Апологія Арістида Філософа

Вибачення філософа Аристида

Вибачення філософа Аристида — 472"). Назви і формулювання як надруковані. [?] = на межі того, що встановлено фотографією. ланцюг pp. 472-477 безперервний: кожна сторінка і колонна з'єднання було перевірено при подачі (див. APOLOGY_OF_ARISTIDES_COMPLETE_RECOVERY_RECORD_2026-10-22.md).

Вибачення філософа Аристида

Святий Аристотель філософ Афіни: АПОЛОГІЯ АПОЛОГІ АРИСТІДА ФІЛОЗОФІ ПРЕДРЕЗЛОВАНО З Сирійської версії Д. М. КАЙ, Б.С.К., Б.Д., Асістент професора семітичних мов в Единбургському університеті.

НОТАТКА РЕДАКТОРА: Апологія Арістида, згадана Євсевієм, св. Ієронімом та іншими стародавніми писарями, і, як сказано, була натхненням для великих робіт св. Юстина Мученика, вважалася втраченою до кінця дев’ятнадцятого століття, коли був відкритий вірменський фрагмент. Тоді в 1889 р. повний текст у сирійському перекладі був знайдений у бібліотеці св. Катерини на Синаї. За іронією, тоді зрозуміли, що робота ніколи взагалі не була втрачена: трохи скорочена її версія була збережена у відомому Житії св. Варлаама Індійського, св. Івана Дамаскина. (Оскільки численні посилання на грецьких богів мали б мало впливу на індійську аудиторію, можна припустити, що св. Іван, пишучи для грецького читача, який знайшов би засудження ведичних або буддистських божеств однаково беззмістовним, вирішив вставити Апологію Арістида як свого роду приблизний еквівалент того, що Варлаам фактично проповідував брахманам.)

Св. Арістид подав Апологію близько 125 року, коли Адріан відвідав Афіни [Євсевій, H.E. IV, iii]. Його пам’ять зберігається Церквою 31 серпня.

Оскільки грецька версія, знайдена в Барламі та Иоасафе, широко доступна в Інтернеті, ми тут даємо довше версії, збережену на сирійській. — культурні, а не теологічні, наприклад, згадка про Гад як "Шейол". — К. [?] Редінгтон, бібліотека Святого Пахомія.

АПОЛОГІЯ АРІСТИДА. Далі йде захист, який Арістид філософ зробив перед Адріаном Царем на захист шанування Бога.

...Всемогутний Цезар Тит Адріан Антоній, почесний і милосердний, від Марціана Аристида, афіненського філософа.

I. Я, о Царю, благодаттю Ягве прийшов у цей світ, і коли я розглянув небо й землю, і моря, і оглянув сонце й решту творіння, я дивувався красі світу. І я сприйняв, що світ і все, що в ньому, рухаються силою іншого; і я зрозумів, що той, хто рухає їх, — Ягве, Який прихований у них і завуальований ними. І явно, що те, що спричиняє рух, могутніше за те, що рухається. Але щоб я досліджував щодо цього самого рушія всього, яка його природа (бо здається мені, він справді недосліджуваний у своїй природі), і щоб я сперечався щодо постійності його правління, щоб осягнути його повністю, — це марне зусилля для мене; бо неможливо, щоб людина повністю осягнула його. Я кажу, однак, щодо цього рушія світу, що він — Ягве всього, Який зробив усі речі заради людства. І здається мені, що це розумно, що людина повинна боятися Ягве й не повинна пригнічувати людину.

Я кажу, що Ягве не народився, не створений, вічна природа без початку і без кінця, безсмертна, ідеальна і незрозумільна. Коли я кажу, що він "досконалий", це означає, що в ньому немає жодної недоліки, і він не потребує нічого, але все потребує його. І коли я кажу, що він "без початку", це означає, що все, що починається, також має кінець, і те, що має кінець, може бути доведено до кінця. Він не має імені, бо все, що має ім'я, походить від створених речей. Він не має форми, і ще не має

будь-який союз членів, бо все, що володіє ними, є [?] зі зроблених речей. Він ані чоловічий, ані жіночий. Небеса не обмежують його, а небеса й усі речі, видимі й невидимі, отримують свої межі від нього. Супротивника він не має жодного, бо не існує жодного сильнішого за нього. Гніву й обурення він не володіє, бо немає нічого, що здатне встояти проти нього. Невігластво й забуття не в його природі, бо він цілком мудрість і розуміння; і в Ньому твердо стоїть усе, що існує. Він не вимагає жертви й узливання, ані навіть однієї з видимих речей; Він не вимагає нічого від жодного, а всі живі створіння потребують його.

ІІ. Тому ми звернулися до вас щодо Ягве, наскільки наша дискурс може мати на нього, тепер давайте прийдемо до раси людей, щоб знати, хто з них має участь у правді, про яку ми говорили, і хто з них збігається з неї.

Це ясно тобі, о Царю, що є чотири класи людей у цьому світі — варвари й греки, юдеї й християни. Варвари, справді, простежують походження свого роду релігії від Кроноса й від Реї та їхніх інших богів; греки, однак, від Геленоса, який, як сказано, походить від Зевса. І від Геленоса народилися Айолос і Ксутос; і були інші, що походили від Інаха й Фороней, і нарешті від єгиптянина Данаоса й від Кадмоса й від Діонісоса. Юдеї, знову, простежують походження свого роду від Авраама, який породив Ісаака, від якого народився Яків. А він породив дванадцять синів, які мігрували з Сирії до Єгипту; і там вони були названі народом євреїв, тим, хто зробив їхні закони; і нарешті вони були названі юдеями.

Християни, тоді, простежують початок своєї релігії від Єшуа Месії; і він названий Сином Ягве Всевишнього. І сказано, що Єшуа зійшов з неба, і від єврейської діви прийняв і зодягнувся плоттю; і Син Ягве жив у дочці людини. Це навчається в євангелії, як його називають, яке недавно було проповідане серед них; і ти також, якщо читатимеш у ньому, можеш сприйняти силу, яка належить йому. Цей Єшуа, тоді, народився від роду євреїв; і він мав дванадцять учнів, щоб мета його втілення могла з часом здійснитися. Але він сам був пробитий юдеями, і він помер і був похований; і вони кажуть, що після трьох днів він воскрес і піднявся на небо. Після цього ці дванадцять учнів вийшли по відомих частинах світу, і продовжували показувати його велич з усією скромністю й праведністю. І звідси також ті сьогодення, хто вірить тій проповіді, називаються християнами, і вони стали відомі.

Отже, є, як я сказав вище, чотири класи чоловіків — Варбари і греки, євреї і християни.

Крім того, вітер слухняний Ягве, і вогонь — ангелам; води також — демонам, і земля — синам людей. [Можливо, вставлено помилково в один з ранніх рукописів.]

III. Давайте почнемо з варварців, і перейти до інших народів один за одним, щоб побачити, хто з них має правду про Ягве а хто з них впав у заблуку?

Варвари, тоді, оскільки вони не осягнули Ягве, збилися серед елементів, і почали поклонятися створеним речам замість їхнього Творця; і з цією метою вони зробили образи й замкнули їх у святилищах, і ось! вони поклоняються їм, охороняючи їх тим часом з великою турботою, щоб їхні боги не були вкрадені розбійниками. І варвари не спостерігали, що те, що діє як охорона, більше за те, що охороняється, і що кожен, хто творить, більший за те, що створене. Якщо, тоді, їхні боги надто слабкі, щоб дбати про власну безпеку, як вони подбають про безпеку людей? Вели

Тоді є помилка, до якої варварці впали у поклоніння безжильним зображенням, які не можуть їм допомогти. І я змушений дивуватися, О короле, їх філософам, як вони заблукали, і дали ім'я богів зображенням, які були зроблені в честь елементів; і що їхні мудрі не усвідомлювали, що елементи також розчиняються і руйнуються. Бо якщо маленька частина елементу розчиняється або руйнується, то це все може бути розчинено і знищено. Якщо самі елементи розчиняються і руйнуються і змушені підкорятися іншому, що є більш упорним, ніж вони, і якщо вони не в своїй природі боги, чому, за таким чином, вони називають зображення, які зроблені в їх честь, Бог-послідовників Великого, то це помилка, яку філософи принесли на них?

IV. Тепер, О короле, звернімося до самих елементів, щоб зробити зрозумілим щодо них, що вони не боги, а створіння, піддається руйнуванню і змінам, яке має той же характер, що і людина; Ягве він неминучий, немінний і невидимий, а Він бачить, і Він влаштовує, і Він змінює все.

Ті, тоді, хто вірить щодо землі, що вона бог, досі обманювали себе, оскільки вона борозниться й засаджується рослинами й розкопується; і вона приймає брудні відходи людей і звірів і худоби. І часом вона стає безплідною, бо якщо вона спалена на попіл, вона стає позбавлена життя, бо нічого не проростає з глиняного глечика. І крім того, якщо вода збирається на ній, вона розчиняється разом зі своїми продуктами. І ось! вона топчеться ногами людей і звірів, і приймає кров убитих; і вона розкопується, і наповнюється мертвими, і стає гробницею для трупів. Але неможливо, щоб природа, яка свята й гідна, і блаженна, і безсмертна, допускала будь-яку з цих речей. І звідси нам видається, що земля не бог, а творіння Ягве.

V. В той же спосіб, знову, помилялися ті, хто вірив, що води є богами. Тому що води були створені для використання людини, і ставлені під його правління в багатьох напрямках. Бо вони страждають зміною і визнають нечистоту, і знищуються і втрачають свою природу, коли вони кипять у багатьох речовинах. І вони беруть кольори, які не належать їм; вони також замерзаються морозом і змішаються і проникають нечистотою людей і тварин, і кров'ю убитих. І перевіряються кваліфікованими робітниками через обмеження акведукти, вони течуть і відхиляються проти їх схильності, і приходять до садів і інших місць, щоб вони могли бути зібрані і випущені як засоби плодовитості для людини, і щоб вони могли очистити нечистоту і служіння, яке вимагає людина. Ягве і частина світу.

Подібним чином також ті, хто вірив, що вогонь — бог, помилилися не малою мірою. Бо він теж був створений для служіння людям, і підкоряється їм у багато способів — у приготуванні м’яса, і як засіб для лиття металів, і для інших цілей, про які Ваша Величність знає. Водночас він гаситься й згасається багатьма способами.

Знову також помилилися ті, хто вірив, що рух вітрів — бог. Бо нам добре відомо, що ці вітри під владою іншого; часом їхній рух зростає, а часом він спадає й припиняється за наказом того, хто контролює їх. Бо вони були створені Ягве заради людей, щоб забезпечувати потребу дерев і плодів і насіння; і щоб переносити через море кораблі, які перевозять для людей необхідне й товари з місць, де вони знаходяться, до місць, де вони не знаходяться; і щоб керувати частинами світу. А щодо самого себе, часом він зростає й знову спадає; і в одному місці приносить допомогу, а в іншому спричиняє лихо за велінням того,

хто править ним. І людство також здатне відомими засобами стримувати й тримати його під контролем, щоб він міг виконувати для них служіння, яке вони вимагають від нього. І сам по собі він не має жодної влади взагалі. І звідси неможливо, щоб вітри називалися богами, а радше річчю, зробленою Ягве.

VI. Так само помилилися ті, хто вірив, що сонце — бог. Бо ми бачимо, що воно рухається примусом іншого, і обертається й робить свою подорож, і переходить від знака до знака, сходячи й заходячи щодня, щоб давати тепло для росту рослин і дерев, і щоб виводити в повітря, з яким воно (сонячне світло) змішується, кожну зростаючу річ, яка на землі. І йому належить порівняно частина спільно з рештою зірок у його русі; і хоч воно одне у своїй природі, воно поєднане з багатьма частинами для забезпечення потреб людей; і то не згідно з його власною волею, а радше згідно з волею того, хто править ним. І звідси неможливо, щоб сонце було богом, а роботою Ягве; і подібним чином також місяць і зірки.

VII. А ті, хто вірив про людей минулого, що деякі з них були богами, вони теж дуже помилялися. Бо як ти сам допускаєш, о Царю, людина складається з чотирьох елементів і з душі й духа (і звідси він називається мікрокосмом), і без жодної з цих частин він не міг би складатися. Він має початок і кінець, і він народжується й помирає. Але Ягве, як я сказав, не має жодної з цих речей у своїй природі, а є нестворений і нетлінний. І звідси неможливо, щоб ми ставили людину бути природи Ягве — людину, у якій часом, коли він шукає радості, приходить турбота, а коли він шукає сміху, приходить до нього плач, — яка гнівна й заздрісна [?] і жадібна, з іншими вадами також. І він знищується багатьма способами елементами, а також тваринами.

І звідси, о Царю, ми зобов’язані визнати помилку варварів, що тим самим, оскільки вони не знайшли слідів істинного Ягве, вони відхилилися від істини, і пішли за бажанням своєї уяви, служачи тлінним елементам і безжиттєвим образам, і через свою помилку не осягаючи, що є істинний Ягве.

І тепер звернемося й до греків, щоб дізнатися, що вони думають про правду, Ягве. Греки, тому що вони більш тонкі, ніж варварці, далі заблукали, ніж варварці; оскільки вони ввели багато фіктивних богів, і встановили їх як чоловіків і деяких як жінок; і в тому, що деякі з їх богів були знайдені, які були прелюбодеями, і вбивали, і були обмановані, і зайздрості, і люті, і страстні, і патрициди, і злодії, і грабичі. І деякі з них, кажуть, були хромі і хромі, і деякі були чарівниками, і деякі дійсно з розуму, і деякі грали на лирах, і деякі були дані блукати по горах, і деякі навіть померли, і деякі лежали мертві від блискав, і деякі були перетворені в чоловіків, і дочки і чоловіки, і похитані, і похитані рабами, і деякі були зроблені чоловіками, і вони сказали, що деякі з їхніх жінок, і деякі з їхніх жінок, і деякі з їхніх жінок, і деякі з їхніх жінок, і вони сказали, що вони були згубані, і деякі згубили, і деякі згубили, і деякі згубилися, і деякі згубили, і деякі згубивали, і згубили, і деякі згубивали, і згубили, і деякі згубили, і згубили, і деякі згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили, і згубили.

І вони були підбудовані, щоб вчинити безнравство, і безнравство, і крадіж, і робити все, що є оскверняючим, і ненавидним, і ненавидним. Бо якщо ті, що називаються богами їхніми, виконують все це, що написано вище, то скільки більше люди повинні виконувати їх! — Люди, які вірять, що їхні боги самі їх практикують. І через ганебність цього помилування сталось, що людство переслідувало війни, і великий голод, і гірку в'язність, і повну опустошення. І ось тільки через це вони постраждали, і все це настигло їх; і поки вони терпили ці речі, вони не розуміли в своїх серцях, що через їх помилування ці речі настигли їх.

IX. Пройдімо далі до їхнього переказу про їхніх богів, щоб ми могли ретельно продемонструвати все, сказане вище. Передусім, греки виводять як бога Кроноса, тобто Хіуна (Сатурна). І його шанувальники приносять у жертву йому своїх дітей, і вони спалюють деяких з них живцем на його честь. І вони кажуть, що він узяв собі серед своїх жінок Рею, і породив багато дітей від неї. Від неї також він породив Діоса, який називається Зевс. І нарешті він (Кронос) збожеволів, і через страх перед оракулом, який був відкритий йому, він почав пожирати своїх синів. І від нього Зевс був викрадений без його відома, і нарешті Зевс зв’язав його, і спотворив ознаки його мужності, і кинув їх у море. І звідси, як вони кажуть у байці, була породжена Афродіта, яка називається Астарта. А він (Зевс) викинув Кроноса, скутого, у темряву. Велика, тоді, помилка й ганьба, яку греки вивели про першого зі своїх богів, у тому, що вони сказали все це про нього, о Царю. Неможливо, щоб бог був зв’язаний або спотворений; і якщо інакше, він справді жалюгідний.

І після Кроноса вони приносять вперед іншого бога Зевса. І кажуть про нього, що він взяв суверенітет, і був королем над усіма богами. І кажуть, що він перетворився на звіри і інші форми, щоб завадити смертних жінок, і виховувати ними дітей для себе. Одного разу, кажуть, він перетворився на теля через любов до Європи і Пасифії. І знову він перетворився на подобку золота через любов до Дане, і до ледя через любов до Лед, і до чоловіка через любов до Антіопа, і до блиску через любов до Луни, і таким чином завдяки цим він породив багато дітей. Бо через Антіопа, кажуть, що він перелюбив Зетуса і Амфіона, і Луну Діоніса, і Алькамена Гергена, і через Аполлону, Артмена, і Пальгена, і Пальгена, а потім він змінив себе в п'ять пастильників, а також через Апеньоса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апеньса, Апенса, Апеньса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса, Апенса.

Через ці оповіді, о Царю, багато зла виникло серед людей, які до цього дня є наслідувачами своїх богів, і практикують перелюб і оскверняють себе зі своїми матерями й своїми сестрами, і лежачи з чоловіками, і деякі наважуються вбивати навіть своїх батьків. Бо якщо той, хто, як сказано, є головний і цар їхніх богів, робить ці речі, наскільки більше його шанувальники повинні наслідувати його? І велика дурість, яку греки вивели у своїй розповіді про нього. Бо неможливо, щоб бог практикував перелюб або блуд, або наближався лежати з чоловіками, або вбивав своїх батьків; і якщо інакше, він набагато гірший за руйнівного демона.

Х. Знову вони приносять як інший бог Хефайстос. І говорять про нього, що він хромий, і шапка поставлена на його голову, і він [в руці його пару ножків [?] і молоток [?] і він — лінія сторінки-фути сторінки 474 знаходиться на межі розширення; параграф відновлюється читаемо на початку сторінки 475.]

Але не може бути, що бог повинен бути нужденним або хромим, інакше він дуже безцінний.

І далі вони приносять іншого бога, і називають його Гермесом. І кажуть, що він злодій, любивчий жадібність, і жадібний до прибутку, і чарівник, і прирізанний [?] і спортсмен, і перекладач мови. Але неможливо, щоб бог був чарівником або жадібним, або оскріеним, або жадібним на те, що не його, або спортсменом. І якщо це інакше, він виявиться безпотрібним.

І після нього вони приносять вперед як інший бог Асклепій. І говорять, що він лікар і готує ліки і пластири, щоб він міг забезпечити необхідність свого життя. Чи тоді цей бог в нуді? І в кінцевому підсумку він був побитий міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцною міцністю.

І знову вони виведуть іншого як бога, і називають його Аресом. І кажуть, що він воїн, і ревнивий, і жадає овець і речей, які не є його. І він отримує прибуток своїми руками. І кажуть, що він в кінцевому підсумку вчинив розлуку з Афродитою, і був захоплений маленьким хлопчиком Еросом і Гефастом, чоловіком Афродити. Але неможливо, щоб бог був воїном або зв'язаним або розлуком.

І знову вони кажуть про Діонісоса, що він буцімто [?] є бог, який влаштовує нічні пири, і навчає пияцтву, і викрадає жінок, які не належать йому. І нарешті, вони кажуть, він збожеволів і відпустив своїх служниць і втік у пустелю, і під час свого божевілля він їв змій. І нарешті він був убитий титанами. Якщо, тоді, Діонісос був богом, і коли його вбивали, він не міг допомогти собі, як можливо, щоб він допомагав іншим?

Геракла далі вони виводять і кажуть, що він бог, який ненавидить мерзенні речі [?], тиран, і воїн, і руйнівник хвороб. І про нього також вони кажуть, що нарешті він збожеволів і вбив своїх власних дітей, і кинув себе у вогонь і помер. Якщо, тоді, Геракл бог, і в усіх цих лихах був нездатний врятувати себе, як інші повинні просити допомоги від нього? Але неможливо, щоб бог був божевільний, або п’яний, або вбивця своїх дітей, або спожитий вогнем.

XI. А після нього вони виводять іншого бога й називають його Аполлоном. І вони кажуть, що він ревнивий і непостійний, і часом він тримає лук і сагайдак, а знову ліру й плектр. І він промовляє оракули для людей, щоб він міг отримувати винагороди від них. Чи, тоді, цей бог потребує винагород? Але це образа, що всі ці речі повинні бути знайдені з богом.

І після нього, як богиня, Артєміду, сестру Аполлона, приносять, і говорять, що вона була мисливкою, і що вона сама носила лук і білки, і блукала по горах, і вела собак, щоб охопити вівків або диких звірів поля. Але соромно, що дев'яна дівчинка блукала сама по горах або охопилася на тварин. Тому не може бути Богиною Артєміда.

І знову кажуть про Афродіту, що вона дійсно богиня. І іноді вона живе з їхніми богами, але в інші часи вона сусідка з людьми. І колись у неї був Арес як коханий, і знову Адоніс, який є Таммузом. І знову, Афродіта плакала і плакала за смерть Таммуса, і кажуть, що вона спустилася в Шеол, щоб викупити Адоніса від Персефони, [королевиці Шеолу (Гадс) ] [?]. — Заключний пункт цього пункту перетинає розрив колони; його середні слова знаходяться на межі розширення] божественна природа повинна прийти до плачу і оплакання і розпусту.

І знову вони кажуть про Таммуза, що він бог. І він, як вони кажуть, мисливець і перелюбник. І вони кажуть, що він був убитий раною від дикого вепра, не будучи здатним допомогти собі. І якщо він не міг допомогти собі, як він може подбати про людський рід? Але що бог повинен бути перелюбником або мисливцем, або повинен померти насильством, неможливо.

Знову кажуть про Рею, що вона є матір'ю їхніх богів. І кажуть, що колись у неї був коханий Атіс, і що вона радувала покваренними чоловіками. І нарешті вона підняла жалюнок і оплакувала свого коханого Атіса. Якщо тоді мати їхніх богів не могла допомогти своєму коханому і врятувати його від смерті, як вона може допомогти іншим?

Вони знову вводить Коре і говорять, що вона богиня, і що вона була викрадена Плутоном, і не могла допомогти собі. Якщо ж вона богиня і не могла допомогти собі, як вона знайде силу допомогти іншим?

І все це, о царю, привели греки про своїх богів, і вони придумали і проповідали про них. І відтоді всі люди були змушені робити всяку нечесність і всяку нечистоту, і з цим вся земля покварілася.

XII. Єгиптяни, крім того, тому що вони більш порожні і дурні, ніж будь-який народ, що на землі, вони помилялися більше, ніж всі. Бо боги (або релігія) варварських і греків не були для них достатньо, але вони ввели також деякі з природи тварин, і сказали про це, що вони були боги, і тому ж про хлящачі речі, які зустрічаються на сушій землі і в водах. І рослини і трави вони сказали, що деякі з них були боги. І вони були покварені всіма видами нечистоті більше, ніж будь-який народ, що на землі. Бо з давніх часів вони поклонялися Ісі, і вони кажуть, що вона бог, чий чоловік був її брат Бібірис. І коли його брат був убитий Тифоном, Осірис біг зі своїм сином Іслусом до смерті, і вона потрапила до смерті, і протягом часу вона побачила, що її син був мертвий, і вона була немиречна, і як вона могла б допомогти йому, і як вона могла б не вирватися з його батьком, і тоді вона не могла б вирватися, і як вона не могла, і як вона могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не могла, і не біла, і не біла, і не біла, і не біла, і не біла, і не біла, і не біла, бо бо бо бо бо бо бо бо бо бог, як вона була, і померла.

І про Озіріса також кажуть, що він є послужним богом. І він був убитий Тифоном і не міг допомогти собі. Але добре відомо, що це не може бути стверджено божественним. І далі, про його брата Тифона кажуть, що він бог, який вбив свого брата і був убитий його брата сина і невест, не змогли допомогти собі.

Оскільки єгиптяни, тоді, були дурніші за решту народів, цих і таких подібних богів їм не вистачило. Ні, але вони навіть застосовують ім’я богів до тварин, у яких зовсім немає душі. Бо деякі з них поклоняються вівці, а інші теляті, а деякі свині, а інші рибі шад; і деякі крокодилові й соколові, і рибі, і ібісові, і грифові, і орлові, і крукові. Деякі з них поклоняються [?] вугрові, а інші рибі тюрбо, деякі собаці, деякі гадюці, [останній рядок с. 475, унизу, на межі збільшення [?]; текст продовжується на с. 476 — див. близьку транскрипцію.]

[Розділ XII, продовження:] І бідні створіння не бачать, що всі ці речі ніщо, хоч вони щодня свідчать, як їхні боги руйнуються й споживаються людьми, а також їхніми товаришами; тоді як деякі з них спалюються, а деякі помирають і розпадаються, і стають пилом, не спостерігаючи, що вони гинуть багатьма способами. Щодо власного визволення єгиптян, не є богами. І якщо, буцімто, вони слабкі у випадку власного визволення, звідки вони мають силу допомагати у випадку визволення їхніх шанувальників? Велика, тоді, помилка, у яку єгиптяни заблукали, більша, справді, за помилку будь-якого народу, який на лиці землі.

ХІІІ. Але це дивно, царю, щодо греків, які перевершають всі інші народи своїм способом життя і думками, як вони згубилися за мертвими ідолами і безжильними зображеннями, з яких вони бачили своїми очима творіння в руках своїх майстерів, висекаючи, і сплавлюючи і прив'язнюючи, і скорочуючи, і поглинуючи, і прикрашуючи, і змінюючись в будь-якому вигляді. І коли вони старіють, і зношуються через провал часу, і коли вони растають і зруйновані на порох, як, я диваюся, вони не усвідомлюють про них, що вони не боги? А що стосується тих, хто не може знайти визволення для себе, як вони можуть служити людям?

Але навіть письменники і філософи серед них помилково стверджували, що боги такі, як зроблені в честь Всемогутній ЕлогімІ вони помиляються, намагаючись порівняти їх з Ягве вони говорять, що ніхто не бачить Його схожих на них, і в цьому [свої гріхи] вони помиляються, говорячи про Бога, що в ньому може бути щось недорого, як коли говорять: "Він приймає жертву, і хоче жертвоприношення, і хоче жертвоприношення і поклоніння". Ягве він не потребує і не потребує нічого з цього, а люди вірно впадують у те, що вони думають.

Далі їхні писарі й їхні філософи представляють і заявляють, що природа всіх їхніх богів одна. І вони не осягнули Ягве нашого Елогіма, Який, хоч Він один, є в усьому, і вони тому. Бо якщо тіло людини, хоч воно багато у своїх членах, все ж одне тіло, один член іншого; але, оскільки воно єдине тіло, воно цілком погоджується саме з собою; так само також Ягве один у Своїй природі. Одна сутність властива Йому, оскільки Він однорідний у Своїй природі й Своїй сутності, і Він не боїться, що бог повинен ані переслідувати, ані вбивати, ані шкодити богові. Якщо, тоді, боги переслідуються й раняться богами, і деякі викрадаються, а деякі уражаються на смерть блискавкою, очевидно, що природа їхніх богів не одна. І звідси відомо, о Царю, що це помилка, коли вони вважають і підводять природи своїх богів під одну природу. Якщо, тоді, нам личить захоплюватися богом, який видимий і не бачить, наскільки більше похвально, що людина повинна вірити в бога, який невидимий і всевидячий? І якщо далі личить, що людина повинна схвалювати вироби майстра, наскільки більше личить, що людина повинна прославляти Творця майстра?

Бо ось, коли греки робили закони, вони не сприйняли, що своїми законами вони засуджують своїх богів. Бо якщо їхні закони праведні, їхні боги неправедні, оскільки вони переступали закон, убиваючи один одного, і практикуючи чаклунство, і чинячи перелюб, і грабуючи й крадучи, і лежачи з чоловіками, і своїми іншими практиками також. Бо якщо їхні боги були праві, роблячи всі ці речі, як вони описані, тоді закони греків неправедні в тому, що не зроблені згідно з волею їхніх богів. І в такому випадку весь світ збився.

Бо розповіді про їхніх богів — деякі з них міфи, а деякі вірші про природу (букв. природно-фізичні), а деякі гімни й одиночні [як надруковано; читай «одиночні»]. Але ці вірші про природу, навіть якщо вони зроблені, як вони кажуть, все ж ті не боги, хто робить такі речі й терпить і витримує такі речі. І ці міфи — неглибокі оповіді без жодної глибини в них.

XV. Прийдімо тепер, о Царю, також до історії юдеїв, і подивімося, яку думку вони мають щодо Ягве. Юдеї, тоді, кажуть, що Ягве один, Творець усього, і всемогутній; і що не правильно, щоб будь-який інший був шанований, крім цього Ягве одного. І в цьому вони видаються наближатися до істини більше за всі народи, особливо в тому, що вони шанують Ягве, а не Його роботи. І вони наслідують Ягве тією людинолюбністю, яка панує серед них, бо вони мають співчуття до бідних, і вони звільняють полонених, і ховають мертвих, і роблять такі речі, як ці, які прийнятні перед Ягве й також угодні людям, які (звичаї) вони отримали від своїх прабатьків.

Все ж вони також помилилися від істинного знання. І у своїй уяві вони задумують, що це Ягве вони служать, тоді як за їхнім способом дотримання це ангелам, а не Ягве, їхнє служіння надається — як коли вони святкують суботи й початок місяців, і свята опрісноків, і великий піст, і пощення, і обрізання, і очищення м’яса, які речі, однак, вони не дотримуються досконало.

XVI. Але християни, о Царю, тоді як вони ходили й робили пошук, знайшли істину, і, як ми навчилися з їхніх писань, вони наблизилися до істини й справжнього знання більше за решту народів. Бо вони знають і довіряють Ягве, Творцеві неба й землі, у Кому й від Кого всі речі, Кому немає іншого Елогіма як товариша, від Кого вони отримали заповіді, які вони вигравіювали на своїх умах і дотримуються в надії й очікуванні світу, який має прийти. Тому вони не чинять перелюбу ані блуду, ані не свідчать фальшиво, ані не привласнюють те, що тримається в заставі, ані не жадають того, що не їхнє. Вони шанують батька й матір, і показують доброту тим, хто близький до них; і щоразу, коли вони судді, вони судять праведно. Вони не поклоняються ідолам (зробленим) в образі людини; і все, що вони не хотіли б, щоб інші робили їм, вони не роблять іншим; і їжі, яка посвячена ідолам, вони не їдять, бо вони чисті. А своїх пригнічених вони втішають і роблять їх друзями; вони роблять добро своїм ворогам; і їхні жінки, о Царю, чисті, як діви, і їхні дочки скромні; і їхні чоловіки тримають себе від усякого незаконного союзу й від усякої нечистоти, у надії на винагороду, що прийде в іншому світі. Далі, якщо один або інший з них має рабів і рабинь або дітей, через любов до них вони переконують їх стати християнами, і коли вони це зробили, вони називають їх братами без різниці. Вони не поклоняються чужим богам, і вони йдуть своєю дорогою в усій скромності й веселості. Неправда не знаходиться серед них; і вони люблять один одного, і від вдів вони не відвертають своєї поваги; і вони визволяють сироту від того, хто поводиться з ним суворо. І той, хто має, дає тому, хто не має, без хвастощів. І коли вони бачать чужинця, вони беруть його до своїх домівок і радіють над ним, як над справжнім братом; бо вони не називають їх братами за плоттю, а братами за духом і в Ягве. І щоразу, коли один з їхніх бідних відходить зі світу, кожен з них згідно зі своєю здатністю звертає увагу на нього й ретельно дбає про його поховання. І якщо вони чують, що один з їхнього числа ув’язнений або страждає через ім’я їхнього Месії, усі вони тривожно служать його потребі, і якщо можливо викупити його, вони звільняють його. І якщо є серед них хтось бідний і нужденний, і якщо вони не мають запасної їжі, вони постять два або три дні, щоб забезпечити нужденним їхній брак їжі. Вони дотримуються заповідей

їхнього Месії з великою турботою, живучи праведно й тверезо, як Ягве їхній Елогім наказав їм. Кожного ранку й кожної години вони дякують і хвалять Ягве за Його милості до них; і за свою їжу й своє пиття вони складають подяку Йому. І якщо якийсь праведний чоловік серед них відходить зі світу, вони радіють і складають подяку Ягве; і вони супроводжують його тіло, ніби він вирушав з одного місця до іншого близького. І коли дитина народилася одному з них, вони дякують Ягве; і якщо, крім того, трапиться, що вона помре в дитинстві, вони дякують Ягве тим більше, як за того, хто пройшов через світ без гріхів. І якщо знову вони бачать того, хто помер у своїй безбожності або у своїх гріхах, за того вони гірко сумують і скорботять, як за того, хто йде назустріч своїй долі.

XVII. Така, о Царю, заповідь закону християн, і такий їхній спосіб життя. Як люди, які знають Ягве, вони просять від Нього прохання, які належні Йому дарувати, а їм отримувати. І так вони проводять усе своє життя. І оскільки вони знають милість Ягве до них, ось! заради них славні речі, які у світі, витікають на вигляд [?]. І справді, вони ті, хто знайшов істину, коли вони ходили й робили пошук її, і з того, що ми розглянули, ми навчилися, що вони одні наближаються до знання істини. І вони не проголошують у вуха множини добрі вчинки, які вони роблять, а ретельні, щоб ніхто не помітив їх; і свою благодійність вони таємно практикують [?] як людина, яка знаходить скарб і ховає його. І вони прагнуть бути праведними, як ті, хто очікує побачити свого Месію, і отримати від Нього з великою славою обіцянки, зроблені щодо них. А щодо їхніх слів і їхніх заповідей, о Царю, і щодо їхньої слави у своєму поклонінні, і надії на заробіток згідно з роботою, яку кожен з них робить, вони очікують винагороди, яку вони шукають в іншому світі, ти можеш прочитати про це в їхніх писаннях. Достатньо для нас коротко повідомити твою Величність щодо поведінки й істини християн. Бо велике, справді, і дивовижне їхнє вчення для того, хто досліджуватиме його й роздумуватиме над ним. І справді, це новий народ, і є щось божественне (букв. «божественна домішка») посеред них.

Візьми, тоді, їхні писання, і читай у них, і ось ти знайдеш, що я не виніс ці речі за власним авторитетом, ані не говорив так як їхній адвокат; але оскільки я читав у їхніх писаннях, я був повністю впевнений у цих речах, як також у речах, які мають прийти. І з цієї причини я був змушений заявити істину таким, хто дбає про неї й шукає світ, що має прийти. І нехай не буде сумніву, що земля стоїть через благання християн. Але решта народів помиляються й спричиняють образу, валяючись перед елементами світу, оскільки поза ними їхній розумовий зір не пройде. І вони шукають навколо, ніби в темряві, бо вони не визнають істини; і як п’яні люди вони хитаються й штовхають один одного й падають.

XVIII. До цього часу, О короле, я говорив; бо щодо того, що залишилося, як сказано вище, є в інших їхніх писах речі, які важко висловити і важко розповісти, які говорять не тільки словами, але і виконуються в діях.

А тепер, о цар! Гріки, коли вони дотримуються порочних звичаїв у спілкуванні з чоловіками, і матір'ю, і сестрою, і дочкою, приписують своїм жахливим нечистоті християнам. А християни справедливі і добрі, і правда поставлена перед їхніми очима, і їх дух довготерпелив, і тому, хоча вони знають гріхи тих [людей], і переслідуються ними, вони переносять і терпить їх, і більшість з них співчуються над ними, як люди, які не мають знання. І з їх боку вони моляться, щоб вони покаялися від своїх гріхів; і коли станеться, що хтось з них покаявся, він соромується перед християнами за те, що він зробив, і зізнається, Ягве він очистив своє серце, і його гріхи йому прощаються, бо він чинив їх в попередні часи в невідомості, коли блюстив і говорив про правдиве знання християн. І, звичайно, раса християн є блаженніше всіх людей, що на поверхні землі.

Відтепер нехай язики тих, хто промовляє марноту й переслідує християн, мовчать, і надалі нехай вони говорять істину. Бо для них серйозний наслідок, що вони повинні шанувати істинного Ягве, а не шанувати безглуздий звук. І справді, все, що говориться в устах християн, — від Ягве, і їхнє вчення — ворота світла. Звідки нехай усі, хто без знання Ягве, наблизяться до нього, і вони отримають нетлінні слова, які від усього часу й від вічності. Так вони з’являться перед грізним судом, який через Єшуа Месію призначений прийти на весь людський рід.

Вибачення Аристида філософа закінчено.