← Бібліотека книг

Папії — Фрагменти

Апостольські Отці • Папій Ієрапольський

Зберігається: транскрипція з редагуванням Святого Імені з фотографій Девіда Фаркаса друкованого джерела — Повна апокрифа 70 книг, друковані с. 434–437: вступ тому до Папія та його Фрагменти, повний, як сфотографовано. Вступ стоїть, як надруковано, як документальна передмова цього видання.

Слухати й читати — вашими мовами

Задум Девіда для цієї книги: слухати однією мовою, читаючи іншою — чути книгу французькою, а очима стежити за іспанською, і мова вчить сама себе. Два вибори нижче незалежні один від одного.

Читати мовою:

Кожне видання іншою мовою несе цю книгу настільки, наскільки дійшов його переклад; де переклад ще триває, те видання каже про це на своїй сторінці. Перша книга Адама і Єви несе повністю підключений паралельний читач — спробуйте його там.

Слухати: аудіоверсія

Аудіоверсія в підготовці — записаної аудіокниги цієї книги ще немає жодною мовою.

ЧАСТИНА ДРУГА — ФРАГМЕНТИ ПАПІЯ (друковані с. 436–437). Під повним редагуванням Святого Імені; кожну зміну записано.

ФРАГМЕНТИ ПАПІЯ З ВИКЛАДУ ВИСЛОВІВ ЄШУА.

I.

[Писання Папія в загальному обігу — п’ять числом, і вони називаються Викладом Висловів Єшуа. Іриней згадує їх як єдині твори, написані ним, такими словами: "Тепер свідчення про ці речі дано в писанні Папієм, давньою людиною, який був слухачем Івана й другом Полікарпа, у четвертій зі своїх книг; бо п’ять книг було складено ним". Так писав Іриней. Крім того, сам Папій у вступі до своїх книг виявляє, що він сам не був слухачем і очевидцем святих апостолів; але він каже нам, що одержав істини нашої віри від тих, хто був знайомий із ними [апостолами], такими словами:]

Але я не вагатимуся записати, разом із моїми тлумаченнями, усі настанови, які я будь-коли ретельно одержав від старійшин і ретельно зберіг у своїй пам’яті, запевняючи вас водночас у їхній істинності. Бо я не, як більшість, мав задоволення в тих, хто багато говорив, а в тих, хто навчав істини; і не в тих, хто переказував чужі заповіді, а в тих, хто повторював заповіді, дані Єшуа для віри й похідні від самої істини. Якщо, отже, приходив хтось, хто перебував зі старійшинами, я ретельно розпитував про їхні вислови: що сказав Андрій чи Петро, або що було сказано Филипом, чи Томою, чи Яковом, чи Іваном, чи Матвієм, чи будь-яким іншим із учнів Єшуа: які речі кажуть Арістіон і пресвітер Іван, учні Єшуа. Бо я уявляв, що те, що можна одержати з книг, не було для мене таке корисне, як те, що походило від живого й тривалого голосу.

II.

[Ранні християни] називали тих, хто практикував побожну безлукавість, дітьми, [як зазначено Папієм у першій книзі Викладів Єшуа, і Климентом Александрійським у його Педагогу.]

III.

Юда ходив у цьому світі як сумний приклад безбожності; бо його тіло набрякло до такої міри, що він не міг пройти там, де колісниця могла пройти легко, він був розчавлений колісницею, так що його нутрощі вилилися.

IV.

[Як старійшини, які бачили Івана, учня Єшуа, пам’ятали, що вони чули від нього, як Єшуа навчав щодо тих часів, і сказав]: "Прийдуть дні, в які виростуть виноградні лози, кожна матиме десять тисяч гілок, і в кожній гілці десять тисяч пагонів, і в кожному справжньому пагоні десять тисяч відростків, і в кожному з відростків десять тисяч грон, і на кожному з грон десять тисяч виноградин, і кожна виноградина, коли її вичавлять, дасть двадцять п’ять метретів вина. І коли хтось зі святих візьметься за гроно, інше скричить: 'Я — краще гроно, візьми мене; благослови Єшуа через мене'. Так само [Він сказав], що зерно пшениці дасть десять тисяч колосків, і що кожен колосок матиме десять тисяч зерен, і кожне зерно дасть десять фунтів чистого, чистого, дрібного борошна; і що яблука, і насіння, і трава даватимуть у подібних пропорціях; і що всі тварини, живлячись тоді тільки продуктами землі, стануть мирними й гармонійними й будуть у досконалій покорі людині". [Свідчення про ці речі дано в писанні Папієм, давньою людиною, який був слухачем Івана й другом Полікарпа, у четвертій зі своїх книг; бо п’ять книг було складено ним. І він додав, кажучи: "Тепер ці речі вірогідні для віруючих. А Юда зрадник", каже він, "не віруючи й питаючи: 'Як такі зростання будуть вчинені Єшуа?', Єшуа сказав: 'Вони побачать, хто прийде до них'. Це, отже, часи, згадані пророком Ісаєю: 'І вовк ляже з ягням', і т. д. (Іс. xi. 6 і далі)."]

V.

Як кажуть пресвітери, отже, ті, хто визнаний достойним оселі на небі, підуть туди, інші насолоджуватимуться насолодами Раю, а інші володітимуть блиском міста; бо всюди Спаситель буде видний, згідно з тим, наскільки достойні ті, хто бачить Його. Але що є ця різниця між оселею тих, хто приносить сторицею, і тих, хто приносить шістдесятирицею, і тих, хто приносить тридцятирицею; бо перші будуть взяті на небеса, другий клас житиме в Раю, а останні населятимуть місто; і що з цієї причини Єшуа сказав: "У домі Отця Мого багато осель", бо все належить Ягве, який забезпечує всіх підходящою оселею, як і Його слово каже, що частка дається всім від Отця, згідно з тим, наскільки кожен є або буде достойний. І це — ложе, на якому спочинуть ті, хто бенкетує, бувши запрошені на весілля. Пресвітери, учні апостолів, кажуть, що це — градація й упорядкування тих, хто спасається, і що вони просуваються кроками такої природи; і що, крім того, вони піднімаються через Духа до Сина, і через Сина до Отця; і що в належний час Син передасть Своє діло Отцеві, як і сказано апостолом: "Бо Він має царювати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої. Останній ворог, який буде знищений, — смерть". Бо в часи царства праведна людина, яка на землі, забуде помирати. "Але коли Він каже, що все підкорене Йому, очевидно, що виняток — Той, хто підкорив усе Йому. І коли все буде підкорене Йому, тоді й Сам Син буде підкорений Тому, хто підкорив усе Йому, щоб Ягве був усе в усьому".

VI.

[Папій, якого ми тепер згадуємо, стверджує, що він одержав вислови апостолів від тих, хто супроводжував їх, і він, крім того, запевняє, що він особисто чув Арістіона й пресвітера Івана. Відповідно, він часто згадує їх поіменно й у своїх писаннях дає їхні передання. Наше повідомлення про ці обставини може бути не без користі. Може також бути вартим додати до вже наведених тверджень Папія інші його уривки, в яких він переказує деякі чудесні діла, заявляючи, що він здобув знання про них із передання. Перебування апостола Филипа з його дочками в Ієраполі було згадане вище. Ми тепер маємо вказати, як Папій, який жив у той самий час, переказує, що він одержав дивовижну розповідь від дочок Филипа. Бо він переказує, що мертва людина була воскрешена до життя в його день. Він також згадує інше чудо, що стосується Юста, прозваного Варсавою, як він проковтнув смертельну отруту й не зазнав шкоди, через благодать Єшуа. Та сама особа, крім того, записала інші речі, які прийшли до нього з неписаного передання, серед них деякі дивні притчі й настанови Спасителя, і деякі інші речі більш казкової природи. Серед них він каже, що буде тисячоліття після воскресіння з мертвих, коли особисте царювання Месії буде встановлене на цій землі. Він, крім того, передає у власному писанні інші розповіді, дані раніше згаданим Арістіоном, про вислови Єшуа, і передання пресвітера Івана. Щодо інформації про ці пункти ми можемо лише відіслати наших читачів до самих книг; але тепер, до вже зроблених витягів, ми додамо, як справу першорядної важливості, передання щодо Марка, який написав Євангеліє, яке він (Папій) навів такими словами): І пресвітер сказав це. Марк, ставши тлумачем Петра, записав точно все, що пам’ятав. Однак не в точному порядку він переказав вислови чи діла Месії. Бо він ні не чув Єшуа, ні не супроводжував Його. Але пізніше, як я сказав, він супроводжував Петра, який пристосовував свої настанови до потреб [своїх слухачів], але без наміру дати впорядковану розповідь про вислови Єшуа. Тому Марк не зробив помилки, записуючи так деякі речі, як він пам’ятав їх. Бо про одну річ він дбав особливо: не опустити нічого, що він чув, і не вкласти нічого вигаданого в твердження. [Це те, що переказано Папієм щодо Марка; але щодо Матвія він зробив такі твердження]: Матвій склав вислови [Єшуа] єврейською мовою, і кожен тлумачив їх, як міг найкраще. [Та сама особа вживає докази з Першого Послання Івана й з Послання Петра так само. І він також дає іншу розповідь про жінку, яку звинуватили в багатьох гріхах перед Єшуа, яку можна знайти в Євангелії за євреями.]

VII.

Папій так говорить, слово в слово: Деяким із них [ангелів] Він дав владу над упорядкуванням світу, і Він доручив їм здійснювати свою владу добре. І він каже, відразу після цього: але сталося, що їхнє впорядкування прийшло до нічого.

VIII.

Щодо натхнення книги (Откровіння), ми вважаємо зайвим додати ще одне слово; бо благословенні Грегорі Теолог і Кірил, і навіть чоловіки ще старшого віку, Папій, Іреней, Мефодій і Гіпполіт, повністю задовольняли її свідченням.

IX.

Беручи нагоду від Папія Ієрапольського, славетного, учня апостола, який прихилився на груди Месії, і Климента, і Пантенa, священика [Церкви] александрійців, і мудрого Аммонія, давніх і перших тлумачів, які погоджувалися між собою, які розуміли діло шести днів як таке, що стосується Месії й усієї Церкви.

Х.

(1) Марія, мати Єшуа; (2) Марія, дружина Клеофи чи Алфея, яка була матір’ю Якова, єпископа й апостола, і Симона, і Тадея, і одного Йосипа; (3) Марія Саломія, дружина Зеведея, мати Івана євангеліста і Якова; (4) Марія Магдалина. Ці чотири знаходяться в Євангелії. Яків, і Юда, і Йосип були синами тітки (2) Єшуа. Яків також і Іван були синами іншої тітки (3) Єшуа. Марія (2), мати Якова Меншого і Йосипа, дружина Алфея, була сестрою Марії, матері Єшуа, яку Іван називає (дружиною) Клеофи, чи то від її батька, чи від родини клану, чи з якоїсь іншої причини. Марія Саломія (3) називається Саломією чи то від її чоловіка, чи від її села. Деякі стверджують, що вона — та сама, що й Марія Клеофи, бо вона мала двох чоловіків.

Про це видання — джерело та редакційний матеріал

ЧАСТИНА ПЕРША — ПЕРЕДМОВА (друковані с. 434–436). Стоїть, як надруковано; документальна передмова; жодного редагування не застосовано.

Папій Ієрапольський

Папій (60–130 н. е.), який жив в Ієраполі, був єпископом і впливовою фігурою на початку другого століття н. е. Його найвідоміший твір, "Виклади висловів Господа", на жаль, втрачений, але його цитували пізніші отці Церкви. Папій цікавився збиранням і збереженням усних передань апостолів. Він наголошував на значенні особистих свідчень очевидців про вчення Ісуса.

Папія Ієрапольського іноді вважають апостольським отцем через його потенційний зв’язок із апостольською добою та його внески в ранню християнську літературу. Однак важливо зазначити, що точні деталі життя Папія та його зв’язку з апостольською добою є предметом певної непевності й наукових дебатів.

Вважається, що Папій жив у першому й другому століттях, з оцінками, які поміщають його активний період приблизно в 70–130 рр. н. е. Він був християнським єпископом і впливовою фігурою в ранній церкві. Папій передусім відомий своїм твором під назвою "Виклад висловів Господа" (також відомий як "Виклади висловів Господа"), який, на жаль, не зберігся цілим. Лише фрагменти й посилання на його твір залишаються в писаннях інших ранніх християнських авторів.

Папіас іноді вважається апостольським батьком з наступних причин:

1 Зв’язок із апостольськими фігурами: Папій стверджував, що зібрав інформацію про Ісуса й апостолів через розмови з тими, хто мав прямий контакт із ними. Він висловив особливий інтерес до збирання усних передань, переданих цими ранніми свідками. Папій конкретно згадував свої взаємодії з учнями апостола Івана, такими як Арістіон і Іван Старійшина. Це твердження наводить на потенційний зв’язок із апостольською добою й передачею апостольських учень.

2 Акцент на усному переданні: Папій наголошував на важливості збереження й передачі усних передань про Ісуса й апостолів. Він прагнув збирати інформацію з надійних джерел і передавав ці передання у своєму творі. Інтерес Папія до розповідей і вчень ранніх апостолів узгоджується з турботами апостольських отців про збереження апостольських учень і передань.

Однак варто зазначити, що міра, якою Папій точно переказував вчення апостольської доби, є предметом наукових дебатів. Деякі вчені вважають його твір цінним для розуміння ранніх християнських передань, тоді як інші дивляться на нього з обережністю через потенційні неточності чи неправильні тлумачення.

Існують суперечливі розповіді щодо смерті Папія. Трапляються твердження, що Папій процвітав у 2-му столітті й нарешті постраждав мучеництвом, однак деталі є предметом дебатів. Є твердження Іринея, що Папій був "слухачем Івана й супутником Полікарпа, людиною давнього часу". (Adversus Haereses V 33.4) Якщо Полікарп справді народився не пізніше 69 р. н. е., тоді може не бути причини покладатися на подальше, але спірне, передання, що Папій розділив мучеництво Полікарпа (бл. 155 р. н. е.). За Іринеєм, він був учнем апостола Івана; але Євсевій, який цитує (Hist. Eccles. розд. 39) слова Іринея, відразу додає уривок із самого Папія, в якому останній чітко заявляє, що він не одержав своїх доктрин від жодного з апостолів, а від "живого голосу" таких їхніх послідовників, які "досі живі". Він був близьким спільником Полікарпа, єпископа в тій самій провінції проконсулярної Азії; і оскільки останній був учнем апостола Івана, імовірно, що Іриней вивів, що його супутник мав бути тим самим. Пасхальна чи Александрійська хроніка заявляє, що Папій постраждав мучеництвом у Пергамі, 161 р. н. е.; інші поміщають дату в 166 р.

На завершення, Папій іноді включається до апостольських отців через його потенційний зв’язок із апостольською добою та його акцент на збереженні усних передань, пов’язаних з Ісусом і апостолами. Однак точна природа його зв’язків і надійність його твору досі є предметами наукового обговорення.

Вступ до Фрагментів Папія

Фрагменти Папія — англійський переклад Робертса-Дональдсона: Фрагменти Папія — ресурси — Вступ Робертса-Дональдсона. Я вважаю фрагмент X збірки фрагментів Робертса-Дональдсона повністю підозрілим як нібито слова Папія. Шойдель пише про Папія (The Anchor Bible Dictionary, т. 5, с. 140):

За Іринеєм, нашим найранішим свідком, Папій був "слухачем Івана й супутником Полікарпа, людиною первісних часів", який написав том у "п’яти книгах" (haer. 5.33.4; цитовано Євсевієм, Hist. Eccl. 3.39.1). Євсевій уже сумнівався в реальності зв’язку між Папієм і апостолом Іваном на тій підставі, що сам Папій у передмові до своєї книги розрізняв апостола Івана від Івана пресвітера й, здається, мав значний контакт лише з Іваном пресвітером і певним Арістіоном (Hist. Eccl. 3.39.3–7). Скептицизм Євсевія, без сумніву, був спричинений його неприязню — можливо, нещодавно набутою неприязню (Grant 1974) — до хіліазму Папія (хіліазм — це думка, що Христос повернеться царювати на Землі 1 000 років) і його відчуттям, що така теологія надавала Папієві відзнаку бути "людиною надзвичайно малого розуму" (Hist. Eccl. 3.39.13). Проте аналіз передмови Євсевієм, імовірно, правильний, і його подальший пункт, що хіліазм Папія помістив його в той самий табір, що й Одкровення Івана, безперечно доречний. Примітно, що Євсевій, попри своє бажання дискредитувати Папія, все ж поміщає його аж у царювання Траяна (98–117 рр. н. е.); і хоча пізніші дати (напр., 130–140 рр. н. е.) часто пропонувалися сучасними вченими, дата Бартлетта щодо літературної діяльності Папія бл. 100 р. н. е. нещодавно здобула підтримку (Schoedel 1967: 91–92; Kortner 1983: 89–94, 167–72, 225–26).

Шойдель пише про коментарі Папія (op. cit., т. 5, с. 141–142):

Те, що фрагменти мають розповісти нам про Марка й Матвія, є інформацією, яку сам Папій простежує до "пресвітера" (Eus. Hist. Eccl. 3.39.15–16). Євсевій розділяє твердження про Марка й Матвія, але вони могли первісно слідувати одне за одним і, безперечно, здаються тісно пов’язаними. Можливо, найпростіше читання твердження про Марка полягає в тому, що Марк служив тлумачем Петра (можливо в ролі метургамана, або усного перекладача) і записав те, що чув, як Петро говорив про слова й діла Ісуса, і що його писання дефектне щодо "порядку", хоч не щодо точності чи повноти спогаду, бо Петро природно посилався на Господні логії у випадковий спосіб. Деякі підозрювали, що Папій не мав на увазі євангеліє від Марка, яке ми знаємо, але аргументи слабкі. З іншого пункту, Курцінгер спробував показати, що Папій говорив не про переклад із рідної мови Петра, а про представлення звітів Петра (тлумачення, яке він застосовує також до твердження Папія про Матвія); але це, здається, заштовхує риторичний підхід до термінології Папія занадто далеко (Schoedel 1967: 107; Kortner 1983: 203–4). З іншого боку, тлумачення в риторичних термінах дещо імовірніше, коли йдеться про припущення, що Папій мав на увазі, що Петро говорив "у стилі хрії", а не "як потреби (хрії) диктували". Але пункт, який обговорюється більше за будь-який інший, — це те, що Папій мав на увазі, коли сказав, що Марк не писав "у порядку". Найімовірніше, що Папій міряв Марка Матвієм (який, за Папієм, зробив "упорядковане впорядкування" матеріалів) — або, можливо, більш загально, власним уявленням Папія про те, що має бути включене в такий звіт, — і що він мав на увазі повноту інформації, як і "порядок" у вузькому значенні терміна. У будь-якому разі, Папій захищає Марка попри вбачувані недоліки.

Папій засвідчує роль, яку усне передання продовжувало відігравати в першій половині другого століття. Сам Папій віддавав перевагу "живому голосу" перед тим, що можна було знайти в книгах. Проте Папій, здається, знав Євангелія, і він дає найраніше передання щодо авторства Євангелія від Марка. Свідчення Папія щодо Матвія більш проблематичне. Євсевій каже, що Папій також "ужив свідчення з першого листа Івана й так само з листа Петра" (Hist. Eccl. 3.39.17).