Папії — Фрагменти

ЧАСТИНА ДРУГА — ФРАГМЕНТИ ПАПІЯ (друковані с. 436–437). Під повним редагуванням Святого Імені; кожну зміну записано.

ФРАГМЕНТИ ПАПІЯ З ВИКЛАДУ ВИСЛОВІВ ЄШУА.

I.

[Писання Папія в загальному обігу — п’ять числом, і вони називаються Викладом Висловів Єшуа. Іриней згадує їх як єдині твори, написані ним, такими словами: "Тепер свідчення про ці речі дано в писанні Папієм, давньою людиною, який був слухачем Івана й другом Полікарпа, у четвертій зі своїх книг; бо п’ять книг було складено ним". Так писав Іриней. Крім того, сам Папій у вступі до своїх книг виявляє, що він сам не був слухачем і очевидцем святих апостолів; але він каже нам, що одержав істини нашої віри від тих, хто був знайомий із ними [апостолами], такими словами:]

Але я не вагатимуся записати, разом із моїми тлумаченнями, усі настанови, які я будь-коли ретельно одержав від старійшин і ретельно зберіг у своїй пам’яті, запевняючи вас водночас у їхній істинності. Бо я не, як більшість, мав задоволення в тих, хто багато говорив, а в тих, хто навчав істини; і не в тих, хто переказував чужі заповіді, а в тих, хто повторював заповіді, дані Єшуа для віри й похідні від самої істини. Якщо, отже, приходив хтось, хто перебував зі старійшинами, я ретельно розпитував про їхні вислови: що сказав Андрій чи Петро, або що було сказано Филипом, чи Томою, чи Яковом, чи Іваном, чи Матвієм, чи будь-яким іншим із учнів Єшуа: які речі кажуть Арістіон і пресвітер Іван, учні Єшуа. Бо я уявляв, що те, що можна одержати з книг, не було для мене таке корисне, як те, що походило від живого й тривалого голосу.

II.

[Ранні християни] називали тих, хто практикував побожну безлукавість, дітьми, [як зазначено Папієм у першій книзі Викладів Єшуа, і Климентом Александрійським у його Педагогу.]

III.

Юда ходив у цьому світі як сумний приклад безбожності; бо його тіло набрякло до такої міри, що він не міг пройти там, де колісниця могла пройти легко, він був розчавлений колісницею, так що його нутрощі вилилися.

IV.

[Як старійшини, які бачили Івана, учня Єшуа, пам’ятали, що вони чули від нього, як Єшуа навчав щодо тих часів, і сказав]: "Прийдуть дні, в які виростуть виноградні лози, кожна матиме десять тисяч гілок, і в кожній гілці десять тисяч пагонів, і в кожному справжньому пагоні десять тисяч відростків, і в кожному з відростків десять тисяч грон, і на кожному з грон десять тисяч виноградин, і кожна виноградина, коли її вичавлять, дасть двадцять п’ять метретів вина. І коли хтось зі святих візьметься за гроно, інше скричить: 'Я — краще гроно, візьми мене; благослови Єшуа через мене'. Так само [Він сказав], що зерно пшениці дасть десять тисяч колосків, і що кожен колосок матиме десять тисяч зерен, і кожне зерно дасть десять фунтів чистого, чистого, дрібного борошна; і що яблука, і насіння, і трава даватимуть у подібних пропорціях; і що всі тварини, живлячись тоді тільки продуктами землі, стануть мирними й гармонійними й будуть у досконалій покорі людині". [Свідчення про ці речі дано в писанні Папієм, давньою людиною, який був слухачем Івана й другом Полікарпа, у четвертій зі своїх книг; бо п’ять книг було складено ним. І він додав, кажучи: "Тепер ці речі вірогідні для віруючих. А Юда зрадник", каже він, "не віруючи й питаючи: 'Як такі зростання будуть вчинені Єшуа?', Єшуа сказав: 'Вони побачать, хто прийде до них'. Це, отже, часи, згадані пророком Ісаєю: 'І вовк ляже з ягням', і т. д. (Іс. xi. 6 і далі)."]

V.

Як кажуть пресвітери, отже, ті, хто визнаний достойним оселі на небі, підуть туди, інші насолоджуватимуться насолодами Раю, а інші володітимуть блиском міста; бо всюди Спаситель буде видний, згідно з тим, наскільки достойні ті, хто бачить Його. Але що є ця різниця між оселею тих, хто приносить сторицею, і тих, хто приносить шістдесятирицею, і тих, хто приносить тридцятирицею; бо перші будуть взяті на небеса, другий клас житиме в Раю, а останні населятимуть місто; і що з цієї причини Єшуа сказав: "У домі Отця Мого багато осель", бо все належить Ягве, який забезпечує всіх підходящою оселею, як і Його слово каже, що частка дається всім від Отця, згідно з тим, наскільки кожен є або буде достойний. І це — ложе, на якому спочинуть ті, хто бенкетує, бувши запрошені на весілля. Пресвітери, учні апостолів, кажуть, що це — градація й упорядкування тих, хто спасається, і що вони просуваються кроками такої природи; і що, крім того, вони піднімаються через Духа до Сина, і через Сина до Отця; і що в належний час Син передасть Своє діло Отцеві, як і сказано апостолом: "Бо Він має царювати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої. Останній ворог, який буде знищений, — смерть". Бо в часи царства праведна людина, яка на землі, забуде помирати. "Але коли Він каже, що все підкорене Йому, очевидно, що виняток — Той, хто підкорив усе Йому. І коли все буде підкорене Йому, тоді й Сам Син буде підкорений Тому, хто підкорив усе Йому, щоб Ягве був усе в усьому".

VI.

[Папій, якого ми тепер згадуємо, стверджує, що він одержав вислови апостолів від тих, хто супроводжував їх, і він, крім того, запевняє, що він особисто чув Арістіона й пресвітера Івана. Відповідно, він часто згадує їх поіменно й у своїх писаннях дає їхні передання. Наше повідомлення про ці обставини може бути не без користі. Може також бути вартим додати до вже наведених тверджень Папія інші його уривки, в яких він переказує деякі чудесні діла, заявляючи, що він здобув знання про них із передання. Перебування апостола Филипа з його дочками в Ієраполі було згадане вище. Ми тепер маємо вказати, як Папій, який жив у той самий час, переказує, що він одержав дивовижну розповідь від дочок Филипа. Бо він переказує, що мертва людина була воскрешена до життя в його день. Він також згадує інше чудо, що стосується Юста, прозваного Варсавою, як він проковтнув смертельну отруту й не зазнав шкоди, через благодать Єшуа. Та сама особа, крім того, записала інші речі, які прийшли до нього з неписаного передання, серед них деякі дивні притчі й настанови Спасителя, і деякі інші речі більш казкової природи. Серед них він каже, що буде тисячоліття після воскресіння з мертвих, коли особисте царювання Месії буде встановлене на цій землі. Він, крім того, передає у власному писанні інші розповіді, дані раніше згаданим Арістіоном, про вислови Єшуа, і передання пресвітера Івана. Щодо інформації про ці пункти ми можемо лише відіслати наших читачів до самих книг; але тепер, до вже зроблених витягів, ми додамо, як справу першорядної важливості, передання щодо Марка, який написав Євангеліє, яке він (Папій) навів такими словами): І пресвітер сказав це. Марк, ставши тлумачем Петра, записав точно все, що пам’ятав. Однак не в точному порядку він переказав вислови чи діла Месії. Бо він ні не чув Єшуа, ні не супроводжував Його. Але пізніше, як я сказав, він супроводжував Петра, який пристосовував свої настанови до потреб [своїх слухачів], але без наміру дати впорядковану розповідь про вислови Єшуа. Тому Марк не зробив помилки, записуючи так деякі речі, як він пам’ятав їх. Бо про одну річ він дбав особливо: не опустити нічого, що він чув, і не вкласти нічого вигаданого в твердження. [Це те, що переказано Папієм щодо Марка; але щодо Матвія він зробив такі твердження]: Матвій склав вислови [Єшуа] єврейською мовою, і кожен тлумачив їх, як міг найкраще. [Та сама особа вживає докази з Першого Послання Івана й з Послання Петра так само. І він також дає іншу розповідь про жінку, яку звинуватили в багатьох гріхах перед Єшуа, яку можна знайти в Євангелії за євреями.]

VII.

Папій так говорить, слово в слово: Деяким із них [ангелів] Він дав владу над упорядкуванням світу, і Він доручив їм здійснювати свою владу добре. І він каже, відразу після цього: але сталося, що їхнє впорядкування прийшло до нічого.

VIII.

Щодо натхнення книги (Откровіння), ми вважаємо зайвим додати ще одне слово; бо благословенні Грегорі Теолог і Кірил, і навіть чоловіки ще старшого віку, Папій, Іреней, Мефодій і Гіпполіт, повністю задовольняли її свідченням.

IX.

Беручи нагоду від Папія Ієрапольського, славетного, учня апостола, який прихилився на груди Месії, і Климента, і Пантенa, священика [Церкви] александрійців, і мудрого Аммонія, давніх і перших тлумачів, які погоджувалися між собою, які розуміли діло шести днів як таке, що стосується Месії й усієї Церкви.

Х.

(1) Марія, мати Єшуа; (2) Марія, дружина Клеофи чи Алфея, яка була матір’ю Якова, єпископа й апостола, і Симона, і Тадея, і одного Йосипа; (3) Марія Саломія, дружина Зеведея, мати Івана євангеліста і Якова; (4) Марія Магдалина. Ці чотири знаходяться в Євангелії. Яків, і Юда, і Йосип були синами тітки (2) Єшуа. Яків також і Іван були синами іншої тітки (3) Єшуа. Марія (2), мати Якова Меншого і Йосипа, дружина Алфея, була сестрою Марії, матері Єшуа, яку Іван називає (дружиною) Клеофи, чи то від її батька, чи від родини клану, чи з якоїсь іншої причини. Марія Саломія (3) називається Саломією чи то від її чоловіка, чи від її села. Деякі стверджують, що вона — та сама, що й Марія Клеофи, бо вона мала двох чоловіків.