклав тут, і поклади інший гвост на його місце.

35 Ісмаїл почув слова дружини своєї, і знав, що це батько його, і що жінка його не шанувала.

36 І усвідомлював Ізмаїл слова батька свого, що він говорив з дружиною своєю, і слухав Ізмаїл голос батька свого, і відпустив її, і вона пішла.

37 Після цього Ізмаїл поїхав в землю Ханаан, одружився з іншою дружиною і привів її до свого шату, де тоді жив.

38 І коли закінчилися три роки, сказав Авраам: Я піду знову побачити сина свого Ізмаїла, бо давно не бачив його.

39 Він їздив на верблюді і пішов в пустелю, і близько півночі він прийшов до шати Ізмаїла.

40 Він запитав про Ізмаїла, і його дружина вийшла з намету й сказала: Його тут немає, мій пане, бо він пішов полювати в поля, і пасти верблюдів. І жінка сказала Авраамові: Зайди, мій пане, у намет, і з’їж шматочок хліба, бо твоя душа, певно, стомлена через подорож.

41 І сказав їй Авраам: Я не зупиняюся, бо я поспішаю йти далі, а дай мені трохи води пити, бо я смажена. А жінка поспішала й втікла в палату, і принесла воду і хліб Аврахаму, і поставила перед ним, і примусила його їсти. І той їв і пив, і утешився його серце, і благословив сина свого Ізмаїла.

42 Він закінчив їжу і благословив Ягве і сказав він до дружини Ізмаїла: коли прийде Ізмаїл додому, то скажи йому ці слова:

43 І прийшов сюди один дуже старий чоловік з землі філістимської, і запитав про тебе, а ти тут не був. І принесла я йому хліб і воду, і він їв і пив, і утешилося його серце.

44 І сказав він мені ці слова: коли прийде додому чоловік твій Ізмаїл, то скажи йому: Не відклади його з шати, що у тебе є, ніг, що дуже добре.

45 І закінчив Авраам наказувати жінці, і їхав він додому свого в землю філістимську; і коли Ізмаїл прийшов до шату свого, вийшла на зустріч його дружина з радістю і веселим серцем.

46 І сказала вона йому: Старий чоловік прийшов сюди з землі Філістійської, і такий був його обличчя, і запитав у тебе, а ти тут не був. І я принесла хліб і воду, і він їв і пив, і утешилося його серце.

47 І сказав він мені ці слова: коли прийде додому чоловік твій Ізмаїл, то скажи йому: Не відклади його з шати, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні ні ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні ні, ні ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні ні, ні, ні, ні, ні ні ні, ні, ні, ні, ні ні, ні, ні ні ні ні ні, ні, ні ні ні ні, ні ні, ні ні ні, ні ні, ні ні ні ні ні ні, ні, ні ні ні ні, ні ні ні ні ні ні ні ні, ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні, ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні, ні ні ні, ні ні ні ні ні ні, ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні ні

48 Ісмаїл знав, що це його батько, і що його дружина почесла його, і Ягве благословенний Ізмаїл.

РОЗДІЛ 22

1 І встав Ізмаїл, і взяв дружину свою, і дітей своїх, і худобу свою, і все, що було йому, і пішов відтуль, і прийшов до батька свого в землі філістимських.

2 Авраам розповів своєму сину Ізмаїлу про операцію з першою дружиною, яку Ізмаїл одружився, згідно з тим, що вона зробила.

3 Ісмаїл і його сини жили з Авраамом багато днів в цій країні, а Авраам довго прожив в країні філістимлян.

4 І наступили двадцять шестеро років. І вийшов Авраам з землею філістимською зі слугами своїми та усіма своїми, і відступив далеко, і наблизився до Хеврона, і залишився там. Слуги Авраамські копали колоди води, і Авраам і всі його слуги жили біля води. Слуги Авімелеха, царя філістимського, чули, що слуги Авраамські копали колоди води на кордоні землі.

5 І прийшли вони і змагалися з рабами Авраама і викрали їм великий колодеж, який вони викопали.

6 Авімелех, цар Філістійський, чув про це, і прийшов до Авраама він з Фіколом, начальником війська свого, і двадцять людей своїх. Авімелех розмовляв з Авраамом про своїх слугах. Авраам порицав Авімелеха про колодце води, яке брали від нього слуги його.

7 Авімелех сказав Аврааму: Ягве я не чув про те, що раби мої зробили рабам твоим до цього дня.

8 І Авраам взяв сім ягниць і дав їх Авімелехові, кажучи: Візьми ці, я благаю тебе, з моїх рук, щоб це [речення продовжується на с. 264]

[Сторінка починається в середині вірша, продовжуючи розділ 22 вірш 8 з сторінки 263:]

Це може бути свідченням для мене, що я викопав цю свідочку.

9 Авімелех узяв сім ягнят, які дав йому Авраам, бо він також дав йому багато худоби та готів. Авімелех присяг Аврааму про колодце, тому назвав це колодце Беер-Шева, бо там обидва присягли про нього.

10 Абодва вони уклали заповідь в Бер-Шеві. І піднявся Авімелех з Фіколом, начальником війська його, і всі люди його, і повернулися в землю філістимську. А Авраам і всі, що йому належало, жили в Бер-Шеві, і він довго пробував в цій землі.

11 Авраам посадив великий сад у Бер-Шеві, і зробив для нього чотири ворота, що виходять на чотири сторони землі; він посадив в ньому виноградник, так що якщо б хтось приїхав до Авраама, він входив у будь-яку ворота, яка була у його дорозі, і залишився там, і їв, і пив, і насичувався, і потім відходив.

12 Тому що додому Авраама завжди відкрито до дітей людей, що проходили і поверталися, які приходили щодня їсти і пити в домі Авраама.

13 Хто був голодний і прийшов до дому Авраама, Авраам давав йому хліб, щоб він їв і пив і наситився; хто прийшов голий до дому його, одягнув його в одяг, як вибирав, і дав йому срібло і золото, і повідомив йому, Ягве він створив його на землі, так і зробив Авраам в цілому його життя.

14 Авраам, і його діти, і все, що йому належить, жили в Бер-Шеві, і він підняв свій дім аж до Хеврона.

15 А Нагор, брат Авраама, і батько його, і все, що було їм, жили в Харане, бо вони не прийшли з Авраамом в землю Ханаанську.

16 І народилися сини Нахору, якого родила йому Мілька, дочка Харана, сестра Сара, дружини Авраама.

17 І ось ім'я тих, хто народився йому: Уз, Буз, Кемуїл, Кесед, Хазо, Філдаш, Тидаф і Бетуїл, - восьми синів. Це сини Мілки, яку вона родила Нахору, брату Авраамову.

18 Нахор мав рабку, імена якої була Реумха, і вона також народила Нахору: Зебака, Гахаса, Тахаса і Мааку, - чотири сини.

19 Сини, що народилися Нахору, були дванадцять синів, крім його дочок, і вони також мали синів, народжені їм в Харане.

20 І синів Озу, первородного Нахора, були Аві, і Кереф, і Гадин, і Мелус, і Дебора, сестра їхня.

21 Сини Буза - Берахел, Намат, Шева і Мадону.

22 Сини Кемуїла - Арам і Рехоб.

23 Сини Кеседа були Анамелех, Мешай, Бенон і Іфі; сини Хазо - Філдаш, Мехі і Офер.

24 Сини Філдаша - Аруд, Хамум, Меред і Молох.

25 Синами Тидалафа були Мусан, Кусан і Муци.

26 І синів Бет'уаля були Сехар, і Лабан, і Ребекка, сестра їхня.

27 Це родини синів Нахорів, що народилися їм в Харане. Арам, син Кемуїла, і Рехоб, брат його, пішли з Харана і знайшли в землі біля річки Євфрат.

28 І збудували там місто, і назвали місто на ім'я Петора, сина Арама, що Арама Нахараїм аж до сьогоднішнього дня.

29 І пішли сини Кеседи, щоб поселитися там, де знайшли місце, і знайшли долину, що виходячи від землі Синари, і жили там.

30 Там вони збудували собі місто і назвали місто Кеседом за ім'ям батька свого. Це є земля Кадим до сьогоднішнього дня. І мешкали в цій землі Кадимці, і вони рослись і нарослись дуже багато.

31 І вийшов Тера, батько Нахора і Авраама, і одружився на іншій дружині у старості її, і на ім'я її Пеліла. І вона завагітніла і народила йому сина, і назвав його ім'ям Соба.

32 І жив Тера двадцять п'ять років після того, як народжив Собу.

33 І помер Тера в той же рік, тобто у тридцять п'ятий році народження Ісаака, сина Авраама.

34 Дні Терах були двісті п'ять років, і він був похований в Харане.

35 Зоба, син Терах, прожив тридцять років, і народився Арам, Ахліс і Мерик.

36 Арам, син Зоби, син Тера, мав три дружини, і мав дванадцять синів і три дочки. Ягве а Арима, сина Соби, дав багатство і володіння, і багато худоби, і овець, і худоби, і чоловік дуже збільшився.

37 Арам, син Зоби, і брат його, і весь його дім пішли з Харана, і ходили вони, щоб знайти місце, і проживати там, де вони могли, бо їхнє майно було надто велике, щоб вони не могли залишатися в Харане, бо вони не могли зупинитися в Харане разом з братами своїми, синами Нахорськими.

38 І пішов Арам, син Соба, з братами своїми, і знайшли вони долину на відстані до східної країни, і жили там.

39 Там вони також збудували місто і назвали його Арамом за ім'ям старшого брата свого; це Арам-Соба аж до сьогоднішнього дня.

40 Ісаак, син Авраама, ріс у ті дні, і Авраам, його батько, навчав його шляху Ягве, щоб знати Ягве, і Ягве був з ним.

41 Коли Ісакові було тридцять сім років, Ізмаїл, його брат, ходив з ним у наметі. РОЗДІЛ 23, вв. 1–12 (в. 12 завершується внизу сторінки)

42 І Ізмаїл хвалився собою Ісакові, кажучи: Мені було тринадцять років, коли Ягве говорив моєму батькові обрізати нас, і я зробив згідно зі словом Ягве, яке Він промовив моєму батькові, і я дав свою душу Ягве, і я не пішов проти Його слова, яке Він наказав моєму батькові.

43 І Ісаак відповів Ізмаїлу: Чому ти хвалишся мною за це, що трохи свого тіла, яке ти взяв з тіла свого, Ягве - я тобі наказував?

44 Як Ягве життя, Елогім від батька мого Авраама, якщо Ягве і я скажу батькові моему: Візьми сина свого Ісаака, і принеси його жертвою перед мною, і я не відмовлюся, але радію.

45 І Ягве почув слово, яке Ісаак промовив Ізмаїлові, і воно здалося добрим в очах Ягве, і Він подумав випробувати Авраама в цій справі.

46 Настиг день, коли сини Елогім прийшли і поставили себе перед Ягве і прийшов Сатана з синами Елогім раніше Ягве.

47 І... Ягве і сказав він Сатані: Чому ти прийшов? І відповів Сатана: Ягве і сказав: "От ходу в землю, і від ходу в землю, і від ходу в неї".

48 І... Ягве і сказав він Сатані: Що ти говориш мені про всіх дітей землі? І відповів Сатана. Ягве і сказав: Я бачив всіх дітей землі, що служать тобі і пам'ятають про тебе, коли вони потребують чогось від тебе.

49 Коли ти даєш їм те, що вони вимагають від тебе, то вони сидять в спокій і відкидаються від тебе, і не пам'ятають про тебе.

50 Чи бачив ти Авраама, сина Тераха, який раніше не мав дітей? Він служив тобі і виставив тобі жертвенники, де б він не прийшов, і підняв на них жертви, і проповідував твоє ім'я постійно всім дітям землі.

51 І тепер, коли народився йому син його Ісаак, він покинув вас, і приготував великий пир для всіх жителів землі, Ягве він забував.

52 Бо в усьому, що він зробив, він не приніс тобі жертви, ні спалення, ні мирних жертв, ні гола, ні ягненока, ні козла з усього того, що він вбив в день, коли його син відчався.

53 Навіть з дня народження сина його до теперішнього часу, що він тридцять сім років, він не збудував перед тобою жертвенника і не приносив тобі жертвоприношення, бо побачив, що ти дав йому те, що він просив перед тобою, і тому він відвернувся від тебе.

54 І... Ягве і сказав Сатані: Чи подивився ти на раба Мого Авраама? Бо немає такого, як він на землі, людини досконалої і праведної перед Мною, яка боїться Ягве і відвернеться від злого. Як Я живий, якщо би сказав йому: Принеси до мене сина твого Ісака, то він не стримував би його від мене, і ще більше, як би Я сказав йому принести перед Мені всепожертву з овець своїх чи голів своїх.

55 Сатана відповів Ягве і сказали: "Отож говори Авраамові, як говориш, і побачиш, чи не буде він сьогодні проти вас і не відкине ваших слов.

РОЗДІЛ 23

1 У той час слово Ягве і прийшов до Авраама і сказав йому: Авраам! І сказав Авраам: Ось я.

2 Він сказав йому: Візьми тепер свого сина, свого єдиного сина, якого ти любиш, саме Ісаака, і йди до землі Морія, і принеси його там на цілопалення на одній з гір, яка буде показана тобі, бо там ти побачиш хмару й славу Ягве.

3 І Авраам сказав у собі: Як я відділю мого сина Ісаака від Сарри, його матері, щоб піднести його на цілопалення перед Ягве?

4 І прийшов Авраам у палату, і сидів перед Саррою, дружиною своєю, і сказав їй ці слова:

5 Мій син Ісаак виріс, і він деякий час не вивчав служіння свого Елогіма; завтра я піду й приведу його до Сима, і Евера, його сина, і там він навчиться шляхів Ягве. Бо вони навчать його знати Ягве, а також знати, що коли він молиться постійно перед Ягве, Він відповість йому; там він знатиме шлях служіння Ягве, своєму Елогіму.

6 І Сарра сказала: Ти добре промовив, іди, мій пане, і зроби йому, як ти сказав, але не відводь його на велику відстань від мене, ані не дозволяй йому залишатися там занадто довго, бо моя душа зв’язана в його душі.

7 І сказав Авраам Сарі: донька моя, молимося до Ягве наш Елогім щоб він зробив нам добро.

8 І взяла Сарра сина свого Ісаака, і він був з нею всю ту ніч, і вона поцілувала його, і обіймала його, і давала йому накази аж до ранку.

9 Вона сказала йому: "О син мій, як моя душа може розлучитися від тебе?" І вона поцілувала його і обіймала його, і дала Аврааму вказівки про нього.

10 Сарра сказала Авраамові: О мій пане, я благаю тебе, подбай про свого сина, і пильнуй його, бо я не маю іншого сина або дочки, крім нього.

11 Не відвертайся від нього. Якщо він голодний, дайте йому хліба, а якщо він жадний, дайте йому пити. Не пустіть його пішки, і не пустіть його на сонце.

12 І нехай не ходить він сам по дорозі, і не змушуй його від чого завгодно, але чини йому, що він тобі каже.

[Печаткована сторінка 266] — ГЛАВА 23, вірш 13–42]

13 Сара плакала всю ніч на Ісаака, і дала йому накази до ранку.

14 На світанку Сара вибрала дуже гарну і гарну одяг з тих одяг, які вона мала в будинку, що подарував їй Авімелех.

15 Вона одягла свого сина Ісаака і наклала на його голову турган, а на верхній частині тургана заклала дорогоцінний камінь і дала їм їжу на дорогу. Вони вийшли, і Ісаак пішов з батьком Аврахамом, і деякі з їхніх слуг супроводжували їх, щоб побачити їх на дорозі.

16 І вийшла Сара з ними, і пішла з ними по дорозі, щоб зустріти їх. І сказали їй: Ввідійди в палату.

17 Коли почула Сарра слова Ісаака, сина свого, то плакала горко, а Авраам, чоловік її, плакав разом з нею, а їхній син плакав разом з ними, і також плакали дуже ті, хто пішов з ними.

18 І взяла Сарра сина свого Ісаака, і обтягнула його, і обійняла його, і плакала разом з ним. І сказала Сарра: Хто знає, чи я знову побачу тебе після цього дня?

19 Вони все ще плакали разом, Авраам, Сара, Ісаак і всі, хто супроводжував їх на дорозі, плакали разом з ними. І Сара потім відступила від сина свого, плачучи горко. І всі слуги й слуги її повернулися разом з нею до палату.

20 І пішов Авраам з Ісаком сином своїм, щоб принести його на жертву перед Ягве, як Він наказав йому.

21 І взяв Авраам двох своїх слуг своїх, Ізмаїла, сина Агаря, і слугу свого Ілеезер, і вони пішли з ними. І вони ходили по дорозі, і ці юнаки розмовляли між собою ці слова.

22 І сказав Ізмаїл до Єлієзера: І ось Авраам, батько мій, йде з Ісаком, щоб принести його на всепожертву, Ягве, як Він наказав йому.

23 Коли він повернеться, то віддасть мені все, що має, щоб я був його наследником, бо я його перший син.

24 І відповів Ізмаїл Ілеезер і сказав: І Авраам відпустив тебе з матір'ю твою, і присяг тобі, що ти не будеш успадковувати нічого з усього, що має він. Кому він дасть все, що має, і всі свої скарби, як не мені слузі своєму, що був вірний йому удома його, що служив йому днем і вночі, і виконував все, що він хотів від мене? Мені він залишить у спадщину все, що має, коли помре.

25 А коли Авраам і його син Ісаак йшли по дорозі, прийшов Сатана і з'явився перед Аврахамом у обличчі дуже старого, смиренного і розкараного духу. І прийшов він до Аврахама і сказав йому: Чи ти глуп чи груба, що сьогодні ходиш робити це твоєму єдиному сину?

26 Для Ягве я дав тобі сина в останні дні твоїх, в старості твоїх, і ти підеш, і заколиш його сьогодні, бо він не чинив насильства, і душу єдиного сина твого погубиш з землі?

27 Чи ви не знаєте й не розумієте, що ця річ не може бути від Ягве? Бо Ягве не може зробити людині таке зло на землі, щоб сказати йому: Іди, заколи свою дитину.

28 Авраам почув це й знав, що це було слово Сатани, який намагався відвести його від шляху Ягве, але Авраам не слухав голосу Сатани, і Авраам докорив йому, так що він відійшов.

29 І повернувся Сатана і прийшов до Ісака; він з'явився Ісакові в обличчі гарного і добре сприйнятого юнака.

30 Він підійшов до Ісака і сказав йому: Чи не знаєш ти і не розумієш, що твій старий, глупський батько сьогодні привів тебе на забою на ніщо?

31 І тепер, син мій, не слухай його і не слухай його, бо він старий і дурний. Нехай не згубиться з землі твоя дорогоцінна душа і красивий образ.

32 І усвідомлював це Ісаак, і сказав Авраамові: чи чуєш, батько мій, що сказав цей чоловік? Так і говорив він.

33 І Авраам відповів своєму синові Ісакові й сказав йому: Стережися його й не слухай його слів, ані не звертай уваги на нього, бо він Сатана, який намагається відвести нас цього дня від заповідей Ягве.

34 Авраам усе ще докоряв Сатані, і Сатана пішов від них; бачачи, що він не може перемогти над ними, він сховався від них, і він пішов і пройшов перед ними в дорозі; він перетворив себе на великий потік води в дорозі. Авраам і Ісаак і його два юнаки дійшли до того місця, і вони побачили потік, великий і могутній, як могутні води.

35 Вони ввійшли до річки і пройшли її, і вода спочатку досягла їхніх ног.

36 І вони йшли глибше в річку, і вода досягла їхніх ший. І всі вони боялися води. І як вони переходили річку, то Авраам пізнав це місце, і знав, що там раніше не було води.

37 Авраам сказав своєму синові Ісакові: Я знаю це місце, у якому не було потоку або води, тепер, отже, це Сатана, хто робить усе це нам, щоб відвести нас цього дня від заповідей Ягве.

38 І Авраам докорив йому й сказав йому: Ягве докорить тобі, О Сатано, відійди від нас, бо ми йдемо за заповідями Ягве.

39 І страшився Сатана від Авраама, і пішов від них. І знову стало місце сухим, як було спочатку.

40 І вийшов Авраам з Ісаком до місця, Ягве я йому розповіла.

41 На третій день Авраам підняв очі і побачив місце відлишки, Ягве я розповіла йому про це.

42 Стовп вогню явився йому, який сягав від землі до неба, і хмара слави на горі, і слава Ягве була бачена в хмарі.

[Печаткована сторінка 267] — ГЛАВА 23, вірш 43–73]

43 І сказав Авраам Ісакові: Бачиш, син мій, на цій горі, яку ми бачимо з далі, те, що я бачу на ній?

44 І Ісаак відповів і сказав своєму батькові: Я бачу, і є стовп вогню й хмара, і слава Ягве бачена на хмарі.

45 І Авраам знав, що його син Ісаак був прийнятий раніше Ягве для спалення.

46 І сказав Авраам Єлієзеру і Ізмаїлу, сину своєму: чи бачите ви і те, що бачимо на горі, що далеко?

47 І вони відповіли й сказали: Ми не бачимо нічого більше, ніж подібне до інших гір землі. Авраам знав, що вони не були прийняті перед Ягве, щоб іти з ними, і Авраам сказав їм: Залишайтеся тут з ослом, поки я й Ісаак, мій син, підемо до тієї гори й поклонимося там перед Ягве, а тоді повернемося до вас.

48 І Еліезер і Ізмаїл залишилися там, як Авраам наказав.

49 І взяв Авраам дров для всесожженого жертви, і поклав його на Ісаака, сина свого, і взяв вогонь і нож, і вони обидва пішли до того місця.

50 Коли вони були на дорозі, Ісаак сказав батькові: Ось я бачу тут вогонь і дрова, а де ягненок, який має бути спаленням перед собою? Ягве?

51 І відповів Авраам Ісакові, сину своєму, кажучи: Ягве я вибрав тебе, син мій, щоб ти був досконалою всесожженною жертвою, замість ягненка.

52 І сказав Ісаак батькові: Я зроблю все це, Ягве я говорив вам з радістю і радістю серця.

53 І знову сказав Авраам Ісакові, сину своєму: чи є у тебе в серці щось думки чи поради щодо цього, що не є правильним? Скажи мені, сину мій, не приховуй мене, сину мій.

54 І Ісаак відповів батьку своєму Аврааму і сказав йому: О батько мій! Ягве як жива твоя душа, у моєму серці немає нічого, що би змусило мене відхилятися ні направо, ні ліво від слова, яке він говорив тобі.

55 Ні кінцівок, ні м'язи не рухалися або не збунялися в цьому, і в моєму серці немає жодної думки або зла поради щодо цього.

56 Але я з радістю і веселим серцем у цьому, і кажу: Блаженний Ягве що сьогодні обрав мене, щоб я був спаленням перед Ним.

57 А Авраам дуже радів словам Ісаака, і йшли вони разом до того місця, Ягве я вже говорив про це.

58 І прийшов Авраам, щоб побудувати тут жертвенник, і був Авраам, плачучи. Ізак взяв камінь і м'яч, аж поки не закінчили побудувати жертвенник.

59 І взяв Авраам дерево і поклав його на жертвенник, який він збудував.

60 Він взяв свого сина Ісаака й зв’язав його, щоб покласти його на дерево, яке було на вівтарі, щоб убити його на цілопалення перед Ягве.

61 І сказав Ісаак батьку своєму: Звяжи мене і поклади мене на жертвенник, щоб я не перевернувся і не перемістився, і не розрвався від сили ножа на тілі моєму і не осквернив всесожжений жертву. І так зробив Авраам.

62 І сказав Ісаак батькові своєму: батько мій, коли ти вбив мене і спалив мене на жертву, узмій з собою останки пепелу мого, і принеси до Сарри, матері моєї, і скажи їй: Ось благородник Ісака. Але не говори їй, що якщо вона сидить біля колоди або на будь-якій висоті, що вона кине душу свою за мною і помре.

63 І Авраам почув слова Ісаака, і він підніс свій голос і плакав, коли Ісаак промовив ці слова. Сльози Авраама ринули на Ісаака, його сина, і Ісаак плакав гірко; він сказав своєму батькові: Поспішай, О мій батьку, і зроби зі мною волю Ягве, нашого Елогіма, як Він наказав тобі.

64 Серце Авраама і Ісаака раділи, Ягве він наказав їм, але очі горко плакали, а серце раділо.

65 І Авраам зв’язав свого сина Ісаака й поклав його на вівтар на дерево, і Ісаак простягнув свою шию на вівтарі перед своїм батьком. Авраам простягнув свою руку, щоб взяти ніж, щоб убити свого сина як цілопалення перед Ягве.

66 У той час ангели милосердя прийшли Ягве і сказав він йому про Ісаака:

67 О Ягве, Ти милосердний і співчутливий Цар над усім, що Ти створив на небі й на землі, і Ти підтримуєш їх усіх; дай, отже, викуп і відкуплення замість Твого слуги Ісаака, і змилуйся й май співчуття до Авраама й Ісаака, його сина, які цього дня виконують Твої заповіді.

68 Чи Ти бачив, О Ягве, як Ісаак, син Авраама, Твого слуги, зв’язаний до заклання, як тварина? Тепер, отже, нехай Твоя жалість буде збуджена для них, О Ягве.

69 Тоді Ягве і з'явився Аврааму, і з неба покликав його, і сказав йому: не поклади руку на хлопчика і не роби йому нічого, бо тепер знаю, що ти боїшся, Ягве використовуючи цей акт, і не відмовляючи від мене твого сина, твого єдиного сина.

70 І підняв Авраам очі свої, і дивився, і ось, у хістані затьмався ягняк за рогами його. Це був ягняк, який Ягве Елогім він створив землю в той день, коли створив землю і небо.

71 Для Ягве і приготував цього барана від того дня, щоб бути всесожженою жертвою за Ісаака.

72 Це барано наближалося до Авраама, а Сатана схватив його і завязав його роги в кустах, щоб він не наближався до Авраама, щоб Авраам убив його сина.

73 І побачив Авраам барана, що наближається до нього, і Сатана стримує його, і привів його, і привів його до жертвенника. І звільнив він Ісака, сина свого, від оков його, і поклав барана на його місце. І заколив Авраам барана на жертвеннику, і привів його на місці Ісака, сина свого.

[Здрукована сторінка 268] — Глава 23, вірш 74–90 (завершення розділу); КАПІР 24, с. 1–6]

74 А Авраам проливав кров говна на жертвенник, і викликнув, і сказав: Це на місце сина мого, і нехай буде сьогодні вважатися кров сина мого до того, як Ягве.

75 І все, що Авраам зробив з цієї нагоди біля вівтаря, він вигукував і казав: Це замість мого сина, і нехай цього дня це буде вважатися перед Ягве замість мого сина; і Авраам закінчив усе служіння біля вівтаря, і служіння було прийняте перед Ягве, і було зараховано, ніби це був Ісаак; і Ягве благословив Авраама та його нащадків того дня.

76 Сатана прийшов до Сари, і він з'явився їй у образі старого дуже смиренного і смиренного, а Авраам ще був зайнятий вселенською жертвою Ягве.

77 І сказав їй: Чи не знаєш ти все, що зробив Авраам сьогодні з твоим єдиним сином? І взяв він Ісаака, і побудував його жертвенником, і вбивав його, і підняв його на жертвенник. Ізак плакав і плакав перед батьком своїм, але не дивився на нього і не помиловав його.

78 І сказав Сатана це, і пішов від неї. І почула Сара всі слова Сатани, і вона думала, що він старий серед синів людей, які були з сином своїм, і прийшла і сказала їй це.

79 І підняла Сара голос свій, і плакала, і кричала горко за сина свого, і кинулася на землю, і кинула прах на голову свою, і сказала: Сино мій, сино мій Ісааке! О, як би я померла сьогодні за тебе! І плакала вона, і сказала: Я скорблю за тебе, сино мій, сино мій Ісаке! О, як би я померла сьогодні за тебе!

80 Вона продовжувала плакати і казала: "Я, що прагнула до тебе, і плакала і молилася до тебе Ягве доки я родив тебе в дев'ятдесят років. І тепер ти служиш сьогодні за ножом і огнем, щоб приносити жертву.

81 Але я втішаю себе тобою, мій сину, у тому, що це слово Ягве, бо ти виконав заповідь свого Елогіма. Хто може піти проти слова нашого Елогіма, у Чиїх руках душа кожної живої істоти?

82 Ти справедливий, О Ягве, наш Елогім, бо всі Твої роботи добрі й праведні; бо я також радію Твоєму слову, яке Ти наказав; поки моє око плаче гірко, моє серце радіє.

83 Сара поклала голову на груди однієї зі своїх слуг, і вона стала спокійною, як камінь.

84 Після цього вона встала і пішла розслідувати, поки не прийшла до Хеврона. Вона запитала всіх, кого зустріла, ходячи по дорозі, і ніхто не міг розповісти їй, що сталося з її сином.

85 І прийшла вона з слугами своїми і слугами своїми до Киреат-Арба, що є Хевроном, і запитала про сина свого. І там вона залишилася, і послала слуг своїх, щоб подивилися, куди пішов Авраам з Ісаком. І вони пішли шукати його у домі Шем і Ебера, і не знайшли його, і шукали по всій землі, а його там не було.

86 І прийшов Сатана до Сари у обличчі старого, і прийшов, і стояв перед нею, і сказав їй: Я брехня тобі сказав, що Авраам не вбивав сина свого, і він не помер. А коли вона почула слово, то була велика радість її за сина свого, що вийшла душа її від радості; і вона померла, і була зібрана до народу свого.

87 Коли Авраам завершив службу, він повернувся зі своїм сином Ісаком до своїх юнаків, і вони встали і разом пішли до Бер-Шеви, і вони повернулися додому.

88 І шукав Авраам Сарру, а не знайшов її, і допитав її. І сказали йому: Вона пішла до Хеврона, щоб шукати вас обох там, де ви пішли, бо так було сказано їй.

89 І прийшли до неї Авраам і Ісаак до Хеврона, і, знайшовши, що вона померла, підняли голос свій і плакали за неї горко. Ісаак упав на обличчя матері своєї і плакав за неї. І сказав він: Матір моя, мати моя, як ти покинув мене, і куди ти пішов? О, як ти покинув мене!

90 І плакали Авраам і Ісаак дуже, і всі їхні раби плакали разом з ними за Сарру, і плакали над нею великою і сильною скорбою.

РОЗДІЛ 24

1 І помер Сарра в сімдесят двадцять років. І встав Авраам перед смертю своєю, щоб шукати місце, щоб поховати Сарру, дружину свою. І пішов він, і сказав до синів Хетів, жителів цієї землі:

2 Я приїзник і приїзник між вами у вашій землі. Дайте мені в вашій країні місце могили, щоб я похоронив своїх померлих від мене.

3 І сказали сини Хеттійські Авраамові: Ось перед тобою є земля, і в вибранні могил наших поховайте ваших мертвих, бо ніхто не зупинить вас на похованні ваших мертвих.

4 І сказав їм Авраам: Якщо вам це подобається, то йди та просіть мене у Ефрона, сина Сохара, щоб він дав мені печеру Махпелову, яка на кінці його поля, і я куплю її від нього за все, що він захоче за неї.

5 І Ефрон жив між хетськими синами, і вони пішли, і викликали його, і він прийшов до Авраама. І сказав Ефрон до Авраама: Ось, все, що ти просить, зробить раб твій. А Авраам сказав: Ні, а я куплю печеру та поле, яке у тебе є, щоб це було місце могили назавжди.

6 І відповів Ефрон і сказав: Ось поле і пещера перед тобою, дайте, що захочете. І сказав Авраам: тільки за ціною ціною куплю його з рук твоєї, і з рук тих, хто входить у ворота твоїх міста, і з рук твоїх потомків на віки.

[Здрукована сторінка 269] — Глава 24, вірш 7–34]

7 І почув це Ефрон і всі брати його, і взвесив Авраам Ефрону чотириста шеклів срібла у руках Ефрона і у руках усіх братів його. Авраам записав цю угоду, і записав її, і засвідчив її з чотирма свідками.

8 І ось ім'я свідків: Амігаль син Абішна Хеттянина, Адікором син Ашунаха Хівтянина, Абдон син Ахирама Гомерцяна, Бакдил син Абудиша Сидонцяна.

9 І взяв Авраам книгу купівлі і поклав її у свої скарби, і ось слова, які Авраам написав у книзі:

10 що пещера та поле, що купив Авраам від Ефрона хеттея та від його потомків і від тих, хто вийде з його міста, і від їх потомства вічно, будуть куплені Авраам і його потомкам і тим, хто вийде з його спіни, на власність могилу вічно. І запечатив на ній і засвідчив на ній свідками.

11 Поле і пещера, що в ній, і все це місце були призначені Авраамові і його потомкам після нього, з синів Хетів. Ось це перед Мамрею в Хебрені, що в землі Ханаанській.

12 І там закопав Авраам Сарру, дружину свою, і це місце з усіма його межами стало для Авраама і його потомків місцем могили.

13 І закопав Авраам Сару з великою глянцею, як у царських могилах, і закопали її в дуже гарних і гарних одягах.

14 При її ковчезі був Шем, його сини Ебер і Авімелех, а також Анар, Ашколь і Мамре, і всі великі країни йшли за нею.

15 А дні Сари ста двадцять сім років, і померла вона. І засмутився Авраам великим і сильним скорбом, і скорботував сім днів.

16 І утешили Авраам і Ісака, його сина, усі жителі землі, через Сарру.

17 Коли пройшли дні скорботи їхньої, Авраам відправив свого сина Ісака. І він пішов до дому Шем і Ебера, щоб дізнатися про шляхи Ягве і він залишився там три роки.

18 Тоді встав Авраам з усіма слугами своїми, і вони пішли і повернулися додому до Бер-Шеви. А Авраам і всі слуги його залишилися в Бер-Шеві.

19 Абомелех, цар Філістійських, помер у той рік, коли був сто дев'ятдесят три роки. Авраам пішов з народом своїм у землю Філістійських, і вони потішили весь дім і всіх слуг своїх, а потім повернувся і повернувся додому.

20 Після смерті Авімелеха люди Герару взяли його сина Бенмаліха, коли йому було лише дванадцять років, і завалили його на місце батька свого.

21 І назвали його Авімелехом за ім'ям батька його, бо так було звичаєм їхнім в Герарі. Авімелех царював на місці батька свого Авімелеха і сидів на престолі його.

22 І помер Лот, син Харанський, в ті дні, у тридцять дев'ятий рік життя Ісака. І всі дні життя Лота сто сорок років, і він помер.

23 І ось сини Лота, що народилися йому дочками його: на ім'я первородного Моава, а на ім'я другої Бенамі.

24 І пішли два сини Лота, і одружилися за собою з землі Ханаанської, і народжували їм синів. Сини Моавські - Ед, і Майон, і Тарсус, і Канвіль, чотири сини; вони - батьки синів Моавських аж до цього дня.

25 І всі родини синів Лотських відходили, щоб жити, де б вони могли, бо вони були багатою і численною.

26 І пішли вони, і збудували собі міста на землі, де жили, і називали на ім'я міста, які збудували, на свої ім'я.

27 Нагор, син Терах, брат Авраама, помер у ті дні у сороктій році життя Ісака. Всі дні Нагора ста сімдесят два роки. І помер він і був похований в Харане.

28 А коли Авраам почув, що брат його помер, то засмутився, і засмутився за брата свого багато днів.

29 Авраам викликав свого слугу Еліезера, щоб він наказав йому про свій дім, і він прийшов і стояв перед ним.

30 І сказав йому Авраам: Ось я старий, і не знаю дня своєї смерті, бо я старий у днях; і тепер встань, і йди, і не одружись за сина мого з цього місця і з цієї землі, з дочок Ханаанців, серед яких ми живемо.

31 Але йди до моєї землі і до моєї родини, і знайди там дружину для сина мого. Ягве Елогім небесного і земного, що взяв мене з дому батька мого і привів мене на це місце, і сказав мені: "Сем'ям твоїм Я дам цю землю на спадщину вічну, і Він пошле Ангела Свого перед тобою, і зробить шлях твоїй успішним, і ти знайдеш дружину для сина мого з родини моєї і з дому батька мого".

32 І відповів слуга Аврааму, господару своєму, і сказав: Ось я йду до родини твоєї і до дому батька твого, і одружуюся там для сина твого; а якщо жінка не захоче піти зі мною до цієї землі, то чи повернему я сина твого до землі родини твоєї?

33 І сказав йому Авраам: Глянь, що не приведеш сина мого сюди, бо Ягве я послав перед тобою Ангела Свого, щоб ти пройшов по дорозі.

34 Єлієзер зробив, як йому наказав Авраам, і Єлієзер поклявся Аврааму, його господару, про це питання. І вийшов Єлієзер і взяв десять верблюдів з верблюдів свого господаря, і десять чоловіків з слуг свого господаря з собою, і вони встали і пішли до [продовжує на сторінці 270]

[Здрукована сторінка 270] — Глава 24, вірш 34 (завг) і вірш 35–45 (завершення розділу); КАПТОРА 25, с. 1–20]

[34, хвіст] Харан, місто Авраама й Нахора, щоб привести дружину для Ісаака, сина Авраама. Поки вони були відсутні, Авраам послав до дому Сима й Евера, і вони принесли звідти його сина Ісаака.

35 Ісаак повернувся до дому батька свого до Бер-Шеви, а Еліезер і люди його прийшли до Харана. І зупинилися вони в місті біля води, а він змусив своїх верблюдів кланятися біля води, і вони там залишилися.

36 І молився Ілеезер, слуга Авраама, і сказав: О, Елогім авраам, мій господар! Посла мене сьогодні, щоб ти скористався і проявив милосердя до мого господаря, щоб ти сьогодні знайшов дружину для сина господаря мого з родини його.

37 І... Ягве і послухався голосу Елієзера заради слуги свого Авраама. І знайшов він дочку Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, брата Авраама. І прийшов Елієцер у її будинок.

38 Він розповів їм про все, що його турбує, і про те, що він слуга Авраама, і вони дуже раділи йому.

39 І всі вони благословляли Ягве і вони дали йому Ревекку, дочку Бетуїла, за дружину Ісакові.

40 Маленька дівчина була красивою, вона була дев'яною, а Ребекці було в ті часи десять років.

41 І приготував той вечір Вечерю Бетуїл, і Лабан, і діти його. І прийшов Еліезер і люди його, і їли, і піли, і веселилися там той вечір.

42 І встав Еліезер ранку, він і люди, що були з ним, і викликав весь дом Бет'уаля, кажучи: відпустить мене, щоб я пішов до господаря мого. І вони встали, і відпустили Ребекку і доньку Озу, доньку її докарню, Дебору, і дали їй срібло і золото, слуги чоловічі і слуги дівчата, і благословили її.

43 І відправили вони Елієзера з людьми своїми, а слуги забрали Ребекку, і він пішов і повернувся до господаря свого в землю Ханаанську.

44 І Ісаак узяв Ребекку, і вона стала його дружиною, і привів її в палату.

45 І Ісакові було сорок років, коли він одружився на Ребекку, дочку свого дядька Бетуїла.

РОЗДІЛ 25

1 У той час Авраам знову одружився на дружину, коли він був старий, і її звали Кетура з Канаанської землі.

2 Вона народила йому: Зімрана, Йокан, Медана, Мадіана, Ішбака і Шуаха. Вони були шістьма синами. Сини Зімрана - Абіен, Молих і Нарим.

3 Сини Йоханя - Шева і Дедан, а сини Медана - Аміда, Йоав, Гохі, Еліса і Нотах, а сини Мадіяни - Ефа, Ефер, Ханох, Абіда і Елдаа.

4 Синами Ішбака були Макіро, Бейодуа і Татор.

5 Сини Шуаха: Білдад, Мамдат, Мунан і Мебан. Це всі родини синів Кетура Ханаанка, яку вона народила Аврааму Єврею.

6 І відпустив Авраам усіх цих, і подарував їм подарунки; і вони пішли від Ісаака сина свого, щоб жити, де б знайшли місце.

7 І всі вони пішли на гору на сході, і збудували собі шість міст, в яких живуть до сьогоднішнього дня.

8 Але сини Шеви та Дедан, сини Йоканські, з дітьми своїми, не жили з братами своїми в містах своїх, але йшли та тавали в пустелях і пустелях аж до цього дня.

9 І пішли сини Мадіанські, сину Авраама, на схід до землі Кушської, і знайшли там велику долину на східній землі, і зупинилися там, і збудували там місто, і жили там. Це земля Мадіанська аж до цього дня.

10 Мидіан жив у місті, який він побудував, він і його п'ять синів і все, що належало йому.

11 І ось ім'я синів Мадіанських по ім'ям їхнім у містах їхніх: Ефа, Ефер, Ханох, Абіда і Елдаа.

12 Сини Ефа - Метах, Мешар, Аві і Тануа, а сини Ефера - Ефрон, Цур, Алірун і Медим. Сини Ханоха - Рев'єль, Рекем, Азі, Алешуб і Алад.

13 Сини Авіди були Кури, Мелуд, Керури, Мольхі, а сини Елдаа - Микер, Реба, Мальхія і Габол. Це імена мидіанців по їхнім родам, і після цього мидіанські родини розповсюдились по всій землі Мидіан.

14 Це покоління Ізмаїла, сина Авраама, якого родила Авраам Агар, рабиня Сарра.

15 І взяв Ізмаїл дружину з Єгипетської землі, і на ім'я її була Ріба, тож Мериба.

16 І родила Ріба Ізмаїлу: Небайота, Кедара, Адбеєла, Мибсама і їхньої сестри Босмата.

17 Ісмаїл відпустив дружину свою Рибу, і вона пішла від нього і повернулася в Єгипет до дому батька свого. Там вона проживала, бо вона була дуже погана в очах Ісмаїла і в очах батька свого Авраама.

18 І взяв Ізмаїл одразу жонку з землі Ханаанської, і на ім'я її був Мальхут, і вона народила йому Нишму, Думу, Масу, Хададу, Тему, Єтуру, Нафішу і Кедму.

19 Це сини Ізмаїла, і це їхні імена, дванадцять князів згідно з їхніми народами. І родини Ізмаїла після того поширилися, і Ізмаїл взяв своїх дітей і все майно, яке він здобув, разом з душами свого дому й усім, що належало йому, і вони пішли жити, де вони знайдуть місце.

20 Вони пішли і жили біля пустелі Паран, і їхнє місце проживання було від Хавіли до Шуру, тобто перед Єгиптом, як [продовжує на сторінці 271]

[Здрукована сторінка 271] — Глава 25, вірш 20 (завг) і вірш 21–28 (завершення розділу); КАПТР 26, с. 1–17]

[20, хвост] ти приходить до Ассирії.

21 Ісмаїл і його сини жили в цій землі, і народилися їм діти, і вони рослись і рослись багато.

22 Це імена синів Небайота, первородного Ішмаїла: Менда, Сенда, Майона; і синів Кедара - Аліон, Кезем, Шамад і Елі.

23 Сини Адвееля були Шамад і Ябін, а сини Мибсама - Обадья, Ебедмелех і Єус. Це родини синів Риби, дружини Ізмаїла.

24 Синами Мишма, сина Ізмаїла, були Шамуа, Закаріон і Обед, а сини Думи - Кезед, Ілі, Махмад і Амед.

25 Сини Маси - Мелон, Мула і Евідон; сини Хадада - Азур, Мінзар і Еведемелех; сини Теми - Сеїр, Садон і Якол.

26 Сини Єтура - Мерит, Яїш, Алео і Пахот, і сини Нафіша - Ебед-Тамед, Авіясаф і Мир, і сини Кедми - Каліп, Такти і Омир. Це - сини Мальхута, дружини Ізмаїла, за їхніми родами.

27 Це всі родини Ізмаїла за їхніми родами, і вони жили в тих місцях, де вони збудували собі міста, аж до цього дня.

28 Ревекка, дочка Бетуїла, жонка Ісака, сина Авраама, не могла завагітніти в ті дні і не мала дітей. І Ісаак жив з батьком своїм у землі Ханаанській, Ягве і був з Ісаком. І помер в ті дні Арпакашд, син Сема, сина Ноевого, у сорок вісімй рік життя Ісака. І всі дні, що жив Арпакашд, були чотиристо тридцять вісім років, і він помер.

РОЗДІЛ 26

1 І в п'ятдесят дев'ятий рік життя Ісаака, сина Авраама, не могла зачепити його дружина Ревекка в ті дні.

2 І Ревекка сказала Ісакові: Справді я чула, мій пане, що твоя мати Сарра не могла зачати у свої дні, доки мій пан Авраам, твій батько, не молився за неї, і вона зачала від нього.

3 Тепер, таким чином, вставайте, ви також молитися Ягве і почує молитву твою і пам'ятає нас за милосердям Своїм.

4 І Ісаак відповів на Ребекку, дружину свою, і сказав: Авраам уже молився за мене, Ягве щоб розмножити його потомство, тому тепер ця безплодність повинна перейти до нас від тебе.

5 І Ревекка сказала йому: Але встань тепер і ти й молися, щоб Ягве міг почути твою молитву й дати мені дітей. Ісаак послухав слів своєї дружини, і Ісаак та його дружина встали й пішли до землі Морія, щоб молитися там і шукати Ягве, і коли вони досягли того місця, Ісаак встав і молився Ягве через свою дружину, бо вона не могла зачати.

6 І Ісаак сказав: Ягве Елогім з неба і землі, чия доброта і милосердя наповнюють землю, ти, що взявши батька мого з дому батька його і з місця його народження, і привів його до цієї землі, і сказав йому: На потомство твоє Я дам землю, і обіцяв ти йому і сказав йому: Я умножу потомство твоє, як зорі небесні і як пісок морський; тепер да буде правдиве слово твоє, яке говорив ти батьку мому.

7 Бо Ти — Ягве, наш Елогім, наші очі до Тебе, щоб дати нам нащадків людей, як Ти обіцяв нам, бо Ти — Ягве, наш Елогім, і наші очі спрямовані лише до Тебе.

8 І... Ягве і почув молитву Ісаака, сина Авраама, Ягве він просив його, і його дружина Ребекка завагітніла.

9 І сталося близько семи місяців після того, як дітки змагалися в її утробі, що вона дуже болялася, і вона втомилася від них. І сказала вона всім жінкам, що тоді були в країні: Чи сталося з вами так, як з мною? І вони відповіли їй: Ні.

10 І сказала вона їм: Чому я одна в цьому між усіма жінками, що були на землі? І пішла вона в землю Морію шукати Ягве тому вона пішла до Шема і Ебера, сина його, щоб запитати їх про це, щоб вони шукали Ягве у цій справі, що поважає її.

11 Вона також попросила Авраама шукати і запитати Ягве про все, що трапилося з нею.

12 Вони всі запитали: Ягве про цю справу, і вони принесли її слова з Ягве і сказав їй: Два діти є у твоїм утробі, і два народи будуть виходить з них; один народ буде сильніший за інший, а старший служить малому.

13 Коли закінчилися дні її народження, вона поклонилася, і ось в її утробі були близнюки, Ягве розмовляв з нею.

14 Перший вийшов червоний, як волосся одяг, і всі люди землі назвали його Есау, кажучи: "Ото був сповнений з чрева".

15 А після цього прийшов брат його, і рука його трималася за пятку Єсава. Тому назвали його Якобом.

16 І Ісакові, сину Авраамову, було шістдесят років, коли він народжував їх.

17 Хлопчики виросли до п'ятнадцятого року, і вони прийшли в суспільство людей. Есау був задумчивим і обманчивим людиною, і досвідчений мислив на полі; Яков був ідеальним і мудрим людиною, проживаючи в палатках, годуючи стада і навчаючись [продовжує на сторінці 272]

[Здрукована сторінка 272] — Глава 26, вірш 17 (запіс) і вірш 18–39 (закінчення розділу); КАПІР 27, с. 1–2]

[17, хвост] інструкції Ягве і наказів батька і матері.

18 Ізак і діти його дому жили з батьком Авраамом у землі Ханаанській, Ягве він наказав їм.

19 І Ізмаїл, син Аврааманий, пішов з синами своїми та усіма їхніми маєтками, і повернулися там до землі Хавіли, і жили там.

20 І всі сини прихильників Авраама відступили, щоб жити в країні східній, бо Авраам відпустив їх від сина свого і подарував їм подарунки, і вони пішли.

21 Авраам дав все, що мав, своєму сину Ісакові, і також дав йому всі свої скарби.

22 І наказав йому: чи не знаєш ти і не розумієш? Ягве є Елогім у небі і на землі, і не є крім Него.

23 Він взяв мене з дому мого батька, і з родини моєї, і дав мені всі задоволення на землі; Він врятував мене від поради нечесних, бо на нього я поклався.

24 Він привів мене до цього місця і врятував мене з Ур-Касдиму, і сказав мені: Я дам твоїм потомкам всю цю землю, і вони будуть її втілювати, якщо вони будуть дотримуватися моїх наказів, і моїх постанови, і моїх постанови, які Я наказав вам, і які Я наказав їм.

25 Тепер, отже, мій сину, слухай мого голосу, і дотримуйся заповідей Ягве, твого Елогіма, які я наказав тобі. Не відвертайся від правильного шляху ані праворуч, ані ліворуч, щоб могло бути добре тобі й твоїм дітям після тебе назавжди.

26 І пам'ятайте чудові твори Ягве і милосердя Його, яке Він проявив до нас, як врятував нас від рук наших ворогів; Ягве наш Елогім і тепер дотримуйтеся всього, що Я наказав вам, і не відступайте від заповідань ваших Елогім і не слухайте нікому іншим, крім нього, щоб було добре для вас і для ваших потомків після вас.

27 Навчіть своїх дітей і своїх потомків Ягве і його наказів, і навчи їх прямому шляху, яким вони повинні ходити, щоб було їм добро на вічності.

28 Ісаак відповів своєму батькові й сказав йому: Те, що мій пан наказав, я зроблю, і я не відійду від заповідей Ягве, мого Елогіма; я дотримуватимуся всього, що він наказав мені. І Авраам благословив свого сина Ісаака, а також його дітей, і Авраам навчав Якова настанови Ягве й Його шляхів.

29 У той час помер Авраам у п'ятнадцятому році життя Якова і Єсава, синів Ісаака. І всі дні Авраам'я були сто сімдесят п'ять років. І помер він, і був зібраний до народу свого у старій старості, старості і повноті днів, і закопали його сини Ісаак і Ізмаїл.

30 Коли жителі Ханаану почули, що Авраам помер, всі вони вийшли з своїми царями, князями та усіма людьми, щоб поховати Авраама.

31 І прийшли всі мешканці Харанської землі, і всі родини дому Авраама, і всі князі й великі, і сини Авраама від прихильників, коли чули про смерть Авраама. І нагородили вони Аврааму доброту його, і утешили Ісаака, його сина, і поховали Авраама в печері, яку він купив від Ефрона хеттянського і його синів, щоб вона була для себе місцем поховання.

32 Всі мешканці Ханаана та всі, хто знав Авраама, плакали за Авраама цілий рік, чоловіки і жінки плакали за нього.

33 Усі маленькі діти, і всі жителі землі плакали через Авраама, бо Авраам був добрий до них усіх, бо він був праведний з Ягве й людьми.

34 Не з'явився чоловік, який б боявся Ягве як Авраам, бо він боявся свого Елогім з юності його, і служив Ягве, і пройшов усі свої шляхи протягом свого життя від його дитинства до дня його смерті.

35 І... Ягве був з ним і врятував його від поради Німрода і його народу, коли він воював з чотирма царями Елама і перемог їх.

36 Він привів усіх дітей землі на службу Ягве і навчив їх шлях Ягве і дав їм знати, Ягве.

37 Він створив сад і посадив на ньому виноградник, і завжди готував у своєму шаті їжу і пиття для тих, хто проходив по землі, щоб вони могли наїстись у своєму будинку.

38 Ягве Елогім він врятував всю землю заради Авраама.

39 Було після смерті Авраама, що Ягве благословив його сина Ісаака та його дітей, і Ягве був з Ісааком, як Він був з його батьком Авраамом, бо Ісаак дотримувався всіх заповідей Ягве, як Авраам, його батько, наказав йому; він не відвернувся праворуч або ліворуч від правильного шляху, який його батько наказав йому.

РОЗДІЛ 27

1 У той час, після смерті Авраама, Есау часто виходив на поле на полювання.

2 Німрод, цар Вавилона, той же був Амрафель, також часто йшов зі своїми сильними людьми на охоту на поле, і ходити разом зі своїми людьми в холодивий день.

[Печаткована сторінка 273] — Глава 27, вірш 3–17 (закінці глави); 28 розділ, с. 1–12]

3 Німрод спостерігав за Евавом ці дні, бо у його серці з'явилася ревность до Євава.

4 Одного дня Есау вийшов на поле, щоб охопити, і знайшов Німрода, що ходить в пустелі з двома своїми людьми.

5 І всі мудри його й народ його були з ним в пустелі, але вони стояли на відстані, і йшли від нього в різні напрямки, щоб полювати. І сховався Есау від Німрода, і він заховався за ним в пустелі.

6 Німрод і його люди не знали його. Німрод і його люди часто ходили по полеві в холодний день, щоб дізнатися, де його люди охоплюються на поле.

7 Коли Німрод і двоє його людей прийшли до місця, де вони були, з'явився Есау з місця свого приховання, витягнув меч і поспішав до Німрода і відрізав йому голову.

8 Єсау відчайдушно боровся з двома чоловіками, які були з Німродом, і коли вони викликали його, Єсау повернувся до них і вбив їх мечом.

9 Всі сильні люди Німрода, що покинули його, щоб піти в пустелю, чули крик з далі і усвідомили голоси двох чоловіків; вони бігли, щоб дізнатися причину цього, і знайшли свого царя і двох чоловіків, що були з ним, лежачи в пустелі мертвими.

10 Коли Исав побачив, що здалёку йдуть сильні люди Німроду, то втік, і втік. І взяв Исав дорогоцінні одяги Німроду, які батько Німрода дав на спадщину Німроду, і з якими Німрод переважав над всією країною, і втік, і приховував їх у своєму будинку.

11 І прийшов він до дому свого батька втомлений і виснажений з бою, і був готовий померти від смутку, коли підійшов до свого брата Якова і сидів перед ним.

12 І сказав він до брата свого Якова: Ось я сьогодні помру, а чому ж я хочу первенства? І поступився Яков мудро з Єсавом у цьому. І продав Єсав право первенства своє Якові, бо це було зроблено Ягве.

13 І частку Єваву в печері на полі Макпели, яку Авраам купив від Хетів на землю могильницьку, продав Єва Якубу, а Яков купив все це від брата свого Єва за ціну.

14 Яков записав все це в книжку і засвідчив це з свідками, і запечатив його, і книга залишилася в руках Якова.

15 Коли помер Німрод, син Кушський, його люди підняли його і принесли його в страху, і поховали його в своєму місті. І всі дні життя Німрода були двісті п'ятнадцять років, і він помер.

16 Дні, що царював Німрод над народом країни, були сто вісімдесят п'ять років; і помер Німрод від меча Євава, в сорому і поганні; і потомство Авраама погубило його, як він бачив у сні.

17 Після смерті Німрода його царство поділилося на багато розділів, і всі ті частини, над якими царював Німрод, були повернені до відповідних царів землі, які відновили їх після смерті Німрода. Всі люди дому Німрода довго були рабами всіх інших царів землі.

РОЗДІЛ 28

1 У ті дні, після смерті Авраама, в той рік Ягве і був сильний голод у країні. А коли голод був сильний в країні Ханаанській, Ісаак вийшов, щоб з'їхати в Єгипет за голодом, як і Авраам, батько його.

2 І... Ягве виявився Ісакові в ту ніч і сказав йому: Не сходи в Єгипет, але встань і йди до Герару, до Авімелеха, царя філістимського, і перебувай там, поки не припинить голод.

3 Ізак піднявся і пішов в Герар, як Ягве він наказав йому, і він залишився там цілий рік.

4 І коли Ісаак прийшов до Герару, то бачили люди країни, що Ревекка, його дружина, красива. І запитали люди Герару Ісака про дружину його. І сказав він: Це сестра моя, бо боявся сказати, що вона його дружина, щоб люди країни не вбивали його за неї.

5 І пішли князі Авімелеха й хвалили жінку царю, але він не відповів їм і не звернув уваги на їхні слова.

6 Але він почув, як вони говорили, що Ісаак оголосив її своєю сестрою, тому цар зберіг це у собі.

7 І, коли Ісаак три місяці пробував в країні, Авімелех подивився з вікна, і побачив Ісака, що грає з Ревеккою, дружиною своєю, бо Ісаак жив у вітчизняному домі царя, так що домі Ісака був проти дому царського.

8 І сказав цар до Ісака: Що ти зробив нам, кажучи про дружину твою: вона сестра моя? Як легко один з великих людей міг спати з нею, і ти принесеш на нас вину?

9 І сказав Ісаак Авімелеку: Бо я боявся, що не помру за дружину мою, тому сказав: вона сестра моя.

10 У той час Авімелех наказав усім своїм князям і великим, і вони взяли Ісаака і Ребекку, його дружину, і привели їх до царя.

11 Цар наказав одягнути їх у першородні одяги, і вести їх на вулицях міста, і оголосити перед ними по всій землі: "Це чоловік, і це його дружина. Хто докоснесь до цього чоловіка або його дружини, то буде мертвий". І І Ісаак повернувся зі своєю дружиною до царського дому. Ягве він був з Ісаком, і він продовжував рости і нічого не бракував.

12 І... Ягве і знайшов Ісака милосердя перед очима Авімелеха і перед усіма його слугами, і Авімелех зробив добро із Ісаком, бо пам'ятав Авімелех присягу і заповіт, який був між батьком своїм і Авраамом.

[Ріс 28 продовжується після с. 273 — НЕ фотографувані в цій партиї.]

[ПРОГАЛИНА — ДРУКОВАНІ сс. 274–275 НЕ СФОТОГРАФОВАНІ. Решта розд. 28 і розд. 29 вв. 1–32 (початок) стоять у цій прогалині; текст відновлюється посеред вірша, на хвості розд. 29 в. 32, на с. 276. Ніщо не перекрито, ніщо не додано.]

РОЗДІЛ 29 — частково утримується — з пункту 32 (запіс)

(колонтитул: The Encyclopedia of Lost and Rejected Scriptures)

[Ріс 29, хвост] — сторінка відкривається на середині вірша; початок вірша стоїть

на сторінці 275, яка НЕ фотографувана — (див. запис продовження 4.)

мислив на полі і мужній чоловік.

33 І зробив Еліфаз, як наказав йому батько його, і був він у той час тринадцятирічний. І встав Еліфаз, і пішов, і взяв з собою десять братів матері своєї, і послідовував Якова.

34 Він тісно слідував за Якобом, і приховував його на кордоні Канаанської землі, на протилежності від міста Шехем.

35 І побачив Якуб, що Еліфаз і люди його гоняться за ним. І Якуб стояв на місці, куди йшов, щоб знати, що це таке, бо не знав цього. І витягнув Еліфаз меч свій, і пішов він і люди його до Якова. І сказав їм Якуб: Чому ви прийшли сюди, і що це означає, що ви гонитесь мечами вашими?

36 І наблизився Єліфаз до Якова, і він відповів і сказав йому: Так наказав мені батько мій, і тепер я не відступиму від наказів батька мого. І побачив Яков, що Євав говорив з Єліфазом, щоб засилити його, і прийшов Якуб, і просив Єліфаза та людей своїх, кажучи йому:

37 Ось все, що я маю, і що дав мені батько мій і мама моя, щоб ви брали і пішли від мене, і не вбивали мене. Це буде виправдано для вас.

38 І... Ягве і знайшли Якова благовість перед Єліфазом, сином Єсаувим, і перед людьми йогоми, і послухалися вони голосу Якова, і не вбивали його; і взяли Єліфаз і люди його все, що було Яковам, і срібло і золото, що він привів з собою з Беер-Шеви, і не залишили йому нічого.

39 І пішов від нього Еліфаз і люди його, і повернулися до Єсова в Бер-Шеву, і розповіли йому все, що сталося з ними з Якобом, і дали йому все, що брали від Якова.

40 І розгневився Есау на Еліфаза, сина його, і на людей його, що були з ним, бо не вбили Якова.

41 І вони відповіли Ісаву: Бо Якуб молився нас про те, щоб не вбивати його, і ми більше пожалювалися йому, і взяли все, що є його, і принесли тобі. І взяв Ісав весь срібло і золото, що взяв Іліфаз від Якова, і поклав їх у свій дім.

42 Тоді побачив Есау, що Ісаак благословив Якова і наказав йому: не одружись з дочок Ханаанських, і що дочки Ханаанські не подобаються Ісакові і Ревекці.

43 Тоді він пішов до дому свого дядька Ізмаїла і, крім своїх старших дружин, одружився з Маклатою, дочкою Ізмаїла, сестрою Небайота.

РОЗДІЛ 30

1 І вийшов Якуб, і пройшов дорогу свою до Харана, і прийшов до гори Морії, і провів там всю ніч біля міста Луза. Ягве там з'явився Якубу в ту ніч і сказав йому: "Я Ягве Елогім авраама та його Елогім ізаку, твого батька, землю, на якій ти живеш, дам тобі і потомству твоєму.

2 Ось, Я з тобою, і буду захищати тебе, куди б ти не пішов, і зроблю твоїм потомством, як зорі небесні, і повергну перед тобою всіх твоїх ворогів, і коли вони будуть воювати з тобою, то не переможуть над тобою, і поверню тебе в цю землю з радістю, з дітьми і великим багатством.

3 І прокинувся Якуб від сну своєї, і дуже радів віденим, що бачив він, і назвав ім'я того місця Бетелом.

4 І вийшов Якуб з того місця, дуже радіючи, і ходив, ноги його сповірялися йому радостью, і він пішов відтуль до землі синів східних, і повернувся до Харана, і сидів біля колодяни пастуха.

5 Там він знайшов людей, що їхали з Харана пасти свої стада. І запитав їх Якуб, і вони сказали: "Ми з Харана".

6 І сказав він до них: Чи знаєте ви Лабана, сина Нахора? І сказали вони: Знаємо його, і ось дочка його Рахель приходить пасти стада батька свого.

7 І як він ще говорив з ними, прийшла Рахель, дочка Лавана, пасти овець батька свого, бо вона була пастиркою.

8 Коли Яков побачив Рахелу, дочку Лабана, брата своєї матері, він біг і поцілував її, підняв голос і плакав.

9 І сказав Якуб Рахелі, що він син Ревекки, сестри батька її, і Рахель бігла і розповіла батьку своєму; і плакав Якуб, бо не мав нічого з собою, щоб принести до дому Лавана.

10 Коли Лаван почув, що прийшов син сестри його Яков, він біг, поцілував його, обіймав його, привів у будинок і дав йому хліб, і він їв.

11 І розповів Якуб Лабану, що зробив йому брат його Есау, і що зробив йому син його Еліфаз на дорозі.

12 Яков прожив в домі Лавана місяць, і Яков їв і пив у домі Лавана. Після цього Лаван сказав Якобі: "Скажи мені, яка буде твоя зарплата, бо як ти можеш служити мені безголідно?"

13 Лаван не мав синів, а лише дочок; його інші дружини й служниці все ще не могли зачати в ті дні. Це імена дочок Лавана, яких його дружина Адіна народила йому: ім’я старшої було Лія, а ім’я (колонтитул: The Encyclopedia of Lost and Rejected Scriptures) молодшої було Рахиль. Лія була ніжна очима, але Рахиль була красива й гарна на вигляд, і Яків любив її.

14 І сказав Якуб Лабану: Я служу тобі сім років за Вашу малою доньку Рахель. І погодився Лаван на це, і служив Яков Лабану сім років за доньку свою Рахель.

15 І помер Ебер, син Шемський, у другому році проживання Якова в Харане, тобто у сімдесят дев'ятому році життя Якова, коли він помер, чотиристо шістдесят чотири роки.

16 Коли Якуб почув, що Єбер помер, то дуже засмутився, і скорпив і оплакував його багато днів.

17 У третій рік проживання Якова в Харані Базмата, дочка Ізмаїла, дружини Єсава, народила йому сина, і назвав його ім'ям Реуїл.

18 І сталося в четвертий рік, коли Яков жив у домі Лавана, Ягве і відвідав Лавана, і пам'ятав його за Якова, і народилися йому сини: первородний його був Беор, другий - Аліб, третій - Хорас.

19 Ягве він дав Лабану багатство і честь, синів і дочок, і чоловік дуже збільшився через Якова.

20 У ті дні Яков служив Лабану у будь-якій роботі, у будинку і на полі, і благословенню Ягве і був у всьому, що належало Лабану, у будинку і на полі.

21 У п'ятий році померла Юдита, дочка Беєри, дружини Евава, у землі Ханаанської, і не мала ні одного сина, крім дочок.

22 Це імена дочок її, яких вона родила Єсау: на ім'я старшого Марцита, а на ім'я малої Пуїта.

23 І коли помер Єхудит, то вийшов Есау і пішов в Сеїр, щоб охопити на поле, як завжди. І прожив Есау в країні Сеїр довгий час.

24 У шостий рік Ісау одружився з іншими своїми дружинами Ахилібамою, дочкою Зеб'она Хвіта, і Ісау привів її в землю Ханаанську.

25 Ахилібама завагітніла і породила Єваву трьох синів: Єуса, Яалана і Кора.

26 У ті дні, у землі Ханаан, було суперечка між пастухами Євава і пастухами мешканців землі Ханаан, бо скотиня й багатство Євава було занадто багато, щоб він залишився в країні Ханаан, у будинку батька свого; земля Ханаан не могла його нести через його скотину.

27 І побачив Есау, що з народом Ханаанським з'явилася його суперечка, і він встав, і взяв дружини свої, і синів своїх, і дочок своїх, і все, що було йому, і худобу, що мав, і все, що було йому в земле Ханаанській, і пішов від жителів землі до землі Сеїр; і Есау і все, що було йому, жили в землі Сеїр.

28 А Есау йшов час від часу, щоб побачити батька свого та матері в країні Ханаанській. І ажанівся Есау з Хоритами, і дав дочок своїх синам Сеїра Горита.

29 Він дав свою старшу доньку Марцит Ані, сину Зеб'она, брату дружини його, а Пуїта дав Азару, сину Білана Хорита. І жили Єсау в горі, він і його діти, і вони рослись і рослись.

РОЗДІЛ 31

1 А в сьому році, коли закінчилося служіння Якова Лабану, сказав Яков Лабану: Дай мені дружину мою, бо завершилися дні служіння мого. Так зробив Лабан. І зібрали Лабан і Яков усі люди того місця і приготували вечір.

2 Увечері Лаван прийшов до дому, а після цього прийшов Яков з людиною на вечірні. Лаван погасив всі світла, що були в будинку.

3 І сказав Якуб Лавану: Чому ти так чиниш нам? І відповів Лаван: Так чинимо ми в цій землі.

4 Після цього Лабан взяв свою доньку Лію і привів її до Якова, і він прийшов до неї, але Яков не знав, що вона Лія.

5 І дав Лабан доньці своїй Лії слугину свою Зільпу слугою.

6 Всі люди, які були на вечірці, знали, що зробив Лаван Якубу, але нічого не розповіли Якубу.

7 І прийшли всі сусіди в той ніч до дому Якова, і їли, і пили, і веселилися, і грали перед Лією на трубах, і танцювали, і відповіли перед Якобом, і перед Єлеєю, і перед Єлеєю.

8 Якоб чув їхню думку, але не розумів їх значення, але думав, що це може бути їх звичаєм у цій країні.

9 І говорили сусіди ці слова перед Якобом вночі, а всі світла в будинку Лавана в той ніч були погашені.

10 А на світанку, коли з'явився світ, повернувся Яков до дружини своєї, і побачив, що лежить Лія на груди його. І сказав Яков: І тепер я знаю, що сказали сусіди вчора вночі, Ілея, а я не знаю.

11 Яков пакликнув Лавана і сказав йому: Що ти зробив мені? Я служив тобі за Рахель; чому ти обдурив мене і дав мені Лію?

12 Лабан відповів Якова: "Не так у нас, щоб дати молодше перед старшим; тому якщо ти хочеш взяти й її сестру, то візьми її до себе за служіння, яке ти будеш служити мені ще сім років.

13 Яков так і зробив, і він також прийняв Рахелу за дружину; він служив Лабану ще сім років, і Яков також прийшов до Рахелі, і він любив Рахелю більше, ніж Лію; Лаван дав їй свою служанку Біллу на служанку.

[Перша друкова лінія сторінки знаходиться на початку сторінки; її відкриття

слова випадають за рамками фотографії і не можуть бути відновлені з неї.

У строці немає числа віршів, а перший номерний вірш на сторінці - 14.

Вона переписана так, як є і НЕ гармонізована з віршем 14 — (див. запис.)

[...] Ягве і відкрила її утробу, і завагітніла, і родила Якова чотирьох синів

14 Коли Ягве бачив, що Лію ненавидять, Ягве і відкрила утробу свою, і не родила в ті дні.

15 І ось їхні ім'я: Рубен, Симеон, Леві, і Юда, і після цього вона перестала народжувати.

16 А Рахель не могла завагітніти в той час і не мала дітей, і Рахель заздріла на сестру свою Лію. Коли Рахель побачила, що не родила Якова, то взяла рабину свою Білу і дала її Якову за дружину. І родила Якову двох синів: Дан і Нафталі.

17 Коли Лія побачила, що вона перестала народжувати, то взяла свою слугу Зілпу і дала її Якобу за дружину. Якоб також прийшов до Зілпу, і вона народила Якобу двох синів: Гада і Асера.

18 Лия знову зачела і народила Якубу в ті дні двох синів і одну дочку. І ці їхні імена: Ісакар, Зебулон і їхня сестра Діна.

19 Рахель ще не могла зачати в ті дні, і Рахель молилася Ягве тоді вона сказала: Ягве Елогім пам'ятай мене і прийди до мене, прошу тебе, бо тепер чоловік мій відпустить мене, бо я не родила йому дітей.

20 Тепер, О Ягве Елогім, почуй моє благання перед Тобою, і побач моє ураження, і дай мені дітей, як одній зі служниць, щоб я більше не несла своєї ганьби.

21 Ягве і почув її, і розкрив утробу її, і завадила Рахель і родила сина, і сказала: Ягве вона назвала його Йосипом, кажучи: "Нехай Ягве додайте мені ще одного сина: Якова було дев'ятдесят один рік, коли вона родила його.

22 У той час Ребекка, мати Якова, послала до Якова свою доньку Дебору, дочку Уса, і двох слуг Ісаака.

23 І прийшли вони до Якова в Харан, і сказали йому: Ревекка послала нас до тебе, щоб ти повернувся до дому батька твого в землю Ханаанську. І слухав їх Яков про те, що сказала мати його.

24 Тоді закінчилися сім років, коли Якуб служив Лабану за Рахелою, і на закінченні чотирнадцяти років, коли він жив у Харане, сказав Яков Лабану: Дай мені моїх дружин і відправь мене, щоб я пішов у свою землю, бо ось мама послала мене з землі Ханаанської, щоб я повернувся до дому батька свого.

25 А Лабан сказав йому: Не так! якщо знайшов я благоволення у твоїх очах, то не залишайся мене. Скажи мені зарплату твою, і я дам тобі, і ти буди зі мною.

26 І сказав йому Якуб: Ось плата, яку ти даєш мені, щоб я сьогодні пройшов через весь твої стад, і забрав з них кожного овеця, що має плями, і плями, і все, що коричне, серед овець і козлів. І якщо ти зробиш це для мене, то я повернуся, і пастиму твої стади, і буду тримати їх, як і раніше.

27 Так і зробив Лаван, і все, що сказав Якуб, Лаван взяв з стада свого і дав йому.

28 І поклав Яков все, що узяв з стади Лабана, в руки синів своїх, а Яков пасив остаток стади Лабана.

29 Коли раби Ісака, яких він послав до Якова, побачили, що Яков не повернеться з ними в землю Ханаанську до батька свого, вони відступили від нього і повернулися додому в землю Ханаанську.

30 І залишилася Дебора з Якобом у Харане, а не повернулася з слугами Ісака в землю Ханаанську, а Дебора залишилася з жонками і дітьми Якова в Харане.

31 Якоб служив Лабану ще шість років, і коли овці родили, то Якоб видалив з них тих, хто був плямитий і плямитий, як він вирішив з Лабаном; Якоб так зробив у Лабану шість років, і чоловік збільшився багато.

32 Йаків мав двісті худоби, і худоби його великі і красиві, і дуже плодні; всі родини синів людських прагнули отримати від худоби Якова, бо вони були дуже благополучні.

33 Багато людей прийшли, щоб придбати з Якова стада, і Яков дав їм овець за слугу або слугу або за оса або верблюда, або що Яков хотів від них, вони дали йому.

34 Яков здобував багатство, честь і володіння за допомогою цих операцій з синами людей, і сини Лавана заздріли йому на цю честь.

35 І почув він слова синів Лавана, що казали: Яков узяв все, що було батькові нашому, і з того, що було батькові нашому, отримав всю цю славу.

36 І побачив Якуб обличчя Лавана і дітей його, і не було його у ті дні, як раніше.

37 Ягве і з'явився Якубу по закінченні шести років і сказав йому: Встань, вийди з цієї землі і поверніться до землі свого народження, і Я буду з тобою.

38 І вийшов Якуб у той час, і сів на верблюдах своїх дітей, і жінок своїх, і всіх своїх, і вийшов, щоб піти до батька свого Ісака в землю Ханаанську.

39 Лабан не знав, що Яков пішов від нього, бо в той день Лабан стрижував овець.

40 Рахель вкрала зображення свого батька, взяла їх і приховала на верблюді, на якому сиділа, і пішла далі.

41 І ось спосіб ідолов: взяти первородного чоловіка і вбити його, і вирвати волосся з голови його; взяти соль, і солити голову, і помазати його маслом, і взяти маленьку бронзову тазову тазову тазову тазову тазову тазову та написати на ній ім'я, і покласти її під мову свою; взяти голову з тазовою тазовою під мову свою, і покласти її в будинок, і запалити перед нею світло, і поклонитися їй.

42 І коли вони поклоняються йому, він говорить їм у всіх справах, які вони про нього просять, за допомогою можливістю ім'я, яке написано в ньому.

43 А деякі роблять їх у людських образах з золота і срібла, і йдуть до них у визначені їм часи, і образи отримують вплив зірок, і говорять їм про майбутнє. Так були образи, які Рахель украла від батька свого.

44 Рахель вкрала ці статуї, які були батьком її, щоб не дізнався Лабан через них, куди пішов Якуб.

45 Лабан прийшов додому і запитав про Якова і його родини, але його не знайшли. Лабан шукав своїх сороків, щоб знати, куди пішов Яков, і не знайшов їх. Він пішов до інших сороків, і запитав їх, і вони розповіли йому, що Яков утік від нього до батька свого, до землі Ханаанської.

46 І піднявся Лабан, і взяв братів своїх і всіх слуг своїх, і вийшов, і погонився за Якобом, і настиг його в горі Гілеаді.

47 І сказав Лабан Якову: Що ти зробив мені, що ти втік, і обдурив мене, і ввів дочок моїх та дітей їхніх в плену мечем?

48 Ти не дозволив мені поцілувати їх, і відпустив їх з радістю, і викрали мої боги і пішли.

49 І відповів Якуб Лабану: бо я боявся, що ти заб'єш доньки свої від мене силою; а тепер, у кого знайдеш богів своїх, він помре.

50 І шукав Лабан ідоли й подивився у всіх шатинах Якова і у всіх об'єктах, але не знайшов їх.

51 І сказав Лабан Якобу: Ми зробимо заповідь разом, і буде вона свідченням між мною та тобою: якщо ти зневажаєш доньки мої, або береш дружинні, крім доньки моїх, Ягве він буде свідком між мною і вами в цьому.

52 І взяли вони камені і зробили кучу камінь, і сказав Лабан: цей куток є свідком між мною і вами. І назвав він її Гілеад.

53 І Якуб і Лабан принесли жертву на горі, і їли там біля кули, і прожили всю ніч на горі. Лабан рано вранці встав, плакав зі своїми дочками, і поцілував їх, і повернувся до свого місця.

54 Він поспішав відпустити свого сина Беора, який був сімнадцятирічний, і Авіхорофа, сина Озу, сина Нахорського, і з ними десять чоловіків.

55 Вони поспішали і пройшли дорогу перед Якобом, і прийшли іншою дорогою до землі Сеїра.

56 І прийшли вони до Єсава і сказали йому: Так говорить брат твой і родич твоїй, брат матері твоїй Лабан, син Бетуеля:

57 Ти чув, що зробив мені брат твой Якуб, який прийшов до мене спочатку голий і народжував? Я пішов на його зустріч і привів його до дому свого почесно, і зробив його великим, і дав йому двох своїх дочок за дружини, і також двох своїх слуг.

58 І... Ягве і благословив його за мене, і рос багато, і народжував синів, і дочок, і слуг.

59 Він також має величезну стадо овець і голів, верблюдів і осел, також срібло і золото в великій кількості. Коли він побачив, що його багатство збільшилося, то залишив мене, коли я пішов стривати овець моїх, і він піднявся і втік таємно.

60 Він підняв своїх дружин і дітей на верблюдах, і весь свій худобу і майно, що він здобув у моїй країні, і підняв обличчя своє, щоб піти до Ісаака, батька свого, до землі Ханаанської.

61 Він не дозволив мені поцілувати дочок моїх і дітей їхніх, а дочок моїх ввів у плену, як в мечі, а також вкрав богів моїх і втік.

62 І тепер я залишив його на горі річки Ябука, його і все, що йому належить, і нічого йому не вистачить.

63 Якщо ти хочеш йти до нього, то йди і знайди його, і зроби з ним, що хоче твоя душа. І прийшли посланці Лавана, і повідомили Єсаву все це.

64 Коли Ісав почув всі слова посланців Лабана, дуже запалився на Якова, і пам'ятав він свою ненависть, і запалився в ньому гнев.

65 Ісав поспішив і взяв своїх дітей і слуг і душі свого дому, будучи шістдесятьма чоловіками; він пішов і зібрав усіх дітей Сеїра хореянина та їхній народ, будучи трьомастами сорока чоловіками. Він узяв усе це число — чотириста чоловіків із витягнутими мечами, і він пішов до Якова, щоб ударити його.

66 І розділив Есау це число на кілька частин, і взяв шістдесят чоловіків своїх дітей, і слуг своїх, і душі дому свого, як одного водія, і дав їх на опіку свого старшого сина Еліфаза.

67 А інші голови він дав на піклування шістьох синів Сеїра Хорита, і поставив кожного над своїм поколінням і дітьми.

68 І пішов весь це війська, як і пішов, а Есау пішов між ними до Якова, і він поспешно попередив їх.

69 І пішли посланці Лавана від Евава до землі Ханаанської, і прийшли до дому Ревекки, матері Якова і Евава.

70 І сказали їй: Ось, син твой Єсау вийшов на брата свого Якова з чотирма сотнями людьми, бо чув, що він прийде, і вийшов, щоб воювати з ним, і ударити його, і взяти все, що має.

71 Ревекка поспішала й послала сімдесят двох чоловіків із слуг Ісаака, щоб зустріти Якова на дорозі, бо думала: можливо, Ісав на дорозі воює, коли зустріне його.

72 Ці посланці пішли дорогою зустріти Якова, і вони зустріли його в дорозі потоку на протилежному боці (колонтитул: The Encyclopedia of Lost and Rejected Scriptures) потоку Яввок. Яків сказав, коли він побачив їх: Цей табір призначений мені від Ягве. І Яків назвав ім’я того місця Маханаїм.

73 І познайомився Якуб з усім народом батька свого, і поцілував їх, і обіймав їх, і прийшов з ними. І запитав їх Якуб про батька свого і матері свою, і вони сказали: "Все добре".

74 І сказали вони Якубу: Ревекка, мати твоя, послала нас до тебе, говорячи: Синові мій, я чула, що брат твой Єсау вийшов на дорогу на тебе з людьми з синів Сеїрського Хорита.

75 Тому, сину мій, слухай голос мій, і знай, що ти зробиш, за своїм радом. Коли він прийде до тебе, просі його, і не говори йому заперечно, і дай йому подарунок з того, що маєш, і з того, що маєш, Ягве він тебе сприйняв.

76 І коли він запитає вас про ваші справи, не приховуйте нічого від нього, щоб він не відвернувся від свого гніву на вас, і ви не спасите себе, і себе, і всіх, хто до вас належить.

77 Коли Яков почув слова матері своєї, що сказали йому посланці, Яков підняв голос і плакав горко. І зробив він, як йому наказала мати його.

РОЗДІЛ 32

1 У той час Яков послав посланців до брата свого Єсава в землю Сеїр, і він говорив йому молитву.

2 Він наказав їм, кажучи: Так ви скажете моєму панові, Ісавові: Так каже твій слуга Яків: Нехай мій пан не уявляє, що благословення мого батька, яким він благословив мене, виявилося корисним мені.

3 Бо я був ці двадцять років з Лаваном, і він обманював мене й змінював мою платню десять разів, як усе вже було сказано моєму панові.

4 І я служив йому в його будинку дуже трудолюбиво, і Ягве а потім побачив мою біду, мій труд і працю рук моїх, і зробив мене благодатним і благодатною перед Своїми очима.

5 І після того через велике милосердя й доброту Ягве я набув волів і ослів і худобу, і слуг і служниць.

6 І тепер я приходжу до своєї землі й свого дому до свого батька й матері, які в землі Ханаан; я послав повідомити мого пана про все це, щоб знайти милість в очах мого пана, щоб він не уявляв, що я сам здобув багатство, або що благословення, яким мій батько благословив мене, принесло мені користь.

7 І пішли ті посланці до Єсова, і знайшли його на кордоні Едомської землі, що йшов до Якова, і стояли з ним чотириста чоловіків з синів Сеїра Хоритянина, киданих мечами.

8 І розповіли посланці Якова Єсау всі слова, що сказав Яков їм про Єсава.

9 І відповів на них Есау з гордістю і огідю, і сказав їм: Я чув і справді розповів мені, що зробив Якуб Лабану, що возвеличив його у своєму домі, і дав йому доньки свої за дружини, і народжував синів і доньки, і багаті і багаті в домі Лабана збільшилися за допомогою своїх засобів.

10 І побачив він, що багатство його багато, і багатство його велике, і втік з усім, що йому належить, з дому Лавана, і відвів доньки Лавана від обличчя батька їхнього, як плену, що ввійшли до меча, і не сказав йому про це.

11 І не тільки Лабану зробив так Якуб, але й мені зробив так і двічі замінив мене, і я мовчаз?

12 Тому я прийшов сьогодні з моїми гамами, щоб зустріти його, і зроблю з ним, що хоче моє серце.

13 І повернулися посланці, і прийшли до Якова, і сказали йому: Ми прийшли до брата твого Евава, і розповіли йому всі ваші слова, і так він відповів нам. Ось він йде напередо мною з чотирма сотнями людьми.

14 А тепер знайте, що ви повинні зробити, і молиться перед тим, як Ягве щоб врятувати тебе від нього.

15 І коли Якуб почув слова брата свого, які він сказав посланникам Якова, то дуже спалохався Яков і засмутився.

16 І Якуб молився Ягве його Елогім, і він сказав, О Ягве Елогім про моїх предків Авраама і Ісаака Ти сказав мені, коли я пішов з дому батька мого, кажучи:

17 Я так думаю. Ягве Елогім від вашого батька Авраама і від Елогім і Я дам тобі цю землю і твоєму потомству після тебе, і зроблю твоїм потомство як зорі небесні, і ти розповсюдиться до чотирьох концов неба, і в тебе і у твоїм потомстві благословляться всі родини землі.

18 Ти дотримав слова Твої, і дав мені багатство, і дітей, і худобу, як дуже бажало моє серце, і дав мені все, що я просив у Тебе, і я нічого не потребував.

19 Після цього ти сказав мені: "Вернися до своїх батьків і до своєї родини, і я все ще зроблю тобі добре".

20 І тепер, коли я прийшов, і Ти врятував мене від Лабана, я впаду в руки Евава, який буде убивати мене і матерів дітей моїх.

21 Тепер, отже, О Ягве Елогім, визволи мене, я благаю Тебе, також з рук мого брата Ісава, бо я дуже боюся його.

22 А якщо в мене немає праведності, то зробіть це заради Авраама і Ісаака, батька мого.

23 Бо я знаю, що через доброту та милосердство я здобув це багатство; тому тепер я прошу Тебе, щоб Ти, з Вашою добротою, доставив мені цей день і відповів мені.

24 І Якуб перестав молитися Ягве і розділив народ, що був з ним, у два війська з стадом і стадом,

25 Половину він дав Дамаску, сину Еліезера, слугу Авраамову, на війська з його дітьми, а другу половину він дав на війська свого брата Еліана, сина Еліезера, на війська з його дітьми.

26 І наказав їм, кажучи: Держитесь подалі з лагерами вашими, і не наближайтесь один до одного; і якщо прийде Єсау до одного лагеру і вбиє його, то той, що далеко від нього, врятується від нього.

27 Яков провів там всю ту ніч, і всю ту ніч він дав своїм слугам вказівки про військо і своїх дітей.

28 Ягве і почув молитву Якова в той день, Ягве і врятував Якова від руки брата його Евава.

29 Ягве і послав трьох ангелів небесних, і вони пішли перед Есау і прийшли до нього.

30 І з'явилися ці ангели Есау і народу його, як дві тисячі людей, що їхали на конях, приготовлених з усіма видами зброї війни, і з'явилися перед Есау і всіма людьми його, поділеними на чотири війська, і за ними чотири начальники.

31 І вийшов один з військ, і знайшли Єсау і чотириста чоловіків, що йдуть до брата свого Якова, і військ біг до Єсава і народу свого, і перестрашив їх. І упав з коня Єсау з страху, і всі люди його відступили від нього там, бо дуже боялися.

32 І весь табір кричав за ними, коли вони втекли від Ісава, і всі войовничі чоловіки відповіли, кажучи: Певно ми слуги Якова, який є слуга Ягве, і хто тоді може стати проти нас? І Ісав сказав їм: О тоді, мій пан і брат Яків — ваш пан, якого я не бачив ці двадцять років, і тепер, коли я цього дня прийшов побачити його, ви поводитеся зі мною таким чином?

33 Ангели відповіли йому, говорячи: Ягве якби не Яков, про якого ти говориш, брат твой, ми не залишили б ні одного з тебе і твого народу, але тільки заради Якова ми не зробимо їм нічого.

34 І пройшов це війська від Евава і пішов, і Евава і люди його відступили від них, коли другий війська прийшов до нього з усіма видами зброї, і вони також зробили з Евавом і людьми його такими, як зробив з ними перший війська.

35 І коли вони залишили його, щоб іти далі, ось третій табір прийшов до нього, і вони всі були налякані, і Ісав упав з коня, і весь табір крикнув, і сказав: Певно ми слуги Якова, який є слуга Ягве, і хто може стати проти нас?

36 Ісав знову відповів їм, кажучи: О тоді, Яків, мій пан і ваш пан, — мій брат, і двадцять років я не бачив його лиця, і, почувши цього дня, що він приходить, я пішов цього дня зустріти його, і ви поводитеся зі мною таким чином?

37 Вони відповіли і сказали йому: Ягве якби не Яков брат твой, як ти сказав, ми не залишали б залишку від тебе і від твоїх людей. Але через Якова, про якого ти говориш, що він брат твой, ми не будемо втручатися в тебе і твоїх людей.

38 І пройшла від них третя та та та йшов він з людьми своїми до Якова, а четверта та та та прийшла до нього, і вони зробили йому та людям своїм, як зробили інші.

39 Коли Исав побачив зло, яке зробили йому і його людям чотири ангели, він дуже боявся свого брата Якова і пішов на його зустріч у мірі.

40 І сховав Есау ненависть свою до Якова, бо боявся за життя своє за брата свого Якова, і бо думав, що чотири війська, на яких він підняв вогонь, - слуги Якова.

41 І провів Яков ту ніч з слугами своїми в лагері їхньому, і вирішив він з слугами своїми дати Єсаву подарунок з усього, що у нього, і з усього свого майна. І встав Яков рано вранці, він і люди його, і вибрали з тварин подарунок для Єсава.

42 І ось кількість подарунку, яку Якуб вибрав з стада свого, щоб дати Єсаву брату своєму: з стада вибрав двісті сорок голов, і з верблюдів і осел вибрав тридцять, і з стада вибрав п'ятдесят голів.

43 Він поклав їх усіх на десять стадових, і поклав кожну стадову по собі, і поклав їх в руки десяти слуг своїх, і кожен їхав по собі.

44 Він наказав їм: "Будьте віддалені один від одного, а між стадами статьте місце. Коли ж вас зустріне Есау і ті, хто з ним, і запитають вас: Хто ви, і куди ви йдете, і кому все це належить перед вами, то скажіть їм: Ми - раби Якова, і ми прийшли на зустріч із Єсовом у мірі, а ось Яков йде за нами.

45 І що перед нами, це подарунок Якова, посланий його брату Єсові.

46 І якщо вони запитають вас: Чому він затримується за вами, щоб прийти на зустріч зі своїм братом і побачити його обличчя, то скажіть їм: І справді він йде за нами радісно на зустріч зі своїм братом, бо сказав: Я спокою його подарунком, що йде до нього, і після цього побачу його обличчя; можливо, він прийме мене.

47 І перейшов весь поданок у руки слуг своїх, і йшли перед ним в той день. І переспав він ту ніч з лагерами своїми біля кордону річки Ябука. І встав він поспіді ночі, і взяв дружини свої, і слуги свої, і все, що було йому, і перейшов їх ту ніч через річку Ябука.

48 Коли він переправив усе належне йому через потік, Яків залишився сам; чоловік зустрів його, і він боровся з ним (колонтитул: The Encyclopedia of Lost and Rejected Scriptures) тієї ночі до світанку дня, і порожнина стегна Якова була вивихнута через боротьбу з ним.

49 На світанку чоловік залишив там Якова, благословив його і пішов. Яков перейшов річку на світанку і відпочивав на бедро.

50 І вийшло на нього сонце, коли він перейшов річку, і він піднявся до місця свого худоби та дітей.

51 Вони йшли до півночі, і, коли вони йшли, подарунок переходив перед ними.

52 І підняв Яків очі свої, і бачив Евава на відстані, і приходить з ним багато людей, близько чотирьохсот, і Яков дуже боявся брата свого.

53 Яков поспішав поділити своїх дітей на своїх дружин і слуг своїх, а доньку свою Дину поклав у ковчег і віддав її в руки слуг своїх.

54 Він пройшов перед своїми дітьми і дружинами, щоб зустріти брата свого, і поклонився на землю, і поклонився сім разів, поки не наблизився до брата свого. Ягве і знайшов Яков благодать і благодать перед очами Евава і людей його, Ягве він чув молитву Якова.

55 Бо Яков був дуже страшен його братом Евавом, бо ангели його Ягве якоб зробив з Евавом, і гнев Евава на Якова перетворився на милосердя.

56 І побачив Есау Якова, що біжить до нього, і він біг до нього, і обняв його, і упав на шию його, і вони поцілували, і плакали.

57 І... Ягве і поклав страх і доброту до Якова в серцях чоловіків, що прийшли з Евавом, і вони поцілували Якова і обіймали його.

58 Також Еліфаз, син Евава, з чотирма братами своїми, синами Евава, плакали разом з Якобом, і вони поцілували його і обіймали його, бо страх Якова був на них усіх.

59 І підняв Єсау очі свої, і побачив жінок з дітьми їхніми, синів Якова, що ходили за Якобом і поклонилися по дорозі до Єсова.

60 І сказав Есау до Якова: Хто з тобою, брате мій? Сини твої чи раби твої? І відповів Яков Есаву: Сини мої, що я тебе. Ягве ти милосердно дав рабу Твоєму.

61 Поки Яків говорив Ісавові та його людям, Ісав побачив увесь табір, і він сказав Якову: Як ти здобув увесь табір, який я зустрів минулої ночі? І Яків сказав: Щоб знайти милість в очах мого пана, це те, що Ягве милостиво дав твоєму слузі.

62 Подарунок прийшов перед Ісава, і Яків наполягав Ісавові, кажучи: Візьми, я благаю тебе, подарунок, який я приніс моєму панові. І Ісав сказав: Чому я повинен? Тримай те, що ти маєш, для себе.

63 І сказав Якуб: Я повинен дати все це мені, бо бачив твій обличчя, і ти все ще живеш в спокій.

64 Ісав відмовився взяти подарунок, і Яків сказав йому: Я благаю тебе, мій пане, якщо тепер я знайшов милість у твоїх очах, тоді прийми мій подарунок з моєї руки, бо я тому бачив твоє лице, ніби я бачив богоподібне лице, бо ти був задоволений мною.

65 І взяв Есау подарунок, а Якуб також дав Есау срібло і золото і бделій, бо так сильно примусив його, що він взяв їх.

66 І розділив Есау скотині, що були в таборі, і половину віддав людям, що прийшли з ним, бо вони прийшли на заробітку, а половину віддав на руки синів своїх.

67 Срібло, золото і дідлій він дав в руки Єліфаза, старшого сина свого. І сказав Есау Якова: Постанемся з тобою, і йдемо ми з тобою повільно, аж поки ти не прийдеш зі мною до місця мого, щоб ми там жили разом.

68 І Яків відповів своєму братові й сказав: Я зробив би, як мій пан говорить мені, але мій пан знає, що діти ніжні, і отари й стада зі своїми молодими, які зі мною, ідуть лише повільно, бо якщо б вони йшли швидко, вони всі померли б, бо ти знаєш їхні тягарі та їхню втому.

69 Отже, нехай мій пан пройде перед своїм слугою, і я піду повільно заради дітей і отари, доки я прийду до місця мого пана, до Сеїра.

70 І Ісав сказав Якову: Я поставлю з тобою деяких людей, які зі мною, щоб дбати про тебе в дорозі, і нести твою втому й тягар, і він сказав: Я зроблю так, мій пане, якщо я можу знайти милість у твоїх очах?

71 Ось, Я прийду до тебе в Сеїр, щоб там жити разом, як ти говорив. Іди тоді з народом твоим, бо Я піду за тобою.

72 Яков сказав це Єсаву, щоб відвести Єсава і його людей від нього, і щоб Яков пізніше міг піти до дому свого батька в землю Ханаанську.

73 І послухався Есау голосу Якова, і повернувся Есау з чотирма сотнями людьми, що були з ним, на дорозі до Сеїру. І пішов Яков і все, що було йому, в той день до краю землі Ханаанської, до її кордонів, і провів там деякий час.

РОЗДІЛ 33

1 Через деякий час після того, як Яків відійшов від меж землі, він прийшов до землі Шалем, тобто міста Сихем, (колонтитул: The Encyclopedia of Lost and Rejected Scriptures) яке в землі Ханаан, і він спочив перед містом.

2 І купив він ділянку поля, що там було від синів Хаморів, людей землі, за п'ять шеклів.

3 Там Якуб збудував собі будинок і там підняв свій шатер, і зробив там шати для своїх худоб. Тому назвав він те місце Сукотом.

4 І був Яков у Сукоті рік і шість місяців.

5 У той час деякі жінки з жителів землі вийшли до міста Сихема, щоб танцювати і радіти з дочками людей міста. Коли вони вийшли, то й Рахель і Лія, дружини Якова, з їхніми родами, вийшли подивитися радість дочок міста.

6 І пішла з ними Діна, дочка Якова, і побачила дочок міста, і вони стояли там перед ними, а весь народ міста стояв біля них, щоб подивитися їх радість, і весь великий народ міста був там.

7 Там також стояв Сихем, син Хамора, князь країни, щоб подивитися на них.

8 І побачив Сихем Дину, дочку Якова, що сидить з матір'ю перед дочками міста, і дівчина дуже сподобалася йому, і запитав друзів своїх і народу свого, кажучи: Чия дочка той, що сидить між жінками, яких я не знаю в цьому місті?

9 І сказали йому: Це ж дочка Якова, сина Ісаака Євреїна, що давно проживала в цьому місті. І коли стало відомо, що дочки країни йдуть веселитися, то вийшла вона з матір'ю й слугами своїми, щоб сидіти серед них, як ви бачите.

10 Сихем побачив Діну, дочку Якова, і, дивлячись на неї, його душа зауважила Дину.

11 І послав він, і забрав її. І прийшов Дина до дому Сихема, і взяв її насильно, і спав з нею, і зневажав її, і дуже любив її, і поклав її в свій дім.

12 І прийшли вони, і повідомили Якова. І, почувши Яков, що Сихем осквернив дочку свою Діну, послав Яков дванадцять слуг своїх, щоб привезли Діну з дому Сихемського. І вони пішли і прийшли до дому Сихемського, щоб відняти Діну з того місця.

13 Коли вони прийшли, Сихем вийшов до них зі своїми людьми і вигнав їх з дому свого, і не дозволив їм прийти до Діни, а Сихем сидів з Діною і поцілував її перед очима їхніх.

14 І повернулися слуги Якова й повідомили йому, кажучи: коли ми прийшли, той і люди його відгоняли нас, і так зробив Сихем з Діною на наших очах.

15 Яков також знав, що Сихем осквернив свою дочку, але не сказав нічого. Сини його пасили худоби свої на полі, а Яков мовчив, поки вони не повернулися.

16 До того, як його сини прийшли додому, Якуб послав дві дівчати з своїх слуг, щоб піклувалися про Дину в домі Сихема і залишалися з нею. Сихем послав трьох друзів своїх до батька свого Хамора, сина Сидекама, сина Переда, говорячи: Знайдіть мені цю дівчинку за дружину.

17 І прийшов Хамор, син Сидекема Хівтянин, до дому Сихема сина свого, і він сидів перед ним. І сказав Хамор Сихему, синові своєму: Чи не є жонка між доньками народу твого, щоб ти одружився з єврейською жінкою, яка не з народу твого?

18 І сказав йому Сихем: "Візьмі за мене тільки її, бо вона улюблена в очах моїх". І зробив Хамор за словом сина свого, бо він дуже любив його.

19 І вийшов Хамор до Якова, щоб розмовляти з ним про цю справу. І коли він вийшов з дому Сихема сина свого, перш ніж прийшов до Якова, щоб розмовляти з ним, то прийшли сини Якова з поля, коли чули, що зробив Сихем син Хамора.

20 І дуже засмутилися чоловіки про сестру свою, і всі вони повернулися додому з вогнем гнівом, поки не прийшов час зібрати у скоті свої.

21 І прийшли вони, і сиділи перед батьком своїм, і говорили з ним, огневавшись, говорячи: нехай загине цей чоловік і дом його, Ягве Елогім і наказав Ною і його синам, щоб ніхто не вчинив блудниці; а ось, ось, Шейх развалив і вчинив блудницю з сестрою нашою, і ніхто з жителей міста не сказав йому слова.

22 Ви ж знаєте і розумієте, що за те, що він зробив, на Сехема, і на батька його, і на весь місто, має бути присуд на смерть.

23 І як вони говорили перед батьком своїм у цій справі, то прийшов Хамор, батько Сихема, щоб розповісти Якубу слова сина свого про Дину, і він сидів перед Якубом і перед синами своїми.

24 І говорив до них Хамор, кажучи: Душа Сихема сина мого прагне доньки вашій. Дайте йому її за дружину і одружтеся з нами; дайте нам доньки ваші, і ми дамо вам доньки наші, і ви будете жити з нами в нашій землі, і ми будемо як один народ в цій землі.

25 Тому що наша земля велика, тому пробіжте там і торгуйте, і знайдіть в ній власність, і робіть там, що захочете, і ніхто не зупинить вас, кажучи вам слово.

26 І перестав Гомор говорити з Якобом і з синами йогоми, і ось прийшов за ним син його Сихем, і сидів перед ними.

27 І говорив Сихем перед Якобом і синами його, кажучи: хай знайду я благодаті в очах ваших, щоб ви дали мені дочку вашу,

[Сторінка починається на середині вірша, продовжуючи розділ 33 с. 27 з сторінки 283:]

І все, що ти скажеш мені, я зроблю за неї.

28 Запросіть мене багато дотерів і подарунків, і я дам, і все, що ви скажете нам, ми зробимо, бо хто не підкоряється вашим наказам, той помре. Тільки дайте мені дівчинку за дружину.

29 І відповіли Симеон і Левій Хамору і Сихему, сину його, обманливо, кажучи: Все, що ви нам сказали, ми зробимо для вас.

30 І ось сестра наша вдома твоїй, але не відступай від неї, поки не пошлямо до Ісаака, батька нашого, про це питання, бо без його згоди ми нічого не можемо зробити.

31 Бо Він знає дороги нашого батька Авраама, і що Він говорить нам, ми вам розповімо, і нічого не приховатимемо від вас.

32 І розповіли це Симеон та Левій Сихему і батьку його, щоб знайшли підстав, і щоб порадили, що робити з Сихемом та його містом у цій справі.

33 Коли Сім'ям і його батько почули слова Симеона та Левія, то це було добре в їхніх очах. І встав Сім'ям і батько його, щоб повернутися додому.

34 І коли вони пішли, то сказали сини Якова батькові своєму: Ось ми знаємо, що ці безбожні і місто їхнє мусять загинути, бо вони чинили проти того, що неправда. Ягве і наказав Він Ною і його синам, і його потомкам після них.

35 І також тому, що Сихем зробив так до Діни, сестри нашої, оскверняючи її, бо такого беззаконства між нами ніколи не буде зроблено.

36 І тепер знайте, і знайте, що будете робити, і шукайте поради і приводу, що робити їм, щоб погубити всіх жителей цього міста.

37 І сказав їм Симеон: Ось доповідь до вас: скажіть їм обрізнити всіх чоловіків між собою, як ми обрізнилися; а якщо вони не захочуть, то беремо дочку нашу від них і підемо.

38 І якщо вони згодні це зробити і будуть робити, то коли вони потопнуть з болю, ми нападемо на них своїми мечами, як тихий і мирний, і ми вбиємо кожного чоловіка серед них.

39 Симеона і Леві вирішили виконати його поради.

40 А на наступне ранку прийшли Сихем і Гамор, батько його, до Якова і до синів його, щоб розповісти про Дину і почути, що будуть відповідати сини Якова на слова їхні.

41 А сини Якова говорили їм підступно, говорячи: Ми розповіли батьку нашому Ісакові всі ваші слова, і його сподобалися ваші слова.

42 Але він говорив нам, кажучи: Так наказав йому батько його Авраам, Елогім, Ягве і всієї землі, що будь-який чоловік, який не з його потомства, і хто захоче взяти одну зі своїх дочок, повинен обрізнити всіх своїх чоловіків, як і ми, і давати йому нашу дочку за дружину.

43 І тепер ми розповіли тобі всі наші шляхи, що говорив нам батько наш, бо ми не можемо зробити те, про що ти говориш нам, щоб дати нашу доньку необрізаному чоловікові, бо це для нас сором.

44 Але тут ми погодимося з тобою, щоб дати тобі нашу доньку, і ми також беремо собі ваші доньки, і будемо жити між тобою, і станемо одним народом, як ти говорив, якщо ти послухаєш нас і погодишся бути як ми, щоб обрезати всіх ваших чоловіків, як ми обрезані.

45 А якщо ви не послухаєте нас, щоб усі чоловіки були обрізані, як ми були обрізані, як ми наказали, то ми прийдемо до вас і забермо нашу дочку від вас і підемо.

46 І чули Сихем і Гамор, батько його, слова синів Якова, бо Сихем дуже любив Діну, і душа його любила її.

47 Шейхем і його батько Хамор поспішали до ворота міста, і зібрали всіх чоловіків свого міста, і сказали їм слова синів Якова:

48 Ми прийшли до цих людей, синів Якова, і говорили їм про дочку їхню, і вони згодні будуть робити, як ми хочемо, і ось велика для них наша земля, і вони будуть жити в ній, і торгуватимуть в ній, і ми будемо одним народом, і беремо дочок їхніх, і дамо їм дочок наших за дружини.

49 Але тільки за умови, що ці люди погодиться робити це, щоб кожен з нас чоловік був обрезан, як вони обрезані, як їхні Елогім і наказали їм, і коли ми виконаємо їхнє наказання, щоб нас обрізали, то вони будуть жити між нами, і їхні худоби, і їхнє майно, і ми будемо з ними одним народом.

50 Коли всі люди міста почули слова Сихема та його батька Хамора, то всі люди міста погодилися на цю пропозицію, і вони слухалися обрізання, бо Сихем і його батько Хамор були дуже поважані ними, будучи князями землі.

51 Наступного дня рано встали Сихем і Гамор, його батько, і зібрали всіх чоловіків свого міста в середині міста, і викликали синів Якова, і вони обрізали всіх чоловіків, що належали їм, у той день і наступного дня.

52 І вони обрізали Сихема й Хамора, його батька, і п’ятьох братів Сихема, і тоді кожен встав і пішов додому; бо ця річ була від Ягве проти міста Сихем, і від Ягве була рада Симеона в цій справі, щоб Ягве міг віддати місто Сихем у руки двох синів Якова.

РОЗДІЛ 34

1 Число всіх чоловіків, які були обрізані, було шістьсот сорок п'ять чоловіків, і двісті сорок шість дітей.

2 Але Сидекем, син Перєда, батько Хамора, і шість його братів не послухалися Шехема і Хамора, його батька, і не захотіли їх обрізати, бо пропозиція синів Якова була ненависна їм, і вони дуже розгневалися на це, що люди міста не слухалися їх.

3 На другий день на вечір вони знайшли вісім дітей, які не були обрізані, бо їхні матері приховали їх від Сихема і його батька Хамора і від людей міста.

4 І послав Сихем і батько його Хамор, щоб привели їх до них, щоб обрізалися, а Сидеком і шість братів його з'явилися на них мечами своїми і шукали їх вбити.

5 І шукали вони також вбити Шехема та його батька Хамора, і шукали вбити Дину разом з ними за цю справу.

6 І сказали їм: Що це ви зробили? Чи не є жінок серед дочок ваших братів Ханаанських, щоб ви одружувалися на дочок Євреїв, яких ви не знали раніше, і чи будете робити те, що не наказали вам батьки ваші?

7 Чи ви думаєте, що ви будете успішні в цьому, що ви зробили? І що ви відповісте в цьому справі князям Ханаанським, які прийдуть завтра і запитають вас про це?

8 Якщо ваша дія не буде здаватися справедливою і доброю в їхніх очах, що ви зробите для своїх життів, а я для наших життів, не слухаючи наших голосів?

9 І коли будуть чути про те, що ви зробили, жителі землі і всі ваші брати, сини Хамські, говорячи:

10 Через єврейську жінку зробили Шехем і Гамор, його батько, і всі жителі їхнього міста, те, що вони не знали, і чого не наказували їм їхні батьки. Де ж ви втікнете або куди приховите свій сором усі дні ваші перед вашими братами, жителями землі Ханаанської?

11 Тому ми не можемо виносити цього, що ви зробили, і не можемо носити на себе ця нога, яку не наказали нам наші батьки.

12 І тепер завтра ми підемо і збираємо всіх наших братів, канаанських братів, що живуть у цій землі, і прийдемо, і побиємо вас і всіх тих, хто вірить у вас, щоб не залишилося ні ви, ні вони.

13 І коли чули Гомор, і Сихем, син його, і весь народ міста слова Сидекема і братів його, страшили вони життя їх за слова їхні, і покаялися за те, що зробили.

14 І відповіли Сихем і батько його Хамор батьку своєму Сидекому і братам своїм, і сказали їм: всі слова, що ви казали нам, правдиві.

15 Тепер не говорите і не думайте в своїх серцях, що за любов'ю до євреїв ми зробили те, що не наказали нам наші батьки.

16 Але оскільки ми побачили, що це не було їхнім наміром і бажанням приєднатися до наших побажань щодо їхньої дочки, як і до наших побажань від них, за винятком цієї умови, ми слухали їхні голоси і зробили цей акт, який ви бачили, щоб отримати наше бажання від них.

17 І коли ми отримаємо від них нашу прохання, то повернемося до них і зробимо їм те, що ви скажете нам.

18 Ми просимо вас ж чекати і зупинитися, поки наша т'я та ми знову станемо сильними, і тоді ми разом пойдемо проти них, і зробимо їм те, що в ваших серцях і в наших.

19 І чула Дина, дочка Якова, всі ці слова, що казали Сидекем і брати його, і що відповіли на них Хамор і син його Сихем і люди міста їхнього.

20 Вона поспішала послати одну зі своїх слуг, яку послав батько її до дому Сихема, до Якова, батька її, і до братів своїх, говорячи:

21 Так порадив вам Сидекем і брати його, і так відповіли їм Хамор і Сихем і люди міста.

22 І коли Яков почув ці слова, то наповнився гнів, і розгневився на них, і запалився гнів його на них.

23 А Симеон і Леві клялись: Ягве життя, Елогім з усієї землі до цього часу завтра не залишиться останків у всьому місті.

24 Двадцять юнаків сховалися, які не були обрізані, і ці юнаки воювали проти Симеона й Левія, і Симеон і Левій убили вісімнадцять з них, і двоє втекли від них і врятувалися до деяких вапняних ям, які були в місті, і Симеон і Левій шукали їх, але не могли знайти їх.

25 І Симеон і Леві продовжували ходити по місті, і вони вбили всіх людей міста на орізі меча, [верс продовжується на сторінці 286]

[Сторінка починається в середині вірша, продовжуючи розділ 34 с. 25 з сторінки 285:]

і не залишили нікого.

26 І був великий згуб у місті, і крик людей міста піднявся до неба, і всі жінки і діти викричали.

27 А Симеон і Левій забивали весь місто, і не залишили в місті одного чоловіка, і вивели Дину з дому Сихема, і пішли відтуль.

28 І вбили вони Хамора та Сихема сина його до меча, і пограбували все їхнє майно, що було в місті і на полі.

29 І пішли сини Якова, і повернулися, і напали на загиблих, і пограбували все їхнє майно, що було в місті і на полі.

30 І коли вони брали пляну, то встали триста чоловіків, і кинули на них прах, і побили їх кам'янами. І перевернувся до них Симеон, і вбив їх усіх кимом меча. І перевернувся Симеон перед Левієм, і прийшов в місто.

31 І взяли вони овець свої, і голови свої, і худобу свою, і також решту жінок і дітей, і відвели всіх цих, і відкрили ворота, і вийшли, і прийшли до батька свого Якова з силою.

32 Коли Яков побачив, що вони зробили з містом, і що вони забрали від них, то Яков дуже розгневився на них, і сказав їм Яков: Що це ви зробили зі мною? Я відпочивав серед канаанців, що живуть у цій землі, і ніхто з них не втручається в мене.

33 І тепер ви зробили це, щоб зробити мене ненавидним для мешканців землі, між Ханаанцями і Перезитями, і я є малою кількістю; вони всі зіберуться на мене і вб'ють мене, коли почують про твоє діло з братами своїми, і я і дом мій загинемо.

34 І відповіли Симеон і Левій і всі їхні брати з ними батьку своєму Якова, і сказали йому: Ось ми живемо в цій землі, і чи зробить Сихем так до сестри нашої? Чому ти ти тише за все, що зробила Сихем? чи зробить він з сестрою нашої, як з повією на вулиці?

35 Число жінок, яких взяли Симеон і Левії в плену з міста Шехема і яких не вбили, було сорок сім чоловіків, а інших вісімдесят п'ять, які не знали чоловіка.

36 А серед них була дівчинка красива і благородна на ім'я Буна. І взяв її Сім'єон за дружину. Число чоловіків, яких вони не вбили в плену, було сорок сім чоловік, а решта їх вбили.

37 Всі юнаки і юнаки, яких Сім'єон і Левів ув'язували з міста Шехема, були рабами синів Якова і їхніх дітей після них, аж до того дня, коли сини Якова вийшли з землі Єгипетської.

38 Коли Симеон та Леві вийшли з міста, то піднялися два юнаки, що залишилися, що ховалися в місті і не загинули серед людей міста. І ввійшли ці юнаки в місто, і ходили по ньому, і побачили місто опустошено, без чоловіка, і тільки жінки плачуть, і кричали ці юнаки: Ось зло, яке зробили сини Якова Єврея до цього міста, коли сьогодні знищили один з містах Ханаанських, і не боялися життя своїх з усієї землі Ханаанської.

39 І вийшли ці люди з міста і йшли до міста Тапнаха, і прийшли там і розповіли жителям Тапнаха все, що сталося з ними, і все, що зробили сини Якова до міста Шехема.

40 І прийшов слух Яшубу царю Тапнаху, і послав він людей до міста Шехема, щоб подивитися на тих юнаків, бо цар не повірив їм у цю звістку, кажучи: Як могли два чоловіки спустошити такий великий місто, як Шехем?

41 І повернулися посланці Яшуба, і повідомили йому, кажучи: Ми прийшли до міста, і він зруйнований, і немає там чоловіка, тільки плачучих жінок, і немає там ані стада, ані худоби, бо все, що було в місті, забрали сини Якова.

42 І дивувався Яшуб, кажучи: Як могли два чоловіки зробити таке, щоб знищити місто так велике, і не міг протистояти їм один чоловік?

43 Бо такого не було з днів Німрода, і навіть з давніх часів такого не було. І сказав Яшуб, цар Тапнах, до свого народу: Будіть мужності, і йдемо ми і воюємо проти цих Євреїв, і зробимо їм так, як вони зробили до міста, і помстимо за справу міста Шехема.

44 І Яшуб, цар Тапнаха, засідав з радниками своїми про це, і радники його сказали йому: Ти один не зможеш перемогти Євреїв, бо вони мусять бути сильними, щоб зробити цю справу до всього міста.

45 Якщо двоє з них спустошили весь місто, і ніхто не стоїть проти них, то, якщо ви підете проти них, то всі вони підняться проти нас і знищить нас так само.

46 А якщо ти пошлемеш до всіх царів, що оточують нас, і вони зіберуться, то ми підемо з ними, і будемо воювати з синами Якова, і ти переможеш їх.

47 Коли Яшуб почув слова своїх радників, і слова їхні сподобалися йому і народу своєму, то зробив так. І послав Яшуб цар Тапнаха до всіх царів Аморейців, що оточували Шехем і Тапнах, кажучи:

48 Вийди зі мною і допоможи мені, і ми побиємо Якова Єврея і всіх його синів і знищимо їх з землі, бо так зробив він з містом Шекем, і чи не знаєте ви про це?

49 І чули всі царі Аморейці зло, що зробили сини Якова Сихему, і дуже здивувалися над ними.

50 Сім царів аморейців зібралися з усіма своїми арміями близько десяти тисяч чоловік з витягнутими мечами, і вони прийшли на війну проти синів Якова; Яков чув, що царі аморейців зібралися на війну проти своїх синів, [в вірші продовжується на с. 287]

[Сторінка відкривається в середині вірша, продовжуючи розділ 34 в. 50 з сторінки 286:]

І Яков дуже спалохався, і це засмучило його.

51 А Яков викрикнув на Симеона та Левія, говорячи: Що це за зло, що ви зробили? Чому ви пошкодили мене, щоб принести на мене всіх синів Ханаанських, щоб знищити мене і мій дім? Бо я був в спокій, я і мій дім, і ви зробили мені це, і підбудили жителів землі на мене своїми діями.

52 Йуда відповів батьку своєму: Чи не беззаперечно лишилися мої брати Симеон і Леві всі мешканці Шехема? Нехай це тому, що Шехем зневажав нашу сестру і протиступив наказу нашого Елогім до Ноя і його синів, бо Сехем узяв нашу сестру силою і розпустовував з нею.

53 Сихем зробив усе це зло, і жоден з жителів його міста не втрутився до нього, щоб сказати: Чому ти робитимеш це? Певно через це мої брати пішли й ударили місто, і Ягве віддав його в їхні руки, бо його жителі пішли проти заповідей нашого Елогіма. Чи тоді даремно вони зробили все це?

54 Чому ж тепер ти боїшся, чи засмучуєшся, і чому ти розчаруєшся над моїми братами, і чому ж гаряє гнев твой на них?

55 Звичайно, наш Елогім він вставив в їхні руки місто Шехем і його жителів, і він вставить в наші руки всіх князів Ханаанців, які приходять на нас, і ми зробимо з ними, як зробили мої брати з Шехем.

56 Тепер будьте спокійні щодо них і відкинути свої страхи, але довіряйте Ягве наш Елогім, і молитися до нього, щоб допомогти нам і здати наших ворогів у наші руки.

57 Йуда назвав одного з слуг свого батька і сказав: Іди і подивися, де стоїть царі, що наступають на нас, з арміями своїми.

58 І пішов слуга, і дивився далеко, і піднявся до гори Сихон, і побачив всі війська царів, що стоїли на полі, і повернувся до Юди, і сказав: Ось царі стоїть на полі з усіма своїми військами, народ численний, як пісок на березі моря.

59 І сказав Юда Симеону і Левію і всім братам його: зміцніться і буйте синами мужевими! Ягве наш Елогім він з нами, не бійтеся їх.

60 Вийдіть, кожен чоловік, споряджений своєю військовою зброєю, своїм луком і своїм мечем, і ми підемо й воюватимемо проти цих необрізаних чоловіків; Ягве — наш Елогім, Він врятує нас.

61 І піднялися вони, і кинув кожен зброю свою, і великий, і маленький, і одиннадцять синів Якова, і всі слуги Якова разом з ними.

62 І прийшли до них всі слуги Ісаака, що були з Ісаком у Хевроні, всі озброєні всякою зброєю, і сини Якова і слуги їхні, сто дванадцять чоловік, пішли до цих царів, і Яков також пішов з ними.

63 І послали сини Ізраїлеві до батька свого Ісаака, сина Авраама, до Хеврона, тобто Киреат-Араби, говорячи:

64 Моліться, ми благаємо вас, за нас Ягве, нашому Елогіму, щоб захистити нас від рук ханаанців, які йдуть проти нас, і віддати їх у наші руки.

65 Ісаак, син Авраама, молився Ягве за своїх синів, і він сказав: О Ягве Елогім, Ти обіцяв моєму батькові, кажучи: Я розмножу твоїх нащадків, як зірки неба, і Ти також обіцяв мені, і установи Своє слово, тепер, коли царі Ханаана збираються разом, щоб воювати з моїми дітьми, бо вони не вчинили насильства.

66 Тепер, тому, О Ягве Елогім, Елогім і ви, будь ласка, розвертайте поради цих царів, щоб вони не воювали проти синів моїх.

67 І вбудуйте в серцях цих царів і їхнього народу страху над моїми синами, і знижте їхню гордість, щоб вони відвернулися від моїх синів.

68 Своїм сильним рукою і витягнутою рукою врятувай від них моїх синів і їхніх слуг, бо в твоїх руках є сила і сила, щоб зробити все це.

69 І сини Якова та їхні слуги пішли до цих царів, і вони довіряли Ягве, своєму Елогіму, і поки вони йшли, Яків, їхній батько, також молився Ягве й сказав: О Ягве Елогім, могутній і піднесений Ягве, Хто царював від давніх днів, відтоді й дотепер і назавжди;

70 Ти - той, хто підбудить війни і змушує їх припинити; в Твоїй руці є сила і сила підняти і знизити. О, будь ласка моя молитва прийнята перед Тобою, щоб Ти повернувся до Мене з Твоєю милосердністю, щоб вразити серця цих королів і їх народу страхом моїх синів, і зстрашити їх і їхні табори, і своєю великою добротою врятувати всіх тих, хто вірить у Тебе, бо ти можеш привести людей під нас і знизити народи під нашу владу.

РОЗДІЛ 35

1 І прийшли всі цари Аморейці, і стояли на поле, щоб порадити у своїх радників, що буде зроблено з синами Якова; бо вони все ще боялися їх, кажучи: Зрозумійте, що двоє з них вбили весь місто Сихем.

2 І... Ягве і усвідомлював молитву Ісаака і Якова, і наповнив сердеці всіх таких царів, що давали їм поради, великим страхом і страхом, що вони однозначно воскликнули:

3 Чи ви дурні або чи немає в вас розуміння, що ви будете боротися з Євреями; чому ви будете насолоджуватися своїм [відповідь продовжується на с. 288]

[Сторінка відкривається в середині вірша, продовжуючи розділ 35 вірш 3 з сторінки 287:]

власного знищення в цей день?

4 Ось, два з них прийшли до міста Шехема без страху і страху, і вбили всіх мешканців міста, і ніхто не вставав проти них. Як ж ви зможете боротися з усіма ними?

5 Звичайно, ви знаєте, що їх Елогім він дуже любить їх і чинив для них сильні речі, які не робили з давніх днів і серед усіх богів народів; ніхто не може робити подібні Його сильні дія.

6 Він звісно врятував їхнього батька Авраама, єврея, від руки Німрода і від руки всього його народу, який багато разів намагався його вбити.

7 Він врятував його і від вогню, в який кинув його цар Німрод, і його Елогім врятував його від нього.

8 І хто ж ще може зробити таке? Це був Авраам, який вбив п'яти царів Еламу, коли вони торкалися сина свого брата, який в ті дні жив у Содомі.

9 І узяв слугу свого, що був вірний йому у дому його, і кілька людей своїх, і вони загнали царів Еламових в одну ніч і вбили їх, і віддали синаму брату його все, що було у нього.

10 Звичайно, ви знаєте, Елогім і вони дуже радіють їм, і вони радіють Йому, бо знають, що Він врятував їх від усіх їхніх ворогів.

11 І розгляньте це, через його любов до свого Елогіма Авраам взяв свого єдиного й дорогоцінного сина й мав намір піднести його як цілопалення своєму Елогіму; якби не Ягве, Хто перешкодив йому зробити це, він тоді зробив би це через свою любов до свого Елогіма.

12 Ягве бачив усі його роботи й поклявся йому, і обіцяв йому, що Він визволить його синів і всіх його нащадків від усякої біди, яка спіткає їх, бо він зробив цю річ і через свою любов до свого Елогіма придушив своє співчуття до своєї дитини.

13 Чи не чуєш ти, що вони Елогім що зробив Фараону, царю Єгипту, і Авімелеку, царю Герару, за те, що він взяв дружину Авраама, яка сказала про неї: "Она моя сестра", щоб вони вбивали його за неї, і думали взяти її за дружину? Ягве ти зробив їм і їхньому народу все те, про що ти чув.

14 І тоді ми самі побачили нашими очима, що Есау, брат Якова, прийшов до нього з чотирма сотнями чоловіками, щоб вбити його, бо він пам'ятав, що він забрав від нього благословення свого батька.

15 І він пішов на його зустріч, коли він прийшов з Сирії, щоб ударити матері з дітьми, і хто врятував його з його рук, але його Елогім на кого він поклався? Він врятував його від руки брата свого і від рук ворогів його, і він, звичайно, знову врятує їх.

16 Хто не знає, що це було їхнє Елогім хто дав їм силу, щоб зробити зло, про яке ви чули, в місті Шехемі?

17 Чи могли б тоді двоє людей своїми силами знищити такий великий місто, як Шехем, якби не їхня сила? Елогім у кого вони повірили? Він говорив і чинив їм все це, щоб погубити мешканців міста їхнього.

18 Чи зможете ви перемогти тих, хто вийшов зі свого міста, щоб боротися з ними, навіть якщо вам допоможуть тисячі разів більше?

19 Ви знаєте і розумієте, що ви не приходите на війну з ними, але ви приходите на війну з ними Елогім він вибрав їх, і тому ви всі сьогодні прийшли, щоб загинути.

20 Тож утримайтеся від цього зла, яке ви намагаєтеся навести на себе, і буде краще для вас не йти в битву з ними, хоча їх лише небагато числом, бо їхній Елогім із ними.

21 Коли царі аморитяні почули всі слова своїх радників, то їхнє серце наповнилося страхом, і вони боялися синів Якова, і не хотіли воювати з ними.

22 Вони слухали слова своїх радників і слухали всі їхні слова; слова радників дуже сподобалися царям, і так зробили вони.

23 І повернулися царі й не відступили від синів Якова, бо не посміли наблизитися до них, щоб воювати з ними, але дуже боялися їх, і серце їхнє розплавилося в них від страху їхнього.

24 Для цього виходило з Ягве і усвідомлював Він молитву слуг Своїх Ісаака і Якова, бо вони уповалілися на Його. І всі ці царі повернулися в той день з лагерем своїм, кожен до свого міста, і не воювали вони в той час з синами Якова.

25 Сини Якова стояли в той день до вечора проти гори Сихон, і, бачачи, що ці царі не прийшли на війну з ними, сини Якова повернулися додому.

РОЗДІЛ 36

1 У той час Ягве явився Якову, кажучи: Встань, іди до Бетелю й залишайся там; зроби там вівтар Ягве, Хто являється тобі, Хто визволив тебе й твоїх синів від ураження.

2 І Яків встав зі своїми синами й усім, що належало йому; вони пішли й прийшли до Бетелю згідно зі словом Ягве.

3 І був Яків дев'ятьдесят дев'ять років, коли він піднявся в Ветель, і Яков, і сини його, і весь народ, що був з ним, залишилися в Ветель у Лузі. Там він побудував жертвенник Ягве якоб і його сини залишилися в Вефілі [в вірші продовжується на с. 289]

[Сторінка починається в середині вірша, продовжуючи розділ 36 вірш 3 з сторінки 288:]

шість місяців.

4 У той час померла Девора, дочка Уза, докарь Ревекки, яка була з Якобом, і Якоб похоронив її під Бетелом під дубом, що там був.

5 І помер Ревекка, дочка Бетуїла, мати Якова, в той час в Хебреоні, що є Киреат-Араба. Вона була похована в печері Макпела, яку купив Авраам від синів Хетів.

6 І прожив Ревекка сто тридцять три роки, і померла вона. Коли Іаков почув, що померла Ревекка, мати його, то плакав гірко за матір свою, і заплакав за неї і за Дебору, що доглядала за нею під дубом, і назвав ім'я того місця Алон-Бахут.

7 У ті дні помер сирійський Лабан, бо Ягве він ударив його, бо він порушив заповідь між ним і Якобом.

8 Якова було сто років, коли Ягве і з'явився йому, і благословив його, і назвав його ім'ям Ізраїлем. І за ця година росла Рахель, жонка Якова.

9 У той час Яков і всі його речі відправилися з Ветеля, щоб піти до дому батька свого, до Хеврона.

10 І коли вони йшли по дорозі, і був ще трохи дорога до Ефрати, родила Рахель сина, і померла вона від труднощів.

11 Яков похоронив її на дорозі до Ефрати, що є Вифлеем, і поставив на могилі її колонну, яка є там і до сьогодні. Дні Рахелі були сорок п'ять років, коли вона померла.

12 Яків назвав сина свого, що народився йому, якого родила Рахель, Беняміном, бо він народився йому в землі на правой стороні.

13 Після смерті Рахелі Яков встановив свій намет у шаті своєї служниці Біліхи.

14 І ревнивився Рубен на Лію, свою матір, через це, і наповнився гнівом, і піднявся в гніві своєму, і ввійшов у палату Білхи, і зняв ліжко батька свого.

15 У той час від діна Рувіна відняли долю первенства, разом з царським та священицьким служінням, тому що Рувін осквернив ліжко батька свого. Первенство було дано Йосифу, царське служіння - Юді, а священство - Левію.

16 Це покоління Якова, що народилися йому в Падан-Арамі; і синів Якова дванадцять.

17 Сини Леї були первородний Рубен, і Симеон, і Леві, і Юда, і Ісакар, і Зебулон, і їхня сестра Діна; і сини Рахелі - Йосиф і Б'єнямін.

18 Сини Зілпа, рабини Лії: Гад і Асер, і сини Білхи, рабини Рахелі: Дан і Нафталі. Це сини Якова, що народилися йому в Падан-Арамі.

19 І вийшов Яков, і сини його, і все, що було йому, і прийшов до Мамре, що є Киреат-Араба, що в Хевроні, де перебували Авраам і Ісаак. І Яков, і сини його, і все, що було йому, жили з батьком у Хевроні.

20 І пішов брат його Есау, і сини його, і все, що було йому, до землі Сеїрі, і жили там, і мали в країні Сеїрі ділянки; і сини Есау рослись і дуже розмножувалися в країні Сеїрі.

21 Це покоління Евава, що народилися йому в країні Ханаанській. Синів Евава було п'ять.

22 Ада родила Єваву Єліфаза, його первородного сина, і вона також родила йому Реуеля, а Ахилібама родила йому Єуша, Яалама і Кора.

23 Це - сини Евава, що народилися йому в землі Ханаанській: сини Евава Еліфаса: Теман, Омар, Зефо, Гатам, Кеназ і Амалек; сини Реуеля: Нахат, Зерах, Шама і Миза.

24 Сини Єуша - Тимна, Алва і Єтет. Сини Яалама - Ала, Фінор і Кеназ.

25 Сини Корахі: Теман, Мибзар, Магдіель і Ерам. Це родини синів Евава за їхньою територією в землі Сеїр.

26 Це імена синів Сеїра Хорита, що жили в землі Сеїра: Лотана, Шовал, Сиб'он, Ана, Дишан, Ецер і Дишон. Вони були сім синів.

27 Сини Лотана були Хори, Хеман і їхня сестра Тимна, тобто Тимна, яка прийшла до Якова і його синів; але вони не послухалися її, і вона стала наложницею Еліфаза, сина Евава, і породила йому Амалека.

28 Сини Шобала були: Алван, Манахат, Ебал, Шефо і Онам, а сини Сивіона - Ая і Ана. Це Ана знайшов в пустелі йемита, коли пасив осли Сивіона, свого батька.

29 І коли він годував осли свого батька, він вводив їх у пустелю в різні часи, щоб годувати їх.

30 Одного разу він привів їх до одного з пустелів на березі моря, проти пустелі народу. Коли він там їв, раптом з іншого боку моря з'явився дуже сильний шторм і заспокоївся на осли, які там їли, і всі вони стояли там.

31 І вийшло з пустелі, на іншій стороні моря, близько сто двадцяти великих і жахливих тварин; і всі вони прийшли до місця, де були осли, і там застрягли.

32 І ці тварини, від середини донизу, були схожі на синів людських; від середини їхніх догору, деякі були схожі на ведмедів, а деякі - на кифав, і хвости за ними між плечами їх доходили до землі, як хвости дучеефав. І прийшли ці тварини, і їхали на них, і їхали на них на ослях, і відводили їх, і вони відходили аж до цього дня.

33 Одна з цих тварин наблизилася до Ани, ударила його своїм хвостом, і тоді втекла з того місця. [Розділ 36 продовжується на с. 290, не сфотографовано.]

[Сторінка починається продовжуючи розділ 36 в вірші 34:]

34 І побачив він, що сталося, і дуже боявся за своє життя, і втік, і втік у місто.

35 Він розповів своїм синам і братам про все, що сталося з ним, і багато людей пішли шукати осли, але не знайшли їх. І з того дня Ана і його брати більше не йшли на те місце, бо дуже боялися за своє життя.

36 Сини Ани, сина Сеїра, були Дишон і його сестра Алібама. Сини Дисона - Хемдан, Ешбан, Ітран і Херан. Сини Езера - Білан, Заван і Акан. Сини Дисона - Уз і Аран.

37 Це родини синів Сеїра Хорита, за їхнями князівствами в країні Сеїрській.

38 І жили Єсау і сини його в землі Сеїра Горита, жителям землі, і мали в ньому власність, і рослись і рослись дуже багато. І Якуб і сини його і всі, що було їм, жили з Ісаком батьком своїм в країні Ханаанській, Ягве що Він наказав Аврааму, їхньому батькові.

РОЗДІЛ 37

1 У сто п'ятий році життя Якова, тобто дев'ятому році, коли Яков жив з синами своїми в землі Ханаанській, він прийшов з Падан-Арама.

2 І в ті дні вийшов Якуб з синами своїми з Хеврона, і вони пішли, і повернулися до міста Шехема, вони і все, що їм належить, і жили там, бо сини Якова отримали в місті Шехемі, коли було збудовано місто Шехемове, хорошу і жирну пастбину для своїх худоб. В ньому було близько трьохсот чоловіків і жінок.

3 Яков, і діти його, і все, що було йому, жили в частині поля, яке купив Яков від Хамора, батька Сихема, коли він прийшов з Падан-Арама, перш ніж Симеон і Левій забили місто.

4 І всі царі Ханаантяни та Аморитяни, що оточували місто Сихем, чули, що сини Якова знову прийшли в Сихем і жили там.

5 Вони казали: "Чи прийдуть до міста сини Якова, Єврея, і будуть жити в ньому, після того, як вони побили його жителів і вигнали їх? Чи повернеться вони і вигонить тих, хто живе в місті, або вбити їх?"

6 І знову зібралися всі цари Ханаанські, і зібралися, щоб воювати з Якобом і з синами його.

7 І Яшуб цар Тапнаха послав також до всіх своїх сусідів, до Елана царя Гааса, і Іхури царя Сило, і Паратона царя Хазара, і Суси царя Сартона, і Лавана царя Бетхорана, і Шабіра царя Отнаї-Ма, кажучи:

8 Вийди до мене і допоможи мені, і давайте побиємо Якова Єврея, і його синів, і все, що є його, бо вони знову прийшли в Сихем, щоб захопити його і вбити його жителів, як раніше.

9 І зібралися всі ці царі і прийшли з усіма своїми військами, народ великий, як пісок на березі моря, і всі вони були проти Тапнаха.

10 І вийшов до них Яшуб цар Тапнаха з усією своєю армією, і заграбив з ними проти Тапнаха поза містом. Всі ці цари вони розділили на сім військ, що були сім військ проти синів Якова.

11 І послали вони до Якова і до синів його, говорячи: виходьте всі до нас, щоб ми разом розмовляли на рівнині і помстили за людей Сихемських, яких ви вбили в місті їхньому. І тепер повернетесь до міста Сихемського і пробійте в ньому, і вбивайте його жителів, як раніше.

12 І почули сини Якова це, і запалився гнів їхній дуже за слова царів Ханаанських, і пішли десять синів Якова, і пішли поспіша, і кожен з них одягнув зброю свою, і сто два своїх слуг з ними, озброєних на війну.

13 І всі ці люди, сини Якова, і слуги їхні, пішли до цих царів, і Яков, батько їхній, був з ними; і всі вони стояли на нагор'ї Сихема.

14 Яків молився Ягве за своїх синів, і він простягнув свої руки до Ягве, і сказав: О Ягве, Ти — Всемогутній Елогім, Ти — наш батько; Ти сформував нас, і ми — роботи Твоїх рук; я благаю Тебе, визволи моїх синів через Свою милість з руки їхніх ворогів, які цього дня йдуть воювати з ними, і врятуй їх з їхньої руки, бо у Твоїй руці сила й могутність врятувати небагатьох від багатьох.

15 І дай синам моїм, слугам твоим, силу серця та сили, щоб воювати з ворогами їхніми, і піддавати їх, і кинути перед ними ворогів їхніх. Нехай не загинуть сини мої і слуги їхні рукою синів Ханаанських.

16 Але якщо ви вважаєте благоволію, щоб ви забрали життя синів моїх і слуг їхніх, то в великій міліті прийнять їх через руки слуг ваших, щоб вони не загинули сьогодні в руці царів аморейців.

17 Коли Яков перестав молитися Ягве земля потрясла з місця свого, і сонце потемніло, і всі ці цари були в страху, і великий страх прийшов до них.

18 Ягве він слухав молитву Якова, Ягве і вчинив в серцях всіх царів і їхніх військ страх і страх перед синами Якова.

19 Для Ягве він дав їм почути голос колесниць і гору сильних коней від синів Якова, і гору великого війська, що супроводжував їх.

20 А ці цари були дуже страшно переймані синами Якова. Коли вони стояли у своїх кабінетах, то ось сини Якова йшли на них зі сто дванадцятьма чоловіками, кричачи великим і жахливим криком.

21 Коли царі побачили синів Якова, що йдуть до них, то вони стали ще більш страшні; вони відступили від синів Якова, як і раніше, і не воювали з ними.

22 Але вони не відступили, кажучи: "Біде нам ганьба, якщо ми двічі відступимо від Євреїв".

23 Сини Якова наблизилися і пішли проти всіх цих царів і їхніх військ, і побачили дуже сильний народ, численний, як пісок морський.

24 І сини Якова покликали Ягве й сказали: Допоможи нам, О Ягве, допоможи нам і відповідай нам, бо ми довіряємо Тобі, і не дай нам померти від рук цих необрізаних чоловіків, які цього дня прийшли проти нас.

25 Сини Якова одягли свої зброю, і кожен взяв у свої руки свій щит і свій копьє, і наблизився до бою.

26 А Юда, син Якова, побіг першим перед братами своїми і десятьма слугами своїми разом з ним, і пішов до цих царів.

27 І вийшов Яшуб цар Тапнаха з войском своїм першим перед Юдою, і побачив Юда Яшуба з войском своїм, що йдуть на нього, і запалився гнів Юди, і запалився в ньому гнів його, і наблизився він до бою, в якому Юда відвертався до життя свого.

28 Яшуб і вся його армія йшли на Юду, і він їхав на дуже сильному і сильному коні; Яшуб був дуже мужевий чоловік, і покритий залізом і медом від голови до ног.

29 І коли він їхав на коні, він стріляв стрілами обома руками від переднього і відзаду, як він був у всіх своїх битвах; він ніколи не пропускав місця, на яке він спрямовував свої стріли.

30 Коли Яшуб прийшов на війну з Юдою і кинув на Юду багато стріл, Ягве прив'язав руку Яшубу, і всі стрілки, які він стріляв, відбилися на своїх людей.

31 І незважаючи на це Яшуб йшов до Юди, щоб протиставити йому стрілами, але відстань між ними була близько тридцяти ловків. І побачив Юда Яшуб, що стріляє на нього стрілами своїми, і біг до нього з сильною гнівністю.

32 І взяв Юда великий камінь з землі, вага якого шістьдесят шеклів, і біг Юда до Яшуба, і камінь ударив його на щит свій, і Яшуб здивувався ударом, і упав з коня на землю.

33 І розрвав щит з руки Яшуба, і з силою удару прорвався на відстані близько п'ятнадцяти ловків, і розрвав щит перед другою лагерою.

34 Царі, що прийшли з Яшубом, побачили з далі силу Юди, сина Якова, і те, що він зробив Яшубу, і дуже боялися Юди.

35 І зібралися вони біля табору Яшуба, бачачи його смуток, і Юда витягнув меч свій, і вбив двадцять чотири людини з табору Яшуба, і весь табір Яшуба втік від Юди. Ніхто не стояв проти нього, і вони покинули Яшуба і втік від нього, і Яшуб ще поклонився на землі.

36 Яшуб, бачачи, що всі люди свого табору втекали від нього, поспішав і піднявся з страхом на Юду і стояв на ногах проти Юди.

37 І був один бій Яшуба з Юдою, і він став щитом на щит, і всі люди Яшуба бігли, бо дуже боялися Юди.

38 Яшуб взяв свій коп'я в руку, щоб ударити Юду на голову, але Юда швидко поставив свій щит на голову проти коп'я Яшуба, щоб щит Юди отримав удар від коп'я Яшуба, і щит розпалився на дві частини.

39 А коли Юда побачив, що розрізався щит його, то швидко витягнув меч свій, ударив Яшуба в локти і перерізав йому ноги, і Яшуб упав на землю, і кінь упала з руки його.

40 Юда швидко взяв коп'я Яшуба, з яким він відрізав його голову і кинув його біля ног.

41 Коли сини Якова побачили, що зробив Юда Яшубу, то всі вони бігли в ряди інших царів. І сини Якуб воювали з армією Яшубу та з армією всіх царів, що там були.

42 Сини Якова вбили п'ятнадцять тисяч своїх чоловіків, і побили їх, як побивали гусениці, а решта тікла, щоб врятувати своє життя.

43 Юда все ще стояв біля тіла Яшуба і зняв Яшуба з пальто.

44 Юда також зняв залізо і медь, що були навколо Яшуба, і потім прийшли дев'ять чоловіків з начальників Яшуба, щоб воювати з Юдою.

45 Йуда поспішав, і взяв камінь з землі, і ударив одним з них в голову, і розламалася його черепа, і тіло його звалилося з коня на землю.

46 І восьми начальників, що залишилися, побачивши силу Юдину, дуже спалилися і втікали; а Юда з десяти людьми своїми послідовував їх, і догнав їх і вбивав.

47 Сини Якова все ще бігли армії царів і вбивали багатьох з них, але ці царі сміливо стояли зі своїми начальниками і не відступили з своїх місць. Вони кричали проти тих своїх армій, які втекли від синів Якова, але ніхто не слухав їх, бо боялися за своє життя, що вони не помруть.

48 І повернулися всі сини Якова після того, як побили царські війська, і прийшли перед Юдою. Юда ще вбивав вісім начальників Яшуба і роздяг їхні одяги.

49 І побачив Левій Ілона царя Гааса, що йшов до нього з чонадцятьма його начальниками, щоб побити його, але не знав Левій точно.

50 Ілон з начальниками наблизився, а Леві повернувся і побачив, що бій наступає до нього ззаду.

[Розділ 37 закінчується на в. 50 на цій сторінці. Розділ 38 відкривається на с. 292.]

[Сторінка починається з непереліченого завершення лінії глави 37, стоячи самостійно на

головка сторінки перед заголовком КАПТУЛ 38 — жоден номер вірші не

надруковано на цьому фото:]

Леві йшов з дванадцятьма слугами своїми, і вони пішли і убили Ілона і його начальників мечом.

РОЗДІЛ 38

1 Іхури, цар Сіло, піднявся, щоб допомогти Елону, і він наблизився до Якова, коли Яков витягнув свій лук, який був у його руці, і стрілою ударило Іхури, що призвело до його смерті.

2 І коли загинув Іхурі, цар Сіловий, ті четверо царів, що залишилися, тікалися з місця свого з іншими начальниками, і намагалися відступити, говорячи: Ми не маємо сили з Євреями, коли вони вбили трьох царів і їхніх начальників, які були сильніші за нас.

3 Коли сини Якова побачили, що інші цари покинули свої місця, то вони переслідували їх, і Яков також прийшов з гору Сихема з місця, де він стояв. Вони пішли за царями і наблизилися до них зі своїми слугами.

4 І побачили царі, і начальники, і решта їхніх військ, що наближаються до них сини Якова, і боялися за життя свої, і втікали, аж до міста Хазара.

5 Сини Якова переслідували їх до ворота міста Хазара, і забитили великою кількістю царів і їхніх військ, близько чотирьох тисяч чоловік. Коли вони забивали військ царів, Яков був зайнятий луком, і сам забивав царів і всіх їх вбивав.

6 І вбивав він Паратона хазарського царя у воротах міста хазарського, і побив Суси царя Сартона, і Лабана царя Бетхорона, і Шабіра царя Махнайми; усіх він вбивав стрілами, стрілою до кожного з них, і вони загинули.

7 Сини Якова, бачачи, що всі царі померли, і що вони розбитилися і відступили, продовжили війну з арміями царів проти ворота Хазара, і побили ще близько чотирьохсот своїх людей.

8 У той бійні загинули троє слуг Якова, і коли Юда побачив, що загинули троє слуг своїх, то сильно засмутився він і горелся в собі на аморейців.

9 І всі чоловіки, що залишилися в царських військах, дуже боялися за своє життя, і бігли, і зламали ворота мурів міста Хазара, і всі ввійшли в місто в безпеку.

10 Вони сховалися посеред міста Хазара, бо місто Хазара було дуже великим і широким, і коли всі ці війська увійшли в місто, сини Якова бігли за ними до міста.

11 Четири сильні чоловіки, досвідчені в бою, вийшли з міста і стояли біля входу до міста з витягнутими мечами і коп'ями в руках; вони ставили себе проти синів Якова і не дозволяли їм входити в місто.

12 Нафталі побіг між ними, і меч своїм ударив двох з них, і одними ударами розрізав їх голови.

13 Він повернувся до двох інших і, побачивши, що вони втекали, послідовував їх, стикався до них і побив їх.

14 Коли сини Якова прийшли до міста і побачили, що є ще одна стіна до міста, то шукали ворота стіни і не знайшли її. Юда скопив на вершину стіни, а Симеон і Леві пішли за ним, і вони три з стіни спустилися в місто.

15 Симеон і Леві убили всіх чоловіків, які втік у місто, і також жителів міста, разом з їхніми жінками і дітьми, вони вбивали в мечі, і крик міста піднявся до неба.

16 І вскочили на стіну Дан і Нафталі, щоб подивитися, що викликало шум плачу, бо сини Якова були занепокоени братами своїми, і почули жильців міста плакати і просити, говорячи: Візьміть все, що ми маємо в місті, і йдіть, але не вбивайте нас.

17 Коли Юда, Симеон і Леві перестали бігти мешканців міста, вони піднялися на стіну і викликали Дана та Нафталі, які були на стіні, і інших своїх братів. Симеон і Леві повідомили їм про вхід до міста, і всі сини Якова прийшли збирати пляну.

18 І взяли сини Якова грабище міста Хазара, овець і худоби, і володіння, і взяли все, що могло бути захоплено, і вийшли в той день з міста.

19 Наступного дня сини Якова йшли до Сартона, бо вони чули, що люди Сартона, які залишилися в місті, зібралися, щоб воювати з ними за те, що вони вбили свого царя. Сартон був дуже високим і міцним містом, і він мав глибокі стіни навколо міста.

20 І був багацьок стіни близько п'ятидесяти ловків, і ширина її сорок ловків, і не було місця для людини, щоб входити в місто через стіни. І бачили сини Якова стіни міста, і шукали в нього вхід, але не знайшли його.

21 Тому що вхід до міста був ззаду, і всі, хто хотів уйти в місто, приходили цим шляхом і обходили весь місто, і після цього входили в місто.

22 Коли сини Якова побачили, що не можуть знайти дорогу в місто, їхній гнів загорівся дуже сильно, і жителі міста, побачивши, що сини Якова йдуть до них, дуже боялися їх, бо чули про їх силу і те, що зробили вони Хазару.

23 І мешканці міста Сартон не могли вийти до синів Якова після того, як зібралися в місті [продовжує на сторінці 293]

[23, продовжував] боротися з ними, щоб вони так не входили в місто. Але, побачивши, що вони приходять до них, вони дуже боялися їх, бо чули про їх силу і те, що вони зробили Казарю.

24 Тож жителі Сартону швидко відняли мостик з міста на дорозі з його місця, перш ніж прийшли сини Якова і принесли його в місто.

25 І прийшли сини Якова, і шукали дороги в місто, і не знайшли її; і виходили мешканці міста на вершину стіни, і побачили сини Якова шукають входу в місто.

26 Жителі міста з вершини стіни зневажали синів Якова і проклинали їх. А сини Якова, почувши зневажання, дуже розгневилися, і горев їхній гнів у них.

27 А сини Якова розгневалися на них, і всі вони встали і скочили над стеною силою силі своєї, і силою своєї пройшли ширину стени сорок ловків.

28 І коли вони пройшли стіну, то стояли під стіною міста, і знайшли всі ворота міста закриті залізними воротами.

29 Сини Якова наблизилися, щоб розбити ворота міста, але мешканці не дозволили їм, бо від вершини стіни на них кидали камінь і стрілки.

30 І кількість людей, що були на стіні, була близько чотирьохсот чоловіків, і коли сини Якова побачили, що чоловіки міста не дадуть їм відкрити ворота міста, вони скочили й піднялися на верх стіни, і Юда піднявся першим до східної частини міста.

31 І вийшли за ним Гад і Ашер на західний кут міста, і Симеон і Леві на північ, і Дан і Рубен на південь.

32 Люди, що були на вершині стіни, жителі міста, побачивши, що до них підходять сини Якова, всі втікали з стіни, спустилися в місто і сховалися посеред міста.

33 Ісахар і Нафталі, що залишилися під стіною, підійшли і зламали ворота міста, і підпалили вогонь у воротах міста, що розплавлено залізом. І прийшли всі сини Якова в місто, вони і всі їхні люди, і воювали з жителями міста Сартон, і побили їх доріжком меча, і ніхто не стояв перед ними.

34 І бігли з міста близько двохсот чоловік, і всі вони пішли, і сховалися в певній мужі в місті; і послідував їх Юда до мужини, і зруйнував мужину, що звалилася на людей, і всі вони загинули.

35 Сини Якова піднялися дорогою на дах цієї башти і подивилися, і побачили, що в місті була ще одна міцна і висока башта, і її вершина досягала неба. Сини Якова поспішали і спустилися, і всі вони йшли до цієї башти, і знайшли, що вона наповнена близько трьохсот чоловіків, жінок і дітей.

36 Сини Якова дуже сильно побили тих людей, що були в віжі, і вони втекали і втекали від них.

37 А Симеон і Леві йшли за ними, а з місця, де вони ховалися, вийшли до них дванадцять сильних та сильних людей.

38 А ці дванадцять мужевих мужев сильно воювали проти Симеона і Левія, і Симеон і Левій не змогли перемогти їх. І зламали вони щити Симеона і Левія, і один з них ударив мечем на голову Левія, коли Левій поспішав покласти руку на голову, бо боявся меча. Меч ударився в руку Левія, і рука Левія була майже розрізана.

39 Левій узяв в руку меч сильного чоловіка і силою узяв його від чоловіка; і він ударив його головою сильному чоловікові, і він перерізав його голову.

40 І прийшли одиннадцять чоловіків, щоб воювати з Левієм, бо побачили, що один з них загинув; і воювали сини Якова, але сини Якова не могли їх перемогти, бо ці люди були дуже сильними.

41 І бачачи синів Якова, що не можуть перемогти їх, Симеон вигукнув громким і жахливим вигуком, і одиннадцять сильних людей здивувалися голосу вигуку Симеона.

42 Юда з далі усвідомила голос Симеона, і Нафталі і Юда бігли зі своїми щитами до Симеона і Левія і знайшли їх у битві з цими сильними людьми, які не змогли їх перемогти, оскільки їхні щити були розбитими.

43 Нефталій, бачачи, що щити Симеона і Левія розбиті, взяв два щити від своїх слуг і привів до Симеона і Левія.

44 І Симеон, і Леві, і Юда в той день воювали всі три проти одиннадцяти сильних до заходу сонця, але не змогли перемогти їх.

45 І розповіли це Якубі, і він дуже засмутився, і молився, Ягве і пішов він і Нефталій, син його, проти цих сильних людей.

46 Яков наблизився, витягнув лук, і наблизився до сильних людей, і убив три з них луком, а вісім з них повернулися назад, і війна збігла їх з переднього і ззаду. Вони дуже боялися за своє життя, і не могли стояти перед синами Якова, і вони втікали від них.

47 Вони втекали, і знайшли Дана та Асера, які йшли до них, і вони неожиданно потрапляли на них, і воювали з ними, і вбили двох з них. І послідовували їх Юда і брати його, і побили осталих з них, і вбили їх.

48 Всі сини Якова повернулися і пройшли містечко, шукаючи, чи знайдуть вони когось. І знайшли вони в печері в місті близько двадцяти юнаків; Гад і Асер побили їх усіх, а Дан і Нафталі підпали на рештах людей, які втекли і втекли з другої вежі, і побили їх усіх.

49 Сини Якова побили всіх жителів міста Сартон, але жінок і дітей вони залишили в місті і зробили [продовжує на сторінці 294]

[49, продовжується з с. 293] не вбивати їх.

50 І всі мешканці міста Сартону були сильними людьми; один з них пішов за тисячою, а двоє з них не бігли від десяти тисяч інших людей.

51 Сини Якова убили всіх жителів міста Сартону мечом, і ніхто не вставав проти них, і залишили в місті жінок.

52 І взяли сини Якова всі грабини міста, і захопили все, що захопили, і взяли з міста стада, і голови, і володіння; і зробили сини Якова Сартону і жителям його, як зробили з Хазаром і жителями його, і повернулися, і пішли.

РОЗДІЛ 39

1 Коли сини Якова вийшли з міста Сартон, вони пройшли близько двохсот локтерів, коли зустріли жителів Тапнаха, що йшли до них, бо вони вийшли на війну з ними, бо побили царя Тапнаха і всіх його людей.

2 І вийшли всі, що залишилися в місті Тапнах, щоб воювати з синами Якова, і побили їх, і вони втекли від пляху і пляху, який вони вловили у Хазарах і Сартоні. — в цьому друку клауза "пограблення" не має свого дієслова; нічого не надано]

3 А решта людей Тапнаха там воювали з синами Якова, а сини Якова побили їх, і вони втекли від них.

4 І повернулися сини Якова, і прийшли до Тапнаха, щоб забрати пляху Тапнаха. І коли вони прийшли до Тапнаха, то почули, що люди Аребалан вийшли на зустріч з ними, щоб врятувати пляху братів своїх. Сини Якова залишили в Тапнаха десять своїх людей, щоб грабили місто, і вийшли до людей Аребалан.

5 Аребаланці вийшли з дружинами своїми, щоб воювати з синами Якова, бо жінки їхні були досвідчені в бою; вийшли вони, близько чотирьохсот чоловіків і жінок.

6 І викричали всі сини Якова великим голосом, і всі бігли до жителів Арбелана великим і жахливим голосом.

7 А жителі Арбелана почули шум крику синів Якова, і страшили їх, і стали вони, як крик моря і його хвиль. — в цьому друку речення не має дієслова; нічого не надано]

8 А страх і страх наступили на їхніх серцях від синів Якова, і вони дуже боялися їх, і йшли на них у відступ і втікали перед ними в місто. Сини Якова переслідували їх до ворота міста, і прийшли на них в місто. — фрагмент "і вони прийшли на них" стоїть дублирований в середині речення в цьому друку; ніколи не ремонтується]

9 І воювали з ними сини Якова в місті, і всі їхні жінки воювали з синами Якова. І була між ними дуже сильна війна весь цей день до вечора.

10 А сини Якова не змогли перемогти їх, бо сини Якова майже загинули в бійці. Сини Якова кричали: Ягве і дуже зміцнилися вони на вечір. Сини Якова побитили все жителям Арбелана мечом, чоловіків, жінок і дітей.

11 А решта народу, що втікли з Сартона, побили сини Якова в Арбелані, і сини Якова зробили Арбелану і Тапнаху, як зробили Хазару і Сартону. Коли жонки побачили, що всі чоловіки мертві, то вийшли на дахи міста і побили синів Якова, кидаючи каміння, як дощ.

12 І прийшли сини Якова поспішними в місто, і взяли всіх жінок, і побили їх мечом. І взяли сини Якова все пляно, і пляно, і стада, і худобу, і худобу.

13 Сини Якова зробили Махнайме, як зробили Тапнаху, Хазару та Сило, і відтуль повернулися і пішли.

14 На п'ятий день сини Якова почули, що люди Гааси зібралися на війну проти них, бо вони вбили царя свого і начальників своїх, бо в місті Гаасі було чотирнадцяти начальників, і сини Якова вбили їх усіх у першій війні.

15 А сини Якова в той день одягли зброю свою і вийшли на війну проти жителів Гааса. В Гаасі був сильний і сильний народ народів Аморейців. Гаас був найсильнішим і кращим містом у містечках Аморейців, і мав три стіни.

16 І прийшли сини Якова до Гааса, і знайшли ворота міста заперечені, і близько п'ятисот чоловіків стоїть на вершині верхньої стіни; народ численний, як пісок на березі моря, охоплював синів Якова ззаду міста.

17 А сини Якова наблизилися, щоб відкрити ворота міста; і як вони наблизилися до нього, то вийшли з місць своїх ті, що були в засаді за містом, і оточили синів Якова.

18 Сини Якова були оточені між народом Гааса, і війна була між ними і ззаду, і всі люди, що були на стіні, кидали на них з стін, стрілами і кам'ями.

19 І побачив Юда, що люди Гааси надто сильні для них, і закричав весь Гаас дуже сильно і страшно; і всі люди Гааси страшились голосом крику Юди; і люди упали з стіни за його сильним криком, і всі, хто був ззаду і всередині міста, дуже боялися за життя своє.

20 А сини Якова, що ще наближалися, щоб розбити ворота міста, кінували на них кам'яни і стрілки з вершини стін, і змусили їх втекти з ворота.

21 І повернулися сини Якова до людей Гаасів, що були з ними з-за міста, і побили їх, як побивали гуси, і не могли вони проти синів Якова стояти, бо страх і страх прийшли до них від крику Юди.

22 Сини Якова убили всіх тих чоловіків, які були поза містом, і сини Якова ще ближче наближалися, щоб зробити вхід до міста і боротися під міськими стінами, але вони не змогли, бо всі мешканці Гааса, які залишилися в місті, оточили стіни Гааса по всіх напрямках; сини Якова не змогли наблизитися до міста, щоб боротися з ними.

23 Сини Якова наблизилися до одного куту, щоб воювати під стіною. Жителі Гааса кинули на них стрілки і каміння, як дощ, і вони втекли з-під стіни.

24 А люди Гааси, що були на стіні, бачачи, що сини Якова не могли над ними перемогти під стіною, оскорбляли синів Якова такими словами:

25 Що з вами в битві, що ви не можете перемогти? Чи можете ви тоді зробити могутньому місту Гааш і його жителям, як ви зробили містам амореїв, які не були такі могутні? Певно тим слабким серед нас ви зробили ті речі й убили їх при вході міста, бо вони не мали сили, коли вони були налякані звуком вашого крику.

26 А тепер чи зможете ви воювати в цьому місці? Ви всі тут помрете, а ми помстимо за міста, які ви спустошили".

27 А жителі Гааса дуже зневажали синів Якова і зневажали їх богами своїми, і кидали на них стрілами і кам'ями з стіни.

28 Коли Юда і його брати чули слова жильників Гааса, то дуже розлютилися вони, і Юда ревниво за його Елогім і він викрив і сказав: Ягве, допоможіть, пошліть допомогу нам і нашим братам.

29 І біг він з усією силою своєю, і меч у руці своїй витягнутий, і вскочив з землі, і з силою своєї піднявся на стіну, і меч упав з руки його.

30 І викричали Юда на стіні, і всі люди, що були на стіні, були в страху; і деякі з них падали з стіні в місто і загинули, а ті, що були ще на стіні, побачивши силу Юди, дуже спалилися і втік за життям у місто, щоб бути в безпеці.

31 І були люди, що мусили боротися з Юдою на стіні; і наблизилися вони, щоб вбити його, коли побачили, що не було меча в руці Юди, і думали кинути його з стіни до братів його; і піднялися двадцять чоловік з міста, щоб допомогти їм, і обгорнули Юду, і всі кричали над ним, і наблизилися до нього з витягнутими мечами; і жуда перестрашували, і Юда кричав до братів своїх з стіни.

32 А Якуб і сини його витягли лук з-під стінь і ударили трьох чоловіків, що були на вершині стінь, а Юда кричав, і викликнув: Ягве допоможи нам, О. Ягве і визволив нас, і викрикав він голосом великим на стіні, і крик був чутий далеко.

33 Після цього він знову викрикнув, і всі люди, які оточували Юду на вершині стіни, були в страху. Кожен з них кинув свій меч з рук, коли почув крик і тремтя Юди, і втік.

34 І взяв Юда мечі, що падали з їхніх рук, і воював з ними, і вбив двадцять із них на стіні.

35 З міста піднялися близько вісімдесяти чоловіків і жінок, і всі вони оточили Юду. Ягве йудею втілив страх у їхніх серцях, і вони не змогли наблизитися до нього.

36 А Якуб і всі, що були з ним, витягли лук з-під стінки, і вбили десять чоловіків на стіні, і падали вони під стінкою перед Якобом і синами його.

37 І народ на стіні, бачачи, що загинули двадцять людей своїх, біг до Юди, кидавши мечі, але не міг наблизитися до нього, бо дуже боявся сили Юди.

38 І наблизився один з сильних воїнів їхніх, на ім'я Аруд, щоб ударити Йудею мечем на голову. А Юда поспішав покласти щит на голову його, і меч ударив у щит, і він розпався на дві частини.

39 Цей сильний чоловік після того, як побив Юду, з страху перед Юдою біг за своє життя, і його ноги слізнули на стіну, і він упав між синів Якова, які були під стеною, і сини Якова побили його і вбили його.

40 І голова Юди боляла його від удару сильного чоловіка, і Юда майже помер від нього.

41 І викрикнув Юда на стіні від болю, що принесла удара, коли чув його Дан, і горев в ньому гнев його; і він також піднявся, і пішов на відстань, і втік, і скопився з землі, і піднявся на стіну з силою свого розгнівання.

42 І прийшов Дан на стіну, що наближалася до Юди, і всі люди на стіні, що стояли проти Юди, втікали, і піднялися до другої стінки, і кинули на Дан і Юду стріли і каміння з другої стінки, і намагалися вигнати їх з стінки.

43 І ударили стріли й каміння на Дан і Юду, і вони майже загинули на стіні; де б Дани і Юда не бігли від стіні, з другої стіні напали на них стріли й каміння.

44 Яков і його сини все ще були на вході в місто під першою стеною, і вони не змогли витягнути свій лук [продовжує на сторінці 296]

[44, продовжується з с. 295] проти жителів міста, оскільки вони не могли їх бачити, перебуваючи на другій стіні.

45 Коли Дан і Юда не могли більше нести кам'яни і стрілки, що падали на них з другої стіни, то вони оба скопили на другу стіну біля людей міста. Коли люди міста, які були на другої стіні, побачили, що Дан і Юда прийшли до них на другому стіні, то всі викричали і спустилися вниз між стінами.

46 Яков і його сини чули шум крику від людей міста, і вони були ще на вході в місто; вони були занепокоени Даном і Юдою, які не бачили їх, бо вони були на другій стіні.

47 Нефталій піднявся з сильною силою, і вскочив на першу стіну, щоб побачити, що викликало шум крику, який вони чули в місті. Ісакар і Зевулон наблизилися, щоб розбити ворота міста, і відкрили ворота міста, і прийшли в місто.

48 Нафталі скокнув від першої стіни до другої і прийшов допомогти своїм братам. Жителі Гааса, які були на стіні, побачивши, що Нафталі був третій, що прийшов допомогти своїм братам, всі втік і спустилися в місто, і прийшов до них Якуб і всі його сини і всі їхні юнаки в місто.

49 Юда, Дан і Нафталі спустилися з стіни в місто і гонілися за мешканцями міста, а Симеон і Леві були поза містом, і не знали, що ворота відкриті; вони вийшли звідти до стіни і спустилися до своїх братів у місто.

50 Всі мешканці міста спустилися до міста, і прийшли до них сини Якова з різних напрямків; бій був проти них з переднього і ззаду, і сини Якова побили їх жахливо, і загинули близько двадцяти тисяч з них, чоловіків і жінок; ніхто з них не зміг протистояти синам Якова.

51 І протекала кров багато в місті, і була вона як річка води; кров протекала як річка на зовнішній стороні міста, і доходила до пустелі Бетхорину.

52 І бачили люди Бетхорину з далі кров, що тече з міста Гааса, і з них близько сімдесяти чоловіків бігли, щоб побачити кров, і прийшли до місця, де була кров.

53 Вони пішли по шляху крові і прийшли до стіни міста Гаас, і побачили кров, що виливається з міста, і почули голос крику від жителів Гааса, бо вона піднялася до неба, і кров продовжувала текати багато, як річка води.

54 А всі сини Якова все ще бігли жильців Гааса і вбивали їх аж до вечора, близько двадцяти тисяч чоловіків і жінок. І казали люди Коріні: Це, безумовно, євреї, бо вони все ще воюють у всіх містах аморейців.

55 І ті люди поспішали й бігли до Бетхорону, і взяли кожен зброю свою, і закричали до всіх жителів Бетхорону, які також одягли зброю свою, щоб піти й воювати з синами Якова.

56 Коли сини Якова побили жильців Гааса, то йшли вони по місту, щоб скинути всіх загиблих. І, ввійшовши в глибину міста і далі, зустріли трьох сильних людей, і не було в руках у них меча.

57 І піднялися сини Якова до місця, де вони були, і бігли сильні люди. Один з них взяв Зевулона, якого він побачив, що був хлопчиком, і малодугий, і з силою свого розвалив його на землю.

58 А Якуб біг до нього зі своїм мечем, а Якуб ударив його мечем під ногами, і розрізав його на дві частини, і труп упав на Зевулона.

59 Другий наблизився і поймав Якова, щоб він упав його на землю. Яков повернувся до нього і закричав до нього, а Симеон і Леві бігли і ударили його на бедрах мечом і свалили його на землю.

60 І піднявся сильний чоловік з землі з розгніваним силом. І прийшов до нього Юда, поки він не зміг встати, і ударив його мечом на голову, і розрізалася його голова, і він помер.

61 Третій могутній чоловік, бачачи, що його товариші вбиті, втік з-перед синів Якова, і сини Якова переслідували його в місто; поки могутній чоловік тікав, він знайшов один із мечів жителів міста, він підняв його й повернувся до синів Якова й воював із ними тим мечем.

62 Він біг до Юди, щоб ударити його на голову мечем, і не було щиту в руці Юди; і коли він хотів його ударити, Нефталий поспешно взяв свій щит і поклав його на голову Юди, і меч сильного ударився на щит Нефталія, і Юда врятувався від меча.

63 Симеон і Леві йшли на сильного чоловіка зі своїми мечами і насильно ударили його своїми мечами, і два мечі проникли в тіло сильного чоловіка і розділили його на дві частини.

64 А сини Якова вбили в той час трьох сильних людей, разом з усіма жителями Гааса, і день був скорой.

65 І пішли сини Якова навколо Гаасу, і взяли все пляно міста, навіть дітей і жінок, і не дозволили їм жити. І зробили сини Якова Гаасу так само, як зробили з Сартоном і Сило.

РОЗДІЛ 40

1 І брали сини Якова всій долоні Гааса, і вийшли з міста вночі.

2 Вони йшли на марш до замку Бетхорина, а жителі Бетхорина йшли до замку до [продовжує на сторінці 297]

[2, продовжено] зустріти їх; тієї ночі сини Якова воювали з жителями Бетхорина, у замку Бетхорина.

3 І всі мешканці Бетхорину були сильними людьми, і ніхто з них не міг втекти перед тисячою чоловіком, і вони воювали в ту ніч на замку; крик їхній був чутий в ту ніч з далеке, і земля за їх крик потрясла.

4 І всі сини Якова боялися тих чоловіків, бо вони не звикли воювати в темряві, і вони були дуже збентежені. Сини Якова кричали Ягве, кажучи: Дай допомогу нам, О Ягве, визволи нас, щоб ми не померли від рук цих необрізаних чоловіків.

5 І... Ягве і послухався голосу синів Якова, Ягве і впав великий страх і смуток на жителей Бетхорину; вони воювали між собою в темряві ночі, і вбили один одного в великій кількості.

6 Сини Якова знали, що Ягве і підняли дух розваги між цими людьми, і вони воювали кожен з ближнього свого, і вийшли з містецтв людей Бетхорину, і йшли аж до спуска замку Бетхорину, і далі. Там вони спали в безпеці з юнаками своїми в ту ніч.

7 А люди Бетхорину всю ніч воювали, один з братом своїм, а інший з сусідом своїм, і кричали вони по всій стороні на замку, і крик їхній був чутий на віддалі, і вся земля за їхній голосом потряслась, бо вони були сильнішими над усіма людьми землі.

8 І всі мешканці міст Ханаанських, Хеттів, Аморів, Хівтів, і всі царі Ханаанські, і також ті, що були за Йорданом, почули в ту ніч шум крику.

9 І сказали вони: Це справді війни Євреїв, що воюють проти семи міст, які наблизилися до них; хто може протити Євреїв тих?

10 І всі мешканці міст Ханаанських і всі, що були за Йорданом, дуже боялися синів Якова, бо казали: Ось буде зроблено з нами те ж, що було зроблено з цими містами, бо хто може протистояти їхній великій сили?

11 А крик хоринців був дуже сильний в ту ніч, і продовжував збільшуватися; вони побивали один одного аж до ранку, і багато з них загинули.

12 І вийшло ранку, і всі сини Якова встали на світанку, і вийшли до замку, і збивали ті, що залишилися з коринців, жахливо, і всі вони загинули в замку.

13 І вийшов шостий день, і всі мешканці Ханаана побачили з далі всі люди Бетхорину, що лежали мертві в замку Бетхорину, і розсипалися, як трупи ягнят і козлів.

14 І взяли сини Якова всій долоні, яку вловили з Гааса, і пішли до Бетхорину. І знайшли вони місто наповненим людьми, як морський песок, і воювали з ними, і сини Якова вбили їх там аж до вечора.

15 І робили сини Якова Бетхороні, як робили в Гасі і Тапнахі, і в Хазарі, і в Сартоні, і в Шило.

16 Сини Якова взяли з собою пляху з Бетхорину і весь плях з міст, і в той день повернулися додому до Сихема.

17 І прийшли сини Якова до міста Шехема, і зупинилися на вулиці міста, і там відпочивали від війни, і там проночили всю ніч.

18 І всі слуги їхні, і вся пляна, яку вони взяли з міст, залишилися поза містом, і вони не входили в місто, бо казали: Можливо, буде ще більше війни проти нас, і вони прийдуть, щоб обкорити нас в Сихемі.

19 Яков, і сини його, і слуги їхні, проживали ту ніч і наступного дня в ділянці поля, яку купив Яков від Хамора за п'ять шеклів, і все, що завзяли, було з ними.

20 Усі пляхи, які взяли сини Якова, були на ділянці поля, і вони були величезні, як пісок на березі моря.

21 Жителі землі дивилися на них з далі і всі боялися синів Якова, які зробили це, бо ніхто з царів з давніх днів не робив такого.

22 Сім царів Ханаанців вирішили примиритися з синами Якова, бо вони дуже боялися за своє життя від синів Якова.

23 І в той день, що був сьомий день, послав Яфій цар Хеврона таємно до царя Айського, і царя Гіваонського, і царя Шалему, і царя Адулама, і царя Лахіша, і царя Хазара, і до всіх царів Ханаанських, що були під ними, кажучи:

24 Вийди зі мною і прийди до мене, щоб ми пішли до синів Якова, і я помилюся з ними і укладу договір з ними, щоб вся ваша земля не знищилася мечами синів Якова, як вони знищили Сихем і міста його, як ви чули і бачили.

25 І коли прийдеш до мене, не йди з багатьма людьми, а будь-який цар приведе трьох своїх начальників, і будь-який начальник приведе трьох своїх службовців.

26 І прийди всі до Хеврона, і йдемо разом до синів Якова, і попросимо їх укласти миротворчий договір з нами.

27 І зробили всі ті царі, як послав до них цар Хеврона, бо всі вони були під його поради і наказом, і зібралися всі царі Ханаанські, щоб йти до синів Якова, щоб примиритися з ними. Сини Якова повернулися і пішли до участі поля, що в Сихемі, бо не довіряли царям землі.

[Ріс 40 продовжується після сторінки 297.]

[Сторінка відкривається в вірші 28; розділ 40 вірші 1]–27 стоїть на сторінці 296–297.]

28 І повернулися сини Якова і залишилися на ділянці поля десять днів, і ніхто не прийшов, щоб воювати з ними.

29 Коли сини Якова побачили, що немає війни, всі вони зібралися і пішли до міста Шехема, а сини Якова залишилися в Шехемі.

30 І коли закінчилися сорок днів, зібралися всі цари Аморейці з усіх своїх місць і прийшли до синів Якова у Хеврони.

31 Число царів, які прийшли до Хеврона, щоб примиритися з синами Якова, було двадцять один царя, і число начальників, що прийшли з ними, шістдесят дев'ять, і їхніх людей сто вісімдесят дев'ять. Всі ці царі і їхні люди відпочивали біля гори Хеврона.

32 І вийшов цар Хеврона зі своїми трьома начальниками і дев'ятьма людьми, і ці царі вирішили піти до синів Якова, щоб примиритися.

33 І сказали царю Хеврону: Іди перед нами з людьми твоїми, і говори за нами до синів Якова, і ми прийдемо за тобою, і підтвердимо слова твої. І так зробив цар Хеврон.

34 І почули сини Якова, що зібралися всі царі Ханаанські і відпочивали в Хевроні, і послали сини Якова чотирьох своїх слуг, щоб вони були шпигунами, говорячи: Іди, і розслідуйте цих царів, і подивіться, чи є вони мало чи багато, і чи є вони мало, то перераховуйте їх усіх, і поверніться.

35 І пішли слуги Якова таємно до цих царів, і зробили, як наказали їм сини Якова. І повернулися вони в той день до синів Якова, і сказали їм: Ми прийшли до тих царів, і є вони малолітні. Ми перерахували їх усіх, і знайшли, що є двосот вісімдесят вісім царів і людей.

36 І сказали сини Якова: Мало їх, і не всі ми йдемо до них. І встали сини Якова рано вранці, і вибрали з них шістьдесят два чоловіка, і пішли з ними десять синів Якова, і одягли зброю свою, бо казали: вони прийдуть на війну з нами, бо не знали, що прийшли, щоб примиритися з ними.

37 І пішли сини Якова з слугами своїми до ворота Сихема до тих царів, і був з ними батько їхній Яков.

38 І коли вони вийшли, то побачив, що цар Хеврона і три його начальники і дев'ять людей з ним йдуть по дорозі до синів Якова. Сини Якова підняли очі і побачили далеко Яфію, царя Хеврона, і його начальників, що йдуть до них. І сини Якова стояли на місці ворота Шехема і не йшли.

39 І пішов цар Хеврона з начальниками своїми, аж доки не наблизився до синів Якова, і поклонився їм на землю він з начальниками своїми, і цар Хеврона сидів з начальниками своїми перед Якобом і синами своїми.

40 Сини Якова сказали йому: Що сталося з тобою, О царю Хеврона? Чому ти прийшов до нас цього дня? Що ти вимагаєш від нас? І цар Хеврона сказав Якову: Я прошу тебе, мій пане, усі царі ханаанців цього дня прийшли укласти мир з тобою.

41 І почули сини Якова слова царя Хеврона, і не погодилися на його пропозиції; і сини Якова не вірили йому, бо думали, що цар Хеврона говорив їм обманливо.

42 Цар Хеврона знав зі слів синів Якова, що вони не повірили його словам, і цар Хеврона підійшов ближче до Якова, і сказав йому: Я благаю тебе, мій пане, бути певним, що всі ці царі прийшли до тебе на мирних умовах, бо вони не прийшли з усіма своїми людьми, ані не принесли своєї військової зброї з собою, бо вони прийшли шукати миру від мого пана та його синів.

43 Сини Якова відповіли царю Хеврона: Іди до всіх цих царів, і якщо ти говориш нам правду, то пусть прийдуть кожен один перед нами. Якщо вони прийдуть до нас без зброї, то ми дізнаємося, що вони шукають миру від нас.

44 І послав Яфія, цар Хеврона, одного зі своїх людей до царів; і всі вони прийшли перед синами Якова, і поклонилися їм на землю. І сиділи ці царі перед Якобом і синами його, і говорили їм:

45 Ми чули про все, що ви зробили царям аморейським зі своїм мечем і великою силою, і ніхто не міг стояти перед вами; бо боялися вас за життя наше, щоб не трапилося нам, як трапилося з ними.

46 Отже, ми прийшли до вас, щоб укласти між нами угоду миру, і тепер, тому, укладайте з нами угоду миру і правди, щоб ви не втручалися в нас, як ми не втручалися в вас.

47 І зрозуміли сини Якова, що вони прийшли, щоб шукати миру від них. І послухалися сини Якова і уклали з ними заповідь.

48 Сини Якова присягнули їм, що не будуть втручатися в них, і присягнули їм і всі царі Ханаанці, і від того дня сини Якова примусили їх платити податки.

49 І прийшли всі начальники цих царів з людьми своїми до Якова, і подарунки в руках їхніх для Якова та його синів, і поклонилися на землю.

50 Тоді ці цари заохочували синів Якова і просили їх повернути все пляно, яке вони взяли з семи міст аморейців, і так зробили сини Якова; і повернули все, що вони взяли в полон, жінки, діти, худобу і все пляно, яке вони взяли, і відпустили їх; і відправилися кожен в свій місто.

51 І знову всі ці царі поклонилися синам Якова, і відправляли їм і приносили їм багато подарунків у ті дні. Сини Якова відпустили цих царів і своїх людей, і вони відходили від них у мірах своїх, а сини Якова також повернулися до своїх домів, до Сихема.

52 І був мир з того дня наперед між синами Якова і царями Ханаанськими, аж поки не прийшли сини Ізраїлеві, щоб успадкувати землю Ханаанську.

РОЗДІЛ 41

1 І вийшли сини Якова з Сихема, і прийшли до Ісака батька свого до Хеврона, і жили там, а стада й голови свої годували щодня в Сихемі, бо там було в ті часи хороше і сильне пастбище. І Яков і сини його і весь дім їхнє жили в долині Хеврона.

2 У ті дні, у той же рік, у сто шостий рік життя Якова, у десятій році, коли Яков прийшов з Падан-Арима, померла Лєя, жонка Якова; їй було п'ятдесят один рік, коли вона померла в Хевроні.

3 Яков та його сини поховали її в печі в полі Макпела, що в Хебреоні, яку Авраам купив від Хетів на землю поховання.

4 Сини Якова жили з батьком у долині Хеврона. Всі мешканці країни знали про їхню силу, і слава їхня поширилася по всій країні.

5 Йосиф, син Якова, і його брат Б'єнямин, сини Рахелі, дружини Якова, були ще молодші в ті дні, і не виходили з братами своїми в битвах у всіх містах аморейців.

6 І побачив Йосип силу своїх братів своїх і їхню велич, і він хвалив їх і похвалив їх, але став більшим за них і похвалив себе над ними; і Якуб, батько його, любив його більше, ніж усіх своїх синів, бо він був сином старості своєї, і через любов до нього зробив йому багатофарбову шату.

7 Коли Йосип побачив, що його батько любить його більше, ніж його братів, він піднявся над своїми братами і привів до батька свої погані повідомлення про них.

8 Батьки Якова, бачачи все, що Йосиф чинив до них, і що батько їх любив його більше, ніж будь-кого з них, ненавиділи його і ніколи не могли говорити з ним мирно.

9 Йосифу було сімнадцять років, і він все ще величав себе над братами своїми, і думав про те, щоб він вивчився над ними.

10 Тоді він мріяв сон, і прийшов до братів своїх, і розповів їм свій сон. І сказав їм: Я мріяв, і ось ми всі об'язуємо шерсти на полі, і піднявся мій шерс, і став на землю, і ваші шерсти оточили його, і поклонилися йому.

11 І відповіли йому брати його, і сказали йому: Що означає цей сон, який ти мріяв? Чи думаєш ти у своєму серці царювати або царювати над нами?

12 І прийшов він і розповів батьку своєму Якубі. І поцілував Яков Йосифа, коли чув ці слова з рота його, і благословив Яков Йосифа.

13 Коли сини Якова побачили, що їхній батько благословив Йосифа і поцілував його, і що він дуже любив його, вони заздріли на нього і все більше ненавиділи його.

14 Після цього Йосип знову снівся сон і розповів його батькові перед його братами. І сказав Йосип батькові і братам: "Я знову снівся сонцем, і ось сонце, і місяць, і одиннадцять зірок поклонилися мені.

15 А батько його чув слова Йосифа і сон його, і бачив, що брати його ненавидять Йосифа за це, то Яков заперев Йосифа перед братами своїми за це, кажучи: Що означає цей сон, що ти мрієш, і що ти величаєшся перед братами твоїми, які старші за тебе?

16 Чи думаєш у своєму серці, що я, та твоя мати, і одиннадцять братів твоїх прийдемо і поклонимося тобі, щоб ти говорив так?

17 А брати його заздріли на нього за його словами і мріями, і ненавиділи його, а Яков зберіг мрія в серці його.

18 І пішли сини Якова, щоб пасти стадо батька свого в Сихемі, бо вони були в ті дні пастухами; а сини Якова в той день пастили в Сихемі, і затягнулися, і пройшов час збору стаду, і вони не прийшли.

19 І побачив Яков, що сини його затягнулися в Сихемі, і сказав Яков у собі: Можливо, народ Сихема піднявся, щоб воювати з ними, і тому сьогодні затягнувся.

20 А Якуб викликав Йосифа, сина свого, і наказав йому: Глянь, брати твої сьогодні їдять в Сихемі, і ось, вони ще не повернулися. Іди, подивись, де вони, і звісни мені про благополуччя братів твоих і про благополуччя стада.

21 І послав Якуб сина свого Йосифа до долини Хеврона. І прийшов Йосиф за братами своїми до Сихема, і не знайшов їх. І пішов Йосиф на поле, що біля Сихема, щоб подивитися, що брати його повернулися. Але він втратив шлях у пустелі і не знав, яким шляхом піти.

22 І ангел Ягве йосиф знайшов його, що блукає по дорозі в поле, і сказав ангелу Ягве, Я

[Ріс 41 продовжується на сторінці 300.]

[Сторінка починається на середині вірша, продовжуючи розділ 41 вірш 22 з сторінки 299:]

шукаю моїх братів; чи ви не чули, де вони пасуть? І ангел Ягве сказав Йосифові: Я бачив твоїх братів, що пасли тут, і я чув, як вони казали, що підуть пасти в Дотан.

23 Йосип слухав голос ангела Ягве і пішов він до братів своїх у Дотані, і знайшов їх у Дотані, що пасують стада.

24 Йосиф пішов до своїх братів, але перед тим, як він наблизився до них, вони вирішили його вбити.

25 І сказав Симеон братам своїм: Гляньте, сонник сьогодні прийде до нас, і тепер приходьте, і вбиємо його, і викиньмо його в одну з ямів, що в пустелі. Коли батько його шукатиме від нас, ми скажемо, що зжев його зляка звіра.

26 Рубен почув слова своїх братів про Йосифа і сказав їм: Не робите цього! Бо як ми можемо подивитися на свого батька Якова? Покиньте його в цю яму, щоб там помер, але не протягніть на нього руки, щоб проливати його кров. Це сказав Рубен, щоб врятувати його від руки їхньої, щоб повернути його до батька свого.

27 Коли Йусуф прийшов до своїх братів, він сидів перед ними, і вони піднялися на нього, і взяли його, і ударили його до землі, і зняли його розфарбований шату.

28 І взяли його, і кінули його в яму, і в яму не було води, але змій і скарпіони. І Йосиф боявся змій і скарпіони, що були в яму. І викликнув Йосиф великим голосом: Ягве і приховали змей і скарпіони в боках ями, і не завдали Йосифу шкоди.

29 Йосиф з ями закликав братів своїх і сказав їм: Що я зробив вам і в чому грішив? Чому ви не боїтеся? Ягве чи я не ваш костий і плоть, чи Яков не ваш батько, чи мій батько? Чому ви сьогодні так поступаєте зі мною, і як зможете подивитися на Якова, нашого батька?

30 І викрикав він братів своїх з ями, і сказав: брати мої Юда, Симеон і Леві, підніміть мене з місця темряви, в яке ви поставили мене, і прийдіть сьогодні, щоб помилитися мене, сини Єгоїди, Ягве і синів Якова, батька мого. А якщо я грішив до вас, то чи не сини Авраама, Ісака і Якова? Коли вони бачать сироту, то помилуються над ним, або голодного, то дають йому хліб їсти, або жажного, то дають йому пити, або голого, то покривають його одягом.

31 І як ви зможете відтримати милосердя свого від брата свого, бо я з тіла вашого і костей вашого; і якщо я грішив проти вас, то нехай ви зробите це заради батька мого!

32 Йосиф говорив ці слова з ями, і брати його не могли слухати його, і не схилилися їхні вуха до слов Йосифа, і Йосиф плакав і плакав в ямі.

33 І сказав Йосип: О, коли б батько мій сьогодні знав, що зробили мені брати мої, і що вони сьогодні казали мені!

34 Всі його брати почули його крик і плач у язиці, і брати його пішли і вийшли з язиці, щоб не почули його крик і його плач у язиці.

РОЗДІЛ 42

1 Вони пішли і сиділи на протилежній стороні, приблизно на відстані від лука, і сиділи там, щоб їсти хліб; і в той час, як вони їли, вони домовилися між собою, що робити з ним, чи вбити його, чи повернути його до батька його.

2 Вони трималися на засіді, коли підняли очі і побачили, що на віддаленій відстанні на дорозі Гілеаду з'їжджає група ізмаїльтян, що йдуть в Єгипет.

3 І сказав їм Юда: Чим нам користь, якщо заб'ємо брата нашого? Можливо, Ягве і вимагатиме від нас його. І ось задума, яку ви маєте зробити з ним: подивіться на цю трупу ізмаїльтян, що спускаються до Єгипту,

4 І тепер дамо його їм, і нехай не буде на нього нашої руки, щоб вони відвели його з собою, і він загине між народом землі, і ми не вбиватимемо його своїми руками". І сподобалася пропозиція його братам, і вони зробили, як сказав Юда.

5 Коли вони обговорювали цю справу, і перед тим, як до них прийшла група ізмаїльтян, пройшли до них сім медіанських купців; коли вони проходили, вони були смажні і підняли очі, і побачили ту саму яму, в якій був ув'язнений Йосиф, і подивилися, і побачили, що на ній був кожен вид птахів.

6 Ці мідіанці бігли до ями, щоб пити воду, бо думали, що вона містить воду, і коли вони прийшли до ями, вони почули голос Йосифа, який там плакав і плакав, і вони поглянули вниз в ями, і побачили там юнака красивого вигляду і добре сприйнятого.

7 І викликали його, і сказали: Хто ти є, і хто привів тебе сюди, і хто поклав тебе в цю яму в пустелі? І всі вони допомогли підняти Йосифа, і витягли його, і підняли його з ями, і взяли його, і пішли в свій шлях, і пройшли мимо братів своїх.

8 І вони сказали їм: Чому ви так робите, щоб взяти раба нашого від нас і піти? Ми поклали юнака в яму, тому що він бунтував проти нас, і ви прийдете, і виведете його, і відведете його; тепер поверніть нам раба нашого.

9 А мидіанці відповіли і сказали синам Якова: чи слуга ваш це, чи слуга ваш? Можливо, ви

[Ріс 42 продовжується на сторінці 301.]

[Сторінка відкривається на середині вірша, продовжуючи розділ 42 в. 9 з сторінки 300:]

Ми всі його раби, бо він кращій і добре сприйнятливий, ніж будь-хто з вас. Чому ж ви всі нас обманюєте?

10 Тому ми не будемо слухати ваших слов і не будемо прислухатися до вас, бо ми знайшли юнака в ямі в пустелі і забрали його; тому йдемо далі.

11 І пішли до них всі сини Якова, і піднялися до них, і сказали їм: віддайте нам наш слуга, і чому ви всі помруть мечом? І викричали мидіанці на них, і витягли вони мечі свої, і наблизилися, щоб воювати з синами Якова.

12 І піднявся Симеон з місця свого проти них, і вскочив на землю, і витягнув меч свій, і наблизився до медіанців, і кричав перед ними дуже жахливо, і крик його чули з далі, і земля за крик Симеона потряслась.

13 Мидіанці перестрашувалися перед Симеоном і за шум його крику, і вони падали на обличчя і були надто перестрашені.

14 Симеон відповів їм: Я - Симеон, син Якова Євреїна, що з братами моїми знищив місто Шехем і міста Аморейців. Ягве і зроби мені, якщо всі ваші брати, народ Мадіанський та царі Ханаанські, прийдуть з тобою; вони не зможуть боротися зі мною.

15 І тепер поверніть нам юношу, якого ви забрали, або я дам вашу плоть птахям небесним і звірам землі.

16 Мидіанці боялися Симеона більше, і вони пішли до синів Якова з страхом і страхом, і вибачили, говорячи:

17 Ти казав, що юнак - твоїй слуга, і що він бунтує проти тебе, і тому покластив його в ямину; а що ж ти зробиш із слугою, що бунтує проти господаря свого? І тепер продай його нам, і ми дамо тобі все, що ти просить за нього. Ягве він хотів зробити це, щоб сини Якова не убивали свого брата.

18 Мидіанці, бачачи, що Йосиф красив і добре сприйнятливий, захотіли його у своїх серцях і поспішали купити його від своїх братів.

19 Сини Якова послухалися мидіанців, і продали їм брата свого Йосифа за двадцять сріблових копій. Але Рубена брата їхнього не було з ними, і мидіанці забрали Йосифа і відправилися в Гілеад.

20 Вони йшли по дорозі, а мидіанці покаялися від того, що зробили, купивши юнака, і казали один одному: Що ми зробили, що забрали цього юнака з євреїв, який добре виглядає і добре сприймається?

21 Можливо, цей юнак був викрадений з землі Євреїв, і чому ми зробили це? Якщо його будуть шукати і знайдені в наших руках, то ми помремо через нього. І тепер, безумовно, тверді і сильні люди продали його нам, як силу одного з них, якого ви бачили сьогодні. Можливо, вони викрали його з його землі своєю силою і сильною рукою, і тому продали його нам за невелику вартість, яку ми дали їм.

22 Коли вони розмовляли між собою, то подивилися і побачили, що з'їжджає до мидіанців дружина ізмаїльтян, яку бачили сини Якова. І сказали між собою мидіанці: "Пойдіть, продамо цього юнака дружбі ізмаїльтян, що йдуть до нас, і беремо за нього мало, що давали ми йому, і врятуємось від його зла".

23 І зробили вони так, і прийшли до ізмаїльтян, і продали мидіанці Йосифа ізмаїльтян за двадцять сріблових монет, які вони дали йому братам своїм.

24 І вийшли мидіанці на свій шлях до Гілеаду, а ізмаїльтяни взяли Йосифа, і посадили його на одну з верблюдів, і довели його до Єгипту.

25 Коли Йосип почув, що ісмаїльтяни йдуть в Єгипет, Йосип оплакився і заплакав за це, що він був так далеко від землі Ханаан, від свого батька, і він гірко заплакав, коли їхав на верблюді.

26 Один з них побачив його, і спустив його з верблюди і пішов пішки. Йосиф все ще плакав і плакав, і сказав: О батько мій, батько мій!

27 Один із ізмаїльтяни піднявся і ударив Йосифа на шчоку, а він все ще плакав. Йосиф був втомитий на дорозі і не міг рухатися через горкість душі своєї. Всі вони ударили його і збивали його на дорозі, і перестрашували його, щоб він переставав плакати.

28 І... Ягве бачив, як Йусуф страждав, Ягве на тих людей спустив темряву і смуток, і руки всіх, хто його ударив, сухалися.

29 І вони говорили один до одного: Що таке те, що Ягве що він зробив нам на дорозі? І не знали вони, що це сталося їм через Йосифа. І йшли вони по дорозі, і пройшли по дорозі до Ефрати, де була похована Рахела.

30 Йосиф прийшов до могили своєї матері, і він поспішав йти до могили своєї матері, і падав на могилу і плакав.

31 Йосиф викликнув на могилі своєї матері і сказав: "О мати моя! О мати моя! О ти, яка родила мене! Встани і подивися на сина свого, як він продали на рабу, і не буде йому нікого співчути!"

32 О, встань і подивися на сина свого, плачи зі мною через мої тривоги, і подивися на серце моїх братів. О, як вони?

33 Пробуди мою матір, пробуди мене, пробудись від сну, і воюй проти моїх братів! Який же мій шатер вони відняли мені, двічі продали мене за раба, і відделили мене від батька, і не буде жалю!

[Ріс 42 продовжується на сторінці 302.]

[Сторінка починається останнім словом розділу 42 вірш 33 з сторінки 301:]

- Я. Я.

34 Побудьте і поставіть свою справу проти них раніше Ягве, і подивитися кого Ягве і кого Він осудить, і кого Він виправдить у суді.

35 Встань, о мама моя, встань, пробудися з сну своєї і подивися на батька, як його душа сьогодні зі мною, і утеши його і полегшити його серце.

36 І сказав Йосиф ці слова, і викрикав Йосиф громко і плакав горко на могилі матері своєї, і припинив говорить, і від горкоти серця його стало, як камінь на могилі.

37 І почув Йосип голос, що говорив йому з-під землі, і відповів йому горячим серцем, і голосом плачу і молитви такими словами:

38 Син мій, син мій Йосип, я чув голос твого плачу та голос твого плачу. Я бачив твої сльози. Я знаю про тебе, син мій, і я скорблю за тебе, і великий скорб додається до мого скорби.

39 Тепер, тому, мій син, мій син Йосип, сподіватися в Ягве і чекайте на нього і не бійтеся, Ягве бо Він з тобою, і визволить тебе від усіх неприємностей.

40 Встань, син мій, іди в Єгипет з господарами твоїми, і не бійся, Ягве і вона продовжувала говорити такі ж слова Йосифу, і вона не померла.

41 І почув Йосип це, і дуже дивувався, і плакав. І ось один із ісмаїльтян побачив його плачучи й плачучи на могилі, і запалився на нього гнев його, і вигнав його звідси, і ударив його, і прокляв його.

42 І сказав Йосиф до чоловіків: хай знайду я благодать у ваших очах, щоб ви відвели мене назад до дому батька мого, і він дасть вам багатство багато!

43 І вони відповіли йому: чи ти не раб, і де твій батько? І якби ти мав батька, то вже двічі не продав би тебе за раба за таку малоцену. І все ще розгневався на нього їхній гнів, і побивали його, і карали його. І Йосиф плакав горко.

44 Ягве і побачив, як Йусуф страждав, Ягве і знову ударив цих людей, і наказав їх, і Ягве і примусив темряви на землю, і блискав м'яч, і гром гром, і земля тремтілася від звуку громів і сильного вітру; і боялися люди, і не знали, куди йдуть.

45 І стояли тварини і верблюди, і вони вели їх, але вони не хотіли йти, і вони побили їх, і вони поклались на землю. І говорили люди один до одного: Що це таке? Ягве що ж є наші гріхи і що є наші гріхи, що це сталося з нами?

46 Один з них відповів і сказав їм: "Можливо, через гріх, який ми чинили рабу, це сталося з нами сьогодні. Тепер ми молимося йому простити нам, і тоді ми дізнаємося, через кого це зло настигло нас. Ягве якщо він буде нам співчути, то ми дізнаємося, що все це сталося через гріх, який завдався цьому рабу.

47 І зробили вони так, і просили Йусуфа, і просили його простити їм, і сказали: "Ми грішили, Ягве і вам, тепер, тому ви гарантуєте, щоб запити Елогім щоб Він усунув цю смерть з нас, бо ми грішили проти Нього.

48 Йосиф зробив, як вони казали. Ягве послухав Йосифа, і Ягве і відклав він на тих людей ту чуму, яку він нанестив за Йосифа, і звіри піднялися з землі, і поводили їх, і вони йшли; і заспокоївся бур'я, і заспокоїлася земля, і люди йшли на свій шлях, щоб спуститися до Єгипту. І люди знали, що це зло наступило на них за Йосифа.

49 І говорили вони один до одного: тепер ми знаємо, що через його лиха це зло наступило на нас; а тепер чому ми принесемо цю смерть на душі наші? Порадуймо, що робити рабу цьому.

50 І відповів один з них: Він казав нам, щоб ми віднесли його до батька його. Іди, і віднесем його назад, і підемо до місця, яке він нам каже, і возьмемо від родини його ціну, яку ми дали за нього, і підемо.

51 І один з них знову відповів: Ось, це задума дуже добра, але ми не можемо це зробити, бо дорога дуже далеко від нас, і ми не можемо відступити від свого шляху.

52 І один відповів і сказав їм: Це задума, що треба прийняти, і не відступимо від неї. Ось ми сьогодні йдемо в Єгипет, і коли прийдемо в Єгипет, то там продамо його за високу ціну, і спасемось від його зла.

53 І сподобалося цьому чоловікам, і вони зробили так, і йшли з Йосифом до Єгипту.

РОЗДІЛ 43

1 Коли сини Якова продали свого брата Йосифа мадіанцям, то їхнє серце засмучилося від нього, і вони покаялися від своїх дій, і шукали його, щоб повернути його, але не знайшли його.

2 Рубен повернувся до ями, в якій Йосиф був покладений, щоб підняти його і повернути його батькові. Рубен стояв біля ями і не почув ні слова. Він закликав Йосифа, Йосифа, але ніхто не відповів і не сказав ні слова.

3 І сказав Рубен: Йосиф помер від страху, або ж змія вчинила його. І спустився Рубен у яму, і шукав Йосифа, і не знайшов його в яму, і вийшов він знову.

4 І розрізав Рубен одяг свій, і сказав: не є там хлопчика, а як я помилюсь з батьком моїм за нього, коли він помер? І пішов він до братів своїх, і знайшов їх скорбочуючи за Йосифа, і спіраючись, як розслабити батька свого про нього. І сказав Рубен братам своїм: Я прийшов до ями, і ось Йосифа немає там. Що ж ми скажемо батьку нашому, бо батько мій тільки шукає від мене хлопчика?

5 Його брати відповіли йому: Так і так ми зробили, і після того наше серце забило нас за цю дію, і тепер сидимо, шукаючи підстави, як ми спокоюмо батька нашого.

6 І сказав їм Рубен: Що ви зробили, що ви вивели на могилу сирі волосся нашого батька в смутку? Це не добре, що ви зробили.

7 А Рубен сидів з ними, і всі вони встали, і поклялися один одному, що не скажуть цього Якобі. І всі вони сказали: Хто скаже це батькові нашому або до дому його, або хто скаже це комусь з дітей країни, ми всі підстаємось на нього і заб'ємо його мечом.

8 І боїлися сини Якова один одного у цьому, від малого до старшого, і ніхто не говорив слова, і приховували це в серці своїх.

9 Після цього вони сиділи, щоб визначити і видумати щось, щоб сказати своєму батьку Якові про всі ці речі.

10 Ісахар сказав їм: Якщо ви вважаєте це доброю річчю, то порадую вам: берете шату Йосифа, і роздрайте його, і заколяйте козла, і втопить його в крові його.

11 І відправить його до нашого батька, і коли він побачить його, він скаже: Зло звер з'їв його, тому роздрай його шару і ось його кров буде на його шарі. І так ми будемо вільні від ммукань нашого батька.

12 На думку Ісахара вони любили, і послухалися його, і виконували слово Ісахара, яке він наказав їм.

13 Вони поспішали взяти шату Йосифа і роздрастили його, і заколили козля, і погрузили шату в кров козля, і потаптали його в прах. І послали шату батьку своєму Якова за допомогою Нафталі, і наказали йому сказати ці слова:

14 Ми збирали худобу і прийшли до дороги до Шекєма і далі, а на дорозі на пустелі знайшли цю шату, потапуну в крові і пилі. І тепер знай, чи це шата сина твого, чи ні.

15 І пішов Нефталій, і прийшов до батька свого, і він дав йому шату, і розповів йому всі слова, що наказали йому брати його.

16 Якоб побачив пальто Йосифа, і, визнавши його, упав на землю, обличчям своїм, і став, як камінь. І піднявся він, і викликнув голосом великим і плачучим, і сказав: пальто Йосифа, сина мого!

17 Яков поспішав послати одного зі своїх слуг до своїх синів, і він пішов до них і знайшов їх, що приходять з стадом.

18 І прийшли сини Якова до батька свого близько вечора, і ось одежі їхні роздраті і прах на головах їхніх, і знайшли батька їхнього, що кричить і плаче голосом великим.

19 І сказав Якуб до синів своїх: Скажіть мені, що зло ви сьогодні внезапно принесли на мене? І вони відповіли батькові своїм такими словами: Ми сьогодні йшли, коли стадо було зібрано, і прийшли до міста Шехема по дорозі в пустелі; і знайшли ми цей шаток на землі, наповнений кров'ю, і ми пізнали його, і послали його до тебе, щоб ти дізнався.

20 Якуб почув слова синів своїх і викликнув голосом великим, і сказав: "Це шата сина мого, злове тварина з'їла його. Йосиф розривається, бо я послав його сьогодні, щоб подивитися, чи добре тобі, і чи добре стадам, і щоб привести мені слово від тебе. Він пішов, як я наказав йому, і це сталося з ним сьогодні, коли я думав, що син мій з тобою.

21 І відповіли сини Якова: Він не прийшов до нас, і ми не бачили його з того часу, як виходили ми від вас, аж до теперішнього часу.

22 Коли Якуб почув їхні слова, то знову викликнувся, і піднявся, і розрізав одяг свій, і одягнувся в сук, і горко плакав, і плакав, і підняв голос свій, плачучи, і виголосив ці слова:

23 Йосип, син мій, Йосип, син мій, я послав тебе сьогодні після благополуччя братів твоїх, і ось ти розрізан; через руку мою це сталося з сином моїм.

24 Я засмучуюся за тебе, Йосип, син мій, я засмучуюся за тебе. Як ти був мені приємний у житті, а тепер, як я тебе загорчую!

25 О, якби я помер за тобою Йосип, син мій! Бо я жалюся за тебе, син мій, син мій! Йосип, син мій, де ти, і куди ти був? Встань, встань з місця свого, і прийди, і подивися, що я жалюся за тебе, син мій Йосип!

26 Прийди тепер і порахуй сльози, що ринуть з моїх очей по моїх щоках, і піднеси їх перед Ягве, щоб Його гнів міг відвернутися від мене.

27 Йосиф, син мій, як ти упав у руку того, кого ніхто не пав від початку світу до цього дня; бо ти був убитий убитими ворогом, що ти був жорстоко нанесен, але я знаю, що це сталося тобі через велику кількість гріхів моїх.

28 Встань і подивися, як гірко моя проблема для тебе, мій син, хоча я не виховував тебе, не формував тебе, не давав тобі дихання і душу, але це було Ягве хто сформував тебе і створив твої кістки і покрив їх плотью і вдихнув у тебе

[Ріс 43 продовжується на сторінці 304.]

[Сторінка починається на середині вірша, продовжуючи розділ 43 вірш 28 з сторінки 303:]

в нісі дихає життя, а потім він дав тебе мені.

29 Тепер дійсно Ягве хто подарував вас Мені, прийняв вас від Мене, і це сталося з вами.

30 І сказав Якуб ці слова про Йосифа, і плакав гірко, і упав на землю, і затихнув.

31 Всі сини Якова, бачачи лиха свого батька, покаялися від того, що вони зробили, і також плакали горко.

32 І підняв Юда, і підняв голову батька свого з землі, і поклав його на коліна його, і витрив сльози батька свого з шчоків своїх. І плакав Юда дуже сильно, а голова батька свого лежала на коліна його, як камінь.

33 Сини Якова, бачачи біду свого батька, підняли голос і плакали. Яков все ще лежав на землі, як камінь.

34 І піднялися всі сини його, і слуги його, і сини раби його, і стояли навколо нього, щоб утешити його, а він не хотів утешити.

35 І вийшов весь дім Якова, і плакав великий жалоб за Йосифа і за страждання батька їхнього. І прийшла печальна вестка до Ісака, сина Авраама, батька Якова, і плакав він горко за Йосифа, він і весь дім його. І вийшов він з місця, де жив у Хевроні, і люди його з ним, і утешив Якова, сина свого, але він не хотів бути утешений.

36 Після цього Якуб піднявся з землі, а сльози йшли на його шчоки. І сказав він синам своїм: Встаньте, берете мечі свої і луки свої, і вийдіть на поле, і шукайте, чи знайдете ви тіло сина мого, і приносіть мені його, щоб я похоронив його.

37 І шукайте з звірів, і ловіть їх, і того, що прийде першим перед вами, схопить і принесіть мені, можливо, Ягве сьогодні помилуйся над моїм стражданням, і приготуй перед тобою те, що розрізало сина мого; приведи його до мене, і я помстиму за справу сина мого.

38 І зробили сини його, як наказав їм батько їхній, і встали рано вранці, і взяли кожен меч і лук у руці своїй, і вийшли на поле, щоб полювати на звірів.

39 А Яков ще плакав і плакав, і ходив по дому, і б'яв руки свої, і казав: Йосип, син мій, Йосип, син мій!

40 І пішли сини Якова в пустелю, щоб злавити тварин, і ось приходить до них вовк. І взяли його, і привели до батька свого, і сказали йому: Ось перший ми знайшли, і привели його до тебе, як ти наказав нам, а тіла сина твого не знайшли.

41 І взяв Якуб звіру з рук синів своїх, і викрикав голосом великим і плачучим, і тримав звіру в руці своїй, і говорив з горким серцем до звіру: Чому ви з'їли сина мого Йосифа, і як ви не боїлися Елогім з землі, чи з Моїх невдач за сина Мого Йосифа?

42 Ви з'їли мого сина без нагоди, він не вчинив насильства. Ягве він потребує того, хто переслідується.

43 І... Ягве і відкрив він рот свого, щоб утешити Якова своїми словами, і відповів він Якова і сказав йому ці слова:

44 Як живе Ягве, Хто створив нас на землі, і як живе твоя душа, мій пане, я не бачив твого сина, ані не розірвав його на шматки, але з далекої землі я також прийшов шукати мого сина, який пішов від мене цього дня, і я не знаю, чи він живий, чи мертвий.

45 І прийшов я сьогодні на поле шукати сина свого, і знайшли мене сини ваші, і взяли мене, і збільшили смуток мій, і довели мене сьогодні до вас, і тепер я сказав вам всі слова свої.

46 І тепер, сину людський, я в твоїх руках, і зроби зі мною сьогодні, що буде добро в твоїх очах, але за життям Ягве я не бачив твого сина, що створив мене, і не розрізав його на частини, і ні п'ять людини не входило в рот мій всі дні життя мого.

47 Коли Якуб почув слова звіри, то дуже здивувався, і відпустив звірину з руки своєї, і вона пішла.

48 І плакав Яков день за днем, плачучи за Йосифа, і багато днів плакав за сина свого.

РОЗДІЛ 44

1 Сини Ізмаїла, які купили Йосифа в мадіанитян, які купили його в його братів, пішли до Єгипту з Йосифом. Вони прийшли на межі Єгипту, і коли вони наблизилися до Єгипту, вони зустріли чотирьох чоловіків із синів Медана, сина Авраама, які вийшли з землі Єгипту у свою подорож.

2 І сказали їм ізмаїльтяни: Чи хочете ви купити цього раба від нас? І вони сказали: "Піддавайте його нам". І вони віддали їм Йосифа. І, побачивши, що він дуже гарний юнак, купили його за двадцять шеклів.

3 І ісмаїльтяни пішли в Єгипет, а меданці в той же день повернулися в Єгипет. І казали меданці один одному: Ось ми чули, що Потіфар, начальник фараона, начальник охоронців, шукає доброго слугу, який буде стояти перед ним, щоб служити йому, і поставити його над своїм домом і над усім, що йому належить.

4 Тож продамо його за те, що ми хочемо, якщо він може дати нам те, що ми потребуємо від нього.

5 І прийшли вони до дому Потіфара, і сказали йому: чули ми, що ти шукаєш доброго слугу, щоб служив тобі; ось у нас слуга, який буде тобі сподобатися, якщо ти даєш нам те, що ми хочемо, і ми продаємо його тобі.

6 І сказав Потифар: Приведіть його до мене, щоб я побачив його, і якщо мені буде добре, то дам тобі те, що просіш за нього.

7 І пішов меданський, і привів Йосифа, і поставив його перед Потіфаром, і той бачив його, і він дуже сподобався йому. І сказав їм Потіфар: Скажіть мені, що ви хочете від цього юнака.

8 Вони сказали: "Ми хочемо для нього чотириста монет". Він сказав: "Я дам, якщо ви принесете мені запис про його продаж і розповісте мені історію, можливо, його вкрадуть, бо цей юнак не раб і не син раба, бо я бачу в ньому обличчя добраї і гарної людини".

9 І пішов меданський, і привів до нього ісмаїльтян, що продали його їм, і вони розповіли йому, кажучи: Він - раб, і ми продали його їм.

10 Коли Потіфар чув слова ізмаїльтян, що вони давали срібло меданцям, то меданці взли срібло і відправилися. Ізмаїльтян також повернулися додому.

11 Потіфар взяв Йосифа і привев його до свого дому, щоб він служив йому, і Йосиф знайшов благоволення в очах Потіфара; він довірив йому і зробив його надписником над своїм домом, і все, що належало йому, він поклав у його руки.

12 І... Ягве він був з Йосифом, і він став благородним людиною. Ягве він благословив будинок Потіфара заради Йосифа.

13 І залишив Потифар все, що мав, в руки Йосифа; Йосиф був тим, що вводив і виходив, і все було в порядку за його волі вдома Потифара.

14 І був Йосиф вісімнадцять років, юнак красивий очима і дуже гарним обличчям, і не було нікого подібного до нього у всій землі Єгипту.

15 У той час, коли він був у будинку свого господаря, входив і виходив у будинок і служив своєму господару Зеліка, дружина його господаря підняла очі на Йосифа і подивилася на нього, і ось він був гарний юнак і добре сприйнятий.

16 І захотіла вона його красу в серці своєму, і душа її була на Йосипі, і вона завадила його день за днем, і Зеліха завадила Йосифа щодня, але Йосиф не підняв очі, щоб звернути увагу на дружину господаря свого.

17 І сказав йому Зеліха: Як прекрасний ти обличчя і обличчя, і я подивився на всіх слуг, і не бачив такого прекрасного слугу, як ти. І сказав їй Йосип: Того, що створив мене в утробі матері моєї, створив все людство.

18 І сказала вона йому: Як прекрасні очі твої, які ти ослепив усіма жителями Єгипту, чоловіками і жінками! І сказав він їй: Як прекрасні вони, коли ми живі. А коли б ти бачила їх у могилі, то й йшла б від них.

19 І сказала вона йому: Як прекрасні і приємні всі твої слова! Візьми тепер арфу, що в будинку, і грай своїми руками, і дамо нам почути твої слова.

20 І він сказав їй: Які красиві й приємні мої слова, коли я промовляю хвалу мого Елогіма та його славу. Вона сказала йому: Яке дуже красиве волосся твоєї голови, знайди золотий гребінь, який у домі, візьми його, я благаю тебе, і завій волосся своєї голови.

21 І він сказав їй: Як довго ти говоритимеш ці слова? Перестань промовляти ці слова мені, і встань і займися своїми домашніми справами.

22 І сказала вона йому: немає в моєму домі нікого, і немає нічого, що можна зробити, окрім твоїх слів і твоєї волі. І все ж не могла вона привести до неї Йосифа, і не став він на неї очима, а звернув очі до землі.

23 Целіха захотіла Йосифа в своєму серці, щоб він спав з нею; коли Йосиф сидів у будинку, роблячи свою роботу, Целіха прийшов і сидів перед ним, і вона щодня спокушувала його своїми розмовами, щоб він спав з нею або навіть дивився на неї, але Йосиф не слухав її.

24 І сказала вона йому: Якщо не будеш виконувати моїх слів, то я понесу тобі смерть і покладу на тебе залізовий яр.

25 І сказав їй Йосип: "Зрештою, Ягве той, хто створив людину, розпущує ланцюги в'язнів, і Він визволить мене з вашого в'язниці і з вашого суду.

26 Коли вона не могла переконати його, а її душа все ще була прикована до нього, її бажання кинуло її до тяжкої хвороби.

27 І прийшли до неї всі єгипетські жінки, і сказали їй: Чому ти в такому згубному стані? Тебе нічого не вистачає; та й справді чоловік твой великий і поважаний князь перед очима царя, якщо тобі не вистачить чогось, чого хоче серце твоє?

28 Целіха відповіла їм: "Сьогодні вам скажуть, звідки прийшов цей недуг, який ви бачите у мене. І наказала вона своїм слугам приготувати їжу для всіх жінок, і приготувала їм угоду, і всі жінки їли у будинку Целіхи.

29 І дала вона їм ножі, щоб вони розкошали лимонки, щоб вони їли їх. І наказала вони одягнути Йосифа в дорогоцінні одяги, щоб він виходив перед ними. І прийшов Йосиф перед їхніми очима, і всі жінки дивилися на Йосифа,

[Ріс 44 продовжується на сторінці 306.]

[Сінок відкривається на середині вірша, продовжуючи розділ 44 с. 29 з сторінки 305:]

І не могли вони відняти від нього очі свої, і всі вони перерізали руки свої ножами, які були в руках своїх, і всі лимонні, що були в руках своїх, наповнювалися кров'ю.

30 Вони не знали, що зробили, але дивилися на Йусуфа, як він був красивий, і не відвернули від нього своїх вечір.

31 Коли Зеліха бачила, що вони зробили, то сказала їм: Що це за робота, яку ви зробили? Ось я давала вам лимон, щоб ви їли, а ви всі перерізали руки свої, і справді вони були наповнені кров'ю, і кров їхня пролилася на одяг їхній.

32 І всі жінки бачили руки свої, і справді вони були наповнені крові, і ми не могли відвернути очі від нього через його красу. І вони сказали їй: Цей раб у твоєму дому переміг нас, і ми не могли відвернути очі від нього через його красу.

33 Вона сказала їм: "Зрештою, це сталося з вами в той час, коли ви дивилися на нього, і ви не змогли утриматись від нього. Як же я не зможу, коли він постійно в моєму будинку, і я бачу його день за днем входить і виходить з мого дому? Як же я зможу не знищити або навіть не загинути через це?"

34 І вони сказали їй: Справжні слова; бо хто може бачити цей красивий обличчя в будинку і не відмовлятися від нього, як не слуга твій і слуга твій у будинку твоєму? Чому ж ти не розкажеш йому те, що у твоєму серці, і нехай загине душа твоя через цю справу?

35 Вона сказала їм: "Я щодня намагаюся переконати його, а він не погодиться на моє бажання. Я обіцяв йому все добре, але я не могла зустріти від нього жодного повернення. Тому я в занепаді, як ви бачите.

36 Целіха дуже хворіла через бажання до Йосифа, і вона була відчайдушно влюблена в нього; але всі люди дому Целіхи і її чоловіка не знали про це питання, що Целіха хворіла через любов до Йосифа.

37 Всі люди її дому запитали її: "Чому ти хворий і слабкий, і нічого не вистачає?" А вона сказала їм: "Я не знаю, що ця річ щодня на мене зростає".

38 І всі жінки й друзі її щодня приходили до неї, і говорили з нею, і вона казала їм: Це може бути тільки через любов Йосифа. І вони сказали їй: Зав'яжіть його і схопить його таємно, щоб не послухався вас, і не відвернув від вас цю смерть.

39 І згорнулася Зеліха з любов'ю до Йосифа, і тягнулася вона, аж поки не мала сил стояти.

40 Одного дня Йосиф робив роботу свого господаря в будинку, і Зеліха прийшов таємно і впав на нього раптово. Йосиф піднявся проти неї, бо був сильніший від неї, і спустив її на землю.

41 І плакала Зеліха від бажання серця свого до нього, і благала його плачучи, а сльози йшли на шчоки свої, і говорила з ним голосом закликанням і горкою душою, говорячи:

42 Ви коли-небудь чули, бачили або знали таку красиву жінку, як я, або краще, ніж я, яка щодня говорить з вами, падає в занепадок через любов до вас, надає вам всю цю честь, і все одно ви не будете слухати мій голос?

43 Якщо ж боїться господаря вашого, що він покарає вас, як живий цар, то не буде вам шкоди від господаря вашого через цю річ. І тепер слухайте мене, і погодиться за честь, яку я дав вам, і відверніть від мене цю смерть, бо чому я мушу померти за вас? І вона перестала говорити.

44 І відповів їй Йосип: відходи від мене, і відпусти справу до господаря мого. Ось господаря мого не знає, що є зі мною в будинку, бо все, що є його, він дав у руки мої, і як я буду робити ці речі в будинку господаря мого?

45 Бо він також дуже поважав мене у своєму домі, і поставив мене над своїм домом, і возвеличив мене, і немає в цьому домі більше мене, і мій господар нічого не відмовляв від мене, крім тебе, його дружини. Як ж ти можеш говорити мені ці слова, і як я можу зробити таку велику зло і грішити до мене? Ягве і твого чоловіка?

46 І тепер відходи від мене і не говори більше таких слів, бо я не послухаю твоїх слів. Але Зеліха не послухав Йосифа, коли говорив їй ці слова, а щодня вона підкушувала його, щоб послухав її.

47 Після цього поток Єгипту наповнився над усіма його сторонами, і вийшли всі жителі Єгипту, і також цар і князі вийшли з тимбулами і танцями, бо це була велика радість в Єгипті і свята в час перепливу моря Сигора, і вони йшли там радіти весь день.

48 І коли виходили єгиптяни до річки, щоб веселитися, як їхня звичка, то йшов з ними весь народ дому Потіфара. Але Зеліха не захотіла йти з ними, бо сказала: Я не можу. Вона залишилася одна в будинку, і ніхто інший не був з нею в будинку.

49 І вийшла вона, і піднялася в храм свій у будинку, і одяглася в князьські одяги, і поклала на голову дорогоцінні камені онікса, вкрашені сріблом і золотою, і прикрасила обличчя й шкіру всілякими жіночими очищеннями, і запахнула храм і будинок касию і благодухом, і поширила міру і алою. І сіла вона у вході храму, у вході дому, через який проходив Йосиф, щоб виконати роботу свою, а потім Йосиф прийшов з поля і ввійшов до дому, щоб виконати роботу господаря свого.

50 І прийшов він до місця, через яке мав проходити, і побачив всю справу Зеліки, і повернувся назад.

51 Зіліха побачила Йосифа, що повертається від неї, і викликала його, говорячи: Що з тобою, Йосиф? Прийди до своєї роботи, і ось я дам тобі місце, поки ти не перейдеш на своє місце.

52 І повернувся Йосиф, і прийшов до дому, і пройшов відтуль на місце свого місця, і сидів, щоб виконувати справу господаря свого, як завжди. І ось прийшов до нього Зеліха, і стояв перед ним у першородяних одягах, і запах її.

[Ріс 44 продовжується на сторінці 307.]

[Сторінка починається з останніх слів глави 44 в. 52 з сторінки 306:]

одяг розкидався на деяку відстань.

53 Вона поспішала і захопила Йосифа та його одяг, і сказала йому: Як живий цар, якщо ти не виконаєш моєї прохання, то сьогодні ти помреш. І поспішала вона, і витягнула другу руку свою, і витягнула меч з-під одягу свого, і поклала його на шию Йосифа, і сказала: Встань і викони прохання моє, або ти помреш сьогодні.

54 Йосиф боявся, що вона зробить це, і він встав, щоб бігти від неї. Вона взяла передню частину його одягу, і в страху його біг, одяг, який Зеліха узяв, роздрався. Йосиф залишив одяг у руці Зеліки, і він біг, і вийшов.

55 Коли Зеліха побачила, що Йосиф роздрав одяг і що він залишив його в її руці і втік, то боявся за своє життя, щоб не поширилося повідомлення про неї. І встала вона, і хирно діяла, і зняла одяг, в якому вона була одягнена, і одяглась в інші одяг.

56 Вона взяла одяг Йосифа і поклала його поруч з собою, і пішла, і села на місце, де вона сиділа в хворобі, перш ніж люди її дому вийшли на річку. Вона викликала молодого хлопчика, який був тоді в будинку, і наказала йому викликати до себе людей дому.

57 І побачивши їх, вона сказала їм громким голосом і плачем: бачите, що привів до мене ваш господар Євреєць у домі, бо він прийшов сьогодні, щоб спати зі мною.

58 Бо коли ти вийшов, він прийшов до дому, і, бачив, що в будинку немає нікого, він прийшов до мене і захопив мене, намагаючись співати зі мною.

59 А я схватив його одяг і роздрав його, і кричив на нього великим голосом. І коли я підняв голос мій, то він, боявся за своє життя, залишив свій одяг перед мною і втік.

60 Люди її дому не казали нічого, але їхній гнів дуже запалився на Йосифа, і вони пішли до його господаря і розповіли йому всі слова його дружини.

61 І прийшов додому Потіфар, розгневаний, і викричала йому дружина його, говорячи: Що ти зробив мені, що привів до дому мого слугу Євреяну, бо він прийшов до мене сьогодні, щоб розгулятися зі мною? Так він зробив мені сьогодні.

62 Потифар почув слова своєї дружини і наказав Йосифу покарати жорсткими стратами.

63 Поки вони били його, Йосиф крикнув гучним голосом, і він підніс свої очі до неба, і він сказав: О Ягве Елогім, Ти знаєш, що я невинний у всіх цих речах, і чому я повинен померти цього дня через неправду, від руки цих необрізаних нечестивих чоловіків, яких Ти знаєш?

64 І коли люди Потіфарові біли Йосифа, він продовжував кричати і плакати. І був там хлопчик одиннадцятимісячний, Ягве він відкрив рот дитині і сказав ці слова перед людьми Потіфара, які били Йосифа, говорячи:

65 Що ви хочете від цього чоловіка, і чому ви робіте йому таке зло? Моя мати говорить брехню і висловлює брехню. Так було здебільшого.

66 І розповів їм хлопчик точно все, що сталося, і розповів їм кожен день всі слова, що сказав Зеліха Йосифу.

67 І всі люди чули слова дитини, і дивувалися над словами її, і замолвився дитина і замолвилася.

68 Потіфар дуже соромився за слова свого сина, і він наказав своїм чоловікам більше не битися Йосифа, і вони перестали битися Йосифа.

69 Потіфар взяв Йосифа і наказав привести його до суду перед священиками, які були суддями царя, щоб розсудити його в цій справі.

70 Коли Потифар і Йосиф прийшли до священиків, які були суддями царя, то він сказав їм: Виражте, що має бути судженням слугу, бо так він зробив.

71 І казали священики Йосифу: Чому ви так зробили господару вашому? І відповів їм Йосиф: Не так, господарі мої! І сказав Потіфар Йосифу: Я поклав у ваші руки все, що мені належить, і нічого не схилив від вас, окрім дружини моєї. І як ви могли зробити таке зло?

72 І Йосиф відповів, кажучи: Не так, мій пане, як живе Ягве, і як живе твоя душа, мій пане, слово, яке ти почув від своєї дружини, неправдиве, бо такою була справа цього дня.

73 Пройшов мені рік, що я прийшов до дому твого. Чи бачив ти в мені неправду чи щось, що могло би змусити тебе вимагати життя мого?

74 І сказали священики до Потифара: Пошлі, і принеси до нас розриване одяг Йосифа, і подивимося на розриву в ньому; і якщо буде, що розрива є перед одягом, то лице його буде лицем проти неї, і вона схватить його, щоб прийшов до неї; і з обманю зробила жонка твоя все, що сказала.

75 І принесли вони одяг Йосифа перед священиками, що були суддями; і вони побачили, і вось, сльоза була перед Йосифом, і всі священики судді зрозуміли, що вона натиснула його, і сказали: Не має бути присуду смерті цього чоловіка, бо він нічого не зробив, а його присуд є, щоб його поклали в в'язницю за звістку, що через нього вийшла проти дружини твоєї.

76 Потіфар почув їхні слова і поклав його у в'язницю, місцем, де ув'язнюються царські в'язниці, а Йосип був у в'язниці дванадцять років.

77 І незважаючи на це, дружина його господаря не відвернулася від нього, і вона не припиняла говорити з ним день за днем

[Ріс 44 продовжується на сторінці 308.]

[Сторінка відкривається в середині вірша, продовжуючи розділ 44 v. 77 з сторінки 307:]

і слухай її. І в кінці трьох місяців Зеліха йшов до Йосифа в темницю день за днем, і вона завадила його слухати її. І сказав Зеліха Йосифу: Доколи ти буватимеш у цьому будинку? Але слухай тепер голос мій, і я виведу тебе з цього дому.

78 І Йосиф відповів їй, кажучи: Краще для мене залишатися в цьому домі, ніж слухати твої слова, щоб згрішити проти Ягве; вона сказала йому: Якщо ти не виконаєш мого бажання, я вирву твої очі, додам кайдани до твоїх ніг, і віддам тебе в руки тих, кого ти не знав раніше.

79 Йосип відповів їй і сказав: Ось, Елогім він може врятувати мене від всього, що ти можеш зробити мені, бо відкриває очі сліпим, і розвіщує прив'язених, і зберігає всіх чужих, які не знають землі.

80 І коли Селіха не зміг переконати Йосифа, щоб він слухав її, то перестала вона його спокушати, і Йосиф був все ще в темниці. А Яков, батько Йосифа, і всі його брати, що були в країні Ханаанській, плакали й плакали в ті дні за Йосифа, бо Яков не хотів, щоб його потішили за сина свого Йосифа, і Яков плакав громко і плакав і плакав всі ті дні.

РОЗДІЛ 45

1 У тому ж році, коли Йосиф з'їхав в Єгипет після того, як його брата продали його, Рубен, син Якова, пішов в Тимну і одружився з Еліурамом, дочкою Аві, канаанця, і прийшов до неї.

2 І заважила Єліурам, жонка Рувена, і народила йому: Ханоха, Палу, Кецрона і Кармі, чотирьох синів; а Симеон, брат його, одружився зі своєю сестрою Диною, і вона народила йому: Мемуел, Ямін, Охад, Яхин і Сохар, п'ять синів.

3 Після цього він прийшов до княгини Ханаанської Буни, яку Симеон вв'язував у плену з міста Сихем, і Буна був перед Диною і служив їй. Симеон прийшов до неї, і вона народила йому Саула.

4 І пішов в той час Юда до Адуламу, і прийшов він до чоловіка з Адуламу, і його ім'я був Хіра. І побачив там дочку чоловіка з Ханаана, і її ім'я була Аліат, дочка Шуа. І узяв її, і прийшов до неї, і родив Аліат Єру, Онану і Силову, трьох синів Юді.

5 І леві та Ісакар пішли в землю східну, і взяли себе за дружини дочок Йоваба, сина Йоканта, сина Ебера. Йоваба мав дві дочки; імена старшого Адіна, імена малої Аріди.

6 А Левій узяв Адіну, а Ісакар - Аріду, і вони прийшли в землю Ханаанську до дому батька свого. Адіна породила Левію трьох синів: Герсона, Кеата і Мерарі.

7 Аріда народила Ісахару: Толу, Пуву, Йова та Сомерона, чотирьох синів. І пішов Дан у землю Моавську, і одружився на Афлету, дочку Хамудана Моавського, і привів її в землю Ханаанську.

8 Афлает була не в змозі зачати, у неї не було дітей, і Ягве і пам'ятав він Афлелету, дружину Дана, і зачав, і народжив сина, і назвав ім'я його Сусимом.

9 І пішли Гад і Нафталі в Харан, і взяли там дочок Амурама, сина Уза, сина Нахора, за дружини.

10 І ось імена дочок Амурама: імена старшого були Меріма, а імена малої Узіта. Нефталі взяв Меріму, а Гад узяв Узіта, і привів їх у землю Ханаанську до дому батька свого.

11 І родила Меріма Нафталію: Яхієла, і Гуні, і Язера, і Шалема, чотирьох синів; і Узит родив Гаду: Зефіона, і Хагі, і Шуні, і Езбон, і Ері, і Ароді, і Аралі, сім синів.

12 Асер вийшов і одружився з Адоном, дочкою Афлала, сином Хадада, сином Ізмаїла, і привів її в землю Ханаанську.

13 А Адон, дружина Асера, померла в ті дні, не роблячи дітей. Після смерті Адона Ашер пішов на інший край річки і одружився з Адаврою, дочкою Авімеїла, сина Ебера, сина Шема.

14 Жінка була красивою і розумною жінкою, і була жонкою Мальхієла, сина Елама, сина Шема.

15 І родив Хадура доньку Мальхієлю, і назвав її Серах; і помер Мальхієль після цього, і Хадура пішов, і залишився в домі батька свого.

16 Після смерті дружини в Ашері він пішов і взяв Хадуру за дружину, і привів її в землю Ханаанську, і привів з собою дочку її Сераха. Ей, вона була трирічною, і дитина виховувалася в домі Якова.

17 І була дівчина прекрасна, і ходила вона по святим шляхам синів Якова, і нічого не бракувала. Ягве дав їй мудрість і розуміння.

18 Ашерова жонка Хадура заважилася і народила йому Імну, Ішву, Ішву і Берию, чотирьох синів.

19 Зевлунь пішов у Мідіан і взяв за дружину Мерішу, дочку Молада, сина Абіди, сина Мидіанського, і привів її в землю Ханаанську.

20 І родив Меруша Зебулуну Середу, Ілону і Яхлеєлю, трьох синів.

21 Яков послав до Арима, сина Зоби, сина Тераха, і він взяв за свого сина Б'єняміна Мехалію, дочку Арима,

[Ріс 45 продовжується на сторінці 309.]

[Сторінка відкривається в середині вірша, продовжуючи розділ 45 в. 21 з сторінки 308:]

І прийшов в землю Ханаанську до дому Якова. Бен'ємін був десятирічний, коли одружився з Мехалією, дочкою Арима.

22 А Мехалія заважився і народжував Бен'єміну п'яти синів: Белу, Бехеру, Ашбелу, Геру і Нааману. І пішов Бен'ємін і одружився з першою дружиною Арібати, дочкою Сомрона, сина Авраама, а йому було вісімнадцять років. Арібати народжував Бен'єміну п'яти синів: Ахі, Вош, Мупім, Супим і Орд.

23 У ті дні Іуда пішов до дому Шема і взяв Тамару, дочку Елама, сина Шема, за дружину свого первородного Ера.

24 І Ер прийшов до своєї дружини Тамари, і вона стала його дружиною; коли він прийшов до неї, він зовні знищив своє потомство, і його робота була зла в очах Ягве, і Ягве убив його.

25 Після смерті Ера, первородного Єуди, Юда сказав Онану: "Іди до дружини брата твого і одружись з нею, як з близьких родичів, і вихови синів брату твоєму.

26 І Онан узяв Тамару за дружину, і він прийшов до неї; Онан також зробив, як робота його брата, і його робота була зла в очах Ягве, і Він також убив його.

27 Коли помер Онан, Юда сказав Тамарі: "Остань у будинку батька твого, аж поки не зросте син мій Сило. Юда не любив Тамари, щоб дати її Силові, бо казав: "Можливо, він теж помре, як його брати".

28 І вийшла Тамар, і поїхала, і проживала в будинку батька свого; а Тамар був у будинку батька свого деякий час.

29 І помер на перевороті року Ілія, жонка Юди; і Юда був потішений за дружину свою, і після смерті її Юда пішов з другом своїм Іраю до Тимни, щоб стрибати овець їхніх.

30 Тамара чула, що Юда вийшов у Тимна, щоб стрибати овець, і що Шило виросла, і не сподобалася їй Юда.

31 І встала Тамар, і зняла одяг вдовицтва свого, і одяглася в заслону, і покрилася все собою, і пішла, і села на дорогу, що на дорозі до Тимна.

32 Йуда пройшов і побачив її, і взяв її, і прийшов до неї, і вона зачалася від нього. Коли вона народила, то були в її утробі двійняки. І назвав він ім'я першої Перес і ім'я другої Зара.

РОЗДІЛ 46

1 У той час Йосип був у в'язниці в Єгипті.

2 У той час стояли перед ним слуги фараона, начальник горніків і начальник пекарів, що належали царю Єгипту.

3 І взяв віно, і став перед королем пити, і пекар став перед королем хліб їсти, і цар випив з вина і їв з хліба, він і слуги його і слуги його, що їли за царським столом.

4 І коли вони їли і п'ють, то стоїть там слуга і пекар. І знайшли слуги фараоні багато мух у віні, що принесли слуга, і знайшли в хлебі пекаря камені нітра.

5 А начальник охоронців постановив Йосифа над слугами фараона, а слуги фараона були в в'язниці один рік.

6 А коли закінчилася година, то в одну ніч у них обох снилися сні, коли вони перебували в темнірні, а Йосип прийшов до них уранці, щоб прислухатися до них, як завжди, і побачив, що їхні обличчя знеохочені і смучені.

7 І запитав їх Йосип: Чому ви засмучені? І вони сказали: Ми мріли сон, і ніхто не є, хто б його тлумачив. І сказав їм Йосип: Розкажіть мені мрію вашу, Ягве я дам вам спокійний відповідь, як ви бажаєте.

8 І розповів слуга Йосифу сон свій, і сказав: Я бачив у сні свого, що перед мною велика виноградная лоза, і на цій виноградниці я бачив три гілки; виноградная лоза швидко розквітнула і досягла великої висоти, і з'явилися її кучки, і стали виноградниками.

9 І взяв я виногради, і примусив їх у чашку, і поклав їх у руку фараона, і він напоїв. І сказав йому Йосиф:

10 Три гілки, що були на виноградниці, три дні. Але через три дні цар накаже вас вивести, і він поверне вас до свого поста. Коли вам буде добре, то ви дарите чашу фараону. Зробіть мені так милосердя і виведіть мене з цієї в'язниці, бо мене викрали з землі Ханаанської і продали в раб на цьому місці.

11 І неправда те, що було сказано тобі про дружину господаря мого, бо за нічим мене поклали в цю в'язницю. І відповів слуга Йосифу: Якщо цар буде добрий до мене, як і раніше, як ти останнім разу пояснив мені, то я зроблю все, що ти захочеш, і виведу тебе з цієї в'язниці.

12 І побачив пекар, що Йосиф точно тлумачив сон горниця, і він також підійшов і розповів Йосифу весь свій сон.

13 І сказав йому: Я бачив у сні, і ось три білі корзи на голові мої; і знову бачив я, і ось у верхній корзі все своє печене м'ясо фараону, і птахи їдять їх з голови моєї.

14 І сказав йому Йосип: Три корзи, які ти бачив, три дні; і через три дні фараон виведе тебе з корзи,

[Ріс 46 продовжується на сторінці 310.]

[Сторінка відкривається в середині вірша, продовжуючи розділ 46 с. 14 з сторінки 309:]

головою і повісить тебе на дерево, і птахи будуть їсти твоє м'ясо з тебе, як ти бачив у сні.

15 У ті дні королева збиралася народити, і в той день вона народила сина царю Єгипту. І звіщали, що цар народжив сина свого первородного, і весь народ Єгиптів, і начальники і слуги фараона дуже раділи.

16 На третій день після народження фараона приготував вечір для своїх службовців і слуг, для військ землі Соарської та Єгипетської.

17 І прийшли всі люди Єгиптяни і раби фараоні, щоб їсти і пити з царем на вечірці сина його, і радіти радістю царя.

18 У той час всі слуги царя і його слуги вісім днів радівали на святі, і вісім днів радівали на царському дворі з усіма видами музичних інструментів, з тембулами і танцями.

19 І виночерпій, якому Йосиф витлумачив його сон, забув Йосифа й не згадав його цареві, як він обіцяв, бо ця річ була від Ягве — щоб покарати Йосифа, бо він довіряв чоловікові.

20 І був Йосип після цього в в'язниці два роки, аж до того, як сповнився дванадцять років.

РОЗДІЛ 47

1 І Ісаак, син Авраама, жив в ті дні в землі Ханаанській, і був дуже старий, і був сто вісімдесят років. І Есау, син його, брат Якова, був у землі Едомській, і він та його сини мали в ньому спадщину серед синів Сеїрів.

2 Коли Ісав почув, що час смерті батька свого наближається, він і сини його і вся родина його прийшли в землю Ханаанську до дому батька свого. І вийшов Яков і сини його з місця, де вони жили в Хевроні, і всі вони прийшли до батька свого Ісака, і знайшли Ісака і синів його в шаті.

3 І Яков і сини його сиділи перед батьком своїм Ісаком, а Яков ще плакав за сина свого Йосифа.

4 І сказав Ісаак Якубі: Приведи до мене синів твоїх, щоб я благословив їх. І привів Яков синів своїх одиннадцять перед батьком своїм Ісаком.

5 І поклав Ісаак на всіх синів Якова руку свою, і узяв їх, і обійняв їх, і поцілував їх один за одним. І благословив їх Ісаак в той день і сказав їм: Елогім від ваших предків благословлять вас і родять потомство ваше, як зірки небесні.

6 І Ісаак також благословив синів Евава, говорячи: Ягве щоб ви були страхом і страхом для всіх, хто побачить вас, і для всіх ваших ворогів.

7 Ісаак викликав Якова та його синів, і вони всі прийшли і сиділи перед Ісаком. І сказав Ісаак Якові: Ягве Елогім і сказав мені: Наслідкові твоїму дам цю землю на спадщину, якщо діти твої будуть дотримуватися законів моїх і шляхів моїх, і виконаю їм обіцянку, яку Я присягнув Аврааму, батьку твому.

8 І тепер, син мій, навчи своїх дітей і дітей своїх дітей боятися Ягве, і піти доброю дорогою , яка буде задовольняти Ягве ваша Елогім, для якщо ви дотримуєтеся способів Ягве і його статутів Ягве і дотримає заповіту Свого до Авраама, і буде добрим з тобою і з потомством твоим на віки.

9 Коли Ісаак закінчив наказувати Якова та його синів, він віддав дух і помер, і був зібраний до свого народу.

10 І Яков і Есау падали на обличчя батька свого Ісаака і плакали. І Ісака був сто вісімдесят років, коли він помер у землі Ханаанській, у Хевроні. І перенесли його сини його до печери Макпели, яку купив Авраам від синів Хетських на землю могил.

11 І вийшли всі цари землі Ханаанської з Якобом і Есау, щоб поховати Ісаака; і всі цари Ханаанські дуже почесли Ісаака, коли він помер.

12 Сини Якова і сини Евава ходили голино ноги, і ходили, і плакали, аж поки не прийшли до Киреат-Арба.

13 І Якуб і Єсау поховали батька свого Ісака в печері Макпела, що в Киреат-Арабі в Хевроні; і поховали його дуже великою честю, як на похороні царів.

14 Яков і його сини, і Єсау і його сини, і всі царі Ханаанські великою і важкою скорботою засмутили його, і поховали його і скорбовали за ним багато днів.

15 Коли помер Ісаак, він залишив синам своїх худоби, і майно, і все, що йому належить. І сказав Єсав Якобі: Ось, все, що залишився батьку нашому, ділимо на дві частини, і я буду вибирати. І сказав Якоб: Так зробимо.

16 І Яков узяв все, що залишився Ісакові в землі Ханаанській, худобу та майно, і поставил їх на дві частини перед Есау та його синів, і сказав Якобі Есау: Ось все це перед тобою, виберіть собі половину, яку ти узмеш.

17 І сказав Яков Есау: Слухай, я тобі скажу: Ягве Елогім він сказав нашим батькам Аврааму і Ісакові: "Таму землі Я дам на вічну спадщину твоїм потомкам".

18 І тепер все, що залишив батько наш, є перед тобою, і ось вся земля є перед тобою; виберіть з них те, що захочете.

19 Якщо ти захочеш всієї землі, то берей її для себе і для твоїх дітей назавжди, і я заберу це багатство, а якщо ти захочеш багатства, то берей їх з собою, і я заберу цю землю мені і моїм дітям на вічну спадщину.

20 Небайот, син Ішмаїла, був тоді в країні зі своїми дітьми. І пішов той день Єсау і заговорив з ним, кажучи:

21 Так говорив мені Яков, так відповів мені він. А тепер порадуй, і ми послухаємо.

22 І сказав Небайот: Що ж є те, що сказав вам Якуб? Ось всі сини Ханаанські живуть в безпеці у своїй землі, і сказав Якуб, що буде спадати її з потомством своїм на все життя.

23 І тепер йди, узміть все багатство батька свого, і залишить брата свого Якова в країні, як він говорив.

24 І вийшов Есау, і повернувся до Якова, і зробив все, що порадив Небайот, син Ізмаїловий. І взяв Есау все багатство, що залишився Ісакові, душі, і тварини, і худобу, і майно, і все багатство, і нічого не дав Якові, брату своєму. І взяв Якоб всю землю Ханаанську, від річки Єгипетської до річки Євфрат, і взяв її на вічну власність, і для потомства свого після нього на вічно.

25 Яков також взяв від свого брата Єсава печеру Макпели, яка є в Хевроні, яку Авраам купив від Ефрона на власність могили для себе і його потомків назавжди.

26 І записав Яков все це в книжку окупу, і підписав його, і засвідчив все це з чотирма вірними свідками.

27 Це слова, які написав Якуб у книзі, говорячи: земля Ханаанська та всі міста хеттів, хівтів, евузців, аморейців, перзітів і гергаситів, всі сім народів від річки Єгипетської до річки Євфрат.

28 І місто Хеброн, Киреат-Араба, і печерь, що в ньому, купив Яков від брата свого Евава за ціну, як спадщину для потомків його після нього вічно.

29 І взяв Якуб книжку купівлі, і підписку, і наказу, і постанови, і книгу, що була відкрита, і поклав їх в глиняну посуду, щоб вони довго жили, і дав їх в руки синів своїх.

30 І взяв Ева все, що залишив йому батько його після смерті від брата свого Якова, і взяв всю власність, від людей і тварин, від верблюдів і осел, від волів і ягнят, від срібла і золото, від каменів і з'їзд, і від усіх багатств, що належали Ісакові, сину Авраамовому; не залишилося нічого, чого не взяв Ева від всього, що залишив Ісаак після смерті його.

31 І взяв Есау все це, і пішов він і діти його додому до землі Сеїрського Хорита, від брата свого Якова і дітей своїх.

32 А Есау мав ділянку серед синів Сеїрів, і з того дня Есау не повернувся в землю Ханаанську.

33 Вся земля Ханаанська стала ділянкою до Ізраїлевих синів на вічну ділянку, а Есау і всі його сини отримали домівку Сеїрську.

РОЗДІЛ 48

1 У ті дні, після смерті Ісака, Ягве він наказав і викликав голод на всій землі.

2 У той час фараон, цар Єгипетський, сидів на своєму престолі в Єгипетській землі. Він лежав на своєму ліжку і мріяв. І фараон побачив у своєму мріві, що він стоїть біля річки Єгипетської.

3 Коли він стояв, він побачив сім жирних, м'ясох і благородних худоб виходить з річки.

4 А за ними вийшли сім інших худобих, зхудлих і з поганим обличчям, і сім з поганим обличчям поглинули найкращих, і все ще їхнє обличчя було поганим, як і раніше.

5 І прокинувся він, і знову заснув, і другий раз снівся він: і бачив на одній стелі сім колосьїв пшениці, полонних і добрих, і сім тонких колосьїв, що вирвали східним вітром, виросли за ними, і тонкі колосьї поглинули полонні. І прокинувся фараон зі свого сну.

6 Наранці цар згадав свої сні, і дух його був засмучений за сні свої, і цар поспішав послати і викликав усіх магів Єгипту та мудреців, і вони прийшли і стояли перед фараоном.

7 І сказав їм цар: Я мрів сон, і ніхто не може пояснити його. І вони сказали царю: Розкажи свої сні слугам твоим, щоб ми чули їх.

8 І розповів їм цар свої сні. І всі вони відповіли й сказали одному голосу царю: Живи цар вічно! Ось тлумачення твоїх снів.

9 Сім добрих худоб, які ти побачив, - це сім дочок, які тебе народжуються в останні дні, і сім поганих худоб, які ти побачив, що піднімаються після них і поглинають їх, - це знак того, що дочки, які тебе народжуються, всі помруть за життя царя.

10 І що ти бачив у другому сні, що на одній стелі піднімаються сім хороших зернових колосьїв, то тлумачення їхнє: що ти бачив, що в останні дні ти збудуєш собі сім міст по всій землі Єгипетської; що ти бачив, що після них піднімаються сім поганих колосьїв зернових, і поглинають їх, а ти бачив їх своїми очима, то є ознакою того, що всі міста, які ти збудуєш, будуть знищені в останні дні, за життя царя.

11 І коли вони говорили ці слова, цар не прислухався до них і не звернув на них серця, бо

[Ріс 48 продовжується на сторінці 312.]

[Сторінка відкривається на середині вірша, продовжуючи розділ 48 вірш 11 з сторінки 311:]

Цар в своїй мудрісті зрозумів, що вони не могли правильно пояснити сні. Коли вони закінчили говорити перед королем, то він відповів їм: Що це таке, що ви говорили зі мною? Ви, безумовно, висловили брехню і брехню. Отже, тепер поясніть мені сні, щоб ви не померли.

12 Після цього цар наказав, і послав він і пакликнув інших мудреців, і вони прийшли і стояли перед королем. Цар розказав їм свої сні, і всі вони відповіли йому за першим тлумаченням. І запалився гнев царя, і він дуже розлювався. І сказав їм цар: Ви, безумовно, брехня і брехня говорите в тому, що говорите.

13 І наказав цар, щоб було оголошено по всій землі Єгипетській, кажучи: Цар і його вельможі вирішили, що кожен мудрий, хто знає і розуміє тлумачення сонів, і не прийде сьогодні до царя, повинен загинути.

14 Хто розповість царю тлумачення свого сну, тому буде дано йому все, чого він потребує від царя. І прийшли перед царя всі мудрі люди Єгипту, і всі чарівці і чарівці, що були в Єгипті, і в Гошені, і в Рамесесі, і в Тахпанше, і в Соарі, і у всіх місцях на кордоні Єгипту; і всі вони стояли перед царям.

15 І зібралися всі князі, і князі, і слуги царі з усіх міст Єгипту, і всі вони сиділи перед царям. І розповів цар своїм сном мудрецям і князям. І всі, що сиділи перед царям, дивувалися вираженням.

16 І розпалилися всі мудрі люди, що були перед царьом, у тлумаченні його снів; а деякі з них тлумачили їх царю, говорячи: Сім добрих худоб - сім царів, які з царського рода будуть виховувати над Єгиптом.

17 Сім жорстоких тварин - це сім князів, які підступиться проти них в останні дні і знищують їх. Сім колосьям - це сім великих князів Єгипту, які падуть у руки семи менш сильних князів Єгипту.

18 І деякі з них пояснили царю таким чином, говорячи: Сім добрих худоб - містині Єгипту, і сім поганих худоб - сім народів землі Ханаанської, які прийдуть на сім міст Єгипту в останні дні і знищить їх.

19 І те, що ви побачили у другому сні, з сім добрих і поганих зернових, є ознакою того, що влада Єгипту повернеться до ваших потомків, як і раніше.

20 І під час цього царства народ міст Єгипту повернеться проти семи міст Ханаанських, які сильніші за них, і знищить їх, і влада Єгипту повернеться до ваших потомків.

21 А деякі з них сказали царю: Це тлумачення твого сну: сім добрих голів - сім царинок, яких ти береш за дружини в останні дні, а сім поганих голів - що всі ті жінки помруть за життя царя.

22 І сім хороших і поганих зернових, які ви бачили у другому сні, - це чотирнадцять дітей. І станеться в останні дні, що вони підстоїть і будуть воювати між собою, і сім з них потраплять на сім сильніших.

23 Дехто з них сказав царю ці слова: "Сім добрих худоб означає, що тебе народжуються сім дітей, і вони вб'ють сім дітей твоїх дітей в останні дні; і сім добрих колосьїв, які ти побачив у другому сні, - це ті князі, проти яких в останні дні будуть воювати і знищувати їх сім інших менш сильних князів, і вони помститься за справу твоїх дітей, і влада знову повернеться до твого потомства".

24 І почув цар всі слова мудреців Єгиптів і їхнє тлумачення, і не сподобалося нікому з них царю.

25 І цар знав у своїй мудрості, що вони не зовсім говорили правильно в усіх цих словах, бо це було від Ягве — зруйнувати слова мудреців Єгипту, щоб Йосиф міг вийти з дому ув’язнення, і щоб він став великим в Єгипті.

26 І побачив цар, що з усіх мудрах і фокусників Єгипту не говорив йому правильно, і запалився гнів царський, і запалився гнів його в собі.

27 І наказав цар, щоб виходили від нього всі мудріші і чарівці; і виходили всі з царя з позором і сором.

28 Тоді цар наказав послати проповідь по всій Єгипті, щоб вбити всіх чарівців, які були в Єгипті, і не дозволити ні одному з них жити.

29 І піднялися начальники царських стражей, і кожен з них витягнув меч свою, і стали вбивати егіпетських чарівців і мудреців.

30 Після цього прийшов Мерод, головний слуга царя, поклонився перед королем і сидів перед ним.

31 І сказав слуга царю: Хай цар вічно живи, і царство його почесне на землі.

32 Ти розгневився на свого слугу в ті дні, два роки тому, і поставив мене в відділення, і я був деякий час в відділенні, я і головний пекар.

33 І був з нами слуга Євреїйського начальника стражби, на ім'я Йосип, бо злосердився на нього господар його, і поклав його в в'язницю, і там він служив нам.

34 Через деякий час, коли ми були в відділенні, ми бачили сон сні в одну ніч, я і начальник пекарів; ми бачили сон, кожен по тлумаченню свого сну.

35 І прийшли ми на ранок, і розповіли слузі нашему, і той пояснив нам наші сні, кожному по сні, що він правильно пояснив.

36 І сталося так, як він пояснив нам, що сталося; ні слова його не упали на землю.

37 Тепер, отже, мій пане й царю, не вбивай народ Єгипту даремно; зваж, що раб усе ще ув’язнений у домі начальника варти, свого пана, в домі ув’язнення.

38 Якщо цар захоче, пусть покликає його, щоб він прийшов до вас, і він розповість вам твірний тлумачення сну, який ви мріли.

39 Цар почув слова начальника горніків і наказав не вбивати мудрих єгипетців.

40 І наказав цар своїм слугам привести Йосифа до нього. І сказав цар до них: Ідіть до нього, і не страхуйте його, щоб він не засмутився і не знав говорити правильно.

41 І пішли слуги царі до Йосифа, і поспешно вивели його з в'язниці; і стризали його слуги царі, і він переодяг у себе в'язничний одяг, і прийшов до царя.

42 Цар сидів на своєму царському престолі в князьському одязі, обгорений золотим ефодом, і чисте золото, що на ньому бліщало, і оніксні камені, і каміння, і рубій, і змаруд, разом з усіма дорогоцінними каменями, що були на голові царя, і ослепило око Йосифа, і дуже дивувався цар.

43 І престол, на якому сидів цар, був покритий золотом і сріблом і оніксними камнями, і мав сімдесят ступнів.

44 Це був звичай у всій егіпетській країні, що кожен, хто прийшов говорити до царя, будь то князь або той, хто був почесний перед царю, піднімався на престол царський аж до тридцять одного ступеня, а цар спускався до тридцять шести ступеня і говорив з ним.

45 Якщо він був серед звичайних людей, він підходив на третій ступінь, а цар сходив на четвертий і говорив з ним, як це було звичаєм. Так само кожен, хто розумів говорити усіма сімдесяти мовами, підходив на сімдесят ступінь і підходив і говорив, поки не прийшов до царя.

46 І будь-який чоловік, який не міг завершити сімдесят, піднявся стільки ж ступенів, скільки мовами, якими він міг говорити.

47 У ті дні в Єгипті було звичаєм, що над ними не владував ніхто, крім одного, хто розумів говорити сімдесяти мовами.

48 Коли Йосиф прийшов до царя, він поклонився перед царю на землю, і піднявся на третій ступінь, і цар сидів на четвертому ступінь і говорив з Йосифом.

49 І сказав цар Йосифу: Я мрів сон, і ніхто не може пояснити його точно, і я наказав привести перед собою всіх єгипетських чародей і мудрах його; і розповів їм мрії свої, і ніхто не пояснив мені їх.

50 І ось я чув про тебе, що ти мудрий чоловік, і що ти можеш правильно тлумачити всі сні, що чуєш.

51 І відповів Йосип фараону: Хай розповість фараону мрії свої, що він мріяв. І справді є тлумачення Ягве І розповів фараон Йосифу мрії свої, мрії про худобу, і мрії про пшеничні колосьї. І перестав говорить цар.

52 Тоді Йосип був одягнений в дух Ягве перед королем і знав все, що наступить на короля від того дня і далі. Він знав тлумачення царського сну і розповів перед королем.

53 Йосиф знайшов благодаті в очах царя, і цар уважно і з серцем слухав, і чув всі слова Йосифа. І сказав Йосиф царю: Не думай, що це два сні, бо це один сні, бо це, що сталося, Ягве і вирішив зробити це по всій країні, яку показав царю у сні. І ось тлумачення твого сну.

54 Сім добрих худоб і семи зернових колосьїв - сім років, а сім поганих худоб і семи зернових колосьїв - сім років. Це один сон.

55 Зрозумійте, що наступні сім років буде великого багатства по всій землі, і після них сім років голоду буде наступний, дуже сильний голод; все багатство буде забуте з землі, і голод зруйнує мешканців землі.

56 Король мріяв один сон, і тому сон був повторен фараону, тому що справа встановлена Ягве, і Ягве він скоро здійснить це.

57 І тепер я дам вам поради, і врятую душу вашу і душу жильців землі від зла голоду, щоб ви шукали в усьому царстві своєму чоловіка дуже розумного і мудреця, який знає всі справи влади, і поставили його на начальника над країною Єгипетською.

58 І хай поставить того, кого ви поставили над Єгиптом, начальників під його керівництвом, щоб вони збирали все їжу добрих років, які прийдуть, і давали вони збирати пшеницю і зберігати її в складах ваших, що ви призначили.

59 І збережуть їх на сім років голоду, щоб вони були для тебе, і для народу твого, і для всієї землі твоєї, і щоб ти і земля твоя не загинули від голоду.

60 Также давайте наказувати всім жителям землі, щоб кожен з них збирав урожай поля свого, будь-яку їжу, протягом семи добрих років, і покладав її у свої скарби, щоб вона була їм доступна в дні святої.

[Ріс 48 продовжується на сторінці 314, ще не фотографуваний.]

[ГАП] — Печаткована сторінка 314–321 НЕФТОГРАФОВАННА. Решта глави 48 (після 60), глави 49–52 в цілому, і розділ 53 ст. 1–9 (голова) стоїть в цьому пробігу; текст відновлюється в середині вірша, на хвості розділу 53 в 9, на сторінці 322. Нічого не покладається, нічого не надається.]

РОЗДІЛ 53 — частково утримується — з пункту 9 (завг)

Глава 54 Наголовок в нижній частині сторінки

[Сторінка відкривається в середині вірша, продовжуючи розділ 53 v. 9 з сторінки 321 (не зфотографовано):]

Він підійшов до Йосифа і поклав руку на голову його. Ягве бути

Дорогій до тебе, син мій.

10 Коли Йосиф побачив брата свого, сина матері своєї, то захотів ще раз плакати. І ввійшов він в кімнату, і Йосиф плакав там, і вимив обличчя своє, і вийшов, і не плакав, і сказав: приготуйте їжу.

11 Йосиф мав чашу, з якої він пив; вона була сріблою, красиво зап'ящене оніксними кам'янами і бделієм, і Йосиф ударив чашу перед очима своїх братів, коли вони сиділи з ним на їжу.

12 І сказав Йосиф до чоловіків: Я знаю за чашу, що первородний Рубен, і Симеон, і Леві, і Юда, і Ісахар, і Зебулон - діти однієї матері; сидіть і їжте по родам вашим.

13 І поставив він інших по родам їхнім, і сказав: Я знаю, що цей молодший брат ваш не має брата, і я не маю брата, як він; тому він сидіть і їсть зі мною.

14 Бенямін піднявся перед Йосифом і сидів на престолі. Люди бачили, що зробив Йосиф, і вони були дивоті. Люди їли і пили в той час з Йосифом, і він подарував їм подарунки. Йосиф подарував Беняміну один подарунок, а Манасе і Ефрем бачили ділянку свого батька, і вони також подарували йому подарунки. Оснет подарував йому один подарунок, і в руках Беняміна було п'ять подарунків.

15 Йосиф винесла вино, щоб пити, а вони не хотіли пити, говорячи: з того дня, як Йосиф загинув, ми не пили вина і не їли ніякого смаку.

16 І клявся їм Йосиф, і наповнював їх, і вони напоїлися з ним в той день. І повернувся Йосиф до брата свого Б'єняміна, щоб розмовляти з ним. А Б'єнямін все ще сидів на престолі перед Йосифом.

17 І сказав йому Йосип: чи ти маєш дітей? І сказав він: Твій раб має десяти синів, і ці їхні імена: Бела, Бехер, Ашбал, Гера, Наман, Ахі, Рош, Мупін, Супін і Орд; і я назвав їх на ім'я брата мого, якого не бачив.

18 Він наказав їм привести перед собою його карту зірок, за допомогою якої Йосиф знав все часи. І сказав Йосиф Бенджаміну: Я чув, що Євреї знають всю мудрість, чи знаєш ти щось з цього?

19 І сказав Бен'ємин: Слуга твій знає всю мудрість, яку мене навчив батько мій. І сказав Йосиф Бен'єміну: Подивіться на цей інструмент і знай, де є брат твій Йосиф в Єгипті, про якого ти сказав, що спустився в Єгипет.

20 І побачив Бенямін інструмент з картою небесних зірок, і був мудрий, і дивився в ньому, щоб знати, де брат його. Бенямін розділив всю землю Єгипту на чотири частини, і знайшов, що той, що сидить на престолі перед ним, є брат його Йосиф. Бенямін дуже дивувався. І, побачивши, що брат його Бенямін так дивувався, сказав він Беняміну: Що ви бачили, і чому дивитеся?

21 І сказав Бенямін Йосифу: Я знаю, що Йосиф, брат мій, сидить тут зі мною на престолі. І сказав йому Йосиф: Я Йосиф, брат твой; не розкажи цього твоїм братам. Я пошлю тебе з ними, коли вони підуть, і накажу їх привести назад в місто, і я відведу тебе від них.

22 А якщо вони ризикують своїм життям і воюють за вас, то я знаю, що вони покаялися від того, що вони зробили зі мною. І я покажу їм себе. А якщо вони відвернуться від вас, коли я вас узму, то ви залишиться зі мною, і я буду воювати з ними, а вони підуть, і я не буду їм відомим.

23 У той час Йосиф наказав своєму начальнику наповнити їхні мішки їжею, і покласти гроші кожного в свій мішок, і покласти чашу в мішок Бенджаміна, і дати їм їжу на дорогу, і вони так зробили їм.

24 Наступного дня люди встали рано вранці і завантажили свої осли з зерном, і вийшли з Б'єняміном, і вийшли в землю Ханаанську з Б'єняміном братом своїм.

25 Не вийшли вони далеко з Єгипту, коли Йосиф наказав начальнику свого дому: "Встань, погоні за цими людьми, поки вони не пройдуть далеко з Єгипту, і скажи їм: Чому ви вкрали чашу господаря мого?"

26 І піднявся слуга Йосифа, і прийшов до них, і розповів їм всі слова Йосифа. А вони, почувши це, дуже лютілися, і сказали: Той, у кого буде знайдена чаша господаря вашого, помре, і ми теж будемо рабами.

27 Вони поспішали, і кожен з них спустив свій мішок з осли, і подивилися в своїх мішках, і чашка знайшлась у мішках В'єняміна. І всі вони розрізали одяг свій, і повернулися в місто, і ударили В'єняміна на дорозі, і ударили його, аж поки він не прийшов в місто, і стояли перед Йосипом.

28 І розгневився Юда, і сказав: Цей чоловік привів мене сьогодні, щоб знищити Єгипет.

29 І прийшли вони до дому Йосифа, і знайшли Йосифа сидячого на престолі його, і всіх сильних людей, які стояли по праву і по левій його стороні.

30 І сказав їм Йосиф: Що це ви зробили, що забрали серебрний чашок мій і пішли? Але я знаю, що ви забрали чашок мій, щоб дізнатися, в якій частині землі був брат ваш.

31 Юда сказав: Що ми скажемо нашому панові, що ми говоритимемо і як ми виправдаємо себе; Ягве цього дня знайшов беззаконня всіх твоїх слуг, тому Він зробив цю річ нам цього дня.

32 Йосиф встав, і схапив Б'єняміна, і узяв його за братами своїми, і прийшов до дому, і зачинив їм двері. І наказав Йосиф начальнику дому свого сказати їм: Так говорить цар: Іди в мир до батька свого, і ось, я взяв чоловіка, у киї руці знайшов чашу мою.

РОЗДІЛ 54

1 Коли Юда побачив, що Йосиф зробив з ними, він підійшов до нього і відкрив двері, і прийшов зі своїми братами до Йосифа.

2 І Юда сказав Йосифові: Нехай це не здасться обтяжливим в очах мого пана, нехай твій слуга, я благаю тебе, промовить слово перед тобою? І Йосиф сказав йому: Говори.

3 Юда говорив перед Йосифом, і його брати стояли там перед ними; Юда сказав Йосифові: Певно, коли ми вперше прийшли до нашого пана, щоб купити їжу, ти вважав нас шпигунами землі, і ми привели Веніаміна перед тебе, і ти все ще глузуєш з нас цього дня.

4 І тепер дасть цар слухати слова мої і відправити брата нашого, щоб він пішов з нами до батька нашого, щоб не загинув син ваш сьогодні з усіма душами жителів Єгипту.

5 Чи не знаєте ви, що зробили два брата мої, Симеон і Леві, в місті Сихем і в семи містах аморатів заради Діни, нашої сестри, і що ж вони будуть робити заради свого брата Б'єняміна?

6 Я з моєю силою, більшою і сильнішою за обох, прийду сьогодні на вас і вашу землю, якщо ви не хочете послати нашого брата.

7 Хіба ви не чули, що наш Елогім хто обрав нас перед фараоном через Сарру, нашу матір, яку він узяв від нашого батька, і нанес він йому і його дому сильні лихіди. І до цього дня єгиптяни розповідають один одному це чудо? Елогім що ви зробите з вас через В'ємінаїма, якого ви сьогодні забрали від батька його, і через зло, яке ви сьогодні збираєте над нами в вашій землі; Елогім і пам'ятає заповіддя Авраама, нашого батька, і наносить вам зло, тому що ви засмучили душу батька нашого сьогодні.

8 І тепер слухайте слова мої, що я сьогодні кажу вам, і відправьте брата нашого, щоб він пішов, щоб не загинули ви і народ своєї землі мечем, бо не зможете ви всі перемогти мене.

9 Йосиф відповів Юді: Чому ти відкрив рот свій і чому хвалишся над нами, говорячи: Я сильний? Як живий фараон, якщо би я наказав всім своїм сильним, щоб вони воювали з тобою, то ти і ці твої брати потопилися б у глини.

10 І сказав Юда Йосифу: Ти і народ твой, безумовно, боїться мене, Ягве якщо я витягну свій меч, то не загармую його, поки сьогодні не заб'ю всю Єгипетську землю. І я розпочну з вас і закінчу з фараона, вашого господаря.

11 Йосиф відповів і сказав йому: Не тільки ти маєш силу, я сильніший і сильніший за тебе. Якщо ти витягнеш меч, то я покладу його на шиї твою і на шиї всіх твоїх братів.

12 І сказав йому Юда: якщо я сьогодні відкрив би рот проти тебе, то поглинав би тебе, щоб ти знищився з землі і загинув сьогодні з царства твого. І сказав Йусуф: якщо ти відкриєш рот, то я маю силу і владу зап'яти тебе рот кам'єм, аж поки ти не зможеш висловити слова. Подивісь, скільки камінь перед нами. Я можу взяти камінь і зап'яти його в рот твої, і зламати челюви твої.

13 І сказав Юда: Ягве і є свідком між нами, що ми не хотіли тут воювати з вами; тільки дайте нам брата нашого, і ми підемо від вас. І сказав Йосиф: Ясяк на життя фараона, не прийдуть з вами всі царі Ханаанські, не вийміть його з руки моєї.

14 І тепер йди до батька твого, і брат твой буде раб мені, бо він грабив царський дім". І сказав Юда: "Що тобі, чи до характеру царя, що цар відправляє з дому свого по всій країні срібло і золото, як подарунок чи витрати, а ти все ще говориш про чашу свою, яку ти поклав у сумку брата нашого, і говориш, що він викрав її від тебе?"

15 Ягве нехай не зробить так наш брат Б'єнямин, ані хто з потомства Авраама, щоб красти від вас чи від будь-кого іншого, будь то цар, князь чи будь-який чоловік.

16 І тепер перестань висловлювати, щоб не почула вас вся земля, говорячи: бо мало серебряного розправився цар Єгиптів з людьми, і висловлював їх, і брав брата їхнього в раб.

17 Йосиф відповів і сказав: Візьмі чашу і йди від мене, і відпусти брата твого в рабу, бо суд злодії є рабом.

18 І сказав Юда: Чому ви не соромуєтеся за свої слова, що ви залишили брата нашого і взяли чашу вашу? Якщо ви дасте нам чашу вашу, або тисячу разів більше, то ми не залисимо брата нашого за срібло, що знайдено в руці нікого, щоб не загинули за нього.

19 І сказав Йосиф: Чому ж ви відвернулися від брата свого і продали його до сьогодні за двадцять срібних монет? Чому ж не будеш робити так само з братом своїм?

20 І сказав Юда: Ягве це є свідком між мною і вами, що ми не хочемо ваших битв. А тепер дайте нам брата нашого, і ми підемо від вас без розбігів.

21 І відповів Йосиф і сказав: Якби зібралися всі царі землі, то не могли б вони забрати брата вашого з рук моїх. І сказав Юда: Що ми скажемо батьку нашому, коли він побачить, що брат наш не прийде з нами і засмутить його?

22 І відповів Йосип: Це те, що ви скажете батькові своєму: ніг пішов за вадою.

23 І сказав Юда: Ви - цар, і чому ви говорите такі речі, виносивши неправдивий суд? Горе царю, який такий, як ти!

24 І відповів Йосип: Не є ніякого неправди в слові, що я сказав про брата вашого Йосифа, бо ви всі продали його мидіанцям за двадцять сріблових копій. І всі ви відрекали батькові вашому і сказали йому: Злоя звіра з'їла його, Йосифа роздрав.

25 І сказав Юда: Глянь, вогонь Шему горить у моєму серці, і тепер я спалю всю вашу землю вогнем. І відповів Йосиф: Тобто Ваша тенька Тамар, що вбила синів твоих, погасила вогонь Шему.

26 І сказав Юда: якщо я вирву один волосся з тіла мого, то наповнив все Єгипет кров'ю його.

27 Йосиф відповів і сказав: Це ваша звичка робити, як ви зробили своєму брату, якого ви продали, і потапивши його пальто в крові, ви привели його до батька вашого, щоб він сказав: Зло звер з'їв його, і ось кров його.

28 Коли ж Юда чув це, то дуже розгневився, і горев в собі гнев його. І був перед ним там камень, вага якого була близько чотирьохсот шеклів; і запалився гнев Юди, і взяв він камень з однієї руки, і кинув його на небо, і схапив його лівою рукою.

29 Потім він поклав його під ноги, і сів на нього з усією своєю силою, і камень перетворився на порох від сили Юди.

30 І побачив Йосип, що зробив Юда, і дуже боявся він, а наказав Манасею, сину своєму, і зробив він ще одним каменем, подібним до того, що зробив Юда. І сказав Юда братам своїм: Не скажіть ніхто з вас, що цей чоловік єгипетський, бо він робить це, і він з родини батька нашого.

31 І сказав Йосип: Не тільки тобі дається сила, бо і ми сильні люди, і чому ти хвалишся над нами усіма? І сказав Юда Йосифу: Поправляй, прошу тебе, брата нашого, і не піднімайся сьогодні до своєї країни.

32 І відповів Йосип, і сказав їм: Ідіть, і скажіть батькові вашому, що зли звіри з'їв його, як ви казали про брата вашого Йосифа.

33 І сказав Юда брату своєму Нафталію: скорей, і йди, і перераховуй всі вулиці Єгипту, і прийди, і розповідь мені. І сказав йому Симеон: Нехай це не буде тобі тривогою. І тепер я піду на гору, і я спущу його на всіх в Єгипті, і заб'ю все, що в ньому.

34 Йосип почувши всі ці слова, що говорили перед ним його брати, і вони не знали, що Йосип розуміє їх, бо вони думали, що він не вміє говорити єврейським.

35 Йосиф дуже боявся слов братів своїх, що вони знищують Єгипет, і наказав сину своєму Манасею, кажучи: піди, і скорей, і зізвіть до мене всіх жителів Єгипту, і всіх сильних людей, щоб вони прийшли до мене на конях, і на підні, і з усіма видами музичних інструментів. І пішов Манасей, і зробив так.

36 Нефталій пішов, як Юда наказав йому, бо Нефталій був легкий, як один з швидких птахів, і міг ходити на ковпах пшениці, і вони не розбивали під ним.

37 І пішов він і перерахував всі вулиці Єгипту, і знайшов їх дванадцять. І прийшов він швидко і повідомив Юді. І сказав Юда братам своїм: Поспешніть, і покладіть кожен меч на спіни свої, і прийдемо ми над Єгиптом, і поб'ємо їх усіх, і не залишиться ні одного решти.

38 І сказав Юда: Ось, я зруйную три вулиці силою моєю, а ви - одну вулицю. Коли Юда говорив це, то пришли до них жителі Єгипту і всі сильні люди з усіма видами музичних інструментів і з великим криком.

39 І було їхнє число п'ятьсот конних, і десять тисяч піхоти, і чотириста чоловіків, що могли воювати без меча чи коп'я, тільки рукою й силою.

40 І прийшли всі сильні люди з великою бурою і криками, і всі оточили синів Якова, і вони побоювали їх, і земля потряслася від звуку крику їхнього.

41 Коли сини Якова побачили ці війська, вони дуже боїлися за своє життя, і Йосип зробив це, щоб пострашити синів Якова, щоб вони стали спокійними.

42 Юда, бачачи деяких своїх братів наляканими, сказав їм: Чому ви боїтеся, поки милість Ягве з нами? Юда бачив усіх людей Єгипту, що оточували їх за наказом Йосифа, щоб налякати їх, лише Йосиф наказав їм, кажучи: Не торкайтеся жодного з них.

43 Тоді Юда поспішав, витягнув меч і виголосив високий і гіркий крик, і він ударив мечом своїм, і ступив на землю, і продовжував кричати на весь народ.

44 Коли він зробив це Ягве і нахмурив Юду та його братів на мужних людей і на весь народ, що оточував їх.

45 І всі вони втікли від звуку крику, і вони впали в страху один на одного, і багато з них померли, коли падали, і всі вони втікли від Юди, і від братів його, і від Йосифа.

46 І послідовував їх до дому фараона Юда і його брати, і всі вони втекли. І знову сидів Юда перед Йосифом, і говорив йому, як лев, і кричав над ним великим і жахливим криком.

47 Викрик був чутий з далі, і всі мешканці Сукоту чули його, і весь Єгипет тремтівся від звуку крику, і стіни Єгипту і землі Гошені падали від земного трясу, і фараон падав з престолу свого на землю; і всі вагітні жінки Єгипту і Гошені зачавали, коли чули шум трясу, бо вони дуже боялися.

48 І послав фараон, кажучи: Що це сьогодні сталося в землі Єгипетській? І прийшли вони, і розповіли йому все, від початку до кінця. І впав фараон, і дивувався, і сильно спалохався.

49 Коли він усвідомлював все це, то впав у страх, і послав до Йосифа, говорячи: Ти привів до мене Євреїв, щоб погубити весь Єгипет. Що ж ти зробиш з тим злодійним рабом? Відпусти його і відпусти його з братами своїми, щоб ми не загинули за зло їхнє, ти і весь Єгипет.

50 І якщо не хочеш цього робити, то відкини від тебе всі мої дорогоцінні речі і йди з ними до своєї землі, якщо тобі це сподобається, бо сьогодні вони знищують всю мою країну і вбивають весь мій народ. І всі єгипетські жінки вирвали за криком своїх. І подивися, що вони зробили лише криками і словами? І якщо вони будуть воювати мечом, то знищують землю. І тепер виберіть, що ви хочете, мене чи Євреїв, Єгипет чи землю Євреїв.

51 І прийшли вони, і розповіли Йосифу всі слова фараона, що він сказав про нього. І дуже боявся Йосиф за слова фараона, і Юди, і брати його стояли перед Йосифом, розгневані і розгневані, і всі сини Якова кричали на Йосифа, як крик моря і його хвилі.

52 Йосиф дуже боявся своїх братів і фараона, і Йосиф шукав способу позначити себе своїм братам, щоб вони не знищили весь Єгипет.

53 І наказав Йосип сина свого Манасею, і пішов Манасей, і наблизився до Юди, і поклав руку свою на плечо його, і заспокоївся гнів Юди.

54 І сказав Юда братам своїм: Не скажіть ніхто з вас, що це діло єгипетського юнака, бо це діло дому мого батька.

55 Вибачи і знаючи, що гнев Юди заспокоївся, Йосип підійшов до нього, щоб говорити з ним у лагідній мові.

56 І сказав Йосип Юді: Ви справді говорите правду і твердження ваші про силу вашу, і хай буде ваша сила Елогім він задоволений вами, зробіть вам добро. Але скажіть мені правду, чому з усіх ваших братів ви суперечите зі мною про хлопчика, оскільки ніхто з них не сказав мені ні слова про нього.

57 І відповів Юда Йосифу, говорячи: Безумовно знай, що я був захисником хлопчика батьку моему, говорячи: якщо не приведу його до нього, то вічно буду він вічний.

58 Тому я прийшов до тебе з усіх моїх братів, бо бачив, що ти не хочеш дозволити йому піти від тебе; тому тепер хай знайду я благодать у твоїх очах, щоб ти послав його зі мною, і я буду залишатися на його місці, щоб служити тобі в будь-якому випадку, що ти захочеш, бо де б ти мене послав, я йду служити тобі з великою силою.

59 І тепер відправ мене до великого царя, який підступив проти вас, і я зроблю з ним і з його країною; хоч він має коней, і піхоту, і надто сильний народ, я все їх заб'ю, і голову царя принесу перед тобою.

60 Чи не знаєте ви, чи не чули ви, що батько наш Авраам з слугою своїм Еліезером в одну ніч побили всіх царів Елама з військами їхніми, і не залишив вони ні одного? І від того дня сила батька нашого була дана нам на спадщину, нам і нащадкам нашим на віки.

61 Йосиф відповів і сказав: Ти говориш правду, і не є брехні в устах твоїх, бо нам також сказали, що Євреї мають силу і що Ягве їхня Елогім і хто може протистояти їм?

62 Однак лише на цій умові я відпущу вашого брата, якщо ви приведете перед мене його брата, сина його матері, про якого ви сказали, що він пішов від вас униз до Єгипту; я візьму його замість нього, бо жоден з вас не був запорукою за нього вашому батькові. Коли він прийде до мене, я тоді відпущу з вами його брата, за якого ви були запорукою.

63 І запалився гнів Юди на Йосифа, коли він сказав це, і випали кров у його очей з гніву. І сказав він до братів своїх: Чому цей чоловік сьогодні шукає знищення себе і всього Єгипту?

64 І Симеон відповів Йосифові, кажучи: Чи ми не казали тобі спочатку, що ми не знали конкретного місця, куди він пішов, і чи він мертвий, чи живий, і чому мій пан говорить ці речі?

65 Йосиф, бачачи обличчя Юди, зрозумів, що його гнів загорів, коли він говорив з ним, кажучи: Приведіть мені одного брата вашого замість цього брата.

66 І сказав Йосиф братам своїм: Ви казали, що брат ваш мертвий або зник. А тепер, коли я пакликну його сьогодні, і він прийде до вас, то дали б ви його мені за брата його?

67 І сказав Йосиф і виголосив: Йосиф, Йосиф, прийди сьогодні до мене, і зьявіться перед братами вашими, і сидіть перед ними.

68 Коли Йосиф сказав це перед ними, вони оглянулися по-різному, щоб побачити, звідки Йосиф прийде перед ними.

69 І побачив Йосип усе їхнє діло, і сказав їм: Чому ви шукаєте тут і там? Я Йосип, якого ви продали в Єгипет. І тепер не засмучуйтеся, що ви продали мене, як ви продали мене під час голоду, Ягве відправить мене від вас.

70 А брати його боялися його, коли чули слова Йосифа; і Юда дуже боявся його.

71 Коли Бенямін почувши слова Йосифа, він був перед ними в внутрішній частині будинку. Бенямін біг до Йосифа, свого брата, обняв його і упав на шию його, і вони плакали.

72 Коли брати Йосифа побачили, що Бенямін падав на шию брата свого і плакав з ним, вони також падали на Йосифа і обіймали його, і плакали разом з Йосифом дуже сильно.

73 І почули вони в доме Йосифа, що вони брати Йосифа, і це дуже сподобалося фараону, бо боявся їх, що вони знищують Єгипту.

74 І послав фараон слугу свого до Йосифа, щоб він привітав його з братів його, що прийшли до нього. І прийшли до Йосифа всі начальники військ і військ, що були в Єгипті, щоб радіти з Йосифом, і весь Єгипт дуже радів братів його.

75 І послав фараон своїх слуг до Йосифа, говорячи: Скажи братам твоим, щоб привезли все, що їм належить, і давали їм прийти до мене, і я покладу їх на кращу частину Єгипту. І зробили вони так.

76 Йосиф наказав своєму начальнику принести братам подарунки і одяг, і він винес їм багато царських одяг і багато подарунків, і Йосиф розподілив їх між братів своїх.

77 І дав він кожному з братів своїх золоті й срібті обдяки, і триста срібтих монет. І наказав Йосиф усім їм одягатися в ці обдяки, і привести їх до фараона.

78 І фараон, бачачи, що всі брати Йосифа були мужевими людьми і красивими, дуже радів.

79 І вийшли вони з лице фараона, щоб йти до землі Ханаанської до батька свого, і брат їхній Беніямін з ними.

80 Йосиф встав і дав їм одиннадцять колесниць від фараона, і Йосиф дав їм свій колесниць, на якому він їздив в день, коли він був коронований в Єгипті, щоб привести батька свого в Єгипет. Йосиф послав до всіх синів своїх братів одяг за їх чисельністю, і сто монет срібла для кожного з них, і також відправив одяг до дружини своїх братів з одягу царських дружини, і послав їх.

81 Він дав всім своїм братам десять чоловіків, щоб вони пішли з ними в землю Ханаанську, щоб служити їм, служити їхнім дітям і усім, що їм належить, і прийти в Єгипет.

82 Йосиф послав десять сукнів одягу для своїх десяти синів за допомогою брата свого Б'єняміна. Це було більше, ніж частина інших синів синів Якова.

83 І послав він кожному п'ятдесят срібних монет, і десять колесниць за фараонам; і послав батькові десять ослів, нагружені всіма благами Єгипту, і десять ослів, нагружені зерном, хлібом і їжею для батька свого і для всіх, хто був з ним, як нагляд на дорогу.

84 І послав він до Діни, сестри своєї, сирібну і золоту одежу, і благородник, і мір, і алою, і жіночу прикрасу в великій кількості; і від жон фараонів послав той самий до жон Беньямінів.

85 Він дав всім своїм братам, також їхнім жінкам, всілякі оніксні камені і бделій, і з усіх цінних речей серед великого народу Єгипту, нічого з усіх дорогоцінних речей не залишилося, крім того, що Йосип послав до дому батька свого.

86 Він відпустив своїх братів, і вони пішли, і послав з ними свого брата Бін'єміна.

87 І вийшов Йосип з ними, щоб супроводжувати їх на дорозі до кордонів Єгиптів, і наказав їм про батька свого і про домашнє його прийти в Єгипет.

88 І він сказав їм: Не сваріться в дорозі, бо ця річ була від Ягве — зберегти великий народ від голоду, бо буде ще п’ять років голоду в землі.

89 І наказав їм, кажучи: Коли прийдете в землю Ханаанську, не прийди раптово до батька мого про цю справу, але ділиться мудро.

90 І припинив Йосип їх наказувати, і повернувся, і повернувся в Єгипет. І пішли сини Якова до землі Ханаанської з радістю і радістю до Якова, батька свого.

91 І прийшли вони до кордонів землі, і казали один до одного: що ми будемо робити в цій справі перед батьком нашим? бо якщо ми прийдемо до нього раптово і розповімо йому про те, що сталося, то він буде дуже зляканий нашими словами і не повірить нам.

92 Вони йшли, поки не наблизилися до своїх будинків, і побачили Сераха, дочку Ашера, що виходить на їхнє зустріч. Дівчинка була дуже добра і тонка, і знала грати на арпі.

93 Вони паклікали її, і вона прийшла до них, і поцілувала їх. І взяли її, і дали їй арфу, говорячи: Іди тепер перед батьком нашим і сиді перед ним, і ступай на арфу і говори ці слова.

94 І наказали їй йти до дому їхнього. І взяла вона арфу і поспішала перед ними, і прийшла, і сиділа біля Якова.

95 Вона грала добре і співала, і висловлювала в ладості своїх слів: "Жозеф, дядько мій, живий, і він править всією землею Єгипетською, і не помер".

96 Вона продовжувала повторювати ці слова, і Яков почув її слова, і вони були йому приємні.

97 Він слухав, коли вона повторювала їх двічі і три рази, і радість ввійшла до серця Якова на солодкість її слів, і дух Ягве він знав, що всі її слова правдиві.

98 І благословив Яков Сераха, коли вона сказала йому ці слова, і сказав їй: Доче моя, нехай смерть ніколи не буде над тобою, бо ти оживила дух мій; тільки знову говори перед мною, як ти говориш, бо ти підняла мене усіма своїми словами.

99 І вона продовжувала співати ці слова, і Якуб слухав, і це сподобало його, і він радів, і дух Ягве він був на нього.

100 І як він ще говорив з нею, то бачив синів своїх, що йшли до нього з конями, і колесниками, і царськими одягами, і слугами, що йшли перед ними.

101 Яков встав на їхню зустріч і побачив своїх синів, одягнених у царські одяги, і побачив всі скарби, які послав їм Йосип.

102 Вони сказали йому: Будь поінформований, що наш брат Йосиф живий, і це він, хто править по всій землі Єгипту, і [продовжується на с. 327] РОЗДІЛ 55, вв. 1–18

[102, продовжується з с. 326:] це той, хто говорив з нами, як ми сказали вам.

103 Яков чув всі слова синів своїх, і серце його забивало за їхні слова, бо не міг вірити їм, поки не побачив всього, що дав їм Йосиф, і що послав йому, і всіх знаків, які сказав їм Йосиф.

104 Вони відкрили перед ним і показали йому те, що Йусуф послав. Вони дали кожному те, що Йусуф послав йому, і він зрозумів, що вони говорили правду. І він дуже радів розповіді про сина свого.

105 І сказав Якуб: Достає мені, що Йосиф, син мій, ще живий, і я піду, і побачу його, перш ніж помру.

106 І розповіли йому сини його усе, що сталося з ними. І сказав Якуб: Я йду до Єгипту, щоб побачити сина свого і дітей його.

107 Якуб встав і одягнув одяг, який послав йому Йосиф, а після того, як мився і стрився волосся, одягнув на голову турман, який послав йому Йосиф.

108 Всі люди дому Якова і їхні дружини одяглися в одяг, який послав їм Йосиф, і вони дуже раділи Йосифу, що він ще живий, і що він правив в Єгипті.

109 І чули про це всі мешканці Ханаанські, і прийшли, і раділи разом з Якобом, що він ще живий.

110 Якуб приготував їм три дні пиво, і всі цари Ханаанські та високи землі їли і пили і радівали в доме Якова.

РОЗДІЛ 55

1 І сталося, що після цього сказав Якуб: Я піду, і побачу сина свого в Єгипті, і повернуся до землі Ханаанської, Ягве я говорив до Авраама, бо я не можу покинути землю свого родинства.

2 Тоді слово Ягве і прийшли до нього, говорячи: спуститься в Єгипет з усім родом твоим, і перебувай там, не бійся спуститися там, бо Я зроблю тебе там великим народом.

3 Яков сказав у собі: "Я піду подивитися, чи мій син боїться його Елогім і все ще в серці його серед всіх жителів Єгипту.

4 І... Ягве і сказав Якобі: Не бійся за Йосифа, бо він все ще зберігає непорочность свою, щоб служити мені, як буде добре тобі. І дуже радів Якоб за сина свого.

5 У той час Яків наказав своїм синам і своєму дому йти до Єгипту згідно зі словом Ягве до нього, і Яків встав зі своїми синами й усім своїм домом, і він вийшов із землі Ханаан від Беер-Шеви з радістю й веселістю серця; вони пішли до землі Єгипту.

6 Коли вони наблизилися до Єгипту, то Якуб послав перед собою Юду до Йосифа, щоб він показав йому ситуацію в Єгипті. І Юда зробив за словом батька свого. Він поспішав і біг, і прийшов до Йосифа. І вони виділили їм місце в землі Гошені для всього свого дому, а Юда повернувся і прийшов до батька свого шляхом.

7 І зібрав Йосиф колесницю свою, і зібрав всіх сильних людей своїх, і слуг своїх, і всіх начальників Єгипту, щоб піти на зустріч з батьком своїм Якобом. І проголосив Йосиф в Єгипті, кажучи: Хто не піде на зустріч з Якобом, мусить померти.

8 На наступний день Йосиф вийшов з усіма Єгиптянами великою і сильною армією, всі одягнені в тонку льню та пурпурову, з серебряними і золотіми інструментами і з собою зброєю.

9 І всі вони йшли на зустріч Якубу з усіма видами музичних інструментів, з барабанями і тембролами, розсипаючи міру і алою по всій дорозі; всі вони йшли таким чином, і земля потряслась від їхнього крику.

10 Всі єгипетські жінки вийшли на дахи Єгипту і на стіни, щоб зустріти Якова, і на голові Йосифа був царський врон фараона, бо фараон послав його на нього, щоб він одягнув його, коли він піде на зустріч з батьком.

11 Коли Йосип прийшов до батька в п'ятдесят локтерів від нього, то спустився з колесниці і пішов до батька свого. І побачили всі начальники Єгипту і його знатливі, що Йосиф пішов до батька свого, і вони також спустилися і пішли до Якова.

12 І як Якуб наблизився до табору Йосифа, то Якуб побачив табір, що йшов до нього з Йосифом, і він задоволений ним, і Якуб здивувався.

13 І сказав Якуб Юді: Хто той чоловік, якого я бачу в таборі Єгипетської, одягнений в царські шати, кинув на собі дуже червону одежу, і на голові царську корону, і який спустився з колесниці своєї і йде до нас? І відповів Юда батьку своєму, кажучи: Сина твій Йосиф цар. І радів Якуб, бачавши славу сина свого.

14 І прийшов Йосип до батька свого, і поклонився батьку своєму, і всі люди табору поклонилися з ним на землю перед Якобом.

15 І ось, Якуб біг, і поспішав до сина свого Йосифа, і упав на шию його і поцікав його, і плакали вони. І Йосиф поцікав батька свого і поцікав його, і плакали вони, і всі люди Єгиптяни плакали разом з ними.

16 І сказав Якуб Йосифу: тепер я помру радісно, коли побачу твій обличчя, що ти все ще живеш і славишся.

17 Сини Якова, і їхні жінки, і їхні діти, і їхні слуги, і весь дім Якова плакали разом з Йосипом, і поцілували його, і плакали разом з ним дуже.

18 Після цього Йосиф і весь його народ повернулися додому до Єгипту, і Яков і його сини і всі сини його дому прийшли з Йосифом до Єгипту. Йосиф поставил їх у найкращу частину Єгипту, в землі Гошен.

[Здрукована сторінка 328] — Глава 55, вірш 19–36 (закінчення розділу); 56 розділ, с. 1–6]

19 І сказав Йосип батьку своєму і братам своїм: Я піду і скажу фараону: прийшли до мене брати мої, і дім батька мій, і все, що є їм, і вони в землі Гошені.

20 І так зробив Йосиф, і взяв з братів своїх Рувена, Ісахара, Зебулона і брата його В'єміна, і поставив їх перед фараоном.

21 І сказав Йосип фараону: брати мої, і дом батька мого, і все, що є їм, з овцями їхніми і худобами їхніми, прийшли до мене з землі Ханаанської, щоб перебувати в Єгипті, бо голод був над ними сильний.

22 І сказав фараон Йосифу: Поставіти батька свого і братів своїх в кращій частині землі, і не відмовляй від них всього доброго, і дай їм їсти з кращого землі.

23 І відповів Йосиф: Так, я поставил їх у землі Гошені, бо вони пастири; тому пусть вони залишаться в Гошені, щоб пасти свої стада, крім Єгиптянів.

24 І сказав фараон Йосифу: Зробіть з братами вашими все, що вони скажуть вам. І поклонилися сини Якова фараону, і вийшли від нього у мірі. І привів Йосиф батька свого до фараона.

25 І прийшов Яков і поклонився фараону, і Яков благословив фараона, і вийшов він. І Яков, і всі сини його, і вся родина його жили в землі Гошені.

26 У другому році, тобто у сто тридцятому році життя Якова, Йосиф поживував батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом за дітьми своїх. Усі дні голоду їм нічого не бракувало.

27 І дав їм Йосиф найкращу частину всієї землі, найкращу Єгипетську, що була їм на всі дні Йосифа, і Йосиф також давав їм і всім дому батькового свого одяг і одяг з року в рік. Сини Якова жили в Єгипті в безпеці всі дні брата свого.

28 І Яков завжди їв за столом Йосифа; Яков і його сини не покидали столу Йосифа ні вдень, ні вночі, крім того, що їли сини Якова у своїх будинках.

29 І всі Єгиптяни їли хліб у дні голоду від дому Йосифа, бо всі Єгиптяни продали все, що було їм через голод.

30 Йосиф купив всі землі і поля Єгипту за хліб за фараона, і Йосиф постав весь Єгипет хлібом у всі дні голоду; Йосиф зібрав все срібло і золото, що прийшло до нього за пшеницю, яку вони купували по всій країні, і зібрав багато золота і срібла, крім великої кількості оніксних камінь, бделію і дорогоцінних одягу, які вони приносили Йосифу з усіх частин землі, коли їхні гроші були вичерплені.

31 І взяв Йосиф весь срібло і золото, що прийшло в його руку, близько сімдесяти двох талентів золота і срібла, і також оніксні камені і бделій в великій кількості, і пішов Йосиф і приховував їх на чотири частини; частку приховував в пустелі біля Червоного моря, частку біля річки Перат, а третій і четвертий частини приховував в пустелі, що проти пустелі Персії і Медії.

32 І взяв він частину золота і срібла, що залишилося, і дав його всім братам своїм, усім дому батькового свого, і всім жінкам дому батькового свого; а остаток привів до дому фараона, близько двадцяти талантів золота і срібла.

33 Йосиф дав фараону все золото і срібло, що залишилося, і фараон поклав його в скарбник. І закінчилися дні голоду в країні після цього. Вони севали і жнули по всій країні, і отримували свою річну кількість рік за роком, і нічого не бракувало.

34 І жив Йосиф в Єгипті в безпеці, і вся земля була під його керівництвом, і батько його і всі брати його жили в землі Гошені, і захопили її.

35 І був Йосиф дуже старий, і старий у дні, і два його сини Ефрем і Манасея постійно залишалися в домі Якова, разом з дітьми синів Якова своїх братів, щоб навчитися шляхів Ягве і його закон.

36 І жив Яков і сини його в землі Єгипетській, в землі Гошені, і захопив її, і наростив і розмножився в ній.

РОЗДІЛ 56

1 Яков прожив в Єгипетській землі сімнадцять років, а дні Якова, і роки життя його, ста сорок сім років.

2 А в той час Яков був хворобний, і помер. І послав він і викликав сина свого Йосифа з Єгипту. І Йосиф, що був його син, прийшов з Єгипту до батька свого.

3 І сказав Якуб Йосифу і синам своїм: Ось я помру, і Елогім і відвернуть вас до землі, Ягве я клянуся дати тебе і твоїм потомкам після тебе. І тепер, коли я помру, поховани мене в печері, що в Макпелі в Хебрені, в землі Ханаанській, поруч з батьками моїми.

4 Яков присягнув синам своїм поховати його в Макпелі, в Хевроні, і сини його присягнули йому про це.

5 І він наказав їм, кажучи: Служіть Ягве, вашому Елогіму, бо Той, Хто визволив ваших батьків, також визволить вас від усякої біди.

6 І сказав Якуб: Призовіть мене всіх синів своїх. І прийшли всі сини Синів Якова, і сиділи перед ним. І благословив їх Якуб, і сказав їм: Ягве Елогім він дасть вам тисячу разів більше і благословить вас, і може (продовжує на сторінці 329)

[Здрукована сторінка 329] — ГЛАВА 56, о. 6 (завг)–33]

6 Він дав тобі благословення твого батька Авраама. І вийшли всі сини Якова в той день після того, як він їх благословив.

7 На наступний день Яков пакликнув своїх синів, і всі вони зібралися і прийшли до нього і сиділи перед ним. І Яков благословив своїх синів цього дня, перш ніж помер. Він благословив кожного за його благословенням. Так написано в книзі Закону Ягве що відносяться до Ізраїлю.

8 І сказав Якуб Юді: Я знаю, син мій, що ти сильний для братів твоїх; царь над ними, а сини твої будуть царювати над синами їхніми назавжди.

9 Тільки навчіть своїх синів лук і всі зброю війни, щоб вони могли воювати битви свого брата, який править над його ворогами.

10 І наказав Яков синовим своїм в той день, кажучи: Ось сьогодні я збираюся до народу мого; виведіть мене з Єгипту і поховайте мене в печері Макпеловій, як я наказав вам.

11 Але будьте обережні, щоб ніхто з ваших синів не несе мене, а тільки ви самі, і так зробите мені, коли ви несете тіло моє, щоб піти з ним до землі Ханаанської, щоб поховати мене.

12 Юда, Ісакар і Зевулон будуть носити Моє ковчег на східній стороні, Рубен, Симеон і Гад на півдні, Ефраїм, Манасе і Бенямін на заході, Дан, Ашер і Нафталі на півночі.

13 Нехай Левій не несе з вами, бо він і його сини нестимуть ковчег завіту Ягве з ізраїльтянами в таборі, ані нехай Йосиф, мій син, не несе, бо як цар, такою нехай буде його слава; але Єфрем і Манасія будуть замість них.

14 Так зробите зі мною, коли ви мене віднесете; не забудьте нічого з усього, що Я вам накажу. І станеться, коли зробите зі мною так: Ягве і пам'ятає тебе і твої діти після тебе на віки.

15 А ви, сини мої, поважайте кожного брата свого та родича свого, і накажіть своїм дітям і дітям своїх після вас служити Ягве Елогім від ваших предків завжди,

16 Щоб ви могли продовжити свої дні в землі, ви й ваші діти й діти ваших дітей назавжди, коли ви робите те, що добре й праведне в очах Ягве, вашого Елогіма, щоб ходити всіма Його шляхами.

17 І ти, Йосип, син мій, прости мені, прошу тебе, ноги твоїх братів і всі їхні беззаконня у шкоді, яку вони нанесли тобі, Ягве це було призначено для вас і ваших дітей.

18 І син мій, не відпускай братів твоїх до мешканців Єгипту, і не розчаруй їхніх сердець, бо ось, Я віддаю їх в руку Єгипту, Ягве і в Вашій руці захистити їх від єгиптян. І відповіли сини Якова батькові своєму, говорячи: О, батько наш! Ми зробимо все, що Ти нам наказав. Ягве тільки бути з нами.

19 І сказав Якуб синам своїм: Так буде! Ягве і буде з тобою, коли будеш дотримуватися всіх шляхів Його, і не відкинешся від шляхів Його ні направо, ні ліво, роблячи добро і праведно перед ним.

20 Бо я знаю, що в останні дні на тебе на землі прийдуть багато і сильних неприємностей, і на твоїх дітей і нащадків твоїх. Ягве і Він врятує тебе від усіх неприємностей.

21 І станеться так, коли ви підете за Ягве щоб служити Йому і навчити дітей твоїх після тебе і дітей твоїх дітей знати Ягве, то буде Ягве вибрати для себе і для ваших дітей слугу з ваших дітей, Ягве він визволить вас через свою руку з усіх лишніх, виведе вас з Єгипту і поверне вас до землі ваших предків, щоб ви спастилися в спадщині.

22 Яков перестав наказувати своїх синів, і втягнув свої ноги в ліжко, і помер, і був зібраний до свого народу.

23 І Йосиф упав на батька свого, і викликнув, і плакав за нього, і поцілував його, і викликнув горячим голосом, і сказав: О батько мій, батько мій!

24 І прийшли жонки сина його і весь будинок його, і упали на Якова, і плакали над ним, і викричали голосом великим про Якова.

25 Всі сини Якова встали разом і роздрали свої одяг, і всі наклали на свої спіни сук, і падали на обличчя, і кинули прах на голови свої до неба.

26 І повідомили жонка Йосифа Оснета, і вона встала і одяглася в сумку, і прийшла вона з усіма єгипетськими жінками, і плакала і плакала за Якова.

27 І всі люди Єгиптяни, що знали Якова, прийшли в той день, коли чули це, і весь Єгиптянин плакав багато днів.

28 І прийшли жінки з землі Ханаанської до Єгипту, коли почули, що Яков помер, і оплакали його в Єгипті сімдесят днів.

29 Після цього Йосиф наказав своїм рабам лікарям, щоб бальзамовували батька муром і благородом, і всяким видом благороду і благороду, і бальзамовували лікарі Якова, як наказав їм Йосиф.

30 І плакав і плакав за Якова весь народ Єгипетський, і старійшини, і всі мешканці землі Гошені, і всі сини його, і сини дому його, і плакали і плакали за батька свого Якова багато днів.

31 Коли пройшли дні його плачу, і закінчилися сімдесят днів, сказав Йосиф фараону: Я піду, щоб поховати батька мого в країні Ханаанській, як він присяг мене, і повернуся.

32 І послав фараон Йосифа, говорячи: піди та похови батька свого, як він сказав, і як він присяг тебе. І вийшов Йосиф і всі брати його, щоб піти в землю Ханаанську, щоб поховати батька свого Якова, як він наказав їм.

33 І наказав фараон, щоб було оголошено в усьому Єгипті, що хто не піде з Йосипом і братами його в землю Ханаанську, щоб поховати Якова, мусить померти.

[Здрукована сторінка 330] — Глава 56, вірш 34–60]

34 І почув весь Єгипет про проповідь фараона, і всі вони встали разом, і всі слуги фараона, і старійшини його дому, і всі старійшини Єгипетської землі піднялися з Іосифом, і всі начальники і первосвященики фараона піднялися, як слуги Іосифа, і пішли поховати Якова в землю Ханаанську.

35 І брали сини Якова ковчег, на якому він лежав. Як наказав їм батько їх, так і робили сини його.

36 І був він з чистого золота, і був обшитий навколо його онікс-каменями і бделієм; і покриття його було золотою тканиною, з'єднаною з нитками, і над ними були галки з онікс-каменів і бделієм.

37 І поклав Йосип на голову Якова, батька свого, велику золоту корону, і поклав в руку золотий паличок, і вони оточували ковчег, як було звичаєм царів у своїх часах.

38 І весь війська Єгиптяни йшли перед ним у цій складі: спочатку всі силовики фараона, і силовики Йосифа, і за ними решта жителів Єгипту, всі вони об'єднані мечом і прив'язані килими, і на них були страпи війни.

39 Всі плачучі і плачучі йшли на відстань, напередодні ковчега, плачучи і плачучи, а решта народу йшла за ковчегом.

40 Йосиф і його сім'я вийшли разом до ящика, голино ногами, плачучи, а інші слуги Йосифа йшли навколо нього, кожен з них одягнений у свої прикраси, і всі вони озброєні зброєю.

41 І пішли п'ятдесят слуг Якова перед печкою, і розсипали по дорозі мірру, алою і всякий вид благоволень, і всі сини Якова, що носили печку, ходили по печці благоволень; слуги Якова йшли перед ними, розсипаючи благоволень по дорозі.

42 І піднявся Йосиф з важким військом, і вони робили так щодня, аж поки не прийшли до землі Ханаанської. І прийшли вони до зерни Аттада, що на іншій стороні Йордану, і плакали там дуже великий і сильний плач.

43 І почули про це всі царі Ханаанські, і вийшли всі, кожен з дому свого, тридцять один цар Ханаанський, і прийшли всі з людьми своїми, щоб оплакувати і плакати за Якова.

44 Всі ці цари дивилися на ковчег Якова, і там на ньому був корона Йосифа; і на ковчег вони поклали свої корони і обгорнули його коронами.

45 Всі ці цари в цьому місці великої і сильної оплакивали Якова і Єгипту за Якова, бо всі цари Ханаана знали про те, що Яков і його сини були сильні.

46 І прийшов вестка до Єсава, що помер Яков у Єгипті, і його сини і весь Єгипет приносять його в землю Ханаанську, щоб поховати його.

47 Коли Ісав чув про це, то був у горі Сеїр і встав з синами своїми, з усім народом своїм і з усім родом своїм, народ дуже великий, і прийшли, щоб оплакувати і оплакати Якова.

48 І коли прийшов Есау, то оплакував брата свого Якова, і знову піднявся весь Єгипет і весь Ханаан, і оплакував Єсаву великою скорбою за Якова там.

49 І прийшов Йосип з братами своїми з того місця свого батька Якова, і пішли до Хеврона, щоб поховати Якова в печері батьків своїх.

50 І прийшли вони до Кіреата-Арба, до печери. І, прийшовши, стояв Есау зі своїми синами проти Йосифа і братів своїх, як перешкода в печері, говорячи: Яков не буде поховане тут, бо воно є нам і батькові нашим.

51 Коли Йосиф і його брати почули слова синів Евава, то дуже розлютилися, і Йосиф підійшов до Евава і сказав: Що таке те, що вони говорили? Якоб, батько мій, купив від тебе це за велику багатство після смерті Ісаака, ось двадцять п'ять років тому, і всю землю Ханаанську, яку він купив від тебе і від твоїх синів і твоїх потомків після тебе.

52 Яков купив його своїм синам і його потомкам після нього на спадщину вічно, і чому ви говорите це сьогодні?

53 І відповів Исав: Ви говорите брехню і брехню, бо я не продав нічого, що мені належить, у всій цій землі, як ти говориш, і не купив мій брат Якуб того, що мені належить в цій землі.

54 Це сказав Есау, щоб обдурити Йосифа своїми словами, бо Есау знав, що Йосифа не було в ті дні, коли Єсау продав Якову все, що мав у землі Ханаан.

55 І сказав Йосип до Єсава: Якось батько мій вписав ці речі з тобою в запис купівлі, і засвідчив запис з свідками, і ось він з нами в Єгипті.

56 І відповів Исав і сказав йому: Принеси запис, і все, що знайдеш у записі, так зробимо.

57 Йосиф викликав брата свого Нафталія і сказав: Поспеш, не зупинись, і біжи до Єгипту, і принеси з собою всі документи, запис покупки, запис запечатаний і відкритий, і також всі перші записи, в яких записані всі справи первороджнього права.

58 І приведи їх до нас, щоб ми усвідомлювали від них всі слова Евава та його синів, які вони говорили сьогодні.

59 І послухався Нефталій голосу Йосифа, і поспішав бігти в Єгипет. І був Нефталій легший пішки, ніж будь-який з олень, що були на пустелі, бо міг ходити на ковчезі зерна, не розбивши їх.

60 Коли Есау побачив, що Нафталі пішов за записами, він і його сини збільшили свій опір до печери (продовжує на сторінці 331)

[Здрукована сторінка 331 — ГЛАВА 56, В. 60 (завг)–68 (завершення розділу); ГЛАВА 57, ст. 1–16]

60 І піднявся Есау і весь народ його на війну проти Йосифа і братів його.

61 Всі сини Якова і народ Єгиптянин воювали з Евавом і його людьми, і сини Евава і народ його били перед синами Якова, і сини Якова вбивали з роду Евава сорок чоловіків.

62 І був у той час з синами Якова Хусім, син Дан, син Якова, але він був близько ста ловків від місця битви, бо був з синами Якова біля яковата, щоб охороняти його.

63 А Шусім був немой і глухий, і все ж розумів голос страху між людьми.

64 І запитав він: "Чому ви не поховаєте мертвих, і чому ця велика страха?" Вони відповіли йому на слова Евава та його синів, і він біг до Євава поспіді бою, і вбив його мечем, а голова його перерізала, і вона вискакла далеко. І впав Євав між людьми бою.

65 Коли це зробив Шусім, то сини Якова перемогли синів Евава, і сини Якова закопали батька свого Якова силою в печері, а сини Евава спостерігали за цим.

66 Яков був похований в Хебреоні в печері Макпелі, яку Авраам купив від хетських синів на власність могил, і був похований в дуже дорогоцінних одягах.

67 Ні один цар не надав йому такої поваги, як Йосиф, коли він помер, дав батькові, бо він поховав його з великою честю, як поховання королів.

68 І Йосиф і брати його сім днів плакали за батька свого.

РОЗДІЛ 57

1 Після цього сини Єсава воювали з синами Якова, і сини Єсава воювали з синами Якова в Хевроні, а Есав лежав мертвий і не був похований.

2 І була велика війна між ними, і сини Єсау були побиті перед синами Якова, і сини Євакова вбили з синів Євава вісімдесят чоловік, і не загинув з синів Євакова жоден з народу синів Євакова. Рука Йосифа переміг над усім народом синів Євавових, і взяв Зефо, сина Еліфаза, сина Євавового, і п'ятдесят своїх людей своїх в плену, і прив'язав їх ланцюгами залізними, і дав їх в руки слуг своїх, щоб привести їх у Єгипет.

3 І сталося, коли сини Якова вв'язнили Зефо і народ його, то всі ті, що залишилися, дуже боялися за життя своє від дому Евава, щоб і вони вв'язнилися; і всі вони втекли з Еліфазом, сином Евава, і народом його, з м'язом Евава, і йшли на дорогу свою до гори Сеїр.

4 І прийшли вони на гору Сеїр, і поховали Єсава в Сеїрі, але голову його не принесли з собою в Сеїр, бо там було поховане, де була війна в Хевроні.

5 І коли сини Єсау бігли від синів Якова, сини Якова послідовали їх до кордону Сеїра, і не вбивали ні одного з них, коли послідовували їх, бо гніт Єсава, що вони носили з собою, збільшував їх смуток. І бігли вони, і сини Якова повернулися від них, і вийшли до місця, де були їхні брати в Хевроні, і залишилися там той день і наступного дня, аж поки не відпочивали вони від бою.

6 На третій день вони зібрали всіх синів Сеїра Хорита, і зібрали всіх синів східних, велику кількість людей, як пісок морський, і пішли і спустилися в Єгипет, щоб воювати з Йосипом і братами його, щоб врятувати братів своїх.

7 Йосиф і всі сини Якова чули, що сини Евава і сини східні прийшли на них, щоб воювати, щоб врятувати своїх братів.

8 І вийшов Йосип і брати його, і сильні люди Єгиптяни, і воювали в місті Рамесесі, і Йосип і брати його дуже сильно ударили між синами Евава і синами східних.

9 І вбили з них шістьсот тисяч чоловіків, і вбили всіх сильних з синів Сеїрського Хорита, і залишилося мало, і вбили багато синів східних і синів Евава. І Елифаз, син Евавава, і сини східні всі втекли від Йосифа і від братів його.

10 Йосиф і його брати гонілися за ними, аж до Сукоту, і вбивали з них в Сукоті тридцять чоловік, а інші врятувалися і бігли кожен в свій місто.

11 І повернувся від них Йосип, і брати його, і воїни Єгиптяни, радіючи і веселим серцем, бо вони побили всіх своїх ворогів.

12 Зефо, син Еліфаза, і його люди все ще були рабами синів Якова в Єгипті, і їхня біль збільшувалася.

13 Коли сини Евава і сини Сеїра повернулися до своєї землі, то сини Сеїра побачили, що всі вони впали в руки синів Якова та народу Єгипту через війну синів Евава.

14 І сказали сини Сеїри синам Еваву: Ви бачили і вже знаєте, що це війська є заради вас, і не залишився ні одного сильного, ні одного воєна в війні.

15 І тепер вийди з нашої землі, і від нас в землю Ханаанську, в землю, де жили батьки ваші. Чому ж дітям вашим в останні дні буде на діт наш?

16 І не послухалися сини Єсава синам Сеїрським, і сини Сеїрські думали воювати з ними.

[Здрукована сторінка 332] — ГЛАВА 57, вірш 17–41]

17 Сини Єсава посилали таємно до Ангеаса, царя Африки, того самого Динаба, говорячи:

18 Послать до нас своїх людей, щоб вони прийшли до нас, і ми будемо воювати разом з синами Сеїра Хорита, бо вони вирішили воювати з нами, щоб вигнати нас з землі.

19 І так зробив Ангеас, цар Динаба, бо в ті дні він був дружелюбний до синів Евава. І послав Ангеас до синів Евава п'ятьсот сильних піхотинців і вісімсот конців.

20 Сини Сеїри послали до синів східних і до синів Мадіанських, говорячи: Ви бачили, що зробили нам сини Есауні, що ми майже всі загинули в битві з синами Якова.

21 І тепер прийди до нас і допоможи нам, і ми разом воюватимемо з ними, і вигонимо їх з землі, і помстимо за брата наших, що загинули за них в битві з братами їхніми, синами Якова.

22 І послухалися всі сини східні синам Сеїрським, і прийшли до них близько вісімсот чоловік з мечами. І сини Єсау воювали з синами Сеїрськими в той час у пустелі Парани.

23 Сини Сеїра перемогли синів Евава, і сини Сеїра вбили в той день із синів Евава в той бій близько двохсот чоловік із людей Ангеаса, царя Динаба.

24 І на другий день прийшли сини Єсау, щоб боритися з синами Сеїрським. І був сильний бій на синів Єсауських, і вони дуже переживали їх за синів Сеїрських.

25 І побачили сини Есау, що сині Сеїри сильніші за них, і повернулися деякі сини Есау, і допомогли синам Сеїр своїм ворогам.

26 І в другому бою загинули з народу синів Евавих ще п'ятдесят вісім чоловік з народу у Ангеасі, царі Динаба.

27 На третій день діти Евава чули, що деякі з братів їхніх відступили від них, щоб воювати з ними у другій війні; і плакали сини Евави, почувши це.

28 І казали вони: Що робити нашим братам, що відступили від нас, щоб допомогти синам Сеїру, ворогам нашим? І знову послали сини Єсау до Ангеаса, царя Динаба, кажучи:

29 Поправляйте нам ще людей, щоб ми з ними воювали проти синів Сеїрів, бо вони вже вдвічі сильніші, ніж ми.

30 І послав Ангеас знову до синів Евава близько шестисот мужних мужев, і вони прийшли допомогти синам Евава.

31 Через десять днів сини Єсау знову воювали з синами Сеїра в пустелі Парани, і битва на синів Сеїра була дуже сильна. І сини Єсау перемогли синів Сеїра цього разу, і сини Сеїра були побити перед синами Єсава. Сини Єсава вбили з них близько двох тисяч чоловіків.

32 І загинули в цій війні всі сильні люди Сиїрів, і залишилися тільки діти їхні, що залишилися в містах своїх.

33 Всі мидіанці і сини східні побігли від битви, і покинули сини Сеїри, і втікали, бачачи, що битва сильна над ними. Сини Есау послідовали всіх синів східних, аж поки не прийшли до своєї землі.

34 І вбили з них сини Єсау близько двохсот п'ятдесяти чоловік, і з народу синів Єсау загинуло в той бій близько тридцяти чоловік; але ця зляка сталася на них через їхніх братів, що відвернулися від них, щоб допомогти синам Сеїру Хоритяну. І знову чули сини Єсау про злочини своїх братів своїх, і знову оплакалися за це.

35 І сталося, що після битви сини Єсау повернулися і прийшли додому в Сеїр, і сини Єсау вбили тих, що залишилися в землі синів Сеїрів, і вбили також своїх дружин і дітей, і не залишили тієї й тієї душі, крім п'ятдесяти хлопчиків і дівчаток, яких вони залишили живим. Сини Єсау не вбивали їх, і хлопчики стали їхнями рабами, і дівчата взяли вони за дружини.

36 І жили сини Єсау в Сеїрі на місці синів Сеїрів, і вони успадкували свою землю і захопили її.

37 І діти Ісава взяли все належне в землі дітям Сеїра, також їхні отари, їхніх биків і їхні маєтки, і все належне дітям Сеїра взяли діти Ісава. І діти Ісава жили в Сеїрі на місці дітей Сеїра до цього дня, і діти Ісава поділили землю на частини п’ятьом синам Ісава, за їхніми родинами.

38 І сталося в ті дні, що сини Єсау вирішили поставити над собою царя на землі своєї, що вони володіли. І казали вони один одному: не так, бо він буде царювати над нами в нашій землі, і ми будемо під його поради, і він буде воювати наші війни проти наших ворогів. І так зробили вони.

39 І поклялися всі сини Єсау, говорячи: нехай не править над ними ніколи ніхто з братів своїх, а чужеземний, що не з братів своїх; бо душі всіх синів Єсава лютілися кожен на сина свого, брата свого і друга свого, за зло, яке вони отримали від братів своїх, коли воювали з синами Сеїрськими.

40 І присягнули сини Єсау, кажучи: від того дня й далі не будуть вибирати царя з братів своїх, а одного з чужої землі аж до цього дня.

41 Там був чоловік з народу Ангеаса цар Динаба; його ім'я був Бела син Беора, який був дуже мужній чоловік, красивий і захоплюваний і мудрий у всій мудрості, і людина розуму і поради; і не було жодного з (продовжує на сторінці 333)

[Здрукована сторінка 333] — ГЛАВА 57, с. 41 (завг)–45 (завершення розділу); КАПТУРА 58, ст. 1–18. ЧЕСТВЯ: фотографія

Кліпа рамки перші символи багатьох рядків на цій сторінці; втрати в віршах зазначені [...]]

41 [...]понадто багато Анжеа, як він.

42 І взяли його всі сини Евава, помазали його, і втоїли царю його, і поклонилися йому, і сказали: живий цар, живий цар!

43 Вони розширяли пластинку і приносили йому кожен золоті і срібні кістки, кістки або браслети, і зробили [...] дуже багатим сріблом і золотом, оніксними кам'ями і бделієм; і зробили його королівським престолом; поклали на його голову королівський ... та побудували йому палац, і він жив там, і він став королем над усіма синами Евава.

44 І взяли люди Ангеасисті зарплату за війну від синів Евава, і пішли, і повернулися до свого господаря у Дінхаві.

45 І правляв Бела над синами Евава тридцять років. І сини Евава жили в землі за синів Сеїрських, і жили вони в безпеці на їхньому місці аж до цього дня.

РОЗДІЛ 58

1 [...] це сталося в тридцять два роки, коли ізраїльтяни з'їхали в Єгипет, тобто у сімдесят один рік життя [...] Сефа, у цьому році помер фараон, цар Єгипетський, і на його місці царював його син Магрон.

2 І фараон наказав Йосифу перед його смертю стати батьком сина свого Магрона, і щоб Магрон був під царством Йосифа і під його поради.

3 Увесь Єгипет погодився на цю річ, що Йосиф має бути царем над ними, бо всі єгиптяни любили Йосифа, як і раніше; лише [...]агрон, син фараона, сів на трон свого батька, і він став царем у ті дні замість свого батька.

4 [...]Агрону було сорок один рік, коли він почав царювати, і сорок років він царював в Єгипті, і весь Єгипет називав його фараоном на ім'я батька свого, як це було звичкою в Єгипті робити кожному царю, який панував над ними.

5 І сталося, коли фараон царював на місці батька свого, то поклав Йосифу закони Єгипту та всі справи влади, як наказав йому батько.

6 Йосиф став королем Єгипту, бо він був надзирателем над усім Єгиптом, і весь Єгипет був під його оглядом і під його [...] радником, бо весь Єгипет прихилився до Йосифа після смерті фараона; вони дуже любили його, щоб він панував над ними.

7 Але були деякі люди серед них, які не любили його, кажучи: Жоден чужинець не царюватиме над нами. Усе ж усе правління Єгипту перейшло в ті дні на Йосифа, після смерті фараона, він був управителем, роблячи, як він [...]кав по всій землі без нікого, хто втручався б.

8 І весь Єгипет був під опікою Йосифа, і Йосиф воював з усіма своїми довколишніми ворогами, і він підкорив їх; [...]також усю землю й усіх филистимлян, аж до меж Ханаана, підкорив Йосиф; вони всі були під його владою, і вони [...]авали щорічну данину Йосифові.

9 Фараон, цар Єгипту, сидів на престолі на місці свого батька, але він був під контролем і поради Йосифа, оскільки він [...] спочатку не був під контролем свого батька.

10 Також він не царював лише в Єгипетській землі під радом Йосифа, але Йосиф царював над усіма країнами [...] в той час, від Єгипту до великої річки Перат.

11 І Йосиф досяг успіху у всіх своїх шляхах, Ягве була з ним, і Ягве і додав Йосіфу мудрість, і честь, і славу, і любов у серці Єгиптів і у всій країні. І царявав він над усією країною сорок років.

12 І всі землі філістимські, і Ханаанський, і Сидонський, і за Йорданом, приносили подарунки Йосифу [...] в дні його, і вся країна була в руках Йосифа, і вони приносили йому щорічний податок, як це було регулюване, [...] або Йосиф воював з усіма його ворогами навколо і підкоряв їх; вся країна була в руках Йосифа, і Йосиф сидів безпечно на своєму престолі в Єгипті.

13 Также всі його брати, сини Якова, жили в безпеці в країні протягом усього життя Йосифа, і вони рослись і дуже рослись в країні; вони служили Ягве усі дні їхніх, як наказав їм батько їхній Якуб.

14 І сталося, коли закінчилися багато днів і років, коли сини Еваві жили спокійні в своїй землі з Белою царю своїм, що сини Еваві рослись і рослись в країні, і вирішили піти й воювати з синами Якова і з усіма Єгиптянами, і врятувати брата свого Зефо, сина Еліфаза, і людей його, бо вони були в ті дні до Йосифа рабами.

15 І послали сини Єсау до всіх синів східних, і помирилися з ними. І прийшли до них всі сини східні, щоб піти з синами Єсових до Єгипту на війну.

16 І прийшли до них також люди з народів Ангеаса, царя Динаба, і вони послали до синів Ізмаїла, і вони також прийшли до них.

17 І зібрався весь цей народ, і прийшов до Сеїру, щоб допомогти синам Еваву в битві їхній. І був великий та сильний цей табір з людьми, численними, як морський пісок, близько вісімсот тисяч чоловік, піхоти й конні. І всі ці війська з'їхали в Єгипет, щоб воювати з синами Якова, і вони табували біля Рамсеса.

18 І вийшов Йосип з братами своїми з сильними єгипетськими людьми, близько шестисот, і вони воювали з ними у землі Рамесеї. І воювали сини Якова в той час і з синами Евава, в п'ятдесятий рік, коли сини Якова йшли в Єгипет, тож тридцятій рік царства Бела над синами Евава в Сеїрі.

[Сторінка починається в розділі 58 с. 19, продовжуючи розділ з сторінки 333:]

19 І... Ягве і дав у руку Йосифу і братів його всіх сильних людей Евава і Синів східних, і народу Синів Евава і Синів східних, що побитих перед Йосифом.

20 З людей Евава і з східних, що загинули, загинуло перед синами Якова близько двохсот тисяч чоловік, і цар їхній Бела, син Беора, загинув разом з ними в бою. Коли сини Евави побачили, що цар їхній загинув в бою, руки їхні ослабли в бою.

21 Йосиф і його брати, і весь Єгипет все ще побивали народ дому Евава, і всі люди Евава боялися синів Якова і втікали від них.

22 Йосиф і його брати і весь Єгипет переслідували їх на один день, і вони вбили з них ще близько трьохсот чоловік, продовжувавши побити їх на дорозі, а потім повернулися від них.

23 І повернувся Йосиф з усіма братами його в Єгипет, і не зник з них ні один чоловік, але з Єгиптянів загинули дванадцять чоловік.

24 І коли Йосиф повернувся до Єгипту, то наказав прив'язати Зефо і його людей, і прив'язували їх в залізниці, і збільшили їх смуток.

25 І всі люди синів Есаувих і синів східних повернулися з сором, кожен до свого міста, бо всі сильні люди, що були з ними, загинули в бою.

26 Коли сини Єсау побачили, що цар їхній загинув у війні, вони поспішили і взяли одного чоловіка з народу синів східних, на ім'я Йоваба, сина Зараха, з землі Боцра, і поставили його за царя їхнього Бела.

27 Йоваб сидів на престолі Бела, як цар на його місці, і Йоваб царював в Едомі над усіма синами Евава десять років. З того дня сини Евава більше не ходили воювати з синами Якова, бо сини Евава знали мужності синів Якова і дуже боялися їх.

28 Але з того дня наперед сини Евави ненавиділи синів Якова, і ненависть і ворожнечі між ними були дуже сильні протягом всіх днів аж до цього дня.

29 І сталося після цього, наприкінці десяти років помер Йоваб, син Зараха, з Боцри; і взяли сини Єсау чоловіка, що з земли Теман, на ім'я Кушама, і поставили його на цар на їхнє місце за Йоваба. І цар був Кушам над усіма синами Євава в Едом двадцять років.

30 Йосиф, цар Єгипту, і його брати, і всі сини Ізраїлеві жили в Єгипті в ті часи в безпеці, разом з усіма синами Йосифа і братами його, не будучи зловмисними і зламаними, і земля Єгипетська в той час відпочивала від війни за днів Йосифа і братів його.

РОЗДІЛ 59

1 Ось імена синів Ізраїлевих, що жили в Єгипті, що прийшли з Якобом; всі сини Якобов'я прийшли в Єгипет, кожен з родом своїм.

2 Сини Лії були Рубен, Симеон, Леві, Юда, Ісакар і Зебулон, і їхня сестра Діна.

3 Сини Рахелі - Йосиф і Бенямін.

4 Сини Зілпа, рабини Лії: Гад і Асер.

5 Сини Білхи, рабини Рахелі: Дан і Нафталі.

6 І ось їхнє потомство, що народилося їм у землі Ханаанській, перш ніж вони прийшли в Єгипет з батьком їхнім Якобом:

7 Синами Рувена були Ханох, Палу, Кецрон і Кармі.

8 Симеонав сини були Ямуїл, Ямін, Охад, Яхин, Сокар і Саул, син Ханаанської жінки.

9 І сини Левії: Гершон, Кеат, Мерарі, і сестра їхня Йокебет, що народилася їм, коли вони з'їхали в Єгипет.

10 Сини Юди: Ер, Онан, Шела, Перес і Зарак.

11 І помер Ер і Онан у землі Ханаані; і сини Перес'я - Кезрон і Камул.

12 Сини Ісахара - Тола, Пуа, Йов і Сомерон.

13 Сини Зевлуна: Серед, Ілон і Яхлеєль, а син Дан - Шусім.

14 Сини Нафталі: Яхзеїл, Гуні, Єцер і Шилам.

15 Сини Гада: Зіпьон, Шагі, Шуні, Езбон, Ері, Ароді і Арелі.

16 Сини Ашера - Імна, Ішва, Ішві, Берія і їхня сестра Серак. Сини Берія - Хебер і Малхієл.

17 І сини В'єміна: Бела, Бесер, Ашбел, Гера, Наман, Ахі, Рош, Мупін, Шупін і Орд.

18 І сини Йосифа, що народилися йому в Єгипті, були Манасеї і Ефраїмом.

19 Всі ті, що вийшли з поясів Якова, були сімдесят душ. Це ті, що прийшли з Якобом, батьком їхнім, в Єгипет, щоб там жити. І жили Йосиф і всі брати його в Єгипті в безпеці, і їли вони найкраще Єгипту всі дні життя Йосифа.

20 Йосиф прожив в Єгипті дев'ятдесят три роки, і Йосиф правляв над усім Єгиптом вісімдесят років.

[Здрукований фоліо в кінці сторінки: 334. Глава 59 продовжується на сторінці 335.]

21 Коли ж наблизилися дні Йосифа, щоб померти, він послав і викликав братів своїх і весь дім батька свого, і зібралися всі, і сиділи перед ним.

22 І сказав Йосиф братам своїм і всім дому батьковим: бачите, я помру, Ягве і нехай прийде до вас, і виведе вас з цієї землі до землі, якою обіцяв батькам вашим дати їм.

23 І буде, коли Ягве і прийде до вас, і відведе вас звідси до землі ваших предків, і поверне кости мої звідси з вами.

24 Йосиф змусив синів Ізраїлевих клятися за їхнє потомство після них, кажучи: Ягве я, безумовно, відвідаю вас і ви виведете мої кістки з вами звідси.

25 І сталося після цього, що Йосиф помер у той же рік, в сімдесят один рік, коли спустилися Ізраїлеві до Єгипту.

26 І був Йосиф сто і десять років, коли помер у землі Єгипетській. І встали всі брати його і всі слуги його, і бальзамували Йосифа, як їхня звичка. І плакали за нього брати його і весь Єгипет сімдесят днів.

27 І поклали Йосифа в ковчег, наповнений благородими і всякою благородою, і поховали його на березі річки, що Сигор, і його синів, і всіх братів його, і весь дім батька його, і заплакали за нього сім днів.

28 Після смерті Йосифа всі єгиптяни почали в ті дні влаштувати над синами Ізраїлевими. Фараон, цар Єгиптів, який царював на місці батька свого, прийняв всі закони Єгиптів і правляв всею владою Єгипту під його радою, і царював він безпечно над своїм народом.

РОЗДІЛ 60

1 І коли наступив рік, що був у сімдесят два роки від того, як Ізраїлеві люди з'їхали в Єгипет, після смерті Йосифа, то з'їхав з Єгипту Зефо, син Еліфаза, сину Евава, він і люди його, і вони пішли.

2 І прийшов він в Африку, що є Дінхаба, до Ангеаса, царя Африки; Ангеас прийняв їх з великою честю, і поставив Зефо на начальника свого війська.

3 І знайшов Зефо благоволення перед Ангеасом і перед його народом; і Зефо був начальником війська Ангеаса, царя Африки, багато днів.

4 Зефо спокусив Ангеаса, африканського царя, зібрати всю свою армію, щоб піти і воювати з єгиптянами, і з синами Якова, і помститися від них за справу своїх братів.

5 Але Ангеас не хотів слухати Зефо, щоб зробити це, бо Ангеас знав силу синів Якова і те, що вони зробили його армії, коли воювали з синами Евава.

6 І був Зефо в ті дні дуже великим перед Ангеасом і перед усім народом своїм, і постійно спокушав їх воювати з Єгиптом, але вони не хотіли.

7 І сталося в ті дні, що був в землі Читиму чоловік у місті Пузімні, і його ім'я був Узу, і він був погіршений богами синів Читимів; і помер той чоловік, і не мав сина, але дочки, і її ім'я Янія.

8 І була дівчинка дуже красива, захоплювана і розумна, і не було такого, як вона у красі й мудрості по всій землі.

9 І побачили її люди Ангеаса, царя Африки, і прийшли, і хвалили її йому. Ангеас послав до синів Читимів, і просив, щоб вони взяли її за себе за дружину. І люди Читими погодилися дати їй за дружину.

10 Коли посланці Ангеаса виходили з країни Читиму, щоб відправити свій шлях, то ось прийшли посланці Тернуса, царя Бібенту, до Читиму, бо і Тернус, царь Бібенту, послав своїх посланців просити за нього Янію, щоб він взяв собі за дружину, бо всі його люди також хвалили її перед ним, тому він послав до неї всіх своїх слуг.

11 Слуги Тернуса прийшли до Читима і попросили Янії, щоб їхній цар був прийнятий до Тернуса за дружиною.

12 І сказали їм люди Китимські: Ми не можемо дати її, бо Ангеас, цар Африки, захотів взяти її до себе за дружину, перш ніж ви прийшли, і щоб ми дали їй йому. І тепер ми не можемо зробити цього, щоб позбути Ангеаса дівчинку, щоб дати її Тернусу.

13 Бо ми дуже боїмося Ангеаса, що він прийде на битву проти нас і знищить нас, і Тёрнус, ваш господар, не зможе врятувати нас від його рук.

14 Коли посланці Тернуса почули всі слова синів Читимських, то повернулися до свого господаря і розповіли йому всі слова синів Читимських.

15 І відправили сини Китимські пам'ятник Ангеасу, говорячи: Ось Тирнус послав за Йанією, щоб взяти її до нього за дружину, і так ми відповіли йому. Ми чули, що він зібрав всю свою армію, щоб піти на війну проти вас, і він має намір пройти дорогою Сардунію, щоб воювати проти брата вашого Лукуса, і після цього прийде воювати проти вас.

16 Коли Ангеас почув слова синів Читимських, які вони послали йому в запис, то запалився його гнів, і він встав і зібрав всю свою армію, і прийшов через острови моря, дорогу до Сардунії, до брата свого Лукуса, царя Сардунії.

17 Ніблос, син Люкуса, чув, що його дядько Ангеас приїхав, і він вийшов на його зустріч з важкою армією, і він поцілував його і обійняв його, і Ніблос сказав Ангеасу: "Коли ви запитаєте у мого батька про його благополуччя, коли я піду з вами на боротьбу з Тернусом, попросіть його зробити мене капітаном його війська". Ангеас так зробив, і він прийшов до свого брата і його

[Сторінка закінчується на середині речення в 17 вірші; речення завершується на початку 336 сторінки.

Печатний фоліо в нижній частині сторінки: 335.]

[Сторінка починається на середині речення, завершуючи розділ 60 в 17 з сторінки 335:]

Брат прийшов на його зустріч, і він запитав його про його благополуччя.

18 Ангеас попросив свого брата Луку про благополуччя і зробити свого сина Ніблоса командиром свого війська, і так зробив Лукус. Ангеас і його брат Лукус піднялися і пішли на війну проти Тернуса, і з ними був великий війська і сильний народ.

19 І прийшов він на корабліх, і вони прийшли до Ашторашської області, і ось Турнус прийшов до них, бо він вийшов до Сардунії, щоб знищити її, і потім відтуль перейти до Ангеаса, щоб воювати з ним.

20 Ангеас і його брат Лукус зустріли Тернуса в долині Канопії, і битва між ними була сильною і потужною в цьому місці.

21 І була сильна війна проти Лукуса, царя Сардунії, і вся його армія загинула, і в той битві загинув і син його Ніблос.

22 А дядько його Ангеас наказав своїм слугам, і вони зробили золотий ковчег для Ніблоса і поклали його в нього, і Ангеас знову воював проти Тернуса; Ангеас був сильніший за нього, і він вбив його, і він побив весь свій народ оріжком меча, і Ангеас помстив справу Ніблоса сина брата свого і справу армії брата свого Лукуса.

23 І коли Тернус помер, руки тих, хто пережив битву, стали слабкими, і вони втекли від Ангеаса і його брата Лукуса.

24 Ангеас і його брат Лукус переслідували їх до автостради, яка знаходиться між Альфану і Рома, і вони убили всю армію Тернуса різом меча.

25 Люк, цар Сардунії, наказав своїм слугам зробити ковчег з медю, і покласти в нього тіло сина його Ніблоса, і вони поховали його там.

26 І збудували на ньому там високу башту на дорозі, і називали її на ім'я Ніблоса аж до сьогоднішнього дня; і там поховали з Ніблосом і Царя Бібенту Тернуса.

27 І так на автодорозі між Альфану і Ромом могила Ніблоса з одного боку і могила Тернуса з іншого, і між ними є тротуар аж до сьогоднішнього дня.

28 Коли Ніблос був похований, його батько Лукус повернувся зі своєю армією до своєї землі Сардунії, а його брат Ангеас, цар Африки, поїхав зі своїм народом до міста Бібенту, тобто міста Тернуса.

29 А жителі Бібенту чули про його славу і дуже боялися його; вони вийшли на зустріч з ним плачучими і просячими, і жителі Бібенту просили Ангеаса не вбивати їх і не знищувати їхнього міста; так зробив він, бо Бібенту в ті дні вважався одним з міст синів Читтіма; тому він не знищив міста.

30 Але з того дня наперед війська африканського царя йшли в Китим, щоб розвалити і грабити його, і коли вони йшли, з ними йшов Зефо, начальник війська Ангеаса.

31 Саме після цього Ангеас повернувся зі своєю армією і вони прийшли до міста Пузімна, а Ангеас потім взяв за дружину Джанію дочку Узу і привів її до свого міста в Африку.

РОЗДІЛ 61

1 У той час фараон, цар Єгипту, наказав усім своєму народу, щоб вони зробили йому міцний палац у Єгипті.

2 Він також наказав синам Якова допомогти Єгиптянам у будівництві, і Єгиптяни зробили гарний і красив палац для царського житла; він там жив і відновлював своє правління, і він царював безпечно.

3 І помер Зебулон, син Якова, у той же рік, тож у сімдесят два роки, коли з'їхали Ізраїлеві в Єгипет. Зебулон помер у ста чотирнадцяти років, і був покладений у ковчег і даний в руки синів своїх.

4 І в сімдесят п'ятий році помер брат його Симеон, коли він помер, віком сто двадцяти років, і його також поклали в ковчег і віддали в руки синів своїх.

5 Цефо, син Еліфаза, сина Евава, начальник армії Ангеаса, царя Динаба, щодня все ще підкушував Ангеаса, щоб підготував себе на війну проти синів Якова в Єгипті; Ангеас не хотів цього робити, бо слуги його розповідали йому про всю силу синів Якова, що вони зробили їм у битві з синами Евава.

6 І Зефо в ті дні щодня підкушував Ангеаса, щоб воювати з синами Якова.

7 Через деякий час Ангеас слухав слова Зефо і погодився з ним воювати з синами Якова в Єгипті, і Ангеас зібрав весь свій народ, народ численний, як пісок, який знаходиться на березі моря, і він сформував своє рішення піти в Єгипет на війну.

8 Серед слуг Ангеаса був п'ятнадцятирічний молодий чоловік, його звали Білам, син Беора, і молодий чоловік був дуже мудрий і розумів мистецтво чарів.

9 І сказав Ангеас до Валаама: Звоні нас, будь ласка, за допомогою чарів, щоб ми знали, хто переможе в цій битві, до якої ми зараз йдемо.

10 І наказав Білам, щоб принесли йому восок, і зробив з них образ колесників і конців, що представляли армію Ангеаса та армію Єгиптяну, і поклав їх у хитро приготовані для цього води, і взяв у руку свої гілки м'ртних дерев, і вчинив свою хитрость, і з'єднав їх над водою, і з'явився йому у воді зображення військ Ангеаса, що падали перед зображеннями Єгиптянів і синів Якова.

[Здрукований фоліо в кінці сторінки: 336. Глава 61 продовжується на сторінці 337.]

11 Білам розповів це Ангеасу, і Ангеас відчаявся і не озброївся, щоб спуститися в Єгипет на війну, і він залишився у своєму місті.

12 Коли Зефо, син Еліфаза, побачив, що Ангеас відчаявся йти на війну з Єгиптянами, то Сефо втік від Ангеаса з Африки і пішов до Читима.

13 І весь народ Читиму прийняв його з великою почесною, і наняли його на воєнні свої всі дні. Зефо дуже багатий був в ті дні, і війська царя Африки розповсюджувалися в ті дні. Сини Читиму зібралися і йшли на гору Куптизію, від військ Ангеаса, царя Африки, що наступали на них.

14 Одного разу Зефо втратив молоду яєчку і пішов її шукати, і почув, як вона прогулюється навколо гори.

15 Зефо пішов і побачив, що на дні гори є велика печера, і там був великий камінь на вході печери; Зефо розрізав камінь і прийшов в печеру, і дивився, і там велика тварина з'їдає вовто; з середини вгору вона нагадувала людину, і з середини внизу вона нагадувала тварину, і Зефо піднявся проти тварини і вбив її своїми мечами.

16 І чули про це мешканці Читима, і раділи дуже, і казали: Що ми зробимо з тим чоловіком, що вбив це тварину, що з'їла наші худоби?

17 І зібралися всі, щоб присвятити йому один день у році, і назвали його за його ім'ям Зефою. І приносили йому пиття в цей день з року в рік, і приносили йому подарунки.

18 У той час захворіла Янія, дочка Узу, дружини царя Ангеаса, і її хвороба була сильна Ангеасу і його слугам. І запитав Ангеас своїх мудрих: Що я зроблю з Янією і як я излекую її від її хвороби? І сказали йому мудріші його: Тому що повітря нашої країни не таке, як повітря землі Читтими, і вода наша не є, як вода їхня, тому хворила королева.

19 Тому що через зміну повітря і води вона захворіла, а також тому, що у своїй країні вона пила тільки воду, яка прийшла з Пурма, яку її предки виховували мостами.

20 І наказав Ангеас слугам своїм, і вони привели його до нього у судах з водов Пурма, що був у Читимі, і виміряли ці води з усіма водами землі Африки, і знайшли, що ті води легші за води Африки.

21 Ангеас побачив це, і він наказав всім своїм офіцерам зібрати камен'ярів в тисячі і десятки тисяч, і вони висекали безлічний камінь; будівельники прийшли і побудували дуже сильний міст і вони перевели джерело води з землі Читим до Африки, і ці води були для королеви Янії і для всіх її турбовин, щоб пити і пікувати, мити і купатися, а також поливати всі потомство, з якого можна отримати їжу, і всі плоди землі.

22 І наказав цар, щоб з землі Читиму привезли великі кораблі, і привезли там і каміння, щоб там будували; і побудували вони палаці Янії, цариці, і оздоровлялася королева від її хвороби.

23 І в перевороті року африканські війська приходили в землю Китимську, щоб грабувати, як завжди, і Зефо чув про них, і наказав про них, і воював з ними, і вони втікали від нього, і він визволив землю Китимську від них.

24 І бачили сини Читими мужності Зефові, і з'явилися сини Читими, і поставили на них царя Зефова, і він став царем над ними. І під час його правління вони пішли, щоб покорити синів Тубалів і всі острови навколо них.

25 Їхній цар Зефов очолив їх, і вони воювали з Тубалом і островами, і вони покорили їх. Коли вони повернулися з бою, вони відновлювали його правління для нього, і вони побудували для нього дуже великий палац для його царського житла і зробили для нього великий престол. Зефой царював над усією країною Читиму і над країною Італії п'ятдесят років.

РОЗДІЛ 62

1 У той же рік, в сімдесят дев'ятому році, коли Ізраїлеві люди з'їхали в Єгипет, помер у Єгипетській землі Рубен, син Якова. Рубен помер у ста двадцять п'яти років, і поклали його в ковчег, і віддали його в руки синів своїх.

2 У вісімдесятрічний рік помер його брат Дан, якому було сто двадцять років, коли він помер, і його також поклали в ковчег і віддали в руки синів своїх.

3 У той же рік помер Едомський цар Кушам, а після нього царював Хадад, син Бедада, тридцять п'ять років. У вісімдесят один рік помер у Єгипті Ісакар, син Якова, і Ісахару було сто двадцять два роки, коли він помер. Його поклали в ковчег у Єгипті і віддали в руки своїх синів.

4 У вісімдесят два роки помер Асер, брат його, коли він помер, і йому було сто двадцять три роки, і його поклали в ковчег у Єгипті, і віддали в руки синів своїх.

5 У вісімдесят третій рік помер Гад, якому було сто двадцять п'ять років, коли він помер, і поклали його в ковчег у Єгипті, і віддали його в руки синів своїх.

[Здрукований фоліо в кінці сторінки: 337. Глава 62 продовжується на сторінці 338.]

6 І сталося в вісімдесят четвертий рік, тобто в п'ятидесятий рік правління Хадада, сина Бедада, царя Едомського, що зібрав усіх синів Евава, і зібрав весь свій війська, близько чотирьохсот тисяч чоловік, і пішов в землю Моавську, і пішов воювати з Моавом, і зробити їх під його владою.

7 І чули сини Моавські, і дуже боялися вони, і послали до синів Мадіанських, щоб допомогли їм в битві з Хададом, сином Бедадом, царю Едомським.

8 І прийшов Хадад у землю Моавську, і вийшли Моавці і сини Мадіанські на його зустріч, і ставили себе на війну проти нього на полі Моавської.

9 Адат воював з Моавом, і загинуло багато Моавітів і Мадіанців, близько двохсот тисяч чоловік.

10 Бой був дуже сильний над Моавом, і, бачачи, що битва так сильна, Моавитяни послабили руки свої і повернулися назад, і залишили синів Мадіанських вести війну.

11 І не знали сини Мадіанські намерів Моавських, але зміцнили себе в бою, і воювали з Хададом і з усією його армією, і все Мадіанське падало перед ним.

12 Адад сильно ударив над усіма Мадіанцями, і вбивав їх мечом, і не залишив нікого з тих, хто прийшов допомогти Моавітам.

13 Коли загинули всі сини Мадіанські в битві, а сини Моавські втекли, то Гадад підчинив йому весь Моав, і вони стали під його владою, і платили належний податк, як це було заповідено. І повернувся Гадад і повернувся до своєї землі.

14 Коли на перевороті року, коли решта мидіанців, які були в країні, почули, що всі їхні брати загинули в битві з Хададом заради Моава, тому що сини Моава повернулися спиною в битві і залишили мидіанців воювати, то п'ять князів мидіанців вирішили з рештами своїх братів, які залишилися в своїй країні, воювати з Моавом, щоб помститися за справу своїх братів.

15 Мидіанські сини послали до всіх своїх братів, синів східних, і до всіх своїх братів, і до всіх синів Кетура, щоб допомогти мидіанцям воювати з Моавом.

16 І почули сини Моавські це, і дуже боялися вони, що всі сини Східні зібралися на війну проти них, і сини Моавські послали пам'ятник в землю Едомську Ададу, сину Бедаду, кажучи:

17 Тепер прийди до нас і допоможи нам, і ми поразятимемо Мадіанців, бо всі вони зібралися разом і прийшли на нас з усіма братами своїми, синами східними, щоб воювати, щоб помстити за Мадіанців, що загинули в війні.

18 І вийшов Хадад, син Бедада, цар Едомський, з усією своєю армією, і пішов у землю Моавську, щоб воювати з Мадіанцями. І воювали Мадіанці і східні люди з Моавом на полях Моавському, і війна між ними була дуже сильна.

19 І побив Хадад усіх синів Мадіанських і синів Східних мечем, і в той час Хадад врятував Моава від рук Мадіанських; а ті, що залишилися від Мадіанських і синів Східних, втікали від Хадана та його війська, і послідовував їх до своєї землі, і побив їх дуже важким забором, і загинули по дорозі.

20 І врятував Гадад Моава від рук Мадіанців, бо всі сини Мадіанські загинули від острий меча; і повернувся Гадад і повернувся до своєї землі.

21 І з того дня відступили сини Мадіяни ненавидіть синів Моавських, бо вони загинули за них у війні; і була між ними велика і сильна ворожнеча протягом всіх днів.

22 І все, що було з Маїдана на дорозі Моавської землі, загинуло мечом Моавським, і все, що було з Маїдана на дорозі Мидіанської землі, загинуло мечом Мидіанським. Так Мидіан до Моавського і Моав до Мидіанського протягом багатьох днів.

23 У той час помер у Єгипті Юда, син Якова, в вісімдесят шостий рік, коли прийшов Яков у Єгипет, а Йуді було сто двадцять дев'ять років, коли він помер. І бальзамували його, і поклали його в ковчег, і віддали його в руки синів своїх.

24 І помер Нефталій у вісімдесят дев'ятий році, коли він був сто тридцять два роки, і поклали його в ковчег, і віддали його до своїх дітей.

25 У дев'ятдесят один рік, коли ізраїльтяни з'їхали в Єгипет, тобто у тридцятій році правління Зефо, сина Еліфаза, сина Евава, над синами Читима, сини Африки прийшли на синів Читима, щоб грабувати їх, як завжди, але вони не прийшли на них ці тринадцять років.

26 І прийшов до них в той рік, і вийшов до них Зефо, син Еліфаза, з деякими із людей своїх, і побили їх, і зникли війська Африки від Зефова, і загинули перед ним. І загонив їх Зефо і люди його, і побіг їх, аж поки вони не наблизилися до Африки.

27 І почув Ангеас цар Африки про те, що зробив Зефо, і дуже засмутився він, і Ангеас боявся Зефою всі дні.

РОЗДІЛ 63

[Заголовок КАПІТЛО 63 знаходиться в нижній частині сторінки 338; текст розділу починається на сторінці 339.

Печатний фоліо в нижній частині сторінки: 338.]

1 У дев'ятдесят третій рік помер Левій, син Якова, в Єгипті. Левій був ста тридцять сім років, коли помер. Його поклали в ковчег і віддали в руки синів своїх.

2 І сталося, що після смерті Левія, коли всі Єгиптяни бачили, що померли сини Якова, брати Йосифа, то всі Єгиптяни стали зневажати синів Якова, і зажріти їхнє життя від того дня аж до того дня, коли вони вийшли з Єгипту. І забрали вони від своїх рук всі виноградники і поля, які дав їм Йосиф, і всі красиві будинки, у яких жили Ізраїлеві люди, і всі цінні речі Єгипту, що в ті дні забрали Єгиптяни від синів Якова.

3 А в ті дні рука всієї Єгипту стала важкою на Ізраїлевих синів, і єгиптяни ранили Ізраїлевих, і вони втомилися від життя свого через Єгиптяни.

[Примітка переписця: у вірші 3 перші слова другої друкованої лінії вірші впадають в

крива каналу книги і не є читаюче відновити з цієї фотографії; видима лінія

закінчується "...і єгиптяни поранили" і текст стає читатим знову в "Ізраїль був

втомилися життям через Єгиптяни". [?] — кілька

слова, ймовірно, включають "діти Ізраїлю" і з'єднання — і не поставляється з

будь-яке інше видання. Плошніший перестріл сторінки 339 вирішить це.]

4 І сталося в ті дні, в сто два роки з'їзду Ізраїля в Єгипет, що помер фараон цар Єгипетський, і царувався на його місці Мелоль, син його. У ті дні померли всі сильні люди Єгиптуні і весь народ, що знав Йосифа і братів його.

5 А замість них вийшло інше покоління, яке не знало синів Якова і всього доброго, що вони зробили їм, і всієї їхньої сили в Єгипті.

6 І від того дня весь Єгипет почав огорчувати життя синів Якова і принижувати їх усіма трудами, бо вони не знали батьків своїх, що врятували їх у дні голоду.

7 Це також було від Ягве щоб він був корисним для Ізраїлевих синів в останні дні їхніх, щоб всі сини Ізраїлеві знали, Ягве їхня Елогім.

8 І щоб знати про знамения і чудеса, Ягве щоб він зробив в Єгипті заради народу Свого Ізраїля, щоб Ізраїлеві сини боялися Ягве Елогім і вони, і їхнє потомство після них, ходили всі його шляхи на всі дні.

9 Мелолу було двадцять років, коли він почав царювати, і він царював дев'ятдесят чотири роки. І весь Єгипет називав його фараоном на ім'я батька свого, як вони чинили з кожним царям, що царювали над ними в Єгипті.

10 У той час всі війська Ангеаса, африканського царя, вийшли, щоб розсилити по землі Читиму, як зазвичай, для грабежу.

11 Зефо, син Еліфаза, сина Евава, почув про них, і вийшов на їхню зустріч зі своїм військом, і воював з ними там на дорозі.

12 Зефой ударив армію африканського царя острием меча, і не залишив ні одного з них, і навіть ніхто не повернувся до свого господаря в Африці.

13 І почув Ангеас про те, що зробив Зефо, син Еліфаза, з усіма своїми військами, що він знищив їх, і зібрав Ангеас всі свої війська, всіх людей землі Африки, народ численний, як пісок на березі моря.

14 І послав Ангеас до Лукуса брата свого, говорячи: прийди до мене з усіма людьми твоїми і допоможи мені вбити Зефо і всіх синів Китимських, що знищили моїх людей. Лукус прийшов з усією своєю армією, дуже великою армією, щоб допомогти Ангеасу брату своєму, щоб воювати з Зефою і синами Китимськими.

15 І почули це сини Читими, і сильно боялися, і великий страх упав на їхні серця.

16 І послав Зефо письмо в землю Едомську Ададу, сину Бедаду, царю Едомського, і до всіх синів Евава, говорячи:

17 Я чув, що Ангеас, король Африки, приходить до нас зі своїм братом на битву проти нас, і ми дуже боїмося його, бо його армія дуже велика, особливо, коли він приходить проти нас зі своїм братом і його армією також.

18 І тепер іди зі мною і допоможи мені, і ми разом воюватимемо проти Ангеаса і брата його Лукуса, і ви врятуватимемо нас від рук їхніх, але якщо не, то знайте, що ми всі помремо.

19 І послали сини Єсау листа синам Читиму і царю Сєфові: Не можемо ми воювати з Ангеасом і народом його, бо між нами був мирний заповід, багато років, від днів Першого царя Бела, і від днів Йосифа, сина Якова, царя Єгипту, з яким ми воювали за Йорданом, коли він поховав батька свого.

20 Коли Зефо чув слова своїх братів, синів Евава, то відмовлявся від них, і Зефо дуже боявся Ангеаса.

21 І Ангея і Лукус брат його підготували всі свої війська, близько восьмисот тисяч чоловік, проти синів Читимів.

22 І всі діти Хіттіма сказали Зефові: Молися за нас Елогіму твоїх предків, можливо, Він визволить нас з руки Ангея та його війська, бо ми чули, що Він — великий Ягве і що Він визволяє всіх, хто довіряє Йому.

23 І чув Зефо їхні слова, і шукав Зефо Ягве і він сказав:

24 О Ягве Елогім авраама і Ісаака, моїх предків, сьогодні я знаю, що ви правдиві. Ягве і всі боги народів є марними і безкорисливими.

25 І пам'ятай сьогодні мені заповідь Твоя з Авраамом, нашим батьком, яку розповіли нам наші батьки, і помилуй мене сьогодні заради Авраама і Ісаака, наших батьків. Спаси мене і синів Читимів від руки Африки, що йде на нас на війну.

26 І... Ягве і послухався голасу Зефо, і пам'ятав його за Авраама та Ісаака, Ягве і врятував Зефо і синів Читимських від руки Ангеаса і його народу.

27 Зефо боровся з Ангеасом, королем Африки, і з усім його народом в той день, і Ягве і віддав весь народ Ангеаса в руки синів Читимських.

[Здрукований фоліо в кінці сторінки: 339. Глава 63 продовжується на сторінці 340.]

28 Бой був сильний над Ангеасом, і Зефой забив усіх людей Ангеаса і Лукуса, брата його, кином меча, і загинуло з них до вечора того дня близько чотирьохсот тисяч чоловік.

29 Коли Ангеас побачив, що всі його люди загинули, він послав листа всім жителям Африки, щоб прийшли до нього, щоб допомогти йому в битві, і він написав в листі, кажучи: "Всі, хто знайдеться в Африці, пусть прийдуть до мене від десяти років і вище; пусть прийдуть до мене всі, і ось, якщо він не прийде, він помре; все, що він має, і весь його будинок, цар узме".

30 Всі інші жителі Африки були в страху від слов Ангеаса, і вийшло з міста близько трьохсот тисяч чоловіків і хлопчиків, від десяти років і вище, і вони прийшли до Ангеаса.

31 І в кінці десяти днів Ангеас знову воював проти Зефо і проти синів Читимів, і війна між ними була дуже велика і сильна.

32 І з війська Ангеаса і Лукуса послав до нього Зефо багато з поранених близько двох тисяч чоловік, і в той бій загинув Сосиптар, начальник війська Ангеаса.

33 І коли Сосифтар упав, африканські війська повернулися спиною, щоб бігти; вони бігли, і з ними були Ангеас і його брат Лукус.

34 Зефо і сини Читими послідовали їх, і побитили їх ще на дорозі, близько двохсот чоловік. Вони послідовали Аздрубала, сина Ангеаса, який злякав з батьком своїм, і побили двадцять його людей на дорозі, і Аздрубал врятувався від синів Читимів, і не вбили його.

35 Ангеас і Лукус, його брат, з тікалися з рештами своїх людей, і вони зникли і прийшли в Африку з страхом і знеохотою, і Ангеас боявся всіх днів, що Зефо, син Еліфаза, піде з ним на війну.

РОЗДІЛ 64

1 І був у той час Білам, син Беора, з Ангеасом у бійці. І побачив, що Зефо переможе Ангеаса, і втік звідти, і прийшов до Читима.

2 І прийняв його Зефо і сини Китими великою честю, бо Зефо знав мудрість Білаама, і Зефо дав Білааму багато подарунків, і він залишився з ним.

3 Коли Зефо повернувся з війни, то наказав перерахувати всіх синів Читима, які пішли з ним на війну, і не залишилося ні одного.

4 Зефо радовався цьому, і він відновив своє царство, і приготував угоду всім своїм підданим.

5 Але Зефо не пам'ятав. Ягве і не вважав, що Ягве що він допомагав йому в битві, і що він врятував його і народ його від руки царя Африки, і що він ходив ще на шляху синів Читимів і беззаконних синів Евава, щоб служити іншим богам, яких навчали його брати сини Евава. Тому сказано: "З беззаконника виходить беззаконність".

6 Зефой царював над усіма дітьми Читима безпечно, але не знав Ягве що врятував його і весь народ його від руки африканського царя; а африканські війська більше не приходили в Китим грабувати, як завжди, бо знали силу Зефо, що все їх побив на ноги меча; і Ангеас боявся Зефо, сина Еліфаса, і синів Китимських, все дні.

7 У той час, коли Зефо повернувся з війни і побачив, як він завоював весь народ Африки і вбивав їх у бійні на орізі меча, то Зефо порадив дітям Читиму піти в Єгипет, щоб воювати з дітьми Якова і з фараоном, царю Єгипту.

8 Бо Зефо чув, що загинули сильні єгиптяни, і що загинули Йосиф і його брати, сини Якова, і що всі їхні діти, сини Ізраїлеві, залишилися в Єгипті.

9 Цефо вирішив піти і воювати з ними і з усім Єгиптом, щоб помстити за брата його, синів Евава, яких Йосиф і його брати і всі Єгиптяни вбили в країні Ханаанській, коли вони пішли поховати Якова в Хевроні.

10 І послав Зефо посланців до Адада, сина Бедада, царя Едомського, і до всіх братів його, синів Евавових, говорячи:

11 Чи ви сказали, що не будете воювати з королем Африки, бо він є членом вашого заповіту? Зрозумійте, що я воював з ним і побив його і весь його народ.

12 І тепер Я вирішив воювати з Єгиптом і з синами Якова, що там є, і помстив на них за те, що зробив нам Йосип, і його брати, і його батьки в земле Ханаанській, коли пішли поховати батька свого в Хевроні.

13 Тепер, якщо ти захочеш прийти до мене, щоб допомогти мені в битві проти них і проти Єгипту, то ми помстимо за справу наших братів.

14 І послухалися сини Єсау слова Зефові, і зібралися сини Єсау, дуже великий народ, і пішли допомагати Зефові і синам Читиму в війні.

15 І послав Зефо до всіх синів східних і до всіх синів Ізмаїлів такими словами, і вони зібралися і прийшли на допомогу Зефові і синам Читиму в війні проти Єгипту.

16 І вийшли всі ці царі, цар Едомський, і царі східні, і всі сини Ізмаїлеві, і Зефо цар Кіттімовський, і склали всі свої війська у Хевроні.

17 Лагер був дуже великий, поширюючи довжиною відстані триденної подорожі, народ численний, як пісок на

[Сторінка закінчується на середині речення в 17 вірші; речення завершується на початку 341 сторінки.

Печатний фоліо в нижній частині сторінки: 340.]

[Сторінка відкривається на середині речення, завершуючи розділ 64 v. 17 з сторінки 340:]

морський берег, який не може бути розрахований.

18 І спустилися всі ці царі та їхні війська, і прийшли на весь Єгипет на війну, і обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох обох.

19 І чули про них всі Єгиптяни, і зібралися всі люди з Єгипту, і з усіх міст Єгипту близько трьохсот тисяч чоловік.

20 Єгиптяни послали також до Ізраїлевих синів, які були в ті дні в земле Гошені, щоб прийшли до них, щоб піти і воювати з цими царями.

21 І зібралися люди Ізраїлеві, близько сто п'ятдесяти чоловік, і вийшли вони на війну, щоб допомогти Єгиптянам.

22 І вийшли люди Ізраїлеві і Єгипетські, близько трьохсот тисяч чоловік і сто п'ятдесят чоловік, і вийшли до цих царів на війну, і ставили себе поза землею Гошену, проти Патроса.

23 Єгиптяни не довіряли Ізраїлю, щоб вони разом пішли з ними в свої табори на війну, бо всі Єгиптяни казали: Можливо, Ізраїлеві діти дадуть нас в руки синів Евава і Ізмаїла, бо вони їхні брати.

24 І сказали всі єгиптяни до синів Ізраїлевих: Застаньте тут разом, щоб ми пішли і воювали проти синів Евава та Ізмаїла; а якщо ці царі переможуть над нами, то всі ви зійміться на них і допоможете нам. І так зробили сини Ізраїлеві.

25 Зефо, син Еліфаза, син Евава, царя Читима, і Хадад, син Бедада, царя Едома, і всі їхні війська, і всі сини східні, і сини Ізмаїлеві, народ численний, як пісок, об'єдналися в долині Патрос, проти Тахпанше.

26 І був там в лагері Зефові Білам, син Беора Сирійського, бо він прийшов з синами Читима на війну. І був Білам людиною великою в очах Зефових і людей своїх.

27 І сказав Зефо Білаам: Провідь для нас і провідь, щоб ми знали, хто переможе в битві, ми чи єгиптяни.

28 І піднявся Білам, і спробував урок у гадаванні, і був він умілий у знанні його, але він збився, і справа зруйнована в його руці.

29 І він спробував його знову, але це не вдалося; Валаам зневірився в ньому й залишив його й не завершив його, бо це було від Ягве — спричинити, щоб Зефо та його народ упали в руку дітей Ізраїля, які довіряли Ягве, Елогіму своїх предків, у своїй війні.

30 Зефо і Хадад підготували свої війська, і всі єгиптяни пішли один проти них, близько трьохсот тисяч чоловік, і з ними не був ні одного ізраїльця.

31 Всі єгиптяни воювали з цими царями проти Патроса і Тахпанчеса, і війна була сильною проти єгиптянів.

32 І були царі сильніші, ніж Єгиптяни в той бій, і загинули в той день близько сто вісімдесят чоловік Єгиптяни, і близько тридцяти чоловік царських військ, і всі єгиптяни втекли від царя. І пішли за Єгиптянами сини Єсава і Ізмаїла, і побігли їх до місця, де був табір синів Ізраїлевих.

33 І кричали всі єгиптяни до синів Ізраїлевих, говорячи: скорейше прийди до нас, і допоможи нам, і врятуй нас від руки Евава, і Ізмаїла, і синів Читимів.

34 Сто п'ятдесят чоловіків із Ізраїлевих синів бігли з місця свого до табору цих царів, і сини Ізраїлеві кричали: Ягве їхня Елогім щоб доставити їх.

35 І... Ягве слухав Ізраїлю, і Ягве і дав у свої руки всіх людей царів; і Ізраїлеві сини воювали з цими царями, і Ізраїлеві сини побили близько чотирьох тисяч царів.

36 Ягве і послав великий страх в табір царей, і страх ізраїльських дітей упав на них.

37 І всі війська царей втекли від Ізраїлевих синів, і Ізраїлеві сини гоніли їх, і побили їх аж до кордонів країни Кушської.

38 Ізраїлеві сини вбивали з них на дорозі дві тисячі чоловік, і з синів Ізраїлевих не загинув ні один.

39 Коли єгиптяни побачили, що ізраїльтяни воювали з такою малою кількістю людей проти царів, і що війна над ними була дуже сильна,

40 Всі єгиптяни дуже боїлися за своє життя через сильну війну, і всі єгиптяни втекли, кожен з них сховився від складних військ; вони сховилися на дорозі, і залишили ізраїльтян, щоб воювати один.

41 А Ізраїлеві сини нанесли сильні удари рабам царів, і вони повернулися від них, коли відгоняли їх до кордону країни Кушської.

42 І знайшов весь Ізраїль те, що зробили з ними єгиптяни, що вони втікли від них у війні, і залишили їх один на війну.

43 І дістали Ізраїлеві сини і хитрості; і коли сини Ізраїлеві поверталися з бою, то знайшли єгиптяни на дорозі, і побили їх там.

44 І коли вони вбивали їх, вони сказали їм ці слова:

45 Чому ви пішли від нас і залишили нас, як кілька людей, щоб боротися проти цих королів, які мали багато людей, щоб побити нас, щоб таким чином ви могли врятувати свої душі?

46 І з тих, кого зустріли Ізраїлеві сини на дорозі, говорили сини Ізраїлеві між собою: Збийте, збийте, бо він є ізмаїльтянин, або едомтянин, або з синів Читимів. І ставали над ним, і вбили його, і знали, що він єгипетський.

[Здрукований фоліо в нижній частині сторінки: 341. Глава 64 продовжується на сторінці 342, ще не

фотографується.]

[Сторінка відкривається в розділі 64; вірш 47]–50 закрити цю главу:]

47 Ізраїлеві сини зробили ці речі хирно проти єгиптян, бо вони бігли від них і покинули війну.

48 І вбили Ізраїлеві сини Єгиптяни на дорозі близько двохсот чоловік.

49 І побачили всі люди Єгиптяни зло, що зробили їм сини Ізраїлеві, і весь Єгипет дуже боявся синів Ізраїлевих, бо бачили велику силу їхню, і не загинув один з них.

50 І всі сини Ізраїлеві повернулися радісно на свій шлях до Гошеня, а решта Єгиптяни повернулися кожен до свого місця.

РОЗДІЛ 65

1 І сталося після цього, що зібралися всі поради фараона, царя Єгипту, і всі старійшини Єгипту, і прийшли до царя, і поклонилися на землю, і сиділи перед ним.

2 І говорили радники Єгипту та старші до царя, говорячи:

3 Ось народ Ізраїлевий більший і сильніший за нас, і ви знаєте все зло, яке вони зробили нам на дорозі, коли ми повернулися з бою.

4 І бачив сильну силу їхню, бо ця сила є їм від батьків їхніх, бо мало хто вставав проти народу, численного, як пісок, і ударив їх до меча; і не упав один з них, і коли б вони були численні, то повністю знищили б їх.

5 А тепер порадуй нам, що робити з ними, поки ми не знищимо їх між нами, щоб вони не стали для нас надто численними на землі.

6 Бо якщо Ізраїлеві сини розмножуються на землі, то вони стануть для нас перешкодою, а якщо станеться війна, то вони з великою силою приєднаються до наших ворогів, і будуть воювати з нами, і знищити нас з землі, і підуть з неї.

7 І відповів цар на старійшин Єгиптів, і сказав їм: Це є задума, яку задумали проти Ізраїля, і від якої ми не відступимо.

8 Розгляньте, що в країні є Питом і Рамес, міста, не укречені для війни; краще для вас і для нас, щоб вони були побудовані і укрешені.

9 І тепер йди, і чинай їм хитрость, і проповідіть голосом в Єгипті і в Гошені на наказу царя, кажучи:

10 Всі люди Єгипту, Гошен, Патрос і всі їхні мешканці! Цар наказав нам побудувати Пітом і Рамес і зміцнити їх на війну. Хто з вас з усього Єгипту, із Ізраїлевих синів і з усіх мешканців міст, які бажають побудувати разом з нами, кожен буде отримувати свою зарплату щодня за наказом царя. І підьте, і будьте хітра, і зібрайтеся, щоб прийти до Пітому і Рамес, щоб побудувати.

11 І коли ти будуєш, то на наказу царя щодня проповідь такою в усьому Єгипті.

12 Коли з Ізраїлевих синів прийдуть з тобою, щоб збудувати, то дайте їм зарплату за деякий час.

13 І коли вони будують з тобою за їхня щоденна зарплата, то таємно одних по одних від них відхиляйтеся, і тоді ви встанете і станете їхнями начальниками і начальниками; і після цього ви залишите їх будувати без зарплати; а якщо вони відмовиться, то змусіть їх усією своєю силою будувати.

14 І якщо ви так зробите, то нам буде добре зміцнити нашу землю проти синів Ізраїлевих, бо через тяга будівництва і роботи синів Ізраїлевих зменшиться, бо ви лишите їх одразу в день одразу одразу одразу одразу одразу своїх дружин.

15 І почули всі старійшини Єгипту поради царя, і була рада добра в очах їхніх, і в очах слуг фараонів, і в очах всієї Єгипту; і зробили вони за словом царя.

16 І вийшли всі слуги від царя, і звіщали вони по всьому Єгипту, у Тахпансе, і в Гошені, і у всіх містах, що оточують Єгипту, говорячи:

17 Ти бачив, що зробили нам сини Єсау і Ізмаїл, що прийшли на війну і хотіли нас знищити.

18 А тепер цар наказав нам укрепити землю, і побудувати міста Пітом і Рамсес, і укрепити їх на війну, якщо вони знову прийдуть на нас.

19 Хто з вас з усієї Єгипту і із Ізраїлевих синів прийде з нами, щоб побудувати, той буде отримувати щоденну зарплату від царя, як він наказує нам.

20 І коли чули Єгипет і всі Ізраїлеві, що казали раби фараоні, прийшли люди з Єгипту і ізраїльтяни, щоб збудувати з рабами фараонів Пітом і Рамесес, але не прийшов з братами своїми з синів Левіїв, щоб збудувати.

21 Всі раби фараона і його князі прийшли спочатку з обманю, щоб побудувати разом з усім Ізраїлем, як щоденні наймітні працівники, і вони давали Ізраїлю свою щоденну зарплату на початку.

22 І побудували раби фараоні з усім Ізраїлем, і працювали вони з Ізраїлем в цьому робіт місяць.

23 І в кінці місяця всі слуги фараона почали піти таємно від народу Ізраїлевого щодня.

24 І працював Ізраїль у той час, а потім отримували свою щоденну зарплату, бо в той час деякі єгиптяни все ще працювали з Ізраїлем; тому єгиптяни давали Ізраїлю свою зарплату в ті дні, щоб і вони, єгиптяни, їхні товариші працівники, могли брати зарплату за їхню працю.

25 Після року і чотирьох місяців всі єгиптяни відступили від Ізраїлевих синів, і залишилися сини Ізраїлеві тільки на роботі.

26 І коли всі єгиптяни вийшли від синів Ізраїлевих, то повернулися, і стали над ними тирами і начальниками, і деякі з них стали над синами Ізраїлевими, як начальниками праці, щоб отримати від них все, що вони давали їм за заробітну плату їхньої праці.

27 І так чинили Єгиптяни ізраїльтянам щодня, щоб зневажати їх у їхній праці.

28 І всі сини Ізраїлеві працювали один, а єгиптяни від того часу не давали синам Ізраїлевим зарплати.

29 Коли деякі ізраїльтяни відмовлялися працювати, тому що їм не давали зарплати, то наборці та раби фараоні гнівали їх, біячи їх важкими ударами і змушували їх повертатися на роботу разом з братами своїми. Так всі єгиптяни робили ізраїльтянам у всі дні.

30 І весь Ізраїлевий народ дуже боявся Єгиптянів у цій справі, і всі Ізраїлеві сини повернулися і працювали один без зарплати.

31 Ізраїлеві сини збудували Пітом і Рамес. Всі сини Ізраїлеві працювали, деякі робили кирпіч, інші - будували, і Ізраїлеві сини Ізраїлеві закрепили всю Єгипетську землю і її стіни. Ізраїлеві сини працювали багато років, поки не прийшов час, коли Ягве і пам'ятав їх, і вивів їх з Єгипту.

32 Але сини Левії не були зайняті в роботі зі своїми братами ізраїльтянами від початку до дня їхнього виходу з Єгипту.

33 Бо всі сини Левія знали, що єгиптяни розмовляли всі ці слова з обманкою ізраїльтянам, тому сини Левії не пішли до роботи зі своїми братами.

34 Єгиптяни не звернули уваги на те, щоб потомки Левії працювали пізніше, оскільки вони не були з їхніми братами спочатку, тому єгиптяни залишили їх поодинці.

35 І руки єгипетських людей були натягнуті на синів Ізраїлевих в цій роботі, і єгипетці змусили синів Ізраїлевих працювати жорстко.

36 Єгиптяни огірчили життя дітей Ізраїля важкою роботою у вапняному розчині й цеглі, а також усілякою роботою в полі.

37 Ізраїльські діти називали Єгипетського царя Мелола "Мерором, царю Єгипту", тому що в його дні єгиптяни погоршили своє життя усіма видами праці.

38 І вся робота, якою змушували Ізраїлеві сини Єгиптяни, вони наполегливо виконували, щоб зневажати Ізраїлеві сини. Але чим більше вони зневажали Ізраїлеві сини, тим більше вони росли і росли, і зневажали Ізраїлеві сини Єгиптяни.

РОЗДІЛ 66

1 У той час помер Адад, син Бедада, цар Едомський, і на його місці царював Самла з Месереки, з країни Синів східних.

2 У тринадцятому році царства фараона, царя Єгипту, тобто у сто двадцять п'ятий році, коли ізраїльтяни спустилися в Єгипет, царював Самла над Едом вісімнадцять років.

3 І коли він царював, вивев він свій войск, щоб піти й воювати проти Зефо, сина Еліфаза, і проти синів Читимов, бо вони воювали проти Ангеаса, царя Африки, і знищили весь його войск.

4 Але він не підійшов до нього, бо сини Євавові відмовляли його, кажучи, що він їхній брат. Тому Самла слухав голосу синів Євавових і повернувся з усіма своїми військами в землю Едомську, і не пішов воювати з Зефом, сином Еліфазовим.

5 І чув фараон цар Єгипет цей слух, і сказав: Самла, цар Едомський, вирішив воювати з синами Читима, і після цього прийде воювати з Єгиптом.

6 Коли чули Єгиптяни, то збільшили труди над синами Ізраїлевими, щоб Ізраїлеві чинили їм так, як вони чинили їм у війні з синами Евавовими за днів Хадада.

7 І сказали Єгиптяни до синів Ізраїлевих: скоріше виконайте свою справу, і завершайте свою справу, і зміцніть землю, коли прийдуть сини Есау, брати ваші, щоб воювати з нами, бо через вас вони прийдуть на нас.

8 І робили сини Ізраїлеві дію єгипетців день за днем, і єгиптяни зневажали синів Ізраїлевих, щоб зменшити їх у землі.

9 Але як єгиптяни збільшували труди над синами Ізраїлевими, так і сини Ізраїлеві рослись і рослись, і весь Єгипет наповнився синами Ізраїлевими.

10 І в сто двадцять п'ятий році, коли Ізраїль спустився в Єгипет, бачили всі Єгиптяни, що не вдалось їм надумати проти Ізраїля, а що вони рослись і рослись, і наповнюли землю Єгипетську та землю Гошену,

[Ч. 66 с. 10 завершується на початку друкованої сторінки 344.]

[Сторінка починається за словами завершення розділу 66 с. 10, починається на с. 343:]

Ізраїлевих синів.

11 І прийшли всі старійшини Єгипту і мудраги його до царя, і поклонилися перед ним, і сиділи перед ним.

12 І всі старійшини Єгипту та мудрі люди там сказали царю: Живи цар на віки! Ти давав нам поради щодо Ізраїлевих синів, і ми зробили так, як казав цар.

13 Але за збільшенням праці вони ростуть і ростуть в країні, і ось вся країна наповнена ними.

14 Отож тепер, наш пане й царю, очі всього Єгипту на тобі, щоб дати їм пораду своєю мудрістю, якою вони можуть правити над Ізраїлем, щоб знищити їх, або зменшити їх із землі; цар відповів їм, кажучи: Дайте свою раду в цій справі, щоб ми могли знати, що робити з ними.

15 І відповів на царя один з радників царя, на ім'я Йов, з Месопотамії, у землі Озу, кажучи:

16 Якщо цар задоволений, то дасть послухати поради раба свого. І сказав йому цар: Говори.

17 І говорив Йов перед царем, і перед князями, і перед усіма старостами Єгипту, говорячи:

18 Ось, дуже добра рада царя, яку він дав раніше щодо праці синів Ізраїлевих, і не відніміть від них тієї праці назавжди.

19 Але це є поради, за допомогою яких ви можете зменшити їх, якщо цару буде добре, щоб вони постраждали.

20 Ось ми давно боїмося війни, і думаємо: коли Ізраїль буде багато в країні, то, якщо буде війна, то вигонить нас з землі.

21 Якщо цар задоволений, то пусть вийде царський указ, і напишеться в законах Єгипту, що не може бути скасовано, що всякий хлопчик, народжений ізраїльтянами, кров його буде пролита на землю.

22 І коли ви зробите це, коли всі чоловічі сини Ізраїлеві помреть, то буде припинено зло їхніх воєн. Так зроби цар і позовить усіх єврейських акушерь і накаже їх у цій справі погубити його". Так сподобалася справа царю і князьку, і цар зробив за словом Іова.

23 І послав цар, щоб викликали єврейські акушерки, імена однієї з яких були Шефра, а імена другої - Пуа.

24 І прийшли акушерки до царя, і стояли перед ним.

25 І сказав цар до них: Коли ви зробите ділянку народжувальниці єврейським жінкам, і побачите їх на стільцях, то якщо він син, то вбийте його, а якщо дівчинка, то вона живий буде.

26 Але якщо ви не зробите цього, то я спалю вас і всі ваші будинки.

27 Але акушерки боялися Ягве і не слухала царя Єгиптянина і не слухала його слов. Коли єврейські жінки народжували родичці сина або дочку, то робила вона все, що треба було для дитини, і залишала її живою; так робили родичі всі дні.

28 І повідомив це царь, і послав він і викликав народжувачів, і сказав їм: Чому ви зробили так, і врятували дітей живих?

29 І відповіли акушерки й розмовляли разом перед королем, говорячи:

30 Нехай цар не думає, що єврейські жінки такі, як єгипетські жінки, бо всі сини Ізраїлеві сильні, і до того, як приходить до них народжувач, вони народжуються, а ми, ваші рабини, багато днів не народжуємо на нас жодної єврейської жінки, бо всі єврейські жінки - їхні сильні народжувачі, бо вони сильні.

31 І чув фараон їхні слова, і повірив їм у цій справі. І вийшли акушерки від царя, Ягве і добре ділився з ними, і народ рос і дуже рос.

РОЗДІЛ 67

1 І був в землі Єгипту один чоловік із синів Левіїв, ім'я якого був Амрам, син Кеата, син Левія, син Ізраїля.

2 І пішов цей чоловік, і взяв собі дружину, яку звали Йокебет, дочка Левія, сестри батька його, коли їй було сто двадцять шість років, і прийшов до неї.

3 А жінка завагітніла і народила доньку, і назвала її Міріам, бо в ті дні єгиптяни огорчили життя Ізраїлевих синів.

4 Вона знову зачалася і народила сина, і назвала його Аароном, бо в дні її зачаття фараон проливав кров синів Ізраїлевих.

5 У ті дні помер Зефо, син Еліфаза, сина Евава, цар Китима, і на його місці царював Янаас.

6 І був час, коли Зефо царював над синами Читима, п'ятдесят років, і помер, і був похований в місті Набна в землі Читима.

7 І за ним пандесят років царював Янаас, один з сильних синів синів Читимів.

8 Після смерті царя Читиму Білам, син Беора, втік з країни Читиму і пішов у Єгипет до фараона, царя Єгипта.

9 І фараон прийняв Його, бо чув про мудрість Його, і дав йому подарунки, і дав йому честь,

[Ч. 67 с. 9 завершується на початку друкованої сторінки 345.]

Радник і похвалив його.

10 Білаам жив у Єгипті, і він був почесний серед всіх володарів царя, і володари його підняли, бо всі прагнули дізнатися про його мудрість.

11 І в сто тридцять рік з'їзду Ізраїля в Єгипет фараон мрів, що сидить на престолі своєму царському, і підняв очі свої, і бачив перед собою старого чоловіка, що стояв перед собою, і в руках старого стояв рівник, такі рівники, як у купців.

12 І взяв старий чоловік ваги і повісив їх перед фараоном.

13 І взяв старець усіх старовин Єгипту, і всіх його знатних, і великих людей, і прив'язав їх, і поставив їх на одну рівню.

14 І він взяв молочний малюк і поклав його в іншу шкалу, і вага малюка перевищила всіх.

15 І здивувався фараон цим жахливим явищем, і прокинувся, і ось, сон.

16 Фараон встав рано вранці і викликав усіх своїх слуг і розповів їм сон. І дуже спалилися вони.

17 І сказав цар усім мудрецям своїм: Розкажіть мені сон, який я мріяв, щоб я зрозумів його.

18 І відповів Валаам, син Беора, і сказав йому: Це не інше, як велика зло, що буде на Єгипет у останні дні.

19 Бо народиться Ізраїлю сину, який знищить Єгипет і всіх його жителів, і силою рукою виведе Ізраїлевих ізраїльтян з Єгипту.

20 І тепер, о цар, ратуйся за цим, щоб знищити надію Ізраїлевих синів і надію їхню, перш ніж стане це зло над Єгиптом.

21 І сказав цар до Валаама: Що ж ми зробимо ізраїльтянам? Істинно, на перший раз ми задумалися проти них, а не змогли перемогти їх.

22 І тепер ти даєш нам поради проти них, щоб ми могли перемогти їх.

23 І відповів Валаам царю, кажучи: Пошлі і викликай двох своїх радників, щоб подивитися, що вони думають у цьому справі, і потім говорить слуга твій.

24 І послав цар і викликав двох своїх радників Мадіянина Реуеля і Юба Узита, і вони прийшли і сиділи перед царям.

25 І сказав їм цар: Ось ви абодва чули сон, який я мрів, і тлумачення його. І тепер порадуйте, і знайте, і подивіться, що буде зроблено із Ізраїлевим синам, щоб ми могли перемогти їх, перш ніж злисть їхня з'явиться на нас.

26 І рев'єль Мадіанський відповів царю і сказав: Живи цар! Живи цар назавжди!

27 Якщо царя подобається, то нехай відмовляється від Євреїв і відпускає їх, і нехай не витягне руку свою на них.

28 Бо саме вони Ягве і вибрав в давній час, і взяв долю свого долію з усіх народів землі і з царів землі. Хто там витягнув руку свою на них з покарання, і хто з них їхній? Елогім не помстив?

29 Ви ж знаєте, що коли Авраам спустився в Єгипет, то фараон, колишній цар Єгипетський, побачив Сарру, дружину свою, і взяв її за дружину, бо Авраам сказав: "Она моя сестра", бо боявся, що єгиптяни його вб'ють за дружину свою.

30 І коли цар Єгипту забрав Сару, то Ягве і поразив його і дому його сильними лихами, аж поки не віддав Аврааму Сарру, дружину його, і тоді він оздоровився.

31 А Авімелех Герарітський, цар Філістійських, Ягве він наказав за Сарру, дружину Авраама, за то, що вона зупинила кожну матку від людини до тварини.

32 Коли їх Елогім і прийшов до Авімелеха у сні вночі, і спугнув його, щоб він віддав Аврааму Сарру, яку він узяв. І наказали всі люди Герар за Сарру, і Авраам молився Елогім і просів Він його, і він оздоровляв їх.

33 Авімелех боявся всієї злі, що прийшло на нього і на народ його, і повернув Аврааму Сарру, дружину свою, і дав йому багато подарунків з нею.

34 І так зробив він і Ісакові, коли вигнав його з Герару, Ягве він чинив йому дивовижні речі, що всі річки Герару сухалися, і дерева їхня не приносили плоду.

35 Доки прийшли до нього Авімелех Гераровий, і Авузат один з його друзів, і Пікол, начальник його війська, і поклонилися перед ним на землю.

36 Вони попросили його просити за них, і він молився Ягве для них, і Ягве і благали його, і він їх зцілив.

37 І Яков, що був простой чоловік, через свою непорочність був визволений від руки брата свого Евава, і від руки брата своєї матері Сирійця Лавана, що шукав його життя, і від руки всіх царів Ханаанських, що зібралися на нього і на його синів, щоб знищити їх, Ягве і врятував їх від рук їхніх, і вони повернулися до них і побили їх, бо хто коли-небудь простяг руку свою на них без покарання?

[Ч. 67 продовжується на друкованій сторінці 346.]

38 І фараон, колишній, батько твого батька, подивив Йосифа, сина Якова, над усіма князями землі Єгипетської, коли побачив мудрості його, бо мудрості його врятував від голоду всіх жителів землі.

39 Після цього він наказав Якубу та його синам спуститися в Єгипет, щоб через їх доброту, земля Єгипту і земля Гошен була визволена від голоду.

40 І тепер, якщо ви вважаєте добро, перестань знищувати Ізраїлевих синів, і пусть вони будуть жити в Єгипті, і відправь їх звідти, щоб вони пішли в землю Ханаанську, землю, де перебували батьки їхні.

41 І коли чув фараон слова Єтрова, то дуже розгневився на нього, і піднявся з сором від царя, і пішов в землю свою в Мідіан, і взяв з собою палку Йосифа.

42 І сказав цар до Іова Узитянина: Що ти говориш, Іов, і що ти радиш щодо Євреїв?

43 І сказав Йов царю: Ось всі жителі землі в твоїх руках; цар зроби, що буде добре в його очах.

44 І сказав цар до Валаама: Що ти говориш, Валаам? говори слово своє, щоб ми чули.

45 І сказав Білаам царю: З усього того, що задумав цар проти Євреїв, вони будуть визволені, і цар не зможе перемогти їх ні з якої поради.

46 І якщо ти захочеш, щоб знизити їх до вогню, то не зможеш перемогти їх. Елогім і спасував Авраам батька їхнього з Уру Халдейського. Якщо ви думаєте знищити їх мечем, то Ісака батька їхнього спасував з нього і замість нього став бараном.

47 І якщо ти думатимеш, що з важкою і жорсткою роботою будеш зменшити їх, то не переможеш навіть в цьому, бо батько їх Яков служив Лабану у всіх видів важкої праці і процвітав.

48 І тепер, царю, слухай слова мої: це є задума, яку задумали проти них, щоб ти переміг над ними і не відступив від неї.

49 Якщо цар захоче, то пусть накаже всіх їхніх дітей, які народжуються від цього дня і надалі, кинути в воду, бо цим ви можете залишити ім'я їх, бо ніхто з їхніх батьків не був таким випробуваним.

50 І сподобалося це царю і князям, і зробив цар за словом Валаама.

51 І наказав цар, щоб було випущено оголошення і був випущений закон у всій землі Єгипетської, кажучи: від цього дня кожен хлопчик, народжений у євреїв, повинен бути кинутий у воду.

52 І викликав фараон усіх слуг своїх, і сказав: Іди, і подивиться, що кожен хлопчик, що народжується у Євреїв, ви викинете в річку, а кожну дочку ви залишите живим.

53 І коли Ізраїлеві сини чули, що фараон наказав, щоб викинути в річку своїх хлопчиків, то одній народ відлучився від своїх дружин, а інші притримувалися до них.

54 І від того дня, коли прийшов час народження тих ізраїльських жінок, які залишилися з чоловіками своїми, вони йшли на поле, щоб народжувати там, і народжували на поле, і залишали дітей своїх на поле, і поверталися додому.

55 І... Ягве той, хто клявся предкам своїм, щоб родити їх, послав одного з своїх ангелів, що служать йому, що є в небі, щоб мити кожну дитину водою, помазати її і поціснути її, і покласти в руки її два крихітні камені, з яких вона сіла молоко і мед, і змусив її волосся рости до коліна, щоб вона могла покрити себе; щоб утешити її і прилепитися до неї через своє співчуття до неї.

56 І коли Ягве і був він співчутий до них, і хотів їх родити на землі, і наказав землею своїй прийняти їх, щоб вони були збережені там до часу, коли вони виростуть. Після цього земля відкрила рот свій і вирвала їх, і вони виросли з міста, як трава землі і трава лісу, і вони повернулися кожен до своєї родини і до дому батька свого, і вони залишилися з ними.

57 І всі немовлята дітей Ізраїля були на землі, як трава поля, через милість Ягве до них.

58 Коли всі єгиптяни побачили це, вони вийшли, кожен до свого поля зі своїм вівчий ярмом і сором, і робили його, як земля в час родовища.

59 А коли вони вилівали, то не могли завдати шкоди малюкам Ізраїлевих синів. І народ ростив і процвітав великим.

60 І наказав фараон слугам своїм щодня йти в Гошен, щоб шукати дітей із Ізраїлевих.

61 І коли шукали, і знайшли, то забрали його з груди матері й кинули в річку, а дівчинку залишили з матір'ю; так чинили з Ізраїлевими всі дні.

РОЗДІЛ 68

1 У той час дух Ягве миріам, дочка Амрама, сестра Аарона, вийшла і пророкувала про храм: "Вось тепер нам народиться син від батька мого і матері, і він врятує Ізраїль від руки Єгиптів".

2 Коли Амрам почув слова дочки своєї, він пішов і взяв дружину свою до дому, після того, як вигнав її, коли фараон наказав кинути в воду всіх хлопчиків із дому Якова.

3 І взяв Амрам Йокебеда, дружину свою, через три роки після того, як він вигнав її, і він прийшов до неї, і вона завагітніла.

4 Наприкінці семи місяців від її зачаття вона народила сина, і весь будинок наповнився великим світлом, як світло сонця і місяця у час їхнього світання.

5 Коли жінка побачила, що дитина добре і приємна, то приховала її три місяці в кімнаті.

6 У ті дні єгиптяни змовилися, щоб знищити всіх євреїв там.

7 І прийшли єгипетські жінки до Гошену, де жили сини Ізраїлеві, і несли на плечах своїх дітей, що ще не могли говорити.

8 І в ті дні, коли жінки Ізраїлевих синів народжували, то кожна жінка приховувала сина свого від Єгиптів, щоб не знали Єгиптяни, що народжують, і не знищили їх з землі.

9 І прийшли єгипетські жінки до Гошеня, і діти їхні, що не могли говорити, були на плечах їхніх. І коли прийшла єгипетська жінка до дому єврейки, то почала плакати її дитина.

10 І коли кричала дитина, що в кімнаті, то відповіла, і пішли єгипетські жінки і повідомили це до дому фараона.

11 І послав фараон слугу своїх, щоб взяти дітей і вбити їх. Так чинили Єгиптяни з Єврейськими жінками в цілий час.

12 І було в той час, приблизно три місяці після того, як Йокебет приховував сина свого, що це стало відоме в дворі фараона.

13 А жінка поспішала взяти сина свого, перш ніж прийшли стражні, і взяла для нього ковчег з бобов, і накинула його грязью і луком, і поклала в нього дитину, і поклала її в прапори біля річки.

14 А сестра його Міріам стояла далеко, щоб дізнатися, що буде зроблено з нею, і що буде з її словами.

15 І... Ягве і послав в той час в землю Єгипетську жахливу жахливу, що спалювала людську плоть, як сонце, у своєму районі, і сильно пригнічала Єгиптяни.

16 І всі єгиптяни спустилися, щоб змиватись в річці, через пожорну тепла, що спалювала їхнє тіло.

17 І вийшла Батья, дочка фараонова, замитися в річці, бо в неї перепала жара. І й її дівчата ходили на річці, і всі жінки Єгиптяни.

18 Батья підняла очі до річки і побачила ковчег на воді, і послала слугиню свою, щоб принесла його.

19 Вона відкрила його і побачила дитину, а потім дитина плакала. Вона засмутилася його і сказала: "Це один з дітей Євреїв".

20 І всі жінки Єгипту, що ходили берегом річки, бажали дати йому ссати, але він не хотів ссати, бо ця річ була від Ягве — щоб повернути його до грудей його матері.

21 І була в той час Міріам, сестра його, між єгипетськими жінками на річчі. І побачила вона це, і сказала доньці фараоній: Хочу ли я піти і викликати тебе медсестру з єврейських жінок, щоб вона годувала тобі дитину?

22 І сказала їй дочка фараонова: іди! І пішла дівчина і викликала матір дитини.

23 І сказала дочка фараонова Йокебеду: Візьми цього дитину і годувай його для мене, і я дам тобі зарплату твою, дві монети на день. І взяла жінка дитину і годувала її.

24 І коли закінчилися два роки, і виросла дитина, вона привела його до дочки фараонової, і він був їй як син, і назвала його Мосеєм, бо сказала: Я витягнув його з води.

25 А Амрам, батько його, назвав його Хабром, бо сказав: "За нього він приєднав до дружини своєї, від якої він відвернувся".

26 Йокебед, його мати, назвала його Єкутіелем, бо, казала вона, сподівалася на нього, Всемогутній, і Ягве він повернув його мені.

27 І назвала його сестра Міріам Іредом, бо спустилася за ним до річки, щоб дізнатися, що станеться з ним.

28 А Аарон, брат його, назвав його Абі-Занухом, кажучи: Отець мій покинув матір мою і повернувся до неї за нього.

29 А Кахат, батько Амрама, назвав його Абігор, бо за його рахунком Ягве щоб виправили зламану дім Якова, щоб більше не могли викидати своїх хлопчиків у воду.

30 І назвала його медсестра їхня Абі-Сохо, кажучи: Він три місяці ховався в шаті його, заради синів Хама.

31 І весь Ізраїль назвав його ім'ям Шемаїю, сину Нетанелеву, бо казали: "У дні його Ягве він чув їхній крик і врятував їх від їхніх гніводавців.

32 І був Мойсей у дворі фараона, і був домом Батії, дочки фараонської, як син. І вирос Мойсей між дітьми царськими.

РОЗДІЛ 69

1 І помер цар Едом у ті дні, у вісімнадцятому році свого царства, і був похований в храмі своєму, який він збудував собі, як царський будинок у едомській землі.

2 І послали сини Єсавові до Петора, що на річчі, і принесли звідти юнака красивого огляду,

[Чл. 69 с. 2 завершується на початку друкованої сторінки 348.]

[Сторінка починається за словами завершення розділу 69 в. 2, починається на сторінці 347:]

Він був гарний, і його звали Саул, і вони зробили його царем над ними на місці Самла.

3 І правляв Саул над усіма синами Евава в едомській землі сорок років.

4 Коли фараон, цар Єгипетський, побачив, що порада, яку дав Білам щодо Ізраїлевих синів, не досягла успіху, а вони все ще рослись, рослись і рослись по всій землі Єгипетської.

5 Тоді фараон наказав проголосити ізраїльським синам по всій Єгипті: "Нехай ніхто не зменшує щоденної праці.

6 І чоловік, який буде знайдений несправним у своїй праці, яку він виконує щоденно, чи то у вапняному розчині, чи в цеглі, тоді його наймолодший син буде поставлений на їхнє місце.

7 І наповнювалась на Ізраїлевих синів в ті дні труди Єгиптяни, і коли не вистачало одного кирпіча у щоденній праці людини, то єгиптяни брали малочисленного хлопчика від матері його і поклали його в будівлю на місці кирпіча, що залишив батько його.

8 І так робили єгипетці з усіма синами Ізраїлевими день за днем, цілий час.

9 Але плем'я Леві не працювало з Ізраїлевими братами з самого початку, бо сини Леві знали хитрості єгиптян, які вони перше чинили із Ізраїлевим.

РОЗДІЛ 70

1 У третій рік від народження Мойсея фараон сидів на вечірці, а королева Альпараніт сидів по праву його руку і Батія по лівовій, а хлопчик Мойсей лежав на груди її, і Білам син Беора з двома синами своїми, і всі князі царства сиділи за столом перед царством.

2 І витягнув хлопчик руку свою на голову царя, і взяв він врон з голови царя, і поклав його на голову свою.

3 Коли цар і князі побачили справу, яку зробив хлопчик, цар і князі спалилися, і один чоловік здивувався ближньому своєму.

4 І сказав цар до князів, що стоїли перед ним на столі: Що ви говорите, і що ви говорите, князі, у цьому справі, і що буде суд над хлопчиком за це діло?

5 І Валаам, син Беора, чарівник, відповів перед царем і князями й сказав: Згадай тепер, О мій пане й царю, сон, який ти бачив багато днів тому, і те, що твій слуга тлумачив тобі.

6 Тепер, отже, це дитина з єврейських дітей, у якій є дух Ягве, і нехай мій пан цар не уявляє, що цей юнак зробив цю річ без знання.

7 Бо він єврейський хлопчик, і мудрість і розсуд у ньому, хоча він ще є дитиною; він зробив це з мудрості і обрав собі царство Єгипту.

8 Бо так всі євреї обманюють царів і їхніх дворянів, і все це роблять хитро, щоб тремтувати царів землі і їхніх людей.

9 Ви ж знаєте, що так діяв їхній батько Авраам, що обдурив армію Німрода, царя Вавилонова, і Авімелеха, царя Герара, і що завладів йому земля синів Хетів і всі царства Ханаанські.

10 І спустився він в Єгипет, і сказав про Сарру, дружину свою: вона сестра моя, щоб обдурити Єгипет і цар її.

11 І так зробив і його син Ісаак, коли пішов в Герар і жив там, і його сила переміг армію Авімелеха, царя філістимського.

12 Він також думав про те, щоб змусити царство філістимлян споткнутися, кажучи, що його дружина Ревекка була його сестрою.

13 Яков також зрадив свого брата і забрав у його руки його право на первенство і благословення.

14 І пішов він до дому Лабана, брата матері своєї, у Падан-Арам, і ухильно узяв від нього дочку свою, і худобу свою, і все, що було йому, і втік, і повернувся до батька свого в землю Ханаанську.

15 Він продав свого брата Йосифа в Єгипет і був у в'язниці дванадцять років.

16 аж до того, як фараон снів сні, і вивев його з тюремного дому, і вивеличив його над усіма князями Єгипту за то, що він тлумачив йому сні.

17 І коли Ягве і послав він голод у всій країні, і привів батька свого, і всіх братів своїх, і весь дім батька свого, і подбав їх без ціни і без зарплати, і купив Єгиптів в рабів.

18 Тепер, отже, мій пане царю, ось ця дитина постала на їхнє місце в Єгипті, щоб робити за їхніми вчинками й глузувати з кожного царя, князя й судді.

19 Якщо царя сподобає, то тепер пролиємо його кров на землю, щоб він не рос і не забрав владу з вашої руки, і не зникло надію Єгипту після його царства.

20 І сказав Білаам царю: Звонімо всіх суддів Єгипту і мудрах його, і дізнаємося, чи має цей хлопчик смертний присуд, як ти говориш, і вбиємо його.

21 І послав фараон і викликав усіх мудрих Єгиптів, і вони прийшли до царя. Ягве він прийшов до них, і був як один з мудрих людей Єгипту.

22 І сказав цар до мудреців: Ви чули, що зробив цей юнак Євреїн, що вдома,

[Чл. 70 в. 22 завершується на початку друкованої сторінки 349.]

так вирішив Білам.

23 Тепер ви також судите і подивіться, що повинно бути на хлопчика за те, що він зробив.

24 І ангел, який був схожий на одного з мудреців фараонів, відповів і сказав наступним чином перед усіма мудрецями Єгипту, і перед королем і князями:

25 Якщо цар захоче, пусть царь посилає людей, які принесуть перед ним оніксний камінь і вогненний вугіль, і покладуть їх перед дитиною; а якщо дитина витягне руку свою і узме оніксний камінь, то ми дізнаємося, що молодь мудро зробив все, що він зробив, і мусимо його вбити.

26 Але якщо він витягне руку свою на вугілля, то ми дізнаємося, що він не з розуму зробив це, і він буде жити.

27 Це було добре в очах царя та князів, і цар зробив, як сказав ангел Ягве.

28 Цар наказав принести оніксний камінь і вугілля і покласти перед Мойсеєм.

29 Вони поставили хлопця перед собою, і хлопець намагався простягнути свою руку до оніксового каменя, але ангел Ягве взяв його руку й поклав її на вугілля, і вугілля згасло в його руці; він підняв його й поклав його до свого рота, і спалив частину своїх губ і частину свого язика, і він став опухлим у роті й язику.

30 І побачив цар і князі це, і зрозуміли, що Мойсей не поступився мудро, щоб звалити корону з голови царя.

31 Так цар і князі відмовилися вбивати дитину, а Мойсей рос у дворі фараона, Ягве була з ним.

32 І коли був хлопчик у царському дворі, то одягли його в пурпурну одежу, і він вирос серед синів царських.

33 І коли Мойсей виріс у царському дворі, то батья, дочка фараона, вважала його сином, і весь дім фараона почесував його, і всі люди Єгиптяни боялися його.

34 І щодня виходив він, і прийшов в землю Гошену, де жили його брати Ізраїлеві. І бачив їх Мойсей щодня, що вони стихалися дихаю і трудилися.

35 І спитав їх Мойсей: Як вам поставляється ця робота щодня?

36 І розповіли йому про все, що сталося з ними, і про все, що наказав фараон їм перед народженням.

37 І розповіли йому все, що задумав против них Білам, син Беорський, і що задумав проти нього, щоб вбити його, коли він зняв корону з його голови.

38 І коли чув це Мойсей, запалився гнів його на Білаама, і шукав його вбити, а він у засаді був перед ним день за днем.

39 Балам боявся Мойсея, і він і два його сини встали, і вийшли з Єгипту, і вони втік, і врятували душі свої, і пішли в землю Кушу до Кикиануса, царя Кушу.

40 І був Мойсей у царському дому, виходив і входив. Ягве і дав йому благовість у очах фараона, і у очах усіх слуг своїх, і у очах всього народу Єгиптянина, і вони дуже любили Мойсея.

41 І прийшов день, коли вийшов Мойсей у Гошен, щоб подивитися на своїх братів, і побачив синів Ізраїлевих у їхніх тягах і трудах, і засмутився Мойсей за них.

42 І повернувся Мойсей у Єгипет, і прийшов до дому фараона, і прийшов перед фараоном, і поклонився Мойсей перед фараоном.

43 І Мойсей сказав фараонові: Я благаю тебе, мій пане, я прийшов шукати малого прохання від тебе, не відверни мого лиця порожнім; і фараон сказав йому: Говори.

44 І сказав Мойсей фараону: Дай слугам Твоїм синів Ізраїлевих, що в Гошені, один день відпочити там від праці своєї.

45 І відповів фараон Мойсеєві, і сказав: Ось я підняв обличчя ваше в цьому, щоб дати вам прохання ваше.

46 І наказав фараон оголосити по всій Єгипті і Гошені, говорячи:

47 І так говорить вам, усі сини Ізраїлеві: шість днів будете працювати і працювати, а на сьомий день відпочивати будете і не будете робити ніякої роботи; так будете робити всі дні, як наказали цар і Мойсей, син Батія.

48 І радавався Мойсей цього, що дав йому цар. І зробили всі сини Ізраїлеві, як наказав їм Мойсей.

49 Тому що ця штука була з Ягве ізраїльтянам, Ягве і пам'ятав синів Ізраїлевих, щоб спасти їх заради батьків своїх.

50 І... Ягве і був з Мойсеєм, і слава Його поширилася по всій Єгипті.

51 І великий був Мойсей у очах усіх єгиптян і у очах усіх синів Ізраїлевих, шукаючи доброго для народу свого Ізраїлевого і говорячи про них миру царю.

[Ріс 70 ENDS в вірші 51, в нижній частині друкованої сторінки 349.]

РОЗДІЛ 71

1 Коли Мойсей був вісімнадцять років, то побачив батька свого і матері, і він пішов до них у Гошен. Коли ж Мойсей наблизився до Гошену, то прийшов до місця, де працювали сини Ізраїлеві, і подивився на їх тягу, і побачив єгипетця, що побивав одного з своїх єврейських братів.

2 Коли побитий чоловік побачив Мойсея, він побіг до нього по допомогу, бо чоловік Мойсей був дуже шанований у домі фараона, і він сказав йому: Мій пане, зглянься на мене; цей єгиптянин прийшов у мій дім уночі, зв’язав мене, і прийшов до моєї дружини в моїй присутності, і тепер він прагне відібрати моє життя.

3 І коли чув Мойсей це зло, то загорівся гнев його на єгипетця, і повернувся туди й туди, і, бачив, що там ніхто не був, ударив єгипетця, і приховав його в піску, і врятував єврея від руки того, хто його ударив.

4 І пішов єврейський до дому свого, а Мойсей повернувся до дому свого, і вийшов, і повернувся до царського дому.

5 Коли чоловік повернувся додому, він думав залишити дружину свою, бо не подобалося в домі Якова, щоб чоловік приходив до дружини своєї після того, як вона була осквернена.

6 Жінка пішла і повідомила своїм братам, а брати жінки шукали, щоб його вбити, а він втік до свого дому і втек.

7 На другий день вийшов Мойсей до братів своїх, і побачив, що двоє муситься. І сказав він до злого: Чому ти бієш ближнього свого?

8 А він відповів і сказав йому: Хто поставив тебе на начальника і судді над нами? Чи хочеш вбив мене, як вбив ти єгипетця? І боявся Мойсей, і сказав: Зрозуміло це.

9 І чув Фараон про це, і наказав вбити Мойсея. Ягве і послав Ангела Свого, і він з'явився перед Фараоном у обличчі начальника стражника.

10 І ангел Ягве і взяв меч з руки начальника стражби, і вирвав його головою, бо образ начальника стражби був перетворен на образ Мойсея.

11 І ангел Ягве і взяв його за праву руку, і вивів його з Єгипту, і поставив його за межами Єгипту, на відстані сорока днів.

12 А Арон, брат його, залишився один в Єгипетській землі, і пророкував синам Ізраїлевим, говорячи:

13 Так пише: Ягве Елогім від ваших предків відкиньте, кожен з вас, гадливі речі у своїх очах, і не оскверняйте себе богами Єгипетськими.

14 А Ізраїлеві сини непокорілися і не слухалися Аарона в той час.

15 І... Ягве я б їх знищив, якби не те, що Ягве пам'ятав заповідь, яку Він уклав з Авраамом, Ісаком і Якобом.

16 У ті дні рука фараона була сильна на Ізраїлевих синів, і зруйнував їх, і пригнічував їх, аж до часу, коли Ягве він послав слово своє і пізнав їх.

РОЗДІЛ 72

1 І було в ті дні велика війна між синами Кушу, і між синами Сходу, і між Сиромом, і вони піднялися проти царя Кушу, у якого вони були.

2 І вийшов Кик'яний, цар Кушський, з усіма синами Кушськими, народ численний, як пісок, і вийшов воювати з Сирою і синами східними, щоб підкорити їх.

3 Коли Кикианус вийшов, він залишив чарівника Білаама з двома його синами, щоб охороняти місто і найнижчий вид людей країни.

4 І вийшов Кикианус до Сирії й до Сирійців східних, і воював з ними і побили їх, і всі вони упали раненими перед Кикианусом і народом його.

5 Він взяв багатьох із них в полон і підчинив їх, як і раніше, і закорбував їхню землю, щоб взяти від них податки, як завжди.

6 І вийшов Білам, син Беора, коли цар Кушський залишив його, щоб охороняв місто і бідних в місті, і порадив народі землі бунтуватись проти царя Кикиануса, щоб не пускали його в місто, коли він прийде додому.

7 І слухали його люди країни, і присягли йому, і зробили його царем над ними, і двох його синів начальниками військ.

8 І піднялися вони, і збудували стіни міста на двох вугах, і збудували дуже міцну будівлю.

9 На третьому куті вони робили безліч рота між містом і річкою, що оточує всю землю Кушську, і вони робили там воду річки випливати.

10 На четвертому куті вони зібрали численні змії своїми чарівниками і заклинами, і вони укрепили місто і жили в ньому; ніхто не виходив і не входив перед ними.

11 І воював Кикианус з Арамом і синами східними, і покорив їх, як і раніше; і вони давали йому свій звичайний податок, і він пішов і повернувся до своєї землі.

12 Коли Кикианус, цар Кушський, наблизився до свого міста, і всі командири військ з ним, вони підняли очі

[Сторінка відкривається в середині вірша, продовжуючи розділ 72 в. 12 з сторінки 350:]

і побачив, що стіни міста були збудовані і дуже високі, і люди були

здивований цим.

13 І сказали вони один одному: Бо вони бачили, що ми затягнулися в війні, і дуже боялися нас; тому вони зробили це, і збудували міські стіни, і закрепили їх, щоб не прийшли на війну над ними царі Ханаанські.

14 І наблизився цар з військами до входів міста, і підняли очі, і ось всі ворота міста закриті; і викликали вони стражеві, кажучи: Відкрийте нам, щоб ми входили в місто.

15 Але стражби не відпустили їх, за наказом царя їхнього, волшебника Білаама, і не дозволили їм увійти в місто.

16 І з'явилася війна з ними проти ворота міста, і в той день загинуло сто тридцять людей з війська у Кикианусі.

17 Наступного дня вони продовжували воювати і воювали на березі річки; вони намагалися пройти, але не змогли, тому деякі з них потопили в ямах і загинули.

18 Цар наказав їм висекати дерева, щоб вони зробили на них лови, і вони зробили так.

19 Коли вони прийшли до місця канав, вода перевернулася на мельниці, і потопилися двісті людей на десяти човнах.

20 На третій день вони прийшли на бій біля змей, але не змогли наблизитися до них, бо змеї вбили з них сто сімдесят чоловік. Тоді вони припинили бій з Кушем, і закружили Кушу дев'ять років. Ніхто не вийшов і не ввійшов.

21 У той час, коли війна і облога були на Кусі, Мойсей втекла з Єгипту від фараона, який намагався вбити його за те, що він вбив єгипетця.

22 Коли Мойсею було вісімнадцять років, коли він втік з Єгипту від фараона, він втік і втік до табору Кикиануса, який в той час облогав Куш.

23 Мойсей був дев'ять років у лаборі Кикиану царя Куша, весь той час, коли вони облогали Куш, і вийшов Мойсей і ввійшов з ними.

24 І любив цар, і князі, і всі воїни Мойсея, бо він був великий і гідний, і висота його була, як лів великого, і обличчя його - як сонце, і сила його - як сила льва, і він був радником царя.

25 І наприкінці дев'яти років Кікіанус захворів смертельною хворобою, і його хвороба знищила його, і він помер на сьомий день.

26 Тому його слуги бальзамували, несли його і поховали перед воротами міста на півночі з Єгипту.

27 Вони побудували над ним високу, високу будівлю, а під нею поставили великі камені.

28 І на цих камінях гравили книжники царя всю силу царя їхнього Кикиану і всі його війни, які він воював; вони там записані аж до цього дня.

29 Після смерті Кикіану, царя Куша, він дуже засмутив своїх людей і військ через війну.

30 І сказали вони один одному: Радуйте нам, що нам робити в цей час, бо ми живемо в пустелі дев'ять років від наших будинків.

31 Якщо ми скажемо, що будемо воювати проти міста, багато хто з нас буде поранений або вбитий, і якщо ми залишимося тут у огороді, ми теж помремо.

32 Бо тепер всі царі Сирії й сини східні почують, що цар наш помер, і прийдуть на нас неожиданно з ворож'ю, і будуть воювати з нами, і не залишитимуть нам залишку.

33 І тепер йдемо, і зробимо над нами царя, і залишимось в огороді, аж поки місто не буде віддано нам.

34 І хотіли вони в той день вибрати царя з війська Кикиануса, і не знайшли нікого, кого вибрали, як Мойсея, щоб царював над ними.

35 Вони поспішали звалити кожен свій одяг і кинути його на землю, і зробили великий куток і поклали на нього Мойсея.

36 І піднялися вони, і прозвучали трубами, і кричали перед ним, говорячи: живий цар! живий цар!

37 І присягнув йому весь народ і вельможі, що дадуть йому в дружину королеву Адонію, кушитську, дружину Кикиануса. І поставили в той день над собою царю Мойсея.

38 І оголосили в той день всі люди Куша, кажучи: Кожна людина має дати Мойсею щось з того, що має.

39 Вони розширили на кучі плащ, і кожен з них кинув в нього щось з того, що мав: один з золотих завушніків, а інший - монету.

40 І з оніксавих камінь, і з бделію, і з перлів, і з мармуру, кинули на натовп Моисеєві сини Куси, і з срібла та золота в великій кількості.

41 І взяв Мойсей весь срібло і золото, і всі посудини, і бделій, і онікс, що давали йому всі сини Куси, і поклав їх у свої скарби.

42 І цар був Мойсей в той день над синами Кушськими на місці Кикиану царя Кушського.

[В нижній частині сторінки знаходиться заголовок:] КРЕСТ 73

РОЗДІЛ 73

1 У п'ятдесят п'ятий рік царства фараона, царя Єгипту, тобто в сто п'ятдесят сім рік з того, як Ізраїльтяни з'їхали в Єгипет, царював Мойсей в Кусі.

2 Мойсею було двадцять сім років, коли він почав царювати над Кушом, і він царював сорок років.

3 І Ягве дав Мойсеєві милість і благодать в очах усіх дітей Куша; діти Куша дуже любили його, тож Мойсей був у милості в Ягве і в людей.

4 На сьомий день його правління зібралися всі сини Куши, і прийшли перед Мойсеєм, і поклонилися йому на землю.

5 І всі діти говорили разом перед царю, кажучи: Радуйте нам, щоб ми бачили, що буде зроблено з цим містом.

6 Бо вже дев'ять років ми огорожуємо місто і не бачимо наших дітей і наших жінок.

7 Цар відповів їм: якщо ви послухаєте мене у всьому, що Я вам накажу, Ягве ми повернемо місто в наші руки, і ми його підкоряємо.

8 Бо якщо ми будемо боротися з ними, як у попередній битві, яку ми мали з ними перед смертю Кікіануса, багато з нас потраплять поранені, як і раніше.

9 І тепер слухайте цю пораду до вас у цьому справі: якщо ви послухаєте мене, то місто буде віддано в наші руки.

10 Тож усі сили відповіли цареві, кажучи: Усе, що наш пан накаже, ми зробимо.

11 І сказав їм Мойсей: Пройдіть, і проголосіть голос у всьому лагері всім народові, говорячи:

12 Так говорить цар: Іди в ліс, і принісі з тебе з молодих рогів, кожен молодий у руці своїй.

13 І хто не послухається слова царя, і не приведе свого малого, той буде загинути, і цар узме все, що йому належить.

14 І коли приведеш їх, то вони будуть у твоїй дотриманні; доки вони не виростуть, ви виховите їх, щоб побивати долю їхню, як шлях юнаків ястребів.

15 І почули всі сини Куши слова Мойсеєві, і піднялися, і звіщали по всьому лагеру, говорячи:

16 Вам, всім синам Кушанам, цар загалує, щоб ви всі разом пішли в ліс і поймали там молодого сиропу, кожен свій молодь в руці своїй, і привели їх додому.

17 Будь-яка людина, яка порушує королівський наказ, повинна померти, і король заб'є все, що йому належить.

18 І так зробив весь народ, і вийшов в ліс, і піднявся на сорочки, і взяв кожен з них у руку молодого, усіх молодих сороків, і привів їх в пустелю, і виховував їх за наказом царя, і навчив їх бігти, як молодих сороків.

19 І коли виховували молодих говтів, цар наказав їм голодати три дні; і так зробив весь народ.

20 На третій день цар сказав їм: Будьте мудри і мудри! Кожний одягніть свій вооруг, і обтягнуть свій меч, і кожен вершиться на коні своєму, і кожен возьме в руки свою маленьку страву.

21 І ми підстоїмо і воюємо проти міста на місці, де є змії; і все народ зробив, як наказав цар.

22 І взяли кожен свою молодь у руці своїй, і пішли вони. І прийшли вони до місця змій, і сказав їм цар: Поправьте кожен свою молодь на змій.

23 І відправили кожен свій молодий сорог за наказом царя, і юні сороги йшли на змей, і з'їдали їх усіх, і знищили їх з того місця.

24 Коли цар і народ побачили, що всі змії були знищені на цьому місці, весь народ виголосив великий крик.

25 І наблизилися вони, і воювали проти міста, і захопили його, і завоювали його, і ввійшли в місто.

26 У той день загинуло тисяча сто чоловік із людей міста, всі, хто жив у місті, але з людей, які огорожували, не загинуло жодного.

27 І всі сини Куша йшли кожен до свого дому, до своєї дружини, до своїх дітей і до всього, що було йому.

28 Коли Балам, фокусник, побачив, що місто захоплено, то відкрив ворота, і він, і два сини його, і вісім братів його, втік, і повернувся до Єгипту до фараона, царя Єгипту.

[Збережений дефект друку: "Егіпет, до" — без прокладу після кома, як було надруковано.]

29 Вони - чарівники та чарівники, про яких згадується в книзі Закону. Ягве приніс на Єгипет чуми.

30 І взяв Мойсей місто своїм мудрістю, і поставили його на престол сини Куш на місці Кикиану царя Куш.

31 Вони поклали на його голову корону і дали йому дружину Адонію, кушітську королеву, дружину Кикиануса.

32 Мойсей боявся Ягве Елогім і не прийшов він до неї, і не звернув на неї очей.

33 Бо пам'ятав Мойсей, як Авраам присяг свого слугу Еліезеру, що сказав йому: не одружись до сина мого Ісааку з कनанських дочок.

34 І що зробив Ісаак, коли Йаков біг від брата свого, коли наказав йому: не одружись з дочок Ханаанських, і не стань союзником з дітьми Хама.

35 Для Ягве наш Елогім і дав Хама, сина Ноєвого, і його синів, і всіх його потомків, як рабів синам Сему і синам Яфету, і їхнім потомкам після них, як рабів вічно.

36 Тому Мойсей не відвернув ні серця свого, ні очей до дружини Кикиануси, за всі дні царства свого над Кушем.

37 Мойсей боявся Ягве його Елогім в цілому його життя, і Мойсей ходив перед Ягве він був вірний всім своїм серцем і душою, і не відступив від правих шляхів у всі дні свого життя, і не відступив від дороги, якою ходили Авраам, Ісаак і Яков, ні направо, ні ліво.

38 І зміцнився Мойсей в царстві синів Кушських, і провів синів Кушських у своїй мудрості, і благополучив Мойсей в царстві його.

39 У той час Арам і сини східні почули, що загинув Кик'яний, цар Куш, і Арам і сини східні піднялися на Куш в ті дні.

40 І зібрав Мойсей усіх синів Кушських, дуже сильного народу, близько тридцяти тисяч чоловік, і вийшов він на війну з Сирами та з синів східних.

41 І пішли вони спочатку до синів східних, а синів східних, почувши про них, вийшли напередобані їм і воювали з ними.

42 І війна була сильна проти синів східних, так що Ягве і дав в руки Мойсеєві всіх синів східних, і загинуло близько трьохсот чоловік.

43 І відступили всі сини східні, і відступили, і пішов за ними Мойсей і сини кузькі, і покорили їх, і наклали на них податки, як їхня звичка.

44 І перейшов Мойсей і весь народ, що був з ним, відтуль у землю Сирійську на війну.

45 І вийшли на зустріч з ними сирийці, і воювали з ними, Ягве і дав їх у руку Мойсеєву, і багато сирійців повалилися пораненими.

46 Арам також піддався Мойсеєві та народові Куша, і також вони давали свій звичайний податок.

47 І підчинив Мойсей Араму і Синів східних до синів Кушських. І повернувся Мойсей і весь народ, що був з ним, до землі Кушської.

48 Мойсей зміцнився в царстві синів Кушських і Ягве і був з ним, і боялися його всі сини Куси.

РОЗДІЛ 74

1 Наприкінці років помер Саул, цар Едомський, і на його місці царював Баал Ханан, син Акбора.

2 У шістнадцятому році царства Мойсея над Кушем Ваал Ханан, син Ахорова, царював над усіма синами Едому в Єдомі тридцять вісім років.

3 У його дні Моави бунтували проти Едомської влади, бо вони були під Едомським правлінням з днів Хадана, сина Бедада, який побив їх і Мадіанців, і підчинив Моави Єдому.

4 Коли Ваал Ханан, син Акборовий, царював над Едом, всі сини Моавітя відступили від Едома.

5 У ті дні помер африканський цар Ангеас, і на його місці царював його син Аздрубал.

6 І в ті дні помер Янас, цар синів Читимських, і поховали його в храмі своєму, який він побудував собі на рівнині Канопії для проживання; і Латній царював на його місце.

7 У двадцять другому році правління Мойсея над кушськими синами Латин царював над синами Читима сорок п'ять років.

8 І збудував він собі велику і сильну башту, і збудував в ній благородний храм для свого житла, щоб керувати своїм правлінням, як було звичкою.

9 У третій рік свого правління він послав оголосити всім своїм майстром, які зробили для нього багато кораблів.

10 І зібрав Латин весь свій війська, і прийшли вони на корабліх, і йшли там, щоб воювати з Аздрубалом, сином Ангеаса, царю Африки. І прийшли вони в Африку, і воювали з Аздрубалом і войском його.

11 І Латиний перемагав Аздрубаль, і Латиний узяв від Аздрубаля водопровод, який батько його привв'яв від синів Читимських, коли він узяв за дружину Янію дочку Узи; і Латиний звалив мост водопроводного, і ударив всю армію Аздрубаля тяжким ударом.

12 Останні сильні люди Аздрубалу зміцнили себе, і їхні серця наповнилися зайздростю; вони притягнулися до смерті, і знову вступили в війну з Латином, царем Читиму.

13 Війна була сильною для всіх африканських чоловіків і вони всі поранені перед Латином і його людьми, і в цій битві також загинув цар Аздрубал.

14 У царя Аздрубала була дуже красива дочка, її звали Ушпезена, і всі чоловіки Африки вишивали її подобу на одяг через її велику красу і привабливий вигляд.

15 Люди Латину побачили Ушпезену, дочку Аздрубала, і хвалили її перед Латином, їхнім королем.

16 І Латиний наказав принести її до нього; Латиний взяв Ушпезену за дружину і повернувся назад на свій шлях до Читиму.

17 Після смерті Аздрубаля, сина Ангеаса, коли Латин повернувся до своєї землі з битви, всі жителі Африки піднялися і взяли Анібала, сина Ангеаса, молодшого брата Аздрубала, і зробили його королем замість свого брата над всією країною Африки.

[Читання зафіксовано в тесному розширенні: сторінка друкується "в Африці" — зберігаються в друкованому вигляді.]

18 І коли царював він, то вирішив піти до Читіма, щоб воювати з синами Читіма, щоб помстити за справу Аздрубала, брата свого, і за справу жителів Африки, і так зробив.

19 Він створив багато кораблів і прийшов туди з усією своєю армією, і він пішов до Читиму.

20 І воював Анібал з синами Читима, і сини Читима повалилися раненими перед Анібалом та його армією, і Анібал помстив за справу брата свого.

21 Анібал вісімнадцять років воював з синами Читима, а він проживав в країні Читима і там довго оборонився.

22 Анібал дуже сильно ударив синів Читимських, і вбивав їхніх великих людей і князів, а з решти народу вбивав близько вісімдесяти тисяч чоловік.

23 І коли закінчилися дні і роки, Анібал повернувся до своєї землі Африки, і він царював безпечно на місці брата свого Аздрубала.

РОЗДІЛ 75

1 У той час, у сто вісімдесятрічному році, коли спустилися ізраїльтяни в Єгипет, вийшли з Єгипту тридцять тисяч пішохідних мужнів із синів Ізраїлевих, всі з плем'я Йосифа, з синів Ефраїма, сина Йосифа.

2 Бо вони сказали, що термін закінчився, Ягве що постановив ізраїльтянам у давні часи, що говорив до Авраама.

3 І підготувалися ці люди, і поклали кожен меч у бік свій, і кожен зброю свою на себе, і поклали на силу свою, і вийшли разом з Єгипту з сильною рукою.

4 Але вони не принесли нічого, що б вони могли на дорогу, крім срібла і золота, і навіть хліба не принесли в свої руки на той день, бо думали, що отримають свій податок за зарплату від філістимлян, щоб не взяти його силою.

5 Ці люди були дуже сильними і сміливими людьми, один міг гоняти тисячу, а двоє могли перемогти десятки тисяч, тому вони довіряли своїй сили і йшли разом, як вони були.

6 Вони йшли в землю Гат, і спустилися, і знайшли пастухів Гатських, що пасили худоби синів Гатських.

7 І сказали пастухам: Дайте нам на зарплату одних овець, щоб ми їли, бо ми голодні; сьогодні ми не їли хліба.

8 І сказали пастири: Чи є це наші вівці чи худоби, що ми даємо вам їх за заробітку? І підійшли сини Ефраїмські, щоб взяти їх силою.

9 А пастухи Гатські кричали над ними, і їхній крик був чутий далеко, і всі сини Гатські вийшли до них.

10 Коли ж бачили сини Гат злочини синів Ефраїмів, то повернулися, і зібрали синів Гатських, а кожен одягнув зброю свою, і вийшли до синів Ефраїмів на війну.

11 І вони збивали їх у долині Гат, і війна була сильна, і вони вбили один одного у той день велику кількість.

12 На другий день сини Гат послали до всіх міст філістимських, щоб вони прийшли на допомогу їм, говорячи:

13 Піднімись до нас і допоможи нам, щоб ми побили синів Ефраїмів, що вийшли з Єгипту, щоб забрати наші худоби, і щоб вони без причини воювали проти нас.

14 А душі синів Ефраїмів виснажили від голоду і смаги, бо три дні не їли хліба. І вийшли від міст філістимських сорок тисяч чоловік, щоб допомогти жителям Гат.

15 Ці люди воювали з синами Ефраїма, Ягве і вдарив синів Ефраїмів в руки філістимських.

16 Вони побили всіх синів Ефраїма, всіх, що виходили з Єгипту, і не залишилося жодного, крім десяти чоловіків, які втекали від біженців.

17 Це зло було від Ягве проти дітей Єфрема, бо вони пішли проти слова Ягве, вийшовши з Єгипту, перш ніж настав період, який Ягве в давні дні призначив Ізраїлеві.

18 І загинуло також багато філістимлян, близько двадцяти тисяч чоловік, і братів їхніх несли їх, і поховали їх у містах своїх.

19 І загиблих із синів Ефраїмів залишилися в долині Гат багато днів і років, і не були приведени до поховання, і доліна наповнюлася людськими костями.

20 Люди, які врятувалися від битви, прийшли в Єгипет і розповіли всім синам Ізраїля все, що сталося з ними.

21 І плакав за них батько їхнє Ефраїм багато днів, і прийшли брати його, щоб утешити його.

22 І прийшов він до дружини своєї, і вона народила сина, і назвав його Бериєю, бо вона була несприятливою в домі його.

РОЗДІЛ 76

1 У той час Мойсей, син Амрама, був царю в країні Куши, і він процвітав у своєму царстві, і правдив правління синів Куши в праведності, праведності і непорочності.

2 І любили Моисея всі сини Кушські в усі дні його царства над ними, і дуже боялися його всі мешканці країни Кушської.

3 У сорокрічне царствовання Мойсея над Кушем Мойсей сидів на царському престолі, а королева Адонія була перед ним, і всі вельможі сиділи навколо нього.

4 І сказала Адонія, королева, перед королем і князями: Що це є, що ви, сини Кушські, робили так довго?

5 Ви ж знаєте, що ці сорок років, що царював на Кусі, він не підійшов до мене, і не служив богам синів Куси.

6 І тепер слухайте, ви сини Кушські, і нехай більше не царює над вами цей чоловік, бо він не з нашого народу.

7 Ось Менакрус, мій син, виріс, нехай він царює над вами, бо краще для вас служити синові вашого пана, ніж служити чужинцеві, рабові царя Єгипту.

8 І почувши весь народ і вельможі синів Кушських слова, що казала королева Адонія в їхніх вухах.

9 І весь народ підготував до вечора, і рано ранок вставав, і поставив на них царю Менахруса, сина Кикиануса.

10 І боялися всі сини Куши, щоб витягнути руку свою на Мойсея, бо Ягве і пам'ятали сини Куши, що присягнули Мусі, і не завдали йому шкоди.

11 Але кузьки давали Мусі багато подарунків і відправляли його від них з великою повагою.

12 Тож Мойсей вийшов із землі Куш і пішов додому й перестав царювати над Кушем; Мойсеєві було шістдесят шість років, коли він вийшов із землі Куш, бо ця річ була від Ягве. Бо настав період, який Він призначив у давні дні, щоб вивести Ізраїль з ураження дітей Хама.

13 І пішов Мойсей в Мідіан, бо боявся повернутися в Єгипет через фараона, і пішов, і сидів при колоді води в Мідіан.

14 І вийшли сім дочок Реуїла Мідіанця, щоб пасти стадо батька свого.

15 І прийшли вони до колоди, і витягли воду, щоб напоїти стадо батька свого.

16 І прийшли пастири Мадіанські, і вигнали їх; і піднявся Мойсей, і допоміг їм, і напоїв стадо.

17 І повернулися вони до батька свого Реуїла, і розповіли йому, що зробив для них Мойсей.

18 Вони сказали: "Єгипетський чоловік врятував нас від рук пастухів, і він витягнув для нас воду і напоїв стада".

19 І сказав Рев'єль дочок своїх: Де ж він? Чому ви покинули чоловіка?

20 І послав Рев'єль і викликав його, і привів його додому, і їв з ним хліб.

21 І розповів Мойсей Ревуїлу, що він втік з Єгипту, і що царював на Кусі сорок років, і що після того вони забрали від нього владу і відпустили його у мірі з честю і подарунками.

22 Коли Реруїл почув слова Мойсеєві, Реруїл сказав у собі: Я покладу цього чоловіка в в'язницю, і переможу кушських синів, бо він втік від них.

23 І взяли його і поклали в в'язницю. І був Мойсей у в'язниці десять років; а коли був Мойсей у в'язниці, то помилилася над ним Сипора, дочка Реуеля, і підтримувала його хлібом і водою завжди.

24 Всі сини Ізраїлеві були ще в Єгипетській землі, слугуючи Єгиптянам у будь-якій тягарній праці, і рука Єгиптяни продовжувала жорстоко діяти над синами Ізраїлевими в ті дні.

25 Тоді Ягве я поразив фараона, царя Єгипту, і була на нього чума прокази від піднігу ноги до корони на голови його; бо жорстокі образи Ізраїлевих синів ця чума в той час була від Ягве на фараона, царя Єгипту.

26 Для Ягве він слухав молитву народу Свого, Ізраїлевих синів, і прийшов до нього крик їхній через їхню важку працю.

27 Усе ж Його гнів не відвернувся від них, і рука фараона все ще була простягнута проти дітей Ізраїля. Фараон затвердив свою шию перед Ягве, він збільшив своє ярмо над дітьми Ізраїля, і огірчив їхні життя всілякою важкою роботою.

28 Коли Ягве він нанесла чуму фараону, царю Єгипту, і попросив своїх мудреців і чарівців, щоб він лікував його.

29 І сказали йому мудрачі і чародеї, що якщо кров дітей буде покладена на рани, він буде зацілений.

30 І послухав їх фараон, і послав слугу свого до Ізраїлевих синів у Гошен, щоб вони взяли дітей їхніх.

31 І пішли слуги фараоні, і забрали дітей із Ізраїлевих синів з груди своїх матерів, і приносили їх до фараона кожного дня, щодня дитину, і врачи убивали їх і наносили на них чуму.

[Сторінка закінчується на середині речення в вірші 31 ("так"); розділ 76 продовжується на сторінці 356, ще не

Фотографувана. Палка, посадена в саді Реуеля, знаходиться пізніше в розділі, поза цією сторінкою.]

[Ч. 76 в. 31, хвост] — номер вірша знаходиться на сторінці 355:]

Вони робили це цілий день.

32 Число дітей, яких убив фараон, було триста сімдесят п'ять.

33 Але Ягве і не послухався лікарів царя Єгипту, і чума все сильніше зросла.

34 І був фараон десять років зляканий цією чумою, і все ж серце фараона загарталося проти Ізраїлевих синів.

35 Наприкінці десяти років Ягве і продовжував наносити фараону згубні катаклизми.

36 І... Ягве і з'явилася йому погана пухлина і хвороба в животі, і ця чума перетворилася на сильну кишку.

37 У той час два слуги фараона прийшли з землі Гошенї, де перебували всі Ізраїлеві сини, і прийшли до дому фараона і сказали йому: Ми бачили синів Ізраїлевих, що лихають у своїй праці, і небрежні в своїй праці.

38 І коли чув фараон слова слуг своїх, дуже запалився гнів його на синів Ізраїлевих, бо був дуже засмучений болем тіла свого.

39 І він відповів і сказав: Тепер, коли з'ясують сини Ізраїлеві, що я хворий, вони повернуться і насміхаються над нами. Тепер ж приготуй мені колесницю мою, щоб я пішов до Гошеня і побачив насміх Ізраїлевих синів, якими вони мене насміхають. Так і слуги його приготували йому колесницю.

40 І взяли його, і посадили на коня, бо сам не міг їздити.

41 І взяв з собою десять конців і десять піхоти, і пішов до Ізраїлевих синів до Гошеня.

42 Коли вони прийшли до кордону Єгипту, коня царя пройшла в вузьку місцевість, витягнуту в куроті виноградника, огорожена з обох боків, а рівнина була з іншого боку.

43 Коні швидко бігли в цьому місці і стискали один одного, а інші коні стискали королівського коня.

44 І кінь царський впав на рівнині, а цар їхав на ньому; і він впав, і колесь перевернулася від обличчя царя, і кінь лежав на царі, і цар викликнув, бо тіло його було дуже болюче.

45 І розрвалося від нього тіло царя, і зламалися його кістки, і він не міг їздити. Ягве для нього, Ягве він чув крик свого народу Ізраїлевого і їхнє лиха.

46 І взяли його раби його на плечі свої, повільно і обережно, і відвезли його назад до Єгипту, і коняри, що були з ним, також повернулися до Єгипту.

47 І поклали його на ліжко його, і цар знав, що його кінець прийшов на смерть, і прийшла Апараніт, королева його дружина, і плакала перед королем, і цар плакав разом з нею великим плачем.

48 І прийшли в той день всі князі його та слуги його, і побачили царя в мучі, і плакали разом з ним великою рікою.

49 Першопоставники царя і всі його радники порадили царю, щоб він поставив одного за його місцем в країні, кого вибере з своїх синів.

50 У царя були три сини і дві дочки, яких йому родила королева Апараніт, його дружина, крім царських наложниць.

51 І це їхні імена: первородний Отри, другий Адікам, третій Морион, і їхні сестри: імена старшого Батії, і другої Акузи.

52 Отри, перший народжений королем, був ідіотом, імпетузним і поспішав у своїх словах.

53 Адікам був хитим і мудрим чоловіком, знаючим усю мудрість Єгиптянину, але некрасивим, товстим на плоті і дуже коротким на висоті; висота його була хідною.

54 Коли цар побачив, що його син Адікам розумний і мудрий у всьому, цар вирішив, що після його смерті він стане королем на його місці.

55 Він одружився з Гедудою, дочкою Авілота, коли йому було десять років, і вона породила йому чотирьох синів.

56 Після цього він пішов і взяв три дружини, і мав вісім синів і три дочки.

57 А цар сильно пожертвував знепорадком, і тіло його запахнуло, як тіло трупа, кинутий на поле в літо, під час жарку сонця.

58 Коли цар побачив, що його хвороба сильно зросла над ним, то наказав привести до нього сина свого Адікама, і поставили його на короля на його місце.

59 На закінчення трьох років цар помер з позором, позором і ненавистю. Його слуги переносили його і поховали в могилі царів Єгипту в Соан-Мізраїмі.

60 Але вони не бальзамували його, як це було звичним для царів, бо його тіло було гнило, і вони не могли наблизитися, щоб бальзамувати його через запах, тому вони поспішали поховати його.

61 Бо це зло було від Ягве для нього, Ягве він відплатив йому злом за зло, яке він зробив ізраїльтянам у його дні.

62 І помер він з страхом і сором, і царював на його місце син його Адікам.

РОЗДІЛ 77

1 Адікаму було двадцять років, коли він царював над Єгиптом, і царював він чотири роки.

2 У дваста шестерому році, коли Ізраїль з'їхав у Єгипет, Адікам царював над Єгиптом, але він не тривав так довго, як його батьки.

3 Бо Мелоль, батько його, царював в Єгипті дев'ятдесят чотири роки, а хворів десять років і помер, бо був нечесний до нього, Ягве.

4 І всі єгиптяни називали на ім'я Адікама фараона, як і на ім'я його батьків, як вони звикли робити в Єгипті.

5 І всі мудрі люди фараона назвали ім'я Адікама Ахузом, коротко це називається Ахузом на егіпетській мові.

6 Адікам був дуже жахливий, і він був хід і хід, і він мав велику бороду, яка досягала до подонок його ног.

7 І сидів фараон на престолі батька свого, щоб царювати над Єгиптом, і правляв царством Єгипту з мудрості своєї.

8 Коли він царював, він перевершив свого батька і всіх попередніх царів у злі, і він збільшив свій яр над синами Ізраїля.

9 І вийшов він з слугами своїми до Ізраїлевих синів у Гошен, і зміцнив над ними роботу, і сказав їм: виконайте свою роботу, щоденну роботу, і не відмовляйте рук ваших від роботи нашої від цього дня, як в дні батька мого.

10 І поставив над ними начальників із Ізраїлевих синів, і над цими начальниками поставив начальників з своїх слуг.

11 І поклав над ними мерку кирпіч, щоб вони чинили це число щодня, і повернувся, і пішов в Єгипет.

12 У той час начальники фараона наказали начальникам синів Ізраїлевих, згідно з наказом фараона, кажучи:

13 Так говорить фараон: виконайте свою роботу щодня, і виконайте свою справу, і дотримуйтесь щоденної норми кирпіч, не зменшуйте нічого.

14 І станеться, що якщо ви не вистачите в ваших повсякденних блоках, то Я поставу на їхнє місце ваших дітей.

15 І робили в ті дні радники Єгипту так, як наказав фараон.

16 І коли з'являлося дещо недоліку в межі Ізраїлевих синів у їхніх щоденних кирпічках, то йшли начальники фараона до жінок синів Ізраїлевих, і брали дітей із синів Ізраїлевих, як було недоліку кирпіч, і брали їх з груди своїх матерь, і поклали їх в будівлю замість кирпіч.

17 Коли їхні батьки і матері плакали над ними і плакали, коли чули голоси своїх дітей в стіні будівлі.

18 І переважали над Ізраїлем начальники робіт, щоб Ізраїльтяни поклали своїх дітей у будівлю; так що один чоловік поклав сина свого в стіну, і поклав на нього м'яч, а очі його плакали над ним, і сльози його випали на сина його.

19 І робітники єгипетські так робили з дітьми Ізраїлевими багато днів; і ніхто не помиловав і не помиловав діток Ізраїлевих.

20 І кількість всіх дітей, що загинули в будівлі, була двісті сімдесят, яких вони збудували на місці кирпіч, що залишили їхні батьки, і кого витягли мертвими з будівлі.

21 І труди, що накладалися на Ізраїлевих синів у дні Адикама, були більші за труди, що вони робили у дні батька його.

22 Ізраїлеві сини сумували щодня через свою важку працю, бо говорили між собою: "Коли фараон помре, то встане його син і полегшить нашу роботу".

23 Але вони зробили останню роботу більшою, ніж попередню, і Ізраїлеві сини засмучали за це, і виклик їхній піднявся до небес, Ягве за їхню працю.

24 Ягве і почув голос синів Ізраїлевих і крик їх у ті дні, Ягве і пам'ятав їм заповіт Своїй, який Він зробив з Авраамом, Ісааком і Якобом.

25 І... Ягве і побачив він тягост Ізраїлевих синів, і тяжкий їхній труд в ті дні, і вирішив врятувати їх.

26 Мойсей, син Амрама, був ще в тих днів у в'язниці, у домі мидіанця Реуеля, а Зипора, дочка Реуеля, таємно підтримувала його їжею щодня.

27 Мойсей десять років перебував у в'язниці в будинку Реуїла.

28 І коли закінчилися десять років, тобто перший рік царства фараона над Єгиптом на місці батька його,

29 І сказала Сіпора батьку своєму Реуїлу: Ніхто не запитує і не шукає Єврея, якого ти вв'язав в в'язниці десять років.

30 Отже, якщо ви вважаєте, що це добре, то давайте послати, щоб подивитися, живий він чи мертвий. Але батько її не знав, що вона його підтримувала.

31 І відповів батько її Рев'єль й сказав їй: Чи колись сталася така річ, що в'язниця вставили людину без їжі десять років, і що вона залишилася живою?

32 І відповів Сіпора батькові своєму, кажучи: Ви чули, що Елогім євреїв великий і сильний, і завжди творить чудеса для них.

33 Це Він був, Хто визволив Авраама від халдеїв, і Ісаака від меча його батька, і Якова від ангела Ягве, який боровся з ним на броді Яввока.

34 Він також зробив з цим чоловіком багато речей: врятував його з річки Єгипетської, і від меча фараона, і від синів Кушських, і також може врятувати його від голоду і зберегти його живим.

35 І це було добре у очах Реуїла, і він зробив за словами своєї дочки, і послав до [в. 35 завершує на початку с. 358]

[Ч. 77 в. 35, хвост] — вірш починається на с. 357:]

щоб дізнатися, що сталося з Мойсеєм.

36 Він побачив, і ось чоловік Мойсей був живий у в’язниці, стоячи на своїх ногах, хвалячи й молячись Елогіму своїх предків.

37 І наказав Рев'єль, щоб вивели Мойсея з в'язниці; і вибрили його, і він змінив свої в'язничні одяги і їв хліб.

38 І після того Мойсей увійшов у сад Реуеля, який був позаду дому, і він там молився Ягве, своєму Елогіму, Який зробив могутні чудеса для нього.

39 Коли він молився, він дивився навпроти нього, і там сапфіровий паличок був поміщений в землю, яка була засадена посередині саду.

40 Він наблизився до палку і дивився, і побачив ім'я Ягве Елогім на ньому було гравюровано, написано і розроблено на палку.

41 І прочитав він його, і витягнув руку свою, і вирвав її, як дерево лісу з куста, і посох був у його руці.

42 Це палка, з якою всі наші роботи Елогім він створив небо і землю і все, що в них, моря, річки і всі риби.

43 І коли Ягве він вигнав Адама з Едемського саду, взяв в руку палку і пішов, щоб поробляти землю, з якої він був зроблений.

44 І спустилася до Ноя та була дана Шему і його потомкам, аж доки не потрапила вона в руку Авраама Єврея.

45 А коли Авраам дав все, що мав, своєму сину Ісакові, він також дав йому цю палку.

46 Коли Якуб втік до Падан-Арима, він взяв його у руку, і коли повернувся до батька, він не залишив його позаду себе.

47 Також, коли він спустився в Єгипет, він взяв його в руку і дав його Йосифу, одна доля над своїми братами, бо Якуб взяв його насильно від свого брата Єсова.

48 Коли Йосиф помер, то прийшли в дім Йосифа єгипетські дворяни, і станок прийшов у руку Реуїла мидіанця. Коли він вийшов з Єгипту, то взяв його у руку і посадив його в саді.

49 І намагалися всі сильні люди Кінітяни вирвати його, коли намагалися взяти доньку його Сипору, але не змогли.

50 Цей палк залишився засаденим у саді Реуеля, поки не прийшов той, хто мав на нього право і забрав його.

51 І побачив Реруїл палку в руці Мойсеєвій, і дивувався на неї, і дав йому дочку свою Сипору за дружину.

РОЗДІЛ 78

1 У той час помер Баал-Ханнан, син Ахтора, цар Едомський, і був похований у своєму домі в едомській землі.

2 Після його смерті сини Єсау послали в землю Едомську, і взяли звідти чоловіка, що був в Едомі, на ім'я Хадад, і зробили його королем над ними на місці Ваала-Ханнана, їхнього царя.

3 І правляв Хадад над синами Едомом сорок вісім років.

4 Коли він царював, він вирішив воювати з Моавітами, щоб покласти їх під руку синів Евава, як вони були раніше, але не зміг, бо сини Моавіть чули про це, і вони встали і поспішили вибрати над собою царя з братів своїх.

5 Після цього вони зібрали великий натовп, і послали їх до синів Амона, своїх братів, щоб вони допомогли їм воювати проти Хадада, царя Едому.

6 І почув Гадад про те, що зробили сини Моавські, і сильно боявся їх, і не воював проти них.

7 У ті дні Мойсей, син Амрама, в Мадіанці, одружився з Сипорою, дочкою Мадіанця Реуїла.

8 І ходила Зипора по шляхам дочок Якова; вона не була нічим не менше праведності Сари, Ревекки, Рахелі і Лії.

9 І заважилася Зипора і народила сина, і назвала його Гершомом, бо сказав: Я був в чужій країні, а не обрізав переднікону, за наказом Реуїла, батька свого.

10 І знову зачала вона і народила сина, а обрізнула його передне, і назвала його Елієзером, бо сказав Мойсей: Елогім він був моїм заступником і врятував мене від меча фараона.

11 І фараон, цар Єгипетський, дуже збільшив в ті дні труди синів Ізраїлевих, і ускладнював свій яр на синів Ізраїлевих.

12 І наказав він оголосити в Єгипті: не давайте народу більше соломи, щоб робити з них кирпіч, а пусть піде і збирає себе соломи, як знайдуть.

13 І кількість кирпіч, що вони роблять, дайте їм щодня, і не зменшуйте від них нічого, бо вони бездіяльні в своїй роботі.

14 І почувши це сини Ізраїлеві, плакали і зітхали, і кричали: Ягве [в. 14 завершує на початку с. 359]

[Ч. 78 в. 14, хвост] — вірш починається на с. 358:]

гіркості їхніх душ.

15 І... Ягве чули крик синів Ізраїлевих, і бачили тиск, яким їх угнетували Єгиптяни.

16 І... Ягве він був ревнивий до свого народу і до своєї спадщини, і слухав їхній голос, і вирішив вивести їх з лиха Єгипту, і дати їм землю Ханаанську на власність.

РОЗДІЛ 79

1 В ті дні Мойсей пастив стадо Мадіанця Реуїла, свого тетуса, за пустелі Сином, і був у руці його палка, яку він взяв від тетуса свого.

2 І сталося в один день, що з овець відхилився козля, і послідовував його Мойсей, і він прийшов до гори Єгоїди, Ягве до Хореба.

3 Коли він прийшов до Хореба Ягве і з'явився йому там в кусті, і побачив, що куст гориться, а вогонь не зміг зжечь куста.

4 Коли Мойсей побачив це, то дуже дивувався, що куста не згасла, і наблизився, щоб подивитися цю силу. Ягве і з огню викликав Мойсея і наказав йому спуститися до Єгипту до фараона, царя Єгипту, щоб відпустив Ізраїлевих синів від його служіння.

5 І... Ягве і сказав до Мойсея: піди, і поверніться в Єгипет, бо померли всі люди, що шукали життя твого, і говори фараону, щоб відпустив Ізраїлевих синів з його землі.

6 Ягве і зробив знаки й чудеса в Єгипті перед очима фараона і перед очима служителів його, щоб вони повірили, Ягве я послав його.

7 Мойсей слухав все це. Ягве і наказав йому. І повернувся він до свого тетуля, і розповів йому ці слова. І сказав йому Рев'ел: Іди у мирі.

8 Мойсей встав, щоб іти до Єгипту, і взяв свою дружину й синів із собою; він був у заїзді в дорозі, і ангел Ягве зійшов, і шукав нагоди проти нього.

9 Він хотів його вбити за свого первородного сина, тому що він не обрезав його і порушив заповідь, Ягве що Він зробив з Авраамом.

10 Бо Мойсей слухав слова свого тетра, яке говорив йому, щоб не обрізнити первородного сина свого, і не обрізнив його.

11 Зіпора побачила ангела Ягве вона шукала нагоду проти Мойсея, і знала, що це сталося через те, що він не обрезав її сина Гершома.

12 Сепфора поспішила й взяла деякі гострі кам’яні камені, що були там, і обрізала свого сина, і визволила свого чоловіка й свого сина з руки ангела Ягве.

13 А Аарон, син Амрама, брат Мойсея, той день ходив у Єгипті на березі річки.

14 І... Ягве і з'явився йому там і сказав йому: Іди до Мойсея в пустелі. І пішов він і зустрів його на горі Ові. Ягве, і він його поцілував.

15 І підняв Аарон очі свої, і побачив Сипору, дружину Мойсеєву, і дітей її, і сказав до Мойсея: Хто це для тебе?

16 І сказав йому Мойсей: вони жонка моя і сини мої, які я маю, Ягве і дав мені в Мадіяне. І засмутився Аарон через жінку та її синів.

17 І сказав Аарон до Мойсея: відпустить жінку та дітей її, щоб вони йшли до дому батька її. І слухав Мойсей слова Аарона і зробив так.

18 Зіпора повернулася з дітьми своїми, і вони пішли до дому Рев'єла, і залишилися там до часу, коли прийшов час, Ягве він відвідав народ Свій і вивів їх з Єгипту з руки фараона.

19 Мойсей і Аарон прийшли до Єгипту до громади дітей Ізраїля й промовили їм усі слова Ягве, і народ радів дуже великою радістю.

20 Мойсей і Аарон встали рано наступного дня й пішли до дому фараона, і вони взяли в свої руки жезл Ягве.

21 Коли вони прийшли до царської порти, то там були два молодих льви, прив'язнені залізними інструментами; ніхто не виходив і не входив перед ними, крім тих, кого цар наказав прийти, коли прийшли фокусники і відв'язували льви своїми заклинаннями, і привели їх до царя.

22 І пішов Мойсей і Аарон, і ввійшов в царський дім.

23 І леви прийшли з ними радіючи, і вони пішли за ними і раділи, як собака радіє своїм господарем, коли він повертається з поля.

24 Коли фараон побачив цю річ, він був здивований нею і був дуже наляканий звісткою, бо їхній вигляд був як вигляд дітей Елогіма.

25 І сказав фараон до Мойсея: Що ти просиш? І вони відповіли йому, кажучи: Ягве Елогім і послав нас до тебе з євреїв, щоб ти сказав: відпустить народ мій, щоб служив мені.

26 Коли чув фараон їхні слова, то дуже злякався перед ними, і сказав їм: Ідіть сьогодні і поверніться до мене завтра. І зробили вони так, як сказав цар.

27 Коли вони пішли, фараон послав викликати Балеама фокусника, і Янеса і Ямбреса, його синів, і всіх фокусниках, і фокусниках, і консультантів, що належали царю. І прийшли вони всі, і сиділи перед королем.

28 І розповів їм цар усі слова, що казали йому Мойсей і Аарон брат його. І сказали мудрачі фараону: Як ж люди можуть прийти до тебе через львів, що в впорні?

29 І сказав цар: Бо вони підняли палицю свою на львів, і звільнили їх, і прийшли до мене, і льви раділи над ними, як собака радіє на зустріч з господарем своїм.

30 І відказав царя Білам, син Беора, фокусник, говорячи: Це не інші, як і ми, фокусники.

31 І тепер пошлі їх і призовіть, щоб ми поставили їх на суд, і так зробив цар.

32 Уранці фараон послав викликати Мойсея і Аарона, щоб вони прийшли до царя, і вони взлили палицю Ягве і прийшов він до царя і сказав йому:

33 Так сказано Ягве Елогім і сказав він: відпусти народ мій, щоб служив мені.

34 І сказав цар до них: Хто ж повірить вам, що ви - посланці Ягве і що ти прийдеш до мене за його наказом?

35 Тому тепер даруй чудо або знак у цій справі, щоб повірили твоїм словам.

36 А Аарон поспішав кинути палку з руки перед фараоном і перед його слугами, і палка перетворилася на змію.

37 І, побачивши це, чарівники кинули на землю свій жезл, і вони стали зміями.

38 Змея з палкою Аарона підняла голову і відкрила рот, щоб поглинути палки чарівців.

39 І відповів Білаам чародей, і сказав: Це було з часів стародавніх, що змія поглинає свого ближнього, і що живі тварини пожрають один одного.

40 Отже, тепер поверніть його до стягини, як вона була на початку, і ми також повернемо наші стягині, як вони були на початку. Якщо ваш стяг поглине наші стягини ми дізнаємося, що дух Ягве і якщо не, то ти - чарівник, як і ми.

41 А Аарон поспішав і витягнув руку свою, і захопив хвост змії, і він став в його руці палочкою; так і коліки зробили зі своїм палочкою, і кожен захопив хвост змії своєї, і вони стали палочкою, як і раніше.

42 Коли вони були повернені до стяг, стяг Аарона поглинав їхні стяги.

43 І коли цар побачив цю річ, він наказав принести книгу записів, що стосувалася царів Єгипту; вони принесли книгу записів, хроніки царів Єгипту, у яких усі ідоли Єгипту були вписані, бо вони думали, що знайдуть там ім’я Ягве, але вони не знайшли його.

44 І сказав фараон до Мойсея та Аарона: Ось я не знайшов ім'я вашого, Елогім написано в цій книзі, і його ім'я я не знаю.

45 А радники й мудрі люди відповіли царю: Ми чули, що Елогім євреїв - син мудрих, син стародавніх царів.

46 І повернувся фараон до Мойсея та Аарона, і сказав їм: Я не знаю, Ягве я не відпущу його народу.

47 І відповіли вони і сказали царю: Ягве Елогім від Елогім його ім'я - це Його ім'я. Він проповідував нам Його ім'я з днів наших предків і послав нас, говорячи: Іди до фараона і скажи йому: Відпусти народ мій, щоб служив мені.

48 І тепер пошли нас, щоб ми пішли три дні дорогою в пустелю і принесли йому жертви, бо від днів, коли ми спустилися в Єгипет, він не взяв з наших рук ні спаленого жертви, ні зернової жертви, ні жертви; а якщо не пошлите нас, то запалиться на вас гнев Його, і він поб'є Єгипет чи чумою, або мечом.

49 І сказав фараон до них: Розкажіть мені про силу Його та силу Його. І вони сказали йому: Він створив небо і землю, море і всі риби їхні, створив світло, створив темряви, дав дощ на землю і полив її, і рос траву і траву, створив людину і тварин, і лісових тварин, і птахів небесних, і риб морських, і устами Його вони живуть і помирають.

50 Він створив тебе в утробі матері твоєї, дав тобі дух життя, підняв тебе і поставив на престол Єгипту. Він узяв тебе дух і душу, і поверне тебе до землі, з якої ти був взят.

51 І впав гнів царя на слова їхні, і сказав їм: Хто ж з усіх богів народів може зробити це? Моє річко - моє, і я зробив його для себе.

52 І вигнав він їх від себе, і наказав труди над Ізраїлем більш жорсткими, ніж були вчора і раніше.

53 І вийшли Мойсей і Аарон від царя, і побачили синів Ізраїлевих в поганому стані, бо надзирателями праці надто важка їхня праця.

54 Мойсей повернувся до Ягве і сказав: Чому ти зловживиш своїм народом? Бо з того часу, як я прийшов говорити фараону про те, що ти послав мене, він сильно зловживив синам Ізраїлевим.

55 Ягве і сказав він до Мойсея: Глянь, і побачиш, що з витягнутою рукою і важкими казнями фараон відпустить Ізраїлевих синів з своєї землі.

56 І жили Мойсей і Аарон між братами синами Ізраїлевими в Єгипті.

57 А що до Ізраїлевих синів, то єгиптяни погордили їх життя тяжким трудом, який накладали на них.

РОЗДІЛ 80

1 І наприкінці двох років Ягве і знову послав Мойсея до фараона, щоб вивев Ізраїлевих синів і відпустив їх з Єгипту.

2 І пішов Мойсей, і прийшов до дому фараона, і сказав йому ці слова: Ягве і послав його, але фараон не послухав його Ягве; Ягве він підняв свою силу в Єгипті над фараоном і його підданими, Ягве ми поразили Фараона та його народ великими, сильними кашами.

3 Ягве що послав через Аарона, і перетворив всі води Єгипту на кров, і всі їхні річки і річки.

4 І прийшов один єгипетський, щоб пити воду, і подивився на свою чару, і ось вся вода перетворилася на кров. І прийшов він, щоб пити з чари своєї, і вода в чарі стала кровю.

5 І коли жінка випекла свою тестою і приготувала свою їжу, то їхній вигляд перетворився на вигляд крові.

6 Ягве і знову послав, і все їхнє води породили ляби, і всі ляби прийшли в будинки єгиптян.

7 Коли єгиптяни пили, їхні страви наповнювалися лябими, і вони танцювали у своїх стравах, як вони танцювали в річці.

8 Вся вода їхнього пиття та вода для приготування їжі перетворилася на ляби, також коли вони лежали в своїх ліжах, їх пот породив ляби.

9 Незважаючи на все це гнів Ягве і не відступив від них, а витягнув руку свою на всіх єгиптян, щоб поразити їх усіма сильними калечками.

10 Він послав і перетворив їхній прах на вуши, і в'їди сталися в Єгипті до висоти двох локтерів на землі.

11 Також було дуже багато вушків у плоті людини і тварини, у всіх жителів Єгипту; також на царі і королеві Ягве і послав вуши, і сильно засмучило Єгипет за вуши.

12 Все ще гнів Ягве не відвернувся, а рука його ще витягнута над Єгиптом.

13 І... Ягве і послав в Єгипет усі види звірів поляних, і прийшли вони і знищили весь Єгипет, людей і тварин, і дерев, і все, що було в Єгипті.

14 І... Ягве і послав вогненних змій, і скорпіонів, і мишей, і ослів, і жабав, і інших, що п'ють в прах.

15 Мухи, роси, бліхи, жуки і гриби, кожен рой у своєму роду.

16 І прийшли в Єгипет всі хищники і крилові тварини за своїми видами, і дуже розчарували Єгиптяни.

17 У егіптяни були блюхи і мухи.

18 І прийшов на них рог, і вигнав їх, і вони вийшли з нього в свої кімнати, і він послідовував їх.

19 Коли єгиптяни приховалися через натовп тварин, вони зачиняли за ними свої двері, Ягве він наказав Сулануту, який був у морі, піднятися і піти в Єгипет.

20 У неї були довгі руки, довжиною десять локтерів, як і чоловічий локт.

21 І вийшла вона на дахи, і розкрила шляхи і підлоги, і розрізала їх, і витягнула руку свою в будинок, і сняла замок і замок, і відкрила будинки Єгипетські.

22 Після цього в Єгипетські будинки прийшли натовп тварин, і натовп тварин знищив Єгиптянів, і це дуже розчарувало їх.

23 Все ще гнів Ягве не відступив від Єгиптян, але рука його ще не витягнулася на них.

24 Ягве і послав чуму і чуму, що поширило Єгипет на коней, і на ослів, і на верблюдах, і на стадах худоби, і на овець, і на людей.

25 Коли єгиптяни рано вранці встали, щоб відвести свої худоби на пастбину, то знайшли, що всі їхні худоби мертві.

26 І залишилося з худоби єгипетської лише одне з десяти, і з худоби Ізраїлевої в Гошені не загинув ні одна.

27 І... Ягве і послав горячий запал на тіло єгиптян, що розрвав їхню шкіру, і стався сильний свердіння на всіх єгиптян від підніжків ног до корон на головах.

28 І було в їхній плоті багато кидків, що їхнє тіло згубилося, аж поки вони не погнили і не погнили.

29 Все ще гнів Ягве не відвернувся, а рука його все ще витягнута на весь Єгипет.

30 І... Ягве і послав дуже сильний град, і ударив на виноградники їхні, і зламав плодоносні дерева їхні, і висушив їх, і вони упали на них.

31 І всякий зелений трава зсушився і загинув, бо зігрів огонь з градю, і град і огонь пожрали все.

32 І загинули люди і тварини, що були на вулиці, від вогню і від градю, і всі молоді леви були втомиті.

33 І... Ягве і послав і привів в Єгипет численних саранців: Хазеля, Салома, Шаргола і Шагола, саранців кожного свого роду, і вони з'їдали все, що залишилося від град'я.

34 І радавалися Єгиптяни на журавлях, хоч вони з'їдали продукцію поля, і вловили їх багато, і соліли їх на їжу.

35 І... Ягве він перетворив сильний морський вітер, який винесла всіх саранців, навіть тих, які були соленими, і кинув їх у Червоне море; не залишилося жодного саранця в межах Єгипту.

36 Ягве і послав темряви на Єгипет, і вся земля Єгипту і Патрос стали темрявими три дні, щоб не бачив людина руку свою, коли підняв її до рота свого.

37 У той час загинуло багато ізраїльтян, які непокорялися Ягве і хто не хотів слухати Мойсея і [v. 37 завершує на початку с. 362]

[Ч. 80 в 37, хвост] — вірш починається на сторінці 361:]

А Аарон і не повірили в них, Ягве я послав їх.

38 і які казали: не вийдемо з Єгипту, щоб не загинути голодом в пустелі. Вони не послухалися голосу Мойсея.

39 Ягве і на три дні вони були в темряві, і Ізраїльтяни поховали їх в ті дні, не знаючи їх єгиптяни і не радуючись над ними.

40 Темрява була дуже велика в Єгипті три дні, і будь-яка особа, що стояла, коли темрява прийшла, залишилася стояти на своєму місці; той, хто сидів, залишився сидіти, і той, хто лежав, продовжував лежати в тому самому стані; той, хто йшов, залишився сидіти на землі на тому самому місці; і ця річ сталася з усіма єгиптянами, доки темрява не минула.

41 Дні темряви минули і Ягве і послав Мойсея і Аарона до синів Ізраїлевих, говорячи: святкуйте свято ваше і виконайте Пасху вашу, бо ось я прихожу посреди ночі до всіх єгиптян, і страчу всіх первородних їхніх, від первородних людей до первородних тварин; і коли я побачу вашу Пасху, я пройду над вами.

42 І робили сини Ізраїлеві все так, як це було сказано. Ягве і так зробили вони в ту ніч, як наказали Мусі і Аарону.

43 Це сталося в середині ночі, що Ягве вийшов в середину Єгипту, і побитив всіх первородних єгиптян, від первородних людей до первородних тварин.

44 І піднявся фараон у ніч він, і всі слуги його, і всі єгиптяни, і був великий крик у всій Єгипті в ту ніч, бо не було дому, де не було трупа.

45 Також зруйновані на землю зруйновані зображення первородних Єгиптян, виселені в стінах їхніх будинків.

46 Навіть кістки їхніх первородних, які померли раніше і яких вони поховали у своїх будинках, в ту ніч згорнули егіпетські собаки і витягнули перед егіпетцями і викинули перед ними.

47 І побачили всі Єгиптяни це зло, що наступило на них раптово, і всі Єгиптяни кричали великим голосом.

48 І плакали всі сім'ї Єгиптяни в ту ніч, кожен за сина свого, і кожен за дочку свою, бо вони були первородні; і чулись шум Єгиптяни в ту ніч на відстані.

49 І вийшла Батья, дочка фараона, з царю в ту ніч, щоб шукати Мойсея та Аарона у своїх будинках. І знайшли їх у своїх будинках, що їдять і п'ють і радіють з усім Ізраїлем.

50 І сказав Батьїа до Мойсея: Чи є це нагадування за добро, що я зробив тобі, що виховував тебе, і ростив тебе, і благополучив тебе, і нанесли ти на мене і на вітчизня майго батька це зло?

51 І сказав до неї Мойсей: Істинно десять казнь Ягве виведи Єгипту. Чи з'явилося тобі злом від когось з них? Чи з'явився тобі злом від когось з них? І сказала вона: Ні.

52 І сказав їй Мойсей: Хоча ти є первородний матері своєї, то не помреш, і не настигне тебе зло в середині Єгипту.

53 І сказала вона: Чим мені користь, коли я бачу брата мого царя, і весь його будинок, і підданих його в цьому злому, що загинуть первородні його разом з усіма первородними Єгиптянами?

54 І Мойсей сказав їй: Певно твій брат і його дім і піддані, родини Єгипту, не послухалися б слів Ягве, тому це зло прийшло на них.

55 І прийшов фараон цар Єгипетський до Мойсея і Аарона, і до деяких із синів Ізраїлевих, що були з ними там, і молився до них, кажучи:

56 Встань і візьміть своїх братів, всіх синів Ізраїлевих, що в країні, у овець своїх і худоби своїх, і у всіх, що є їм; не залишить вони нічого, а тільки моліться за мене, Ягве ваша Елогім.

57 І сказав Мойсей фараону: Ось ти є первородній матері своєї; не бійся, бо не помреш, Ягве він наказав тебе жити, щоб показати тобі велику силу Свою і сильну простягнуту руку.

58 І фараон наказав відпустити Ізраїлевих синів, і всі єгиптяни наполяглись відпустити їх, бо казали: Ми всі загинемо.

59 І всі єгиптяни відпустили ізраїльтян з великими багатствами, вівцями й волами й дорогоцінними речами, згідно з клятвою Ягве між Ним і нашим батьком Авраамом.

60 І відклали сини Ізраїлеві піти до ночі. І коли пришли до них єгиптяни, щоб вивести їх, то сказали їм: Чи є ми злодії, що виходимо вночі?

61 І попросили Ізраїлеві сини Єгиптяни за срібними та золотіми посудами і одягом. І скинули Ізраїлеві сини Єгиптяни.

62 І пішов Мойсей спешно, і пішов до річки Єгипту, і винес там ковчег Йосифа, і взяв його з собою.

63 Ізраїлеві сини також виносили кожен з них ковчег свого батька з собою, і кожен з них ковчег свого плем'я.

РОЗДІЛ 81

1 Сини Ізраїлеві відправилися з Рамесеса до Сукоту, близько шестисот тисяч чоловік пішки, крім маленьких [ст. 1 завершує на початку с. 363]

[Ч. 81 v. 1, хвост] — вірш починається на сторінці 362:]

і їхні дружини.

2 Також з ними піднялося змішане множество, овець і худоби, навіть багато худоби.

3 І був час синів Ізраїлевих, що жили в землі Єгипетській в труді, дваста десять років.

4 І наприкінці двохсот десяти років, Ягве вивев ізраїльтяни з Єгипту силою рукою.

5 І вийшли сини Ізраїлеві з Єгипту, і з Гошену, і з Рамесеса, і в п'ятнадцятий день першого місяця закоренилися в Сукоті.

6 Єгиптяни поховали всіх своїх первороджених, Ягве і всі єгипетці поховали загиблих три дні.

7 І пішли сини Ізраїлеві з Сукоту, і поклали себе в Етомі, на кінці пустелі.

8 На третій день після того, як єгиптяни поховали своїх первородних, багато чоловіків піднялися з Єгипту і пішли за Ізраїлем, щоб повернути їх до Єгипту, бо вони пожалювалися, що відпустили ізраїльтян від їхнього служіння.

9 І сказав один до сусіда свого: Майсей і Аарон сказали фараону: підемо триденну дорогу в пустелю, щоб принести жертву Ягве наш Елогім.

10 І тепер встаємо рано уранці і повернемо їх назад; і станеться так, що якщо вони повернеться з нами до Єгипту до своїх господарів, то ми дізнаємося, що у них є віра; а якщо вони не повернеться, то ми будемо з ними воювати і повернемо їх назад з великою силою і сильною рукою.

11 Уранці встали всі князі фараона, і з ними близько семисот тисяч чоловік. В той же день вони вийшли з Єгипту і прийшли до місця, де жили сини Ізраїлеві.

12 І всі єгиптяни дивилися й бачили, як Мойсей і Аарон і всі діти Ізраїля сиділи перед Пі-Гахіротом, їли й пили й святкували свято Ягве.

13 І сказали всі єгиптяни до синів Ізраїлевих: Ви казали: Ми підемо три дні на дорогу в пустелю, і принемо жертву нашим синам, Елогім і повернутися.

14 І тепер п'ять днів тому, як ви пішли. Чому ви не повертаєтеся до своїх господарів?

15 Мойсей і Аарон відповіли їм: Ягве наш Елогім він засвідчив нам, кажучи: не повернетесь в Єгипет, а ввідайте в землю, що тече молоком і м'єм, Ягве наш Елогім я поклявся нашим предкам, що дасть нам.

16 І коли бачили первосвященики Єгипту, що Ізраїлеві не послухалися їх, щоб повернутися в Єгипет, то підготувалися воювати з Ізраїлем.

17 Ягве і зміцнив сердеці синів Ізраїлевих над Єгиптянами, і збили їх дуже сильно. І був сильний бій над Єгиптянами, і всі Єгиптяни втекли від синів Ізраїлевих, і загинуло багато з них рукою Ізраїлевої.

18 І пішли князі фараоні в Єгипет і повідомили фараону, говорячи: Ізраїлеві сини бігли, і не повернеться в Єгипет. Так казали нам Мойсей і Аарон.

19 І чув фараон це, і повернулося серце його і серце всіх підданих його проти Ізраїля; і вони покаялися, що відпустили Ізраїль, і всі єгиптяни порадили фараону, щоб він переслідував Ізраїлевих синів, щоб повернути їх до своїх тяг.

20 І казали вони кожен брату своєму: Що ми зробили, що відпустили Ізраїль від служіння нашого?

21 Ягве і зміцнив серце всіх єгиптян, щоб гонялися за Ізраїлевими, Ягве він захотів знищити єгиптян у Червоному морі.

22 І піднявся фараон, і підготував свій колесь, і наказав зібрати всіх єгиптянів, і не залишився ні одного чоловіка, крім дітей і жінок.

23 І вийшли всі єгиптяни з фараоном, щоб гонятися за синами Ізраїлевими. І був єгипетський війська дуже великий і сильний війська, близько десятисот тисяч чоловік.

24 І пішов весь цей табір, і гонився за синами Ізраїлевими, щоб привести їх назад до Єгипту, і вони опинилися до них біля Червоного моря.

25 І підняли сини Ізраїлеві очі, і побачили, що всі єгиптяни гоняться за ними; і сини Ізраїлеві дуже боялися їх, і сини Ізраїлеві кричали: Ягве.

26 Через єгиптян сини Ізраїлеві поділилися на чотири групи, і вони поділилися у своїх думках, бо боялися єгиптян. І говорив до кожного з них Мойсей.

27 Перший підрозділ був з синів Рувена, Симеона і Ісахара, і вони вирішили кинути себе в море, бо дуже боялися Єгиптів.

28 І Мойсей сказав їм: Не бійтеся, стійте нерухомо й побачте спасіння Ягве, яке Він здійснить цього дня для вас.

29 Другий підрозділ був з синів Зебулона, Бенджаміна і Нафталі, і вони вирішили повернутися до Єгипту разом з Єгиптянами.

30 І сказав їм Мойсей: Не бійтеся, бо як ви сьогодні бачили Єгиптяни, так і ніколи більше не побачите їх.

31 Третя група була з синів Юди та Йосифа, і вони вирішили піти проти єгиптян, щоб воювати з ними.

32 І сказав їм Мойсей: Стоїть на місцях своїх, Ягве вони будуть боротися за вас, а ви мовчите.

33 І четвертий отряд був з синів Левіїв, Гадів і Асерів, і вони вирішили піти до межі Єгиптів, щоб зневажати їх. І сказав їм Мойсей: Стоїть на своїх місцях, і не бійтеся, тільки закликайте Ягве щоб він міг врятувати [в. 33 завершує на початку с. 364]

[Річ 81 в 33, хвост] — вірш починається на сторінці 363:]

Ви вийшли з їхніх рук.

34 Після цього Мойсей піднявся з народу і молився: Ягве і сказав:

35 О Ягве Елогім і тепер спаси свій народ, якого вивів Ти з Єгипту, і нехай не хвалиться Єгиптяни силою і силою своєю.

36 Так що Ягве і сказав до Мойсея: Чому ви кричите до Мене? Скажи синам Ізраїлевим, щоб вони пішли, і витягнеш палицю свою на море, і розділиш її, і Ізраїлеві будуть проходити через неї.

37 І зробив так Мойсей, і підняв посох свій на море і розділив його.

38 І розділилися води моря на дванадцять частин, і проходили Ізраїлеві сини в ногах, як людина по дорозі, що була приготована.

39 Ягве він показав синам Ізраїлевим чудеса свої в Єгипті і в морі через руку Мойсея та Аарона.

40 Коли діти Ізраїля увійшли в море, єгиптяни прийшли за ними, і води моря покрили їх, і вони всі потонули у воді; не залишилося жодної людини, крім фараона, який подякував Ягве й повірив у Нього, тому Ягве не спричинив його загибелі в той час з єгиптянами.

41 Ягве і наказав Ангел, щоб він вивев його з егіпетського народу, і кинув його на землю Ніневу, і царяв він над нею багато днів.

42 У той день Ягве і врятував Ізраїль від руки Єгипетської. І всі Ізраїлеві сини побачили, що загинули Єгиптяни, і побачили велику руку Єгипта, Ягве що Він зробив у Єгипті і в морі.

43 Тоді Мойсей та Ізраїлеві сини співали цю пісню: Ягве, в день , коли Ягве і змусили єгиптян падати перед ними.

44 І весь Ізраїль співав разом, кажучи: Я співатиму Ягве, бо Він вельми піднесений, коня й його вершника Він кинув у море, зваж, що це написано в книзі закону Ягве.

45 Після цього сини Ізраїлеві відправилися і побували в Марах. Ягве він дав Ізраїлевим синам закони і постанови на цьому місці в Марах, Ягве і наказав синам Ізраїлевим ходити по всій дорозі Його і служити Йому.

46 І вийшли вони з Мари, і прийшли до Еліму. В Елімі було дванадцять джерел води, і сімдесят пальмових дерев, і діти там за водою.

47 І вийшли вони з Еліму, і прийшли до пустелі Сина п'ятнадцятого дня другого місяця, після того, як вийшли з Єгипту.

48 Тоді Ягве і давав Ізраїлевим синам манну їсти, і Ягве і щодня на Ізраїлевих синів від неба навалив їжу.

49 І їли сини Ізраїлеві манну сорок років, усі дні, що були вони в пустелі, аж доки не прийшли в землю Ханаанську, щоб взяти її в власність.

50 Вони відступили з пустелі Сін і засідали в Алусі.

51 І відступили вони з Алуса, і загорнулися в Рефідімі.

52 Коли сини Ізраїлеві були в Рефідімі, прийшов Амалек, син Еліфаза, сину Евава, брата Зефового, воювати з Ізраїлем.

53 І взяв з собою вісімсот і тисячу мудравців і чарівців, і підготував на війну ізраїльтянам у Рефидімі.

54 Вони вели велику й жорстку битву проти Ізраїля, і Ягве віддав Амалека та його народ у руки Мойсея й дітей Ізраїля, і в руку Єшуа, сина Нуна, ефратянина, слуги Мойсея.

55 Ізраїлеві сини побили Амалека та його народ до меча, але бій був дуже сильний для синів Ізраїлевих.

56 І Ягве сказав Мойсеєві: Напиши цю річ як пам’ять для себе в книгу, і поклади її в руку Єшуа, сина Нуна, твого слуги; ти накажеш дітям Ізраїля, кажучи: Коли ви прийдете до землі Ханаан, ви цілком зітріть пам’ять про Амалека з-під неба.

57 І зробив так Мойсей, і взяв книжку, і написав на ній ці слова, кажучи:

58 Пам'ятайте, що зробив вам Амалек під дорогою, коли виходили з Єгипту.

59 Він зіткнувся з вами на дорозі і побив вас ззаду, навіть тих, хто слабкий за вами, коли ви були слабкі і втомилися.

60 Тому, коли Ягве ваша Елогім і дасть вам спокій від всіх ваших ворогів навколо вас у землі, Ягве ваша Елогім і дає вам її в спадщину, щоб ви знищили пам'ять об Амалеках з-під неба, і не забудете її.

61 А хто буде жалеть Амалека, або пам'ятати про нього, або його потомство, то ось, Я виправдаю його і висечу його з народу його.

62 І записав Мойсей все це в книзі, і порадив Ізраїлевим синам про все це.

РОЗДІЛ 82

1 Ізраїльські сини відступили з Рефідиму і засіли в пустелі Синай у третій місяць від їхнього виходу [в. 1 завершується на початку с. 365]

[Ч. 82 в. 1, хвост] — вірш починається на сторінці 364:]

Вийшли з Єгипту.

2 У той час Реуель мадіанитянин, тесть Мойсея, прийшов із Сепфорою, своєю дочкою, та її двома синами, бо він чув про чудеса Ягве, які Він зробив Ізраїлеві, що Він визволив їх з руки Єгипту.

3 І прийшов до Мойсея в пустелі, де він загонявся, у горі Ягве - це було.

4 І вийшов Мойсей, щоб зустріти свого тетра з великою повагою, і весь Ізраїль був з ним.

5 Рев'єль і його діти прожили з ізраїльтянами багато днів, і Рев'єль знав, що Ягве з того дня і далі.

6 У третій місяць з дня виходу Ізраїлевих синів з Єгипту, шостих днів, Ягве він дав Ізраїлю Десять Заповідей на гори Синай.

7 Всі Ізраїлеві, почувши всі ці накази, дуже раділи. Ягве в той день.

8 І славою Ягве він відпочивав на горі Синай і закликав до Мойсея. І прийшов Мойсей у хмарі і піднявся на гору.

9 І був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей, не їв хліба і не пив води. Ягве він навчив його законам і судами, щоб навчити Ізраїлевих синів.

10 І... Ягве написав десять заповідей, які Він наказав синам Ізраїлевим, на двох каменних таблічках, які Він дав Мойсею, щоб наказав синам Ізраїлевим.

11 Наприкінці сорока днів і сорока ночей, коли Ягве закінчив говорити Мойсеєві на горі Синай, Ягве дав Мойсеєві кам’яні скрижалі, написані пальцем Ягве.

12 Коли Ізраїлеві сини побачили, що Мойсей затягнувся з гори, то зібралися навколо Аарона і сказали: "Ми не знаємо, що сталося з цим Мусею.

13 І тепер вставай, зроби нам богів, які підуть перед нами, щоб ви не загинули.

14 А Арон дуже боявся народу, і наказав їм принести йому золото, і зробив він для народу розплавленого телята.

15 Ягве і сказав до Мойсея, поки він не спустився з гори: спуститься, бо народ твой, якого вивів ти з Єгипту, покварив себе.

16 Вони зробили собі рівнолітий теляць і поклонилися йому. Остав мене, щоб я знищив їх з землі, бо вони - упорний народ".

17 І побачив Мойсей обличчя Ягве, і він молився Ягве і народ за теля, що вони зробили. І спустошився він з гори, і в руках своїх були дві каменні табліці, Ягве що дав йому командувати ізраїльтянам.

18 Коли Мойсей наблизився до табору і побачив теля, яке народ зробив, то загорів Мойсей, і розбили таблиці під гори.

19 І прийшов Мойсей до табору, і взяв теля, і спалив його у вогні, і згорнув його, і розплюв його на воду, і напоїв Ізраїлевих.

20 І загинули між народом мечами між собою близько трьох тисяч чоловіків, що зробили теля.

21 Наступного ранку Мойсей сказав народу: "Я підйду до Ягве, можливо я можу зробити викуп за ваші гріхи , які ви грішили до Ягве.

22 І знову піднявся Мойсей Ягве, і він залишився з Ягве сорок днів і сорок ніч.

23 І протягом сорока днів Мойсей просив Ягве від імені синів Ізраїлевих, і Ягве він слухав молитву Мойсея, Ягве він просив його за Ізраїль.

24 Тоді Ягве промовив Мойсеєві вирізати дві кам’яні скрижалі й піднести їх до Ягве, Який напише на них десять заповідей.

25 Так і зробив Мойсей, і спустився, і склав дві таблиці, і піднявся на гору Синай, Ягве, і Ягве написав десять заповідей на табличках.

26 Мойсей залишився ще з Ягве сорок днів і сорок ніч. Ягве він навчив його про норми і рішення, які він повинен був дати Ізраїлю.

27 Ягве і наказав йому щодо Ізраїлевих синів, щоб вони зробили святилище для Ягве щоб в ньому було ім'я Його, Ягве і показав йому образ святилища і образ усіх її посуду.

28 І коли закінчилися сорок днів, спустився Мойсей з гори, і дві таблиці були в його руці.

29 І Мойсей прийшов до дітей Ізраїля й промовив їм усі слова Ягве, і він навчав їх законів, правил і присудів, яких Ягве навчив його.

30 Мойсей сказав дітям Ізраїля слово Ягве, що святилище має бути зроблене для Нього, щоб перебувати серед дітей Ізраїля.

31 І люди раділи всім добром, Ягве вони сказали: "Ми будемо виконувати все те, що говорив до них Мойсей". Ягве розмовляв з тобою.

32 І народ встав, як один чоловік, і вони робили щедрі приношення для святилища Ягве; кожен чоловік приніс приношення Ягве для роботи святилища й для всього його служіння.

33 Усі діти Ізраїля принесли, кожен чоловік, з усього, що знайшлося в його володінні, для роботи святилища Ягве, золото, срібло й мідь, і кожну річ, яка була придатною для святилища.

34 І прийшли всі мудрі люди, які займалися ділом, і збудували святилище Ягве, згідно з усім цим Ягве був [в. 34 продовжується на с. 366, ще не фотографуваний]

[Сторінка відкривається в середині вірша, завершуючи речення з сторінки 365; фрагмент є

запіс вірша, який предшествует 35 ст.]

і наказав кожному у справі, в якій він вмів; і всі мудрі люди у серці зробили святилище, і її об'єкти, і всі споруди для святого служіння, Ягве він наказав Мойсею.

35 І завершилися роботи святої скинії на кінець п'яти місяців. І зробили Ізраїлеві сини все це. Ягве він наказав Мойсею.

36 І принесли вони Мойсеєві святилище і весь об'єкт його, подібний до зображення, яке було зроблено. Ягве що з'явилися перед Мойсеєм, так і з'явилися ізраїльтяни.

37 І побачив Мойсей роботу, і ось вони зробили її, як вони зробили. Ягве і наказав йому Мойсей, і благословив їх.

РОЗДІЛ 83

1 У дванадцятий місяць, двадцять третій день місяця, взяв Мойсей Аарона та його синів, одягнув їх у одяг, помазав їх, і зробив їм, як Ягве він наказав йому, і принес Мойсей все жертвоприношення, Ягве він наказав йому в той день.

2 Після цього Мойсей взяв Аарона та його синів і сказав їм: Сім днів перебувайте у двери скинії, бо так мені наказано.

3 А Аарон та його сини зробили все це. Ягве як наказав їм Мойсей, і вони були сім днів при вході в скиницю.

4 На восьмий день, перший день першого місяця, у другому році після виходу ізраїльтян з Єгипту, Мойсей збудував святилище і поклав все меблі скинії і все меблі святилища. І зробив він все це Ягве він наказав йому.

5 І назвав Мойсей Аарона та синів його, і принесли вони всесожженню та жертву за гріх для себе та для синів Ізраїлевих, Ягве він наказав Мойсею.

6 У той день два сини Аарона, Надав і Авію, взяли дивний вогонь і принесли його перед Ягве що не наказували їх, і з'явився перед ними огонь, Ягве і з'їв їх, і вони померли раніше, Ягве в той день.

7 Тоді в день, коли Мойсей завершив зведення святилища, князі дітей Ізраїля почали приносити свої приношення перед Ягве для освячення вівтаря.

8 І приносили вони свої жертви кожен за один день, і один за один день дванадцять днів.

9 І всі жертви, які вони приносили, кожен в свій день, один срібний вага сто тридцять шеклів, одна срібна чаша сімдесят шеклів за шеклом святої, обидві вони наповнені добрим муком, змішаним з олієм, для вжиття.

10 Одна ложка, вагою десять шеклів золота, повна благовкуси;

11 Один молодий телят, один ягненок, один вічний ягненок для всегородної жертви;

12 І один з козлів у жертву за гріх.

13 Для приношення мирного жертвоприношення: два вівті, п'ять ягнят, п'ять козлів, п'ять однорічних ягнятків.

14 Так робили дванадцять князів Ізраїлевих день за днем, кожен у свій час.

15 Після цього в тринадцятий день місяця Мойсей наказав синам Ізраїлевим святкувати Пасху.

16 І снов Ізраїлеві святкували Пасху в свій час у чотирнадцятий день місяця, Ягве як наказав Мойсеєві, так і робили Ізраїлеві сини.

17 І в другий місяць, в перший день його, Ягве він сказав до Мойсея:

18 Читайте голови всіх чоловіків із Ізраїлевих синів від двадцяти років і вище, ви і Аарон, брат ваш, і дванадцять князів Ізраїлевих.

19 І зробив так Мойсей, і прийшов Аарон з дванадцятьма князями Ізраїлевими, і вони перерахували Ізраїлевих синів у пустелі Синайській.

20 Число синів Ізраїлевих по родам батьків своїх, від двадцяти років і старше, було шістьсот три тисячі п'ятьсот п'ятьдесят.

21 Але сини Левії не перерахувалися з братами своїми, синами Ізраїлевими.

22 Число всіх чоловіків ізраїльтян від місяця і старше було двадцять два тисячі, двісті сімдесят три.

23 Число синів Левіїв від одного місяця і старше було двадцять два тисячі.

24 Мойсей поставив священиків і левітів, кожен на свій служіння і на свій тягар, щоб служити в святилищі скинії, Ягве він наказав Мойсею.

25 І в двадцятий день місяця хмара з'явилася з скинії Свідку.

26 У той час діти Ізраїля продовжили свою подорож від пустелі Синай, вони вирушили в подорож на три дні, і хмара спочила на пустелі Паран; там гнів Ягве запалав проти Ізраїля, бо вони спровокували Ягве, просячи в Нього м’яса їсти.

27 І... Ягве він слухав їхній голос і давав їм їжу, яку вони їли протягом місяця.

28 Але після цього гнів Ягве і впав на них вогонь, і поразив їх великим ударом.

[ч. 83 в. 28 перерває середину речення в кінці сторінки 366 і завершує в кінці сторінки 367.]

Поховані там, у цьому місці.

29 Ізраїлеві сини називали те місце Кебротом-Хаттава, бо там поховали людей, що полюбили м'ясо.

30 І вийшли вони з Кеброта-Хаттава, і застряли в Хазертоті, що в пустелі Парана.

31 І поки діти Ізраїля були в Хацероті, гнів Ягве запалав проти Міріам через Мойсея, і вона стала прокаженою, білою, як сніг.

32 Вона тривала сім днів за межами табору, поки її знову не прийшли з її прокази.

33 І пішли сини Ізраїлеві з Хазерот і закоренилися в кінці пустелі Парана.

34 У той час, Ягве і сказав до Мойсея, щоб послав із Ізраїлевих синів дванадцять чоловіків, одного з одного плем'я, щоб вони пішли і пізнали землю Ханаанську.

35 І послав Мойсей дванадцять чоловіків, і вони прийшли в землю Ханаанську, щоб оглянути й оглянути її, і вони оглянули всю землю від пустелі Сина аж до Рехобу, коли прийшли до Хамота.

36 Після сорока днів вони прийшли до Мойсея та Аарона і принесли йому слово, як було в їхніх серцях. Десять чоловіків принесли злі звістки до синів Ізраїлевих про землю, яку вони оглядали, кажучи: Краще нам повернутися до Єгипту, ніж піти до цієї землі, землі, яка зруйнує її жителів.

37 Але Єшуа, син Нуна, і Халев, син Єфунне, які були з тих, хто розвідував землю, сказали: Земля дуже добра.

38 Якщо Ягве і сподобається нам, і приведе нас в цю землю і дасть нам її, бо це країна, що тече молоком і м'єм.

39 Але Ізраїлеві діти не послухалися їх, а послухалися слова десяти чоловіків, які принесли погану звістку про землю.

40 Ягве коли він почув скарги Ізраїлевих синів, то розгневився і поклявся:

41 Певно жоден чоловік цього нечестивого покоління не побачить землі, від двадцяти років і вгору, крім Халева, сина Єфунне, і Єшуа, сина Нуна.

42 Але цей злий покоління буде загинути в цій пустелі, а їхні діти прийдуть в землю і захопитимуть її. Ягве він підняв вогонь на Ізраїль і змусив їх скидатись в пустелі сорок років, аж до кінця того порода безбожного, бо вони не пішли за ним Ягве.

43 І прожив народ у пустелі Парана багато днів, а потім пішов до пустелі шляхом Червоного моря.

РОЗДІЛ 84

1 У той час Корей, син Єцера, син Кеата, сина Левія, узяв багато чоловіків із Ізраїлевих синів, і піднялися, і поспірилися з Мойсеєм, і з Аароном, і з усіма зборами.

2 І... Ягве і розгневився на них, і земля відкрила рот свій, і поглинула їх, і їхні будинки, і все, що було їм, і всіх чоловіків Корахів.

3 Після цього Ягве і дав народу довгий час переходити по горі Сеїр.

4 Тоді Ягве і сказав до Мойсея: Не провокуй війни проти синів Евава, бо я не дам тобі нічого з їхнього, аніж стопкою ноги, бо Я дав на спадщину Єваву гору Сеїр.

5 Тому сини Єсау боролися з синами Сеїрськими в минулі часи, Ягве і вставив синів Сеїр у руки синів Евава, і знищив їх перед ними, і сини Евава жили на їхньому місці аж до сьогодні.

6 Так що Ягве і сказав синам Ізраїлевим: не воюйте з синами брата свого Евава, бо не маєте нічого на землі їхній, але можете купити від них їжу за гроші і їсти, і воду за гроші купити від них і пити.

7 І діти Ізраїля зробили згідно зі словом Ягве.

8 Ізраїлеві сини скиталися в пустелі, довгий час обертаючись шляхом гори Синай, і не торкалися до синів Евава. Девятнадцять років вони жили в цій області.

9 У той час помер Латиний, цар Киттимов, у сорок п'ятий році його правління, тобто у чотирнадцятому році виходу Ізраїлевих синів з Єгипту.

10 І поховали його на місці своєму, яке він збудував собі у землі Читмі; і царявав Авімнас на його місці тридцять вісім років.

11 І перейшли сини Ізраїлеві кордони синів Евавих в ті дні, на закінченні дев'ятнадцяти років, і прийшли вони і пройшли дорогу пустелі Моаві.

12 І... Ягве і сказав до Мойсея: Не обгорожте Моава і не воюйте з ним, бо Я не дам вам нічого з їхньої землі.

13 І пройшли Ізраїлеві сини дорогою пустелі Моавії дев'ятнадцять років, і не воювали з ними.

14 У тридцять шостому році виходу Ізраїлевих синів з Єгипту Ягве він поразив серце Сигона, царя Аморейців, і він воював і виходив на війну проти синів Моавських.

15 І послав Сихон посланців до Беора, сина Янеаса, сина Білаама, радника царя Єгипту і до Білаама, сина його, щоб прокляти Моава, щоб він був відданий в руку Сихона.

[Ріс 84 продовжується на сторінці 368.]

16 І пішли посланці і принесли Беора, сина Янеаса, і Валама, сина його, з Петора в Месопотамії. І прийшли Беор і Валаам, син його, до міста Сигона, і прокляли Моав і цар їх перед Сигоном, царем аморейським.

17 І вийшов Сихон з усім войском своїм, і пішов до Моава, і воював проти них, і покорив їх, і Ягве і вставив їх в руки його, і Сихон убив царя Моавського.

18 Сихон взяв у війні всі міста Моава, і також захопив від них Хешбон, бо Хешбон був одним з міст Моава. І поставив Сихон у Хешбон своїх князів і своїх дворянів, а Хешбон належав Сихону в ті дні.

19 Тому приповідники, мудрі люди, Беор і його син Білам, висловили ці слова, говорячи: Приходьте до Хешбону, щоб місто Сихона було збудовано і закрепилося.

20 Горе тобі, Моаве! Ти загинув, О народе Кемоша! Ось це написано в книзі закону Ягве.

21 Коли Сихон завоював Моав, то поставив стражу в містах, які він узяв з Моава, і багато Моавців впало в руки Сихона в битві, і завзяв їх синів і дочок, і вбив їхнього царя. І повернувся Сихон до своєї землі.

22 І подарував Сихон Беору і Біламу, сина його, багато срібла та золота, і відпустив їх, і вони пішли в Месопотамію, до дому свого і землі своєї.

23 У той час всі Ізраїлеві сини пройшли дорогу в пустелі Моавську, і повернулися, і оточили пустелі Едомську.

24 І прийшла вся громада в пустелю Сін у першому місяці сорока року, коли вони вийшли з Єгипту, і жили там сини Ізраїлеві в Кадесі пустелі Сіні. Там помер Меріам і там її поховали.

25 У той час Мойсей послав посланців до Хадада, царя Едомського, говорячи: Так говорить брат ваш Ізраїль: дозвольте мені пройти через вашу землю, ми не пройдемо ні поля, ні виноградники, ми не п'ємо води з колоди, ми ходимо дорогою царської.

26 І сказав йому Едом: Ти не перейдеш мою землю. І вийшов Едом, щоб зустріти Ізраїлевих сильних людей.

27 І діти Ісава відмовилися дати дітям Ізраїля пройти через свою землю, тож ізраїльтяни залишили їх і не воювали проти них.

28 Для того, що до цього Ягве і наказав синам Ізраїлевим: не воюйте з синами Евава. І відступили від них сини Ізраїлеві, і не воювали з ними.

29 І пішли сини Ізраїлеві з Кадеса, і прийшов весь народ на гору Хор.

30 Тоді Ягве і сказав до Мойсея: "Скажи брату твоєму Аарону, що там він помре, бо не прийде в землю, яку Я дав Ізраїлевим синам.

31 А Аарон піднявся на замовлення Ягве на гору Хор у сороктому році, у п'ятий місяці, у перший день місяця.

32 А Аарону було сто двадцять три роки, коли він помер на горі Хор.

РОЗДІЛ 85

1 Арад, князь Ханаанський, який жив на півдні, чув, що ізраїльтяни прийшли через розвідувачів, і організував свої війська, щоб боротися з ізраїльтянами.

2 І боялися його сини Ізраїлеві дуже, бо був він великий і мужній військ, і вирішили сини Ізраїлеві повернутися в Єгипет.

3 І повернулися сини Ізраїлеві близько трьохденної подорожі до Месерата-Бені-Якона, бо дуже боялися царя Арада.

4 І не повернулися сини Ізраїлеві до своїх місць, і залишилися вони в Бені-Яаконі тридцять днів.

5 Коли діти Левії побачили, що сини Ізраїлеві не повернуться назад, вони ревниві за Єгову Ягве і піднялися вони, і воювали проти Ізраїлевих братів своїх, і вбили їх багато, і змусили їх повернутися до місця свого, до гору Гора.

6 Коли вони повернулися, цар Арад все ще підготував свій війська на війну проти Ізраїлевих.

7 І поклявся Ізраїль, говорячи: Якщо ви дасть цей народ в руку мою, то я повністю знищу міста їхня.

8 Ягве і послухав голасу Ізраїлевого, і вставив в руки їхні канаанців, і знищив їх, і міста їхня, і назвав ім'я місця Орма.

9 І пішли сини Ізраїлеві з гори Гора, і побували в Оботі, і пішли з Обота, і побували в Іє-Абарімі, на кордоні Моава.

10 І послали Ізраїлеві сини до Моава, говорячи: тепер ми перейдемо через вашу землю до нашого місця, але сини Моава не дозволять синам Ізраїлевим перейти через свою землю, бо сини Моава дуже боялися, щоб сини Ізраїлеві не зробили їм так, як зробив їм Сихон, цар Аморейський, що захопив землю їхню і вбив багатьох з них.

11 Тому Моав не дозволив ізраїльтянам проходити через свою землю, Ягве і наказав синам Ізраїлевим, щоб вони не воювали з Моавом, і пішли із Ізраїлеві від Моава.

12 І пішли сини Ізраїлеві від кордону Моава, і прийшли на інший край Арнону, до кордону Моава, між Моавом і Аморетами, і закоренилися на кордоні Сигона, царя Амореїв, в пустелі Кедемот.

13 І послали Ізраїлеві сини посланців до Сигона, царя Амореїв, говорячи:

14 Ми перейдемо вашу землю, не перейдемо ні на поля, ні на виноградники, але пройдемо царською дорогою, поки не перейдемо вашу межу. Але Сихон не дозволить ізраїльтянам перейти.

15 І зібрав Сихон весь народ Аморейський, і вийшов на пустелю, щоб зустріти Ізраїлевих синів, і воював проти Ізраїлевих у Яхазі.

16 Ягве і дав Сигону, царя Аморейців, в руки синів Ізраїлевих, і Ізраїль побили все народ Сигона мечом і помстив за Моав.

17 Ізраїлеві сини захопили землю Сигона від Арнона до Ябука до синів Амона, і взяли все пляно в містах.

18 І взяли Ізраїль усі ці міста, і жили Ізраїль у всіх містах Аморейців.

19 Всі сини Ізраїлеві вирішили воювати з синами Аммоновими і взяти їхню землю.

20 Тож Ягве сказав дітям Ізраїля: Не облягайте дітей Аммона, ані не збуджуйте битви проти них, бо Я не дам вам нічого з їхньої землі; діти Ізраїля послухали слова Ягве і не воювали проти дітей Аммона.

21 І повернулися сини Ізраїлеві, і вийшли шляхом Басану до землі Ога, царя Басаня. І вийшов Ог, цар Басан, на зустріч ізраїльтянам на війну, і був з ним багато мужевих людей, і дуже сильна війська з народу Аморейського.

22 Ог, цар Басанський, був дуже сильним чоловіком, а Наарон, його син, був дуже сильним, навіть сильнішим, ніж він.

23 І сказав Ог у своєму серці: Ось, весь війська Ізраїлеві натякаються на кілька миль. І тепер я поражу їх відразу, не мечем і не коп'ем.

24 І піднявся Ог на гору Яхаз, і взяв відтуль великий камінь, три пари довжиною, і поклав його на голову свою, і вирішив кинути його на табір синів Ізраїлевих, щоб з цим каміньом ударити всіх Ізраїлевих.

25 І ангел Ягве і пробив камінь на голову Ога, і камінь упав на шию Ога, і Ог упав на землю через вагу каміня на шиї його.

26 Тоді Ягве і сказав синам Ізраїлевим: не бійтеся його, бо Я дав його, і весь його народ, і всю його землю в ваші руки, і ви зробите йому, як зробили з Сихоном.

27 І спустився до нього Мойсей з небагатьом ізраїльських синів, і ударив Мойсей Ога стягою у кідальні ноги його і вбив його.

28 Після цього Ізраїлеві сини гоніли Ога і весь його народ, і побили їх і знищили, аж поки не залишилося від них ні одного.

29 Після цього Мойсей послав деяких ізраїльських синів розслідувати Яазер, бо Яазер був дуже відомим містом.

30 Шпіони пішли до Яазера і розслідували його, і шпіони довіряли Ягве і воювали вони з людьми Яазера.

31 Ці люди взяли Яезер і його села і Ягве і вставив їх в руки їхні, і вигнали вони аморейців, що були там.

32 І взяли сини Ізраїлеві землю двох царів Амореїв, шейх міст, що були на іншій стороні Йордану, від річки Арнона до гори Герман.

33 І пішли сини Ізраїлеві, і прийшли на равнини Моавіті, що є за Йорданом, біля Єрихо.

34 І чули сини Моавські все зло, що зробили сини Ізраїлеві двум царям Аморейським, Сигону і Огу, і весь народ Моавський дуже боявся Ізраїлевих.

35 І сказали старші Моавські: Ось два царя Амореїв, Сихон і Ог, що були сильнішими від усіх царів земних, а вони не могли проти Ізраїлевих синів, як ж ми можемо проти них стояти?

36 Бо вони послали до нас, щоб ми проходили через нашу землю, і ми не дозволили їм. І тепер вони повернуть на нас свої важкі мечі і знищить нас. Моав був в смуті від Ізраїлевих синів, і вони дуже боялися їх, і вони спіралися, що робити із Ізраїлевим синам.

37 А старійшини Моавські вирішили, і взяли одного з своїх людей, Балака, сина Сипору Моавського, і поставили його в той час на них царем; і Балак був дуже мудрий чоловік.

38 І старійшини Моавські встали, і послали до синів Мадіанських, щоб примирилися з ними; бо в ті дні між Моавом і Мадіанським була велика війна і ворожнеча, від днів Хадада, сина Бедадада, царя Едомського, який побив Мадіанців на полі Моавській, аж до цих днів.

39 І послали сини Моаві до синів Мадіанських і примирилися з ними; і прийшли старійшини Мадіанські в землю Моавську, щоб примирилися з синами Мадіанськими.

40 І порадили старійшини Моавські старійшинам Мадіанським, що робити, щоб врятувати їх від Ізраїля.

41 І сказали всі сини Моавські старейшинам Мадіанським: Сини Ізраїлеві будуть лізати все, що навколо нас, як вовко лізає поляву траву; бо так зробили вони з двома царями Аморейськими, які сильніші за нас.

[Річ. 85 продовжується на сторінці 370.]

42 І сказали старші Мадіанці Моаві: Ми чули, що коли Сихон цар Аморейський воював проти вас, коли переміг над вами і захопив вашу землю, то послав до Беора, сина Янеаса, і до Валама, сина його, з Месопотамії, і прийшли вони, і прокляли вас; тому рука Сихона переміг над вами, і захопив землю вашу.

43 І тепер послати до Валаам, сина його, бо він все ще залишається в його землі, і дайте йому зарплату, щоб він прийшов і прокляв весь народ, якого ти боїшся. І почули старійшини Моавіта це, і сподобалося їм послати до Валаам, сина Беора.

44 І послав Балак, син Сіпор, цар Моавський, посланців до Білаама, кажучи:

45 Ось народ вийшов з Єгипту, подивися, як він покриває поверхню землі, і він проти Мене.

46 І тепер прийди, і прокляни цей народ за мене, бо вони надто сильні за мене; можливо, я зможу боротися з ними і вигнати їх, бо я чув, що той, кого ви благословляєте, благословлений, а той, кого ви прокляєте, проклятий.

47 І пішли посланці Валака до Білаама і принесли його, щоб прокляти народ, щоб він воював проти Моава.

48 І прийшов Білаам до Валака, щоб проклинати Ізраїль. Ягве і сказав до Білаама: Не прокляй цього народу, бо він благословен.

49 І Валак спонукав Валаама день у день проклинати Ізраїль, але Валаам не слухав Валака через слово Ягве, яке Він промовив Валаамові.

50 Коли Балак побачив, що Білаам не виконує його бажання, він встав і пішов додому. Білаам також повернувся до своєї країни і відтуль пішов до Мідіан.

51 І пішли сини Ізраїлеві з ровнини Моавської, і закоренилися біля Йордану від Бет-Есимота аж до Авеля-Шітима, на кінці ровнини Моавської.

52 Коли сини Ізраїлеві перебували на рівнині Шитим, вони стали займатися блудництвом з Моавськими доньками.

53 І наблизилися сини Ізраїлеві до Моава, і сини Моави встановили шати свої проти лагеру синів Ізраїлевих.

54 Моавіти боялися Ізраїлевих синів, і взяли сини Моавіти всі їх дочки і дружини їхніх, красиві і красиві, і одягли їх у золото, і срібло, і дорогоцінні одяг.

55 Моавітяни сиділи ці жінки біля дверей своїх шатрів, щоб Ізраїлеві бачили їх і повернулися до них, і не воювали з Моавітами.

56 Всі сини Моавські чинили так із синам Ізраїлевим, і кожен став став дружину свою та дочку до дверей своїх шатрів; і всі сини Ізраїлеві побачили, що зробили сини Моавські, і сини Ізраїлеві повернулися до синь Моавських і захотіли їх, і вони пішли до них.

57 І сталося, що коли прийшов один Єврей до дверей шати Моавської, і побачив дочку Моавську, і захотів її у своєму серці, і говорив з нею у двери шати, що захотів, поки вони розмовляли один з одним, то вийшли люди шати й говорили з Євреями такими словами:

58 Ви знаєте, що ми брати, ми всі - потомки Лота і потомки Авраама, брата його. Чому ж ви не залишилися з нами, і чому не їли хліба нашого і жертвоприношення?

59 Коли сини Моавські переповнили його своїми словами і завадили його своїми ласкавими словами, вони посадили його в палату, приготували і приносили йому жертви, і він їв з їхньої жертви і їхнього хліба.

60 Тоді вони дали йому вино, і він випив і впівся; і поставили перед ним красиву дівчину, і він зробив з нею, як він хотів, бо він не знав, що робить, бо він пив багато вина.

61 Так зробили діти Моава Ізраїлеві на тому місці, на рівнині Шіттім, і гнів Ягве запалав проти Ізраїля через цю справу; Він послав моровицю серед них, і там з ізраїльтян померло двадцять чотири тисячі чоловіків.

62 І був один чоловік із синів Симеонів, ім'я якого був Зімрі, син Салу, який об'єднався з мидіанцем Косбі, дочкою Зуру, царя Мидіанського, на очах усіх синів Ізраїлевих.

63 Коли Пінеас, син Елаезер, син Аарона священика, побачив, що Зімрі зробив зло, він взяв копь і піднявся і пішов за ними, пробив їх обох і вбив їх. І припинилася чума з Ізраїлевих синів.

РОЗДІЛ 86

1 У той час після чуми, Ягве і сказав до Мойсея і до Елаезера, сина Аарона священика:

2 Перераховуйте всіх начальників Ізраїлевої громади від двадцяти років і вище, всіх, хто вийшов на військо.

3 І перерахували Мойсей і Елаезер синів Ізраїлевих по родам їхнім, і всі Ізраїлеві були сімсот тисячами, сімсот тридцять.

4 Число синів Левії від одного місяця і старше було двадцять три тисячі, і серед них не було нікого з тих, кого перерахували Мойсей і Аарон у пустелі Синайській.

5 Бо Ягве сказав їм, що вони помруть у пустелі, тож усі вони померли, і жоден не залишився з них, крім Халева, сина Єфунне, і Єшуа, сина Нуна.

6 І було після цього, що Ягве сказав Мойсеєві: Скажи дітям Ізраїля помститися Мадіянові за справу їхніх братів, дітей Ізраїля. (розділ закінчується) + РОЗДІЛ 88, вв. 1–11

7 Так зробив Мойсей, і вибрали із Ізраїлевих синів з них дванадцять тисяч чоловіків, тисячу за племенем, і пішли вони в Мідіан.

8 І воювали сини Ізраїлеві проти Мадіанців, і вбивали всіх чоловіків, і п'яти князів Мадіанських, і Валама сина Беора вбили мечем.

9 І взяли Ізраїлеві сини Мадіанські жінки, і дітей їхніх, і худоби їхніх, і все, що було їм.

10 І взяли вони весь пограб і всі цінні речі, і принесли їх до Мойсея і до Елаезера на равнини Моаві.

11 І вийшли Моисей, і Елаезер, і всі князі збору, щоб зустріти їх з радістю.

12 І поділили вони все мадьянське багатство, і Ізраїлеві сини помстилися над Мадьяном за братів своїх, синів Ізраїлевих.

РОЗДІЛ 87

1 У той час Ягве сказав Мойсеєві: Ось твої дні наближаються до кінця, візьми тепер Єшуа, сина Нуна, твого слугу, і постав його в скинії, і Я накажу йому, і Мойсей зробив так.

2 Ягве і з'явився в скинії хмарний столб, і стояв хмарний столб у вході скинії.

3 Ягве наказав Єшуа, синові Нуна, і сказав йому: Будь сильний і відважний, бо ти приведеш дітей Ізраїля до землі, яку Я поклявся дати їм, і Я буду з тобою.

4 І Мойсей сказав Єшуа: Будь сильний і відважний, бо ти даси дітям Ізраїля успадкувати землю, і Ягве буде з тобою; Він не залишить тебе й не відвернеться від тебе, не бійся й не зневірюйся.

5 Мойсей викликав всіх Ізраїлевих синів і сказав їм: Ви бачили все добро, що Ягве ваша Елогім що зробив тобі в пустелі.

6 Отже, дотримуйтеся всіх слів цього Закону і йдіть по дорозі Ягве ваша Елогім, не відхиляйтеся від шляху , Ягве він наказав вам, або по праву сторону, або по ліву.

7 І навчив Мойсей синів Ізраїлевих законів, і суддів, і законів, щоб вони виконували в країні, як Ягве він наказав йому.

8 І він навчав їх шляху Ягве та Його законів; ось вони написані в книзі закону Ягве, який він дав дітям Ізраїля рукою Мойсея.

9 І Мойсей закінчив наказувати дітям Ізраїля, і Ягве сказав йому: Піднімися на гору Аварім і помри там, і будь прилучений до свого народу, як Аарон, твій брат, був прилучений.

10 І піднявся Мойсей, Ягве і наказав йому, і він помер там у землі Моаві, за наказом Ягве, у сороктому році з дня виходу Ізраїлевих з землі Єгипту.

11 І плакали сини Ізраїлеві за Мойсея на раянах Моавійських тридцять днів, і закінчилися дні плач і скорби за Мойсея.

РОЗДІЛ 88

1 Це було після смерті Мойсея, коли Ягве сказав Єшуа, синові Нуна,

2 Встань і перейди Йордан до землі, яку Я дав Ізраїлевим синам, і даруй Ізраїлевим синам землю в спадщину.

3 Кожна місце, на яке ступить нога ваша, буде вашою: від пустелі Ліванської до великої річки, річки Перата, буде межа ваша.

4 Ніхто не буде стояти проти тебе всі дні твоїх життя; як Я був з Мойсеєм, так і Я буду з тобою; тільки будь сильний і мужий, щоб дотримуватися всього Закону, що тобі наказав Мойсей. Не відвертайся від шляху ні направо, ані налево, щоб ти був успішний у всьому, що робиш.

5 І Єшуа наказав урядникам Ізраїля, кажучи: Пройдіть через табір і накажіть народові, кажучи: Приготуйте собі припаси, бо ще за три дні ви перейдете Йордан, щоб посісти землю.

6 Урядники дітей Ізраїля зробили так, і вони наказали народові, і вони зробили все, що Єшуа наказав.

7 Єшуа послав двох чоловіків розвідати землю Єрихон, і чоловіки пішли й розвідали Єрихон.

8 І наприкінці семи днів вони прийшли до Єшуа в табір і сказали йому: Ягве віддав усю землю в наші руки; її жителі розтанули від страху через нас.

9 І сталося після того, що Єшуа встав уранці й увесь Ізраїль із ним, і вони вирушили від Шіттіма; Єшуа й увесь Ізраїль із ним перейшли Йордан, і Єшуа було вісімдесят два роки, коли він перейшов Йордан з Ізраїлем.

10 І піднявся народ з Йордану десятого дня першого місяця, і поклав себе в Гільгалі на східному куті Єріхо.

11 І схвалили Ізраїлеві сини Пасхи в Гільгалі на рівнинах Єрихових у чотирнадцятий день місяця, як написано в Законі Мойсеєві.

[Ч. 88 продовжується на сторінці 372.]

12 У той час манна припинилася на ранку Пасхи, і не було більше манни для синів Ізраїлевих, і вони їли з плодів землі Ханаанської.

13 Єріхон був повністю закритий від Ізраїлевих синів, ніхто не виходив і не входив.

14 І було в другий місяць, у перший день місяця, що Ягве сказав Єшуа: Встань, ось Я віддав Єрихон у твою руку з усіма людьми там; усі твої бойові чоловіки обійдуть місто, по разу кожного дня, так ти робитимеш шість днів.

15 І будуть трубити священики. Коли ви почуєте звук труби, то весь народ виголосить великий крик, що стінки міста звалиться, і весь народ піде кожен проти свого ворога.

16 І Єшуа зробив так згідно з усім, що Ягве наказав йому.

17 На сьомий день вони обійшли місто сім разів, а священики свитали трубами.

18 На сьомому колі Єшуа сказав народові: Крикніть, бо Ягве віддав усе місто в наші руки.

19 Тільки місто і все, що в ньому, буде проклято Ягве і бережіть себе від того, що проклято, щоб не було проклятою та не було смутку в лагері Ізраїлевому.

20 Але все срібло, золото, мед і залізо будуть посвячені Ягве, вони входять в скарбницю Ягве.

21 І прозвучали люди трубами, і виголосили великий крик, і звалилися стіни Єрихові, і весь народ піднявся, кожен прямо перед ним, і захопив місто, і знищив все, що в ньому, чоловіка і жінку, малого і старого, говця, овець і осли, кимом меча.

22 І вони спалили все місто вогнем; лише посуд зі срібла й золота, міді й заліза, вони поклали до скарбниці Ягве.

23 Єшуа поклявся в той час, кажучи: Проклятий чоловік, який будує Єрихон; він покладе його основу на своєму первістку, і на своєму наймолодшому синові він поставить його ворота.

24 І Ахан, син Кармі, син Завді, син Зераха, син Юди, вчинив підступно в проклятій речі, і він узяв із проклятої речі й сховав її в наметі, і гнів Ягве запалав проти Ізраїля.

25 Це було після цього, коли діти Ізраїля повернулися від спалення Єрихона, Єшуа послав чоловіків розвідати також Ай, і воювати проти нього.

26 І пішли люди, і розвідували Ай, і повернулися, і сказали: Не пусть піде з тобою весь народ в Ай, але пусть підуть близько трьох тисяч чоловік і біть місто, бо там мало людей.

27 І Єшуа зробив так; пішло з ним із дітей Ізраїля близько трьох тисяч чоловіків, і вони воювали проти чоловіків Аю.

28 І був сильний бій проти Ізраїля, і вбили люди Аї тридцять шестеро чоловіків ізраїльтян, і сини Ізраїлеві втекли від людей Аї.

29 Коли Єшуа побачив цю річ, він розірвав свій одяг і впав лицем до землі перед Ягве, він зі старійшинами Ізраїля, і вони поклали порох на свої голови.

30 І Єшуа сказав: Чому, О Ягве, Ти привів цей народ через Йордан? Що я скажу після того, як ізраїльтяни повернули свої спини проти своїх ворогів?

31 І тепер всі Ханаанці, мешканці землі, почують це, і отокують нас, і знищують наше ім'я.

32 І Ягве сказав Єшуа: Чому ти падаєш на своє лице? Встань, піднімися, бо ізраїльтяни згрішили й узяли з проклятої речі; Я більше не буду з ними, доки вони не знищать прокляту річ з-поміж себе.

33 І Єшуа встав і зібрав народ, і приніс Урім за наказом Ягве, і плем’я Юди було взяте, і Ахан, син Кармі, був узятий.

34 Єшуа сказав Аханові: Скажи мені, мій сину, що ти зробив, і Ахан сказав: Я бачив серед здобичі гарний одяг із Шінару й двісті шекелів срібла, і злиток золота вагою п’ятдесят шекелів; я зажадав їх і взяв їх, і ось вони всі сховані в землі посеред намету.

35 І Єшуа послав чоловіків, які пішли й узяли їх із намету Ахана, і вони принесли їх Єшуа.

36 Єшуа взяв Ахана й ці посуди, і його синів і дочок і все належне йому, і вони принесли їх у долину Ахор.

37 Єшуа спалив їх там вогнем, і всі ізраїльтяни побили Ахана камінням; вони підняли над ним купу каміння, тому він назвав те місце долиною Ахор. Тож гнів Ягве був утихомирений, і Єшуа після того прийшов до міста й воював проти нього.

38 І Ягве сказав Єшуа: Не бійся, ані не зневірюйся, ось Я віддав у твою руку Ай, її царя та її народ, і ти зробиш їм, як ти зробив Єрихонові та його цареві, лише маєтки й худобу там ви візьмете для себе; постав засідку для міста позаду нього.

39 Тож Єшуа зробив згідно зі словом Ягве, і він вибрав з-поміж синів війни тридцять тисяч відважних чоловіків; він послав їх, і вони залягли в засідку для міста.

40 Він наказав їм: "Коли ви побачите нас, ми втечемо від них хитро, і вони переслідують нас. Тоді ви вийдете з засадки і захопите місто. І так зробили вони.

41 Єшуа воював, і чоловіки міста вийшли назустріч Ізраїлеві, не знаючи, що ті лежали в засідці для них позаду міста.

42 Єшуа й усі ізраїльтяни вдали, що втомлені перед ними, і вони втекли шляхом пустелі з хитрістю.

43 І зібрали люди Аї всі люди, що були в місті, щоб гонятися за ізраїльтянами, і вийшли, і відтягнулися від міста, і не залишився ні одного, і залишили місто відкритим, і гонялися за ізраїльтянами.

44 Ті, хто лежав у засаді, вийшли з своїх місць і поспішали прийти до міста і взяти його і підпалити його. Люди Аї повернулися назад, і там дим міста піднявся до неба, і вони не мали можливості відступити ні одним шляхом, ні іншим.

45 Всі люди Аї були серед Ізраїля, хтось з одного боку, а хтось з іншого боку, і вони побили їх, і не залишилося ні одного з них.

46 Діти Ізраїля взяли Мелоша, царя Аю, живим, і вони привели його до Єшуа, і Єшуа повісив його на дереві, і він помер.

47 І повернулися сини Ізраїлеві до міста після того, як спалили його, і побитили все, хто був у ньому, мечом.

48 Кількість тих, хто впав із чоловіків Аю, і чоловік і жінка, була дванадцять тисяч; лише худобу й маєтки міста вони взяли собі, згідно зі словом Ягве до Єшуа.

49 І почули всі царі на цьому березі Йордану і всі царі Ханаанські про зло, що зробили Ізраїлеві сини Єріхові і Ай, і зібралися разом, щоб воювати з Ізраїлем.

50 Лише жителі Гівеона дуже боялися воювати проти ізраїльтян, щоб вони не загинули, тож вони діяли хитро; вони прийшли до Єшуа й до всього Ізраїля й сказали їм: Ми прийшли з далекої землі, тож тепер складіть завіт із нами.

51 А жителі Гівіонів переступили до Ізраїлевих синів, і Ізраїлеві сини зробили з ними заповідь, і вони уклали з ними мир, і князі збору присягнули їм. Але після того Ізраїлеві сини зрозуміли, що вони сусіди з ними і живуть серед них.

52 Але Ізраїлеві не вбивали їх, бо вони присягали їм Ягве і стали вони рубоками дерева і водою.

53 Єшуа сказав їм: Чому ви обманули мене, щоб зробити цю річ нам? І вони відповіли йому: Бо твоїм слугам було сказано все, що ти зробив усім царям амореїв, і ми дуже боялися за наші життя, і ми зробили цю річ.

54 Єшуа Навин призначив їх того дня рубати дрова й носити воду, і він розділив їх як рабів усім племенам Ізраїля.

55 Коли Адонізедек, цар Єрусалимський, почув все, що зробили сини Ізраїлеві з Єрихою і з Ай, то послав до Хоама, царя Хеврона, і до Пірама, царя в Ярматі, і до Яфії, царя Лахіша, і до Дебера, царя Еглона, кажучи:

56 Підходьте до мене і допоможіть мені, щоб ми побили Ізраїлевих синів і жителів Гівіонських, які уклали мир із Ізраїлевими синами.

57 І зібралися вони разом, і піднялися п'ять царів Аморейців з усіма їхніми війська, народ великий, численний, як пісок на березі моря.

58 Усі ці царі прийшли й таборували перед Гівеоном, і вони почали воювати проти жителів Гівеона, і всі чоловіки Гівеона послали до Єшуа, кажучи: Прийди швидко до нас і допоможи нам, бо всі царі амореїв зібралися разом воювати проти нас.

59 Єшуа й увесь бойовий народ піднялися від Гілгала, і Єшуа прийшов раптово до них і ударив цих п’ять царів великою поразкою.

60 І... Ягве і зневажав їх перед синами Ізраїлевими, і вони побили їх в Гівіоні страшним забором, і гоніли їх по дорозі, що піднімається до Бет-Хорона до Македи; і вони втекли від синів Ізраїлевих.

61 І поки вони втекали, Ягве і послав на них град з неба, і більше загинуло від град'я, ніж від загибелі Ізраїлевих синів.

62 Ізраїлеві сини послідовували їх, і побивали їх на дорозі, і побівали їх.

63 І коли вони били, день схилявся до вечора, і Єшуа сказав перед очима всього народу: Сонце, стань нерухомо на Гівеоні, і ти, місяцю, у долині Аялон, доки народ не помститься своїм ворогам.

64 Ягве послухав голосу Єшуа, і сонце стало нерухомо посеред небес, і воно стояло нерухомо тридцять шість моментів, і місяць також став нерухомо і не поспішав зайти цілий день.

65 І не було такого дня, ні до нього, ні після нього, Ягве слухав голосу людини, бо Ягве боровся за Ізраїль.

РОЗДІЛ 89

1 Тоді Єшуа промовив цю пісню в день, коли Ягве віддав амореїв у руку Єшуа й дітей Ізраїля, і він сказав її перед очима всього Ізраїля,

2 Ти зробив могутні речі, О Ягве, Ти вчинив великі діла; хто подібний Тобі? Мої губи співатимуть Твоєму імені.

3 Моя доброта і моя міцність, моя висока башня, я співаю тобі нову пісню; з вдячністю я співаю тобі, ти си

[Розд. 89 в. 3 обривається посеред вірша в підніжжі с. 373. Сс. 374–375 НЕ

сфотографовано — див. запис продовження 14. Текст відновлюється на с. 376.]

[ГАП] — Печаткована сторінка 374–375 НЕФОТОГРАФОВАННА. Решта розділів 89 (з вірші 3) і 90 вірші 1–11 стоїть у цьому пробігу; текст продовжується в розділі 90 v. 12 на сторінці 376. Нічого не покладається, нічого не надається.]

РОЗДІЛ 90 — частково утримується — з пункту 12

12 У ті дні, після того як діти Ізраїля вигнали всіх ханаанців і амореїв, Єшуа був старий і просунутий у роках.

13 І Ягве сказав Єшуа: Ти старий, просунутий у житті, і велика частина землі залишається, щоб нею посісти.

14 Тепер, отже, поділи цю землю на спадщину дев’ятьом племенам і половині племені Манасії, і Єшуа встав і зробив, як Ягве промовив йому.

15 І поділив він всю землю на ділянки Ізраїлеві на спадщину по їхніх ділянках.

16 Але плем'ю Левієві не дав він ділянки. Ягве чи є їх спадщина як Ягве він говорив через них через Мойсея.

17 Єшуа дав гору Хеврон Халевові, синові Єфунне, одну частку понад його братів, як Ягве промовив через Мойсея.

18 Тому Хеврон став спадщиною Калеву і його синам аж до сьогоднішнього дня.

19 Єшуа поділив усю землю жеребками всьому Ізраїлеві на спадщину, як Ягве наказав йому.

20 І давали Ізраїлеві сини міста з їхньої спадщини левітам, і пастини для їхніх худоб і власності, Ягве і зробили Ізраїлеві сини, як наказав Мойсей, і поділили землю за лотом, чи велика, чи мала.

21 Вони пішли успадкувати землю за своїми межами, і діти Ізраїля дали Єшуа, синові Нуна, спадщину серед них.

22 Клянуся словами Ягве і дали йому місто, яке він просив, Тимнат-Серах на гори Ефраїми, і він збудував місто і жив там.

23 Це спадщини, які Елеазар священик і Єшуа, син Нуна, і голови батьків племен розподілили дітям Ізраїля жеребом у Шіло, перед Ягве, при дверях скинії, і вони припинили ділити землю.

24 І... Ягве і дав землю ізраїльтянам, і вони стали володіти нею, як Ягве розмовляв з ними, і як Ягве і поклялися предкам своїм.

25 І... Ягве і дав Ізраїлеві відпочинок від усіх ворогів своїх навколо них, і ніхто не стояв проти них; Ягве і не випустив у руки своїх всіх ворогів, і не випав нічого доброго, що вони зробили. Ягве і сказав він до Ізраїлевих синів: Ягве виконував все.

26 Єшуа покликав усіх дітей Ізраїля й благословив їх, і наказав їм служити Ягве, і після того відпустив їх; вони пішли, кожен чоловік до свого міста, і кожен чоловік до своєї спадщини.

27 І діти Ізраїля служили Ягве всі дні Єшуа, і Ягве дав їм спочинок з усіх довкола них, і вони жили безпечно у своїх містах.

28 І сталося в ті дні, що помер Абіан цар Китимський у тридцять вісімй рік його царства, тож у сім'і роки його царства над Едом'ям; і поховали його на місці його, яке він збудував собі, і Латин царював замість нього п'ятдесят років.

29 Під час свого правління він вивев армію, і пішов і воював проти жителів Британії і Кернанії, дітей Елісея сина Явана, і здобув над ними успіх і зробив їх підданими.

30 І почув він, що Едом повторився від руки Читима, і Латин пішов до них, і побили їх, і покорив їх, і поклав їх під руку синів Читима; і Едом став одним царством з синами Читима на всі дні.

31 І багато років не було царя в Едомі, а влада їхня була з сином Читима і їхнім королем.

32 Це було в двадцять шостий рік після того, як діти Ізраїля перейшли Йордан, тобто шістдесят шостий рік після того, як діти Ізраїля вийшли з Єгипту, коли Єшуа був старий, просунутий у роках, будучи ста вісьмох років у ті дні.

33 Єшуа покликав увесь Ізраїль, їхніх старійшин, їхніх суддів і урядників, після того як Ягве дав усім ізраїльтянам спочинок від усіх їхніх ворогів довкола; Єшуа сказав старійшинам Ізраїля та їхнім суддям: Ось я старий, просунутий у роках, і ви бачили, що Ягве зробив усім народам, яких Він вигнав геть перед вами, бо це Ягве, Хто воював за вас.

34 І тепер мусіться, щоб дотримуватись і виконувати всі слова Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ні направо, ні ліво, і не ходити до тих народів, що залишилися в країні; і не згадайте ім'я богів їхніх, але прилепіть до них. Ягве ваша Елогім, як ви робили до цього дня.

35 Єшуа сильно заохотив дітей Ізраїля служити Ягве всі їхні дні.

36 І всі Ізраїлеві сказали: "Ми будемо служити Ягве наш Елогім всі наші дні, ми і наші діти, і наші діти, і наші діти на віки.

37 Єшуа склав завіт із народом того дня, і він відпустив дітей Ізраїля, і вони пішли, кожен чоловік до своєї спадщини й до свого міста.

38 І було в ті дні, коли сини Ізраїлеві жили безпечно в своїх містах, що вони поховали ковчеги племен своїх батьків, які вони вивели з Єгипту, кожен у спадщині своїх дітей. І поховали сини Ізраїлеві дванадцять синів Якова, кожен у власності своїх синів.

39 І ось імена міст, де поховали дванадцять синів Якова, яких вивели Ізраїлеві сини з Єгипту:

40 Вони поховали Рувена та Гада на цьому березі Йордану, в Ромії, яку Мойсей дав їхнім дітям.

41 Симеон та Леві поховали в місті Мауда, який він дав Симеонським синам, а місцевість міста була для синів Левіїв.

42 А Юдиха поховали в місті В'єняміні, що проти Вифлеєма.

43 І кости Ісахара та Зевулона вони поховали в Сидоні, у ділянці, що трапилася на їхніх синів.

44 Дан був похований в місті своїх синів в Ештаїлі, а Нафталі та Асер поховані в Кадеш-Нафталі, кожен на своєму місці, яке він дав своїм синам.

45 І кости Йосифа поховали в Сихемі в частині поля, яке купив Якуб від Хамора, і яке стало Йосифу в спадщину.

46 І поховали Бен'єміна в Єрусалимі проти Євусита, що було дано до синів Бен'єміна. І поховали сини Ізраїлеві батьки свої, кожен в місті синів своїх.

47 І наприкінці двох років Єшуа, син Нуна, помер, сто десять років, і час, який Єшуа судив Ізраїль, був двадцять вісім років; Ізраїль служив Ягве всі дні його життя.

48 І інші справи Єшуа, і його битви, і його докори, якими він докоряв Ізраїлеві, і все, що він наказав їм, і імена міст, які діти Ізраїля посіли в його дні, вони написані в книзі слів Єшуа до дітей Ізраїля і в книзі воєн Ягве, яку Мойсей і Єшуа і діти Ізраїля написали.

49 І діти Ізраїля поховали Єшуа на межі його спадщини, у Тімнат-Серах, яка була дана йому на горі Єфрема.

50 І помер Елаезер, син Аарона, в ті дні, і поховали його на горі, що належав Пинеасу, сина його, що було дано йому на горі Ефраїму.

РОЗДІЛ 91

1 У той час, після смерті Єшуа, діти ханаанців усе ще були в землі, і ізраїльтяни вирішили вигнати їх.

2 І запитали сини Ізраїлеві: Ягве і казали: хто піде за нами першим до Ханаанців, щоб воювати з ними? Ягве і сказав: Іудея піде.

3 І сказали сини Юдейські Симеону: піди з нами на нашу долю, і ми будемо воювати з Ханаанцями, і ми підемо з тобою на вашу долю. І пішли сини Симеонські з синами Юдейськими.

4 І пішли сини Юд'я і воювали з Ханаанцями, Ягве і вдарив канаанців у руки синів Юд'яних, і вбили вони в Безеку десять тисяч чоловік.

5 Вони воювали з Адонібезеком в Безеку, і він втік від них, і вони гонілися за ним і поймали його, і поймали його, і відрізали йому палеці і палеці.

6 Адонівезек сказав: Три сто і десять царей, кинутий палець і палець, зібрали їжу під моїм столом, як я зробив, Ягве він заплатив мені, і вони довели його до Єрусалиму, і там він помер.

7 І пішли сини Симеонські з синами Юдським, і побили канаанців острием меча.

8 Ягве і був з синами Юдейськими, і вони захопили гору. І піднялися сини Йосифа до Веїтеля, що є Луз, і Ягве був з ними.

9 І пізнали сини Йосифа в Ветілі, і побачили сторожеві чоловіка, що виходить з міста, і поймали його, і сказали йому: Покажи нам тепер вхід до міста, і ми зробимо тобі милосердя.

10 І показав їм той чоловік вхід до міста, і прийшли сини Йосифа і забили місто мечем.

11 Чоловіка з його родиною вони відпустили, і він пішов до хеттеїв і збудував місто; він назвав ім’я там Луз, тож усі ізраїльтяни жили у своїх містах, і діти Ізраїля жили у своїх містах; діти Ізраїля служили Ягве всі дні Єшуа, і всі дні старійшин, які продовжили свої дні після Єшуа, і бачили велику роботу Ягве, яку Він виконав для Ізраїля.

12 І старійшини судили Ізраїль після смерті Єшуа сімнадцять років.

13 Всі старійшини також воювали в битвах Ізраїля проти Ханаанців і Ягве і вигоняв канаанців перед синами Ізраїлевими, щоб поставити синів Ізраїлевих у їхню землю.

14 І сповнив він всі слова, що говорив Аврааму, Ісакові і Якубі, і клятву, яку присяг, що дасть їм та їхнім потомкам землю Ханаанську.

15 Ягве і дав Ізраїлевим синам всю землю Ханаанську, як клявся предкам їхнім, Ягве і дав їм відпочинок від оточуючих, і Ізраїлеві сини жили в безпеці в містах своїх.

16 Блаженний! Ягве назавжди, амін, амін.

17 Зміцнюйтеся, і нехай серця всіх вас, хто довіряє Ягве. Будьте відважні.

[Книга Яшера закінчується тут, в розділі 91 в. 17; решта сторінки 377 є порожнею.]

[КІНЕЦЬ ЗБЕРЕЖЕНОГО ТЕКСТУ. Книга Яшара у цьому свідку закінчується на розд. 91 в. 17

на друкованій с. 377, решта тієї сторінки порожня. Друкована с. 378 слідує у

томі; вона була сфотографована лише як вицвіла протилежна сторінка розвороту на с. 379

"Кінець днів" і є НЕЧИТАБЕЛЬНА у знятому вигляді — ніщо з її змісту не

переписане або вгадане, і все, що стоїть на ній, залишається НЕПЕРЕВІРЕНИМ.]